Формування прибутку комерційного банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Сутність, види та значення прибутку комерційного банку

1.2 Джерела формування прибутку комерційного банку

1.3 Показники оцінки прибутку комерційного банку

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ПРИБУТКУ «УКРСОЦБАНКУ» ТА ЧИННИКІВ ЙОГО ФОРМУВАННЯ У 2008 - 2010 РОКАХ

2.1 Фінансово-економічна характеристика діяльності КБ

2.2 Чинники формування прибутку КБ

2.3 Оцінка показників ефективності та прибутковості КБ

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

3.1 Шляхи підвищення прибутковості банку

3.2 Вплив НБУ на прибутковість комерційного банку

3.3 Можливості використання зарубіжного досвіду у формуванні прибутку банку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Комерційні банки як економічно незалежні і юридично самостійні організації в умовах ділової конкуренції ведуть боротьбу за залучення клієнтів, кредитних ресурсів та їх вигідне розміщення. Комерційний статус дає банку значну самостійність у визначенні напрямів, умов і термінів залучення та розміщення кредитних ресурсів, розвитку різноманітних форм банківської діяльності, у використанні прибутку та вирішенні інших питань. Це сприяє розширенню банківських послуг та поліпшення їх якості.

Головним орієнтиром діяльності банку є отримання прибутку, як необхідної умови його функціонування та подальшого розвитку. Прибуток повинен бути достатній для збільшення в заданих розмірах власного капіталу, технічного оснащення, формування резервів банку. В цих умовах прибуток є однією із стратегічних цілей його формування та найважливішим об'єктом обліку, аналізу і прогнозування діяльності банку. Але динаміка доходів, витрат і прибутку вітчизняних комерційних банків протягом останніх років характеризується стійкою тенденцією випереджаючого зростання витрат порівняно з доходами, що призвело до зменшення витратовіддачі і обумовило зниження рентабельності банківської діяльності. Загальним погіршенням ситуації банки завдячують не тільки негативному впливу зовнішніх загальноекономічних та правових чинників, але, значною мірою, і вадам управління фінансовими результатами окремих банків.

Даній проблемі приділяли постійну увагу вітчизняні та іноземні фахівці такі, як Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Горєлкін В.Г., Завгородній В.П., Кужельний М.В., Осадчий Ю.І., Сопко В.В., Асхауер Г., Долан Е. Дж., Кемпбелл К.Д., що визначали напрями дослідження в аспектах методології і змісту формування прибутку відповідно до вимог ринкової економіки.

Саме тому, актуальність обраної теми обумовлено необхідністю вирішення питань формування прибутку в системі управління фінансовими результатами діяльності комерційних банків України та недостатнім рівнем теоретичної розробки даної проблеми.

Мета дослідження полягає у визначенні напрямів вдосконалення формування прибутку комерційного банку на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики.

Для дослідження поставленої мети слід вирішити ряд завдань:

- розкрити сутність та значення прибутку комерційного банку;

- охарактеризувати джерела формування та показників ефективності прибутку комерційного банку;

- проаналізувати діяльність ПАТ «Укрсоцбанк» в аспекті формування його прибутку за 2008-2010 рр.;

- визначити чинники формування прибутку комерційного банку;

- дати оцінку показників ефективності та прибутковості комерційного банку;

- обгрунтувати напрями вдосконалення формування прибутку комерційного банку;

- визначити шляхи підвищення прибутковості банку.

Об'єктом дослідження є прибуток ПАТ «Укрсоцбанк», а предметом дослідження є фінансові аспекти його формування.

Виконання роботи ґрунтується на застосуванні загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Особливе місце у вирішенні поставлених питань належить таким загальнонауковим методам, як аналіз, синтез, аналогія, моделювання. Спеціальні методи (порівняння, розрахунок середніх та відносних величин, деталізація, методи детермінованого і стохастичного факторного аналізу) застосовувались переважно в аналізі та обґрунтуванні величин доходу, витрат і прибутку банку, а також у дослідженні стану обліку та аналізу фінансових результатів діяльності.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Сутність, види та значення прибутку комерційного банку

Основна ціль діяльності комерційного банку - отримання максимального прибутку для забезпечення стійкості довготривалого функціонування і міцності позиції на ринку. Але, питання сутності категорії прибуток та його економічного значення носить багатогранний характер в аспекті визначення науковцями відповідних галузей науки.

На перший погляд сутність категорії прибутку зрозуміла кожному - розмір прибутку залежить головним чином від об'єму отриманих доходів і суми проведених витрат. Розмір отриманого банком прибутку або збитку концентровано відображає в собі результати всіх його активних і пасивних операцій. Тому вивчення прибутку, його складових і факторів, що впливають на його динаміку займає одне із центральних місць в аналізі діяльності комерційного банку.

Головним чином сутність прибутку комерційного банку означає різницю між його валовими доходами та валовими витратами.

Дослідження сутності поняття «прибуток», його еволюції почали проводитись досить давно. Цій проблемі багато уваги приділяли класики економічної науки А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, Е. Хендріксен, М. Ван Бред та ін.

А. Сміт і Д. Рікардо виокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства.

У різні часи А.Сміт трактував прибуток як:

1) закономірний результат продуктивності капіталу;

2) винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;

Прибуток за К. Марксом - це перетворена форма додаткової вартості, результат відношення між необхідним і додатковим робочим часом.

Е.С. Хендріксен та М.В. Ван Бред вказують на те, що прибуток - це надлишок після підтримки матеріального добробуту комерційної установи на досягнутому рівні, визначеному на початок і кінець звітного періоду, до його використання чи розподілу.

Досліджуючи сутність поняття «прибуток банку», яке досить часто використовується в економічній літературі для відображення якості банківської діяльності, можна зробити висновок про те, що більшість вітчизняних науковців трактують його саме з точки зору бухгалтерського підходу. Це значно спрощує розуміння даної категорії.

Так, банківська енциклопедія за редакцією професора А.М. Мороза дає таке визначення банківського прибутку: прибуток банків - це перевищення їх доходів над витратами.

В енциклопедії банківської справи України за редакцією В.С. Стельмаха наводиться таке визначення: прибуток банку - перевищення доходів банку над витратами (різниця між ними) до сплати податку на прибуток.

У підручниках з банківської справи наводяться такі визначення банківського прибутку. Прибуток банку - це кінцевий фінансовий результат його діяльності, перевищення доходів над витратами. Прибуток - це те, без чого банк не може існувати, без чого втрачається зміст його економічного обслуговування.

О.А. Криклій розглядає прибуток як ту частину виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на комерційну діяльність. Але таке розуміння прибутку обмежується тільки кількісним визначенням категорії і не розкриває його економічної природи.

Потрібно зазначити, що передусім прибуток - це частина грошових накопичень, що створюється банком. Тому М.Я. Коробов вважає, що прибуток банку - це взагалі єдина форма його грошових накопичень.

A.M. Поддєрьогін визначає прибуток як «частину заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу».

Таким чином, наголошується на важливості процесу реалізації послуг за кошти. У публікаціях останніх років І.А. Бланк одним із перших в Україні використовує поняття співвідношення ризику і доходу у своєму визначенні прибутку. На думку вченого, прибуток - це втілений у грошовій формі чистий дохід банку на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення комерційної діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.

Як бачимо, одні економісти віддають безумовний пріоритет прибутку як цілі функціонування, підкреслюючи, що він є «найвищою ціллю комерційної діяльності», інші вважають, що таким пріоритетом є забезпечення зростання добробуту банку і прибуток є лише важливою умовою розв'язання цього завдання. Деякі навіть стверджують, що основна мета діяльності - зробити максимальний внесок, на який воно здатне, в благоустрій суспільства. На думку Білик М. Д., між наведеними твердженнями немає суттєвих суперечностей, вони розглядають категорію прибутку як головну мету діяльності, лише з різним ступенем узагальнення.

Так, забезпечення зростання добробуту банку може бути реалізоване лише шляхом отримання прибутку від комерційної діяльності. Між цими двома поняттями є прямий зв'язок -- чим вища сума отримуваного прибутку, тим вищими (за інших рівних умов) будуть темпи зростання добробуту банку. За більш високого ступеня узагальнення - чим вищий прибуток банку, тим більшим може бути його внесок у розв'язання соціальних та інших суспільних потреб.

Сутність прибутку як об'єкта обліку визначається у відповідних нормативних актах. Так, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Аналогічно прибуток трактується і в Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України.

Отже, водночас прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів комерційних структур, їх фінансового стану.

У результаті опрацювання теоретичного матеріалу щодо визначення сутності прибутку як економічної категорії, так і з позиції банківської діяльності, сформулювати визначення прибутку можна так: прибуток - це виражений у грошовій формі дохід власника на вкладений капітал, плата за працю, за ризик ведення комерційної діяльності, який є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

Прибуток розглядається в таких аспектах:

1) прибуток являє собою форму доходу;

2) прибуток є формою доходу банку, що вкладає свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху. Категорія прибутку нерозривно пов'язана з категорією капіталу - особливим чинником виробництва;

3) прибуток не є гарантованим доходом банку, що вкладає свій капітал у той чи інший вид бізнесу;

4) прибуток характеризує не весь дохід отриманий в процесі діяльності, а тільки ту частину доходу, яка "очищена" від понесених витрат на здійснення цієї діяльності;

5) прибуток є вартісним показником, вираженим у грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов'язана з практикою узагальненого вартісного обліку всіх пов'язаних з нею основних показників - вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених витрат тощо.

Таким чином, з урахуванням вище викладених характеристик можна зробити висновок про те, що прибуток визначає фінансову стійкість і служить джерелом зростання власного капіталу банку. Суспільне значення банківського прибутку дуже велика, значно ширше, ніж прибутку інших учасників процесу відтворення, оскільки в ній зацікавлені великі групи населення, підприємства і держава. Так, наприклад, зацікавленість у зростанні прибутку проявляють:

- акціонери банку, так як це пов'язано з доходом на інвестований ними капітал;

- клієнти, які розмістили свої грошові кошти в комерційних банках. Зростання прибутку сприяє підвищенню надійності та стійкості банку, і тим самим підвищується гарантія збереження клієнтських коштів;

- групи населення, підприємства та організації, джерелом доходів і змісту яких є виплати з бюджету, так само зацікавлені у збільшенні прибутку банків, так як її значна частина надходить в доход бюджету.

Навіть ті економічні групи, які безпосередньо не вдаються до послуг комерційних банків, отримують непряму вигоду від банківського прибутку, оскільки надійна банківська система є однією з умов стабілізації грошового обігу в країні.

Економічний зміст банківського прибутку розкривається через взаємозв'язки її з прибутком клієнтів банку. Прагнення банку до максимальної прибутковості операцій має розумно поєднуватися з ліквідністю і рівнем ризику в банківській діяльності. Це пояснюється, перш за все, тим, що джерелом банківського прибутку є позиковий капітал (капітал клієнтів), тому «прибуток для себе і за всяку ціну» може привести банк до ризику неповернення вкладених ними коштів у ході проведення активних операцій, втрати ліквідності і як наслідок - зниження або неотримання прибутку клієнтами - кредиторами банку.

Розглядаючи прибуток як економічну категорію необхідно виділити виконувані нею функції. У сучасній економічній науці не склалося єдиної думки, що відноситься до функцій прибутку. Як правило, виділяють дві основні функції:

1) міра ефективності суспільного виробництва полягає в тому, що саме прибуток і рентабельність є основними показниками успішної діяльності банку і зумовлюють прийняття таких рішень, як завоювання нового ринку збуту, покращення фінансової стійкості і т. д.;

2) стимулююча функція прибутку зумовлена тим, що прибуток дозволяє отримувати не лише особистий дохід акціонерам банку, пов'язаних з виплатою дивідендів, але і створює можливості для нарощування капіталу, а відповідно і збільшення активних операцій, зростання сегменту ринку, на якому діє банк, можливість виходу на нові ринки.

Прибуток є найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальна роль прибутку проявляється, перш за все, в тому, що кошти, що перераховуються до бюджетів різних рівнів у процесі її оподаткування, служать джерелом реалізації різноманітних загально-державних і місцевих соціальних програм, що забезпечують «виживання» окремих соціально незахищених членів суспільства. Крім того, ця роль виявляється в задоволенні за рахунок отриманого прибутку банку частини соціальних потреб його персоналу.

Наведені характеристики та функції визначають центральне місце і багатогранну роль прибутку у розвитку ринкової економіки (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 Характеристика ролі прибутку банку в умовах ринкової економіки

Прибуток банку є головною метою його підприємницької діяльності. Основним спонукальним мотивом будь-якого виду бізнесу, його головною кінцевою метою є зростання добробуту засновників банку. Характеризує це зростання розмір поточного доходу на вкладений капітал, джерелом якого є отриманий прибуток.

Якщо для засновників банку отримання високого рівня прибутку є очевидним мотивом підприємницької діяльності, то може виникнути питання про те, чи є отримання великого прибутку спонукальним мотивом в діяльності найманих менеджерів банку та його персоналу.

Для менеджерів, які не є засновниками банку, прибуток - це основне мірило їх успішної діяльності. Збільшення рівня прибутку підвищує «ринкову ціну» цих менеджерів, що впливає на рівень їх заробітної плати. І навпаки - систематичне зниження рівня прибутку призводить до зворотних результатів в їх особистій кар'єрі, рівні отриманих доходів, можливостях наступного працевлаштування.

Для інших співробітників банку рівень прибутку банку є досить високим спонукальним мотивом діяльності, особливо при наявності в банку програми участі найманих працівників у прибутку. Прибутковість банку не тільки гарантує їм зайнятість, але і певною мірою забезпечує додаткову матеріальну винагороду за працю та задоволення соціальних потреб.

Позичальники опосередковано зацікавлені в обсязі банківського прибутку: кредитна діяльність банку залежить від достатності капіталу, а прибуток у свою чергу є основним внутрішнім джерелом його поповнення.

Обсяг прибутку в цілому по банківській системі забезпечує її надійність, гарантує безпеку вкладів і наявність джерел кредитування, від яких залежать споживачі банківських послуг.

Необхідно зазначити, що прибуток банку створює базу для економічного розвитку держави в цілому. Механізм перерозподілу прибутку банку через податкову систему дозволяє наповнювати доходну частину державних бюджетів всіх рівнів (загальнодержавного та місцевих), що дає можливість державі успішно виконувати покладені на неї функції та здійснювати заплановані програми розвитку економіки. Крім того, реалізація відомого принципу «багатство держави характеризується рівнем багатства її населення» також пов'язана зі зростанням прибутку банку, який забезпечує збільшення доходів його засновників, менеджерів та персоналу.

Водночас прибуток банку є критерієм ефективності фінансової діяльності. Індивідуальний рівень прибутку банку в порівнянні з галузевим характеризує ступінь вміння (підготовленості, досвіду, ініціативності) менеджерів успішно здійснювати фінансову діяльність в умовах ринкової економіки. Середньогалузевий рівень прибутку банків характеризує ринковий та інші зовнішні чинники, які визначають ефективність діяльності і є основними регуляторами «переливу» капіталу в галузі з більш ефективним його використанням. При цьому капітал переміщується, як правило, в ті сегменти ринку, що характеризуються значним обсягом незадоволеного попиту, а це сприяє більш повному задоволенню суспільних та особистих потреб.

Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування капіталу банку, який забезпечує його розвиток. В системі джерел формування капіталу прибутку належить головна роль. Чим вищий рівень генерування прибутку банку в процесі його діяльності, тим менші потреби його в залученні фінансових коштів із зовнішніх джерел, а при інших рівних умовах тим вищий рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції банку на ринку. При цьому, на відміну від інших внутрішніх джерел формування капіталу банку, прибуток є постійно відтворюваним джерелом. Його відтворення в умовах успішного господарювання здійснюється на розширеній основі.

Важливо підкреслити, що прибуток є головним джерелом зростання ринкової вартості банку. Здатність вартості капіталу до самозростання забезпечується шляхом капіталізації частини отриманого банком прибутку, тобто його спрямуванням на приріст активів. Чим вищі сума та рівень капіталізації отриманого банком прибутку, тим більшою мірою зростає вартість його активів, а відповідно і ринкова вартість банку в цілому, яка визначається при його продажу, злитті, поглинанні та в інших випадках.

Прибуток банку є найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальне значення прибутку проявляється перш за все в тому, що кошти, які перераховуються до бюджетів різних рівнів в процесі їх оподаткування, виступають джерелом реалізації різних загальнодержавних та місцевих соціальних програм, що забезпечують «виживання» окремих соціально незахищених верств населення. Крім того, це значення проявляється в задоволенні частини соціальних потреб персоналу за рахунок отриманого банком прибутку. Нарешті, певна соціальна роль прибутку проявляється в тому, що він слугує джерелом зовнішньої благодійної діяльності банку, що спрямована на фінансування окремих неприбуткових організацій, установ соціальної сфери, надання матеріальної допомоги окремим категоріям громадян.

Підбиваючи підсумки, зазначимо, що в умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності - це необхідні чинники існування будь-якого суб'єкта підприємництва. Прибуток характеризує стійкість кредитної установи. Він необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішного проведення наступних емісій і відповідного збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг.

Якщо звернутися до праць сучасних українських і зарубіжних економістів, присвячених дослідженню проблем управління прибутком банку, можна констатувати, що в даний час немає єдиної думки про те, як можна і потрібно класифікувати прибуток банку, і тому практично кожен автор пропонує свою класифікацію.

Як правило, класифікація прибутку банку здійснюється за ознаками, наведеними в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Класифікація прибутку комерційного банку

Класифікаційна ознака	Вид прибутку банку
Джерела формування прибутку банку за основними видами діяльності банку	Прибуток від комерційної діяльності банку. Прибуток від торгової діяльності банку. Прибуток від діяльності з управління активами та пасивами
Джерела формування прибутку, що використовуються в його обліку	Прибуток від операційної діяльності. Прибуток від інвестиційної діяльності. Прибуток від фінансової діяльності
Від порядку визначення	Обліковий прибуток. Прибуток до оподаткування. Прибуток після оподаткування. Чистий прибуток. Оподаткований прибуток
Від методики оцінки	Номінальний прибуток. Реальний прибуток
Класифікаційна ознака	Вид прибутку банку
Від методики оцінки	Номінальний прибуток. Реальний прибуток
Від мети визначення	Бухгалтерський прибуток. Економічний прибуток
Від розмірів	Мінімальний прибуток. Цільовий прибуток. Максимальний прибуток
Період формування прибутку, що розглядається	Прибуток попереднього періоду. Прибуток звітного періоду. Прибуток планового періоду
Регулярність формування прибутку	Прибуток, що регулярно формується. Непередбачений прибуток
Характер використання прибутку	Прибуток банку, що капіталізується. Прибуток банку, що споживається
За джерелом формування	Прибуток банку. Прибуток філії, відділення. Прибуток структурного підрозділу Прибуток центру фінансової відповідальності
За приналежністю	Прибуток клієнтських груп, клієнтів. Прибуток за видами операцій. Прибуток за продуктами. Прибуток за окремими інструментами і портфелями

Незважаючи на доволі значний перелік класифікаційних ознак, що розглядаються нами в даному розділі, необхідно підкреслити, що він не відображає всього різноманіття видів прибутку, що використовуються у науковій термінології та практичній діяльності банків України.

Отже, прибуток характеризує стійкість кредитної установи. Він необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішного проведення наступних емісій і відповідного збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг.

1.2 Джерела формування прибутку комерційного банку

Величина прибутку банку залежить від його доходу, який в свою чергу залежить насамперед від обсягу кредитних вкладень та інвестицій банку, розміру відсоткової ставки за наданими кредитами та величини і структури активів банку.

Доходи - це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу, або зростання активів або зменшення зобов'язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів. Усі доходи діляться на:

- банківські;

- небанківські операційні;

- непередбачені.

До банківських доходів належать ті, які безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Небанківські доходи можуть включати інші доходи, які не відносяться до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності.

Банківські доходи поділяються на:

- процентні;

- комісійні;

- торгівельні;

- інші банківські операційні доходи.

До процентних відносяться доходи, які обчислюються пропорційно до часу і суми та є компенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик.

До них належать:

- доходи за кредитами і депозитами та за іншими процентними фінансовими інструментами, в тому числі за цінними паперами з фіксованим прибутком, що так чи інакше підраховані;

- доходи у вигляді амортизації дисконту за цінними паперами;

- комісійні, подібні за природою до процентів. Наприклад, доходи від розміщення коштів у вигляді позики або за зобов'язання її надати, що визначаються пропорційно до часу і суми вимоги, встановлені пропорційно до суми вимоги.

Проценти та прирівняні до них комісійні складають основну частину банківських доходів. Проценти за користування кредитами мають найбільшу питому вагу у доходах банку. Після доходів за кредитами наступними за значенням виступають надходження за інвестиційними цінними паперами, процентний дохід за міжбанківськими позиками (без забезпечення та під забезпечення державних цінних паперів).

Доходи банку:

1. Процентні доходи:

- за коштами, розміщеними в НБУ;

- за коштами, розміщеними в інших банках;

- за кредитами суб'єктам господарської діяльності;

- за кредитами органам загального державного управління;

- за кредитами фізичним особам;

- за цінними паперами;

- за операціями з філіями та іншими установами банку;

- інші процентні доходи.

2. Комісійні доходи:

- за операціями з банками;

- за операціями з клієнтами;

- за операціями з філіями та іншими установами банку.

3. Результат від торгівельних операцій.

4. Інші банківські операційні доходи.

- дивідендний дохід;

- за операціями з філіями та іншими установами банку;

- інші банківські операційні доходи.

5. Інші небанківські операційні доходи:

- за операціями з філіями та іншими установами банку;

- інші небанківські операційні доходи.

6. Зменшення резервів за заборгованістю.

7. Непередбачені доходи.

Дохід від операцій із цінними паперами може складатися з дисконту та купона, але до процентного доходу за борговими цінними паперами включаються тільки проценти, які були нараховані за такими цінними паперами після їх придбання.

Процентні доходи доцільно класифікувати за такими критеріями:

- строковість;

- резидент/нерезидент;

- фінансовий інструмент (депозити, кредити або цінні папери).

До процентного також входить дохід за строковими депозитами, що розміщені в інших банках. Значення складових процентного доходу може змінюватися щорічно залежно від змін процентних ставок і попиту на кредити, але дохід за кредитами практично завжди залишається важливим для кожного банку. Проценти та прирівняні до них комісії повинні обліковуватися регулярно не рідше одного разу на місяць, як правило, в останній його день, незалежно від періодичності розрахунків, яка вказана в угоді з контрагентом.

Комісійні - це доходи за усіма послугами, наданими контрагентам, окрім комісійних, що подібні за природою до процентів.

До категорії комісійних належать:

- комісійні за гарантії розміщення позик від імені інших кредиторів та за операціями з цінними паперами;

- комісійні доходи від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування кредитних рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій із цінними паперами;

- комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і коштовних металів для третіх сторін;

- інші комісійні доходи за операціями, що визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Торгівельні прибутки - це чисті прибутки від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів. До них належать:

- чисті прибутки від діяльності на валютному ринку і ринку банківських металів;

- чисті прибутки від операцій із цінними паперами на продаж;

- чисті прибутки від торгівлі іншими фінансовими інструментами.

До інших банківських операційних доходів відносяться ті, що не включені у перелічені вище групи. До них належать доходи від цінних паперів із непередбаченим доходом: дивіденди від акцій, що зберігаються як об'єкт торгівлі, та капіталовкладень.

Останнім часом банкіри поставили мету зробити непроцентні надходження основним джерелом майбутніх банківських доходів. Це дасть можливість поліпшити підсумкові характеристики роботи комерційних банків, диверсифікувати джерела доходів і надійніше захистити банки від коливання процентних ставок.

Небанківськими операційними доходами вважаються доходи, які не стосуються основної діяльності банку, але забезпечують її здійснення (доходи від продажу основних засобів - від орендних операцій), доходи від продажу окремих небанківських послуг (аудиторські послуги, програмне забезпечення, консультації не фінансового характеру тощо) та інших операцій.

Непередбаченими вважаються доходи, які за змістом відповідають таким ознакам:

- виникають у разі надзвичайних подій і мають одноразовий характер - прибуток буде визначений тільки за фактом подій;

- не повторюються по суті (наприклад, виникли через зміни у правилах бухгалтерського обліку активів і пасивів).

Непередбачені доходи не можуть бути прийняті до уваги для фінансової оцінки банку.

Витрати банку поділяються на відносно постійні та змінні.

Відносно постійними витратами комерційного банку є:

- заробітна плата;

- придбання або виготовлення бланків і канцелярських товарів;

- утримання приміщень, охорони та протипожежної сигналізації;

- амортизаційні відрахування та інші.

Змінними витратами банку є:

- виплата процентів по вкладах, депозитах і міжбанківському кредиту;

- плата за послуги регіональної розрахункової палати і регіонального розрахунково-касового центру;

- витрати на рекламу;

- витрати на відрядження;

- поштово-телеграфні витрати та інші.

Усі доходи (витрати) банку поділяються на операційні: банківські та небанківські. До банківських доходів (витрат) належать доходи (витрати), безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України «Про банки і банківську діяльність». В свою чергу, банківські доходи (витрати) поділяються на: процентні, комісійні, торговельні прибутки (збитки) та інші.

До небанківських доходів (витрат) належать доходи і витрати, які не стосуються основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківських операцій (адміністративні та інші небанківські операційні доходи і витрати). Фінансові результати діяльності комерційного банку відбиваються у звіті про прибутки та збитки. Звіт про прибутки та збитки грунтується на концепції грошових потоків за доходами та витратами, які групуються за їхнім економічним характером. Дохідні статті форми розміщені у її лівій частині, а витратні - у правій. При цьому кожній групі доходів по горизонталі відповідає аналогічна група витрат. Це дає змогу оцінювати собівартість формування різних груп ресурсів і безпосередній чистий прибуток (збиток) від операцій. Доходи і витрати відбиваються в обліку в тому періоді, в якому були зроблені чи здійснені, незалежно від фактичного отримання чи сплати грошових коштів. Якщо очікується, що економічні вигоди будуть виникати протягом кількох звітних періодів і зв'язок з доходом може бути визначений попередньо, витрати відображаються у звіті про прибутки та збитки на основі систематичних процедур часткового розподілу. У таких випадках витрати розглядаються як зношення або амортизація. У загальному вигляді звіт про прибутки та збитки комерційного банку можна подати як відображено у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Структура звіту про прибутки та збитки комерційного банку

Доходи	Витрати
Відсоткові доходи	Відсоткові витрати
Комісійні доходи	Комісійні витрати
Результат від торговельних операцій
Інші банківські операційні доходи	Інші банківські операційні витрати
Інші небанківські операційні доходи	Інші небанківські операційні витрати
Зменшення резервів за заборгованістю	Відрахування в резерви
Непередбачені доходи	Непередбачені витрати
	Прибуток (збиток) до сплати податку
	Податок на прибуток
	Чистий прибуток (збиток)

Різниця між вхідними фінансовими потоками та вихідними фінансовими потоками дає прибуток до сплати податку. Від останнього віднімають податок на прибуток і отримують чистий прибуток банку.

Доходи та витрати обліковуються наростаючим підсумком з початку року на рахунках 6 і 7 класу, а прибуток - на рахунках 5 класу. В останній робочий день року рахунки доходів і витрат закриваються. Залишки за цими рахунками відносять на рахунок результатів поточного року і, таким чином, досягається відображення фінансового результату в балансі банку.

Отже, джерелом прибутку банку є його дохід, який в свою чергу залежить насамперед від обсягу кредитних вкладень та інвестицій банку, розміру відсоткової ставки за наданими кредитами та величини і структури активів банку. Проведення розрахункового аналізу у відповідності до результатів діяльності банку - його доходів та витрат дає змогу визначити прибуток банку.

1.3 Показники оцінки прибутку комерційного банку

Особливе місце у валовому доході комерційного банку для забезпечення його фінансової стійкості належить прибутку. Оцінка прибутковості провадиться з метою з'ясовування фінансової стійкості банку. Система цієї оцінки грунтується на прийнятої у світовій банківської практиці моделі формування чистого прибутку. Ця модель побудована таким чином, що доходи і витрати групуються на основі якісних критеріїв, що дозволяє дати не тільки кількісну, але і якісну оцінку рівня прибутковості банку.

Одним із шляхів характеристики ефективності роботи комерційного банку є оцінка рівня його прибутковості.

Аналіз показників прибутковості охоплює такі етапи:

- розрахунок фактичного значення прибутковості на основі даних балансу та інших форм річної звітності;

- порівняльна оцінка коефіцієнтів з їх рівнем у попередні роки;

- визначення основної тенденції в динаміці коефіцієнтів (зростання або зниження);

- виявлення факторів, які впливають на зміну цих коефіцієнтів;

- оцінка факторів з позиції ліквідності балансу та банківських ризиків;

- розроблення рекомендацій щодо підвищення прибутковості банку або забезпечення її стабільності в майбутньому.

Аналіз прибутковості банку здійснюється за допомогою таких показників (Рис. 1.1):

- прибутковість витрат;

- прибутковість активів;

- прибутковість капіталу;

- чиста маржа;

- чистий серед.

Рис. 1.1 Показники аналізу прибутковості банку

Аналіз цих показників здійснюється у порівнянні з планом і в динаміці. Вплив факторів на зміну показників прибутковості банку розраховується за допомогою способу ланцюгових підстановок.

Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є показники:

- прибутковість активів (ROA);

- прибутковість капіталу (ROE).

Прибутковість активів розраховується за такою формулою:

ROA1 = Чп / Са (1.1)

де, Чп - чистий прибуток;

Са - середні загальні активи.

Цей показник може використовуватися як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку.

Але у зв'язку з тим, що не всі активи дають дохід, деякі банки в процесі аналізу прибутковості своєї діяльності деталізують показник процента прибутковості активів і розраховують процент прибутковості робочих активів:

ROA2 = Чп / Ра (1.2)

де, Ра - робочі активи.

Зіставлення показників ROA1 та ROA2 дає можливість виявити невикористані резерви підвищення прибутковості активів за рахунок поліпшення їх структури, ефективнішого використання. Зіставлення цих коефіцієнтів дає уявлення про можливості зростання рентабельності завдяки скороченню активів, які не приносять доходу. Передусім це стосується іммобілізованих власних коштів. Для банків, які використовують як кредитні ресурси залучені кошти, абсолютна рівність між цими показниками неможлива. Адже банки повинні створювати обов'язкові резерви, тобто зберігати частину залучених коштів у найбільш ліквідній формі, яка не дає доходу.

На практиці вважається: якщо рівень прибутковості активів перевищує 1 %, то банк працює рентабельно.

Прибутковість капіталу розраховується за формулою:

ROE1 = Чп / С_ерк (1.3)

де, С_ерк - середній капітал.

Оптимальне значення цього показника не менше 15 %.

Співвідношення прибутку та власного капіталу є показником стабільності. Аналіз цього коефіцієнта дає змогу прогнозувати, наскільки стійкий рівень прибутковості банку. Аналізуючи цей коефіцієнт, слід зіставити темпи зростання прибутку та власного капіталу.

На практиці деякі банки (а особливо їх акціонери) цей показник прибутковості деталізують за допомогою коефіцієнта віддачі статутного капіталу:

ROE2 = Чп / Ск (1.4)

де, Ск - статутний капітал.

Цей показник характеризує доцільність та ефективність вкладення акціонерами своїх коштів та ефективність віддачі статутного капіталу, а також спроможність банку розпоряджатися всіма його коштами. Для акціонерів і пайовиків даного банку важливе значення має порівняння процента віддачі статутного капіталу з аналогічним показником інших банків для з'ясування сфер найбільш дохідного і вигідного розміщення своїх коштів.

Для оцінки ефективності видатків банку використовується показник рівня їх прибутковості (Rв), який розраховується за такою формулою:

R6 = Пб / Вб (1.5)

де, Пб - прибуток банку;

Вб - витрати банку.

Аналогічно здійснюється аналіз інших показників прибутковості.

Прибутковість (рентабельність) доходу розраховується у такий спосіб:

Rд = По / Дб (1.6)

де, По - прибуток до оподаткування;

Дб - доходи банку, всього.

Оптимальне значення цього показника 7-8 %. Він відображає кількість грошових одиниць, які припадають на одну грошову одиницю доходу, або частку прибутку в доході. Його значення зменшується у разі зростання витрат.

Показник прибутковості доходу відбиває здатність менеджменту банку контролювати свої витрати. Зростання цього показника свідчить про гармонізацію структури ресурсної бази, тобто зменшення, наскільки це можливо, частки коштовних (дорогих) інструментів. Боковий тренд свідчить про сформовану структуру витрат, яка забезпечує достатню якість та ефективність наданих послуг та банківських операцій.

Ефективність операційної діяльності комерційного банку можна оцінити за допомогою показника чистого спреду, який розраховується за такою формулою:

(1.7)

За допомогою показника чистої процентної маржі можна проаналізувати здатність банку одержувати прибуток у вигляді доходу від процентної різниці, як процент до загальних активів:

(1.8)

Основними коефіцієнтами, що використовуються у світовій практиці як оптимальні показано у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Основні коефіцієнти прибутковості (ефективності) діяльності банку

Коефіцієнт	Орієнтоване значення коефіцієнта
Прибуток на активи	1,00
Прибуток на капітал	15,00
Чистий серед	1,25
Чиста процентна маржа	4,50
Дохід від плати за послуги	1,00
Чиста операційна маржа	6,50
Управлінські витрати (% загальних активів)
Витрати на персонал	2,00
Інші операційні витрати	1,50
Загальні операційні витрати	3,50
Коефіцієнт	Орієнтоване значення коефіцієнта
Витрати на забезпечення під збитки за позиками	0,50
Чистий дохід до оподаткування	2,00

Маючи абсолютну величину процентних доходів, керівництво банку може точніше планувати проведення конкретних активних операцій, обґрунтовано змінювати структуру активів та ефективніше організувати роботу структурних підрозділів. Структурний аналіз показників прибутковості банку дає змогу зробити висновки щодо причин ускладнення у сфері банківських доходів та виявити проблемні аспекти діяльності, які потребують підвищеної уваги.

Хоча завдання максимізації банківських прибутків розглядається як ключовий напрям роботи керівництва банку, проте сфера управління прибутковістю не автономна. Тож рішення щодо максимізації прибутків мають прийматися у взаємозв'язку з допустимими рівнями ризиків.

Отже, головною метою комерційного банку є отримання прибутку, який використовується для створення фондів банку та виплати дивідендів. Прибуток банку - це різниця між його валовими доходами та валовими витратами.

У формі звіту про прибуток за світовими стандартами доходи та витрати, що формують прибуток, групуються не тільки за змістом, але і за принципом стабільності. Виділяються блок процентної маржі, блок безпроцентних доходів і витрат, блоки нестабільних джерел прибутку. Така форма звітності про прибуток дозволяє бачити динаміку кінцевого фінансового результату, виявити основний фактор приросту або падіння прибутку, оцінити джерела збільшення чистого прибутку з якісної сторони.

Прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків. Вона використовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їхніх балансів.

РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ПРИБУТКУ «УКРСОЦБАНКУ» ТА ЧИННИКІВ ЙОГО ФОРМУВАННЯ У 2008-2010 РР

2.1 Фінансово-економічна характеристика діяльності КБ

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на сьогодні - одне з найбільших системних універсальних банків України. Банк заснований у вересні 1990 року. Персонал фінустанови налічує більш ніж 9 тис. осіб.

Як одна з найнадійніших фінансових установ України банк пропонує повний комплекс сучасних фінансових та платіжних інструментів, що допомагають організаціям досягнути комерційного успіху, а людям - підвищити рівень добробуту.

23 січня 2008 року UniCredit Group завершила купівлю 94,2% загального випущеного акціонерного капіталу Укрсоцбанку у групи інвесторів, яких представляла міжнародна інвестиційна консалтингова компанія EastOne (продавець з боку акціонерів) через Bank Austria, який входить до Групи і є відповідальним за комерційну банківську діяльність у країнах Центральної і Східної Європи.

Укрсоцбанк є учасником авторитетної міжнародної UniCredit Group - однієї з найбільших фінансових організацій, географія якої охоплює 22 країни Європи і ще 27 країн світу. Мережа Групи складається з більш як 9 800 відділень, де працюють понад 165 000 співробітників (дані на 31 грудня 2010 року).

У Центральній і Східній Європі UniCredit Group має найбільшу міжнародну банківську мережу, представлену більш ніж 4 000 відділень і офісів.

Група присутня у таких країнах регіону ЦCЕ: Азербайджан, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Казахстан, Киргизстан, Польща, Румунія, Росія, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина і Україна.

14 червня 2010 банк змінює назву з АКБ «Укрсоцбанк» на ПАТ «Укрсоцбанк».

Укрсоцбанк має всі необхідні ліцензії на здійснення фінансової діяльності:

- Ліцензію Національного банку України від 29.06.10 № 5 та Дозвіл Національного банку України від 29.06.10 № 5-3 на право здійснення операцій, термін дії яких не обмежений;

- Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» здійснює професійну діяльність на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами:

а) брокерську діяльність на підставі Ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку cерія АВ № 376936, дата видачі 12.10.07 року;

б) дилерську діяльність - cерія АВ № 376937, дата видачі 12.10.07 року;

в) андеррайтинг - cерія АВ № 376938, дата видачі 12.10.07 року.

Термін дії ліцензій - до 13.10.2012 року.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» здійснює професійну діяльність на фондовому ринку - депозитарну діяльність зберігача цінних паперів на підставі Ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку cерія АВ № 376969, дата видачі 12.10.07 року. Термін дії ліцензій - до 13.10.2012 року.

Укрсоцбанк является активним учасником наступних організацій: Асоціація «Перша фондова торговельна система»; Асоціація «Укрсвіфт»; Глобальний договір ООН; Європейська бізнес-асоціація; Київський банківський союз; Клуб банкірів; Міжнародна факторингова асоціація Factors Chain International; Міжрегіональний фондовий союз; Представництво американської торговельної палати в Україні; Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв; Українська міжбанківська асоціація членів платіжних систем «ЕМА»; Українська міжбанківська валютна біржа; Українська національна іпотечна асоціація; Українська фондова біржа; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; Master Card Europe; Visa International Service Association; Visa International Service Association CEMEA; Western Union.

Аналіз діяльності банку показує постійно зростаючі темпи та позитивну ефективність його управління, дозволяє виявити структуру коштів, тенденції її зміни, можливі негативні і позитивні зрушення (див. Додаток А).

Головною метою аналізу пасивних операцій банку є визначення ефективності формування ресурсної бази банку за зниження її вартості та підвищення фінансової стабільності.

Таблиця 2.1

Структура зобов'язань ПАТ «Укрсоцбанк» в період 2008-2010 рр.,

Найменування статті	2008 р	2009 р	2010 р	Темпи росту 2008/2010 рр, %
Коррахунки банків	987	1023	1245	21
Депозити і кредити банків	11796		52601	78
Кошти до запитання клієнтів	2682582	3708318	4156234	35
Строкові депозити клієнтів	2111	22084	27155	92
Кредити, отримані від міжнародних і фінансових організацій	303048	519406	510302	40
Інші зобов'язання	157818	185801	206253	23
Сукупні зобов'язання	3158342	4436632	4953790	36

Основним джерелом ресурсів для проведення активних операцій у 2010 році були кошти клієнтів, обсяг яких становив 4156234 млн. грн. На них припадає 84% пасивної частини балансу.

Загалом, зобов'язання Банку збільшилися на 36% і склали 49537907 млн. грн.

Оперативним інструментом для підтримання ліквідності Банку залишається строкові депозити клієнтів, обсяг яких за три роки виріс на 92%.

Проаналізуємо структуру активів банку за 2008-2010 рр. Використовуємо для цього дані балансів за останні три роки банку.

Таблиця 2.2

Структура активів ПАТ «Укрсоцбанк» за 2008-2010 роки, млн. грн.

Найменування статті	2008 р	2009 р	2010 р	Приріст 2008/2010 рр, %
Валюта, монети та банківські метали	359715,5	402094	425630	15
Кошти на коррахунках в НБУ	401203	334270	345621	-14
Кошти на коррахунках в інших банках	754273	810271	805213	6
Депозити та кредити в інших банках	106710	132564	154632	31
Найменування статті	2008 р	2009 р	2010 р	Приріст 2008/2010 рр, %
Цінні папери у портфелі банку, всього	371536,3	638106,9	645657,1	42
Кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам	1596692	2801152	3210236	50
Інвестиції капіталу в асоційовані та дочірні компанії	4752	8331	9562	50
Нематеріальні активи	146848	182535	175452	16
Матеріальні активи	123944	213291	256894	52
Інші активи	283258	424135	458610	38

Загальний приріст сукупних активів у відношенні 2008/2010 рр. приблизно становить 39 % тобто 2462054,9 млн. грн.. (Таблиця 2.3)

Таблиця 2.3 Динаміка сукупних активів за 2008 - 2010 рр

Показник	2008 р., млн.. грн	2009 р., млн.. грн	2010 р., млн.. грн	2008/2009, %	2009/2010, %	2008/2010, %
Сукупні активи	3885609,8	5488778,9	6347664,7	29	14	39

Як видно із таблиці динаміка приросту річних сукупних активів мала найбільший характер у відношенні 2008/2009 рр.

Для більш наочної форми зображення відобразимо показники у вигляді діаграми (Рис. 2.1).



Рисунок 2.1 Динаміка сукупних активів 2008-2010 рр., млн.. грн

Проведення кредитних та фінансово-лізингових операцій, а також інвестиції капіталу в асоційовані та дочірні компанії є пріоритетним видом діяльності Банку та забезпечує його найбільшу частку доходів.

В загалом, оцінка організаційно-економічного стану Банку вказує на те, що він стоїть на шляху динамічного розвитку, впевнено дивиться в майбутнє, усвідомлюючи результати своєї діяльності, місце і роль, яку він відіграє в економіці держави. Пріоритетом у роботі «Укрсоцбанку» завжди були і будуть інтереси клієнтів.

2.2 Чинники формування прибутку КБ

З метою виявлення прибутковості банківської діяльності як джерела його формування, що забезпечує стабільність фінансового стану банку, здійснюється комплексний аналіз його доходів і витрат. Завданням такого аналізу є:

- визначення постатейної структури доходів і витрат та їх динаміки;

- оцінка виконання фінансового плану або бізнес-плану за показниками доходів і витрат;

- виявлення факторів та визначення ступеня їх впливу на зміну доходів і витрат;

- коефіцієнтний аналіз доходів і витрат;

- аналіз і оцінка рівня дохідності банку та розроблення заходів щодо використання резервів підвищення прибутковості банківської діяльності;

- аналіз та оцінка співвідношення активів, пасивів, доходів і витрат з метою прогнозування фінансового стану комерційного банку.

Поняття доходності комерційного банки відображає позитивний сукупний результат діяльності банку у всіх сферах його господарсько-фінансової і комерційної діяльності.

За рахунок доходів банку покриваються усі його операційні видатки, включаючи адміністративно-управлінські, формується прибуток банку, розмір якого визначає рівень дивідендів, збільшення власних коштів і розвиток пасивних і активних операцій.

Загальний аналіз доходів та витрат здійснюється на основі фінансової звітності в період 2008-2010 рр. (див. Додаток Б-В).

Таблиця 2.4 б Динаміка доходу ПАТ «Укрсоцбанк» за період 2008 - 2010 рр., млн. грн

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Приріст	2008/2010, %
Процентні доходи	43143	65722	79136	55
Комісійні доходи	18432	22309	23564	22
Прибуток (збитки) від торговельних операцій	83173	76444	107422	23
Інші банківські операційні доходи	1068	9385	7427	86
Інші небанківські операційні доходи	0	0	0	0
Непередбачені доходи	0	0	0	0
Доход разом	145816	173860	210122	31

Згідно таблиці 2.4 можна зробити висновок, що дохід збільшився на кінець 2010 р. зобразимо наочно за допомогою діаграми (Рис. 2.2).

Рисунок 2.2 Динаміка доходу ПАТ «Укрсоцбанк» в період 2008-2010 рр.

Витрати - це зменшення економічної вигоди в аналізованому періоді внаслідок проведення комерційним банком фінансових та господарських операцій, які зменшують активи або збільшують заборгованість.

Проведемо загальний аналіз витрат ПАТ «Укрсоцбанк» (табл.. 2.5).

Таблиця 2.5

Динаміка витрат АТ «Укрсоцбанк» за період 2008 - 2010 рр., млн. грн.

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Приріст	2008/2010, %
Процентні витрати	33256	32221	30249	-10
Комісійні витрати	0	0	0	0
Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Приріст 2008/2010, %
Інші банківські операційні витрати	0	0	0	0
Інші небанківські операційні витрати	0	0	0	0
Відрахування у резерви	1250	5976	7491	83
Витрати разом	34506	38197	37740	9

Для наочності структури витрат банку за даний період відобразимо у вигляді стовпчикової діаграми (Рис. 2.3).

Рисунок 2.3. Динаміка витрат ПАТ «Укрсоцбанк» в період з 2008-2010 рр.

Таблиця 2.6 Аналіз чистого прибутку ПАТ «Укрсоцбанк»

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Доходи банку	145816	173860	217549
Витрати банку	34506,00	38197,00	37740,00
Прибуток від основної діяльності	111310	135663	179809
Валовий прибуток	111310	135663	179809
Податок на прибуток	33393,00	40698,90	53942,70
Чистий прибуток	77917,00	94964,10	125866,30

Рентабельність і прибутковість банку залежить насамперед від оптимальної структури його балансу в частині активів і пасивів та від цілеспрямованої роботи банківського персоналу. Важливими умовами забезпечення прибутковості банку є оптимізація структури доходів і витрат, визначення оцінки показників ефективності прибутковості.

2.3 Оцінка показників ефективності та прибутковості КБ

Одним із шляхів характеристики ефективності роботи комерційного банку є оцінка рівня його прибутковості (рентабельності).

Аналіз показників прибутковості охоплює такі етапи:

- розрахунок фактичного значення прибутковості на основі даних балансу та інших форм річної та квартальної звітності;

- порівняльна оцінка коефіцієнтів з їх рівнем у попередні роки та квартали;

- визначення основної тенденції в динаміці коефіцієнтів (зростання або зниження);