Банківська система

4) за збільшення об'ємів іноземних інвестицій в економіку України, підтриманих діяльністю іноземних банків, в майбутньому слід очікувати не менш потужного відпливу капіталу у формі виведення прибутків із відповідними негативними наслідками для стану платіжного балансу, вітчизняного валютного ринку, курсу української валюти. Таким чином, завдяки розширенню присутності іноземних банків в Україні інтенсифікується розвиток якісно нового фінансово-економічного середовища, головну роль в якому відіграватимуть іноземні банки та іноземна валюта.

Це створює загрозу реалізації внутрішніх і зовнішніх стратегічних завдань, які стоять перед українською економікою. Відтак процес входження іноземного капіталу в український банківський сектор, особливо в умовах деформованого механізму розподілу фінансових ресурсів, має бути вкрай поступовим і регульованим державою. Раціональна стратегія державного управління процесом входження іноземних банків в Україну полягає в тому, щоб максимально інтегрувати їх в українську економіку, орієнтуючи на виконання пріоритетних національних завдань. У зв'язку з цим основним завданням має стати удосконалення механізмів розподілу ресурсів, та переорієнтація з використання адміністративних важелів стримування експансії іноземного банківського капіталу на зміцнення конкурентоспроможності української банківської системи шляхом максимальної компенсації відсутності у неї переваг, якими володіють іноземні банки. На стан банківської системи впливають численні фактори - зовнішні, внутрішні, економічні, неекономічні, викликаючи велику кількість серйозних проблем, які стоять на заваді підвищення конкурентоспроможності банківського сектору в Україні. Проте проблеми, які стоять перед українськими банками, не є неподоланними. Вони потребують лише формалізації і цілеспрямованої роботи як органів державної влади, так і самих комерційних банків.

банківський система економіка

Шляхи вдосконалення діяльності банківської системи України

Чітке визначення проблем функціонування вітчизняної банківської системи на сучасному етапі дає можливість окреслити основні напрями їх подолання та розвитку банківського сектору в середньостроковій перспективі. До таких напрямів слід віднести: 1) подальше підвищення рівня капіталізації банків і забезпечення їх надійними джерелами ресурсів, збалансованими за обсягами, ціною і термінами, з метою постійної підтримки достатнього рівня ліквідності та стабільного функціонування; 2) розширення спектра, підвищення якості та конкурентоспроможності банківських послуг; 3) забезпечення діяльності вітчизняних банків відповідно до міжнародних стандартів корпоративного управління; 4) розвиток систем ризик-менеджменту та вдосконалення управління ризиками; 5) підвищення рівня забезпечення захисту прав кредиторів і вкладників банків. Розглянемо основні заходи щодо подолання проблем розвитку вітчизняної банківської системи більш детально в розрізі окремих напрямів. Підвищення рівня капіталізації банківської системи може бути здійснено шляхом: залучення до банків додаткового акціонерного капіталу; розроблення банками пла-нів підвищення рівня капіталізації з урахуванням зростання обсягів активних операцій; консолідації банків; поліпшення якості капіталу та забезпечення достатнього рівня покриття капіталом ризиків, що приймаються банками; стимулювання капіталізації прибутку банків. З метою розширення спектра підвищення якості та конкурентоспроможності банківських послуг доцільним є реалізація таких заходів:

1) оптимізація структури банківської системи на основі поєднання діяльності великих банків із розгалуженою мережею філій, регіональних, кооперативних і спеціалізованих банків, що дозволить наблизити повноцінні банківські офіси до клієнтів і споживачів банківських послуг;

2) підвищення рівня надійності банківських авто-матизованих систем, їх резервування (дублювання), а також розроблення ефективних планів відновлення безперебійного функціонування зазначених систем у разі негативної дії на них зовнішніх факторів;

3) створення умов для розширення спектра електронних банківських технологій і електронних послуг;

4) створення умов для суттєвого розширення безготівкових розрахунків в економіці шляхом заміщення готівкових розрахунків на безготівкові платіжні інструменти на основі запровадження сучасних технологій оплати праці, виплати пенсій тощо, а також збільшення масштабів здійснення населенням платежів за товари і послуги в безготівковій формі, зокрема за допомогою платіжних карток;

5) стимулювання поліпшення банківського обслуговування населення, малого та середнього бізнесу, розвиток нових видів банківських послуг і нових сегментів фінансового ринку, орієнтованих на широке коло юридичних і фізичних осіб - клієнтів банків.

Для поширення практики використання в діяльності вітчизняних банків міжнародних стандартів корпоративного управління, на мою думку, потрібно забезпечити:

1) удосконалення нормативного забезпечення організації корпоративного управління в банках і запровадження Національним банком України системи оцінки якості корпоративного управління;

2) підвищення рівня відповідальності керівників і власників банку за безпечність його роботи та стабільність функціонування;

3) розширення переліку та посилення вимог до розкриття інформації про діяльність банку (інформація про фінансовий стан, власників істотної участі, структуру управління, якісні характеристики менеджменту, основні інвестиції тощо) з метою підвищення довіри до банків з боку інвесторів і кредиторів;

4) запровадження механізмів попередження виникнення та врегулювання конфлікту інтересів у банку;

5) підвищення якості та ефективності систем внутрішнього контролю в банках, внутрішнього і зовнішнього аудиту, у тому числі за рахунок забезпечення належної реалізації Міжнародних стандартів аудиту та об'єктивної сертифікації зовнішніх аудиторів;

6) підвищення рівня захисту прав міноритарних акціонерів;

7) продовження роботи щодо адаптації вітчизняної нормативно-правової бази з питань банківської діяльності до вимог законодавства Європейського Союзу та Базельського комітету з питань банківського нагляду.

Удосконалення управління ризиками та розвиток систем ризик-менеджменту в банках потребує: * забезпечення постійного моніторингу та оцінки ризиків з метою ефективного функціонування систем ризик-менеджменту, запобігання прийняттю неконтрольованих і нерегламентованих рішень, пов'язаних із банківськими ризиками; * дальше наближення зовнішнього аудиту банків до вимог стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів (IFAC) * удосконалення методики формування банками резервів на покриття ризиків під активні операції; * підтримки розвитку бюро кредитних історій, забезпечення ефективної системи збереження, обміну та використання інформації; * поліпшення правових умов функціонування ринку похідних фінансових інструментів; * запровадження додаткових диференційованих ставок регулярного збору з банків до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з метою стимулювання підвищення якості управління ризиками в банках; * удосконалення системи банківського регулювання та нагляду. З метою посилення захисту прав кредиторів і вкладників, а також підвищення довіри до банків з боку населення необхідним є: * удосконалення порядку розкриття у звітності банків інформації про їхніх власників і найбільших акціонерів, визначення критеріїв оцінки ділової репутації засновників, учасників і керівників банків; * розвиток мережі рейтингових агентств; * внесення змін до законодавства, згідно з якими мораторій на задоволення вимог кредиторів повинен вводитися не раніше від публікації про порушення справи про банкрутство банку; * уніфікація та спрощення процедури звернення стягнення на предмет застави і задоволення забезпечених заставою вимог кредиторів; * сприяння практичному застосуванню позасудових процедур звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом застави, шляхом надання права заставодержателям укладати нотаріально посвідчені правочини із заставодавцями - юридичними особами в будь-який момент дії зобов'язання, а не лише терміну виникнення підстав для звернення стягнення на заставлене майно; * забезпечення реалізації публічного доступу до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців з метою надання кредиторам можливості отримувати необхідну інформацію стосовно державної реєстрації юридичної особи, її керівників і власників; * удосконалення механізмів злиття та приєднання банків, ліквідації банків, у яких відкликано банківську ліцензію, і створення інституту корпоративних ліквідаторів.

Завдяки роботі Національного банку України значна частина із сформульованих завдань щодо дальшого розвитку банківської системи вже набуває практичного втілення шляхом розроблення проектів законодавчих і нормативних актів. Так, протягом 2010-2011 рр. Національним банком започаткована низка заходів для боротьби з нестабільністю в українському банківському секторі, включаючи заходи, що мають на меті запобігання відпливу коштів, забезпечення належного рівня ліквідності та безперебійного здійснення розрахунків, а також збалансування попиту і пропозиції щодо іноземної валюти. Зокрема, Національний банк України запровадив особливий режим контролю, який передбачає обмеження щодо діяльності банку шляхом призначення куратора банку, на якого покладено повноваження щодо здійснення постійного контролю за проведенням банком операцій.

Законопроект «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з метою сприяння процесу фінансового оздоровлення проблемних банків передбачає створення «перехідного банку», а також суттєво підвищує рівень повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і наділяє його повноваженнями щодо виконання функцій тимчасового адміністратора і ліквідатора. Законом України «Про банки і банківську діяльність» з метою поліпшення банківського нагляду визначено чіткий механізм ідентифікації реальних власників банків та осіб, що їх контролюють. Крім того, розроблено низку законопроектів і пропозицій з метою сприяння реструктуризації проблемних активів банків, удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб, посилення вимог щодо розкриття інформації, підвищення відповідальності за неналежне використання інсайдерської інформації на ринку цінних паперів. Відбуваються процеси дальшої капіталізації банків та консолідації у фінансовому секторі, запроваджується нагляд на консолідованій основі, проводиться активна робота щодо переходу всіх фінансових установ на Міжнародні стандарти фінансової звітності.

Потреби української економіки в активнішому залученні ресурсів іноземних банків зумовлені недостатнім рівнем капіталізації, потребою у прискореному розвитку фінансових ринків; залученні сучасних банківських технологій і досвіду банківського менеджменту як передумов для подальшого розвитку національної фінансової системи і підвищення прибутковості (нинішній рівень рентабельності банків - 11,1% до оподаткування - є недостатнім для збереження рівня капіталізації в майбутньому). Професіоналізм і накопичений практичний досвід більшої частини теперішніх працівників банківської сфери дозволяють сподіватися, що з часом в Україні сформується повноцінна банківська система, яка буде здійснювати сприяння активному ринковому розвитку економіки країни. Планомірне і послідовне впровадження у масштабах країни комплексу запропонованих заходів може прискорити розвиток банківської системи, створивши реальні передумови для виникнення на фінансових ринках повноцінного конкурентного середовища та формування конкурентоздатності банківського сектора на світовому рівні.

Висновки

Результати курсової роботи дають змогу зробити найважливіші висновки, які характеризуються науковою новизною і мають практичне значення:

1. В умовах становлення ринкового механізму господарювання в країні значення стабільної і ефективної банківської системи суттєво зростає, і вона перетворюється на одну із найважливіших складових успішного розвитку економіки.

Удосконалення теоретичних засад функціонування і розвитку банківської системи з урахуванням специфіки перехідного періоду є необхідною умовою створення ринкового господарства в Україні.

2. Сучасну банківську систему слід розглядати як велику динамічну цілеспрямовану відкриту систему, яка характеризується: наявністю значної кількості елементів, що виконують різні функції і мають багаторівневу ієрархічну структуру; динамічністю поведінки елементів, підсистем і системи в цілому, наявністю складних взаємозв'язків, включаючи зворотні; нерегулярністю впливу зовнішнього середовища та стохастичністю в поведінці системи; наявністю визначеної процедури прийняття рішень.

3. Банківська система України є системою перехідного типу, якій притаманні такі особливості: порушення фінансової рівноваги; надзвичайно велике значення банківського капіталу як основи фінансової стабільності банківської системи; високий рівень взаємозалежності елементів та компонентів системи; недосконала організаційна структура; низька ефективність виконання функцій; розвиток за рахунок екстенсивних факторів; більш динамічний розвиток банківських інститутів порівняно з розвитком підприємств реального сектора економіки.

4. Визначальний вплив на розвиток банківської системи України має грошово-кредитна політика Національного банку України.

Для удосконалення практики грошово-кредитного регулювання в Україні запропоновано забезпечувати стабільність грошового ринку, створення прогнозованої економічної ситуації для всіх суб'єктів економічної системи.

У разі недостатньої ліквідності на грошовому ринку та для забезпечення стабільності процентних ставок пропонується активно використовувати механізми рефінансування комерційних банків з боку НБУ ломбардного та облікового кредитування.

5. Ефективність функціонування банківської системи України прийнято визначати через міру виконання системою притаманних їй функцій та досягненням поставлених цілей.

6. Стабільний та ефективний розвиток банківської системи значною мірою залежить від державної політики в сфері банківської діяльності, основними принципами якої мають бути принципи ринковості, невтручання, добровільності, конкурентності.

Одним із напрямів підвищення якості державного регулювання є розроблення стратегії розвитку банківської системи України, яка повинна відображати пріоритетні напрями забезпечення стабільного та ефективного розвитку банківської системи, шляхи її пристосування до внутрішнього і зовнішнього середовища.

З викладеного можна зробити такі висновки. Банківська система становить основну частину кредитної системи держави. Вона складається з двох рівнів: перший в Україні представлений Національним банком України, а другий - комерційними банками.Роль банківської системи в економіці держави визначається її функціональними характеристиками.

Банківська система є основним джерелом коштів, гостро необхідних для функціонування різних економічних підсистем. Вона приймає участь у розподіленні та перерозподілі благ за допомогою інструментів кредитної системи.

Також зараз банківська система переймає на себе більшість грошового обороту, переводячи його в сферу безготівкових платежів. У процесі подальшого розвитку банківської системи України, необхідно не лише як найширше використати іноземний досвід, але й не забувати історичні особливості держави.

Размещено на Allbest.ru