Валютні операції банку (на прикладі діяльності ВАТ "Аграрний комерційний банк")

Кредит рахунків 9204, 9354.

Проаналізуємо перспективні стратегії і технології операцій валютного хеджування с використанням похідних фінансових інструментів.

а) Ф'ючерсні стратегії і хеджування за допомогою

ф'ючерсних контрактів

Спред -- це стратегія, що складається в одночасній покупці і продажу ф'ючерсних контрактів. Інвестор та банк-хеджер використовує її, коли думає, що різниця між цінами контрактів у майбутньому повинна змінитися [34].

Хеджування -- це страхування від несприятливої зміни ринкової кон'юнктури [43]. Недолік хеджування полягає в тім, що воно не дозволяє хеджеру скористатися сприятливим розвитком подій. Хеджування продажем ф'ючерсного контракту використовують для страхування від падіння ціни базисного активу, хеджування покупкою -- від її підвищення. При неповному хеджуванні використовують коефіцієнт хеджування. Він розраховується на основі статистичних даних зміни цін розглянутого активу і ф'ючерсного контракту за попередні періоди часу. Тимчасові періоди вибираються рівними терміну хеджування.

Найпростішими ф'ючерсними стратегіями є покупка або продаж ф'ючерсного контракту. Інвестор може також одночасно відкрити і коротку і довгу позиції по ф'ючерсних контрактах. Дана стратегія називається спред або стреддл. Інвестор прибігає до таких дій, коли думає, що різниця між цінами різних ф'ючерсних контрактів не відповідає ціні доставки або значенням, що звичайно спостерігаються. Формування спреда є менш ризикованою стратегією, ніж відкриття тільки довгої або короткої позиції. За допомогою спреда інвестор виключає ризик втрат, зв'язаних із загальним рівнем коливання цін, і розраховує отримати прибуток за рахунок цінових відхилень.

Розрізняють часовий, міжвалютний спред і спред між ринками. Часовий спред складається в одночасній покупці і продажу ф'ючерсних контрактів на той самий актив з різними датами виконання. Ціль стратегії -- отримати прибуток від змін у співвідношенні цін контрактів. Розрізняють спред “бика” і спред “ведмедя”. Спред “бика” припускає довгу позицію по далекому і коротку -- по ближньому контрактах. Спред “ведмедя” включає коротку позицію по далекому і довгу -- за ближнім контрактом.

Коли інвестор формує першу стратегію, то говорять, що він купує спред, коли другу -- продає. Інвестор купить спред, якщо думає, що величина спреда повинна зрости; продасть спред. коли розраховує на його зменшення.

Наступна стратегія поєднує одночасно три контракти і називається спред «метелик». Вона включає спред бика і спред ведмедя. у яких середній ф'ючерсний контракт є загальним. Інвестор використовує дану стратегію, коли між середнім і крайнім контрактами не дотримується необхідна величина спреда, однак неясно, у яку сторону зміняться ф'ючерсні ціни.

Міжвалютний спред складається у заключенні ф'ючерсних контрактів на різні, але взаємоконвертовані валюти з метою отримати прибуток від змін у співвідношенні цін контрактів.

Якщо на різних біржах обертаються ф'ючерсні контракти на той самий базисний актив, то можна створити між ними спред при виникненні істотної різниці у ф'ючерсних цінах на даних біржах [47].

Існує хеджування продажем і покупкою ф'ючерсного контракту. Хеджування продажем контракту використовується для страхування від майбутнього падіння ціни на спотовому ринку, хеджування покупкою -- від її підвищення.

На практиці повне хеджування трапляється рідко, тому що терміни вико-нання ф'ючерсного контракту і здійснення спотової угоди можуть не збігатися. У результаті не буде повного збігу ф'ючерсної і спотової цін, і хеджер може одержати як деякий виграш, так і понести збитки, хоча по величині вони будуть менше, ніж у випадку відмовлення від страхування. Тому хеджер повинний прагнути звести до мінімуму час між закінченням хеджа і скінченням терміну ф'ючерсного контракту. Для хеджування варто вибирати ф'ючерсний контракт, що минає після здійснення спотової угоди. Хеджування за допомогою найближчого ф'ючерсного контракту називають спот-хеджуванням.

Відкривши позицію за ф'ючерсним контрактом, хеджер повинний оплачувати негативну варіаційну маржу, якщо кон'юнктура на ф'ючерсному ринку буде розвиватися для нього не в сприятливий бік. Чим більше часу залишається до терміну скінчення контракту, тим більше можливий розкид коливання ф'ючерсної ціни і відповідно негативна маржа. Щоб зменшити витрати фінансування позиції, доцільно хеджувати ризик шляхом послідовного виконання ряду короткострокових ф'ючерсних контрактів [47].

б) Опціонні стратегії і хеджування за допомогою опціонних контрактів

Опціонні контракти заключають як на біржовому, так і позабіржовому ринках. До 1973 р. у світовій практиці існувала тільки позабіржова торгівля опціонами. У 1973 р. утворена перша опціонна біржа -- Чикагська Біржа Опціонів [47].

Позабіржові контракти заключають за допомогою брокерів або дилерів. Контракти не є стандартними.

Біржова торгівля опціонами організована по типу ф'ючерсної [39]. Її відмінна риса -- сторони не знаходяться в однаковому положенні з погляду контрактних зобов'язань. Тому покупець опціону при відкритті позиції сплачує тільки премію. Продавець опціону зобов'язаний внести початкову маржу. При зміні поточного курсу базисного активу розмір маржі може мінятися, щоб забезпечити гарантії виконання опціону з боку продавця. При виконанні опціону розрахункова палата вибирає особу з протилежною позицією і пропонує йому здійснити дії відповідно до контракту.

Біржові опціони є стандартними контрактами. Крім інших умов біржа також встановлює і ціну виконання опціонів. У процесі торгівлі узгоджується тільки величина премії опціону.

3.2 Оптимізація розміру валютної позиції при використанні інструментів ф'ючерсних та опціонних валютних контрактів

У процесі управління валютним ризиком банк може застосувати дві аль-тернативні стратегії, утримуючи валютну позицію відкритою (стратегія макси-мізації прибутку) або закритою. Стратегія управління активами і пасивами, яка передбачає вирівнювання валютної структури балансу у напрямі закритої ва-лютної позиції, називається валютним метчингом. Застосовування цієї стратегії дає змогу банку уникнути частини валютного ризику. Проте і ця стратегія не виключає його повністю, оскільки залишається ризик, пов'язаний з репатріа-цією прибутків від міжнародної діяльності або виплатою дивідендів в іноземній валюті. Вирівнювання структури активів і пасивів в іноземній валюті для зни-ження валютного ризику банку на практиці не завжди можливе. На регіональних ринках окремі валюти іноді виявляються не досить популярними та доступними і учасники ринку не завжди мають можливості для повного узгодження всіх надходжень і платежів у всіх іноземних валютах. Особливо це стосується банків, адже вони оперують великими обсягами багатьох валют, а також тому, що їхня валютна позиція суттєво залежить від потреб клієнтів. Отже, обираючи стратегію управління валютним ризиком, важливо зважити на те, що можливість повного узгодження всіх надходжень і платежів в іноземній валюті є радше теоретичною і на практиці досягти такої відповідності практично неможливо.

Банки мають можливість зупинити вибір на альтернативній стратегії - максимізації прибутку. Суть її зводиться до того, що учасники ринку "грають" на валютних курсах для отримання прибутків спекулятивного характеру, зали-шаючи валютну позицію відкритою та свідомо наражаючись на підвищений ризик. У такому разі управління валютною позицією здійснюється з огляду на закономірність: довга валютна позиція приносить прибутки в разі підвищення курсу іноземної валюти і завдає збитків у разі його зниження, а коротка - на-впаки. Що вищий ризик бере на себе учасник, то більший прибуток він може отримати від "гри" на валютних курсах, але за несприятливих змін на валют-ному ринку втрати через узятий валютний ризик також будуть суттєвими.

Правильним є і протилежне твердження: зниження рівня валютного ризику означає не тільки зменшення ймовірних збитків, а й обмеження потенційних можливостей отримання прибутків. Саме ця обставина спонукає деяких учасників валютного ринку, в тому числі і банки, свідомо залишати свої позиції незахищеними в сподіванні на отримання додаткових прибутків від сприятливої динаміки ринкових параметрів.

Якщо банк обрав стратегію максимізації прибутку, виникає потреба оці-нити валютний ризик і можливі наслідки прийнятих управлінських рішень. За-лежність між величиною прибутків (збитків), одержаних у результаті утриман-ня банком відкритої валютної позиції, та змінами валютних курсів на ринку описується аналітичною моделлю [53]:

(3.1)

де - прибуток (збиток), отриманий від переоцінювання валютних

коштів у зв'язку зі зміною валютного курсу;

VP - валютна позиція банку;

sp, s - прогнозований і поточний валютний курс відповідно.

Особливістю моделі є наявність чинника невизначеності, пов'язаного з прогнозами очікуваних значень валютного курсу (sp). Прогнози справджуються з певною ймовірністю, тому запровадження в модель ймовірнісних характерис-тик (ймовірність того, що валютний курс досягне прогнозованого значення) дає змогу проводити поглиблений аналіз, порівнюючи кілька сценаріїв. У такому разі отримують два показники: імовірність настання події та суму можливих втрат, яка з нею кореспондується.

Прогнозування валютного курсу - це складний процес, який потребує застосування сучасних технологій, кількісних методів аналізу, високого рівня підготовки кадрів. У процесі прогнозування використовується сучасний аналі-тичний інструментарій. Аналітики також спираються на власні міркування що-до зміни форвардних валютних курсів, що дає змогу враховувати й ті чинники, які не мають кількісних характеристик. Різниця між форвардним і спот-курсом залежить від різниці в рівнях відсоткових ставок за валютами та від тривалості форвардного періоду. З продовженням строків різниця між спотовим і форвар-дним валютними курсами зростатиме. У процесі прогнозування валютних кур-сів потрібно брати до уваги не лише результати розрахунків, а й такі чинники, як поточні умови валютного ринку; результати аналізу кривої дохідності цінних паперів; співвідношення попиту і пропозиції на форвардних валютних ринках; результати прогнозування швидкості, напряму та величини зміни відсоткових ставок. Крім того, банки можуть скористатися прогнозами професійних аналітиків.

Отже, рівень валютного ризику банку залежить не тільки від власної по-зиції банку, яка може бути обчислена досить точно, а й від ринкової кон'юнк-тури, прогнозування якої є серйозною проблемою. Міжнародний досвід свід-чить, що навіть у порівняно благополучних країнах банкіри останнім часом на-дають перевагу стратегіям мінімізації ризиків. У цьому разі модель валютного метчингу слугує інструментарієм аналізу та обгрунтування внутрішніх лімітів валютного ризику і допустимих діапазонів зміни фінансових результатів діяль-ності банку.

У процесі управління валютним ризиком і валютною позицією комерцій-ні банки застосовують дві основні групи методів: управління валютною струк-турою балансу та хеджування валютного ризику [53].

Зміст першої групи методів зводиться до впливу на валютну структуру балансу для обмеження наслідків переоцінки валютних інструментів. До цих методів належать: структурне балансування валютних потоків за сумами та строками; проведення конверсійних операцій; зміна строків валютних платежів (випередження та відставання); дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті. Структурне балансування валютних потоків полягає в узгодженні обся-гів і строків активних і пасивних операцій з усіма іноземними валютами, якими оперує банк. Ідея методу структурного балансування може застосовуватися щодо будь-яких балансових операцій з валютними коштами (конверсійні операції, укладення кредитних і депозитних угод в іноземній валюті, узгодження валютних надходжень і платежів, проведення форфейтингових операцій, реструктуризація кредиторської та дебіторської валютної заборгованості, купівля та продаж цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, та ін.). Обсяги та терміни проведення зазначених операцій добираються так, щоб це дало змогу закрити валютні позиції або знизити їхній розмір до прийнятного рівня.

Одним із прийомів, що широко використовується банками у процесі управління валютними позиціями, є проведення конверсійних операцій. Наднормативний розмір позиції за певною валютою може бути зменшений її обміном на іншу валюту, за якою розмір позиції був нижчий за норматив. Це дає змогу увідповіднювати валютні позиції до встановлених вимог без здійснення операцій з базовою валютою. Зазвичай банки вдаються до конверсії валюти, курс якої знижується, у надійнішу та стабільнішу валюту. Наприклад, якщо очікується зростання курсу долара США щодо євро, то має сенс швидкий обмін вільних грошових коштів у євро на долари. Однак конверсійні операції майже не впливають на розмір загальної валютної позиції банку, прийнятої в Україні, і тому не можуть бути використані для її регулювання.

У процесі управління валютним ризиком банки можуть скористатися методом випередження та відставання (leads and lags від англ. випередження та відставання), який грунтується на змінах строків платежів в іноземних валютах залежно від очікуваних коливань валютних курсів. Маніпулювання строками дає змогу закрити короткі позиції за певними валютами до зростання їхнього ринкового курсу і відповідно довгі позиції - до зниження курсу. До найпоширеніших на практиці форм зазначеної тактики належать [65]:

- прискорення репатріації (повернення до своєї країни з-за кордону) капіталу, прибутків, інших грошових коштів в очікуванні ревальвації національної валюти або сповільнення процесів репатріації перед девальвацією національної валюти;

- прискорення чи сповільнення погашення основної суми боргу в іноземній валюті та виплати відсотків залежно від зміни валютного курсу;

- дострокова оплата послуг і товарів (основних фондів, товарно-матеріальних цінностей) у разі підвищення курсу валюти платежу або затримка платежів у разі очікування зниження курсу;

- прискорення чи сповільнення нарахування і виплати дивідендів, надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду банку та ін.;

- регулювання одержувачем інвалютних коштів строків їх конверсії в національну валюту.

Можливості застосування прийому випередження та відставання визначаються передусім законодавчим регулюванням країни та умовами фінансових контрактів. У переважній більшості угод, за якими відбуваються платежі, передбачається і можливість дострокової оплати, і види та розмір штрафних санкцій (пені, неустойки та ін.) за несвоєчасне здійснення переказів валютних коштів. В останньому випадку затримка платежу через зниження курсу буде виправдана лише тоді, коли зниження витрат на придбання валюти за новим курсом перекриє суму нарахованих штрафів.

Прийом дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті становить різновид обліку векселів і полягає в перевідступі банку права вимоги заборгованості в іноземній валюті в обмін на негайну виплату банком власнику векселя відповідної суми коштів у національній або іншій іноземній валюті. Дисконтування здійснюється здебільшого через проведення форфейтингових операцій. Банк купує векселі на всю суму і на повний строк без права їх регресу (обороту) на попереднього власника. Відмінність цієї операції від традиційного обліку векселів полягає в тому, що форфейтингові операції проводяться з великими обсягами платежів в іноземній валюті (звичайно не менш як 1 млн. дол. США) та з тривалим кредитом (на період від півроку до 5-7 років). Загальноприйнятою практикою є наявність гарантії третьої особи або аваль, а також здійснення серії регулярних платежів, які оформлені простими векселями. Форфейтинг може розглядатись як експортний факторинг і є, по суті, кредитуванням експортера.

Дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті здійснюється також іншими способами, які мають певні відмінності порівняно з форфейтингом, такі як право регресу векселів, спеціальний, узгоджений сторонами занижений валютний курс та ін. Добір платіжних вимог, що дисконтуються, за строками виплат згідно з власними потребами банку допомагає менеджментові планувати майбутні дії щодо управління валютною позицією. Дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті має низку обмежень і недоліків, які й зумовлюють його незначне поширення у процесі управління валютною позицією. Навіть якщо банку вдалося знизити позиційний валютний ризик за допомогою таких операцій, то форфейтер (банк) наражається на інші ризики (ризик неплатежу, політичний ризик у країні емітента векселів, ризик переказу валютних коштів, який полягає в неможливості виконання зобов'язань в іноземній валюті країною покупця). Крім того, банку не вдається уникнути валютного ризику, пов'язаного зі зміною курсу валюти платежу впродовж дії форфейтингової угоди. Тому не кожний банк погоджується стати форфейтером. Деякі банки, навпаки, спеціалізуються на такому способі фінансування експортерів.

Здебільшого форфейтингові операції проводяться банком для отримання прибутків від різниці між номінальною сумою векселя та реальною величиною коштів, виплачених банком їхньому власнику, а також одержання комісійного доходу. Законодавство та правила валютного регулювання в окремих країнах можуть обмежувати можливості використання методу дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті, як це й відбувається у вітчизняній практиці.

Загалом управління валютними позиціями за допомогою проведення балансових операцій часто не відповідає власним потребам і планам банку, а іноді не вигідне з погляду витрат. Вітчизняні банки змушені вдаватися до таких прийомів за браком необхідних умов для застосування сучасніших і досконаліших методів регулювання валютної позиції, таких, зокрема, як строкові валютні угоди.

Друга група методів, пов'язана з хеджуванням валютного ризику, передбачає створення захисту від валютних ризиків укладанням додаткових строкових угод за іноземною валютою, які дають змогу компенсувати можливі фінансові втрати за балансовими статтями внаслідок зміни валютного курсу. Хеджування здійснюють за допомогою проведення операцій з форвардними валютними контрактами, валютними ф'ючерсами та опціонами, валютними своп-контрактами, своп-оціонами, а також різних їх комбінацій типу подвійний форвард, валютний своп.

Широкий вибір похідних фінансових інструментів на міжнародних ринках дає змогу банкам знаходити найефективніші комбінації проведення валютних операцій і застосовувати досконалі методи управління валютною позицією для зниження валютного ризику. Інструменти хеджування валютного ризику відрізняються за характеристиками та механізмами функціонування і докладно розглянуто в наступному розділі.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції згідно інтегральної методології НБУ, розраховується за формулою [30], яка враховує як балансові, так і позабалансові валютні активи та пасиви

(3.2)

де ВП - загальна відкрита валютна позиція за балансовими та позабалансовими активами і зобов'язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті (розрахунок здійснюється за звітну дату), яка визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою (без урахування знака) за всіма іноземними валютами:

ВП = ВПа - ВПз (3.3)

де ВПа -балансові та позабалансові активи;

ВПз (балансові та позабалансові зобов'язання).

РК - регулятивний капітал банку.

Якщо комерційний банк, як аналізуємий у дипломному проекті ВАТ «Агрокомбанк», регулює валютну позицію тільки з застосуванням балансових інструментів, то маючи відкриту валютну позицію, банк може отримати прибутки чи зазнати збитків внаслідок зміни валютного курсу з огляду на закономірність [69]:

- довга валютна позиція приносить прибутки в разі підвищення курсу іноземної валюти і завдає збитків у разі його зниження;

- коротка валютна позиція приносить прибутки в разі зниження курсу іноземної валюти, але завдає збитків у разі підвищення курсу.

Проведений у розділі 2 аналіз політики валютного менеджменту показав, що зайняття ВАТ «Агрокомбанк» довгої відкритої позиції в 10 -13% в доларах США на протязі 2004 -2006 років було розраховане на зростання курсу долара США у відношенні до національної валюти.

Нормативне зниження курсу долара США у 2007 році з 5,05грн/долар до 4,85 та нижче, привело до значних збитків від валютообмінних операцій ВАТ «Агрокомбанк» та перехід у 2007 році до політики утримання короткої відкритої позиції в євро, тобто очікування майбутнього падіння курсу євро до національної валюти України.

Останні різкі коливання курсу долара США та євро в бік зростання курсу іноземних валют до національної валюти України ( кінець вересня - початок жовтня 2008 року) показали хибність прогнозного валютного менеджменту в ВАТ «Агрокомбанк». Таким чином, ВАТ «Агрокомбанк» без застосування нових позабалансових інструментів валютного хеджування ризиків зміни курсів за допомогою описаних вище валютних деривативів буде наражатися на великий рівень втрат від коливань валютних курсів.

Висновки

Предметом дипломного дослідженя були валютні операції комерційних банків України:

- операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

- операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Дослідження показало, що валютні операції комерційних банків України можуть бути поділені на дві основні групи:

1) операції обслуговування валютних готівкових та безготівкових грошових потоків з використанням валюти як засобу платежа без зміни виду валюти:

- розрахункові безготівкові операції з використанням валютних корес-пондентських рахунків в банках-нерезидентах відповідно видам іноземної валюти;

- касові операції з готівковою іноземною валютою;

- депозитні та кредитні операції з іноземною валютою з переведенням її в безготівкову чи готівкову форми.

2) операції з торгівлі іноземною валютою - це купівля, продаж, обмін іноземної валюти, здійснення операцій з валютними деривативами на міжбанківському валютному ринку України та міжнародних валютних ринках:

- купівля іноземної валюти - це операція з купівлі іноземної валюти за гривні;

- продаж іноземної валюти - це операція з продажу іноземної валюти за гривні;

- обмін (конвертація) іноземної валюти - це операція з купівлі (продажу) однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту;

- операції на міжбанківському валютному ринку України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку і Національним банком;

- операції на міжнародному валютному ринку - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою за межами України між суб'єктами ринку та іноземними контрагентами, які за дорученням і за рахунок суб'єктів ринку здійснюють торгівлю іноземною валютою за межами України.

Дослідження валютних операцій в магістерській дипломній роботі виконано на базі матеріалів комерційного банку - ВАТ "Агрокомбанк" , який працює з 1993 року й відповідно до класифікації Національного банку України ставиться до категорії малих банків, не має філій та відділень. Банк має ліцензію Національного банку України N 53 від 19.06.2002 року на проведення банківських операцій і додаткові дозволи для надання повного комплексу послуг юридичним особам і населенню, включаючи всі види валютних операцій.

За результатами 2007 року ВАТ «Агрокомбанк» займає 97 місце в рейтингу банківської системи України (165 банків) за рівнем обсягу валюти балансу.

Згідно класифікації НБУ, за результати діяльності у 2004 -2007 роках досліджений ВАТ «Агрокомбанк» відноситься до низькорентабельних інвес-тиційно непривабливих банків (ROA<1%, ROE< 13-15%) з рівнем рентабель-ності власного капіталу нижче облікової ставки НБУ (показника динаміки вар-тості грошей в Україні).

Як показав аналіз динаміки абсолютного росту у 2004 - 2007 роках харак-терних агрегатів балансу ВАТ «Агрокомбанк» в доларах США, євро, російських рублях та сумарно в інших валютах, тобто обсягів валютних операцій, та чистої балансової валютної позиції повалютно:

1. ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2006 роках, в основному, провадив операції в доларах США, тільки у 2007 році банк розпочав активно нарощувати обсяг операцій в євро.

2. У 2004 -2006 роках ВАТ «Агрокомбанк» активно використовував відкриту довгу валютну позицію в доларах США, тобто активи банку в доларах США значно перевищували (на 3-4,5 млн.грн.) пасиви в доларах США, тобто банк перевів в долари США суттєву суму коштів в національній валюті.

3. В 2007 році ризиковий менеджмент валютних операцій в ВАТ «Агрокомбанк» різко змінив стратегію утримання валютного ризику та відкритої довгої валютної позиції, перейшовши в режим відкриття суттєвої короткої валютної позиції в євро (еквівалент більше 1 млн.грн.) та невеликої (еквівалент 100 тис.грн.) короткої валютної позиції в доларах США.

Відкриття короткої валютної позиції (залучені та запозичені пасиви перевищують активи в цій валюті) при продажу валюти за національну валюту України є суттєвим спекулятивним валютним ризиком, який передбачає майбутнє суттєве падіння курсу євро та долара США і створення можливості купити на міжбанківському ринку необхідну суму валюти за національну валюту України для погашення зобов'язань в валюті.

4. Банк за 2004 -2007 роки значно підвищив суму валютних запозичень в доларах США на міжбанківському ринку з рівня 25 млн.грн. (еквівалент) у 2004 році до рівня 82 млн.грн.(еквівалент) у 2007 році.

5. Банк за 2004 -2007 роки значно підвищив суму валютних залучень в доларах США у клієнтів з рівня 15 млн.грн. (еквівалент) у 2004 році до рівня 62 млн.грн.(еквівалент) у 2007 році.

6. Банк за 2004 -2007 роки значно підвищив суму валютних активів в доларах США з рівня 45 млн.грн. (еквівалент) у 2004 році до рівня 145 млн.грн. (еквівалент) у 2007 році, та євро 0,5 млн.грн.(2004) і 24 млн.грн. у 2007 році.

Аналіз структури валютних активів та пасивів ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках (долари США та євро) показав наступну динаміку співвід-ношення питомої ваги окремих характерних агрегатів:

в доларовому сегменті:

а) частка коштів, розміщених в інших банках, поступово підвищилась з рівня 24,27% (2004) до 56,38% ( 2007);

б) частка коштів, отриманих від інших банків застабілізувалась на рівні 56%, таким чином запозичені в інших банках валютні кошти ВАТ «Агроком-банк» використовує як платіжні активи на коррахунках та активи в курсових валютних операціях на міжбанківському ринку;

в) частка валютних кредитів , виданих клієнтам зменшилась з рівня 72,11%(2004) до рівня 42,13% (2007);

в) частка валютних кредитів , залучених у клієнтів банку зросла з рівня 38,3%(2004) до рівня 42,5-43,5% (2006 - 2007), таким чином залучені у клієнті валютні кошти ВАТ «Агропромбанк» використовує для кредитування клієнтів.

в сегменті євро:

а) частка коштів, розміщених в інших банках, поступово зменшилась з рівня 58,1% (2005) до 33,1% ( 2007);

б) частка коштів, отриманих від інших банків зменшилась з рівня 87,5% у 2005 році до рівня 62,4% у 20007 році, таким чином запозичені в інших банках валютні кошти ВАТ «Агрокомбанк» використовує як платіжні активи на коррахунках та , частково, як активи в кредитуванні клієнтів;

в) частка валютних кредитів , виданих клієнтам піднялась з рівня 40,5%(2005) до рівня 64,5% (2007);

г) частка валютних кредитів , залучених у клієнтів банку зросла з рівня 12,5%(2005) до рівня 37,2-45,7% (2006 - 2007), таким чином залучені у клієнті валютні кошти ВАТ «Агропромбанк» використовує повністю для кредитування клієнтів, одночасно використовуючи для кредитування частину коштів, запозичених в інших банках.

Як показав аналіз стану, структури та динаміки розвитку валютних операцій в ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках:

1. На кінець 2004 року:

USD - долар США

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 93, 2% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 44, 4% від ВК), частки (38,8%) запозичених коштів на міжбанківському ринку та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 31,4% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 13,3% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1- не більше 20% від ВК ), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 15,4% від ВК (норма-тив - не більше 30%).

EUR - євро

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 1,3% від ВК), фінансувалися за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 3,2% від ВК);

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 0,4% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок залучених коштів клієнтів;

в) сумарна відкрита коротка валютна позиція (валютні пасиви більше, ніж валютні активи) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила -1,3% від власного капіталу банку (норматив короткої валютної позиції H13-1- не більше 10% від ВК ).

2. На кінець 2005 року:

USD - долар США

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 106,5% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 55,0% від ВК), частки (51,5%) запозичених коштів на міжбанківському ринку та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 99,6% від ВК) фінансувалися частково (93,4%) за рахунок запозичених коштів інших банків та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту(6,2% від ВК);

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 8,8% від власного капіталу банку норматив довгої валютної позиції H13-1- не більше 20% від ВК), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 8,9% від ВК (норма-тив - не більше 30%).

EUR - євро

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 20,7% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 6,4% від ВК) та частки (14,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 29,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 0% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1- не більше 20% від ВК ).

3. На кінець 2006 року:

USD - долар США

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 91,4% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 82,5% від ВК), частки (2,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту (6,6%);

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 103,2% від ВК) фінансувалися повністю (103,2%) за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 9,9% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1- не більше 20% від ВК), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 10,4% від ВК (норма-тив - не більше 30%).

EUR - євро

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 10,8% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 10,5% від ВК) та частки (0,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 11,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 0,5% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1- не більше 20% від ВК).

4. На кінець 2007 року:

USD - долар США

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 93,3% від ВК), фінансували-ся повністю за рахунок залучених коштів клієнтів;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 124,9% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита коротка валютна позиція (валютні активи менше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини активів з іноземної валюти в національну валюту становила -0,4% від власного капіталу банку (норматив короткої валютної позиції H13-2- не більше 10% від ВК), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 2,1% від ВК (норматив - не більше 30%).

EUR - євро

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 24,7% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 14,9% від ВК) та частки (9,8%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 12,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита коротка валютна позиція (валютні активи менше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини активів з іноземної валюти в національну валюту становила -1,7 % від власного капіталу банку (норматив короткої валютної позиції H13-2- не більше 10% від ВК).

Таким чином, проведений аналіз показує, що після суттєвого провалу валютного менеджменту банку у 2006 році та значними нанесеними збитками за рахунок валютообмінних операцій, у 2007 році ВАТ «Агрокомбанк» зайняв стратегічно нейтральну балансову валютну позицію, значно знизивши рівень валютного ризику та перемістивши акцент на розвиток обсягів операцій в євро і зниження відносного обсягу операцій в доларах США.

Оцінка рентабельності процентних операцій в доларах США та євро в ВАТ «Агрокомбанк» у 2004 -2007 роках методом аналізу співвідношення питомої частки валютних коштів в загальному обсязі активів валюти балансу та питомої частки доходності валютних коштів в загальному обсязі доходів банку показала, що значення коефіцієнта ефективності складають тільки - 0 ,53 - 0,65 (не враховуючи «провалу» в валютообмінних операціях 2006 року), тобто валютні операціх в ВАТ «Агрокомбанк» є низького рівня рентабельності, таким чином вкладення активів в валюту - малоефективні.

В дипломному проекті в процесі пошуку напрямків удосконалення ефек-тивності та доходності валютних операцій, одночасно зі зниженням рівня їх ризикованості, досліджені нові види валютних операцій, які починають освою-ватись комерційними банками України для зменшення валютних ризиків та їх хеджування, - раніше заборонені українським законодавством операції з ва-лютними деривативами - похідними цінними паперами:

форвардні контракти на покупку та продаж валюти;

ф'ючерсні контракти на покупку та продаж валюти;

опціонні контракти на продаж та покупку валюти;

своп -контракти на продаж та покупку валюти.

Проведений аналіз стратегій управління валютним ризиком показав, що банк може застосувати дві альтернативні стратегії, утримуючи валютну пози-цію відкритою (стратегія максимізації прибутку) або закритою. Стратегія уп-равління активами і пасивами, яка передбачає вирівнювання валютної структу-ри балансу у напрямі закритої валютної позиції, називається валютним мет-чингом. Застосовування цієї стратегії дає змогу банку уникнути частини валютного ризику.

Банки мають можливість зупинити вибір на альтернативній стратегії - максимізації прибутку. Суть її зводиться до того, що учасники ринку "грають" на валютних курсах для отримання прибутків спекулятивного характеру, зали-шаючи валютну позицію відкритою та свідомо наражаючись на підвищений ризик. Що вищий ризик бере на себе учасник, то більший прибуток він може отримати від "гри" на валютних курсах, але за несприятливих змін на валют-ному ринку втрати через узятий валютний ризик також будуть суттєвими.

У процесі управління валютним ризиком і валютною позицією комерцій-ні банки застосовують дві основні групи методів: управління валютною струк-турою балансу та хеджування валютного ризику.

Зміст першої групи методів зводиться до впливу на валютну структуру балансу для обмеження наслідків переоцінки валютних інструментів. До цих методів належать: структурне балансування валютних потоків за сумами та строками; проведення конверсійних операцій; зміна строків валютних платежів (випередження та відставання); дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті. Структурне балансування валютних потоків полягає в узгодженні обся-гів і строків активних і пасивних операцій з усіма іноземними валютами, якими оперує банк. Ідея методу структурного балансування може застосовуватися щодо будь-яких балансових операцій з валютними коштами (конверсійні операції, укладення кредитних і депозитних угод в іноземній валюті, узгодження валютних надходжень і платежів, проведення форфейтингових операцій, реструктуризація кредиторської та дебіторської валютної заборгованості, купівля та продаж цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, та ін.). Обсяги та терміни проведення зазначених операцій добираються так, щоб це дало змогу закрити валютні позиції або знизити їхній розмір до прийнятного рівня.

Загалом управління валютними позиціями за допомогою проведення балансових операцій часто не відповідає власним потребам і планам банку, а іноді не вигідне з погляду витрат. Вітчизняні банки змушені вдаватися до таких прийомів за браком необхідних умов для застосування сучасніших і досконаліших методів регулювання валютної позиції, таких, зокрема, як строкові валютні угоди.

Друга група методів, пов'язана з хеджуванням валютного ризику, передбачає створення захисту від валютних ризиків укладанням додаткових строкових угод за іноземною валютою, які дають змогу компенсувати можливі фінансові втрати за балансовими статтями внаслідок зміни валютного курсу. Хеджування здійснюють за допомогою проведення операцій з форвардними валютними контрактами, валютними ф'ючерсами та опціонами, валютними своп-контрактами, своп-оціонами, а також різних їх комбінацій типу подвійний форвард, валютний своп.

Широкий вибір похідних фінансових інструментів на міжнародних рин-ках дає змогу банкам знаходити найефективніші комбінації проведення валют-них операцій і застосовувати досконалі методи управління валютною позицією для зниження валютного ризику.

Якщо ж комерційний банк, як аналізуємий у дипломному проекті ВАТ «Агрокомбанк», регулює валютну позицію тільки з застосуванням балансових інструментів, то маючи відкриту валютну позицію, банк може отримати прибутки чи зазнати збитків внаслідок зміни валютного курсу з огляду на закономірність:

- довга валютна позиція приносить прибутки в разі підвищення курсу іноземної валюти і завдає збитків у разі його зниження;

- коротка валютна позиція приносить прибутки в разі зниження курсу іноземної валюти, але завдає збитків у разі підвищення курсу.

Проведений у розділі 2 аналіз політики валютного менеджменту показав, що зайняття ВАТ «Агрокомбанк» довгої відкритої позиції в 10 -13% в доларах США на протязі 2004 -2006 років було розраховане на зростання курсу долара США у відношенні до національної валюти.

Нормативне зниження курсу долара США у 2007 році з 5,05грн/долар до 4,85 та нижче, привело до значних збитків від валютообмінних операцій ВАТ «Агрокомбанк» та перехід у 2007 році до політики утримання короткої відкритої позиції в євро та доларі США, тобто очікування майбутнього падіння курсу євро і долара США до національної валюти України.

Останні різкі коливання курсу долара США та євро в бік зростання курсу іноземних валют до національної валюти України ( кінець вересня - початок жовтня 2008 року) показали хибність прогнозного валютного менеджменту в ВАТ «Агрокомбанк».

Таким чином, ВАТ «Агрокомбанк» без застосування нових позабалансових інструментів валютного хеджування ризиків зміни курсів за допомогою описаних вище валютних деривативів буде наражатися на великий рівень втрат від коливань валютних курсів.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про порядок виконання розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 23.09.1994 // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 31 травня 2007 року N 1108-V

2. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року N 2121-III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 27 квітня 2007 року N 997-V - Комп'ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

3. Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року N 679-XIV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 1 грудня 2005 року N 3163-IV - Комп'ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2007

4. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про цінні папери та фондовий ринок” // від 23 лю-того 2006 року N 3480-IV

5. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю//від 19 лютого 1993 року N 15-93 (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України та Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року N 436-IV )

6. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах //Постанова Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 8 січня 2008 року N 3)

7. Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України // Постанова Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року N 502 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 27 лютого 2008 року N 47)

8. Методичні вказівки з інспектування банків "Система оцінки ризиків" // Постанова Правління НБУ від 15.03.2004 № 104.

9. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик- менеджменту в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 02.08.2004 № 361

10. Правила проведення Торговельної сесії та здійснення окремих опера-цій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів // Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. N 281 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 21 серпня 2006 року N 333)

11. Положення про здійснення уповноваженими банками операцій з бан-ківськими металами та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України //Постанова Правління Національного банку України від 6 серпня 2003 року N 325 (Із змінами і доповненнями, внесени- ми постановами Правління Національного банку України станом від 17 листопада 2004 року N 555)

12. План рахунків бухгалтерського обліку банків України // Постанова Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року N 482)

13. Про затвердження Правил бухгалтерського обліку операцій з доку-ментарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними опера-ціями в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 17 листопада 2004 року N 549 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 2006 року N 465)

14. Положення про порядок здійснення уповноваженими банками опера-цій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями // Постанова Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року N 514 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 27 січня 2006 року N 25)

15. Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою // Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року N 281 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 2 червня 2008 року N 153)

16. Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних дору-чень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання //Постанова Правління Національного банку України від 5 березня 2003 року N 82 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом на 29 грудня 2006 року N 500)

17. Положення про валютний контроль // Постанова Правління Націо-нального банку України від 8 лютого 2000 року N 49 (Із змінами і доповнення-ми, внесеними постановами Правління Національного банку України від 21 вересня 2007 року N 338)

18. Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями //Постанова Правління Національ-ного банку України від 30 грудня 2003 року N 597 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року N 270)

19. Про затвердження Інструкції про переміщення валюти України, іно-земної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України // Постанова Правління Національного банку України від 12 липня 2000 року N 283 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 27 травня 2008 року N 148)

20. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з похідними фінансовими інструментами в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 31 серпня 2007 року N 309

21. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України // Постанова Правління Національного банку Українивід 17 листопада 2004 року N 555 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 21 травня 2008 року N 135)

22. Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України // Постанова Правління Національного банку України від 29 грудня 2000 року N 520 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 27 травня 2008 року N 148)

23. Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України // Постанова Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року N 200 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 12 серпня 2008 року N 241)

24. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмо-вих дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій //Постанова Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року N 275 (Із змінами і до-повненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 25 вересня 2006 року N 374)

25. Про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України // Постанова Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 485(Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 29 грудня 2007 року N 496)

26. Положення про порядок встановлення Національним банком України лімітів відкритої валютної позиції в безготівковій та готівковій формах та контроль за їх дотриманням уповноваженими банками // Постанова Правління Національного банку України від 12 серпня 2005 року N 290

27. Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам // Постанова Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року N 270 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 27 вересня 2007 року N 350)

28. Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України //Постанова Правління Національного бан-ку України від 7 грудня 2004 року N 598 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 21 грудня 2005 року N 484)

29. Про внесення змін до Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні // ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 11 квітня 2005 року N 125(Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2005 року N 493)

30. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні // Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року N 368 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 23 липня 2008 року N 211)

31. Про затвердження Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях // Постанова Правління Національного банку України від 26 березня 1998 року N 118 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 29 грудня 2007 року N 494)

32. Про затвердження Правил здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні та внесення змін до деяких нормативно-правових актів // Постанова Правління Національного банку України від 29 грудня 2007 року N 496

33. Про затвердження Класифікатора іноземних валют // ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 4 лютого 1998 року N 34 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року N 280)