Метод стимулювання дає змогу привести у відповідність оплату праці співробітників із кількістю і якістю затраченої праці. Таке стимулювання створює передумови для підвищення кваліфікації, кар'єрного зростання. Вагоме значення в управлінні банківською інвестиційною діяльністю має формування страхового і резервного фондів на випадок непередбачуваних збоїв і невдач.

Правові методи реалізовуються державним апаратом, шляхом прийняття законів та інших нормативних актів.

3.2 Шляхи підвищення ефективності інвестиційних операцій

В процесі здійснення банками інвестиційних операцій виникають ризики, які можуть загрожувати ліквідності та знижувати ефективність розміщеного капіталу. Основними шляхами, які можуть підвищити економічний ефект інвестицій є:

1. Планування інвестиційної діяльності і контроль за нею.

2. Регулювання та стимулювання інвестиційної діяльності.

3. Інвестиційний аналіз і прогнозування.

У процесі банківської інвестиційної діяльності можуть виникати відхилення, тобто розбіжності між бажаними (плановими) і фактичними показниками. Для своєчасного виявлення відхилень і відповідного реагування на них здійснюється відповідний контроль. Його основними завданнями є перевірка фактичних результатів, зіставлення їх із плановими і виявлення відхилень, з'ясування причин їх виникнення, аналіз та прогнозування наслідків, вживання заходів для усунення відхилень і поліпшення результатів роботи. Ефективність, безпека інвестиційної діяльності на цьому управлінському етапі залежатиме від компетентності, досвіду, інтуїції менеджера, який зможе точно встановити, які відхилення є несуттєвими, а які несуть у собі загрозу безпеці банку. Значні відхилення потребують негайного і ретельного дослідження. Відхилення можуть виникнути внаслідок прорахунків у плануванні або у процесі реалізації інвестиційних рішень. Контроль потрібен для того, щоб визначити, чи правильними є інвестиційні рішення, як вони здійснюються у часі і за вартістю. Контроль - це своєрідний гарант виконання планових завдань. Ефективність контролюючої функції в інвестиційній діяльності банку залежить від дотримання таких принципів, як законність, безперервність, своєчасність, відповідальність, точність і повнота інформації.

За формами здійснення контроль поділяється на внутрішній і зовнішній. Зовнішній здійснюється зовнішніми відносно банку контролюючими органами (НБУ, ДПАУ, незалежною аудиторською фірмою. Державною комісією з пінних паперів і фондового ринку). Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" робота кредитних організацій підлягає щорічній аудиторській перевірці аудиторською фірмою, яка має ліцензію на здійснення таких перевірок. [1] Роль обов'язкових аудиторських перевірок полягає у виявленні і виправленні помилок у діяльності комерційних банків. Контроль за діяльністю банку провадиться податковими органами з метою виявлення помилок, недоліків у документації, підвищення податкової дисципліни. Контролюючу функцію щодо банків здійснює й НБУ, який розробляє і контролює виконання відповідних нормативів.

Внутрішній контроль провадиться самою банківською установою з метою перевірки виконання інвестиційних планів та управлінських рішень у сфері інвестицій. До внутрішніх контролюючих органів належать відділи моніторингу і контролю банківських операцій, внутрішнього аудиту, обліку банківських операцій, загального діловодства та контролю й інші.

Моніторинг банківської інвестиційної діяльності - це постійний, систематичний контроль за показниками інвестиційної діяльності банку, визначення величини відхилень фактичних результатів від запланованих чи нормативних, аналіз відхилень і прийняття адекватних управлінських рішень.

Функції контролю і планування у банківській інвестиційній сфері є взаємопов'язаними і взаємозалежними. Планування створює умови, орієнтири, показники для контролювання інвестиційної діяльності, а контроль потрібен для того, щоб визначити, чи не допущено помилок при складанні стратегічних, тактичних і оперативних планів.

Надійність і ефективність управління банківськими інвестиціями залежить від здатності банку оперативно реагувати на зміни у зовнішньому і внутрішньому середовищах. Це досягається завдяки функції регулювання.

Регулювання інвестиційної діяльності здійснюється на всіх рівнях економіки. На макрорівні держава через систему державних органів, які визначають норми, обмеження, пільги, податки щодо провадження певних видів діяльності, може сприяти розвитку або занепаду банківської інвестиційної діяльності. На мікрорівні відбувається саморегулювання банківської інвестиційної діяльності. На наш погляд, саморегулювання - це діяльність, яка спрямована на зміну кількісних і якісних показників інвестиційної діяльності банку.

Оскільки відхилення конкретних дій, рішень, результатів від запланованих виникає через ризики, то регулювання як функція управління спрямована передусім на ефективне управління інвестиційними ризиками банку. Із сукупності ризиків, з якими має справу банк, виділимо зовнішні і внутрішні, які впливають на його інвестиційну діяльність.

Зовнішні ризики - це політичні, правові, соціальні, загальноекономічні, і вони є некерованими. Банк зобов'язаний реагувати на них і відповідно до змін регулювати свою інвестиційну діяльність.

До внутрішніх ризиків належать ризики, пов'язані зі змінами у внутрішньому середовищі банку. Вони керовані, і шляхом регулювання їх негативні наслідки можна звести до мінімуму. Внутрішні ризики - це кредитний, інвестиційний, ліквідності, платоспроможності, кадровий, диверсифікаційний та інші.

Важливою функцією у системі управління інвестиційною діяльністю банку є стимулювання - сукупність заходів щодо підвищення інвестиційної активності банку. Вважаємо, що серед основних напрямів державної політики щодо стимулювання інвестиційних процесів комерційного банку найефективнішими будуть такі:

- зменшення податкового тиску на банки, особливо у сфері довгострокового кредитування реального сектору економіки;

- сприяння капіталізації банків шляхом звільнення від оподаткування прибутку, який спрямовується на цю ціль, оскільки саме достатній обсяг власного капіталу забезпечує активну і прибуткову діяльність у сфері інвестування;

- звільнення від оподаткування частини прибутків комерційних банків або зменшення податкової ставки для банків, якщо вони спрямовують свої кошти на розвиток науки та в інноваційні проекти;

- удосконалення системи страхування інвестиційних ризиків комерційних банків для заохочення банків до надання довгострокових кредитів;

- удосконалення системи іпотечного кредитування, розвиток внутрішнього ринку іпотечних цінних паперів (заставних та іпотечних облігацій);

- створення умов для пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних зонах і на територіях пріоритетного розвитку, де запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності для суб'єктів господарювання.

Отже, вплив держави на сектор банківських інвестиційних продуктів здійснюється шляхом формування відповідної законодавчої та нормативної бази через реалізацію контролю, регулювання і стимулювання банківської інвестиційної діяльності.

Особливою функцією системи управління інвестиційною діяльністю банку є інвестиційний аналіз - процес дослідження інвестиційної активності й ефективності інвестиційної діяльності з метою виявлення резервів їхнього зростання. [18, 57] Особливістю інвестиційного аналізу є те, що його дані використовуються як база для всіх інших функцій. На етапі маркетингових досліджень проводиться аналіз і оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища банку та його інвестиційних можливостей. За результатами попереднього аналізу здійснюється процес інвестиційного планування. Завдання інвестиційного аналізу на цьому етапі полягає у підвищенні науково-економічної обґрунтованості інвестиційних планів банку. Результати інвестиційного аналізу використовуються при виконанні контрольних функцій. На основі аналізу оцінюється динаміка та структура реальних і фінансових інвестицій, визначається причина відхилень фактичних результатів від запланованих, виявляються внутрішні інвестиційні резерви банку. Регулювання у системі управління інвестиційною діяльністю банку передбачає аналіз та оцінку інвестиційних ризиків і основні напрями їх мінімізації.

Отже, використання таких важливих інструментів банківського інвестиційного менеджменту, як планування, контроль, регулювання, аналіз, стимулювання дають банку можливість здійснювати ефективну інвестиційну діяльність і перемагати у конкурентній боротьбі на ринку банківських послуг.

Щодо управління інвестиційною діяльністю загалом, то воно дає можливість підтримувати стабільність і ліквідність на ринку інвестицій.

Висновки і пропозиції

З результатів проведеного дослідження видно, що інвестиційні операції є досить перспективним напрямом банківської діяльності, з кожним роком даний сектор розміщення капіталів розвивається. Однак, на сьогодні інвестиційна діяльність комерційних банків не знаходиться на досить високому рівні, а особливо в частині операцій з цінними паперами.

Загалом за звітними даними представленими "Вісником Національного банку України" частка вкладень в цінні папери комерційними банками України на кінець 2006 року становила тільки 8,4% в сукупності інвестиційних операцій. Відповідно довгострокові кредити становили 91,6%. Щодо загальної величини інвестиційних операцій в кредитно-інвестиційному портфелі, то їх частка протягом періоду 2001-2006 років стрімко зросла і на кінець 2006 року складала 63,7 %.

На прикладі ВАТ "Ощадбанк" можна побачити подібну ситуацію. Хоча даний банк серед всіх інших найактивніше працює на ринку цінних паперів, більша увага зосереджена на кредитуванню. Варто зазначити, що в 2005 році інвестиції Ощадбанку в цінні папери переважали над кредитами, а вже 2006 року ситуація була зовсім протилежною.

В підсумку можна сказати, що цікавість фінансових установ до інвестиційних операцій зростає, особливо це стосується довгострокового кредитування. Щодо інвестицій в цінні папери, то їх частка буде зростати в міру становлення промислового комплексу України та політичної стабільності в державі.

Отже, потенціал інвестиційної діяльності банків ще досить високий і в цьому напрямку слід працювати, але за умови подолання ряду проблем з ліквідністю та ризиками.

У вирішенні цього непростого завдання провідна роль належить менеджменту. Досвід свідчить, що кращих показників досягають ті банки, які мають високий рівень організації й управління. Однак, в великій мірі відіграють роль управлінські дії з боку держави.

Підвищення ефективності управління банківською інвестиційною діяльністю має нині надзвичайно важливе значення для забезпечення подальшого розвитку інвестиційної діяльності, а також економіки України загалом.

Тому, необхідно зазначити ряд пропозицій, що можуть підвищити ефективність інвестиційної діяльності банків:

- зменшення податкового тиску на банки, особливо у сфері довгострокового кредитування реального сектору економіки;

- удосконалення системи страхування інвестиційних ризиків комерційних банків для заохочення банків до надання довгострокових кредитів;

- створення сприятливих умов для пожвавлення інвестиційної діяльності;

- мотивація менеджменту в галузі інвестиційної діяльності.

Розглянуті вище принципи, функції і методи управління банківською інвестиційною діяльністю є своєрідним науково-теоретичним інструментарієм для подальшого дослідження особливостей, проблем і перспективних напрямів розвитку банківських інвестицій в Україні та для знаходження ефективних способів вирішення цих проблем.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" №2121-ІІІ від 7 грудня 2000 року. Із змінами і доповненнями.

2. Закон України "Про Національний Банк України" №679-ХІV від 20 травня 1999 року. Із змінами і доповненнями.

3. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" №3480-ІV від 23 лютого 2006 року.

4. Вовчак О.Д. Банківська справа в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку // Фінанси України. - 2003. - №10. - С. 118-125.

5. Денисенко М.П., Кабанов В.Г., Худолій Л.М. Грошово-кредитна діяльність банків: Навч. посібник. - К.: Вид. Європ. Ун.-ту, 2004. - 339 с.

6. Дубовик О.В., Бойко С.М., Вознюк М.А., Гірченко Т.Д. Маркетинг у банку: Навч. посібник. - Львів: ЛБІ НБУ, 2006. - 275 с.

7. Кльоба Л. Принципи, функції і методи управління банківською інвестиційною діяльністю // Вісник НБУ. - 2007. - №10. - С. 40-44.

8. Ковалюк О.М. Фінансовий механізм організації економіки України (проблеми теорії і практики). Монографія. - Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, - 2002. - 396 с.

9. Луців Б. Портфельне інвестування в діяльності комерційних банків // Банківська справа. - 2000. №5. - С. 48-50.

10. Любунь О.С., Денисенко М.П. Бізнес-планування у банку: Навч. посібник. - К.: Атака, 2006. - 288 с.

11. Любунь О.С., Паливода К.В., Денисенко М.П. Іпотечне кредитування: Навч. посібник. - К.: ЦНЛ, 2005. - 392 с.

12. Мороз А. М., Савлук М. І., Пуховкіна М Ф Банківські операції: Підручник. 2-ге вид., випр. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 430 с.

13. Пересада А.А., Майорова Т.В. Управління банківськими інвестиціями: Монографія. - К.: КНЕУ, 2005. - 388 с.

14. Пересада А.А., Шевченко О.Г., Коваленко Ю.М., С.В. Урванцева Портфельне інвестування: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2004. - 408 с.

15. Реверчук С.К., Реверчук Н.Й., Скоморович І.Г. Інвестологія: наука про інвестування: Навч. посібник. - К.: Атака, 2001. - 264 с.

16. Стойко О.Я. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: Лчбра, 2000. - 258с.

17. Тарасюк Г.М. Управління проектами: Навч. посібник. - К.: Каравела, 2004. - 344 с.

18. Удалик О.О. Управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства. Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

19. Щукін Б.М. Аналіз інвестиційних проектів. Конспект лекцій. Київ. 2002.

20. Щукін Б.М. Інвестування. Курс лекцій. - К.: МАУП, 2004. - 216с.

21. www.aub.com.ua

22. www.bank.gov.ua

23. www.ukrstat.gov.ua