Размещено на http://www.allbest.ru/

Комерційні банки



Зміст

• 1. Поняття, функції, типи та правова основа діяльності комерційних банків в Україні
• 2. Загальна характеристика операцій банку. Пасивні та активні операції комерційних банків
• 3. Показники ефективності діяльності банків і механізм її забезпечення
• 4. Тенденції розвитку банківського ринку України

Список використаної літератури



1. Поняття, функції, типи та правова основа діяльності комерційних банків в Україні

Банківська система України сформувалася у 1991 р. і складається з двох рівнів (структура фінансово-кредитної системи, в тому числі банківської системи, наведена у темі 9, питання 9.2). Основною ланкою банківської система України є комерційні банки, які здійснюють грошово-кредитне обслуговування всіх ланок ринкової інфраструктури. Відповідно до цього ряд науковців [7,8,9,15,16,17] визначають такі завдання та функції банків.

Таблиця 1 Основні завдання та функції комерційних банків

Завдання	- забезпечення безперервності й адекватності грошового обігу; - здійснення контролю на макро- та мікроекономічному рівнях; - проведення заходів щодо стабілізації національної грошової одиниці; - сприяння підвищенню ефективності економіки України в цілому та виробничої сфери зокрема тощо.
Функції	- посередництво у перерозподілі вільних грошових ресурсів; - мобілізація грошових ресурсів та вкладів від клієнтів; - надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів; - здійснення розрахунків між клієнтами.

Комерційні банки можна класифікувати за різними критеріями: формою власності, розміром капіталу, філійною мережею, діапазоном операцій та іншими.

Узагальнюючи існуючі класифікації комерційних банків за різними ознаками [7,8,9,15,16] пропонуємо таку класифікацію (табл. 2).

На вітчизняному ринку кредитування житла з'явився перший в Україні спеціалізований банк - ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк". Його засновником став фонд Western NIS Enterprise Fund (приватна американська корпорація, яка оперує 150 мільйонами доларів, що належать уряду США) [12, с. 23].

На відміну від інших банків, МІБ надаватиме суто іпотечні кредити на придбання житла і кредити під заставу нерухомості, на ремонт і поліпшення житла.

У 2005 році банк працюватиме лише в київському регіоні, іпотечний потенціал якого він оцінив в один мільярд доларів. У майбутньому планується створення мережі філіалів. Концепція обслуговування клієнтів у МІБу - об'єднання в одному приміщення всіх учасників процесу кредитування житла: банку, нотаріуса, страхової компанії, рієлтера. Основні умови кредитування: термін - 10-15 років, ставка-від 13,5% річних. Ці складові діяльності МІБу багато в чому такі, як у багатьох інших українських банків, котрі займаються кредитуванням житла. Але є в МІБу і конкурентні переваги, суть яких - у новітніх західних кредитних технологіях і технологіях обслуговування клієнтів, які раніше в Україні не використовувались. Одна з таких переваг - сек'юритизація іпотечного

Таблиця 2. Класифікація комерційних банків

Ознака	Вид комерційного банку
І. За формою власності	- унітарні - мають одного власника в особі держави чи приватної особи. В Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною формою власності: Ощадбанк та Ексімбанк (статутні фонди цих банків створені за рахунок бюджетних коштів і коштів бюджетних установ); - колективні - це банки з колективною формою власності, тому що частка капіталу кожного із засновників законодавчо обмежена 35 % статутного фонду банку, тобто кількість засновників банку не може бути меншою трьох юридичних чи фізичних осіб. Банки з колективною формою власності можуть бути: - акціонерними товариствами відритого чи закритого типу (становлять 84% загальної кількості банків України); - товариства з обмеженою відповідальністю (пайові банки).
II. За розміром активів	- малі активи; - середні активи - понад 10 млн. грн.; - великі активи - понад 1 млрд. грн. (до них належать: Промінвестбанк, АКБ "Укрсоцбанк", Приват Банк, банк "Аваль", Ощадбанк, "Надра" та інші).
III. За наявністю філій	- багатофілійні - нараховують від 500 до 20000 одиниць філій (до них належать Ощадбанк, АКБ "Укрсоцбанк", "Аваль" та інші); - малофілійні; - безфілійні.
IV. Залежно від діа пазону операцій	- універсальні банки - виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам. В Україні більшість комерційних банків можна вважати універсальними; - спеціалізовані банки: - з галузевою спеціалізацією - обслуговують переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі господарства. Представниками є Промінвестбанк, Енергобанк, банк "Надра" та інші; - з функціональною спеціалізацією - комерційні банки виконують вузьке коло спеціалізованих операцій. Це інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та інші банки.

портфеля, тобто випуск цінних паперів, забезпечених іпотекою, і їх продаж спеціалізованій установі другого рівня (іпотечній компанії) з метою рефінансування своїх кредитних операцій. Така операція дасть змогу банку не чекати погашення довгострокових кредитів, а залучити ресурси для надання нових. Для клієнтів результатом сек'юритизації буде зниження ціни кредитних ресурсів.

Варто відзначити і те, що, окрім капіталу, інвестованого фондом Western NIS Enterprise Fund, Міжнародний іпотечний банк уклав угоду з Американською корпорацією з підтримки зарубіжних інвестицій (ОРІС) на отримання кредиту в розмірі 30 мільйонів доларів США. Це, до речі, перший кредит, наданий ОРІС українській компанії.

Розглянемо правову основу діяльності комерційних банків. Головними джерелами регламентації роботи банків є Закон України "Про банки і банківську діяльність" [1], "Про Національний банк України"[2],"Про заставу"[3], "Про лізинг"[4], "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"[5] та інші.

Основні інструменти правового впливу на діяльність комерційних банків представлені в таблиці 3.

Статутний Фонд новостворюваного комерційного банку формується тільки за рахунок власних коштів засновників у грошовій формі, що виключає можливість використовувати розподільний механізм для залучення бюджетних і кредитних ресурсів у банківську власність. Розмір статутного фонду визначається засновниками банку, але не може

Таблиця 3. Інструменти правового впливу на діяльність комерційних банків

Зовнішні інструменти впливу	1. Вплив уряду і Верховної Ради України: - загальноекономічна законодавча база (закони, директиви, постанови); - банківська законодавча база (закони, директиви, постанови), 2. Вплив Національного банку України: - рекомендації; - положення; - інструкції;
Внутрішні інструменти впливу	1. Статут 2 Правила 3 Накази 4. Інструкції 5. Листи-розпорядження

бути меншим за нормативні вимоги НБУ. Ці вимоги спрямовані на те, щоб забезпечити певний рівень надійності банку і його спроможності відповідати за своїми зобов'язаннями. Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим:

- для місцевих кооперативних банків -1 млн. евро;

- для комерційних банків, які проводять свою діяльність на території однієї області, - 3 млн. евро;

- для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї

України, - 5 млн. евро.

Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, установленим НБУ на день укладення установчого договору.

Для реєстрації орган управління комерційного банку подає до регіонального управління (РУ) НБУ пакет необхідних документів. Але до цього необхідно зібрати певну суму грошей і акумулювати її на тимчасовому рахунку в НБУ. Ця сума випливає з установчого договору, але не може бути меншою від мінімальних вимог НБУ. РУ НБУ розглядає пакет реєстраційних документів про створення комерційного банку і з відповідним висновком передає його в центральний апарат НБУ, де вони розглядаються відповідними структурними підрозділами. Остаточне рішення про можливість створення комерційного банку з національним капіталом приймає комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків, а банку за участі іноземного капіталу - Правління НБУ.

Організація комерційного банку, крім реєстрації, передбачає ліцензування банківської діяльності. Воно полягає в наданні офіційного дозволу на здійснення певних банківських операцій. Цей дозвіл видає НБУ. Ліцензування здійснюється з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків, умови діяльності яких відповідають установленим НБУ обов'язковим вимогам і не загрожують інтересам їхніх клієнтів. При ліцензуванні враховується обсяг капіталу банку, його фінансовий стан, дотримання економічних нормативів регулювання банківської діяльності, професійна придатність керівників, висновки незалежного аудиту, термін діяльності банку на фінансовому ринку. НБУ видає банкам ліцензії на здійснення низки операцій з готівкою, розрахункових, активних, пасивних, операцій з валютними цінностями та ін.

Організаційна структура та управління комерційним банком визначається функціональними підрозділами і службами та керівними органами. Вищим органом управління банку є загальні збори акціонерів (учасників), які вирішують стратегічні завдання в його діяльності. Вищий орган банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні. Виконавчим органом акціонерного банку є правління, а пайового -дирекція. Роботою правління керує голова, а дирекції - генеральний директор, які обираються чи призначаються згідно зі статутом банку. Контроль за діяльністю правління (дирекції) банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами акціонерів (учасників). За рішенням зборів акціонерів (учасників) створюється спостережний орган з метою загального керівництва роботою банку і контролю за роботою правління та ревізійної комісії.

Таким органом є спостережна рада, яка захищає інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів. Рада вирішує стратегічні завдання управління та розвитку банку.

Організаційна структура комерційного банку включає функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції і має свої права та обов'язки. Основним критерієм організаційної побудови банку є економічний зміст та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління, відділи формуються відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість і конкретна назва у різних комерційних банків можуть бути неоднаковими. Великі банки мають певну мережу філій та відділень і територіальні органи управління ними (дирекції). В Україні до банків, які в центральному апараті мають відповідні функціональні департаменти, широку мережу відділень і територіальні дирекції, належать Промінвестбанк, банк "Аваль", Ощадбанк, Укрсоцбанк та деякі інші.

2. Загальна характеристика операцій банку. Пасивні та активні операції комерційних банків

Незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації головною метою комерційних банків є оперативне отримання їх засновниками і клієнтами широкого асортименту банківських послуг.

У таблиці 4 подано перелік основних базових продуктів комерційних банків.



Таблиця 4. Основні базові продукти комерційних банків

На підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України комерційні банки мають право здійснювати такі банківські операції [11, с 68].



Таблиця. 5. Перелік операцій, на які Національний банк України надає банкам банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій



Усі банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх прийнято поділяти на пасивні й активні.

Пасивні операції - це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених та позичених ресурсів.

Операції з формування власних ресурсів включають:

· операції з формування статутного фонду банку;

· операції з формування резервного фонду банку;

· операції з формування страхових фондів банку;

· операції з формування інших фондів банку спеціального призначення, які створюються за рахунок прибутку банку і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою комерційного банку;

· операції, пов'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку.

Операції з формування залучених ресурсів називають пасивними депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і до запитання). Вкладниками можуть бути як юридичні та фізичні особи, що постійно обслуговуються в цьому банку (клієнти банку), так і юридичні й фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслуговуються в іншому банку.

У банківській практиці України передбачена можливість вибору банку для постійного обслуговування і для проведення окремих депозитних операцій на вигідних умовах в інших банках. З цією метою банки відкривають рахунки до запитання (поточні, бюджетні, депозитні) та на строк (депозитні). Наявність залишку грошових коштів на цих рахунках дає можливість банку, що обслуговує власників рахунків, використовувати ці залишки як ресурси для здійснення активних операцій з метою отримання доходу. Пасивні депозитні операції включають можливість користування тимчасово вільними грошовими коштами інших банків, які зберігаються на кореспондентських рахунках (кошти до запитання) та строкових депозитах (кошти на строк).

Отже, пасивні депозитні операції можна класифікувати:

за категорією вкладника:

· операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб

- на поточні, бюджетні, депозитні рахунки;

· операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб

- на поточні, депозитні рахунки;

· операції із залучення тимчасово вільних коштів банків-кореспондентів - на кореспондентські та депозитні рахунки;

за строком:

· операції із залучення тимчасово вільних коштів на рахунки до запитання (поточні, бюджетні, кореспондентські) з метою подальшого використання для проведення поточних розрахунків;

· o операції із залучення тимчасово вільних коштів на строкові депозитні рахунки для зберігання протягом обумовленого договором періоду.

Крім мобілізації власних та залучених ресурсів, комерційні банки можуть використовувати можливості міжбанківського ринку капіталів, а також залучати кошти інвесторів шляхом емісії та розміщення власних незабезпечених боргових зобов'язань. Мобілізовані у такий спосіб ресурси являють собою позичені ресурси банку. Ця частина банківського капіталу є найоперативнішою щодо залучення. Позичені ресурси комерційного банку мобілізуються шляхом здійснення пасивних кредитних та пасивних інвестиційних операцій.

Пасивні кредитні операції - це операції комерційного банку, пов'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших комерційних банків та в НБУ).

Комерційні банки в Україні можуть отримувати кредит в інших банків на визначених договорами умовах строком від одного дня (кредити овернайт) до декількох місяців. Крім власне міжбанківських кредитів, комерційні банки можуть звертатись за кредитом до кредитора в останній інстанції - Національного банку України, який надає ломбардні кредити (під заставу державних цінних паперів) та продає кредити через кредитні аукціони.

Пасивні інвестиційні операції - це операції комерційного банку, пов'язані з випуском і розміщенням власних незабезпечених боргових зобов'язань.

Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківський капітал коштами інвесторів на строк обігу цих цінних паперів.

Мобілізовані шляхом здійснення пасивних операцій грошові кошти засновників банку, вкладників, кредиторів та інвесторів комерційні банки розміщують за різними напрямками через проведення активних операцій

Активні операції - це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні фонди і товарно-матеріальні цінності.

Отже, до активних операцій банків належать:

· операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти у готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності

· банку;

· розрахункові операції, пов 'язані з платежами клієнтів;

· касові операції з приймання і видавання готівки;

· кредитні операції, пов 'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;

· інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

· фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

· валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

· депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та інших комерційних банках;

· операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів на

внутрішньому і міжнародному валютних ринках.

Активні операції комерційні банки здійснюють у межах реально наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентському рахунку в НБУ.

Таблиця 6. Активні й пасивні операції комерційного банку

3. Показники ефективності діяльності банків і механізм її забезпечення

Забезпечення стабільного функціонування і розвитку комерційних банків та банківської системи є одним із приоритетних завдань розвитку банківської системи України. Стабільність комерційного банку означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" з метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування банківської системи Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків обов'язкові економічні нормативи.

комерційний банк пасивний операція

Таблиця 7. Зміст, формула визначення та нормативні значення обов'язкових економічних нормативів для комерційних банків, встановлених Національним банком України



Співвідношення доходів і витрат характеризує прибутковість, яка є елементом банківської стабільності.

Для комерційних банків оцінювання прибутковості здійснюється за допомогою системи відповідних показників (табл. 8).



Таблиця 8. Основні показники для оцінювання прибутковості комерційних банків

Між прибутковістю та ризиком існує пряма залежність, і тому пошук оптимального їх співвідношення в сучасних умовах розглядається як найважливіше завдання керівництва кожного банку. У ході вирішення дилеми "прибуток - ризик" банки обирають одну з альтернативних стратегій:

1. Діяльність супроводжується підвищеним ризиком (існує загроза збитків), але є змога отримати максимальний прибуток;

2. Мінімально знижується ризик та стабілізуються прибутки. Стратегія отримання максимального прибутку передбачає свідоме прийняття ризику, характеризується акумулятивними тенденціями і реалізується шляхом застосування незбалансованих підходів до управління активами та зобов'язаннями комерційного банку. Основне завдання управління за першою стратегією - запобігання ситуації, за якої допустимий ризик переростає в катастрофічний, загрожуючи банку банкрутством.

Стратегію мінімального ризику обирають тоді, коли рівень прибутковості банку задовольняє керівництво й акціонерів, а головною метою є стабілізація фінансових результатів.

У процесі реалізації будь-якої зі стратегій використовуються дві групи методів - методи управління структурою балансу та методи управління, пов'язані з проведенням позабалансових фінансових операцій (страхування, хеджування, арбітраж із контрольованим ризиком).

4. Тенденції розвитку банківського ринку України

Наприкінці 2004 року вітчизняна банківська система вдруге за 13 років свого існування зіткнулася з кризою довіри суспільства до перспектив розвитку фінансової системи країни. Як відомо, це було пов'язано з драматичним перебігом президентської виборчої кампанії, котра сколихнула суспільно-політичне життя в Україні і мала широкий міжнародний резонанс.

Банківська система України, незважаючи на складнощі, обумовлені політичною ситуацією в державі, посилення нестабільності валютного, фінансового ринків, протягом 2004 року розвивалася динамічніше, ніж інші сектори економіки, й залишилася найбільшим сегментом фінансового ринку країни.

Темпи зростання активно-пасивних операцій утричі перевищували темпи економічного зростання в країні у цілому. Так, за 2004 рік обсяги активів банків збільшилися на 34,1% (за 2003 рік - на 55,7%), кредитного портфеля - на 32,3 (57.1), зобов'язань - на 32,7 (62,0), а ВВП - на 12,0% (9,6%) [12, с 9-Ю].

Водночас слід зазначити, що порівняно з попереднім роком у 2004-му послабилася інтенсивність динаміки зростання, а збільшення обсягів активно-пасивних операцій було нерівномірним. Так, за перші три квартали обсяги діяльності банків зросли (активи збільшилися на 34,1 %, зобов'язання - на 36,1%), а у четвертому (в умовах політичної нестабільності) - зменшилися (активи - на 0,1%; зобов'язання - на 2,5%). Обсяги ж капіталу на 8,1% зросли, що дало змогу знизити фінансову напругу в банках, а також забезпечити незначне зростання обсягів кредитування (на 0,2%).

Позитивна тенденція зростання обсягів активно-пасивних операцій загалом сприяла підвищенню функціональної ролі банків у розвитку економіки, про що свідчить співвідношення основних показників розвитку банківського сектора та ВВП. За рік, що минув, відношення активів до ВВП збільшилося з 40.0 до 41,4%, кредитного портфеля до ВВП-із 27,8 до 28,4%, зобов'язань - із 33,1 до 33,9%; капіталу - з 5,0 до 5,3%.

Рис. 1. Динаміка розвитку банківського сектора та економіки України.

Серед інших позитивних тенденцій, які проявилися у діяльності банків у 2004 році, слід відзначити такі:

· вперше за останні роки капітал банків зростав вищими темпами, ніж обсяги їхньої діяльності. Регулятивний капітал збільшився на 37,0% (за 2003 рік - на 31,4%), тоді як активи - на 34,1% (55,7%). Це дало банкам змогу подолати негативну тенденцію до зниження адекватності регулятивного капіталу. Порівняно з початком року відповідний норматив у цілому по системі зріс із 15,11 до 16,81%;

· поліпшилися результативні показники діяльності банків, підвищився рівень її рентабельності. Порівняно з 2003 роком прибуток банківських установ збільшився в 1,5 раза, що і стало одним із важливих чинників зростання їх капіталу та підвищення рентабельності діяльності. Рентабельність активів зросла з 1,04 до 1,07%, капіталу - із 7,61 до 8,43%;

- посилилася роль коштів суб'єктів господарювання у формуванні ресурсної бази банків, чому сприяло підвищення в умовах економічного зростання кон'юнктурної активності підприємств. Частка коштів суб'єктів господарювання в зобов'язаннях збільшилася із 32,0 до 34,6%, а темпи їх приросту перевищили аналогічні показники попереднього року.

На рис. 11.2 подана загальна кількість банків в Україні. [11, с 51].

Сьогодні в Україні наявні певні диспропорції в територіальному розвитку банківської системи. Діючі банки-юридичні особи розташовані лише у 15 областях країни, переважно у східній та західній її частинах. У 10 областях (Вінницькій, Житомирській, Кіровоградській, Миколаївській, Рівненській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій) діючих банків - юридичних осіб немає взагалі, банківські послуги в цих регіонах надають лише філії та безбалансові відділення (рис.3).

Рис. 3. Розташування комерційних банків на території України.

За рівнем розвитку регіональні банківські системи поділяються на чотири групи: високої концентрації банківських послуг (столичний регіон), середньої (активи банків і філій в області перевищують 2,4 млрд. грн.), незначної (активи становлять від 1,03 до 2,4 млрд. грн.), низької концентрації (активи - менше 1,03 млрд. грн.) [12, с 16].

Високий рівень концентраціїбанківських послуг характерний для м. Києва та Київської області, де зосереджено більше половини діючих банків (89 або 55,6% їх загальної кількості) та 155 філій (11,0% загальної кількості філій). Обсяги активів банків і філій м. Києва та області за рік збільшилися на 30,8% (по системі - на 34,1 %) і на 01.01.2005 р. дорівнювали 68 842,5 млн. грн., або 48,6% загальних активів по всій системі.

До групи середньої концентрації входять вісім індустріально розвинутих регіонів (Дніпропетровська, Донецька. Харківська, Одеська, Запорізька, Львівська області, Автономна Республіка Крим та Полтавська область), де сконцентровано близько третини банків країни (61 або 38,1 %) та 637 філій банків (45,1 %), активи яких за рік зросли на 38,2% і на01.01.2005 р, становили 54 022,1 млн. грн. (38,2%). Протягом 2004 року банківські установи зазначеної групи розвивалися найдинамічніше. Вони посіли перше місце за обсягом залучених коштів суб'єктів господарювання (45,4% від загальної суми по всій системі) та вкладів фізичних осіб (45,2%), що свідчить про значний потенціал розвитку.

До групи незначної концентрації входить дев'ять регіонів (Луганська, Миколаївська, Івано-Франківська, Волинська, Черкаська, Чернігівська, Вінницька, Сумська та Херсонська області), де розміщено 9 банків та 391 (27,7%) банківська філія. Активи цієї групи системи за рік збільшилися на 31,4% і на звітну дату становили 12 564,3 млн. грн. (8,9%).

У групі низької концентрації - сім регіонів (Закарпатська, Рівненська, Житомирська, Хмельницька, Кіровоградська, Тернопільська, Чернівецька області), в яких розташований 1 банк та 228 філій (16,2%). Активи банків цієї групи за рік зросли на 42,2% і становили 6 067,6 млн. грн. (4,3%).

Удосконалення мережі банківських філій сприяє рівномірнішому розвитку банківської системи на всій території країни і певною мірою згладжує негативні наслідки регіонального дисбалансу розміщення банків. Найбільша кількість філій зосереджена в м. Києві та Київській області - 155, у Донецькій області їх 125, Дніпропетровській - 99. У трьох областях (Волинській, Рівненській, Чернівецькій) - до 30 філій у кожній.

Таблиця 11 Рівень розвитку регіональних банківських систем за станом на 01.01.2005р. [12, с 17].

Усунення наявних територіальних диспропорцій та підвищення ефективності діяльності банків сприятиме стабільному розвитку банківської системи України та посиленню її впливу на соціально-економічне піднесення в кожному регіоні.

Водночас гостро проявилися і недоліки: слабка дія саморегулюючих механізмів ринку та низький розвиток ринкових відносин у банківській системі [11, с 26-27]. Це проявилося у:

· тривалому і доволі гострому дефіциті доларів США та евро на готівковому валютному ринку;

· скороченні строків та обсягів операцій і стрімкому зростанні вартості ресурсів на міжбанківському ринку;

· ажіотажі на ринку банківських вкладів (різкий відплив коштів фізичних осіб).

Як показали події останніх двох місяців 2004 року, важливим фактором можливої нестабільності руху банківських ресурсів (особливо у поєднанні з інфляцією) є фактична "двовалютність" національної грошової системи. Міграція гривневих заощаджень у валютні та (залежно від динаміки валютного курсу) у зворотному напрямі призводить до розбалансування гривневих і валютних банківських активів і пасивів, що посилює загрозу втрати банками ліквідності на відповідних сегментах фінансового ринку.

Певне зменшення обсягів кредитування та підвищення переважною більшістю банків відсоткових ставок за депозитами навряд чи додало оптимізму вкладникам і було дещо запізнілим, оскільки темпи інфляції наприкінці року прискорилися. До того ж ці дії стали непрямим доказом того, що "зайвих" грошей у банківській системі України немає.

У листопаді - грудні 2004 року кожен конкретний банк одержав можливість перевірити себе на спроможність працювати у нестандартних умовах. Це дало змогу кожному з них виявити потенційно небезпечні ділянки бізнес-процесів та оцінити ефективність власного ризик-менеджменту.

Ймовірно, найближчим часом може дещо посилитися міграція клієнтів до банків, що меншою мірою залежать від умов вітчизняного ринку, тобто до банків з іноземним капіталом. Інша очевидна тенденція ринку - майбутнє укрупнення та злиття банківських установ, що є одним зі способів ефективного розвитку в конкурентних умовах ринку.

Позитивними наслідками "стрес-тесту" для банківської системи стала поява на ринку нових банківських продуктів, зокрема нових депозитних програм, які пропонують кращі умови для вкладників. Це, наприклад, депозит у гривнях для юридичних осіб з прив'язкою до курсу іноземної валюти з метою компенсації втрат, пов'язаних із можливою зміною курсу національної валюти. Ще один приклад - запроваджені окремими банками спеціальні "конверсійні" депозити, які дають змогу вкладникам, що мають гривневі депозити, або клієнтам, які володіють готівковою гривнею, конвертувати її в долари США з обов'язковим розміщенням на строковому депозиті у цьому банку. Для захисту заощаджень населення від знецінення деякі банки пропонували "металевий" вклад у золоті.

У найближчій перспективі - запровадження безвідкличних депозитних внесків, за якими нараховуватимуться підвищені відсотки. Ці вклади безумовно, сприятимуть стабілізації ресурсної бази банків.

2005-й рік оголошено Міжнародним роком мікрофінансування. Цю ініціативу схвалено і в Україні, що підтверджено відповідним указом Президента України.

У зв'язку з цим Національний банк розробляє низку заходів, спрямованих на відповідне вдосконалення банківської системи України, передусім - на поліпшення нормативно-правової бази, необхідної для успішного розвитку мікрокредитування та розвитку малих і середніх банків України, а саме [10, с 51]:

Для стимулювання розвитку малих і середніх банків в Україні доцільно було б вжити низку заходів:

1. Провадити селективну політику щодо їх розвитку та діяльності з урахуванням регіональних особливостей.

2. Розробити стратегію діяльності банківського сектора та запровадити відповідні стандарти у сфері мікрокредитування, внести певні зміни до нормативно-правових актів.

3. Розробити конкретні механізми реалізації Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо створення місцевих кооперативних банків.

4. Посилити співпрацю між малими, середніми банками регіону та органами місцевого самоврядування. Надавати пріоритетну можливість регіональним банкам обслуговувати місцеві бюджети, що може стати стратегічним фактором регіонального розвитку.

5. Встановити для банків, які фінансують малий і середній бізнес, диференційовані вимоги щодо достатності капіталу (в межах 8%) та передбачити можливість поступового (протягом 5 -10 років) формування ними мінімального обсягу статутного капіталу (відповідно до розробленого плану капіталізації).

З метою заохочення кредитно-інвестиційної діяльності малих і середніх банків у депресивних регіонах України доцільно було б запровадити низку додаткових пільг:

· надавати відстрочку щодо сплати податку на прибуток малим і середнім банкам, у структурі кредитно-інвестиційного портфеля яких частка середньо- та довготермінових регіональних кредитів становить не менше 20-30%;

· для стимулювання капіталовкладень малими і середніми банками у пріоритетні інвестиційні проекти, які реалізуються у депресивних регіонах, звільняти від оподаткування суму прибутку, яку банки отримують від фінансування зазначених інвестицій;

· застосовувати до малих і середніх банків механізм часткової компенсації процентних ставок за відносно великими інвестиційно-інноваційними кредитами;

· розробити і запровадити комплекс заходів щодо стимулювання кредитної підтримки малими й середніми банками експортно орієнтованих підприємств;

· застосовувати до малих і середніх регіональних банків, які фінансують реальні інвестиційні та інноваційні проекти і здійснюють довгострокові фінансові інвестиції в межах регіону, диференційований підхід щодо формування ними обов 'язкових резервів залежно від обсягів активних операцій.

Таким чином, з метою забезпечення стабільного функціонування та розвитку в 2005 році банки України мають зосередитися на вирішенні низки таких нагальних проблем.

1. Підвищення рівня капіталізації та достатності капіталу.

Незважаючи на те, що впродовж 2004 року капітал зростав випереджаючими (порівняно з обсягами діяльності) темпами і призупинилася тенденція до зниження нормативу адекватності регулятивного капіталу, рівень капіталізації ще є недостатнім для забезпечення стабільного й ефективного функціонування та розвитку банків. Про це та про обмежені можливості банківської системи щодо задоволення ринкових потреб економіки свідчить низьке значення такого показника, як відношення капіталу до ВВП. Воно становить лише 5,3%.

2. Підвищення рівня ліквідності і платоспроможності банків. На сьогодні значними залишаються розриви між активами й пассивами за строками. Якщо банки не приділятимуть належної уваги формуванню збалансованої за строками структури активів і пасивів, у них можуть виникати серйозні проблеми з ліквідністю, що й підтвердилося під час політичної кризи в листопаді - грудні 2004 року.

3. Підвищення ефективності діяльності банків.

Банки України мають значно нижчий рівень рентабельності порівняно з іншими країнами СНД (в Україні цей показник становить 1,07 %, а, скажімо, в Казахстані - 1,63%). За результатами діяльності в 2004 році шість українських банків виявилися збитковими. Дві третини банків отримали незначний прибуток та мають низький рівень рентабельності, що свідчить про невизначені перспективи розвитку цих установ і про необхідність інтенсивнішого застосування процедури реорганізації, реструктуризації з метою поліпшення їх фінансового стану та підвищення рівня фінансової стійкості.

4. Поліпшення якості активів, кредитного портфеля та зниження ризиків у діяльності банків.

Незважаючи на зменшення частки проблемних кредитів у кредитному портфелі, вони, порівняно з попереднім роком, зростали вищими темпами. Значно вищими темпами збільшувалися такі неробочі активи, як дебіторська заборгованість, прострочені та сумнівні до отримання доходи, основні засоби та нематеріальні активи, що негативно позначається на показниках ефективності діяльності банків.

5. Висока вартість наданих кредитів.

Хоча й триває тенденція до зниження процентних ставок за кредитами (у 2004 році вони зменшилися з 16,1 до 14,6%), вартість наданих кредитів залишається високою. Вирішення проблеми ускладнюється значним рівнем інфляції (у 2004 році - 12,3%) та значними ризиками в банківській діяльності, що обумовлено великою кількістю збиткових підприємств (35%), які мають значні обсяги простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості.

6. Зниження рівня доларизації та підвищення довіри до національної валюти.

Частка зобов'язань в іноземній валюті порівняно з початком 2004 року збільшилася із 40,0 до 43,4%, а частка кредитного портфеля в іноземній валюті - з 42,3 до 45,0%, що в умовах підвищеної волатильності валютних ринків обумовлює зростання валютних ризиків у діяльності банків.

Передбачається, що тенденція до зростання основних показників діяльності банків та посилення їх позитивного впливу на соціально-економічний розвиток України триватиме і в 2005 році. Передумовою цього є загальне економічне зростання, стабільність національної грошової одиниці та помірна інфляція. Прогнозується, що в разі збереження вітчизняними банками високих темпів зростання Україна за показником відношення загальних активів до ВВП наблизиться до країн, що розвиваються (він становить понад 50%), відношення ж капіталу до ВВП підвищиться до 6,0-6,2%.

Знизити процентні ставки вдасться, якщо буде досягнуто рівноваги між попитом на кредити та їх пропозицією, дотримано низького рівня інфляції, стабільності гривні. На зниження процентних ставок впливатиме й політика банків щодо удосконалення системи управління ризиками, посилення конкуренції, зокрема у зв'язку з появою на вітчизняному ринку іноземних банків, які працюватимуть не лише з великими корпоративними клієнтами, а й із підприємствами малого та середнього бізнесу, населенням.

Для банків України в 2005 році важливим завданням залишається забезпечення свого стабільного функціонування та розвитку, підвищення конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому фінансових ринках, посилення взаємодії банків із реальним сектором економіки.



Список використаної літератури

1. Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2012. -278 с.

2. Александрова М.М., Маслова СО. Гроші. Фінанси. Кредит: Навчально-методичний посібник. - 2-е видання, перероблене і доповнене. - К.: ПУЛ 2011. - 336 c.

3. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р. I. Тиркало. -Тернопіль: Карт-бланш, 2010. -314 с.

4. Банківські операції/Під. ред. А.М.Мороза. -К.:Лібра, 2010.

5. Бірюков В., Єфімов Ю., Залетов О. та інші Страхове посередництво: теорія та практика. Навчальний посібник. За редакцією О.М.Залєтова - К: Міжнародна агенція "Вве2опв", 2012. -416 с.

6. Бобровников А. 10% за безделье//Бізнес. -2011. - № 41(612). - С 54-55.

7. Боринець СЯ. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. - 2-ге вид., перероб. й доп. -К.: Т-во "Знання", КОО, 2012. -305с

8. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси: Підручник. -К: Знання-Прес, 2012. - 311с.

9. Гальчинський А. Теорія грошей. Навч. посібник. -К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2001. -411 с

10. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б. С. Івасіва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2012.-510 с

11. Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов/Е.Ф. Жуков, Л.М. Максинова, А.В. Печникова и др.;Под.ред. академ. РАЕНЕ.Ф.Жукова. -2-еизд., перераб. и доп . - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2013. - 600с.

12. Дмитрієнко М., Ющенко В., Литвин В., ЯковлєваЛ. Гроші в Україні: факти і документи. -K..ARC Ukraine, 2011. - с. 454.

13. Долан Э, Кембелля К., Кембелля Р., Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика /Пер. с англ. - М.: "Профико ", 2004. - 448 с.

14. Замовець В.В., Зубик С.П. Фінансове посередництво:Навч. посіб..-К.:КНЕУ, 2004. - 288 с

15. КейнсДж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості, відсотка та грошей. - К: 2012.

16. Коваленко М. А., Білінкіс В.М., СухомлинЛ.Є.: Операції сучасного комерційного банку: Навчальний посібник. - Херсон: Олді-плюс, 2012. - 472 с

17. Любунь О. С, Любунь В. С, Іванець І.В. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. -351 с

18. Кумицький С. Світова ієрархія валют і перспективи її трансформації// Вісник НБУ - К: -2010. -№10. - С 49-53.

19. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посіб. -5-тевид., стер . -К.: Т-во "Знання", КОО, 2012. - 199с.

20. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч.посібник. - К.: Т-во -Знання", КОО, 2012. -215с

21. Мельник О.М. Інфляція: теорія і практика регулювання. -К: Т-во. "Знання", КОО, 2012.-С 221.

22. Миллер Р.Л., Ван-ХузД.Д. Современные деньги и банковское дело. - М.: ИНФРА.-2012.

23. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник/А.С. Філіпенко, В.І. Мазуренко, В.Д. Сікоратаін.;заред. А.С. Філіпенко. -К:Либідь. 2011 с.

24. Міжнародні організації: Навчальний посібник/За редакцією Ю.Г. Козака, В. В. Ковалевського.-К: ЦУЛ, 2013. -288 с

25. Папасюк Б. Криза платежів: шляхи її подолання //Економіка України. -2012. -№11. - С 4-14.

Размещено на Allbest.ru