Правове регулювання неплатоспроможності банків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Співвідношення понять „тимчасовий адміністратор”, „тимчасова адміністрація”, „незалежний експерт” та „службовець НБУ”

2. Коментування норми Положення НБУ

3. Сфера виникнення та розвитку відносин неплатоспроможності банків

4. Реалізація функції управління у відносинах неплатоспроможності банків (управлінські відносини)

Список використаної літератури

1. Співвідношення понять „тимчасовий адміністратор”, „тимчасова адміністрація”, „незалежний експерт” та „службовець НБУ”

Банківська система як складова фінансової системи будь-якої країни відіграє в її економічному розвитку вирішальну роль. Внаслідок кризових явищ у фінансовому секторі фінансовий стан банківських установ України значно погіршився. Щоб поліпшити його, Національний банк України використовує режим тимчасового адміністрування.

Процедура тимчасової адміністрації застосовується Національним банком для тимчасового управління банком з метою забезпечення схоронності капіталу й активів банку, докладної оцінки його фінансового стану і вжиття відповідних заходів щодо приведення його діяльності до вимог банківського законодавства, відновлення його платоспроможності і ліквідності, стабілізації діяльності банку, усунення виявлених порушень, причин та умов, що призвели до погіршення фінансового стану.

Призначення тимчасової адміністрації (ТА) здійснюється у відповідності із ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства [18; 11]. Національний банк України має право призначити тимчасову адміністрацію банку у разі: двох або більше порушень банком законних вимог Національного банку України; зменшення розміру регулятивного капіталу банку на 30 % протягом останніх 6 місяців; якщо банк протягом 5 робочих днів не виконує 10 і більше відсотків своїх прострочених зобов'язань; арешту або набрання законної сили обвинувальним вироком щодо злочинних діянь керівників банку; вчинення банком дій щодо приховування рахунків, будь-яких активів, реєстрів, звітів, документів; необґрунтованої відмови банку у наданні документів чи інформації, уповноваженим представникам Національного банку України; наявності публічного конфлікту у керівництві банку; наявності клопотання банку про призначення тимчасової адміністрації; здійснення банком операцій з високим рівнем ризику, які призвели або можуть призвести до втрати активів або доходів; порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів [18, cт. 75]. Тимчасові адміністрації можуть здійснювати управління проблемними банками строком до одного року. НБУ має право продовжувати дію ТА для системоутворюючих банків на термін до одного року.

Тимчасовим адміністратор - це фізична або юридична особа, що призначається Національним банком України для здійснення тимчасової адміністрації. Тимчасовим адміністратором може бути юридична особа, яка здійснює професійну діяльність щодо тимчасової адміністрації та/або ліквідації банків, щодо надання аудиторських, юридичних або консультаційних послуг і має не менше ніж трьох працівників із сертифікатом Національного банку України на право здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку; незалежний експерт (за договором) або службовець Національного банку України. До участі у тимчасовій адміністрації допускаються лише особи, які мають сертифікат Національного банку України на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку, високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, економічну чи юридичну освіту та досвід, необхідний для виконання функцій тимчасового адміністратора. Законодавчо встановлені обмеження щодо осіб, які не можуть бути призначені тимчасовим адміністратором, - це особи, які є кредиторами, пов'язаними особами або акціонерами банку; мають судимість, не погашену і не зняту у встановленому законом порядку, або є обвинуваченими у кримінальній справі; не виконали своїх зобов'язань перед будь-яким банком. Права та обов'язки тимчасового адміністратора визначені ч. 14 ст. 76 та ст. 80 Закону про банки, хоча деякі його права та обов'язки містяться і в інших статтях.

Тимчасовий адміністратор виконує функції загальних зборів, ради банку, правління (ради директорів) щодо контролю та управління банком, організаційно-розпорядчі функції, пов'язані з виконанням обов'язків керівника.

Окрім того, тимчасовий адміністратор має такі права: продовжувати або припиняти будь які операції банку; виконувати будь-які дії та рішення від імені банку; розривати будь-які договори, звільняти чи переводити на іншу посаду будь-якого з керівників чи працівників банку; продавати активи або залучати пасиви, які можуть підвищити платоспроможність банку; звернутися до суду з вимогою визнати недійсною будь-яку господарську операцію, пов'язану з придбанням майна або послуг, якщо оплата значно перевищує реальну вартість таких товарів та послуг.

Тимчасовий адміністратор, вивчивши активи і пасиви банківської установи, звітує перед Національним банком і пропонує шляхи виходу зі скрутного становища. Варіантів виходу з проблемного стану банку може бути декілька: націоналізація, зміна власника і пошук нового інвестора, або, у крайньому разі, ліквідація банківської установи шляхом оголошення її банкрутом.

Враховуючи, що тимчасовий адміністратор банку уособлює в собі всі органи управління діяльністю банку, вкрай важливо виключити можливість неконтрольованого впливу керівників банку на ситуацію, що склалась навколо нього та його діяльності. Відомі випадки, коли керівники банку, прагнучи приховати певні порушення у своїй роботі, вживають заходів щодо вилучення документів, електронної інформації, здійснюють вплив на працівників банку з метою примусити їх до необхідних керівникам дій, в тому числі і під час роботи тимчасової адміністрації.

Тут тимчасовий адміністратор має однозначно вжити заходів щодо виключення доступу всіх керівників банку до банківських документів, інформації, оприлюднити своє рішення щодо позбавлення керівництва банку давати обов'язкові до виконання вказівки, укладати угоди чи будь-яким іншим чином впливати на діяльність банку. В окремих випадках тимчасовий адміністратор порушує клопотання перед Національним банком України про звільнення зазначених керівників з роботи в банку або ж вживає заходи щодо позбавлення можливості доступу таких осіб до установи банку.

За певних умов може виникати необхідність відсторонення від виконання обов'язків і керівників окремих установ (відділень, дирекцій) банку, щодо яких існує підозра у їх недобросовісній поведінці і перешкоджанні діяльності тимчасового адміністратора та заходам, що проводяться відповідно до його рішень.

Особливо важливого значення в процедурі тимчасової адміністрації набуває збереження активів банку. Як показує досвід, в окремих випадках тимчасовий адміністратор може змінювати вид та склад охорони певних об'єктів, особливо тих, яким існує реальна загроза їх пошкодження, крадіжки майна, а то і знищення (склади, каси, місця зберігання документів та електронної інформації), обмежувати доступ до таких об'єктів, утворювати додаткові пости охорони та іншим чином посилювати режим охорони банку.

Суттєве значення у роботі тимчасового адміністратора має кадрова безпека. Враховуючи, що значна частина працівників банку буде звільнена, потрібно посилити контроль за роботою і поведінкою персоналу, для чого тимчасовому адміністратору необхідно буде власна команда фахівців, які очолять найважливіші напрямки роботи (безпеки, юридичний, кредитний, валютний, касовий, цінних паперів, фінансовий, бухгалтерський, кадровий та ін.). Якщо тимчасовий адміністратор не має у своєму розпорядженні таких фахівців, то він підбирає їх із найбільш досвідчених та перевірених працівників банку. За клопотанням Національного банку України такі працівники можуть залучатись з інших банків чи фінансових установ. У разі, коли тимчасовим адміністратором призначається службовець Національного банку України, його команда може формуватись із службовців Національного банку України. Крім того, в окремих випадках до складу тимчасової адміністрації можуть залучатись працівники державних установ та підрозділів, які мають досвід у фінансовій діяльності. Особливо такі випадки можуть бути притаманними, коли банк має у своєму статутному капіталі суттєву частку держави.

Слід звернути увагу, що призначення тимчасової адміністрації практично завжди супроводжується певною соціальною напругою навколо банку. За таких умов тимчасовому адміністратору необхідно буде мати фахівців, здатних організовувати і проводити заходи щодо зняття такої напруги, періодично інформуючи громадськість, вкладників та клієнтів банку щодо дій тимчасового адміністратора з виведення банку з кризи.

Вважаємо, що підвищити рівень ефективності діяльності тимчасових адміністрацій можна шляхом встановлення більш ретельного нагляду з боку НБУ за банками, які мають проблеми з платоспроможністю. За результатами застосування системи раннього реагування та проведення стрес-тестування вітчизняних банків, НБУ повинен оперативно приймати рішення щодо тих банків, які потребують введення тимчасових адміністрацій.

Потребує зміни і підхід регулятора до призначення тимчасових адміністраторів.

Так, згідно чинного законодавства тимчасовим адміністратором може бути:

1) фірма, яка спеціалізується на тимчасових адміністраціях банків, аудиторських, юридичних чи консультаційних послугах і має у своєму складі не менше трьох працівників із сертифікатом НБУ на право здійснення тимчасової адміністрації в банку;

2) незалежний експерт;

3) працівник НБУ.

Вітчизняна практика показує, що у проблемні установи у переважній більшості було введено незалежних експертів у якості тимчасових адміністраторів, значно рідше ними ставали працівники НБУ і не було жодної фірми зі штатом професійних антикризових менеджерів.

На нашу думку, введення тимчасових адміністрацій в особі однієї людини - незалежного експерта - не є виправданим, адже одна людина не в змозі повністю подолати усі труднощі, що виникають у проблемному банку. Для цих цілей необхідно залучати фірми, які укомплектовані досвідченими юристами та фінансистами, до складу якої входять три сертифіковані тимчасові адміністратори. НБУ повинен укладати з такою фірмою договір, у якому доцільно обумовлювати конкретні терміни та етапи відновлення платоспроможності проблемного банку. Фінансування діяльності спеціалізованої фірми має здійснюватися з державних коштів, що передбачені на рекапіталізацію банків. За результатами діяльності дана фірма повинна звітувати перед НБУ, ФГВФО, Експертно-аналітичною радою з питань рекапіталізації банків, яка функціонує при Кабінеті Міністрів України.

Механізм тимчасової адміністрації проблемних банків потребує невідкладного вдосконалення в плані оперативності втручання, прийняття радикальних рішень, оскільки зволікання з ужиттям заходів впливу призводить до продовжуваного падіння ринкової вартості установи, відпливу коштів клієнтів та непривабливості для інвесторів. Введення тимчасової адміністрації слугує дуже негативним сигналом для учасників ринку, оскільки відома історично низька ймовірність оздоровлення банку в такому режимі управління.

Також потребує зміни система мотивації, відповідальності тимчасових адміністраторів, а також підвищення вимог до їх професіоналізму та порядності.

Головним результатом успішної тимчасової адміністрації можна вважати не поліпшення фінансового стану, а залучення коштів приватних інвесторів. Адже потенціал підтримки банку з боку акціонерів знижується до нульового рівня, коли з'ясовується, що необхідно покривати значні збитки внаслідок формування резервів за проблемними кредитами та допомагати банку підтримувати ліквідність в умовах тривалого і масового відпливу коштів клієнтів.

Конкретні результати роботи тимчасової адміністрації в більшості банків свідчать про невиконання головних цілей втручання держави - оздоровлення банку, повернення його до нормального стану. Такий стан речей не може сприяти відновленню довіри громадськості до банківського сектору в цілому.

2. Коментування норми Положення НБУ

„16.3. Рішення про погодження ліквідації банку приймає Правління Національного банку на підставі поданих ліквідаційною комісією банку документів та відповідного висновку уповноваженого структурного підрозділу протягом 30 календарних днів”.

Наведений пункт міститься в главі 16 «Особливості ліквідації банку за рішенням його власників» Положення НБУ «Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства від 28.08.2001 № 369 (в редакції від 29.07.2011) [11]. Це означає, що рішення про ліквідацію банку може приймати лише Правління Національного банку на підставі поданих ліквідаційною комісією банку документів та відповідного висновку уповноваженого структурного підрозділу протягом 30 календарних днів.

Банк може бути ліквідований за рішенням загальних зборів учасників банку за умови отримання на це згоди Національного банку. Національний банк надає згоду на ліквідацію банку, якщо достатньо ліквідаційної маси для задоволення вимог усіх кредиторів і кандидатура голови ліквідаційної комісії та її членів відповідає вимогам, та в разі відсутності конфлікту інтересів.

Для отримання згоди Національного банку на ліквідацію банк подає до Національного банку такі документи: протокол загальних зборів учасників з рішенням про ліквідацію банку та призначення ліквідаційної комісії, вибір аудиторської фірми для перевірки достовірності та повноти ліквідаційного балансу, затвердження кошторису ліквідаційної комісії (підписаний головою та секретарем зборів і засвідчений печаткою банку); прогнозний (попередній) перелік вимог кредиторів; прогнозні розрахунки ліквідаційної маси; ті, що стосуються інвентаризації активів, зобов'язань, резервів, включаючи обліковане на позабалансових рахунках, затверджені керівниками банку, та врегулювання виявлених розбіжностей, а також пропозиції інвентаризаційної комісії; звіти суб'єктів оціночної діяльності про оцінку майна (активів); інформацію про голову та членів ліквідаційної комісії та осіб, залучених до ліквідації банку.

Підрозділ центрального апарату, що здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів (у разі потреби разом з іншими підрозділами центрального апарату), розглядає документи для надання згоди Національного банку на ліквідацію банку протягом ЗО календарних днів.

Рішення про надання згоди на ліквідацію банку за рішенням загальних зборів учасників банку приймає Правління Національного банку України.

Національний банк (територіальне управління) доводить до відома банку копію постанови Правління Національного банку України про надання згоди на ліквідацію банку за рішенням загальних зборів учасників не пізніше наступного дня після її прийняття (у день її отримання). Одночасно в банку вилучаються банківська ліцензія та дозвіл на здійснення операцій, які надсилаються до підрозділу центрального апарату, що здійснює функції реєстрації та ліцензування банків.

Керівник ліквідаційної комісії та її члени несуть відповідальність за порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку під час ліквідації банку.

Кошторис витрат ліквідаційної комісії має затверджуватися загальними зборами учасників.

До пакета документів на виключення банку з Державного реєстру банків має додаватися протокол загальних зборів учасників банку з рішенням про затвердження ліквідаційного балансу та аудиторський висновок з аудиторським звітом про здійснення перевірки повноти та достовірності ліквідаційного балансу.

3. Сфера виникнення та розвитку відносин неплатоспроможності банків

тимчасовий адміністратор неплатоспроможність банк

До актуальних і проблемних питань суб'єктів правовідносин неодноразово зверталися у своїх працях не лише науковці з теорії держави та права, а й галузевих юридичних наук, але, незважаючи на це, зазначені питання все ще потребують подальших як загальнотеоретичних, так і галузевих досліджень. Особливо це стосується банківських правовідносин та їх окремих видів, зокрема того кола правовідносин, які виникають з приводу наявності ознак неплатоспроможності, відновлювальних та ліквідаційних процедур і які дістали назву “правовідносини неплатоспроможності банків”. Правовідносини неплатоспроможності банку це врегульовані нормами банківського та інших галузей права суспільні відносини, які є комплексною формою соціальної взаємодії, учасники яких, маючи взаємні кореспондуючі права та обов'язки, реалізують приписи правових норм з приводу відновлення платоспроможності банку або визнання його неплатоспроможним [22, с. 35-38].

Суб'єктами правовідносин неплатоспроможності банків є індивідуалізовані або конкретні суб'єкти банківського права, які реалізують свою правосуб'єктність у цих правовідносинах, виступаючи “реалізаторами” повноважень.

За правовим статусом (сукупністю прав та обов'язків) суб'єктів правовідносин неплатоспроможності банків можна об'єднати у дві групи: уповноважені та зобов'язані суб'єкти. У загальному вигляді уповноваженими суб'єктами є Національний банк України, тимчасовий адміністратор або ліквідатор банку, кредитори банку, а зобов'язаним - банк. Хоча такий поділ є досить умовним, оскільки на деяких сегментах правовідносин неплатоспроможності, зокрема у відносинах Національний банк України, тимчасовий адміністратор, останній виступає як зобов'язаний суб'єкт. Тому в процесі розвитку цих правовідносин один і той самий суб'єкт може виступати уповноваженим суб'єктом, трансформуючись у подальшому в зобов'язаного.

Правовий статус Національного банку України у правовідносинах неплатоспроможності банків визначається Законом України “Про банки і банківську діяльність” (далі - Закон про банки) [18]. Закон не містить окремої статті, де були б визначені права та обов'язки Національного банку України, вони розпорошені по статтях глав 15-16 Закону. При цьому одна й та сама дія в одних випадках визначається як право (можливість) Національного банку України, а в інших - як обов'язок. Так, наприклад, призначення тимчасової адміністрації в разі загрози платоспроможності банку є обов'язком, а в інших випадках, передбачених ч. 2 ст. 75 Закону про банки, є правом Національного банку України. Закон про банки не містить визначення або характеристики підстави для обов'язкового призначення тимчасової адміністрації “загроза платоспроможності банку”, але аналіз п. 1.3 глави 1 розділу V Положення [11] дає змогу зробити висновок про те, що загроза платоспроможності банку полягає в недотриманні банком нормативу адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності), установленого Національним банком України, і зниженні його до значення менше ніж 7%.

Суб'єктом правовідносин неплатоспроможності на різних стадіях провадження є тимчасовий адміністратор або ліквідатор. Законом про банки встановлено вимоги, що пред'являються до осіб, які можуть бути допущені до участі в тимчасовій адміністрації та ліквідації.

Тимчасовий адміністратор є спеціальним органом управління банком, завданням якого є збереження або відновлення платоспроможності банку в інтересах його кредиторів та вкладників, а також акціонерів (учасників) банку й створення ефективного управлінського механізму, який забезпечив би усунення виявлених порушень та здійснення інших заходів фінансового оздоровлення банку.

Ліквідатор - це юридична або фізична особа, яка здійснює функції щодо припинення діяльності банку та задоволення вимог кредиторів. До ліквідатора висуваються такі самі вимоги, як і до тимчасового адміністратора. Повноваження ліквідатора в ліквідаційних правовідносинах визначені ст. 92 Закону про банки, однак окремі спеціальні права та обов'язки містяться і в інших статтях глави 16 цього Закону.

Факт призначення тимчасового адміністратора або ліквідатора має юридичні наслідки. З дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора. З дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора припиняються повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи. Тому в правовідносинах неплатоспроможності банку потрібно вести мову про настання обмеженої правоздатності банка-боржника. Його повноваження в названих правовідносинах чітко не визначені чинним банківським законодавством, хоча окремі права та обов'язки містяться в статтях глав 15 та 16 Закону про банки. Так, зокрема, банк-боржник у відносинах неплатоспроможності має право в разі зазнання збитків діями або бездіяльністю тимчасового адміністратора звертатися з позовом до суду щодо їх відшкодування. Хоча в цьому разі постає питання щодо особи, яка може звернутися до суду від імені банку, оскільки повноваження органів управління припиняються на час дії процедури тимчасової адміністрації. Разом з тим банк-боржник зобов'язаний, зокрема: не перешкоджати доступу тимчасового адміністратора до банку та виконанню ним своїх обов'язків; забезпечити належні умови для його діяльності; після отримання постанови про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора самостійно припинити виконання активних операцій; забезпечити передачу ліквідатору бухгалтерської та іншої документації.

Кредиторами банку є юридичні та фізичні особи, які мають документально підтверджені вимоги до банку-боржника щодо його майнових зобов'язань. На підставі аналізу банківського законодавства за правовим статусом, на нашу думку, можна виділити такі види кредиторів: ініціюючі, заставні, поточної заборгованості, погашеної заборгованості.

Ініціюючі кредитори, тобто кредитори, які звернулися із заявою про визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацію. Заставні кредитори - це кредитори, чиї вимоги цілком забезпечені заставою (мається на увазі застава, що виникла на підставі договору або закону). Кредитори поточної заборгованості - це кредитори, чиї вимоги виникли за зобов'язаннями в процедурі тимчасової адміністрації або санації банку. Кредитори погашеної заборгованості - це такі кредитори, чиї вимоги погашені або вважаються погашеними відповідно до ст. 96 Закону про банки.

У результаті проведеного аналізу чинного законодавства, що регулює відносини неплатоспроможності банків, нами визначено суб'єктний склад правовідносин неплатоспроможності банків: Національний банк України, тимчасовий адміністратор або ліквідатор банку, банк-боржник та кредитори. За своїм правовим статусом ці суб'єкти поділяються на уповноважених та зобов'язаних суб'єктів правовідносин неплатоспроможності банків. На нашу думку, законодавство про неплатоспроможність банків потребує подальшого вдосконалення шляхом чіткого закріплення у відповідних статтях Закону про банки прав та обов'язків суб'єктів на всіх стадіях провадження, й особливо це стосується банку-боржника.

4. Реалізація функції управління у відносинах неплатоспроможності банків (управлінські відносини)

Законом України “Про Національний банк України” [17] визначено основну та інші функції. Статтею 6 цього Закону передбачено, що, відповідно до Конституції України, основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Одним з напрямів забезпечення реалізації цієї функції є створення та функціонування стабільної та ефективної банківської системи й забезпечення здійснення ефективної банківської діяльності, без досягнення чого проблемним стає виконання основної функції. Встановлені ст. 7 Закону функції визначаються як “інші функції”, вони є похідними стосовно основної та спрямовані на забезпечення реалізації основної функції. Серед цих функцій слід виділити функцію банківського регулювання та нагляду. Банківське регулювання визначається як одна з функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Головною метою банківського регулювання й нагляду є забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Реалізуючи функцію банківського регулювання, Правління Національного банку України прийняло постанову від 28.08.2001 р. № 369, якою затверджено Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства [11]. Положення визначає підстави й порядок застосування Національним банком України до банків, філій іноземних банків та інших осіб, які є об'єктом перевірки Національного банку України, заходів впливу за порушення банківського законодавства.

Банківський нагляд - це система контролю та активних упорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України та встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи й захисту інтересів вкладників і кредиторів банку. Національний банк України здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими й спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими об'єднаннями, представництвами й філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, економічних нормативів.

Національний банк України організовує, координує та контролює діяльність тимчасової адміністрації, а також дає вказівки, обов'язкові до виконання тимчасовим адміністратором. Національний банк України у правовідносинах неплатоспроможності в процедурі тимчасової адміністрації має право:

призначати тимчасову адміністрацію банку на термін до одного року; - призначити одну й ту саму особу тимчасовим адміністратором двох і більше банків;

продовжувати дію тимчасової адміністрації для системоутворювальних банків на термін до 18 місяців;

на період тимчасової відсутності тимчасового адміністратора уповноважити на виконання його функцій особу, яка відповідає вимогам, встановленим Законом про банки, до тимчасового адміністратора;

у будь-який момент усунути тимчасового адміністратора від виконання обов'язків у разі невідповідності його діяльності встановленим Законом про банки вимогам;

встановлювати порядок реорганізації банку та емісії акцій банку в разі призначення тимчасової адміністрації;

вносити доповнення до плану дій тимчасового адміністратора або програми фінансового оздоровлення банку до та під час їх виконання;

відкликати банківську ліцензію, ініціювати ліквідацію банку в будь-який час, коли дійде висновку, що фінансове оздоровлення банку є неможливим;

під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку;

приймати рішення про припинення тимчасової адміністрації або усунення тимчасового адміністратора від виконання обов'язків.

Національний банк України у правовідносинах неплатоспроможності в процедурі тимчасової адміністрації зобов'язаний:

призначати тимчасову адміністрацію банку на термін до одного року;

затвердити кошторис витрат тимчасової адміністрації;

перед призначенням тимчасового адміністратора переконатися у відсутності конфлікту інтересів;

вирішити питання щодо можливості продовження роботи тимчасового адміністратора в разі виникнення конфлікту інтересів;

розмістити в день призначення тимчасової адміністрації інформацію про це на своєму офіційному веб-сайті та протягом трьох днів у газеті “Урядовий кур'єр” або “Голос України”;

надіслати до головного офісу та до кожного територіально відокремленого відділення банку, філії із зазначенням дати початку здійснення тимчасової адміністрації;

розглянути попередній звіт тимчасового адміністратора та затвердити план дій тимчасового адміністратора або програму фінансового оздоровлення банку;

у тижневий строк призначити нового тимчасового адміністратора в разі незатвердження в зазначений строк плану дій тимчасового адміністратора або програми фінансового оздоровлення банку;

розмістити в день прийняття рішення про введення мораторію інформацію про це на своєму офіційному веб-сайті та протягом трьох днів у газеті “Урядовий кур'єр” або “Голос України”.

Список використаної літератури

1. Банківський нагляд: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.І. Грушко, C.М. Лаптєв, О.С. Любунь, К.Є. Раєвський. - К.: Центр навч. лри, 2004. - 264 c.

2. Барановський О. Проблемні банки : виявлення й лікування / О. Барановський // Вісн. Нац. банку України. - 2009. - № 11. - С. 18-26.

3. Болдирєв О.О. Тимчасова адміністрація як інструмент антикризового управління банками / О.О. Болдирєв // Вісн. Укр. акад. банк. справи. - 2009. - № 2. - С. 75.

4. Диба М. Тимчасова адміністрація та ліквідація банків / М. Диба, К. Раєвський, М. Зубок. - К.: КНЕУ, 2008. - 192 с.

5. Зміни до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затверджені Постановою Правління НБУ № 38 від 30.01.2009.

6. Костогриз В. Аспекти антикризового управління банківською діяльністю в Україні / В. Костогриз // Економічний аналіз. - 2010. - Вип. 7. - С. 156-158.

7. Міщенко В., Олексійчук М. Удосконалення регулювання і нагляду за реорганізацією банків // Банків-ська справа. - 2010. - № 1. - С. 3-11.

8. Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства: Положення затверджено Постановою Правління НБУ № 369 від 28.08.2001 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.htm

9. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків : закон України від 24.07.2009 № 1617-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.rada.gov.ua.

10. Про внесення змін до Спеціального порядку здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення банків Положення затверджене Постановою Правління Національного банку України № 225 від 16.04.2009 р.

11. Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства: Положення НБУ від 28.08.2001 № 369 (в редакції від 29.07.2011) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0845-01/page.

12. Про затвердження Спеціального порядку здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення банків : постанова Правління Національного банку України від 1 груд. 2008 р. № 405 (ред. від 16 квіт. 2009 р. № 225).

13. Про здійснення банками фінансового моніторингу: Положення, затверджене постановою Правління НБУ № 189 від 14.03.2003 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nbu.gov.ua.

14. Про здійснення діагностичного обстеження банків ІІ, ІІІ та ІV груп: Положення затверджене постановою Правління Національного банку України від 19.01.2009 р. № 80.

15. Про здійснення діагностичного обстеження банків: Положення затверджене постановою Правління Національного банку України від 21.11.2008 р. № 389.

16. Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України: закон України від 31.10.2008 № 639-VI (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.rada.gov.ua.

17. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV (редакція від 07.03.2012) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/679-14

18. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради. - 2000. - № 5-6. - ст.30. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.htm.

19. Тавасиев А.М. Антикризисное управление кредитными организациями : учеб. пособие / А.М. Тавасиев. - М. : Юнити-Дана, 2006. - 480 с.

20. Тосунян Г.А. Теория банковского права : монография : в 2 т. / Г.А. Тосунян. - М. : Юристъ, 2004 - Т. 1: - 2004. - 696 с.

21. Тосунян Г.А. Теория банковского права : монография : в 2 т. / Г.А. Тосунян. - М. : Юристъ, 2004 - Т. 2: - 2004. - 672 с.

22. Чернадчук В.Д. Правове регулювання неплатоспроможності банків : навч. посіб. / В.Д. Чернадчук. - Суми : Університетська книга, 2007. - 280 с.

23. Шаманский Н.С. Концептуальні засади формування організаційно-економічного механізму антикризового управління банком / Н.С. Шаманский, Т.А. Степанова // Мат. наук.практ. конф. студ. і молодих вчених "Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери". - Донецьк, 2009. - С. 146-148.

Размещено на Allbest.ru