Державне регулювання інвестиційними процесами комерційних банків

Ш Облікова ставка НБУ, за якою він продає кредитні ресурси особам, збільшуючи або зменшуючи обсяги кредитних джерел для фінансування інвестицій;

Ш Операції з державними цінними паперами відкритому ринку.

Зміни, які відбувалися в обліковій ставці за період з 2004 року по січень 2011 року зображені в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 Зміни, які відбувалися в обліковій ставці за період з 2004 року по січень 2011 року

З таблиці бачимо, що з серпня 2008 року облікова ставка НБУ знизилася та утримується стабільно. Але також відомо, що, на жаль, зниження облікової ставки поки не вплинуло на зниження процентних ставок по кредитах, отже послаблення грошово-кредитної політики носить формальний характер.

Взагалі, можна виділити такі види грошово-кредитної політики центрального банку, які зображені у рис. 1.4.

Рис. 1.4. Види грошово-кредитної політики центрального банку

Гнучка грошово-кредитна політика - це політика центрального банку, за якою проміжною ціллю є фіксація або підтримка процентних ставок на певному рівні. Попит на гроші зростає - зростає їх пропозиція, попит зменшується - зменшується пропозиція. Це відбувається задля підтримки фіксованої номінальної відсоткової ставки.

Жорстка грошово-кредитна політика орієнтована на фіксацію стабільного грошового обсягу. Тут збільшення відсоткової ставки відбувається через зростання попиту на гроші, і навпаки, падіння попиту на гроші - зниження відсоткової ставки. В даному випадку банк підтримує певний рівень пропозиції грошей.

Проміжному типові грошово-кредитної політики відповідає така модель пропозиції грошей: при зміні попиту на грошові пропозиції грошей змінюється, але в обсязі, недостатньому для підтримки процентних ставок на фіксованому рівні. Тобто зростання попиту на гроші супроводжується зростанням і пропозиції грошей, і ставки процента. [23, с. 55 - 58]

Порядок регулювання державою банків через економічні встановлені Інструкцією про порядок регулювання діяльності комерційних банків в Україні. Інструкцією встановлені два нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо для кожної установи (Н11), який визначається як відношення суми коштів, інвестованих на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожним емітентом, до регулятивного капіталу банку, нормативне значення не повинно перевищувати 15%; норматив загальної суми інвестування (Н12), який визначається як відношення суми коштів, що інвестуються (придбання акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком будь - якої юридичної особи у портфелях банку на продаж та на інвестиції, а також вкладення в асоційовані та дочірні компанії), до регулятивного капіталу банку. Нормативне значення не повинно перевищувати для універсальних банків - 60%.

Створення резерву на відшкодування збитків через зменшення корисності цінних паперів регламентується Положенням про затвердження положення про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів.

П'ятим інструментом є державні гарантії. Однією з основних обставин, які визначають активність інвестиційної діяльності, є обсяг його власного капіталу. Це пояснюється тим, що власний капітал виконує страхову функцію на випадок збитків від діяльності. Тому держава повинна забезпечити достатній обсяг власного капіталу та часткове нівелювання ризиків, що пов'язані з інвестуванням.

Існує кілька форм взаємодії держави з банком в цьому напрямі: надання банкам застави під інвестиції з обов'язковим викупом застави у банків; участь державних коштів у спільному фінансуванні проектів у певній пропорції.

В Україні роль держави не може зводиться тільки до створення сприятливих умов для інвестування за допомогою нормативно - правової бази, податкової, грошово-кредитної політики, як це відбувається в економічно розвинених країнах. Держава повинна виступати повноцінним партнером, готовим розділити з банками всі ризики від інвестиційної діяльності. [17,с. 16 - 18]

Висновок: на сьогоднішній день розвиток інвестиційної діяльності банків є об'єктивною необхідністю для їх фінансової стабільності, основним напрямом подальшого забезпечення їх прибутковості.

У межах інвестиційної діяльності банки виконують декілька функцій: мобілізують значні кошти, необхідні для інвестицій; здійснюють перерозподіл вільних ресурсів на фінансових ринках; забезпечують безперервність процесу суспільного відтворення загалом.

Для самих банків інвестиційна діяльність є інструментом диверсифікації активів, засобом підтримки ліквідності, важливим джерелом одержання прибутку.

Державне регулювання інвестиційної діяльності банків покликане сприяти розширенню сфери банківського інвестування, підвищенню його ефективності та захисту інтересів вкладників. Створення сприятливих умов для здійснення інвестиційної діяльності банків пов'язане з макроекономічною політикою держави. Державні органи здійснюють регулювання банківського інвестування у межах своїх повноважень. Державне регулювання інвестиційної діяльності банків набирає все чіткіших форм і має всі можливості результативно впливати на ефективність діяльності банків.

ВИСНОВКИ

Інвестиційна політика банку - це сукупність заходів організації і управління інвестиційною діяльністю, які направлені на забезпечення оптимальних обсягів, структури та прибутковості інвестиційних активів.

Сталий розвиток та ефективне функціонування економіки України можливе лише за умови залучення достатніх обсягів інвестиційних вкладень

Розвиток державного регулювання та нагляду банківської системи є одним з найактуальніших і гостро дискусійних питань, які тепер доводиться вирішувати Україні. Розуміючи всю глибину і складність проблем, які постали перед країною, необхідно визнати, що вирішити їх належним чином без глибокого теоретичного вивчення практично неможливо. Проте, проводячи економічну політику регулювання економіки, уряд молодої суверенної держави за відсутності достатнього досвіду такої роботи повинен бути особливо уважним, обережним та виваженим. Дослідження регулювання банківської діяльності лежить у площині макроекономіки, економічної політики Центрального банку, а також фінансового менеджменту кожного комерційного банку.

На інвестиційну політику держави впливають такі фактори як структура економіки, рівень її розвитку, стан та ефективність використання основних виробничих фондів, фінансові можливості, рівень науково - технічного розвитку.

У межах інвестиційної діяльності банки виконують декілька функцій: мобілізують значні кошти, необхідні для інвестицій; здійснюють перерозподіл вільних ресурсів на фінансових ринках; забезпечують безперервність процесу суспільного відтворення загалом.

Для самих банків інвестиційна діяльність є інструментом диверсифікації активів, засобом підтримки ліквідності, важливим джерелом одержання прибутку.

Державне регулювання інвестиційної діяльності банків покликане сприяти розширенню сфери банківського інвестування, підвищенню його ефективності та захисту інтересів вкладників. Створення сприятливих умов для здійснення інвестиційної діяльності банків пов'язане з макроекономічною політикою держави. Державні органи здійснюють регулювання банківського інвестування у межах своїх повноважень. Державне регулювання інвестиційної діяльності банків набирає все чіткіших форм і має всі можливості результативно впливати на ефективність діяльності банків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-3 від 07.12.2000 року.

2. Закон України «Про державне регулювання цінних паперів в Україні» №283/97 від 22.05.1997 року.

3. Закон України «Про інвестиційну діяльність» №1560-12 від 18.09.1991 року.

4. Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» №2740-3 від 20.09.2001 року.

5. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» №3480-4 від 23.02.2006 року.

6. Воробйова О. І. Оцінка рівня кредитно - інвестиційного потенціалу банків України // Економіка та держава. - 2010. - № 11. - С. 10 - 12.

7. Воробйова О. І. Основи формування і використання кредитно - інвестиційного потенціалу банків України. // Фондовий ринок. - 2011. - № 1. - С. 10 - 17.

8. Воробйова О. І. Основні напрямки вдосконалення кредитно - інвестиційної діяльності банків України // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - № 3. - С. 7 - 11.

9. Герасимова С. В. Інвестиційний потенціал банківської системи України // Фінанси України. - 2009. - № 9. - С. 67-77.

10. Глущенко С. В. Інвестиційні послуги банків: Зарубіжна практика та українські перспективи // Фінанси України. - 2007. - № 5. С. 96 - 104.

11. Кльоба Л. Г. Інвестиційна політика банків України в умовах ринкової трансформації економіки // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - № 5. С. 13 - 16.

12. Кльоба Л. Г. Принципи, функції і методи управління банківською інвестиційною діяльністю // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 9. - С. 11 - 16.

13. Криклій А. С. Стан та перспективи розвитку інвестиційної діяльності банків в Україні. // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - № 16. - С. 2 - 5.

14. Криклій А. С. Інвестиційна діяльність і капіталізація банків: питання теорії і практики: // Економіка та держава. - 2005. - № 11. - С. 21 - 25.

15. Матвієнко П. В. Формування інвестиційного потенціалу вітчизняних банків // Економіка та держава. - 2007. - № 4. С. 50 - 55.

16. Матвієнко П. В. Інвестиційна діяльність вітчизняних банків // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 9. С. 3 - 10.

17. Мехтієв Е. О. Державне регулювання інвестиційної діяльності банків // Інвестиції: Практика та Досвід. - 2010. - №24. - С. 16 - 18.

18. Понеділко О. В. Розвиток державного регулювання та нагляду банківської системи // Економіка та держава. - 2010. - № 5. - С. 40 - 42.

19. Савенко Т. В. Методичні підходи до аналізу та оцінки регулювання банківської діяльності // Інвестиції: Практика та досвід. - 2011. - № 20. - С. 56 - 58.

20. Старовойт К. І. Визначення сутності інвестиційної діяльності комерційних банків // Фінанси України - 2005. - № 9. - С. 151 - 157.

21. Старовойт К. І. Організаційні моделі оптимізації фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційного банку // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - № 5. С. 69 - 72.

22. Федик М. В. Сутність державного регулювання банківської інфраструктури в Україні // Регіональна економіка. - 2010. - № 4. - С 91 - 97.

23. Філіпова Н. В. Державне регулювання інвестиційної діяльності банківського сектору // Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - № 7/8. - С. 55 - 58.

Размещено на Allbest.ru