Банківські інституції поступово віддають найперспективніші сегменти ринку конкурентам. Падає дохідність їх діяльності. Провідні банки Європи, Америки, Азії вимушені скорочувати філійну мережу, масово звільняти працівників. Із банківської діяльності поступово зникають креативність, інноваційність, оскільки в її основі лежать оцінки рівня ризиків. Банки змушені мінімізувати ризики, тоді як сучасний інвестиційний ринок потребує не мінімальних, а оптимальних ризиків. Зростає конкуренція з боку небанківських інститутів, - як фінансових, так і нефінансових, діяльність яких не обмежена обов'язковими нормативами, встановленими для банків.

Банківська система України, ледь ставши на ноги, вже зазнає дії зазначених суперечностей. Не слід випробовувати її на міцність. Сьогодні українським банкам потрібен обережний, латентний протекціонізм; невиважений допуск зарубіжних банків на національний ринок банківських послуг нам протипоказаний.

Розглянемо коротенько про особливості валютного ринку у 2007 році. До серпня на ринок надходили надзвичайно високі обсяги іноземної валюта, зумовлені насамперед суттєвим збільшенням позитивного сальдо торговельного балансу. Зростали обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну та істотно прискорилися процеси приватизації державного майна. Це дало змогу НБУ викуповувати надлишкову пропозицію валюти та нарощувати міжнародні резерви.

Наголосимо на важливості операцій Національного банку з іноземною валютою для України як країни з перехідною економікою. Натомість у країнах і з розвинутою ринковою економікою курсова політика та операції з іноземною валютою не є надто важливими для монетарної політики центральних банків, які зосереджуються в основному на операціях із національною грошовою одиницею. Позитивні результати валютно-курсової політики НБУ останніх років засвідчують її значимість не лише для монетарної політики, а й економіки в і цілому. Номінальна курсова стабільність, сприятлива динаміка реального обмінного курсу, розвиток валютного курсу, суттєве зростання золотовалютних резервів забезпечили її позитивний вплив на стримування інфляції, зниження відсоткових ставок, розвиток експорту, економічне зростання, збільшення реальних доходів населення тощо. Діюча система валютного регулювання підтвердила свою ефективність.

Розглянемо деякі проблеми правового регулювання фінансово-кредитних відносин та банківської діяльності в Україні.

Торкнемось такої форми адміністративного регулювання діяльності банків, як ліцензування. Проаналізувавши сучасний стан правового регулювання процедур отримання банківської ліцензії та письмових дозволів на здійснення окремих операцій, дійдемо висновку про можливість підвищення ефективності цих процедур на основі вдосконалення організаційних засад цієї діяльності.

Що стосується проблеми інвестування економічного зростання, то економічне зростання, що відбувається нині, не супроводжується економічним розвитком. Для модернізації виробництва не вистачає грошей. їх приплив неможна забезпечити через бюджетне фінансування, а банківські кредити відносно дорогі. Ефективний засіб суттєвого збільшення обсягів депозитів фізичних осіб - збільшення суми гарантування вкладів.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) створений на виконання Указу Президента України від 10 вересня 1998 року №996/98.

Фонд засновано з метою забезпечення захисту інтересів фізичних осіб - вкладників банків. Фонд є державною, спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд функціонує на засадах, встановлених Законом України від 20 вересня 2001 року №2740-III "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб".

Фонд гарантує вклади громадян, розміщені в банках - учасниках Фонду в національній та іноземній валюті, включаючи відсотки у розмірі вкладів, але не більше 50 000 гривень по вкладах у кожному банку на день настання недоступності вкладів. Вклади до 1 гривні не відшкодовуються.

Фонд гарантує вклади фізичних осіб в банках України, які є учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду. Двічі на рік Фонд публікує в офіційних засобах масової інформації реєстр банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду.

"Райффайзен Банк Аваль" зареєстрований у Реєстрі банків - учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в 1999 році, про що видано відповідне свідоцтво учасника Фонду №112 від 02.09.1999 р.

З 1999 року Райффайзен Банк Аваль регулярно сплачує усі належні збори до Фонду гарантування, розмір яких встановлено діючим законодавством України. На сьогоднішній день сума відрахувань до Фонду складає 0,25% від суми вкладів фізичних осіб станом на початок півріччя та сплачується банком щоквартально. Між "Райффайзен Банк Аваль" та Фондом укладено генеральну угоду про співробітництво, згідно з якою Райффайзен Банк Аваль може бути визначений банком-агентом Фонду з виплати відшкодувань за рахунок коштів Фонду вкладникам банків-учасників Фонду, у разі настання недоступності вкладів у банку-учаснику.

Тепер трохи про проблеми попиту на гроші. Проведений економетричний аналіз засвідчив, що грошова маса, дохід, ціни та відсоткова ставка є коінтегрованими, тобто між ними існують довгострокові зв'язки. Дослідження може слугувати базою для подальших наукових розвідок із питань вивчення динаміки грошових агрегатів для обґрунтованого проведення монетарної політики.

Досліджуючи питання іпотечного кредитування дійдемо висновку, що в Україні бракує довгострокових банківських ресурсів у необхідних обсягах і за прийнятними процентними ставками. Чим більше ресурсів спрямовуватиметься в іпотечне житлове кредитування, тим нижчий буде відсоток, тим більше населення зможе скористатися кредитом, збільшиться попит на нерухомість та іншу супутню продукцію, зростатиме виробництво, багатшатимуть люди, більше ресурсів формуватиметься банківською системою. Завдяки розвитку іпотечного кредитування за цією схемою виникнуть так звані регенераційні банківські ресурси, тобто ресурси, які накопичуються в банках унаслідок мультиплікативного впливу іпотечного кредитування на економіку загалом.

На макрорівні ресурси, сформовані банками та розміщені у прибуткові активи, повертаються у банківську систему в трансформованому вигляді; їх якість змінюється під впливом кредитно-інвестиційного мультиплікатора, який впливає на кількість грошей в обігу і на процеси інфляції та девальвації. Розглянемо такі висновки та рекомендації: Основним фактором розвитку банківської системи на сучасному етапі є економічне зростання країни. Його прискоренню сприяла грошово-кредитна політика, реалізація якої зумовила збільшення кредитів в економіку та зростання рівня монетизації, забезпечила стабільність валютного ринку та обмінного курсу при значному збільшенні резервів НБУ. Відтак основні принципи грошово-кредитної політики, сформованої у 2003 - 2006 роках, необхідно зберегти. Щоб запобігти можливій дестабілізації гривні у майбутньому, слід законодавчо закріпити необхідність узгодження дій Міністерства фінансів, Державного казначейства і Національного банку України. Важливим аспектом у структурній перебудові банківської системи нині повинно стати створення місцевих, регіональних, кооперативних та спеціалізованих банків, розвиток банків для малого та середнього бізнесу. На державному рівні регулювання банківської діяльності насамперед повинно стосуватися створення ефективної системи оподаткування, яка б стимулювала переорієнтацію вкладень банків у реальний сектор економіки. Одним із визначальних факторів розвитку банківської системи є формування правової бази. Комплексною програмою розвитку банківської системи України на 2006 - 2008 роки передбачається адаптація банківського законодавства України до законодавства ЄС та рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду. Зокрема це стосується захисту прав кредиторів, формування спостережних рад комерційних банків, стимулювання підвищення капіталізації та збільшення обсягів залучення коштів фізичних і юридичних осіб, недопущення перекладання на банки не властивих їм функцій контролюючих органів тощо. Одним із найпріоритетніших національних фінансових інтересів у фінансово-кредитній системі України є перетворення вітчизняного фондового ринку на ефективний та гнучкий механізм перерозподілу фінансових ресурсів і трансформації заощаджень у інвестиції, адекватний умовам ринкової економіки, а в підсумку - на реальний чинник інвестиційного процесу. Для розвитку системи іпотечного кредитування в Україні необхідно активізувати участь банків у кредитуванні населення під заставу нерухомості із застосуванням двох способів рефінансування банків: шляхом переуступки прав вимоги за іпотечними кредитами спеціалізованій організації або шляхом самостійного випуску та розміщення банками-кредиторами іпотечних облігацій, забезпечених пулами іпотек. Необхідно вдосконалити законодавчу та нормативну базу, що регулює діяльність іпотечного ринку. Окремі комерційні банки не можуть забезпечити надання тих величезних кредитних ресурсів, у тому числі в іноземній валюті, які потрібні для модернізації і технічного переозброєння галузей народного господарства, здійснення широкомасштабних заходів у таких сферах, як енергетика, екологія, видобуток сировини, впровадження науково-технічних розробок при значному скороченні традиційного джерела фінансування - коштів державного бюджету. Ці проблема можна вирішити шляхом створення банківських об'єднань, особливе місце серед яких посідатимуть банківські консорціуми, що створюються на спільній основі для здійснення кредитних, гарантійних та інших фінансових операцій з метою збільшення масштабів операції шляхом залучення додаткових ресурсів, розподілу ризиків, збереження певного рівня ліквідності. Для виявлення передумов виникнення фінансових проблем у банківській сфері необхідно вдосконалити процедуру банківського нагляду на основі оцінки ризиків. Упроваджені в банках другого рівня системи ризик-менеджменту потребують істотного поліпшення. Реалізація запропонованих заходів дасть змогу підвищити фінансову стабільність і стійкість банківської системи України, що, в свою чергу, вплине на забезпечення економічної стабільності держави, а також на формування бази для інтеграції України у Євросоюз.

Висновок