Валютні операції банку (на прикладі діяльності АКБ "Приватбанк")

2). Курс валют по терміновій валютній операції фіксується в момент заключення угоди, хоча вона виконується через визначений період.

З 70х років з переходом до «плаваючих» валютних курсів одержали розвиток валютні фьючерси - це угоди які означають зобов'язання (а не право вибору на відміну від опціону) на продаж чи покупку стандартної кількості визначеної валюти на визначену дату (у майбутньому) за курсом, заздалегідь установленим при заключення угоди. У стандартних контрактах регламентуються всі умови: сума, термін, гарантійний депозит, метод розрахунку.

Торгівля фьючерсами здійснюється через кліринговий будинок (розрахункову палату біржі), що є продавцем для покупця і покупцем - для продавця. При заключення угоди покупець і продавець зобов'язані резервувати на спеціальному депозиті первісну маржу в районі від 0,04 до 6% від номінальної ціни контракту. Продавець валютного фьючерса виграє, якщо при настанні терміну угоди продає валюту дорожче котирувального курсу на момент її виконання (гра на зниження курсу валют), і зазнає збитків, якщо курс дня заключення угоди нижче курсу дня її виконання (гра покупця на підвищення курсу валют).

Особливістю відмінності зовні подібних операцій форварда і фьючерса в тім, що при форварді практично 95% контрактів закінчується реальним постачанням валюти, а при фьючерсах від 1 до 6% зі сплатою штрафних санкцій продавцем чи покупцем за відмовлення від угоди при невигідних курсових умовах. При цьому штрафна санкція, що сплачується, і є основною метою учасників ф'ючерсної угоди (гри на прогнозних курсах). Крім того, торгівля фьючерсами винятково зосереджена на біржах зі стандартною сумою валютного контракту, на відміну від будь-якої суми форвардної угоди на міжбанківському ринку.

Лондонська біржа по торгівлі ф'ючерсними контрактами (LIFFE) розрізняє три категорії їхніх учасників:

- хеджери - банки, корпорації, менеджери по інвестиціях, що керують ризиками;

- спекулянти (трейдери), що приймають на себе ризик з метою одержання прибутку;

- арбитражери валютних ризиків.

Курс валют по термінових угодах відрізняється від курсу по операціях «спот» відповідно до прогнозованої динаміки курсу валют. Різниця курсу «форвард» і «спот» визначається як «дисконт», якщо курс «форвард» нижче курсу «спот» чи як «премія», якщо прогнозний курс «форвард» вище курсу «спот».

Курси валют по термінових угодах, котируємі в цифровому вираженні називаються курсами «аутрайт». Котирування валют по термінових угодах методом премії чи дисконту залежить як від прогнозованої динаміки курсу в період від заключення до виконання угоди, так і від розходження в процентних ставках по строкових вкладах у цих валютах.

Термінові угоди з іноземною валютою відбуваються в наступних цілях:

- конверсія(обмін) валюти в комерційних цілях, завчасний продаж валютних надходжень чи покупка іноземної валюти для майбутніх платежів, щоб застрахувати валютний ризик;

- страхування портфельних чи прямих капіталовкладень за кордоном від збитків у зв'язку з можливим зниженням курсу валюти, у якій вони здійснені;

- одержання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.

Різновидом валютної операції, що сполучить наявну і термінову операції, є угоди «своп». «Своп» - це валютна операція, що сполучить купівлю-продаж двох валют на умовах негайного постачання з одночасним контрпродажем на певний строк з тими ж валютами. при цьому домовляються про зустрічні платежі в різних валютах два партнери (банки, корпорації й ін.). По операціях «своп» наявна угода здійснюється за курсом «спот», що у терміновому контрпродажу корегується з урахуванням премії чи дисконту в залежності від динаміки валютного курсу. Операція «своп» зручна для банків: вона не створює відкритої валютної позиції (покупка покривається продажем). Операція «своп» використовується для:

- здійснення комерційних справ: банк продає іноземну валюту на умовах негайного постачання й одночасно купує її на термін.

- придбання банком необхідної валюти без валютного ризику (на основі покриття контрпродажем) для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікованості валютних авуарів;

- взаємного міжбанківського кредитування в різних валютах.

Операції «своп» проводяться також із золотом, щоб, зберігши право власності на нього, придбати необхідну іноземну валюту на певний строк.

Національний банк України нормативно контролює рівні валютних ризиків в діяльності комерційних банків, обмежуючи ризик загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку [6].

Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань.

При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус.

З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноваженим банком розраховуються за формою №540 «Звіт про відкриті валютні позиції», що наведені в Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України [22].

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти та кожного банківського металу.

На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:

- купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти та банківських металів, поточні й строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах та в банківських металах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

- одержання (сплата) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;

- купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

- надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

- погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат);

- інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів при незмінності пасивів і навпаки).

У межах установлених значень нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції:

- купівлю іноземної валюти та банківських металів для виконання зобов'язань перед нерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а також для виконання власних зобов'язань за виданими гарантіями, поручительствами, векселями;

- купівлю іноземної валюти або банківських металів на міжбанківському валютному ринку України за гривні без наявності зобов'язань;

- купівлю банківських металів без наявності зобов'язань на міжнародному ринку за рахунок власної іноземної валюти або за рахунок купленої іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за гривні;

- купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти для виконання їх зобов'язань перед нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) та зареєстрованими Національним банком кредитами (позиками), що одержані резидентами від уповноважених банків та уповноважених фінансових установ, а також від нерезидентів;

- купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед клієнтами за неторговельними операціями;

- купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і товарно-матеріальних цінностей;

- залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальних операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);

- з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання здійснюється з відповідного рахунку витрат);

- за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами банку та нарахованими, але не відшкодованими власними витратами банку, а також з одержання (сплати) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат;

- з організації безготівкових розрахунків уповноважених банків з міжнародними платіжними системами за платіжними картками.

Уповноважений банк набуває право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати відкликання ліцензії Національним банком та/або припинення дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.

У межах установленого нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі обмеження ризику загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) та ризику загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2) Департамент валютного регулювання та Департамент валютного контролю та ліцензування Національного банку можуть уносити певні обмеження щодо регулювання окремих активних операцій із валютними цінностями уповноважених банків, що пов'язані з питаннями курсоутворення національної валюти та створення чіткішого й прозорішого механізму контролю за валютними операціями окремих банків.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

За кожною іноземною валютою та кожним банківським металом обчислюється підсумок за всіма балансовими і позабалансовими активами і всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями банку та розраховується загальна відкрита валютна позиція банку в гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою та кожним банківським металом (розрахунок проводиться за звітну дату).

Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами та за всіма банківськими металами.

Для банків, статутний капітал яких сплачено у вільно конвертованій валюті та внаслідок чого виникає порушення нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті, установлюється, що частина (або вся сума) статутного капіталу банку не враховується до розрахунку нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті за умови, що ці кошти розміщені на окремому депозитному рахунку в Національному банку (лише та частина, що призводить до порушення цього нормативу).

Нормативне значення загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) має бути не більше ніж 30 відсотків.

У цьому разі встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:

- загальна довга відкрита валютна позиція (Н13-1) має бути не більше ніж 20 відсотків;

- загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13-2) має бути не більше ніж 10 відсотків.

2. Механізм здійснення валютних операцій в АКБ «Приватбанк»

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика АКБ «Приватбанк»

Заснований у 1992 році, комерційний банк ПриватБанк є банком, що розвивається найбільш динамічно в Україні, і займає лідируючі позиції банківського рейтингу країни. Станом на 1 січня 2007 року розмір чистих активів ПриватБанку складає 33,777 млрд. грн. Статутний фонд банку складає 2,082 млрд. грн., власний капітал - 3,288 млрд. грн. Кредитний портфель банку складає 28,768 млрд. грн., в тому числі кредити фізичним особам - 11,564 млрд. грн. Фінансовий результат ПриватБанку за підсумками 2006 року склав 506,208 млн. грн.

У ході дослідження ринку банківських послуг, проведеного компанією GFK Ukraine, 23,3% опитаних жителів України назвали ПриватБанк найбільш привабливим для себе українським банком. ПриватБанк також має найбільш високий рівень впізнаваності серед населення без підказки: 64%. ПриватБанк також є лідером серед українських комерційних банків за кількістю клієнтів: його послугами користується понад 23% населення України [69].

Станом на 01.01.2006 року (за результатами 2005 року) АКБ «Приватбанк» був лідером банківської системи України і займав наступні рейтингові місця [70]:

- Обсяг валюти активів балансу - 21 664,360 млн. грн. (1 місце);

- Обсяг власного капіталу - 2 307,466 млн. грн. (1 місце);

- Обсяг статутного капіталу - 189,228 млн. євро (2 місце);

- Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля

- 16 763,230 млн. грн. (1 місце);

- Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб

- 9 966,027 млн. грн. (1 місце);

- Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб

- 4 016,333 млн. грн. (3 місце);

- Обсяг балансового прибутку - 472,042 млн. грн. (1 місце);

- Прибутковість статутного капіталу - 41,774% (11 місце);

- Прибутковість активів балансу - 2,179% (6 місце);

Станом на 01.01.2007 року (за результатами 2006 року) АКБ «Приватбанк» закріпив позиції лідера і займає наступні рейтингові місця в банківській системі України [70] та відносні частки фінансів банківської системи України:

- Обсяг валюти активів балансу - 32 680,0 млн. грн. (1 місце - 10,31%);

- Обсяг власного капіталу - 4 0290,442 млн. грн. (1 місце - 9,49%);

- Обсяг статутного капіталу - 312,971 млн.євро (2 місце);

- Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля

- 27 532,83 млн. грн. (1 місце - 10,9%);

- Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб

- 14 735,393 млн. грн. (1 місце - 15,1%);

- Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб

- 8 240,128 млн. грн. (1 місце - 9,534%);

- Обсяг балансового прибутку - 471,775 млн. грн. (1 місце - 11,91%);

- Прибутковість статутного капіталу - 22,66% (24 місце);

- Прибутковість активів балансу - 1,444% (33 місце);

Станом на 01.07.2007 року (за результатами 1 півріччя 2007 року) АКБ «Приватбанк» продовжив закріплення позиції лідера по обсягам агрегатів валюти балансу і займає наступні рейтингові місця в банківській системі України [70] та відносні частки фінансів банківської системи України (Додаток В):

- Обсяг валюти активів балансу - 40 132,3 млн. грн. (1 місце - 9,82%);

- Обсяг власного капіталу - 4 296,584 млн. грн. (1 місце - 8,64%);

- Обсяг статутного капіталу - 306,29 млн.євро (3 місце);

- Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля

- 33 502,38 млн. грн. (1 місце - 10,16%);

- Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб

- 17 289,41 млн. грн. (1 місце - 14,84%);

- Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб

- 12 409,121 млн. грн. (1 місце - 11,53%);

- Обсяг балансового прибутку - 259,76 млн. грн. (2 місце - 10,78%);

- Прибутковість статутного капіталу - 24,95% (21 місце);

- Прибутковість активів балансу - 1,295% (43 місце);

Спільний аналіз даних таблиць Додатку В показує, що з розширенням обсягів валюти балансу АКБ «Приватбанк» розвивається екстенсивно, тобто постійно знижуючи рентабельність статутного капіталу та рентабельність активів. Поступово також падає частка монопольного сектору по обсягам агрегатів валюти баланса в банківській системі України, яку займає АКБ «Приватбанк»

Комплексними інструментами управління загальним рівнем платоспроможності банку є контроль стану виконання нормативів Н1, Н2 та Н3 [6]:

- Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1)

- Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2)

- Норматив адекватності основного капіталу (Н3)

2.2 Види та особливості валютних операцій в АКБ «Приватбанк»

Валютні операції АКБ «Приватбанк» розподіляться по класам обслуговуємих клієнтів [69]:

- валютні операції з банками та на міжбанківському валютному ринку;

- валютні операції з клієнтами - юридичними особами;

- валютні операції з клієнтами - фізичними особами;

Валютні операції АКБ «Приватбанк» з банками розподіляються на наступні види операцій:

- ведення корреспондентських рахунків в банках-нерезидентах (ностро - рахунки) та банків - резидентів в банку (лорорахунки);

- міжбанківські валюто-обмінні операції на міжбанківському валютному ринку;

- міжбанківське кредитування;

- міжбанківські операції з готівковою валютою;

- міжбанківські послуги ділінгового центру по торгівлі валютою на міжнародних біржах;

Якщо перші 4 види валютних міжбанківських операцій на сучасному етапі присутні майже у всіх комерційних банках України, то 5 операція є необхідною в умовах валютних обмежень роботи комерційних банків України на міжнародних ринках [69]. Ділінговий центр ПриватБанку пропонує клієнтам фінансовий інструмент - ділінг на міжнародних валютних ринках. Основними рисами, що характеризують міжнародний валютний ринок FOREX (FOREX - Foreign Exchange Operations) є його абсолютна ліквідність, цілодобовість і відсутність просторових обмежень. Користаючись цією послугою банку комерційні банки - клієнти та їх клієнти одержують можливість здійснювати спекулятивні операції на міжнародних валютних ринках через АКБ «Приватбанк». Цей фінансовий інструмент не має обмежень за рівнем прибутковості. За оцінками аналітиків, прибутковість операцій на форексному ринку, при грамотному керуванні валютною позицією і розумним обмеженням ризиків складає в середньому 9-10 відсотків на місяць від суми інвестованих засобів

У розпорядженні інвестора є різноманітні способи ведення позицій, пов'язані з економічними і політичними очікуваннями, з подіями, що носять макроекономічний характер, із прогнозуванням руху ринків за допомогою інструментів теханалізу. Цінові рухи ринку, викликані цими факторами відкривають можливість одержання спекулятивного прибутку. Надане клієнту кредитне плече (максимальний розмір 1:50) дозволяє істотно підвищити ефективність проведення подібних операцій, тому що, наприклад, розмістивши як покриття (страхова сума під проведення арбітражних операцій) 2000 доларів США, клієнт одержує можливість оперувати на реальному ринку сумою розміром 100'000 (2000*50), що при прийнятті вірних торгових рішень суттєво збільшує прибутковість операцій. Для прикладу, середньодобові коливання ринку EUR/USD складають 50-100 пунктів, вартість одного пункту при операціях з 100 тисячним лотом на цьому ринку складає 10 доларів США, таким чином, звичайні добові коливання ринку дозволяють трейдеру за день дістати прибуток у розмірі 500 доларів США (25% від суми страхового покриття).

Основні застосовувані терміни ділерного обслуговування банків АКБ «Приватбанк [69]:

Ділери - уповноважені співробітники Сторін, що ведуть переговори й укладають угоди;

Арбітражні операції - угоди по покупці чи продажу однієї іноземної валюти за іншу по погодженому в момент укладання угоди обмінному (валютному) курсу. Арбітраж означає проведення операцій у розрахунку на одержання прибутку при зміні валютного курсу і припускає здійснення як мінімум двох протилежних угод на однакову суму. Основна валюта - (інакше - валюта операції), на покупку (продаж) якої полягає арбітражна угода в обмін на іншу валюту (оцінну валюту або інакше - валюту ціни).

Відкрита позиція Клієнта - сума арбітражних угод Клієнта, укладених із КБ «ПриватБанк» по купівлі чи продажу основної валюти з однією датою валютування, не покрита зворотними угодами тією же датою валютування. Ліміт - загальна максимально припустима сума відкритих позицій Клієнта

Дата валютування - дата, зафіксована Сторонами як дата розрахунків по угоді. Для ринку FOREX стандартною є дата валютування Spot, тобто другий робочий день після дня укладання угоди

При проведенні арбітражних операцій Клієнт свідомо приймає ризик можливих збитків при несприятливій зміні валютного курсу. Забезпеченням цих ризиків є розміщений Клієнтом у Банку страховий депозит, який називається покриттям можливих збитків. Банк має право в односторонньому порядку закрити арбітражні позиції Клієнта, якщо поточні збитки по них досягли або перевищили 70% страхового депозиту

Банк стягує за кожну укладену Клієнтом угоду комісію згідно Тарифів банку (10 доларів США за кожні 100'000 при здійсненні угоди; при операціях лотами понад 500'000, комісія не збільшується і складає 50 доларів США за угоду).

Таблиця 2.2. Валютне обслуговування банків на зовнішніх біржах, виконуєме в якості міжбанківських послуг АКБ «Приватбанк» [69]

Пари валют, що торгуються	Розмір мінімального лота
EUR/USD	100 000
GBP/USD	100 000
USD/CHF	100 000
USD/JPY	100 000
EUR/JPY	100 000
CHF/JPY	100 000
GBP/JPY	500 000
GBP/CHF	500 000
EUR/CHF	100 000

Клієнтам надається інформаційне й аналітичне забезпечення. До складу наданої клієнтам інформації входять котирування валют у режимі Online, світові фінансові і політичні новини, інструменти побудови й аналізу графіків зміни валютних курсів, огляди аналітиків. Проводиться платне навчання клієнтів на тему «Ділінг на міжнародних валютних ринках». У курс навчання входять теоретичні основи валюто-обмінних операцій і практичні заняття в умовах реального ринку. Після закінчення занять банком видаються посвідчення про закінчення курсів.

Валютні операції АКБ «Приватбанк» з клієнтами - юридичними особами розподіляються на наступні види операцій:

- ведення валютних рахунків клієнтів та розрахунково-касове обслуговування валютних операцій з перерахуванням коштів в банки-нерезиденти через систему кореспондентських рахунків (ностро-рахунки) та отриманням валютних коштів для клієнтів на свій кореспондентський рахунок в банку-нерезиденті;

- продаж - покупку валюти за гривні на міжбанківському валютному ринку України для виконання комерційних угод клієнта;

- продаж - покупку необхідної валюти за валюту клієнта на міжнародних валютних ринках;

- видача валютних кредитів клієнтам банка;

- приймання валютних депозитів від клієнтів банку;

- випуск та обслуговування валютних корпоративних пластикових карток підприємств

Валютні операції АКБ «Приватбанк» з клієнтами - фізичними особами розподіляються на наступні види операцій:

- відкриття валютних рахунків та виконання розрахунково-касових операцій. Комерційний банк «ПриватБанк» відкриває фізичним особам поточні рахунки у іноземній валютах для здійснення розрахунків з іншими фізичними та юридичними особами згідно діючого законодавства України, а також для зберігання на них коштів. Відкривши поточний рахунок у «Приват Банку», клієнт має можливість отримати всі види банківських послуг, які надаються фізичним особам:

а) Отримання коштів, що надійшли на поточний рахунок у безготівковій формі готівкою;

б) Здійснення переказів грошових коштів у безготівковій формі за надані послуги (в т. ч. комунальні), за придбання у торговельних підприємств товарів або просто родичу на його поточний рахунок.

в) Отримання переказів з-за кордону, а також здійснення переказів родичам, які тимчасово виїхали за межі України на навчання або у приватних справах або постійно проживають за кордоном. Виконання операцій на поточних рахунках здійснюється на підставі платіжних документів у готівковій або безготівковій формах згідно «Переліку коштів, що зараховуються або перераховуються», що затверджений Національним банком України.

Таблиця 2.3. Тарифи за відкриття та обслуговування поточних рахунків в іноземній валюті в АКБ «Приватбанк» (стан на 08.08.2007) [69]

Послуга	Тариф, грн	Термін оплати	Порядок оплати
1. Відкриття поточного рахунку незнижуваний залишок Відкриття поточного рахунку за допомогою програмно-апаратних засобів (банкомат)	10 грн 0 10 грн.	при відкритті рахунку у момент здійснення операції	готівкою списання з картки (еквівал. 10 грн.)
2. Переказ коштів до іншого банку	1% від суми min екв. 5 грн +12 $ (swift)	у момент здійснення операції	готівкою або мем. ордером з рахунку клієнта
3. Переказ коштів у системі ПриватБанку	1% від суми min 5 грн. max 500 грн.	у момент здійснення операції	готівкою
4. Внутрішній банківський переказ між «власними» рахунками клієнта на поточний рахунок, на депозитный рахунок (в т.ч. відкриття рахунку), на позичковий рахунок, на власну, кредитну картку	0,5% 1% от суммы перевода min 5 грн. max 500 грн. 2 грн. 0,5%	у момент здійснення операції	готівкою або мем. ордером за заявою клієнта з його рахунку
5. Оформлення довідки на вивіз іноземної валюти (регульований тариф застосовується в залежності від кон'юнктури ринку регіону)	до 2000 $ 20 грн 2001-3000 $ - 30 грн 3001-4000 $ - 40 грн 4001-10000 $ - 50 грн	у момент здійснення операції	готівкою
6. Виплата готівкових коштів	1% від суми min екв. 1 $ у грн. за курсом НБУ	у момент здійснення операції	готівкою
7. Виплата готівкових коштів з поточного рахунку в рублях Росії	1% від суми	у момент здійснення операції	готівкою
8. Зарахування коштів, які надійшли на рахунок у рамках програми «Крюінг України» (комісія за виплату готівкових коштів не стягується)	1% від суми	у момент зарахування засобів	б/г
9. Гарантія переказу одержувачеві повної суми міжнародного SWIFT платежу у валюті USD (опція FUL)	26.5 $ без ПДВ	у момент здійснення операції	готівкою
10. Обслуговування неактивного поточного рахунку*	єкв 5 грн.	щомісячно	мем. ордером з рахунку клієнта
11. Переказ коштів в Москомприватбанк, банк Паритате	3 $ за курсом НБУ	у момент зарахування коштів	готівкою
12. Поповнення поточного рахунку, відкритого в іншому регіоні	0,5% від суми min 5 грн. max 500 грн.	у момент здійснення операції	готівкою

- послуги переказів готівкової валюти

Таблиця 2.4. Для переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб - резидентів встановлені наступні правила і тарифи

N	Назва виду переказу	Сума переказу	Умови переказу	Необхідні документи
1.	Переказ на користь фізичних осіб, постійно чи тимчасово проживаючих за кордоном	до 600 $ на місяць	Можливий переказ без відкриття рахунка чи з відкриттям рахунка	Без підтверджуючих документів.
2.	Допомога родичам (чоловіку, дружині, батькам дітям, рідним сестрам, братам, онукам, дідусю, бабусі), постійно чи тимчасово проживаючим за кордоном	понад 600 $ до 1000 $ на місяць	Тільки з поточного рахунка.	Документи, що підтверджують родинні відносини (паспорт, свідоцтво про народження, посвідчення про шлюб; перекази братам, сестрам онукам, дідусю, бабусі можуть здійснюватися на підставі копій цих документів, завірені у встановленому порядку).
3.	Оплата витрат, пов'язаних зі смертю громадян за кордоном (транспортні витрати і витрати на похорон) На рахунки юридичних осіб-нерезидентів	Сума, зазначена в рахунку-фактурі	Тільки з поточного рахунка	Інвойс (рахунок-фактура) фірми - нерезидента
4.	Відшкодування витрат: судовим органам (у т.ч. сплата податків, зборів, держмита й ін. обов'язкових платежів за виконання зазначеними органами своїх функцій). На рахунки юридичних осіб-нерезидентів	до 600 $ вище 600 $ до суми, зазначеної в листі	Можливий переказ без відкриття рахунка чи з відкриттям рахунка. Тільки з поточного рахунка	При наявності підтверджуючих документів юридичних осіб-нерезидентів (лист відповідного уповноваженого органа іноземної держави, у якому зазначена сума до оплати, нормативний акт, на підставі якого вона визначається).
5.	Переказ коштів за оплату нотаріальним та іншим вповноваженим органам (у т.ч. оплата зборів, держмита й інших обов'язкових платежів за виконання цими органами своїх функцій), послуг адвокатів у випадку порушення судових справ за кордоном, у яких позивачем або відповідачем є фізична особа-резидент України	до 600 $ вище 600 $ до 5000 $	Можливий переказ без відкриття рахунка чи з відкриттям рахунка. Тільки з поточного рахунка	Підтверджуючі документи, у яких вказується сума до оплати (лист-рахунок відповідного органа, чи адвоката нотаріуса іноземної держави, у якому повинна вказуватися сума до оплати, позовна заява).
6.	Оплата витрат за лікування в медичних закладах, що знаходяться за кордоном на рахунки цих закладів Оплату може здійснювати інша фізична особа, що не є одержувачем послуги на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення переказу іноземної валюти за межі України.	до 20 000 $	Тільки з поточного рахунка	При наявності підтверджуючих документів цих закладів (виклик чи запрошення на лікування, рахунок-фактура) і копії наказу Міністерства охорони здоров'я України про направлення громадянина на лікування за кордон відповідно до Положення про порядок направлення громадян на лікування за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.95 №991 чи копії протоколу засідання комісії Міністерства охорони здоров'я України з питань направлення громадян України на лікування за кордон чи виписки з цього протоколу)
7.	Оплата витрат за проведення тестів, іспитів і на інші платежі, що пов'язані з зарахуванням фіз. особи на навчання до навчальних закладів, які знаходяться за кордоном - на рахунки цих закладів. Оплату може здійснювати інша фізична особа, що не є одержувачем послуги на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення переказу іноземної валюти за межі України.	до 600 $ вище 600 $ до 500 $	Можливий переказ без відкриття рахунка чи з відкриттям рахунка Тільки з поточного рахунка	При наявності підтверджуючих документів цих закладів (чи виклик запрошення, у якому повинна вказуватися сума до оплати)
8.	Оплата витрат за навчання в навчальних установах, розташованих за кордоном, - на рахунки цих установ при наявності індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення переказу іноземної валюти за межі України (при переказі безпосередньо через Укрексімбанк ліцензії не потрібно). Оплату може здійснювати інша фізична особа, що не є одержувачем послуги на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення переказу іноземної валюти за межі України.	до 30000 $ за навчальний рік	Тільки з поточного рахунка фіз. особи через коррахунок ПриватБанку, відкритий в Укрексімбанку	Наявність підтверджуючих документів цих установ (виклик чи запрошення, у якому повинна бути зазначена сума до оплати, рахунок-фактура)
9.	Оплата вступних членських внесків у міжнародні організації - на рахунки цих організацій	до 500 $	Тільки з поточного рахунка	Наявність підтверджуючих документів (документа чи листа про фактичний вступ резидента в міжнародну організацію чи про умови вступу до неї; чи фактура лист-повідомлення, у якому повинні вказуватися відповідні банківські реквізити іноземного банку для оплати внеску і сума внеску)
10.	Переказ за участь у міжнародних симпозіумах, семінарах, конференціях, виставках, культурних і спортивних заходах, що відбуваються на території іноземних держав - на рахунки юридичних осіб-нерезидентів	до 600 $ від 600 $ до 2000 $	Можливий переклад без відкриття рахунка чи з відкриттям рахунка. Тільки з поточного рахунка	Наявність запрошення юридичної фірми-нерезидента, у якому повинно вказуватися сума до сплати, рахунок-фактура
11.	Оплата витрат за придбання літератури і передплатних видань, що видаються за кордоном - на рахунки юридичних осіб-нерезидентів	до 600 $ в місяць	Можливий переклад без відкриття рахунка чи з відкриттям рахунка	Наявність підтверджуючих документів цих юридичних осіб - нерезидентів (рахунок-фактура)
12.	Оплата інших послуг, за договорами, укладеними з нерезидентами про надання послуг - на рахунки юридичних осіб-нерезидентів. Оплата за договорами страхування життя (страховим полісам, посвідченням, сертифікатам) здійснюється на підставі індивідуальної ліцензії НБУ	до 500$ на місяць	Тільки з поточного рахунка	Наявність підтверджуючих документів цих юридичних осіб - нерезидентів (договір, рахунок-фактура)
13.	Перекази коштів при виїзді за кордон на постійне місце проживання Переказ може здійснюватися як на рахунок будьякої фізичної особи, так і до запитання.	у межах залишку на рахунку	Тільки з поточного рахунка Банк здійснює перерахування коштів протягом 60 днів із дня видачі довідки про сплату податків, при цьому, на оригіналі довідки робиться оцінка про перерахування коштів	Наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон (для осіб без громадянства - документ, що засвідчує особу) з відміткою про виїзд на постійне місце проживання з вказівкою країни виїзду і довідки органа податкової служби про відсутність заборгованості щодо сплати податків.
14.	Оплата зборів (митних зборів) за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, включаючи оплату послуг патентних повірників закордоном - на рахунки фіз. осіб - нерезидентів - патентних повірників і відповідних органів іноземних держав	до 5000 $	Тільки з поточного рахунка	При наявності листа - рахунка відповідного уповноваженого органа іноземної держави чи патентного повірника-нерезидента, у якому вказується сума до оплати.
15.	Переказ на власні рахунки, відкриті в закордонних банках, інших кредитних установах, філіях Українських банків за межами України, що використовуються відповідно до чинного законодавства України	до 9000 $ на місяць	Тільки з поточного рахунка	При наявності індивідуальної ліцензії НБУ на відкриття рахунків за межами України і розміщення на них валютних цінностей

У разі потреби здійснити переказ у сумі, що перевищує дані норми, але не більше 25 000 доларів США, переказ здійснюється на підставі індивідуальної ліцензії НБУ, що видає територіальне управління Національного банку, у сумі, що перевищує 25 000 доларів США, а також на цілі, що не передбачені Правилами - на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку, що видає Департамент валютного контролю і ліцензування НБУ.

Таблиця 2.5. Клієнтська плата за переказ MoneyGram (переказ готівкових валютних коштів фізичними особами) [69]

Сума відправлення, долари США	Клієнтська плата, долари США
0,01 - 100,01	12,00
100,01 - 300,00	20,00
300,01 - 400,00	24,00
400,01 - 600,00	32,00
600,01 - 800,00	40,00
800,01 - 1000,00	50,00
1000,01 - 1200,00	60,00
1200,01 - 1800,00	75,00
1800,01 - 2500,00	100,00
2500,01 - 5000,00	150,00
5000,01 - 7500,00	225,00
7500,01 - 10000,00	300,00

Таблиця 2.6. Клієнтська плата на відправлення термінових переказів за межі України за системою PrivatMoney [69]

Сума переказу (USD, EUR)	Клієнтська плата (USD, EUR)
0,01 - 10000,00	3% від суми*

Таблиця 2.7. Клієнтська плата на відправлення термінових переказів по Україні за системою PrivatMoney у доларах США і євро [69]

Сума переказу (USD, EUR)	Клієнтська плата, %
0,01 - 20,00	7,0%*
20,01 - 50,00	6,0%*
50,01 - 150,00	5,0%*
150,01 - 200,00	4,0%*
200,01 - 700,00	3,5%*
700,01 - 1000,00	3,0%*
1000,01 - 1800,00	2,5%*
1800,01 - 5000,00	2,0%*
5000,01 і більше	1,5%*

Таблиця 2.8. Ставки по споживчих кредитах для iндивiдуальних клієнтів. Кредити на купівлю нових і «б/у» автомобілів [69]

Строк кредитування	Ставка, річних
	UAH	USD	EUR
від 3 до 5	від 14,04%	від 10,08%	від 9%
від 5 до 7*	от 14,04%	от 10,08%	от 9%

Таблиця 2.9. Ставки по споживчих кредитах для iндивiдуальних клієнтів. Кредити на купівлю житла (первинний та вторинний ринок) [69]

Строк, років	Ставка, річних
	UAH	USD	EUR
до 30 років (перший внесок 0%)	від 14,04%	від 10,08%	від 9,00%

Таблиця 2.10. Ставки по споживчих кредитах для iндивiдуальних клієнтів. Кредити під заставу нерухомості [69]

Строк, років	Ставка, річних
	UAH	USD	EUR
до 10 років (сума кредиту до 80% від оціночної вартості нерухомості)	від 14,04%	від 11,04%	від 10,08%

2.3 Оцінка валютних ризиків при проведенні валютних операцій в АКБ «Приватбанк»

Аналіз повалютної структури залучених коштів банків та клієнтів в пасивах АКБ «Приватбанк» станом на 31.12.2005 та 31.12.2006 (Рис. 2.6, 2.7, 2.11) показує, що при виконанні нормативів Н13 [6] (рис. 2.8, 2.9, 2.10) за рахунок позабалансової валютної позиції:

а) залучені кошти банків

- структурна частка залучених коштів в EUR знизилась з рівня 6,66% у 2005 році до рівня 4,40% у 2006 році;

- структурна частка залучених коштів в USD знизилась з рівня 66,49% у 2005 році до рівня 63,6% у 2006 році;

- структурна частка залучених коштів в RUB, знизилась з рівня 3,12% у 2005 році до рівня 2,97% у 2006 році;

- зниження частки залучених валютних коштів виникло за рахунок підвищення структурної залучених коштів в національній валюті UAH, з рівня 23,73% у 2005 році до рівня 29,04% у 2006 році;

б) залучені кошти клієнтів

- структурна частка залучених коштів в EUR, знизилась з рівня 7,34% у 2005 році до рівня 4,03% у 2006 році;

- структурна частка залучених коштів в USD, незначно знизилась з рівня 32,23% у 2005 році до рівня 32,05% у 2006 році;

- структурна частка залучених коштів в RUB, незначно знизилась з рівня 0,28% у 2005 році до рівня 0,26% у 2006 році;

- зниження частки валютних залучених коштів виникло за рахунок підвищення структурної частки залучених коштів в національній валюті UAH з рівня 60,32% у 2005 році до рівня 63,45% у 2006 році;

Таким чином, структури залучених валютних коштів від банків та клієнтів, як і у 2005 році, на кінець 2006 року мають суттєві структурні різниці.

- структурна частка залучених коштів в доларах США від клієнтів становить 32,0-32,2%, а від банків 63,6 - 66,5%;

- структурна частка залучених коштів в національній валюті від клієнтів становить 60,3-63,4%, а від банків 23,7 - 29,0%;

Аналіз повалютної структури кредитів банкам та клієнтам в активах АКБ «Приватбанк» станом на 31.12.2005 та 31.12.2006 (Рис. 2.6, 2.7, 2.12) показує, що при виконанні нормативів Н13 за рахунок забалансової валютної позиції:

а) міжбанківське кредитування

- структурна частка кредитів, наданих в EUR, знизилась з рівня 12,76% у 2005 році до рівня 3,85% у 2006 році;

- структурна частка кредитів, наданих в USD, знизилась з рівня 68,36% у 2005 році до рівня 38,22% у 2006 році;

- структурна частка кредитів, наданих в RUB, знизилась з рівня 1,51% у 2005 році до рівня 0,94% у 2006 році;

- зниження частки валютних кредитів виникло за рахунок різкого підвищення структурної частка кредитів, наданих в національній валюті UAH, з рівня 17,84% у 2005 році до рівня 56,06% у 2006 році;

б) кредитування клієнтів

- структурна частка кредитів, наданих в EUR, знизилась з рівня 1,95% у 2005 році до рівня 1,6% у 2006 році;

- структурна частка кредитів, наданих в USD, підвищилась з рівня 32,8% у 2005 році до рівня 38,78% у 2006 році;

- структурна частка кредитів, наданих в RUB, знизилась з рівня 1,3% у 2005 році до рівня 0,76% у 2006 році;

- підвищення частки валютних кредитів виникло за рахунок зниження структурної частка кредитів, наданих в національній валюті UAH, з рівня 64,83% у 2005 році до рівня 57,98% у 2006 році;

Таким чином, структури кредитного валютного портфелю банкам та клієнтам, які у 2005 році мали суттєву різницю, на кінець 2006 року практично вирівнялися, тобто основними показниками є:

- кредити в національній валюті зайняли частку 56 -58%;

- кредити в доларах США зайняли частку 38,2 - 38,8%;

- кредити в євро зайняли частку 1,6 - 3,8%.

3. Оптимізація та перспектива розвитку валютних операцій в АКБ «Приватбанк»

3.1 Банківські валютні ризики та методи управління ними

Під ризиком прийнято розуміти імовірність, а точніше погрозу втрати банком частини своїх ресурсів, недоодержання доходів проведення додаткових витрат у результаті здійснення визначених фінансових операцій.

У залежності від сфери виникнення банківські ризики поділяють на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх належать ризики, які виникають у зовнішньому щодо банку середовищі і безпосередньо не залежать від його діяльності. Це політичні, правові, соціальні та загальноекономічні ризики, що виникають у разі загострення економічної кризи в країні, політичної нестабільності, війни, заборони на платежі за кордон, консолідації боргів, запровадження ембарго, скасування імпортних ліцензій, стихійного лиха (пожежі, повені, землетруси), приватизації, націоналізації, неадекватного правового регулювання та ін. Вплив зовнішніх ризиків на результативність роботи банку вкрай високий, управління цими ризиками найскладніше, а іноді й неможливе. Для їх оцінювання застосовують в основному логічні методи аналізу.

До внутрішніх належать ризики, що виникають безпосередньо у зв'язку з діяльністю конкретного банку. Що ширше коло клієнтів, партнерів, зв'язків банку, банківських операцій, послуг, то більше внутрішніх ризиків супроводжує його роботу. Порівняно із зовнішніми внутрішні ризики краще піддаються ідентифікації та квантифікації. Завдання менеджменту полягає в тому, щоб виявляти, оцінювати, мінімізувати та постійно контролювати внутрішні ризики за допомогою відповідних методів.

Керування ризиками - це процес, за допомогою якого банк виявляє (ідентифікує) ризики, проводить оцінку їхньої величини, здійснює їхній моніторинг і контролює свої ризиковані позиції, а також враховує взаємозв'язку між різними категоріями (видами) ризиків. Комплекс банківського ризику-менеджменту має на меті забезпечити досягнення наступних цілей [62]:

- ризики повинні бути зрозумілими й усвідомленими банком і його керівництвом;

- ризики повинні знаходитися в границях рівнів толерантності, установлених наглядацькою радою;

- рішення по прийняттю ризику повинні відповідати стратегічним задачам діяльності банку;

- рішення по прийняттю ризику повинні бути конкретними і чіткими;

- очікувана прибутковість може компенсувати прийнятий ризик;

- розподіл капіталу відповідає розмірам ризиків, на які натикається банк;

- стимули до досягнення високих результатів діяльності повинні узгоджуватися з рівнем толерантності до ризику.

З погляду ризику-менеджменту, банківська діяльність зводиться до прийняття ризику й одержання за це відповідної компенсації (економічної вигоди).

Ціль керування ризиками - сприяти підвищенню вартості власного капіталу банку, одночасно забезпечуючи досягнення цілей багатьох зацікавлених сторін, а саме:

- клієнтів і контрагентів;

- керівництва;

- працівників;

- наглядацької ради й акціонерів (власників);

- органів нагляду;

- рейтингових агентств, інвесторів і кредиторів;

- інших сторін.

Банківської діяльності властиві наступні категорії ризиків:

- Кредитний ризик

- Ринковий ризик

- Ризик ліквідності

- Ризик зміни процентної ставки

- Валютний ризик

- Операційно-технологічний ризик

- Ризик репутації

- Юридичний ризик

- Стратегічний ризик

Фінансові ризики, які визначаються ймовірністю грошових втрат і пов'язуються з непередбаченими змінами в обсягах, дохідності, вартості та структурі активів і пасивів, утворюють найчисленнішу групу банківських ризиків. До фінансових ризиків належать валютний, кредитний, інвестиційний, ринковий, ризик ліквідності, ризик зміни відсоткових ставок, інфляційний, базисний.

Розглянутий у даній роботі «Валютний ризик» [68] - це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, що виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют і цін на банківські метали.

Валютний ризик можна розділити на [68]:

- ризик трансакції;

- ризик перерахунку з однієї валюти в іншу (трансляційний ризик);

- економічний валютний ризик.

Ризик трансакції полягає в тому, що несприятливі коливання курсів іноземних валют впливають на реальну вартість відкритих валютних позицій. Проте оскільки він, як правило, випливає з операцій маркетмейкерства, і прийняття позицій в іноземних валютах, цей ризик розглядається в як один з видів ринкового ризику.

Ризик перерахунку з однієї валюти в іншу (трансляційний) полягає в тому, що величина еквівалента валютної позиції в звітності змінюється в результаті змін обмінних курсів, що використовуються для перерахунку залишків в іноземних валютах у базову (національну) валюту.

Економічний валютний ризик складається в змінах конкурентоздатності фінансової установи або його структур на зовнішньому ринку через істотні зміни обмінних курсів.

Система керування валютним ризиком банка складається з регламентних документів - політики, положень, процедур, процесів і т.п., - які затверджуються наглядовою радою або правлінням банку відповідно обраній ними форми корпоративного керування, з урахуванням розміру банку і складності його операцій.

Система керування ризиками банку щодо валютного ризику повинна, як мінімум, включати наступні компоненти [60]:

- політику і положення щодо керування валютним ризиком, що повинні бути розглянуті і затверджені наглядацьким Рада або правлінням банку, відповідно принципам корпоративного керування. Такі політика та положення повинні підлягати періодичному переглядові;

- механізм керування валютною позицією банку відповідно до затвердженої політики і положеннями по валютних операціях і керуванням валютним ризиком;

- набір форм звітності для наглядової ради, правління або профільних колегіальних органів банку щодо валютної позиції в розрізі валют, на індивідуальній і сукупній основі.

Крім того для більш ефективного керування валютним ризиком рекомендується:

- здійснювати періодичний аналіз відкритої валютної позиції банку за допомогою ризику-моделі «вартість/надходження» для виміру чутливості до змін валютних курсів;

- застосовувати для зменшення величини валютного ризику методи хеджування.

Банкам також наполегливо рекомендується враховувати найкращий світовий досвід керування ліквідністю, що, зокрема, викладена в документі Базельського комітету з банківського нагляду «Наглядові вказівки щодо керування ризику нерозрахунку по операціях в іноземній валюті» (№73 вересень 2000 року).

Валютний ризик визначається ймовірністю втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї валюти щодо іншої. Валютний ризик виникає в тих суб'єктів господарської діяльності, які мають на балансі активні, пасивні або позабалансові статті, деноміновані в іноземній валюті [68].

У процесі управління валютним ризиком, який відноситься до цінових ризиків, банки застосовують низку спеціальних методів, об'єднаних спільною назвою - хеджування. Механізм хеджування забезпечує компенсацію фінансових втрат, що сталися через зміну ринкової ціни того чи іншого інструменту за однією позицією, доходами за іншою (компенсуючою) позицією. Хеджування дає змогу суттєво знизити або навіть уникнути цінових ризиків.

Успішна діяльність банку в цілому великою мірою залежить від обраної стратегії управління ризиками. Мета процесу управління банківськими ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо.

Ризиками можна і потрібно свідомо управляти, керуючись такими правилами:

- усі види ризиків взаємопов'язані;

- рівень ризику постійно змінюється під впливом динамічного оточення;

- ризики, на які наражаються банки, безпосередньо пов'язані з ризиками їхніх клієнтів;

- банкіри повинні намагатися уникнути ризиків навіть більше, ніж інші підприємці, оскільки вони працюють не з власними, а з чужими грошима.

Процес управління ризиками складається з таких етапів:

1. ідентифікація - усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;

2. квантифікація - вимірювання, аналіз та оцінювання величини ризику;

3. мінімізація - зниження чи обмеження ризиків за допомогою відповідних методів управління;

4. моніторинг - здійснення постійного контролю за рівнем ризиків з механізмом зворотного зв'язку.

Складність практичної реалізації етапу ідентифікації ризику залежить від джерела виникнення та характеристики ризику. Механізм прийняття управлінських рішень у банківській установі має не лише ідентифікувати ризик, а й давати змогу оцінити, які ризики і якою мірою може взяти на себе банк, а також визначати, чи виправдає очікувана дохідність відповідний ризик. Проте ідентифікація та аналіз ризику на якісному рівні є необхідною, проте ще не достатньою процедурою.

Кількісне оцінювання рівня ризику - це важливий етап процесу управління, який має включати оцінювання реального (фактичного) ризику, а також встановлення меж допустимого ризику для окремих банківських операцій, організаційних підрозділів і фінансової установи в цілому. Водночас потрібно оцінити й ризики освоєння нових ринків, банківських продуктів і напрямів діяльності. Ризик економічних рішень оцінюється сподіваними втратами, що є наслідками цього рішення. Ступінь ризику вимірюється втратами (збитками), яких можна очікувати в разі реалізації цього ризику, а також ймовірністю, з якою ці втрати можуть статися. Коли ймовірність втрат висока, а розмір їх малий або навпаки - збитки малоймовірні, хоча й оцінюються як суттєві, то ризик вважається невисоким (малим). Отже, методи оцінки ризику, які формалізують процес вимірювання та розрахунків, мають визначати три основні компоненти ризику:

- розмір (величина) - сума можливих втрат;

- ймовірність настання негативної події;

- тривалість періоду впливу ризику.

Ймовірність настання певної події визначається за допомогою об'єктивних і суб'єктивних методів. Об'єктивні методи визначення ймовірності ґрунтуються на обчисленні частоти, з якою в минулому відбувалася ця подія. Це методи теорії ймовірностей, економічної статистики, теорії ігор та інші математичні методи. Суб'єктивні методи спираються на використання оцінок і критеріїв, сформованих на підставі припущень, власних міркувань і досвіду менеджера, оцінок експертів, суджень консультантів, порад консалтингової фірми та ін. Суб'єктивні методи застосовують тоді, коли ризики не піддаються кількісному вимірюванню - квантифікації.

Для оцінки величини фінансових ризиків банку в основному використовують три групи показників:

- статистичні величини (стандартне відхилення, варіація, дисперсія, коефіцієнт бета);