Стратегія управління банківськими ризиками -- невід'ємна частина банківського менеджменту. Система управління банківськими ризиками має включати такі складові, як ідентифікація, оцінка, контроль, моніторинг. Подальші дослідження необхідно спрямувати на вдосконалення кожної із цих складових.

Перш ніж дати власне визначення поняття кредитного портфеля, ще раз наголосимо: він є не просто пасивно сформованим набором позичок, а результатом активних, цілеспрямованих вається, суто управлінським співвідношенням між різноманітними видами кредитів. На наш погляд, банківський кредитний портфель слід розглядати як втілення кредитної політики банку, що у свою чергу є невід'ємною складовою його загальної стратегії розвитку. З урахуванням викладених вище міркувань вважаємо точнішим і вичерпним таке визначення поняття портфеля позичок банку: кредитний портфель -- це економічно обгрунтована й струк-турована сукупність кредитних угод і кредитних зобов'язань, яка є результатом цілеспрямованих управлінських рішень, прийнятих відповідно до вимог кредитної політики банку та органів банківського нагляду. Конкурентоспроможність кредитного портфеля визначається такими критеріями, як ризи-ковість, ліквідність, швидкість відновлення та ступінь оновлення.

Глибоке розуміння сутності портфеля позичок з точки зору його конкурентоспроможності сприятиме створенню банківськими менеджерами ефективної системи управління кредитним портфелем комерційного банку

3.3 Методи управління активами в ЗАТ КБ “ПриватБанк”

Одним із ключових елементів ефективної діяльності комерційних банків є комплекс заходів, спрямованих на оптимальне управління їхніми активами і пасивами, що пов'язано із необхідністю реалізації двох важливих завдань: по-перше, забезпечення ліквідності банку і, відповідно, підтримання належного рівня його фінансової стійкості на ринку; по-друге, забезпечення максимальної дохідності банківських операцій, що є необхідною умовою прибуткового господарювання комерційного банку як підприємства.

На практиці реалізація цих завдання може бути забезпечена лише при застосуванні комплексу заходів, орієнтованих на досягнення максимальної ефективності управління активами і пасивами комерційного банку, тобто збалансування структури залучених банком ресурсів і зроблених вкладень для створення оптимальних умов щодо підтримання ліквідності попри збереження прибутковості здійснюваних на фінансовому ринку операцій.

Під управлінням активами розуміють шляхи і порядок розміщення власних та залучених коштів. Банки повинні так розміщувати кошти в активи, щоб вони, з одного боку, приносили відповідний прибуток, а з іншої - не збільшували б ризик банку втратити ці кошти.

На основі аналізу структури активів в розрізі відокремлених їх груп і видів як на певну дату, так і в динаміці за відповідний період часу банк може переміщати кошти із одного виду активів в інший при незмінних джерелах коштів або при появі нових грошових коштів розміщувати їх в активи з таким розрахунком, щоб забезпечити формування найбільш прийнятний структурі активів з точки зору надійності розміщення і виходячи з рівня доходу. В світовій банківській практиці управління активами здійснюється за допомогою ряду методів, до яких відносяться метод загального фонду коштів а також метод розподілу активів.

Сутність методу загального фонду коштів в тому, що в процесі управління активами всі види ресурсів, а це депозити і залишки коштів на рахунках до запитання, строкові депозити, статутний капітал і резерви об'єднуються в сукупний фонд ресурсів комерційного банку. Далі кошти цього сукупного фонду розподіляються між тими видами активів, які з позиції банку є найбільш прийнятними з точки зору прибутковості. В моделі загального фонду коштів для здійснення конкретної активної операції не має значення з якого джерела поступили кошти, поки їх розміщення сприяє досягненню поставлених перед банком цілей. Схематично цей метод проілюстровано на рисунку 3.1.

При використанні цього методу спочатку визначається доля коштів, яка може бути розміщена в активи, які представляють резерви першої черги, тобто ті кошти які можуть бути негайно використані для виплати із'ятих вкладів або задоволення заявок на кредити. Це головне джерело ліквідності комерційного банку (кошти в касі, на коррахунках в НБУ і в комерційних банках кореспондентах).

Потім визначається доля коштів, яка може бути розміщена в резерви другої черги, які включають в себе високоліквідні активи, які приносять відповідний дохід. При необхідності вони можуть бути використані для збільшення первинних резервів. До них можна віднести короткострокові державні цінні папери, міжбанківські кредити, видані на незначні строки, і в пеному ступені - високоліквідні позики з невеликими стоками погашення. Величина розмірів вторинних резервів залежить від діапазону коливань об'ємів зобов'язань банку та попиту на кредити - чим вони вищі, тим більші по величині потрібні активи.

Третій етап розміщення коштів по методу загального фонду - формування портфеля кредитів. Надання кредитів приносить найбільший дохід банку, але одночасно є і найбільш ризикованим видом банківської діяльності.

І на кінець, в останню групу активів входять першокласні цінні папери з відносно довгостроковим погашенням. Призначення інвестицій в ці цінні папери - приносить банку певний постійний дохід і по мірі строку наближення погашення боргових зобов'язань вступати в якості додаткового резерву другої черги.

При використанні методу розподілу активів або методу конверсії коштів, враховується залежність ліквідних активів від джерел залучених баком коштів і встановлюється певне співвідношення між відповідними видами активів і пасивів. При цьому приймається до уваги те, що кошти із кожного джерела врахуванням їх оберненості потребують різного забезпечення і відповідно норми обов'язкових резервів. Зокрема, по вкладам до запитання необхідно встановлювати більш високу норму обов'язкових резервів, чим по строковим вкладам. Звідси велика доля коштів, залучених у вигляді вкладів до запитання, повинна поміщатися в резерви першої та другої черги, що дозволить забезпечити виконання зобов'язань банку перед вкладниками. Схематично цей метод показаний на схемі 3.2.

У відповідності з цим методом визначаються декілька центрів ліквідності (прибутковості), які ще інакше називають “банками в середині банку”. Зокрема такими центрами є : рахунки до запитання, строкові зобов'язання банку (наприклад, строкові вклади і депозити), статутний капітал і резерви. Із кожного такого центру кошти можуть розміщуватись тільки в певні види активів з таким розрахунком щоб забезпечити їх відповідні ліквідність і прибутковість. Так, оскільки зобов'язання до запитання вимагають самого високого рівня забезпечення, то більша їх частина направляється в первинні резерви; друга істотна частина - в вторинні резерви шляхом придбання короткострокових цінних паперів, і тільки відносно невелика доля зобов'язання до запитання повинна бути розміщена в позики банку з вкрай незначними строками повернення.

Вимоги ліквідності для залучених коштів відносяться до центру строкових зобов'язаннь будуть нижчі по зрівнянню з попередніми. Тому основна частина цих коштів розміщується в позики банку, в менший мірі - в первинні і вторинні резерви, в незначний частині - в цінні папери.

Кошти які належать центру статутного капіталу і резервів, в певній мірі вкладаються в будівлі, обладнання, техніку і т.п. і частково - в низько ліквідні цінні папери.

Основною перевагою методу розподілу активів по зрівнянню з методом загального фонду коштів вважається те, що на основі розрахунку він дозволяє більш точно встановити долю високоліквідних активів і за рахунок їх зменшення вкласти додаткові ресурси в високоліквідні активи, наприклад, кредити підприємствам і організаціям.

Як вже відмічалось, загальний об'єм і структура активів в розрізі окремих статей балансу визначається тими джерелами коштів, за рахунок яких вони сформовані, тобто пасивами комерційного банку. Переважну частину пасивів банку, яка доходить до 90 % і більше, складають залучені кошти сторонніх підприємств, організацій і громадян. Інша частина приходиться на власні кошти банку, які складаються з статутного капіталу, фондів спеціального призначення, резервів і нерозподіленого прибутку.

Пріоритетним напрямом управління активами і пасивами є реалізація завдань із підтримання належного рівня прибутковості комерційного банку шляхом регулювання величини чутливих до змін процента вкладень і відповідних їм залучених ресурсів, які також чутливі до змін ринкової норми процента. При цьому до активів, чутливих до зміни процентної ставки, належать короткострокові цінні папери, позики, надані під плаваючі процентні ставки, короткострокові вкладення на грошовому ринку, урядові й муніципальні цінні папери, що підлягають погашенню з реінвестуванням вкладених коштів за поточними ставками. До пасивів - депозитні сертифікати, які погашаються протягом року, депозитні рахунки грошового ринку, зобов'язання банку з плаваючими процентними ставками. Чутливість активів і пасивів банку до змін процента зростає також у міру закінчення строків їхнього розміщення й залучення відповідно.

Різниця між зазначеними групами активів і пасивів комерційного банку утворює так званий розрив (або ОАР -- за зарубіжною термінологією). Якщо значення цього розриву додатне (тобто чутливі до зміни процента активи перевищують відповідні пасиви), то в разі підвищення ринкових ставок процента банк може отримати додатковий прибуток, оскільки процентні доходи за вкладами зростуть більшою мірою, аніж витрати на залучені ресурси. Якщо ж розрив має від'ємне значення, то при тому ж збільшенні ринкових ставок прибуток банку скоротиться, бо виплати за зобов'язаннями будуть більшими ніж надходження за відповідними активами. При зворотних же тенденціях у зміні ринкової норми процента динаміка прибутку банку матиме протилежне спрямування.

Таким чином, основне завдання управління активами і пасивами банку за методом ОАР-менеджменту полягає у тому, щоб значення розриву (додатне чи від'ємне) відповідало очікуваним змінам ринкових процентних ставок. На практиці конкретні заходи комерційного банку з управління процентним ризиком можуть полягати у змінах строків розміщення й залучення активів і пасивів, регулюванні діапазону змін процентних ставок, використанні вторинних цінних паперів тощо.

Оптимальна модель формування активів і пасивів банківської установи має бути основою для прийняття управлінських рішень щодо здійснення тих чи інших операцій із надання різних видів послуг клієнтам, а тому її найдоцільніше подати у вигляді певної системи, кожен елемент якої має визначати відповідну спрямованість регулятивних заходів усередині самого банку із метою забезпечення його ліквідності. Основними елементами такої системи управління активами і пасивами можуть бути:

1) розрахунок і регулювання ліквідної позиції на основі спеціального групування активів і пасивів банківського балансу;

2) управління активами відповідно до факторів попиту на ліквідні кошти;

3) регулювання грошових потоків у рамках сукупного банківського портфеля.

Специфікою першого елемента з одного боку, є виділення в окремі групи активів за критерієм їхньої дохідності й можливості використання для розрахунків, а з другого - пасивів із позицій власності банку на ті чи інші ресурси та відповідно зобов'язань щодо їхнього повернення. Особливо важливо під час класифікації активів і пасивів звернути увагу окремо на групи, які поліпшують загальну ліквідність комерційного банку і які її погіршують. Для реалізації цього завдання найдоцільніше виділити такі групи активів: А1 - ліквідні, що не приносять доходу; А2 - дохідні ліквідні; АЗ - короткострокові ліквідні; А4 - інші активи банку, що приносять дохід; А5 - довгострокові вкладення; А6 - важко ліквідні активи; А7 - безнадійні щодо повернення активи.

Наведена класифікація активів дає змогу реально оцінити загальний потенціал ліквідності комерційного банку з точки зору наявності у нього коштів для виконання своїх платіжних зобов'язань. Сума залишків коштів за групами А1, А2, АЗ визначає цей потенціал із точки зору можливостей виконання вимог клієнтів на вилучення коштів із поточних і депозитних рахунків або отримання кредиту. З іншого боку, сумарна величина груп активів А4, А5, А6, А7 відображає той рівень вкладень, який негативно позначається на ліквідності банківського балансу. Співвідношення між сумами цих груп вказує на потенційні можливості банку розраховуватися за платіжними зобов'язаннями при одночасному отриманні доходу від вкладень у відповідні активи.

В основу групування пасивів комерційного банку покладено власність банку на ті чи інші ресурси та його зобов'язання щодо їх повернення. Отже, пасиви комерційного банку можуть бути поділені на такі групи: П1 - капітал банку; П2 - кошти до запитання інших банків; П3 - кошти до запитання клієнтів банку; П4 - короткострокові кредити інших банків; П5 - короткострокові депозити клієнтів банку; П6 - строкові залучені ресурси; П7 - цінні папери власного боргу.

Класифікація пасивів за зазначеними групами дає змогу комерційному банку оцінити величину поточних потреб у коштах для виконання зобов'язань перед клієнтами, що визначається сумою груп П2, ПЗ, П4 і П5. Їхнє загальне збільшення може спричинити погіршення ліквідності банку. Водночас інша частина пасивів (ПІ, П6, П7) значно меншою мірою визначає потребу комерційного банку в ліквідних активах і формує ту порівняно стійку частину зобов'язань, яка може використовуватися для розміщення у дохідні види вкладень.

Наведене групування активів і пасивів банківського балансу може бути основою для розрахунку ліквідної позиції комерційного банку (ЛП), що вказує на таку структуру його балансу, яка забезпечує принципову можливість розраховуватися за зобов'язаннями перед клієнтами у поточний період:

ЛП = А1 + А2 + АЗ - П2 - П3 - П4 - П5:

Додатне значення показника ЛП вказує на достатній рівень ліквідності комерційного банку і його спроможність розраховуватися з усіма групами вкладників і кредиторів за поточними зобов'язаннями. Відтак додатна величина ліквідної позиції свідчить про правильність обраного керівництвом банку шляху управління активами і пасивами із точки зору підтримання належного рівня ліквідності. З іншого боку, від'ємний результат розрахунку ЛП спричинений браком коштів у банку для того, щоб розрахуватися з усіма своїми клієнтами на їхні вимоги у поточному періоді. Цей результат може свідчити і про неправильне (надто ризиковане) формування структури активів, що не відповідає структурі залучених банком ресурсів. Відповідного цього необхідно вжити певних заходів щодо перегрупування активів у такий спосіб, щоб поповнити одну з груп А1, А2 чи А3.

Загалом необхідною умовою дієвості цього напряму регулювання банківської ліквідності є розробка системи щоденного збору й аналізу інформації про всі здійснювані комерційним банком операції з метою віднесення їх до однієї з класифікаційних груп активів і пасивів, що дасть змогу зробити відповідні висновки й прийняти управлінські рішення на рівні всього банку.

Другий елемент регулювання ліквідності комерційного банку - система заходів з управління банківськими вкладеннями відповідно до факторів попиту на ліквідні активи. Тут йдеться про два ключових фактори, що визначають попит клієнтів банку на кошти, а відтак і потребу самого комерційного банку мати активи у безпосередньо ліквідній формі: з одного боку це потреба у вилученні якоїсь частини або всієї суми залишку депозиту до запитання (поточного рахунка) юридичної чи фізичної особи, а з другого - це запит на отримання кредиту для задоволення виробничих чи споживчих потреб відповідно до умов індивідуальних кругообігу капіталів підприємств або динаміки доходів і витрат населення.

Задоволення потреб клієнтів у кредитах є однією з найнеобхідніших умов утримання міцних позицій на ринку банківських послуг і підтримання високого рівня конкурентоспроможності комерційного банку. Можливості видачі позики також мають бути забезпечені необхідними ліквідними активами, що визначає відповідно і роль процесу управління ліквідністю комерційного банку для стабільного функціонування на ринку.

Отже, управління активами та їхній розподіл має здійснюватися на основі чіткого розмежування можливого запиту на вилучення коштів із поточних рахунків і попиту на кредити із тим, щоб підтримання ліквідності комерційного банку не завдавало надмірної шкоди його рентабельності.

Практичне розв'язання цього завдання може бути здійснене через управління первинними і вторинними резервами банківської установи, а також активізацію можливостей використання зовнішніх джерел поповнення ліквідних коштів. При такому підході найдоцільніше застосовувати розподіл факторів попиту на ліквідні ресурси таким чином, щоб запити клієнтів на вилучення коштів із поточних рахунків банк міг задовольняти негайно, для чого він повинен мати у своєму розпорядженні адекватну величину первинних резервів і а очікуваний попит на кредити задовольнявся б із мінімальною затримкою. В останньому випадку засобом задоволення цього попиту можуть бути як вторинні резерви, так і можливості залучення ліквідних коштів із зовнішніх джерел ( рис 3.3.).

Рис. 3.3. Схема управління активами комерційного банку відповідно до попиту клієнтів на ліквідні кошти

Третій елемент системи управління активами і пасивами комерційного банку - метод регулювання грошових потоків у межах сукупного банківського портфеля. Основними його параметрами є розміри вкладень у конкретні види активів, дохідність цих вкладень і терміни їх розміщення, обсяги залучення різних видів ресурсів, їхня вартість (тобто величина процентних виплат) і строки погашення. Практичний зміст цього методу полягає у підтриманні ліквідності комерційного банку через обов'язкове закріплення певних груп залучених пасивів за конкретними активами. При цьому зовсім не йдеться про застосування надмірної деталізації руху грошових потоків, за якої слід було б відстежувати рух кожної копійки залучених ресурсів на предмет відповідності розміщення їх в активних операціях за сумами і термінами. Прийнятнішою можна вважати практику укрупненого групування активів і пасивів із метою збалансованого розміщення ресурсів, тобто спрямування грошових потоків із сум залучених коштів у ті види вкладень, які за строками і дохідністю адекватні сформованій комерційним банком ресурсній базі. Воднораз можуть бути розв'язані завдання як щодо підтримання належного рівня ліквідності комерційного банку, так і щодо прибутковості його роботи.

Запропонована модель управління активами і пасивами може бути тією основою для оптимізації управління банківськими операціями, яку з тими чи іншими варіаціями можуть використовувати комерційні банки, забезпечуючи тим самим, з одного боку, належну дохідність як ключовий параметр реалізації інтересів власників (акціонерів) у діяльності комерційного банку, а з другого - оптимальний рівень ліквідності як основного фактору, котрий визначає можливості банку відповідати за власними платіжними зобов'язаннями, що узгоджується з інтересами вкладників і позичальників.

Усі розглянуті вище напрями регулювання ліквідності комерційного банку в системі заходів щодо управління його активами і пасивами найдоцільніше застосовувати у комплексі, бо, доповнюючи один одного, вони можуть створити оптимальні умови для ефективного збалансування різних видів залучених ресурсів і вкладень, а отже, сприяти підтриманню належного рівня фінансової стійкості банківської установи.

Висновки та пропозиції

В результаті аналізу фінансового стану КБ”ПриватБанк” та вивчення активних операцій комерційного банку можна зробити наступні висновки :

1. В ході аналізу активів КБ “ПриватБанк” спостерігались значні зміни у складі структурі й обсязі активів протягом 2007-2009 років. Так обсяг активів у 2009 році порівняно з 2007 роком збільшився на 26,1 %. Основну частину у структурі активів займають видані кредити. В 2009 році питома вага кредитного портфеля збільшилась на 11,4 % порівняно з даними в 2007 році.

Аналіз структури кредитного портфеля показав, що короткострокові кредити протягом 2009 року зросли на 7 %, питома вага довгострокових кредитів знизилась. Це пояснюється тим, що довгострокові кредити ризикованіші для банку у зв'язку з нестабільним економічним станом в Україні, невідомими перспективами валютного курсу тощо. В 2008-2009 роках КБ “ПриватБанк” збільшив обсяги споживчого кредитування шляхом розширення клієнтської бази за рахунок вкладників з різними рівнями доходів, з стійким фінансовим станом. При аналізі кредитного портфеля за ступенем ризику структуру кредитного портфеля КБ” ПриватБанк” в 2008 році можна вважати задовільною, так як пролонговані, прострочені, сумнівні та безнадійні кредити складають лише 12 % при дозволеній нормі в 50 %.

Загальна сума фінансових ресурсів банку протягом 2007-2009 років збільшилась на 26,1 %. Головним чином це відбулось через збільшення в 2008 році порівняно з 2007 роком міжбанківських депозитів, коштів на коррахунках “Лоро”, а також збільшення питомої ваги кредитів міжнародних фінансових організацій а також депозитів юридичних осіб.

2. Доходи КБ “ПриватБанк” зросли на 32 % за аналізований період. Це відбулось в основному за рахунок збільшення в 2009 році порівняно з 2007 роком процентних доходів, комісійних доходів, інших банківських операційних доходів.

Розрахунок показників прибутковості показав, що дохід на активи та дохід на капітал мають стрибкоподібний характер. Дохід на капітал в 2009 році порівняно з 2007 роком зменшився на 3,1 %, це свідчить про те що дохідність капіталу учасників теж зменшилась. Дохід на активи в 2009 році порівняно з 2007 роком теж зменшився на 0,2 %. Це означає, що банк втрачає здатність вкладати свої кошти в активні операції.

3. Постатейний аналіз витрат банку показав, що в 2009 році порівняно з 2007 роком сума загальних витрат зросла на 63,2 %. Аналізуючи видатки банку, можна зробити висновок, що темпи зростання видатків в 2009 році значно випереджують темпи зростання доходів в цьому ж році, хоча в попередньому році все було навпаки.

Результати порівняння фактичних рівнів нормативів регулювання КБ “ПриватБанк” з їх нормативним значенням в 2007-2009 роках показали, що банк протягом аналізованого періоду дотримувався всіх нормативів регулювання банківської діяльності.

4. КБ “ПриватБанк” проводить операції з іноземною валютою. Так обсяг операцій з іноземною валютою банку в 2009 році порівняно з 2007 роком збільшився на 892,5 тис. грн.

КБ “ПриватБанк” активно здійснює операції з цінними паперами. В 2006 році порівняно з 2007 роком відбулось значне зростання розміру портфеля цінних паперів на депозитарному обліку і відповідно зростання кількості цінних паперів на депозитарному обліку. КБ”ПриватБанк” має значну долю цінних паперів на ринку інвестиційних послуг.

5. З метою полiпшення методики управління активними операціями банку пропонуємо застосовувати три основних методи :

метод загального фонду коштів (об'єднання джерел), в основі якого лежить ідея об'єднати всі ресурси банку з наступним їх розміщенням відповідно до визначених пріоритетів. Цей метод дасть змогу керівництву оперативних відділів розвязати проблему поєднання надійності, ліквідності і прибутковості ;

метод розподілу активів або конверсія коштів, головною перевагою якого є зменшення частки ліквідних активів та вкладень додаткових коштів у позики та інвестиції.Тобто цей метод сприятиме збільшенню норми прибутку, і, відповідно веде до фінансової стійкості банку;

метод управління активами комерційного банку відповідно до попиту клієнтів на ліквідні кошти, показує, що управління активами та їхній розподіл має здійснюватись на основі чіткого розмежування можливого запиту на вилучення коштів із поточних рахунків і попиту на кредити. Цей метод сприятиме тому, щоб підтримання ліквідності комерційного банку не завдало надмірної шкоди його рентабельності.

6. Для пiдвищення ефективностi управління активами банку необхiдно здiснити наступнi заходи :

1) управління готівкою повинно бути більш ефективним, тобто необхідно планувати притоки і відтоки готівки і розробляти графіки платежів;

2) в управлінні кредитним портфелем необхідно контролювати розміщення кредитних вкладень по ступеню їхнього ризику, форм забезпечення повернення позичок, рівню прибутковості; аналізувати розміщення кредитів за термінами на основі бази даних; краще вивчати кредитоспроможність позичальників; видавати кредити можливо більшому числу клієнтів при зберіганні загального обсягу кредитування; підвищити повернення кредитів, у тому числі за рахунок більш надійного забезпечення;

3) змінити структуру активів, тобто збільшити частку ліквідних активів за рахунок достатнього погашення кредитів, розчищення балансу шляхом виділення на самостійний баланс окремих видів діяльності, збільшення власних коштів, одержання позик в інших банках тощо.

Список використаної літератури

Закон України “Про банки та банківську діяльність” №872-XII від 20 березня 1991 року, зі змінами та доповненнями

Закон України “Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi” №185/94-ВР вiд 23.09.94 р.

Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” №1201-ХІІ від 18 червня 1991 р.

Закон України “Про заставу” №2654-ХІІ від 02 жовтня 1992 р.

Декрет КМУ “Про систему валютного регулювання i валютного контролю” №15-93 вiд 19.02.93 р.

Інструкції про відкриття банками рахунків у національній і іноземній валюти, затверджена Постановою Правління НБУ №527 від 18.12.98 р.

Iнструкцiя про порядок здiйснення розрахункiв у iноземнiй валютi за експортно-iмпортними операцiями на умовах вiдстрочки платежiв чи поставок. Затверджено наказом НБУ №85 вiд 14.06.94 р.

Постанова КМУ i НБУ “Про типовi платiжнi умови зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв) i типовi форми захисних застережень до зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв), якi передбачають розрахунки в iноземнiй валютi” №444 вiд 21.06.95 р.

Постанова НБУ “Про організацію розрахунків по банківських платіжних картках” від 23.03.99 р. №135

Положення про порядок застосування ст.16 Декрету КМУ №15-93 вiд 19.02.93 р. “Про систему валютного регулювання i валютного контролю”. Затверджено постановою правлiння НБУ №212 вiд 04.07.97 р., у редакцiї постанови правлiння НБУ №280 вiд 20.07.98 р.

Положення про порядок реєстрацiї одержання резидентами кредитiв в iноземнiй валютi вiд iноземних кредиторiв. Затверджено постановою правлiння НБУ №144 вiд 07.05.97 р.

Положення з бухгалтерського облiку операцiй в iноземнiй валютi. Затверджено наказом Мiнфiну України №29 вiд 14.02.96 р.

Положення НБУ “Про кредитування”, затверджене постановою Правління НБУ від 28.09.95 р. № 246 (з врахування змін від 29.04.96 р. № 361)

Положення НБУ “Про порядок формування і використання коштів резерву на можливі втрати по кредитах комерційних банків”, затверджене постановою Правління НБУ від 31.01.96 р. № 20

Правила використання готiвкової iноземної валюти на територiї України. Затверджено постановою правлiння НБУ №119 вiд 26.03.98 р.

Асалієв А., Іванова Н. Практичний посібник про банківську діяльність. - М: Економіка та фінанси, 1995. - 626 с.

Ачнасов А.І. Активні операції комерційних банків. - М.: АО “Консалтбанкир”, 1994. - 80 с.

Банківські операції. / За ред. А.М. Мороз, М.І. Савлук. - К. КНЕУ, 2002. - 476 с.

Банківська справа. / За ред. О.И. Лаврушина. - М.: Фінанси і статистика, 2001. - 667 с.

Бондаренко Л. Поняття кредитного портфеля комерційного банку і критерії його конкурентоспроможності. // Вісник НБУ. - 2003. - №3. - с.31-33

Владичин У.В. Роль кредитування в економічному зростанні України. // Фінанси України. - 2004. - №1. - с.96-103

Внукова Н.М. Факторинг: Проблеми та шляхи розвитку в Україні.// Банківська справа. -1998. -№ 3. - с.36-39

Вожхов А.П. Формування ресурсів комерційних банків. // Фінанси України. - 2003. - №1. - с. 116-128

Гуцал І.Р., Дзюблюк О.В. Оптимізація управління активами і пасивами комерційного банку. // Фінанси України. - 2002. - №5. - с. 129

Зозуля Т.О. Визначення якості активів комерційних банків. // Фінанси України. - 1998. - №7. - с.107-111

Калина А.В. Ринок цінних паперів. - К.: МАУП, 1997. - 216 с.

Клименко Т. Кредитна діяльність банків України.// Економіка України.-2000.- №3. - с. 34-39

Кредити. Інвестиції. / За ред. А.Г. Кулаков. - М.: Приор, 1995. - 144 с.

Кротюк В., Кіреєв О., Корчева Г. Фінансовий стан банків України у першому півріччі 2002 року та шляхи підвищення їх ефективної діяльності.// Вісник НБУ.-2002.- №10. с. 3, 9

Литвин Н. Методика комплексного аналізу валютних операцій комерційного банку.// Вісник НБУ. - 2002. - №8. - с.29-33

Лобанова А.Л. Аналіз активних операцій комерційних банків. // Фінанси України. - 2002. - №6. - с. 99

Лобанова А.Л. Перспективи розвитку ринку нетрадиційних банківськіх послуг.// Фінанси України. -2003. - №3. - с.133 - 139

Основи банківської справи. / За ред. А.М. Мороз. - К.: Лібра, 1994. - 330с.

Олексієнко М.Д. Банківські гарантії та поручительства. // Фінанси України. - 2000. - №7. - с. 112

Павлюк С.М. Кредитні ризики та управління ними. // Фінанси України. - 2003. -№11. -с.105-111

Понаморенко О. В. Аналіз кредитної діяльності комерційних банків України.// Фінансовий консультант.-2000.-№1-2. с. 67-69

Потійко Ю.А. Розподіл банківських активів в Україні. // Фінанси України. -2002. - №6. - с.87-93

Примостка Л. Управління активами і пасивами комерційного банку. // Вісник НБУ. - 2001. - №2. - с.39-43

Примостка О.О. Аналіз ефективності діяльності комерційних банків.// Фінанси України. - 2003. - №4. - с.97-101

Пшик Б.І. Модель управління активами і пасивами банку. // Фінанси України. -2003. - №5. - с.115-121

Семениченко Ю.К. Проблеми оцінки прибутковості основних операцій банків України. // Фінанси України. -2000. - №10. - с.111-117

Стрельников М. Банківське кредитування підприємства, відображення кредитних операцій в бухгалтерському та податковому обліку. // Бухгалтерський облік та аудит. - 2002. - №6. - с.56-63

Туник Г.М. Регулювання кредитної діяльності банку.// Фінанси України.-2002.-№4.-с. 122-125

Цигалов С.А. Особливості функціонування комерційних банків на ринку цінних паперів. // Фінанси України. - 2000. - №6. - с. 122

Шпачук В. Найпоширеніші проблеми в банківський діяльності та першочергові заходи їх вирішення. // Вісник НБУ.-2002.-№10.-с.45

Додаток 1

Баланс КБ ПриватБанк

(тис. грн.)

Найменування статті	На 01.01.05	На 01.01.04
Активи
Готівкові кошти в касі	183 658	117 870
Кошти в НБУ	550 876	283 333
Кошти на коррахунках “Ностро”	112 133	291 313
Міжбанківські кредити	301 821	473 141
Кредит юридичним особам	3 045 659	1 916 450
Кредити фізичним особам	238 463	89 218
Нараховані доходи	132 432	106 711
Цінні папери	102 970	170 398
Основні засоби банку та нематеріальні активи	213 288	123 944
Інші активи	514 186	457 340
Резерви під кредити	- 487 437	- 419 195
Всього активів	4 908 049	3 610 523
Зобов'язання
Кошти на коррахунках “Лоро”	249 610	76 507
Міжбанківські депозити	206 705	185 454
Кредити НБУ	11 796
Кредити міжнародних фінансових організацій	53 586	33 841
Депозити юридичних осіб	645 567	249 391
Депозити фізичних осіб	1 391 319	788 953
Розрахунки по цінним паперам	24 536	79 263
Нараховані витрати	21 783	11 714
Інші зобов'язаня	1 932 402	1 905 207
Всього зобов'язань	4 537 313	3 330 330
Капітал
Статутний капітал банку	186 000	140 000
Резерви банку	80 161	57 271
Результат минулих років	67 880	51 284
Результат поточного року	36 695	31 638
Переоцінка цінних паперів
Всього капіталу	370 735	280 193
Всього зобов'язань та капіталу	4 908 049	3 610 523

Додаток 2

Баланс КБ ПриватБанк

(тис. грн.)

Найменування статті	На 01.01.06	На 01.01.05
Активи
Готівкові кошти в касі	377 995	183 658
Кошти в НБУ	100 065	550 876
Кошти на коррахунках “Ностро”	240 884	112 133
Міжбанківські кредити	303 568	301 821
Кредит юридичним особам	3 905 908	3 045 659
Кредити фізичним особам	877 588	238 463
Нараховані доходи	220 820	132 432
Цінні папери	152 282	102 970
Основні засоби банку та нематеріальні активи	324 739	213 288
Інші активи	379 844	514 186
Резерви під кредити	- 562 063	- 487 437
Всього активів	6 321 630	4 908 049
Зобов'язання
Кошти на коррахунках “Лоро”	66 648	249 610
Міжбанківські депозити	274 941	206 705
Кредити НБУ		11 796
Кредити міжнародних фінансових організацій	72 596	53 586
Депозити юридичних осіб	689 254	645 567
Депозити фізичних осіб	2 606 133	1 391 319
Розрахунки по цінним паперам	229 976	24 536
Нараховані витрати	33 222	21 783
Інші зобов'язаня	1 799 420	1 932 402
Всього зобов'язань	5 772 184	4 537 313
Капітал
Статутний капітал банку	260 000	186 000
Резерви банку	135 574	80 161
Результат минулих років	3 083	67 880
Результат поточного року	53 191	36 695
Переоцінка цінних паперів	97 598
Всього капіталу	549 446	370 735
Всього зобов'язань та капіталу	6 321 630	4 908 049

Додаток 3

Баланс КБ ПриватБанк

(тис. грн.)

Найменування статті	На 01.01.08	На 01.01.07
Активи
Готівкові кошти в касі	686 072	377 995
Кошти в НБУ		100 065
Кошти на коррахунках “Ностро”	544 179	240 884
Міжбанківські кредити	156 649	303 568
Кредит юридичним особам	6 000 746	3 905 908
Кредити фізичним особам	2 113 861	877 588
Нараховані доходи	377 999	220 820
Цінні папери	198 325	152 282
Основні засоби банку та нематеріальні активи	456 680	324 739
Інші активи	91 961	379 844
Резерви під кредити	- 836 712	- 562 063
Всього активів	9 789 760	6 321 630
Зобов'язання
Кошти на коррахунках “Лоро”	68 721	66 648
Міжбанківські депозити	185 150	274 941
Кредити НБУ	108 610
Кредити міжнародних фінансових організацій	605 823	72 596
Депозити юридичних осіб	769 406	689 254
Депозити фізичних осіб	3 316 102	2 606 133
Розрахунки по цінним паперам	504 621	229 976
Нараховані витрати	56 824	33 222
Інші зобов'язаня	3 162 597	1 799 420
Всього зобов'язань	8 777 854	5 772 184
Капітал
Статутний капітал банку	700 000	260 000
Резерви банку	187 053	135 574
Результат минулих років	8 304	3 083
Результат поточного року	60 549	53 191
Переоцінка цінних паперів		97 598
Всього капіталу	955 906	549 446
Субординований борг	56 000
Всього капіталу з урахуванням субординованого боргу	1 011 906
Всього зобов'язань та капіталу	9 789 760	6 321 630

Додаток 4

Звіт про прибутки і збитки

КБ ПриватБанк

на 1 січня 2007 року

Найменування статті	На 01.01.07	На 01.01.06
Процентний дохід	536 128	423 231
Процентні витрати	322 219	286 604
Чистий процентний дохід	213 909	136 627
Дохід від комісій	223092	184 327
Витрати від комісій	15 198	14 033
Чистий комісійний дохід	207 894	170 294
Дивідендний дохід	300	272
Чистий торгівельний дохід	64 743	78 189
Прибуток/збиток від інвестиційних цінних паперів	2 316	39 160
Інший операційний дохід	9 385	10 683
Усього доходів	498 547	435 225
Загально адміністративні витрати	(223 291)	(156 135)
Витрати на персонал	(172 046)	(115 885)
Прибуток від операцій	103 210	163 205
Чисті витрати на формування резервів	(59 760)	(125 044)
Прибуток до оподаткування	43 450	38 161
Податок на прибуток	(6 979)	(6 211)
Прибуток після оподаткування	36 471	31 950
Чистий прибуток банку	36 471	31 950

Додаток 5

Звіт про фінансові результати

КБ ПриватБанк

на 1 січня 2008 року

Найменування статті	На 01.01.08	На 01.01.07
Процентні доходи	632 512	536 128
Процентні витрати	351 031	322 219
Чистий процентний дохід	281 481	213 909
Доходи від комісій	303 363	223 092
Витрати від комісій	23 820	15 198
Чистий комісійний дохід	279 543	207 894
Дивідендний дохід	338	300
Чистий торгівельний дохід	165 004	64 743
Прибуток/збиток від інвестиційних цінних паперів	2 347	2 316
Інший операційний дохід	38 549	9 385
Усього доходів	767 264	498 547
Загально адміністративні витрати	(294 677)	(223 291)
Витрати на персонал	(219 794)	(172 046)
Прибуток від операцій	252 793	103 210
Чисті витрати на формування резервів	(96 552)	(59 760)
Прибуток до оподаткування	156 271	43 450
Податок на прибуток	(5 483)	(6 979)
Прибуток після оподаткування	150 788	36 471
Чистий прибуток банку	150 788	36 471

Додаток 6

Звіт про фінансові результати

КБ ПриватБанк

на 1 січня 2009 року

Найменування статті	На 01.01.09	На 01.01.08
Процентні доходи	1 361 766	632 512
Процентні витрати	849 195	351 031
Чистий процентний дохід	512 571	281 481
Доходи від комісій	483 463	303 363
Витрати від комісій	38 375	23 820
Чистий комісійний дохід	445 488	279 543
Дивідендний дохід	167	338
Чистий торгівельний дохід	65 197	165 004
Прибуток/збиток від інвестиційних цінних паперів	105	2 347
Інший операційний дохід	15 154	38 549
Усього доходів	1 038 682	767 264
Загально адміністративні витрати	(390 413)	(294 677)
Витрати на персонал	(306 587)	(219 794)
Прибуток від операцій	341 682	252 793
Чисті витрати на формування резервів	(263 480)	(96 552)
Прибуток до оподаткування	78 202	156 271
Податок на прибуток	(17 653)	(5 483)
Прибуток після оподаткування	60 549	150 788
Чистий прибуток банку	60 549	150 788