Ринок споживчого кредитування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Споживче кредитування найдоступніший вид кредитування, що виступає стимулюючим фактором соціально-економічного розвитку держави. У нашій країні більша частина населення не спроможна купувати товари тривалого користування з поточних доходів.

Актуальність теми. Споживче кредитування є досить популярним в Україні, але останнім часом відбувся спад потреб населення у кредитуванні. Нестабільне політичне і економічне середовище негативно вплинуло на розвиток ринку споживчого кредитування, що зумовило необхідність дослідження основних проблем, тенденцій, та перспектив розвитку ринку споживчого кредитування. Мета курсової роботи полягає висвітленні аспектів розвитку та функціонування ринку споживчого кредитування, та аналізу його стану та тенденцій динаміки споживчого кредитування, а також визначення основних напрямів активізації та удосконалення механізму споживчого кредитування. Мета роботи зумовлює вирішення наступних завдань: Ознайомитися з теоретичними аспектами функціонування ринку споживчого кредитування та механізму споживчого кредитування

1. Проаналізувати стан розвитку ринку споживчого кредитування в Україні

2. Проаналізувати основні проблеми, перспективи та тенденції розвитку ринку споживчого кредитування.

Предметом курсової роботи є механізм споживчого кредитування, аналіз його обсягів та динаміки в Україні.

Об'єктом дослідження є ринок фінансові відносини банків та клієнтів у процесі споживчого кредитування. Практичне значення одержаних результатів полягає у подальшому використанні інформації для ознайомлення зі станом споживчого кредитування та аналізу обсягів надання споживчих кредитів.



РОЗДІЛ 1. Теоретико-організаційні основи споживчого кредитування

В Україні більшість населення не спроможна купувати товари тривалого користування за рахунок поточних доходів. У сучасних умовах ринкової економіки є актуальним вироблення концепції розвитку споживчого кредитування в Україні.

Споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) фізичним особам на придбання споживчих товарів або послуг у тимчасове користування, під процент, на умовах строковості та платності.[21]

Споживчий кредит зазвичай, надається для придбання товарів тривалого користування (автомобілі, меблі, складна побутова техніка), на споживчі цілі, на навчання, лікування тощо. Споживчі кредити можуть надавати банки, кредитні спілки, ломбарди, а також підприємства торгівлі чи сфери послуг.

Ринок споживчого кредитування -- це специфічна сфера економічних відносин, де об'єктом операцій виступають надані на певних умовах у позику кошти фізичним особам для придбання певних товарів. [1, c.2]

В Україні поняття споживчий кредит сприймається як синонім поняття кредит на споживчі цілі, тобто виключно за своїм цільовим призначенням, під яким розуміється використання кредиту на цілі, що не мають характеру підприємницької діяльності. Однак у розвинених банківських і адекватних їм правових системах під споживчим кредитом розуміється не просто угода, що відповідає аналогічному критерію споживчих потреб, а угода, що надає споживачеві особливі засоби правового захисту, не характерні для інших банківських кредитних угод. Зараз практично в усіх європейських країнах прийнято спеціальні закони про споживчий кредит [7, c.227]

Об'єктом кредитування може бути практично будь-який предмет споживання (товар або послуга). Кредитують купівлю житла, побутової і оргтехніки, автомобілів, оплату навчання, відпочинку, лікування, проведення ремонту квартир і будинків. Економічною мовою, споживчий кредит - це кредит, який надається тільки в національній валюті фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочення, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору. Споживчий кредит - це кредит, який видається фізичній особі на її власні потреби.[7, c.228]

Треба зазначити, що споживчий кредит має специфічні риси, які відрізнять його від інших видів, а саме [2, c 337]:

- споживчі кредитні відносини спрямовані на кінцеве споживання, на відміну від кредитування суб'єктів господарювання на проміжні виробничі цілі;

- споживчий кредит населення отримує з метою задоволення споживчих потреб, а не для отримання доходів;

- погашення кредиту здійснюється за рахунок нагромаджених особистих коштів, а не за рахунок їх вивільнення;

- споживчі кредити мають соціальний характер - підвищення життєвого рівня, утвердження принципів соціальної справедливості.

В Україні сьогодні, як і в усіх ринкових державах, у споживчому кредитуванні беруть участь не тільки фінансові установи, а й товаровиробники, будівельні компанії, торговельні організації, страхові товариства.

Для банківських установ споживчий кредит є необхідною умовою зміцнення ресурсної бази, розширення кола операцій, клієнтів, успішною умовою конкурентної боротьби на фінансовому ринку з небанківськими установами, особливо кредитними спілками [3, c 71].

До принципів споживчого кредитування відносять [6, c. 212]:

1. Цільове призначення позички. Принцип цілеспрямованості, або цільового використання кредиту полягає в тому, що кредит має надаватися лише на визначені цілі, а саме на задоволення тимчасової потреби позичальника у додаткових коштах. На практиці цей принцип реалізується через надання кредиту на конкретні цілі (об'єкти) і знаходить відображення у відповідному розділі кредитного договору, що встановлює конкретну мету використання кредиту

2. Строковість передачі коштів кредитором позичальнику. Принцип строковості кредиту відображає необхідність повернення отриманого кредиту у визначений строк, обумовлений кредитною угодою. У ринкових умовах господарювання принципу строковості надається особливе значення. Порушення його для кредитора є підставою для застосування до позичальника економічних санкцій у виді підвищення процента за кредит, а при подальшій несплаті - пред'явлення фінансових вимог у судовому порядку.

3. Платність користування позиченими коштами. Принцип платності виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від кредитора кредитних ресурсів, а й оплати права на їх використання. Реалізація цього принципу здійснюється через механізм кредитного процента, ставка (норма) якого визначається співвідношенням суми річного доходу, отриманого на позичковий капітал, та суми наданого кредиту і за своєю економічною сутністю є ціною кредитних ресурсів

4. Забезпеченість позички. Принцип забезпеченості кредиту виражає необхідність забезпечення майнових інтересів кредитора, якщо позичальник порушує взяті на себе зобов'язання. Боргові зобов'язання, які забезпечують повернення кредиту, оформляються разом із кредитним договором і є додатком до нього.

5. Поверненість позичальником коштів кредитору в повному обсязі. Принцип поверненості кредиту полягає у тому, що кредит - це капітал, який надається у тимчасове користування і підлягає обов'язковому поверненню позичальником.

Виходячи із специфічних рис споживчого кредиту, його ще об'єднують у дві групи.

Перша група - це кредити, надані для поліпшення житлових умов і домашнього господарства (кредити в інвестиційну діяльність). Окремо виділені іпотечні кредити, що забезпечені іпотекою.

Друга група - це кредити, надані для придбання товарів широкого вжитку, транспортних засобів, на нагальні потреби (лікування, навчання тощо), тобто кредити на поточні потреби. [6, c. 213]

Класифікація споживчих кредитів в економічній літературі здійснюється [6, c. 216]: за об'єктами кредитування;

- за строками кредитування;

- за способом надання;

- за видами забезпечення;

- за методами погашення;

- за методом стягнення процентів;

- за характером кругообороту коштів.

За об'єктами кредитування (напрямами використання) в Україні споживчі кредити поділяються на два види:

- на споживчі цілі та на нагальні потреби;

- на затрати капітального характеру.

За строками кредитування споживчі кредити поділяють на:

- короткострокові (строком від 1-го дня до 1-го року);

- довгострокові (строком понад 1 рік).

За способом надання споживчі кредити поділяють на цільові і нецільові (на невідкладні потреби, овердрафт та ін.).

За забезпеченням розрізняють позики незабезпечені (бланкові) і забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням).

За методом погашення розрізняють кредити, які погашаються одночасно, й кредити з розстрочкою платежу. За методом стягнення процентів кредити класифікують так: кредити зі стягненням процентів у момент його надання;

- позики зі сплатою процентів у момент погашення кредиту;

- позики зі сплатою процентів рівними внесками протягом усього строку кредитування (щоквартально, один раз у півріччя, або за спеціально обумовленим графіком).

За характером кругообороту коштів кредити поділяють на разові і відновлювальні (револьверні). В групу револьверних, як правило, включають кредити, які надаються клієнтам за кредитними картками, або кредити за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафту.

Видача кредиту може здійснюватися в безготівковій формі шляхом перерахування суми на поточний рахунок позичальника або оплати його розрахункових документів, перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальник раз на місяць здійснює погашення кредиту рівними частинами та сплачує проценти за користування кредитом: шляхом внесення готівки до каси банку або за розпорядженням клієнта в безготівковій формі. [6 c.222]

Якщо клієнт не вніс черговий платіж у встановлений кредитним договором термін, відповідальний працівник відділу з'ясовує причини ситуації, що склалася, та проводить роботу щодо повернення кредиту.

Сьогодні споживчі кредити - це найбільш масові кредити. Споживче кредитування найдоступніший вид кредитування, що виступає стимулюючим фактором розвитку економіки. [7, c. 156]

Правове регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і тими, хто надає послуги, здійснюється на підставі законодавства про захист прав споживачів, що містить сукупність галузевих нормативних правових актів, у яких встановлюються основні права споживачів, визначається механізм реалізації та захисту цих прав, зокрема щодо гарантій, а також встановлюються юридичні наслідки порушення зазначених прав. Кредитні правовідносини між кредитором і позичальником регламентуються на підставі кредитних договорів. Зміст і перелік умов договору визначаються за згодою сторін для кожного клієнта індивідуально, з тим щоб ступінь ризику був мінімальний.

Етапи кредитування [6, c 231]:

1 етап. До банку подається заявка (клопотання) на отримання кредиту. На цьому етапі оцінюються сильні й слабкі сторони майбутнього позичальника та об'єкта кредитування. Крім заявки, на прохання банку клієнт подає ряд документів: статутні та інші засновницькі документи, бухгалтерський баланс та фінансовий звіт на останню звітну дату, контракти або копії контрактів, техніко-економічне обґрунтування необхідності кредиту, бізнес-план тощо. Після ознайомлення з документами працівник банку проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником, що дозволяє з'ясувати важливі деталі щодо умов надання та погашення кредиту і процентів. На цьому етапі банк приділяє увагу достовірності документів та інформації, на основі яких вирішується питання про надання кредиту.

2 етап. Передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта. При цьому аналіз кредитної заявки клієнта та його кредитоспроможності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких: матеріали, отримані безпосередньо від позичальника; матеріали, що знаходяться в архіві і базі даних самого банку; відомості, отримані від кредиторів, покупців і постачальників позичальника та інших зовнішніх джерел. Для визначення кредитоспроможності позичальника використовуються спеціальні методики.

3 етап. Полягає в розробці умов процесу кредитування, підготовці й укладанні кредитного договору. Цей етап називають ще структуруванням кредиту, в ході якого визначають основні умови кредитного договору.

Банк визначає параметри позички: вид кредиту, суму, строк, спосіб видачі і погашення кредиту, забезпечення, рівень процента, інші деталі. Банк повинен запропонувати клієнту той вид кредиту, який найбільшою мірою відповідає характеру кредитованого заходу. Після закінчення роботи по структуруванню кредиту кредитний працівник банку переходить до переговорів про укладання кредитного договору з клієнтом. При цьому клієнту надаються пропозиції щодо умов майбутньої кредитної угоди. Вони можуть суттєво відрізнятись від тих, що містяться в кредитній заявці. Зближення позицій банку і клієнта та досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів.

Після досягнення згоди по всіх питаннях підписується кредитний договір.

4 етап. Надання кредиту та здійснення контролю за виконанням умов кредитного договору.

З метою контролю за своєчасним погашенням кредиту та забезпечення нарахування процентів видача позичок проводиться з окремих позичкових рахунків. Кредит може надаватися одночасно, тобто у повному обсязі, або частинами в строки, обумовлені договором. Якщо в процесі кредитування змінились умови кредитованого проекту і це призвело до додаткової потреби в коштах, банк може задовольнити цю потребу на умовах укладання додаткової кредитної угоди.

5 етап Повернення кредиту і процентів. У ряді випадків сторони можуть подовжувати строк дії кредитного договору (пролонгація), для чого вносяться зміни або доповнення до кредитного договору. Процес кредитування включає контроль з боку банку за виконанням умов кредитної угоди. Особлива увага приділяється своєчасності сплати позичальником процентів за користування позичкою.

Споживчі кредити можуть надаватися багатьма фінансовими посередниками: кредитними спілками, ломбардами, комерційними банками, не фінансовими суб'єктами господарювання. Проте в умовах трансформаційних процесів в Україні найбільшого поширення останнім часом набуває споживче кредитування банками. Найпоширенішими видами споживчого кредитування в Україні є [8]:

1.Експрес-кредити, або кредити на невідкладні потреби. Вони видаються фізичним особам, які підтвердили свою фінансову стабільність, без якогось забезпечення і дуже часто рекламуються як безпроцентні, хоча насправді реальні процентні ставки досягають 40-60% річних, оформлення подібних кредитів організовано у великих торгівельних підприємствах, медичних організаціях, спортивних центрах і т. д. Видаються експрес-кредити, як правило, на місці через операційні каси і банківські офіси.

Експрес-кредитування вважається одним з найприбутковіших видів бізнесу. Тому сегмент споживчого кредитування або нецільового кредитування без застави успішно освоюють багато небанківських фінансових установ - "ПростоКредит", "ПростоФінанс", "Укрпошта".

2.Кредити з використанням кредитних карт. Позичальник одержує спеціальну пластикову карту, завдяки якій кредитний ліміт є поновлюваним. При цьому, як правило, передбачено певний вільний період, коли не беруться проценти за кредит. Так, наприклад, більшість банків пропонують перші 30-60 днів користуватися грошима безплатно або за суто символічну плату - 0,1% річних. Але по закінченні пільгового строку плата стягується найчастіше в розмірі 3% на місяць.

Цей вид кредиту дешевший за товарний кредит.

Незважаючи на стрімке поширення пластикових карток, багато людей вважають за краще мати справу з готівкою. Для когось це просто звичка, а комусь так спокійніше: коли ти тримаєш в руках справжні банкноти, ти не хвилюєшся за їх збереження і цілодобову доступність. У цьому зв'язку популярність «кредиту готівкою» також крокує врівень з кількістю видаваних безготівкових банківських позик, більше того, «кеш-кредит» позиціонується як найзручніший. І дійсно, кредитно-фінансові установи видають готівку в кредит без застави, а також з найшвидшими і значно спрощеними умовами оформлення.

Разом з тим, варто визнати - «кредит готівкою» є одним з найдорожчих продуктів сучасного ринку кредитування. Але чому в рекламі ми часто стикаємося з поняттям «ефективної процентної ставки»? Професійною мовою банкірів ефективна процентна ставка означає підсумкову ставку кредитування, крім диктуемого відсотка враховує всі збори і комісії кредитної організації, а також можливих третіх осіб, що діють у межах певного кредиту. Таку ставку нерідко називають «повною вартістю кредиту», отже, вона найбільш правдиво відображає справжню вартість кредиту. Звичайно, ефективна процентна ставка традиційно досить висока, але це плата, в тому числі і за простоту умов отримання позики готівкою. [12]

Плануючи взяти кредит готівкою , можна уникнути судомного пошуку поручителів або оформлення довідки про доходи, але в цьому випадку банк завжди страхується від можливих ризиків, що, у свою чергу, неодмінно позначається на величині процентної ставки. Якщо ж банк пропонує підтвердити офіційний чи неофіційний дохід, перевіряє стаж роботи на останньому місці, освіта, займану посаду, то все це може говорити про те, що відсоток за користування кредитом буде більш вигідним для клієнта. Нарешті, останнім доказом може стати наявність позитивної кредитної історії, яка часто стає головним «козирем» клієнта банку.

Таким чином, до плюсів кредитування готівкою ми віднесемо відсутність вимоги застави, високу швидкість оформлення і видачі кеш-кредиту, простоту оцінки позичальника. До мінусів - високу ефективну кредитну ставку, а також залежність суми позики від можливості надання додаткової інформації про платоспроможність кредитоотримувача. [12]

3.Освітні кредити широко застосовуються на надійній законодавчій основі у США, Англії, Франції та інших країнах з розвинутою ринковою економікою. Так, наприклад у США де діє система федеральних позик на освіту, яка враховує інтереси абітурієнтів з різними фінансовими можливостями. Користуються великим попитом студентська позика (низька процентна ставка, не потрібне додаткове забезпечення) і батьківська позика. На жаль, в Україні цей вид кредитування, по суті, не застосовується, бо немає спеціальних нормативних актів.[8]

споживчий кредитування ринок банк



РОЗДІЛ 2. Аналіз ринку споживчого кредитування в Україні

Під час глобальної фінансової кризи споживче кредитування в Україні практично припинилося. З січня 2009 року по червень 2010 року банки кожного місяця видавали нових споживчих кредитів фізичним особам на загальну суму 2-4 млрд. грн., а нових іпотечних кредитів усього лише на 0,2-0,3 млрд. грн. Хоча офіційних статистичних даних про суму нових споживчих кредитів, які банки видавали кожного місяця до кризи, немає, за розрахунками ця сума становила від 5 до 6 млрд. грн. [23]

«Кредитний голод» у галузі споживчого кредитування в Україні під час кризи пояснюється трьома причинами [15] :

- щоб захистити себе від будь-яких додаткових кредитних ризиків, кредитори значно підвищили вимоги до нових кредитів, навмисно залишаючи більшість позичальників у категорії «відмовити», аби кредитні спеціалісти на місцях не змогли видати жодного нового кредиту;

- потенційні позичальники не хотіли брати кредити;

- не відбувалося масової реструктуризації кредитів, а існуючим позичальникам було важко виконувати свої фінансові зобов'язання.

В середині 2010 року з'явилися деякі ознаки того, що банки вийшли на рівень готовності відновити споживче кредитування, і офіційна статистика показала певне зростання обсягів кредитної діяльності. Все більше підприємств роздрібної торгівлі, автосалонів та банків почали пропонувати споживчі кредити; спочатку обережно, а потім все більш агресивно. З березня 2011 року банки щомісяця видавали нових споживчих кредитів на суму понад 8 млрд. грн., що зупинило скорочення розмірів кредитних портфелів. [2]

За офіційними даними Національного банку України на початку 2013 року обсяг споживчих кредитів збільшився на 8,8 млрд. грн. (7,1%) та за станом на 01.09.2013 р. цей показник досяг майже 134 млрд. грн. В тім обсяги кредитів ще не досягли обсягів докризового показника та за станом на 01.01.2009 року

Банківська система України в 2013 році переживала «епоху застою». В умовах жорсткої монетарної політики і девалютизації банки урізали витрати і повертали фондування материнським структурам. Західні банки продовжували виходити з ринку: частка іноземного капіталу зменшилася на 6% ? до 33,7%.

У 2013 році обсяги кредитування фізосіб зросли вперше з 2008 року. При цьому обсяги кредитування на купівлю житла скоротилися - йому не допомогли навіть пільгові програми. Позики на авто ж піддавалися короткостроковим віянням ринку. [15]

Щодо динаміки ринку кредитування фізосіб за минулий рік, то її в цілому банкіри оцінюють позитивно. Ринок кредитування розвивався і показав, що він залишається актуальним і йому є куди рости

За даними НБУ, у 2013 році загальний обсяг кредитів, виданих банками українським позичальникам, виріс до 193,753 мільярда гривень. Для порівняння: за 2012 рік обсяг кредитів українців зменшився на 11 мільярдів або 5,5%. Більше того - досі, з 2008 року, обсяг кредитування фізичних осібосіб щорічно скорочувався. (Рис. 1)

Рис. 1. Динаміка обсягів кредитування фізичних осіб



Разом із динамікою наданих кредитів, проаналізуємо динаміку частки проблемної заборгованості (Рис. 2)

Рис 2. Динаміка частки проблемної заборгованості за споживчими кредитами.

При цьому різні напрямки кредитування фізичних осіб - споживче, житлове та позики на авто - демонстрували різну, а іноді і зовсім протилежну динаміку. Приміром, обсяг споживчого кредитування за січень-грудень-2013 зріс на 7,4% - до 135,65 мільярда гривень. А обсяг іпотеки за той же період скоротився на 9,5% - до 52,36 мільярда гривень. [15]

За даними НБУ, за 2013 рік споживчі кредити становили 83% всіх нових позик: на них припадало 110 з 132,3 мільярдів гривень кредитів, виданих фізособам. Не дивно, що пропозицію саме цих кредитів банки в минулому році збільшували.

За даними компанії «Простобанк Консалтинг», за 2013 рік число банків, що пропонують позики готівкою з числа 50 лідерів за активами зросла з 25-ти до 32-х. При цьому кількість кредитних програм майже подвоїлася: зі 122-х пропозицій на початку року до кінця грудня 2013 року вона зросла до 222-х(Рис. 3)



.

Рис. 3.Динаміка сегмента без заставного кредитування готівкою у 2013 році [15]

Незважаючи на те, що споживчі позики - найбільш дохідний кредитний продукт, багато банків змушені тимчасово призупинити його.

Крім того, як стверджують банківські експерти, привабливість традиційно високоприбуткового споживчого сегмента кредитування для банків падає. .

В умовах тривалої девальвації, нестабільної ситуації на сході країни, відсутності політичної визначеності і помітної економічної рецесії (скорочення ВВП в 2014 році як мінімум на 5% порівняно з попереднім роком), споживчі позики вже давно перестали бути таким вже високоприбутковим бізнесом. [18]

Розглянемо топ-5 банків з найбільшою безнадійною заборгованістю зі споживчого кредитування [26].

1. Укрсоцбанк

На початок 2014 року в Укрсоцбанку портфель кредитів фізичних осіб склав 17,3 млрд гривень. З них 80% - іпотечні кредити, номіновані у валюті. Кредити, видані фізособам з простроченням оплати понад 360 днів, перевищили 9,5 млрд гривень. З початку кризи банк зайняв жорстку позицію щодо позичальників, не погоджуючись на реструктуризацію боргів. Цей банк вважає за краще вирішувати проблеми з позичальниками через суд. Як йдеться у фінансовому звіті Укрсоцбанку за минулий рік, очікувані надходження від реалізації застав становлять від 30% до 70% їх первісної оцінки.

2. ПриватБанк

З 27 млрд гривень, виданих фізособам, на 1 січня 2014 р. лише 12,5% припадають на іпотеку. Решта - кредити на поточні потреби. Більша частина безнадійної заборгованості - це заставні кредити У банку досить високий рівень погашення безнадійних кредитів. У тому числі за рахунок відновлення платоспроможності клієнтів і продажу заставного майна».

3. Райффайзен Банк Аваль

Кредитний портфель Райффайзен Банку Аваль на 1 квітня 2014 р. склав 25,8 млрд гривень, з яких 33,7% - кредити фізособам, які покриваються на 100% за рахунок резервних коштів..

4. ВТБ За даними прес-служби банку, на 1 липня обсяг безнадійних кредитів скоротився до 4,9 млрд гривень (18% кредитного портфеля). 29% цієї суми припадає на кредити фізичних осіб.

5. Ощадбанк Державний Ощадбанк має найрозгалуженішу мережу в країні (близько 6000 відділень), але дуже слабо кредитує фізосіб. Кредитний портфель банку на 1 квітня 2013 року - 49,7 млрд гривень. З них кредити фізособам всього 4,4%. Основні клієнти банку - Пенсійний фонд, ДП «Енергоринок», НАК «Нафтогаз», «Енергоатом», «Укрпошта» і «Укртелеком». [16]

За останні роки ринок споживчого кредитування можна помітити скорочення частки наданих кредитів фізичним особам у кредитному портфелі банків. Якщо у 2011 році частка кредитування фізичних осіб становила 24,7% від усіх наданих кредитів, то у 2013 році ця частка зназилася до 19,8%

Рис 4. Структура наданих кредитів за 2012-2013рр. [22]

Рис. 5. Структура наданих кредитів у 2011-2012 рр [22]

Щоб знизити ризики споживчого кредитування, банки переглядають скорингові моделі оцінки платоспроможності, підвищуючи вимоги до позичальників.

Найбільш розповсюджені питання скорінгових програм [5]:

- вік позичальника;

- трудовий стаж на підприємстві, з якого надана довідка про доходи;

- розмір офіційного доходу;

- наявність власної нерухомості та іншого майна;

- наявність інших незакритих кредитів;

- співвідношення доходу клієнта та вартості товару.

Додаткові питання можуть бути пов'язані з поручителем, напрямком діяльності позичальника, позитивної кредитної історії, співпрацею за іншими видами послуг тощо.

Велике значення у зменшенні проблемної заборгованості відіграє робота з проблемними клієнтами під час дії кредитної угоди. Після звичайної телефонної розмови із клієнтом та його поручителем можна значно зменшити заборгованість за проблемними кредитами. Крайній випадок стягнення заборгованості - колекторські служби та суд.

Зважена кредитна політика при видачі споживчого кредиту дозволяє набагато зменшити ризик фінансового шахрайства та «відсіяти» клієнтів із недостатнім рівнем доходу для його своєчасного погашення.

Для оптимізації видачі споживчих кредитів рекомендовано використовувати наступний алгоритм видачі споживчих кредитів [4]:

1. Візуальна оцінка потенційного клієнта.

Ключовий етап. Досвідчений менеджер здатен відсіяти більшість неблагонадійних клієнтів при їх візуальній оцінці. Ключові параметри: відповідність зовнішнього вигляду до цінової категорії товару (наприклад, клієнт, одягнений в старі поношені речі, купує телефон вартістю понад 5000 грн.), манера спілкування, точні та однозначні відповіді на питання.

Негативна візуальна оцінка потенційного клієнта повинна служити достатньою причиною для відмови у видачі споживчого кредиту. При цьому зовнішньо процедура заповнення анкети-заяви не повинна відрізнятися від звичайного порядку, відмова без пояснення причини має бути озвучена клієнту після реєстрації заяви. У скорінговій програмі при цьому повинна бути позначка про негативну візуальну оцінку.

2. Прийом документів.

Обов'язкові документи: паспорт, ідентифікаційний код, довідка про доходи.

Паспорт має бути дійсним, зі всіма вклеєними фотокартками. Необхідно пересвідчитися, що він належить саме клієнту.

За допомогою ідентифікаційного коду відбувається перевірка клієнта в базі даних проблемної заборгованості. Вразі наявності клієнта в цій базі - йому буде відмовлено у кредиті.

Довідка про доходи необхідна для того, щоб визначити, яку суму і на який період можна видати в позичку клієнту, з'ясувати, де він працює, наскільки стабільний його дохід. Завірена копія трудової книжки може бути представлена як додатковий документ, що засвідчує кваліфікацію потенційного позичальника.

3. Перевірка міста роботи позичальника.

Перевірка може відбуватися дистанційним та виїзним засобом. Оскільки виїзд на місце праці потенційного позичальника відриває менеджера від свого робочого місця а тому такий спосіб перевірки використовується лише при великій сумі кредиту. Найчастіше місце праці потенційного позичальника перевіряється за допомогою телефонного дзвінка у відділ кадрів відповідного підприємства.

4. Перевірка місця проживання клієнта.

Відбувається за допомогою розглянутих методів. Різниця полягає в тому, що за телефоном перевірити місце фактичного проживання майже неможливо.

Якщо місто праці та проживання потенційного позичальника не знаходяться в тій області, де він намагається оформити кредит, це може бути достатнім аргументом для відмови у видачі споживчого кредиту.

5. Уведення отриманих даних в скорінгову програму та доведення до клієнта рішення про видачу (чи не видачу) йому кредиту.

За інших рівних сьогодні потенційний позичальник може розраховувати на меншу суму кредиту і менший термін кредитування. Зменшилися також ліміти позик для офіційно непрацевлаштованих клієнтів. Деякі банки і зовсім припинили кредитувати таких позичальників..

При цьому незмінним залишився перелік документів, необхідний для отримання споживчої позики. Філософія цього виду кредитування не допускає наступних ускладнень у процесі його видачі - розширення необхідного пакету документів, надання поручительств або застав. Банк швидше заморозить програму, ніж стане її суттєво ускладнювати.

З іншого боку, все більшого значення в цих умовах набуває кредитна історія позичальника. [5]

Середні номінальні ставки за споживчими кредитами готівкою практично однакові за всіма строками і коливаються у вузькому діапазоні 13,7% - 14,5% реальних річних. А от середня одноразова комісія за п'ятирічними позиками більш ніж удвічі вища, ніж по кредитах термінами рік і два (13,5% проти 6,5% від суми). Рівень середньої щомісячної комісії по позиках терміном п'ять років також вищий на 0,5 процентного пункту - 3,2% проти 2,5% від заборгованості.

Водночас середні реальні ставки по кредитах на покупку товарів на всі терміни не змінилися і становлять 29,2 - 34,6% реальних річних, залежно від терміну. А ось з початку 2014 їх середня реальна вартість впала на 4-26 процентних пунктів, знову ж таки залежно від терміну. [17]

Найбільше здешевлення відбулося в сегменті позик терміном три роки (на 26 процентних пунктів, тобто майже наполовину, до 29,2% реальних річних). Таких низьких ставок на ринку не було з початку дослідження ринку в листопаді 2008 року. [17]

Експерти констатують: у 2014 році позичальники ризикують брати лише короткострокові споживчі кредити на невеликі суми. Українські банки в 2014 році будуть найбільш активно розвивати споживче кредитування. Цим займатимуться як роздрібні банки, так і універсальні установи, які будуть розвивати водночас кредитні карти і кредитування готівкою. [20]

Менш активно банки будуть розвивати автокредитування, зростання обсягів якого зараз ускладнене не лише конкуренцією на ринку і досить високою ціною цих кредитів, а й падінням попиту на автомобілі. Також на автокредитування впливає платоспроможність позичальників, які часто не можуть офіційно підтвердити свої доходи [19].

Варто зазначити, за даними Незалежної асоціації банків України, найбільш активно кредитуються жителі Києва та столичної області - тут видано 40% від загального обсягу споживчих позик. В цілому споживчі кредити в загальному кредитному портфелі банків становлять близько 69%.

Кредити, надані домашнім господарствам депозитними корпораціями (банками), на кінець грудня 2013 року становили 193,53 млрд. грн (Табл. 2.1) [22]

Таблиця 2.1 Кредити у розрізі валют Млрд. грн

Валюта	грудень 2013 р
Усього	193,53
гривня	126,68
Доллар	64,55
Євро	1,78
інша валюта	1,52

Зобразимо структуру наданих кредитів у розрізі валют на рисунку 6.



Рис. 6. Кредити домашнім господарствам у розрізі валют

Проаналізуємо надані кредити домогосподарствам за строками погашення(Табл. 2.2)

Таблиця 2.2 Кредити домашнім господарствам за термінами погашення [22] Млрд. грн

Показник	грудень 2013 р
Усього	193,53
до 1 року	137,35
від 1 до 5 років	50,87
від 5 років	38,92

Зобразимо структуру наданих кредитів на рисунку 7.



Рис. 7. Кредити домашнім господарствам за термінами погашення

Здійснимо аналіз наданих кредитів за період з січня по липень 2014 року. (Табл. 2.3) [22]

Таблиця 2.3. Динаміка наданих кредитів за січень-липень 2014 року Млрд. грн

Термін	Обсяги кредитів
Січень	134,9
Лютий	128,9
Березень	105,7
Квітень	130
Травень	100,7
Червень	119,8
Липень	137,1

Зобразимо на рис. 8 динаміку наданих кредитів.



Рис. 8 Динаміка наданих кредитів за січень-липень 2014 року

За наведеними вище даними, видно, що динаміка надання кредитів не є однорідною. Ми можемо помітити зростання та спадання обсягів надання кредитів. Найбільше кредитів було видано у липні 2014 року, найменше - у травні. На обсяг надання споживчих кредитів у 2014 році впливало багато негативних факторів, таких як : нестабільне економічне та політичне середовище, проблеми у банківській системі, обмеження НБУ щодо видачі кредитів, тощо.

З червня 2014 року в українців падають споживчі настрої та бажання кредитуватися. Кредитні спілки втрачають своїх клієнтів. Аналогічний спад кредитування спостерігається й у банків та ломбардів. Водночас індекс споживчих настроїв українців змінюється в бік зменшення.

Сильно вплинув на зниження обсягів кредитування конфлікт на сході країни. Адже кредитні спілки сконцентровані не в Києві, а в різних регіонах і особливо в маленьких населених пунктах. У Західній Україні ситуація більш-менш збереглася на рівні кінця минулого року, хоча й там зараз не найкращі часи. Причина - в кризу, коли багато хто боїться втратити свої робочі місця, населення намагається економити. Рятують ситуацію кредити на лікування-навчання. Споживчі кредити займають 67% від загального обсягу виданих кредитів. Третина кредитних спілок надають кредити за середньозваженою ставкою в межах від 40% до 50% річних. Більше половини кредитних спілок надають своїм членам кредити за ставкою в межах від 30% до 50% річних [18].

Спад кредитування спостерігається не лише у кредитних спілок, а й у банків. Скорочення обсягів кредитування населення кредитними спілками в першому півріччі відображає загальну тенденцію на ринку. Причинами тому стали падіння рівня доходів і зменшення споживчого попиту населення, а також нестача ресурсів для кредитування. За сім місяців 2014 обсяг роздрібних кредитів у гривні скоротився майже на 6%, у валюті - більш ніж на 15%, зазначає вона. Більшість банків заморозили повністю або частково роздрібні кредитні програми Причина - погіршення платіжної дисципліни позичальників. З початку року змінилися й умови банківського споживчого кредитування: скоротилися терміни і максимальні суми, ставки виросли в середньому на 10-15% за картковими кредитами, на 5-8% за кеш-кредитами і знизилися на 5-10% за кредитами на товари.

На 1 серпня загальний роздрібний портфель кредитів банків становив близько 205 млрд грн, з них близько 30% - кредити на нерухомість, 7% - автокредити, понад 60% - споживчі кредити. Переважна більшість нових банківських кредитів фізичних осіб - це короткострокові споживчі позики: кеш-кредити на товари, відпочинок, ремонт, непередбачені витрати, а також карткові кредити для оплати в борг своїх поточних витрат. [18]

Зменшили обсяги кредитування фізичних осіб ломбардами. В першому кварталі 2014 року ломбарди видали кредитів під заставу майна всього на 1,8 млрд грн, тоді як в останньому кварталі минулого року ця сума була більшою - близько 2,5 млрд грн. В умовах, що склалися, в найбільш виграшному становищі опинився тіньовий сегмент, який в умовах економічного спаду почав активне зростання. У серпні 2014 року індекс споживчих настроїв українців склав 54,7, що на 10,4 пункту менше, ніж у липні. Індекс споживчих настроїв у серпні ще наблизився до рекордно низького рівня перших місяців 2009 року, однак і далі залишається істотно вищим. В останні місяці споживчий оптимізм знаходиться під рівним впливом ситуації на сході країни і нестабільності на валютному ринку. У дослідженні стверджується, що далі ці два фактори будуть зберігати свій вплив на споживчі настрої, і до них додадуться очікування щодо стабільності енерго- й теплопостачання взимку. [18]



РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи розвитку споживчого кредитування

В сучасних умовах ринкової економіки є актуальним вироблення концепції розвитку споживчого кредитування в Україні. Перебіг кредитного процесу в Україні супроводжується численними проблемами. Йдеться не тільки про вдосконалення техніки кредитування і розширення видів кредитних послуг, а також про вироблення комплексу нових принципів, що дадуть можливість спростити і поліпшити якість стосунків банків із фізичними особами. Споживче кредитування з кожним роком набуває все більшої актуальності. Це пов'язано з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, неможливо досягнути добробуту населення. [4]

За статистичними даними, на кінець 2013 року в Україні фінансовими установами видано понад 20 мільйонів споживчих кредитів. Кількість позичальників становить майже 8 мільйонів громадян (майже половина працездатного населення України). За даними фінансових установ майже 18% (3,6 мільйона) кредитів є проблемними .

Все це зумовлює необхідність виявлення та аналізу проблем, які є актуальними на ринку споживчого кредитування. Узагальнивши наукові підходи теоретиків та експертні думки практиків нам вдалось систематизувати цілу низку проблем, що виникають в процесі споживчого кредитування.

Першою проблемою є неплатоспроможність населення. Понад 2/3 населення України знаходиться за межею бідності. Саме ці громадяни і є основними споживачами кредитів. І здебільшого, через їх неплатоспроможність і виникають проблеми з поверненням кредитів.

Другою проблемою є надвисокі відсоткові ставки, які в кілька разів перевищують звичайні світові кредитні ставки.

Третьою проблемою є недосконалість чинного законодавства та корумпована система правосуддя.

Четверта проблема - це шахрайські методи ведення кредитного бізнесу всіма без винятку банками. [24]

Проблема неплатоспроможності населення відноситься до компетенції Уряду і має вирішуватись саме урядом. Недосконалість чинного законодавства та корумпованість суддів - це також проблема органів влади (законодавчої та судової) і має ними ж вирішуватись. Проблема шахрайства банків при укладенні кредитних договорів - це проблема, яку мають вирішувати правоохоронні органи та суди. Таким чином, всі вищенаведені проблеми мають місце лише завдяки недолугості влади, при чому всіх трьох гілок влади одночасно.

Ситуація зі споживчим кредитування потребує реформування, адже на сьогодні відсутні нормативно-правові акти для регулювання споживчого кредитування і захисту прав споживачів. Головною проблемою є недостатній рівень обізнаності споживачів. Необхідним є створення законодавчого документу, що забезпечить повернення банків до справедливої конкуренції та надання повної інформації про умови кредитування. Важливим кроком може стати запровадження просвітницької кампанії інформування пересічних громадян стосовно фінансових відносин з комерційними банками, що дозволить уникнути їм необґрунтованих збитків.

Необхідно розробити заходи підвищення контролю за виконанням постанови НБУ щодо правил надання інформації про умови кредитування та реальну вартість кредиту з метою унеможливлення використання банками різноманітних надуманих причин для уникнення обов'язкового розкриття інформації. Це може бути досягнуто шляхом визначення штрафних санкцій для банків у разі недотримання вимог чинного законодавства.

Для ефективного розвитку та функціонування споживчого кредитування надалі необхідно уніфікувати стандартні договори для найпопулярніших видів кредитування (споживче кредитування, автокредитування, іпотека). Шаблони договорів повинні бути складенні висококваліфікованими професійними юристами та застосовуватися у всіх комерційних банках. Таким чином форму договору змінювати буде неможливо, що забезпечить захист споживачів і більш вичерпне інформування про умови кредитування.

На ранній стадії розвитку споживчого кредитування банки надавали найзначніші обсяги кредитів клієнтам у великих промислових центрах і регіонах, де сконцентровано населення з вищим рівнем доходів. Кредитування населення активізується в умовах існування тіньових доходів у значної частини населення, застосування банками скорингових (спрощених) процедур оцінювання платоспроможності позичальників. Проблема розміщення залучених банками ресурсів набуває особливої актуальності, оскільки в такій ситуації концентрація ризиків може негативно вплинути на макроекономічну та фінансову стабільність.

Додатковим чинником активізації банків у сегменті споживчого кредитування населення є зниження попиту на кредити з боку суб'єктів господарювання у зв'язку з несприятливим інвестиційним кліматом (нечіткою позицією уряду в питаннях реприватизації, непередбачуваністю податкового середовища та митної політики). Кошти населення для фінансових установ завжди були привабливими, проте найдорожчими . Дистанційне кредитування для банку є менш контрольованим і, відповідно, більш ризиковим, унаслідок чого при оформленні кредиту в магазині позичальник буде сплачувати більше, ніж при ситуації з оформленням кредиту в банку .

Усі банківські продукти мають основні об'єднувальні умови їх видачі - мінімальну кількість документів, потрібних для отримання кредиту, швидкість оформлення (протягом 30 хв.), відсутність поручителів, вік позичальників (21-65 років) . Умови споживчих кредитів майже не змінилися в порівнянні з докризовими: середня переплата за товарний кредит - 30-100% за рік. Максимальна сума кредиту за різними програмами коливається від 10 до 25 тис. грн. За більшістю пропозицій банки декларують нульову кредитну ставку - номінальну. У сучасних умовах активно використовується щомісячна комісія, яка нараховується на початкову суму кредиту протягом усього терміну кредитування. Використання застав з метою забезпечення надійності кредиту не відкидає застосування банками страхування. Страхування кредитів надає позичальникові можливість звільнити свою сім'ю від тягаря боргу в разі виникнення ситуації, за якої він не зможе повернути борг.

Причинами виникнення неплатоспроможності за кредитами споживчого характеру вважаються смерть або повна чи часткова непрацездатність позичальника. За настання іншої ситуації позичальник позбавляється можливості регулярно заробляти чи отримувати дохід. Тобто основним ризиком для домашнього бюджету боржника приймається його смерть, а додатковим - непрацездатність. До складу кумульованого ризику неплатоспроможності можна зарахувати ризик безробіття, що в більшості життєвих випадків може спричинити втрату доходу і неможливість повернути борг у встановлений термін. Окремим ризиком може виступати непередбачена втрата доходу або його нерегулярне отримання боржником.

При страхуванні споживчих кредитів страхувальником є фізичний отримувач кредиту, котрий безпосередньо вступає у відносини зі страховиком. Зовнішньо така операція є страхуванням життя. Фахівці вважають її особливим проявом однієї з функцій особового страхування - функції забезпечення кредитів. Страхування життя для цієї мети відбувається як мішане страхування на весь термін кредитування за страхової суми, що дорівнює сумі заборгованості. У разі смерті боржника до закінчення терміну страхування обов'язок погашення позиченої суми бере на себе страховик. Подібний страховий поліс виконує роль надійної застави

Намагаючись збільшити попит на споживчі кредити, банкіри вдаються до маніпулювання свідомістю позичальника за допомогою різних маркетингових прийомів на кшталт акції 10-10-10, коли видається споживчий кредит на 10 місяців під 10% переплати з початковим внеском 10%. З такої пропозиції в позичальника складається відчуття, що кредит стане йому в 10% переплати, тоді як насправді ефективна кредитна ставка є в рази більшою. Клієнтів вводять в оману щодо реальної вартості кредитів, оскільки банки, залежно від виду кредитування, стягують низку комісій (включаючи, скажімо, страхування життя, разову комісію за видачу споживчого кредиту і щомісячну за його обслуговування тощо), що не входять у платежі за самим кредитом, але при цьому опосередковано збільшують реальну відсоткову ставку. Часто сукупна сума комісій досягає рівня відсоткової ставки. Однак і ефективна відсоткова ставка не дає повного уявлення про реальну вартість кредиту, оскільки не враховує витрат на обслуговування кредитного рахунку, який банк відкриває на ім'я позичальника, та особливі відсотки, які банк бере до видачі кредиту за те, що завчасно підготував для нього гроші.

Водночас незнання позичальником рівня ефективної відсоткової ставки унеможливлює для нього точний розрахунок своїх фінансових можливостей, збільшує ризики неповернення, що, у свою чергу, може негативно позначитися на вкладниках банку, який надає кредит . Додатковими прибутками банку в рамках реалізації програм споживчого кредитування є комісії (дисконт) із торгівельних організацій. На першому етапі розвитку ринку споживчих кредитів дисконт становив 7-10%. У сучасних умовах він зменшився до 1,5-2,5%, оскільки для залучення клієнтів банки починають демпінгувати в рамках конкурентної боротьби між собою [8].

Сучасний кредитний ринок України характеризується нестандартними схемами споживчого кредитування, де банки доплачують клієнтові за отримання кредиту саме в них. Це розповсюджується на певні види товару з великою торговою націнкою і витрати банку компенсує торгівельна мережа. З'являються пропозиції, коли банки доплачують працівникам торгівельних мереж для залучення клієнтів саме до них. [10] Найвищий рівень кредитних ризиків пов'язаний зі споживчим кредитуванням у місцях продажів. За час роботи на цьому сегменті банківського ринку банки зібрали велику кількість досьє на позичальників, які брали кредити [14].

Великі перспективи сьогодні покладаються на бюро кредитних історій. Вони в Україні починають розвиватися й оцінити їх ефективність можна буде через два-три роки. Багато банків не поспішають ділитися інформацією про власних клієнтів один з одним, утворюючи власні бюро, хоча варто відзначити, що дружні між собою банки давно ведуть обмін відомостями . До позитивних сторін споживчого кредитування на торгівельних точках можна віднести: отримання банками стабільно високого прибутку; збільшення обсягу продажів торгівельними організаціями і автосалонами; збільшення купівельної платоспроможності; збільшення клієнтської бази як для банків, так і для торгівельних організацій. До негативних: підвищені ризики безповоротності грошових коштів для банків; значні переплати за товар, який купує клієнт [9].

Комплексна реалізація програм споживчого кредитування несе для економіки країни більше позитивних тенденцій, ніж негативних. Збереження споживчого кредитування на даному етапі є вельми проблематично. Наступним етапом (який почав реалізовуватися вже зараз) стане нецільове кредитування за допомогою пластикових карток. Подібного кредитування існують, проте не вельми популярні. Перш за все це пов'язано з нерозвиненістю інфраструктури ухвалення пластикових карток до оплати (невелика кількість POS-терміналів, імпринтеров, банкоматів). А по-друге, для отримання подібних кредитів банки вимагають із позичальників додаткові підтвердження платоспроможності. У перспективі в Україні банківський роздрібний напрям трансформується в три основні напрями: кредитування на пластикові картки; автокредитування; іпотечне кредитування. Для розвитку цих програм банкам необхідно: зниження процентних ставок, як чинник підвищення попиту; страхування фінансових ризиків під можливі втрати; створення кредитних бюро на всій території України; розвиток технологій банківської інфраструктури [11]

Обсяги споживчого кредитування в нашій країні зростають з року в рік. Адже багато хто вже усвідомив, що може купувати бажані товари тут і зараз, сплативши їх вартість частинами. Споживчі кредити мають ряд переваг -- швидкість, простота і доступність, але також є і підводні камені, тому слід уважно вивчити пропозиції банків і вдумливо читати кредитний договір перед підписанням. [9]

Наше суспільство поступово звикає до думки, що кредит -- не фінансове рабство, як багато хто схильний був вважати раніше, а всього лише своєчасна грошова підтримка. Сьогодні банкіри відзначають стабільний попит на споживчі кредити в національній валюті.

Українська банківська система не є досконалою має місце неврегульованість діяльності комерційних банків чинним законодавством. [25]



ВИСНОВОК

Відповідно до поставлених завдань курсової роботи, ми здійснили аналіз ринку споживчого кредитування в Україні, ознайомилися з основними теоретико-організаційними основами споживчого кредитування, здійснили огляд основних проблем, перспектив, та тенденцій споживчого кредитування.

Ситуація зі споживчим кредитування потребує реформування, адже на сьогодні відсутні нормативно-правові акти для регулювання споживчого кредитування і захисту прав споживачів. Головною проблемою є недостатній рівень обізнаності споживачів. Необхідним є створення законодавчого документу, що забезпечить повернення банків до справедливої конкуренції та надання повної інформації про умови кредитування. Важливим кроком може стати запровадження просвітницької кампанії інформування пересічних громадян стосовно фінансових відносин з комерційними банками, що дозволить уникнути їм необґрунтованих збитків.

Обсяги споживчого кредитування в нашій країні зростають з року в рік. Адже багато хто вже усвідомив, що може купувати бажані товари тут і зараз, сплативши їх вартість частинами. Споживчі кредити мають ряд переваг -- швидкість, простота і доступність, але також є і підводні камені, тому слід уважно вивчити пропозиції банків і вдумливо читати кредитний договір перед підписанням.

Наше суспільство поступово звикає до думки, що кредит -- не фінансове рабство, як багато хто схильний був вважати раніше, а всього лише своєчасна грошова підтримка. Сьогодні банкіри відзначають стабільний попит на споживчі кредити в національній валюті.

Українська банківська система не є досконалою має місце неврегульованість діяльності комерційних банків чинним законодавством.

З одного боку, у споживчого кредиту є ряд переваг. Перше і головне -- можливість отримати товар відразу, не маючи всієї суми на оплату. Крім того, банківські установи надають можливість дострокового погашення кредиту, пропонують прийнятну відсоткову ставку і термін для кредитування. Банки забезпечують прозорість -- немає прихованих виплат і комісій, у більшості є можливість цілодобового погашення кредиту в банкоматах банку позичальника.