Кредит в ринковій економіці України: сутність, форми і роль

Зокрема, обсяг виданих позик українськими банками у 2009 році перевищує акумульовані кошти на депозитах у 2,24 рази, при цьому кредитів в американській валюті видано у 2,8 рази більше, ніж залучено валютних ресурсів на депозитах [29].

У першій половині 2010 р. економіка України продовжила тенденції поступового виходу з кризового стану, котрі намітились ще з другої половини 2009 р. ВВП у І кварталі зріс на 4,9%. Приріст промисловості перевищив 10%. Проте слід відзначити, що такі значні цифри відмічаються на фоні глибокого минулорічного падіння. Тому стверджувати про остаточне подолання симптомів рецесії зарано. Позитивним фоном для відродження фінансової системи є стабільність курсу гривні та відсутність масових банкрутств банків (прийнято рішення про ліквідацію лише 13). Негативним фактором виступає наявність значної кількості пробемних кредитів та майже повна стагнація кредитування [28].

Активи банків демонструють поступове збільшення. За січень-квітень 2010 р. вони виросли з 868,1 до 885,8 млрд. грн. Однак кредитний портфель банків перебуває в стадії стагнації: він навіть скоротився з 730 до 723 млрд. грн. Особливий удар криза нанесла по споживчому кредитуванню фізичних осіб. З початку року спостерігається подальше скорочення обсягів кредитування з 217,3 до 206,1 млрд. грн. Натомість ринок кредитів для суб'єктів господарської діяльності фіксує мінімальний ріст на 3 млрд. грн. Деструктивну функцію в майбутньому може зіграти і зростання грошової маси в економіці: з 480 до 521 млрд. грн. (травень 2010 р.), тоді як в минулий рік було зафіксовано її стабілізацію.

Незважаючи на ознаки симптомів оздоровлення, стан банківської системи продовжує залишатися складним. Свідченням чого є збиток в сумі 7,5 млрд. грн. за п'ять місяців поточного року. Доходи банків за січень - травень 2010 року порівняно з відповідним періодом минулого року скоротилися на 11,3% і склали 53,9 млрд. грн. Витрати банків порівняно з відповідним періодом минулого року зменшилися на 15,6% і становили 61,4 млрд. грн. У структурі доходів найбільшу питома вага належить процентним доходам (86,5%). Комісійні доходи займають 10,7%, результати від торговельних операцій - 0,95%, інші операційні доходи - 1,33%. Серед витрат провідне місце займали процентні (43,4%), потім йшли адміністративні - 31,5%. Частка інших є порівняно незначною. У результаті нестачі власних ресурсів, банки скоротили кредитування економічних суб'єктів. Скорочення кредитування економіки банківським сектором може негативно відбитись на розвитку практично усіх секторів економіки [30].

Ускладнення доступу до кредитних ресурсів, невизначеність перспектив кон'юнктури ринків та економіко-правового середовища в Україні, значний рівень політичних ризиків дестимулюють інвестування в Україні, сповільнюють темпи кредитування економіки та погіршують якість кредитів, що посилює низхідну динаміку економічного зростання.

Також важливим чинником, що обмежує обсяги кредитування, а також конкурентоспроможність банківської системи України за сучасних умов є недостатній рівень їх капіталізації, який проявляється у тому, що попри зростання капіталу, темпи збільшення капіталу банків не встигають за розширенням їх зобов'язань та активів. Низький рівень капіталізації також сприяє зростанню кредитних ставок та знижує конкурентоспроможність банків.

Таким чином, імідж вітчизняної банківської системи, що створювався протягом декількох років ціною величезних матеріальних витрат, був зруйнований протягом декількох днів в кінці 2008 року. Сповільнення динаміки і спад в реальному секторі економіки у 2008 році супроводжувалися активним наростанням негативних тенденцій макрофінансової дестабілізації. Погіршення фінансового становища банків відбилося в підвищенні ними жорсткості власної політики: банки згорнули довгострокові програми кредитування, ужорсточили умови надання споживчих позик, підвищили процентні ставки (за рік кредитні ставки банків у національній валюті зросли з 14,4 % до 21,6 % річних). Відбулось зростання частки проблемних кредитів [31, 159].

Причина, через яку виникла криза в Україні, - залучення банками зовнішніх запозичень з метою кредитування в Україні. Причому важливим є те, що переважно здійснювалося споживче кредитування населення. Тобто гроші направлялися не на реальний розвиток економіки, а на споживання побутової техніки, автомобілів і квартир (на придбання сьогодні того, що хочеться, але на що немає грошей). Головною проблемою стало те, що гроші надавалися споживачам на тривалий строк - 5-7 років для авто й 20-30 років для нерухомості, а закордонні кредити вітчизняні фінустанови залучали на незначний строк - 3-5 років. При цьому наші банки розраховували перекредитовуватися за кордоном на таких же вигідних умовах і надалі. Але через світову фінансову кризу іноземні банки спочатку зробили жорсткішими умови залучення кредитів в Україну, а незабаром взагалі перестали надавати кредити українським банкам [25, 37].

Отже, очевидно, що найбільш значними проблемами банківського кредитування підприємств в Україні є:

нестабільність фінансової та політичної системи,

недосконале та непостійне законодавство,

надто високі кредитні відсотки,

невигідні умови кредитних угод для позичальників,

надзвичайно довга процедура розгляду можливості отримання кредиту 

3.3 Шляхи вдосконалення кредитних відносин в Україні.

Аналізуючи проблеми банківського кредитування в Україні видно, що банківська система України потребує значного реформування, направленого на здешевлення кредитів, їх доступності, економічно обґрунтованих кредитних ставках, вдосконалення законодавчої бази, переймання досвіду іноземних держав (так, у Японії ставка за банківський кредит становить 7 - 8%, у Росії - 12,36 - 12,81% тощо). Отже, Україна потребує значних реформ, як у банківській системі, так і у фінансовому секторі в цілому.

Удосконалення кредитної політики вітчизняними банками повинно забезпечити оздоровлення фінансового сектору та відновлення темпів економічного зростання в Україні. Саме це є головним завданням в умовах необхідності якнайшвидшого подолання наслідків фінансової кризи у вітчизняній економіці та запорукою забезпечення її подальшого розвитку [32].

Усунення недоліків системи банківського кредитування може відбуватись такими шляхами.

1. Диференціація та розширення банківських операцій (крім кредитних та депозитних). Головною метою діяльності банків залишається отримання прибутку. Останнім часом основними операціями в комерційних банках є операції з кредитування та робота з депозитами клієнтів, здебільшого юридичних осіб. Це дозволяє банкам вкладати кошти на короткостроковий термін та отримати прибуток за найменших витрат на обслуговування клієнтів. Але при цьому підвищується ризик кредитування, насамперед внаслідок впливу різних чинників, зокрема таких, що мають об'єктивний характер (наприклад, міжнародна економічна криза, отримання кредитних ресурсів у міжнародних банках, підвищення рівня інфляції, економічна політика держави, заходи Національного банку України та інші). Крім того, через достатньо велику конкуренцію з боку інших банків та різних фінансових структур банки змушені знижувати відсоткову ставку за кредитами, що впливає на зменшення прибутку. У розвинутих країнах світу існують різноманітні джерела отримання прибутку від проведення інших банківських операцій (наприклад, обслуговування платіжних карток, різноманітні трастові операції з обслуговування майна клієнтів, консалтингові послуги, отримання комунальних платежів та інші).

2. Зниження відсотка за користування кредитом. З урахуванням того, що комерційні банки орієнтуються на ставку рефінансування Національного банку України, вони встановлюють відсоткову ставку на рівні не нижче ніж ставка НБУ і додають свій відсоток для відшкодування власних витрат та отримання прибутку (іноді до 10-12%). Але у розвинутих країнах світу маржа комерційних банків при поточному кредитуванні встановлюється на рівні 3-4%. Через велику маржу вітчизняних банків підприємствам та фізичним особам брати кредити невигідно.

3. Спрощення процедури видачі кредиту. Основною умовою видачі кредиту є гарантованість його повернення. При цьому головним засобом залишається застава або гарантія третьої особи. Комерційні банки повинні страхуватись від ризику неповернення наданого кредиту, але в більшості випадків вартість майна, яке приймається як застава, оцінюється на рівні 50-60% від його ринкової вартості, що ставить кредитоотримувача в достатньо скрутні умови.

4. Подолання недовіри до банківської системи з боку юридичних та фізичних осіб. Одним з джерел грошових коштів, які надаються в позику, є грошові ресурси клієнтів банку. Постійна зміна валютних курсів, умов зберігання та видачі депозитів призводить до відтоку грошових ресурсів з вітчизняних банків і викликає недовіру до банківської системи. Крім того, деякі комерційні банки змінюють, без відповідного повідомлення клієнтів, умови встановлення відсоткових ставок, повернення кредиту та інше.

5. Підвищення ефективності діяльності кредитних бюро різних банків та об'єднання їх в єдину взаємопов'язану мережу. Нестикування їх роботи призводить до можливості отримання кедитних ресурсів різними злочинцями та аферистами, що завдає суттєвих втрат комерційним банкам. Крім того, недостатньо застосовуються можливості системи страхування діяльності банків.

6. Диверсифікація банківського кредитування. Надання кредитів банками має на меті отримання швидких грошей, тому банки в основному надають короткострокові кредити. Вони зазвичай застосовуються для кредитування обігових ресурсів і надаються підприємствам торгівлі, масового харчування та туристичного бізнесу. Це дає комерційним банкам тимчасову вигоду, але має невеликий макроекономічний ефект. Банки неохоче надають кредити під інноваційні проекти, придбання основних фондів, новітніх технологій. Це призводить до зменшення продуктивності та ефективності праці в національній економіці, зниження валового внутрішнього продукту тощо. Недостатньо активно та ефективно банки працюють під час проведення лізингових операцій, відтак втрачаючи можливість отримання додаткового прибутку.

Для забезпечення фінансової стабільності банківської системи України та розвитку банківського кредитування у період економічної кризи необхідно:

- підвищити рівень капіталізації банківського сектора шляхом залучення додаткового акціонерного капіталу;

- удосконалити процедури санації, реорганізації та ліквідації банків;

- підвищити конкурентоспроможність банківських послуг шляхом заміщення готівкових розрахунків на безготівкові платіжні інструменти;

- запровадити стимули для комерційних банків, які кредитують інноваційні проекти;

- збільшити кількість державних банків, їх капітальні ресурси та посилити ролі. державних банків на вітчизняному фінансово-кредитному ринку;

- запровадити державне обмеження відсотків за кредитами та здійснювати контроль за дотриманням цього обмеження;

- законодавчо закріпити як критерій проблемного банку скорочення його регулятивного капіталу на 20 і більше відсотків.

- розробити програму покриття бюджетного дефіциту за рахунок, переважно, внутрішніх запозичень [25, 38].

Спираючись на вищезазначені заходи можна сподіватись на оздоровлення національної економіки у найближчий час. 



ВИСНОВКИ

Кредит - явище руху, який здійснюється у різних напрямах і на різних рівнях. Рух кредиту у зв'язку з його участю у відтворювальному процесі проходить п'ять етапів:

- формування вільної вартості;

- розміщення вільної вартості в позички;

-використання позиченої вартості на потреби позичальника;

-вивільнення позиченої вартості з обороту позичальника;

- повернення вивільненої вартості кредитору і сплата процентів.

Рух кредиту здійснюється за певними закономірностями, які зумовлюються особливою сутністю кредиту. Ці закономірності є визначальними чинниками в організації управління кредитними відносинами. На їх підставі формуються принципи (правила) кредитування. Основними принципами кредитування є: цільове спрямування позички; строковість позички; поверненість кредитору позиченої вартості; забезпеченість позички і платність користування позиченими коштами.

Під формою кредиту слід розуміти найбільш загальний прояв його сутності, що не зачіпає внутрішньої структури кредиту і не пов'язаний з конкретною характеристикою її окремих елементів. З цих позицій правомірно виділяти дві форми кредиту -- грошову та товарну, які тісно пов'язані між собою і є двома сторонами вартісної форми кредиту. Подібні форми можуть мати й інші економічні інструменти (фінанси, торгівля), проте це не суперечить сутності форми як найбільш загального, контурного прояву економічного явища. Такий контур можуть мати й інші вартісні явища.

Вид кредиту -- це конкретний прояв окремих елементів кредиту як економічного явища. Види кредиту можуть виокремлюватися в межах його форм і розглядатися як складові елементи системи, якою є кредит. Для потреб практики види кредиту можна класифікувати за значною кількістю критеріїв і тому видів кредиту може бути велика кількість. Основними з них є комерційний, банківський, державний, міжнародний, виробничий, споживчий. Оскільки ці види виділені за різними критеріями, то одна і та ж сама позичкова вартість може визначатися як різні види кредиту. Наприклад, надана банком позичка може належати до банківського кредиту і до виробничого або споживчого кредиту залежно від цільового її спрямування.

Функції кредиту є одним з найскладніших дискусійних питань теорії кредиту. Загальновизнаною є функція перерозподілу вартості через механізм кредитування. Ця функція досить яскраво виражає призначення та роль кредиту. Існування її не викликає сумніву.

У своїх проявах кредит розмаїтий, тому в теорії і на практиці розрізняють цілий ряд форм і видів кредиту. Їм властиві свої особливості. З розвитком людського суспільства чільне місце займає та чи інша форма або навіть вид кредиту. Але на будь-якому етапі розвитку людства кредит відіграє досить важливу роль. У перші роки існування України як незалежної держави кредитні відносини в ній розвивались суперечливо і поки що не відповідають суспільним потребам.

Для Харківської області - розвинена банківська система - це система концентрації капіталу для інвестування пріоритетних проектів, вирішення регіональних проблем розвитку економіки регіону. Спостерігаючи загальні тенденції у розвитку банківського сектора Харківського регіону, необхідно відзначити, що з метою закріплення існуючого стану та зменшення негативних наслідків кризового періоду, необхідно впроваджувати стратегію інноваційного розвитку банківського сектора регіону. Така стратегія повинна враховувати прогнози на майбутні періоди і використовувати існуючі джерела потенціалу регіону.

У процесі виконання курсової роботи було розглянуто такі поняття як „кредитна система”, „позичковий капітал”, „позичковий процент”, охарактеризовано їх структуру та визначено функції кредитної системи: перерозподільну, функцію заміщення, стимулюючу та контрольну. Також було охарактеризовано становлення кредитної системи України, визначено проблеми та недоліки кредитування та шляхи їх вирішення.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Пересада А. А., Майорова Т. В. Інвестиційне кредитування [Текст] : Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 272 c.

2. ВітлінськийВ.В. Кредитний ризик комерційного банку [Текст] : Навч. посібник / В. В. Вітлінський, О. В. Пернарівський, Я. С. Наконечний; За ред. В. В. Вітлінського. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. -251 с.

3. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. -- 3-тє вид., перероб. і доп. -- К.: Т-во "Знання", КОО, 2002.

4. Якубовський М. М., Бабич Л. М. Податковий кредит як джерело інвестиційних ресурсів [Текст] : // Фінанси України. - 1996. - № 10.

5.Мелкумов Я. А. Организация и финансированиеинвестиций [Текст] : Учеб. пособие./Я.А.Мелкумов.: «ИНФРА-М», 2000. -248 с.

6. Міжнародні валютно-кредитні відносини [Текст] : Підручник / А. С. Філіпенко, В. І. Мазуренко, В. Д. Сікора та ін.; За ред. А. С. Філіпенко. - К.: Либідь, 1997.-340 с.

7. Губський Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі [Текст]/Б.В.Губський : «Монографія --К.: Наук. Думка», 1998. -400 с.

8. Шмырева А. И., Колесников В. И., Климов А. Ю. Международные валютно-кредитныеотношении /А.И.Шмырева,И.В.Колесников.: «СПб.: Питер», 2001. - 272 с.

9. Руденко Л. В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції [Текст] : Підручник./В.Л.Руденко: «ЦУЛ», 2003. - 616 с.

10. Матвієнко П.В. Покращення інвестиційного клімату - пріоритетне завдання державного управління / П.В.Матвієнко:«Інвестиції практика та досвід» - 2007. - № 1. -132 с.

11. Правик Ю.М. Стратегічні напрями залучення і використання іноземних інвестицій [Текст] /М.Ю.Правик: «Інвестиції: практика та досвід» - 2006. - №18. -420с.

12. Сердюк Л.В. Аналіз кредитного портфеля банків України та Харківського регіону/ Л.В. Сердюк, О.В. Симоненко // Науковий журнал «Молодий вчений». - 2015. - № 1(16). - С.57-61.

13. Економічні аспекти регулювання боргів країн світу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/2010_2/6Pasko.pdf

14. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України [Текст]/І.М.Крупка:«Львів:Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка», 2001. - 608 с.

15. Пазізіна С. Імпортозаміщення в Україні при переході до сталого економічного зростання [Текст ]/ І.С.Пазазіна: «Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє». - 2010. - № 14-15. -260с.

16. Офіційний веб-сайт Міністерства закордонних справ України [Електронний ресурс] : http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua - Режим доступу: // http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2932.htm

17. Жолудь О. Кредит МВФ для України [Текст]/О.Жолудь : - Київ: РУТА, «Український журнал» № 9-10,2010. -54с.

18. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс] . - Режим доступу: //www.ukrstat.gov.ua

19. Офіціальний сайт Європейського Союзу [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://europa.eu/documentation/official-docs/index_en.htm

20. Офіціальний сайт Україна й Світова організація торгівлі [Електронний ресурс] . - Режим доступу: //www.wto.in.ua

21. Міжнародні валютно-кредитні відносини / А.С. Філіпенко, В.І. Мазуренко, В.Д. Сікоратаін.; За ред. А.С. Філіпенка. - К.: Либідь, 1997.-365с.

22 Міжнародні валютно-кредитні відносини / А.С. Філіпенко, В.І. Мазуренко, В.Д. Сікоратаін.; За ред. А.С. Філіпенка. - К.: Либідь, 1997.-365с.

23.Руднєва С. О. Аналіз якості та ефективності управління кредитним портфелем банків України / С. О. Руднєва // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. - 2013. - Вип. 1. - С. 32-37. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Fkd_2013_1_7.pdf

24. Боринець С.Я. Міжнародні Валютно-фінансові відносини. - К.: Знання, 1999.-215с.

25.Шиян Д. Банківське кредитування та економічна динаміка // Банківська справа. - 2010. - №1. - С.27-38.

26. Воронкова А.А., Куцина Л.В. Проблеми банківського кредитування товаровиробників в Україні // Сучасне банківництво - проблеми та перспективи розвитку. -2009. - С. 33-37.

27. Васильченко З.М. Структурні диспропорції у розвитку банківської системи України // Фінанси України. - 2009.- № 9.- C. 140-151

28. http://www.bank. gov.ua/ fin_ryn /index.htm

29. Економічний потенціал банків України: теоретико-методологічні основи/ Воробйова О. І.// Інвестиції: практика і досвід. - 2009. - №23. - С. 36 - 40.

30. http://ukrbanking.com - Банківська система України

31. Лащ Т.А. Проблеми банківського кредитування малого підприємництва // Економічний простір. - 2009. - №23/1. - С.155 - 162.

32. Кредитування в Україні відновиться наступного року http: //tsn. ua/ groshi

33 http://fin.at.ua/_ld/0/82_money_kred.zip ( ст. 413-420)

34 Гуцал, І. Мотиваційні фактори у забезпеченні ефективності кредитування // Банківська справа. - 2002. - №3. - С. 38-45



ДОДАТКИ

Таблиця 1 .Види кредитів

Критерій	Вид кредиту (позички)
1. Роль банку (кредитор або позичальник)	Активний.Пасивний
2. Умови надання	Пільговий.Нормальний.Виданий за особливо жорсткими умовами
3. Призначення	Позички торговим і промисловим організаціям.Позички під нерухомість.Позички приватним особам.Позички фінансовим підприємствам.Позичкифермерам.Позички на придбання або збереження цінних паперів.Інші позички
4. Мета	На збільшення капіталу (виробничих фондів).На споживчі цілі населенню
5. Наявність і характер забезпечення	Бланковий (незабезпечений).Забезпечений заставою товарів або інших цінних паперів (ломбардний), гарантійним зобов'язанням або порукою
6. Ступінь ризику	З найменшим ризиком.З підвищеним ризиком.З граничним ризиком.Нестандартний
7. Джерела залучення	Внутрішні (у межах своєї країни).Зовнішні (міжнародні)
8. Статус кредитора	Офіційні.Неофіційні.Змішані.Міжнародних організацій
9. Форма надання	Готівково-грошова.Рефінансування.Переоформлення.Реструктуризація.Надання нового кредиту
10. Ступінь вірогідності повернення	Незабезпечені (міжбанківські).Забезпечені.Матеріально забезпечені (заставою), у т. ч. ломбардні й іпотечні.Бланкові (забезпечені банківськими векселями)
11. Техніка надання (притягнення)	Однією сумою.Відкрита кредитна лінія.Stand-by.Контокорентні.Овердрафтні
12. Ступінь концентрації об'єкта кредитування	Під одиничну потребу/Під сукупну потребу.Під укрупнену потребу
13. Економічне призначення	Розрахункові (урахування векселів).Під фінансування виробничих витрат.Під фінансування інвестиційних витрат.Споживчі.Проміжні.Незв'язані (без зазначення об'єкта кредитування в кредитній угоді)
14. Вид процентної ставки	З фінансованою ставкою.З плаваючою ставкою.Зі змішаною ставкою
15. Форма погашення	Погашаються одноразовим платежем.Погашаються через рівні проміжки часу рівними частками.Погашаються нерівними частками.
16. Юридична підпорядкованість кредитних операцій	Підпорядковуються законодавству країни-кредитора. Підпорядковуються законодавству країни-позичальника. Підпорядковуються законодавству третьої країни.

Таблиця 2.Приципи кредитування.