Необхідність, суть і функції кредиту в ринковій економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Необхідність, суть і функції кредиту в ринковій економіці



Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Поняття та економічна сутність кредиту у ринковій економіці
• 1.1 Сутність та структура кредиту
• 1.2 Види та форми кредиту
• 1.3 Правові основи кредитування
• Розділ 2. Роль кредиту у ринковій економіці
• 2.1 Основні функції кредиту
• 2.2 Обґрунтування необхідності кредиту
• 2.3 Кредитна система та її значення у розвитку ринкової економіки
• Розділ 3. Аналіз сучасних проблем та тенденцій розвитку кредитних відносин в Україні
• 3.1 Вплив фінансових криз на кредитні відносини
• 3.2 Сучасні тенденції кредитування в Україні
• Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Одним з найважливіших чинників ефективного функціонування ринкової економіки є високий рівень розвитку грошово-кредитних відносин у суспільстві. Багатовіковий досвід розвитку світової економіки переконливо довів, що ринкові стимулятори суспільного виробництва найбільш ефективно діють в умовах, коли домінуючою формою економічних відносин є грошово-кредитна, за якої гроші втратили свою внутрішню (трудову) вартість і стали виключно кредитними. Водночас кредит став переважно грошовим і охопив майже всі економічні відносини.

Для забезпечення стабільного економічного зростання в Україні необхідна насамперед активізація його факторів. Важливим ендогенним чинником економічного зростання було і залишається нагромадження - вкладення частини виробленого в країні суспільного продукту, яке призводить до збільшення капіталу. Сполучною ланкою у цьому процесі виступають кредитні відносини.

В сучасних умовах суттєво зростає значення кредитних відносин в економічному житті суспільства. Це обумовлено фундаментальними змінами основ функціонування та розвитку кредиту в процесі системної трансформації економіки країни. Кредитні відносини опосередковують процес руху суспільного капіталу, глибоко проникли в усі фази суспільного відтворення, у систему виробництва та споживання, охоплюють всі рівні економіки.

Зрозуміло, що такій важливій темі присвячено праці більшої кількісті науковців, а саме це питання вивчали В. Бурлачков, В. Геєць, М. Головнін, О. Дзюблюк, Т. Кричевська, М. Любський, Д. Плисецький, В. Сенчагов, М. Савлук, А. Мороз та інші.

Актуальність теми даної курсової роботи визначається необхідністю вивчення сутності кредитних відносин та широкими можливостями використання потенціалу кредиту, кредитних технологій для пожвавлення та підтримки сучасного економічного зростання, особливо за умов низького інвестиційного рейтингу України та кризових явищ останніх двох років, недостатнього рівня розвитку ринку цінних паперів, обмежених можливостей підприємств щодо самофінансування.

Здатність кредитного ринку ефективно розподіляти фінансові ресурси між потенційними позичальниками відповідно до потреб фінансування економіки - важлива умова забезпечення стабільного економічного зростання.

Метою курсової роботи є дослідження сутності кредиту, його місця та ролі у процесі усталення економічного зростання в Україні та подолання кризових явищ.

Відповідно до поставленої мети для її досягнення визначені такі основні завдання:

- з`ясувати сутність та економічну природу кредиту, його функцій, форм та видів;

- розглянути правові основи кредитування в Україні;

- на основі узагальнення концепцій кредиту та визначення і систематизації факторів економічного зростання розкрити місце та роль кредиту серед останніх;

- проаналізувати проблеми кредитування України в умовах кризи;

- визначити основні тенденції розвитку кредитних відносин в українській економіці.

Об'єктом дослідження є кредит та його місце в економіці.

Предметом дослідження у даній роботі є система кредитних відносин в сучасній економіці України.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу курсової роботи становить сучасна економічна теорія, критичний аналіз та синтез раніше сформованих підходів та новітніх поглядів на сутність кредиту, його місце і роль в процесах економічного зростання.

У процесі написання роботи використовувались такі методи: структурно-логічний аналіз - при побудові логіки та структури курсової роботи; діалектики та історизму - при дослідженні суті та функцій кредиту і його впливу на процес економічного зростання; метод групувань - при класифікації видів кредиту, чинників економічного зростання; різноманітні прийоми статистичних методів.

Курсова робота структурно складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. У першому розділі "Поняття та економічна сутність кредиту у ринковій економіці" ми вивчаємо сутність та економічну природу кредиту, розглядаємо його форми та види, налаємо характеристику правовим основам його функціонування. У другому розділі "Роль кредиту у ринковій економіці" ми визначаємо основні функції кредиту, обґрунтовуємо його необхідність та роль в економіці. У третьому розділі курсової роботи "Аналіз сучасних проблем та тенденцій розвитку кредитних відносин в Україні" ми аналізуємо специфіку функціонування кредитних відносин в умовах кризи та тенденції розвитку кредитного ринку в Україні.



Розділ 1. Поняття та економічна сутність кредиту у ринковій економіці

1.1 Сутність та структура кредиту

Після кризових явищ останніх років перехід України до етапу макроекономічної стабілізації та економічного зростання з новою силою підкреслив необхідність і велику роль кредиту в розширеному відтворенні, забезпеченні нормального кругообігу капіталу, ефективному економічному зростанні.

В економічній теорії протягом кількох століть ведуться дискусії навколо питань, пов'язаних із сутністю та роллю кредиту. Ці дискусії тривають і досі. Найбільш поширеними в економічній літературі є два підходи до визначення сутності кредиту:

- ототожнення кредиту з цінністю, яка передається одним економічним суб'єктом іншому в позичку. При такому підході увага дослідника зміщується на саму позичку, її правову форму, що зумовлює вихолощування з кредиту його економічного змісту;

- ототожнення кредиту з певним видом економічних відносин, які формуються в суспільстві. Такий підхід дає можливість глибше дослідити економічні аспекти кредиту, економічні чинники його існування, основи та закономірності його руху. Тому цей підхід у сучасній літературі переважає. Він покладений в основу висвітлення сутності кредиту і в цьому підручнику [10, с. 218].

За своєю сутністю кредит - це суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з переданням один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Кредитні відносини мають ряд характерних ознак, які конституюють їх як окрему самостійну економічну категорію - кредит.

Основними ознаками відносин, що становлять сутність кредиту, є такі:

- учасники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними: бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися; функціонувати на основі самодостатності та самоокупності; нести економічну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Без цього вони не зможуть набути статусу ні кредитора, ні позичальника;

- кредитні відносини є добровільними та рівноправними. Тільки за цих умов вони будуть взаємовигідними і зможуть розвиватися по висхідній. Інакше ці відносини будуть згасати і розриватися, тобто втратять здатність до розвитку;

- кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають. Кредитор залишається власником переданої в борг вартості, а позичальник одержує її лише у тимчасове розпорядження, після чого повинен повернути власникові. Незмінність власника в кредитних відносинах вимагає особливо чіткого і дійового правового їх оформлення, щоб захистити інтереси власника [10, с. 226];

- кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв'язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей). Проте вони не є еквівалентними, тому що кожне переміщення вартості не супроводжується зустрічним рухом відповідного еквівалента. Однак вартість переміщується на зворотних засадах, тобто після певного періоду ці кошти повертаються назад у висхідне положення. Можливість їх неповернення робить позицію кредитора у цих відносинах досить вразливою, ризикованою. Для захисту своїх позицій кредитори повинні мати переважні права при визначенні доцільності кредитування та розміру плати за кредит;

- нееквівалентність кредитних відносин значно посилює в механізмі їх реалізації роль чинника платності, за яким позичальник повертає власникові більшу масу вартості, ніж сам одержує від нього. Така плата, що називається процентом, має подвійне призначення:

1) компенсувати кредитору втрату доходу у зв'язку з переданням відповідної суми коштів у чуже розпорядження та можливі збитки на випадок неповернення позички;

2) стимулювати позичальника до підвищення ефективності використання одержаних у позичку коштів.

Платність істотно відрізняє кредитні відносини від інших видів вартісних відносин, є тільки їх видовою ознакою.

- Безперервність та платність кредитних відносин визначають ще одну характерну їх рису - здатність забезпечувати зростання вільної вартості, тобто її капіталізацію. Відтак формується особлива самостійна форма капіталу - позичковий капітал. Зі становленням капіталістичного способу виробництва, коли кредитні ресурси стали важливим джерелом формування промислового і торгового капіталу, позичковий капітал, а разом з ним і кредит набули особливого суспільного значення. Кредит, по суті, став іманентною формою руху позичкового капіталу [19, с. 190].

Для конкретизації сутності кредиту потрібно розглянути окремі елементи кредитних відносин. Ними є об'єкти та суб'єкти кредиту. Об'єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб'єктом іншому. Суб'єкти кредиту - це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту (рис. 1.1).

кредит економіка криз капітал

Рис. 1.1. Структура кредитних відносин [16, с. 191]



Позичена вартість як об'єкт кредиту є реальною, тобто має бути наявною і фактично переданою кредитором позичальнику. Таке передання оформляється відповідною угодою з дотриманням вимог чинного законодавства і називається позичкою. Надання позички породжує кредитні відносини між партнерами, які стають їх суб'єктами - кредитором та позичальником. Тому поняття кредиту ширше за поняття позички, бо передбачає не тільки факт надання останньої, а й відносини між сторонами, що виникають у зв'язку з наступним погашенням позички, з урегулюванням взаємних претензій, пов'язаних із несвоєчасним поверненням позички позичальником чи порушенням умов договору кредитором тощо. Тому позичка є ключовою ланкою кредитних відносин [10, с. 233].

Позичена вартість може бути в грошовій формі, у формі товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Незалежно від форми позичена вартість є реальною цінністю і має бути збережена в процесі кредитних відносин, але не у своїй первісній формі, а за своїм обсягом.

Кредитори - це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності (чи розпорядженні) вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб'єктам. Кредиторами можуть бути фізичні особи, юридичні особи (підприємства, організації, установи, урядові структури тощо), держава. Особливе місце серед кредиторів посідають банки. Вони спочатку мобілізують кошти в інших суб'єктів, у тому числі і на засадах запозичення, а потім самі надають їх у позички своїм клієнтам [14, с. 146].

Позичальники - це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позичку від кредиторів. Характерною ознакою позичальника є те, що він не стає власником позичених коштів, а лише тимчасовим розпорядником. Тому його права стосовно використання цих коштів дещо обмежені - він не може вийти за межі тих умов і цілей, які передбачені його угодою з позичальником. З цього погляду позичальник перебуває в певній залежності від кредитора. Проте це не заперечує рівноправності сторін у кредитних відносинах.

Позичальниками можуть бути всі ті особи, що й кредиторами: фізичні особи, всі юридичні особи, держава. Особливу роль серед позичальників виконують банки - вони позичають гроші одночасно у великої кількості кредиторів, у великих обсягах і безперервно.

1.2 Види та форми кредиту

Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою, з сутністю кредитних відносин. Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту: товарна і грошова У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми е комерційний кредит.

Форми кредиту постійно розвиваються, змінюється місце тієї або іншої форми кредиту на тому чи іншому етапі розвиту економіки країни. В залежності від організації кредитних відносин виділяють міжгосподарський, банківський і державний кредити [14, с. 155].

Міжгосподарський кредит - це кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами, організаціями, господарськими товариствами у процесі їх розрахункових взаємовідносин, а також між підприємствами, організаціями і господарськими товариствами, з одного боку, і органами галузевого управління, з іншого, в процесі їх фінансових взаємовідносин. Цей вид кредиту включає:

- по-перше, комерційний кредит, тобто кредит, що надається у товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари (надані послуги) і оформлюється векселем.

- по-друге, дебіторсько-кредиторську заборгованість, що виникає між суб'єктами господарської діяльності не на добровільних засадах, а ніби примусово, незалежно від їх волевиявлення;

- по-третє, тимчасову фінансову допомогу, яку надають своїм підприємствам органи галузевого управління на засадах повернення [14, с. 149].

Банківський кредит - це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк.

Банківський кредит - найбільш розповсюджена форма кредиту. Саме банки частіше всього надають позики суб'єктам, які потребують тимчасової фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від позик, що видаються при інших формах кредитування.

Перша особливість банківського кредиту полягає в тому, що банк оперує не стільки своїм капіталом, скільки залученими ресурсами. Позичивши гроші у одних суб'єктів, він перерозподіляє їх, надаючи позики іншим юридичним або фізичним особам.

Друга особливість полягає в тому, що банк позичає залучений капітал, тимчасово вільні грошові кошти, покладені в банк господарюючими суб'єктами на рахунки або депозити.

Третя особливість даного кредиту характеризується наступним. Банк позичає не просто грошові кошти, а гроші як капітал. Це означає, що позичальник повинен так використовувати отримані в банку кошти, щоб не тільки повернути їх кредитору, а й отримати прибуток, достатній принаймні для того, щоб сплатити позиковий відсоток. Невід'ємним атрибутом банківського кредиту є платність [21, с. 101].

Державний кредит - сукупність кредитних відносин, у яких, здебільшого, позичальником є держава, а кредиторами - юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо, коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки. Державний кредит виступає у різних формах, до яких належать як товарні, так і державні позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, казначейські зобов'язання тощо). Державні цінні папери можуть випускатися як урядом, так і місцевими органами влади, а зобов'язання щодо розповсюджених цінних паперів є складовою частиною державного боргу.

Комерційний кредит -- це товарна форма кредиту. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарські відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів -- зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. Комерційний кредит може оформлюватися за допомогою векселя або укладення договору.

Лізинговий кредит - це відносини між суб'єктами лізингу, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Іпотечний кредит - особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.

Споживчий кредит - кредит, який надається фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів та послуг [14, с. 161].

Розмір кредиту визначається, виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування, а також в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів.

Бланковий кредит - це кредит, що надається банком тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Консорціумний кредит - такий вид кредиту, що надається позичальнику банківським консорціумом шляхом:

а) акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

б) гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків;

в) зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції [14, с. 162].

Овердрафт -- банк зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти в кредит шляхом оплати з поточного рахунка позичальника розрахункових документів на суму, що перевищує залишок власних коштів позичальника на рахунку, у межах ліміту, визначеного кредитним договором.

Контокорентний кредит - такий вид кредиту, при якому банк бере на себе оплату всіх поточних зобов'язань клієнта незалежно від залишку на поточному рахунку протягом визначеного терміну і враховує свої вимоги до клієнта на спеціальному рахунку. Погашенню підлягає сума, обчислена в результаті заліку взаємних вимог банку й клієнта на визначену дату. На відміну від овердрафту при контокорентному кредиті протягом обумовленого сторонами терміну не відбувається нарахування плати за кожен одиничний випадок перевитрати суми залишку на рахунку

Форфейтинг - кредитування експортера шляхом купівлі зі знижкою спеціалізованою фірмою-форфейтером векселів, виданих (акцептованих) імпортером. Форфейтер приймає на себе комерційний ризик, пов'язаний з неплатоспроможністю імпортера [17, с. 94].

Вид кредиту - це більш детальна його характеристика за організаційно-економічними ознаками (галузева направленість, об'єкти кредитування, забезпеченість кредиту, терміновість кредитування тощо).

За строками користування кредити поділяються на:

- строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк. У свою чергу вони бувають короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного до трьох років), довгострокові (більше трьох років);

- до запитання - це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернуті у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно;

- прострочені кредити - це кредити, строк погашення яких встановлений кредитним договором, минув;

- відстрочені кредити - це кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін [17, с. 112].

Якщо кредити надаються під забезпечення, то вони називаються забезпеченими або ломбардними, а якщо без забезпечення - незабезпеченими або бланковими.

Гарантія або поручительство - це зобов'язання третьої особи сплатити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності, оформлюється як самостійне зобов'язання гаранта, чи поручителя, за допомогою передатного напису на вимозі (індосаменту).

За методами надання розрізняють кредити:

- надані у разовому порядку; тобто рішення щодо надання яких приймається окремо з кожного кредиту на підставі кредитної заявки;

- відповідно до відкритої кредитної лінії (надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування) без погодження кожного разу з банком його умов;

- гарантовані, тобто банк бере на себе зобов'язання при потребі надати клієнту кредит у визначеному розмірі протягом відповідного періоду (наприклад, місяця, кварталу, року).

За характером і способом сплати відсотків виділяють кредити з фіксованою відсотковою ставкою; плаваючою відсотковою ставкою; сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

В залежності від кількості кредиторів розрізняють кредити:

- надані одним банком;

- консорціуми, тобто кредити, що надаються кількома банками, один з яких бере на себе роль менеджера, збирає з банків учасників потрібну позичальнику суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом відсотків;

- паралельні кредити передбачають участь у їх наданні декількома банками. В такому випадку кредит одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених умовах.

1.3 Правові основи кредитування

Кредитні правовідносини - це врегульовані нормами права самостійного виду відносини, що виникають при перерозподілі матеріальних фондів між учасниками майнового обороту з приводу надання коштів або товарно-матеріальних цінностей на певний строк або з відстрочкою платежу на умовах зворотності і платності у вигляді відсотків по кредиту. Найчастіше кредитні правовідносини регулюються договором [5, с. 87].

Вимоги до форми і порядку укладення (зміни, розірвання) кредитних договорів передбачені ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 р. (із змінами і доповненнями до 2.12.2010 року включно) [4].. Відповідно до ст. 345 Господарського кодексу [1]. України кредитний договір укладається між позичальником і кредитором у письмовій формі. У ньому визначаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Кредитний договір не може змінюватися в односторонньому порядку.

Порядок укладення і вимоги до договорів банківського кредиту закріплені в Господарському кодексі України. Договір банківського кредиту є консенсуальним і двосторонньо зобов'язуючим.

У законах України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про оподаткування прибутку підприємств" кредиту грошовій формі, як виключна функція банків і небанківських кредитних установ (ломбардів, кредитних спілок та ін.), називається фінансовим кредитом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" [2]. банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати визначену суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження терміну боргу, що надано в обмін на зобов'язання боржника повернути заборгованість і сплатити борг.

Таким чином, у своїх проявах кредит розмаїтий, тому в теорії і на практиці розрізняють цілий ряд форм і видів кредиту. Їм властиві свої особливості. З розвитком людського суспільства чільне місце займає та чи інша форма або навіть вид кредиту. Але на будь-якому етапі розвитку людства кредит відіграє досить важливу роль.



Розділ 2. Роль кредиту у ринковій економіці

2.1 Основні функції кредиту

Внутрішня суть кредиту проявляється в його структурі, закономірностях руху, формах і видах функціонування. Водночас кредит активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, з непов'язаними кредитними процесами в економіці і соціальній сфері та відповідно на них впливає.

Функції кредиту характеризуються його призначенням у відтворювальному процесі і тією роллю, яку він виконує у суспільстві. Функції кредиту являють собою специфічний прояв їх суті. Вони відображають ознаки, які відрізняють кредит від інших економічних категорій. Кредит виконує такі функції:

- перерозподільну функцію;

- функцію забезпечення потреб обігу у платіжних засобах;

- контрольну функцію;

- функцію капіталізації вільних грошових коштів [5, с. 129].

Перерозподільна функція ґрунтується на суті кредиту, як форми зворотного руху вартості та тій ролі, яку виконує кредит в економічній системі, тобто у переміщенні грошових коштів між окремими суб'єктами на умовах повернення, строковості і платності. Матеріальні і грошові ресурси, які були розподілені і передані у власність економічним суб'єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються на тимчасове користування іншими суб'єктами. Ці ресурси не змінюють первинного права власності. Такий перерозподіл характеризується двома обставинами:

а) кошти вивільнені в одних ланках процесу відтворення спрямовуються в інші ланки, що сприяє розширенню виробництва;

б) вивільнені кошти через кредит спрямовуються у ті ланки суспільного виробництва, за результатом діяльності яких передбачається зростання попиту і отримання більших прибутків. Це сприяє можливості до запровадження нової техніки, прогресивної технології виробництва, підвищення його ефективності [8, с. 82].

Завдяки перерозподільній функції кредиту створюються умови для руху коштів фізичних і юридичних осіб у сфери суспільного виробництва. Узгодження вивільнення ресурсів у одних економічних суб'єктів і використання іншими сприяє підвищенню ефективності виробництва, економному і ефективному використанню фінансових ресурсів. Здійснення безготівкових розрахунків шляхом кредитування відбувається без участі готівкових грошових коштів, вони погашаються шляхом задоволення взаємних вимог за умови зустрічних платежів.

Функцію забезпечення потреб обігу у платіжних засобах називають ще функцією заміщення та емісійною функцією. В цій функції кредит створює необхідні умови для ефективного регулювання грошового обігу. За допомогою кредиту у цій функції забезпечується своєчасність розрахунків, що безпосередньо впливає на підвищення ефективності суспільного виробництва [5, с. 132].

Контрольна функція кредиту забезпечує контроль за дотриманням умов та принципів надання кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди. Одночасно банк здійснює попередній, поточний і наступний контроль за діяльністю позичальника. Це дає можливість мінімізувати кредитний ризик, реалізувати цільовий характер кредиту, стимулює позичальника раціонально й ефективно використовувати кредитні ресурси.

Функція капіталізації вільних грошових коштів пов'язана з трансформацією вільних грошових коштів у вартість, що дає доход, тобто у позичковий капітал. Така трансформація забезпечується через зворотний рух кредиту та його платність. Вільна вартість, що передається у формі кредиту, не змінює власника. Вона приносить йому доход, тобто набуває форми позичкового капіталу.



2.2 Обґрунтування необхідності кредиту

Наявність товарного виробництва і грошей об'єктивно зумовлює існування та функціонування кредиту. З розвитком товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Виробництво продуктів як товарів означає, що в процесі відтворення відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового еквіваленту відносно відокремлення руху грошової форми вартості від товарної форми, виконання грошима функції засобу платежу і викликають кредитні відносини} Це відносне відокремлення проявляється в розбіжності у часі руху матеріальних та грошових потоків, які виникають при розподілі, обміні та споживанні сукупного суспільного продукту. Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів і потребою у постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесу відтворення. Ця суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстрочкою платежу.

Отже, кредит є об'єктивною вартісною категорією, складовою частиною товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин [8, с. 86].

Неодмінною економічною передумовою існування кредиту е функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини між суб'єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу грошові кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу. Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, а потім вона повинна бути повернена з виплатою відсотків. Тобто, за кредитною угодою до позичальника переходить у тимчасове користування лише споживча вартість грошей чи речей без зміни їх власника. Кошти у позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не тільки запозиченої вартості, а й відсотків за користування нею. Без одержання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бути повернений кредитору третьою особою - гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.

Потреби в кредитах також виникають у зв'язку з особливостями індивідуального кругообігу коштів госпрозрахункових підприємств та організацій. Ці особливості проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі і авансуванням грошових коштів у новий кругообіг. Зазначені розбіжності при кругообігу фондів окремих підприємств та організацій відбуваються передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджуюче наростання виробничих затрат порівняно з надходженням грошових коштів і викликає додаткову потребу в коштах. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються. Відповідно збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною [8, с. 87].

Таке чергування зростання додаткових потреб у грошових коштах і створення тимчасово вільних залишків їх на одному й тому ж підприємстві або організації створюють економічну основу для використання кредитів на формування його виробничих фондів і фондів обігу та погашення їх через певний час. У масштабах економіки країни сезонні потреби в додаткових коштах одних галузей народного господарства супроводжуються виникненням вільних коштів в інших галузях, що створює економічну основу для перерозподілу грошових коштів між різними галузями народного господарства за допомогою кредиту.

Виходячи із вищесказаного, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника. Конкретними причинами необхідності кредиту є коливання потреб в коштах та джерелах їх формування у юридичних і фізичних осіб [8, с. 89].

В сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку між господарюючими суб'єктами, що, насамперед, пов'язано з розширенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків.

Кредитні відносини між банками і державою виникають тоді, коли, наприклад, комерційні банки купують облігації внутрішньої державної позики, а також коли при розміщенні державних облігацій Міністерство фінансів України може укласти з Національним банком України окрему угоду щодо купівлі останнім цих облігацій.

Дедалі важливішого значення набувають кредитні відносини між підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єктами, з одного боку, та населенням з іншого. Відповідно до чинного законодавства кредитуванням громадян як видом діяльності можуть займатися не тільки банки, а й інші організації: ломбарди, кредитні спілки, фонди тощо [8, с. 91].

Кредитні відносини між фізичними особами не дуже поширені, але ігнорувати їх не варто, оскільки недоліки у відносинах між банками і населенням можуть призвести до їх розвитку у спотвореному вигляді.

Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі господарюючі суб'єкти, регулюються як нормами права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права.

Як бачимо, сутність кредиту складна і має різні площини аналізу. Її пізнання ускладнено великою кількістю проявів кредиту, особливості яких затушовують його суть. В зв'язку з цим в економічній літературі обґрунтовуються різні точки зору на природу кредитних відносин.

В світовій економічній науці теорія кредиту розвивалася за двома основними напрямами. Натуралістична концепція тлумачила кредит як спосіб перерозподілу існуючих цінностей. Її представники вважали, що кредит не може створювати капітал, він тільки переносить його від кредитора до позичальника. При цьому стадія акумуляції тимчасово вільних капіталів є необхідним атрибутом кредитних відносин.

Кредит є обов'язковим атрибутом народного господарства. Його беруть не тому, що позичальник бідний, а тому, що у нього в силу певних причин в певній мірі не вистачає власних ресурсів.

Разом з тим кругообіг і оборот капіталу не в повній мірі пояснює об'єктивну необхідність кредиту. Нерівномірність їх лише характеризує факт вивільнення коштів в одній ланці народного господарства і наявності потреби їх в іншому місці. Таким чином, в кругообігу і обороті закладена можливість виникнення кредитних відносин.

Для того, щоб можливість кредиту стала реальністю, потрібні принаймні дві умови:

- учасники кредитної угоди - кредитор і позичальник - повинні виступати як юридичне самостійні суб'єкти, що матеріально гарантують виконання зобов'язань, які випливають з економічних зв'язків;

- кредит стає необхідним в тому випадку, коли відбувається збіг інтересів кредитора і позичальника [8, с. 94].

Для того, щоб кредитна угода відбулася, потрібно, щоб її учасники проявили взаємний інтерес до кредиту. Ці інтереси не є чимось суб'єктивним, регульованим в кінці кінців волею учасників виробничих відносин. Будь-який інтерес, який породжує дії, обумовлений перш за все об'єктивними процесами, конкретною ситуацією.



2.3 Кредитна система та її значення у розвитку ринкової економіки

Кредитна система - це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

Кредитна система складається з декількох ланок, кожна з яких виконує специфічні функції з акумуляції та розподілу грошових коштів. Розподіл функцій між ланками кредитної системи об'єктивно зумовлений відмінностями в методах і засобах діяльності та різним значенням в процесі відтворення капіталу.

Організаційна структура кредитної системи характеризується різноманітністю кредитних установ, які поділяються на три групи:

1) центральний банк;

2) банківський сектор;

3) спеціалізовані кредитні установи [14, с. 137].

Як правило, кредитна система має трьохрівневу структуру (хоча існують відхилення від такої практики): центральний банк, банківські установи та небанківські кредитно-фінансові інститути.

До банківських установ відносять: комерційні банки, інвестиційні банки, ощадні банки, іпотечні банки, земельні банки, поштово-чекові банки, торгові банки.

Представниками небанківських кредитно-фінансових інститутів є:

- інвестиційні компанії,

- страхові компанії,

- ощадно-кредитні асоціації та кредитні спілки,

- пенсійні та інші фонди [14, с. 138].

Роль окремих ланок в кредитній системі не є рівнозначною. Головною її ланкою є банківські установи (які традиційно займають перше місце за розмірами ресурсів), серед яких роль лідера відводиться комерційним банкам, що здійснюють переважно кредитування промисловості і торгівлі. Наприклад, в США на комерційні банки припадає близько 40 % активів кредитно-фінансових установ країни. Діяльність комерційних банків доповнюють операції спеціалізованих банківських установ, що здійснюють, як правило, кредитування на пільгових умовах малоприбуткових та ризикованих галузей економіки (сільського господарства, житлового будівництва, малого бізнесу та зовнішньої торгівлі).

Кредитна система включає також небанківські фінансові установи, які здійснюють фінансування виробництва і довгострокове кредитування підприємств та держави:

- страхові компанії, що спеціалізуються переважно на страхуванні життя та майна (в США, наприклад, активи страхових компаній складають близько 15 % сукупних активів кредитно-фінансових установ) і які виступають найбільшими інвесторами на ринку цінних паперів;

- пенсійні фонди, які здійснюють фінансування великих промислових компаній шляхом купівлі їх акцій та облігацій [14, с. 141].

Окрім вищезгаданих банківських і небанківських інститутів кредитна система включає ряд ланок, що виконують допоміжну роль в кредитному механізмі, пов'язуючи різноманітні сектори позикових капіталів в єдину систему: фінансові, трастові, брокерські та інші компанії, а також взаємні та інші фонди.

Кредитна структура різних держав неоднакова і відображає, зокрема, стан економіки країни на тому чи іншому етапі її розвитку. Так, кредитна система промислове розвинутих країн характеризується широкою розгалуженістю, наявністю великих універсальних банків, спеціалізацією дочірніх підрозділів банків на окремих видах операцій.

Незважаючи на значні відмінності побудови кредитних систем в різних країнах, можна виділити спільні їх риси:

- ядро будь-якої кредитної системи - центральний банк, як головний орган уряду з аналізу фінансового стану, вироблення та організації грошово-кредитної політики держави;

- державні фінансові органи, що разом з центральним банком виконують регулюючі функції в сфері фінансів;

- фінансові посередники різних типів [14, с. 144].

Сучасна кредитна система - це сукупність кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позикових капіталів і здійснюють акумуляцію та мобілізацію грошового капіталу. Через кредитну систему реалізується сутність та функції кредиту. Тому кредитна система включає в себе два основних поняття:

1) сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, які базуються на певних формах і методах кредитування. Вони пов'язані з рухом позикового капіталу у формі різноманітних форм і видів кредиту;

2) сукупність кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють вільні грошові кошти і направляють їх господарюючим суб'єктам, населенню, уряду.

Слід враховувати, що кредитна система функціонує через кредитний механізм. Він представляє собою, по-перше, систему зв'язків з мобілізації та акумуляції грошового капіталу між кредитними інститутами і секторами економіки; по-друге, відносини, пов'язані з перерозподілом капіталу між кредитно-фінансовими установами в межах ринку позикових капіталів; по-третє, відносини між кредитними інститутами та іноземними клієнтами.

Таким чином, кредитний механізм включає всі аспекти позикової, інвестиційної, засновницької, посередницької діяльності кредитної системи в особі її інститутів.

Сучасна кредитна система характеризується наступними важливими процесами:

- концентрацією і мобілізацією банківського капіталу;

- подальшим зростанням конкуренції між різними видами кредитно-фінансових установ;

- продовженням злиття великих кредитно-фінансових інститутів з потужними промисловими, торговими, транспортними корпораціями і компаніями;

- інтернаціоналізацією діяльності кредитно-фінансових інститутів і створенням міжнародних банківських об'єднань і груп [14, с. 153].

Отже, сучасна кредитна система забезпечує умови для розвитку науково-технічного прогресу, зростання виробництва, нагромадження капіталу, підтримки високої норми народногосподарського накопичення. Кредитна система сприяє вирішенню проблеми реалізації товарів та послуг на ринку, поглибленню соціальної та майнової диференціації між різними верствами населення.

Найбільш розвинутою вважається кредитна система США, яка представлена Федеральною резервною системою (виконує функції центрального банку), мережею банківських установ і небанківських кредитно-фінансових інститутів різних форм власності.

В Україні кредитна система перебуває у стадії перебудови відповідно до потреб ринкової економіки і складається з НБУ, комерційних банків та системи фінансових посередників (інвестиційні фонди та компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди). Найбільш активними і потужними у системі кредитно-фінансових інститутів України є комерційні банки.



Розділ 3. Аналіз сучасних проблем та тенденцій розвитку кредитних відносин в Україні

3.1 Вплив фінансових криз на кредитні відносини

Світова економіка на сучасному етапі характеризується несприятливими тенденціями розвитку грошового ринку. Це пояснюється впливом фінансово-економічної кризи, яка створює складні умови в першу чергу для банківського сектора. Тому в нашій державі під загрозою виявляється здійснення основної функції центрального банку - підтримання стабільності національної валюти. З цією метою Національний банк повинен створювати і провадити ефективну кредитну політику [12, с. 20].

Значне зниження зовнішнього попиту на вітчизняну продукцію, згортання іноземних інвестицій, суттєве ускладнення доступу до зовнішніх фінансових ресурсів, необхідних для реформування економіки, викликало падіння виробництва, скорочення експорту, зменшення всіх видів доходів, особливо валютних, обумовило труднощі з наповненням бюджету, спричинення перевищення попиту на іноземну валюту над її пропозицією. Це спровокувало девальваційні процеси, ажіотажні настрої у населення щодо купівлі валюти та вилучення коштів з банківської системи, що відобразилося на її ослабленні, зменшенні кредитування економіки, скороченні золотовалютних резервів Національного банку. Тому головним напрямом кредитної політики протягом 2009-2010 років стали заходи, спрямовані на стримування значних коливань валютного курсу та збалансування валютного ринку, забезпечення економіки платіжними засобами, стимулювання відновлення процесів кредитування, а також запровадження пруденційних заходів щодо підвищення надійності функціонування банківської системи [18, с. 2].

Економічна ситуація, що склалася із кредитним забезпеченням реального сектору банківською системою України, а саме підприємств малого та середнього бізнесу, на сьогодні не відповідає потребам активізації підприємницької діяльності і стимулювання розвитку виробництва. Тому для удосконалення практичної реалізації механізму кредитного забезпечення підприємницької діяльності на сьогодні вкрай актуальним залишається питання організації кредитних відносин комерційних банків із суб'єктами підприємницької діяльності на засадах взаємовигідного партнерства. З цієї точки зору, становлення якісно нового рівня кредитних взаємин є необхідною умовою підвищення конкурентоспроможності комерційних банків в умовах ринкової економіки.

За даними офіційних даних НБУ проаналізуємо структуру наданих кредитних ресурсів протягом 2008-2009 років, за допомогою даних наведених в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Кредити надані нефінансовим корпораціям, за видами економічної діяльності у 2009-2010 році, млн.. грн.. [25].

Види економічної діяльності	2009 рік	2010 рік
	Усього	у тому числі за строками	Усього	у тому числі за строками
		до 1 року	від 1 року до 5 років	більше 5 років		до 1 року	від 1 року до 5 років	більше 5 років
Усього	443665	190299	203247	50119	453678	191310	206940	55428
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	28812	10851	16254	1707	24688	9123	13896	1669
Рибальство	420	86	332	1	299	197	101	1
Добувна промисловість	7684	4700	2404	580	10283	7004	2547	733
Переробна промисловість	106029	45453	48800	11776	105754	39499	49664	16592
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	8630	5240	2905	484	9358	6075	3092	191
Будівництво	39274	10667	22064	6534	40906	9563	23743	7600
Торгівля	155818	76159	63748	15911	162676	79683	68689	14304
Готелі та ресторани	4168	1031	2390	747	4323	966	2380	978
Транспорт та зв'язок	15990	6709	7298	1983	15119	6396	6767	1955
Операції з нерухомим майном	69260	27002	33550	8708	74129	30819	33415	9894
Освіта	444	56	174	213	209	119	31	59
Охорона здоров'я	2545	1051	1044	450	1440	345	697	398
Надання комунальних та індивідуальних послуг	4591	1282	2284	1025	4495	1522	1919	1054

Отже, за даним таблиці можна сказати, що обсяги кредитування галузей народного господарства залишаються практично на тому ж кризовому рівні, хоча простежується незначне поліпшення становища на фінансово-кредитному ринку. Це збільшення відображається на рівні 10013 млн. грн.. у 2010 році порівняно із 2009 році.

Рис.3.1. Кредити надані нефінансовим корпораціям [25].

Даний процес також підтверджується змінами у структурі галузей економіки. Так відбулося збільшення кредитування у добувну, енергетичну промисловість, будівництво, торгівлю, готельний бізнес, у операції з нерухомим майном. Проте це незначне збільшення повністю нівелюється зменшенням кредитування у сільське господарство, рибальство, переробну промисловість, транспорт та зв'язок, а також освіту, охорону здоров'я та надання комунальних послуг. Найбільш вагомими макроекономічними чинниками, котрі перешкоджають діяльності комерційних банків, знижують ефективність їх функціонування у механізмі кредитного забезпечення підприємницької діяльності, нині залишається економічна нестабільність в країні, недосконалість податкового законодавства і нормативно-правового регулювання банківської діяльності, а також високий ступінь ризику кредитного забезпечення реального сектору економіки. Однією з основних проблем кредитування реального сектора економіки є те, що більшість кредитних ресурсів якщо і надається, то лише на короткотерміновий період користування. Тому дана ситуація призвела до виникнення двох груп проблем загальноекономічного та банківського спрямування [15, с. 65]. Загальноекономічний напрям передбачає потребу у наступних заходах:

а) структурної перебудови економіки із тим, щоб поліпшити фінансовий стан підприємств і підвищити їхню кредитоспроможність;

б) скорочення рівня державних витрат, які поглинають значні обсяги як емітованих коштів, так і кредитних ресурсів, не створюючи при цьому нову вартість;

в) реформування податкової системи і зниження частки готівки в обігу, яка, обслуговуючи тіньовий оборот поза банківською системою, суттєво знижує потенціал мультиплікаційного ефекту.

3.2 Сучасні тенденції кредитування в Україні

У зв'язку з подіями фінансової кризи у 2008-2009 році відбулося практично "замороження" кредитної діяльності фінансових установ. Але з 2010 року відбулося деякий підйом економіки України і разом з цим певною мірою відбулося пожвавлення кредитної діяльності.

На 01.12.2010 р. залишки за кредитами, наданими сектору нефінансових корпорацій становили 499.1 млрд. грн., із них кредити державним нефінансовим корпораціям - 46.3 млрд. грн. У листопаді, внаслідок перекласифікації клієнтів між підсекторами сектору "Нефінансові корпорації" (відповідно до Класифікації інституційних секторів економіки України, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 18.04.2005 № 96 (зі змінами)) змінилась структура кредитів сектору нефінансових корпорацій. Частка заборгованості за кредитами, наданими підсектору державних нефінансових корпорацій, за місяць підвищилась на 5.1 процентного пункту (до 9.3%), а її обсяги зросли на 25.5 млрд. грн. при одночасному зниженні частки кредитів, наданих у підсектор інших нефінансових корпорацій та скороченні їх заборгованості на 20.6 млрд. грн. У цілому заборгованість за кредитами, наданими сектору нефінансових корпорацій, збільшилась на 4.9 млрд. грн., або на 1.0%, що було дещо меншим, ніж у попередньому місяці. У річному обчисленні темпи її зростання прискорилось (до 8.8 порівняно з 7.6% у жовтні) [15, с. 66].

Як в і попередньому місяці, весь приріст залишків забезпечили кредити, спрямовані у поточну діяльність нефінансових корпорацій - на 6.0 млрд. грн.

У розрізі валют переважна більшість заборгованості залишалася за кредитами у національній валюті (311.6 млрд. грн.). її частка у загальному обсязі залишків за кредитами нефінансовим корпораціям із початку року стабільно зростала й за місяць підвищилась на 0.6 процентного пункту до 62.4%. Після призупинення у вересні-жовтні, знову відновився низхідний тренд кредитів у іноземній валюті. Заборгованість за цими кредитами у листопаді скоротилась на 1.2 млрд. грн., або на 0.6%, що в основному було спричинене зменшенням кредитів у євро - на 1.5 млрд. грн. Річна зміна кредитів у національній валюті становила 18.3%, а в іноземній -"мінус" 3.9%.

У розрізі строків у річному обчисленні спостерігалося зростання кредитів строком до 1 року (на 3.2%) після зменшення їх залишків протягом шести попередніх місяців. За іншими термінами погашення темпи зростання залишків за кредитами до відповідного періоду попереднього року уповільнились. До попереднього місяця суттєве зростання спостерігалось за кредитами, наданими на строк від 1 до 5 років (на 4.6 млрд. грн.) при незначному скороченні кредитів із терміном погашення до 1 року. Це може свідчити про пролонгацію раніше наданих короткострокових кредитів. Частка кредитів строком від 1 до 5 років підвищилася на 0.5 процентного пункту - до 45.3%, з відповідним скороченням частки кредитів строком до 1 року - до 40.9%, а питома вага кредитів зі строком погашення більше 5 років третій місяць поспіль залишалась без змін (13.8%) (заборгованості за кредитами, наданими сільськогосподарським корпораціям (до "мінус" 0.7 порівняно з "мінус" 6.4% у жовтні) та корпораціям, що займаються операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям (до 4.4% порівняно з 6.3 у жовтні). За рештою видів економічної діяльності темпи зростання кредитів уповільнилися (рис. 3.2, табл.. 3.1.).

Рис. 3.2 Кредити не фінансовим корпораціям за видами валют та строками погашення [25].



Таблиця 3.1 Кредити, надані сектору нефінансових корпорацій за видами економічної діяльності [25]

Показники	Залишки на кінець періоду в загальному обсязі кредитів, %

Подобные документы

• Необхідність, сутність та форми кредиту

  Кредитно-банківська система, її місце, сутність і роль в стабілізації економічного розвитку. Походження, функції, необхідність та принципи кредиту як руху позичкового капіталу, його економічні межі; кількісна і якісна характеристика проценту за кредит.
  
  курсовая работа [276,6 K], добавлен 09.10.2011
  

• Кредит в ринковій економіці України: сутність, форми і роль

  Сутність кредиту, основні форми його функціонування, функції та роль в економічному житті. Принципи банківського кредитування. Особливості кредитних відносин в розвинутих країнах світу та в Україні. Оцінка кредитної діяльності Харківського регіону.
  
  курсовая работа [1,5 M], добавлен 08.04.2016
  

• Банківський кредит як оптимальність умов кредитних відносин

  Роль комерційних банків в кредитній системі. Створення банками, як фінансовими посередниками, нових вимог і зобов'язань, що стають товаром на грошовому ринку. Сутність кредиту як економічної категорії. Роль кредитних відносин та функції кредиту.
  
  доклад [23,7 K], добавлен 24.12.2009
  

• Роль кредиту в розвитку економіки України

  Економічна роль комерційного кредиту. Види та функції кредиту. Аналіз стану, динаміки кредитної діяльності банків України. Дослідження показників державного боргу України. Заходи, спрямовані на стабілізацію кредитної діяльності. Подолання державного боргу
  
  курсовая работа [968,8 K], добавлен 18.05.2014
  

• Кредитне забезпечення розвитку сільськогосподарських підприємств

  Розгляд і характеристика економічної сутності кредиту, змістового наповнення кредитних відносин та ролі кредитного забезпечення через призму їх значення у суспільному відтворенні. Визначення суб’єктів та ціни кредитного фінансування аграрної галузі.
  
  статья [231,6 K], добавлен 22.02.2018
  

• Споживче кредитування, проблеми та перспективи його розвитку в Україні

  Поняття, сутність, головні параметри та суб'єкти споживчого кредиту. Його роль у підвищенні життєвого рівня населення та забезпеченні соціально-економічного розвитку країни. Споживче кредитування на сучасному етапі та перспективи його розвитку в Україні.
  
  реферат [17,3 K], добавлен 12.02.2012
  

• Страхова справа. Соціально-економічний зміст і роль страхування в умовах ринкової економіки України

  Характеристика організації страхової справи в процесі формування ринкової економіки України. Аналіз соціально-економічного вмісту і ролі страхування в економіці України: мобілізація грошових фондів і використання їх ресурсів. Ризик в ринковій економіці.
  
  реферат [288,5 K], добавлен 07.02.2011
  

• Страховий ринок

  Роль і значення страхування в сучасних умовах формування ринкової економіки. Тенденції розвитку соціального та комерційного страхування, їх відмінні риси. Внутрішня система страхового ринку, учасники відносин та їх взаємодія, зовнішнє середовище.
  
  контрольная работа [30,2 K], добавлен 12.07.2009
  

• Банківське кредитування

  Сутність кредиту. Теоретичні концепції кредиту. Поняття та ознаки кредиту. Об’єкти та суб’єкти кредиту. Форми, види та функції кредиту. Основи банківського кредитування. Принципи банківського кредитування.
  
  курсовая работа [35,4 K], добавлен 24.10.2006
  

• Кредитна політика комерційного банку

  Підвищення рівня капіталізації достатності капіталу. Економічна сутність кредитного механізму, умови його здійснення. Порядок надання кредиту комерційним банком та контроль за його поверненням. Ризик як складова кредитних операцій та його аналіз.
  
  дипломная работа [489,0 K], добавлен 21.02.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам