Фондова біржа і її роль у становищі фінансового ринку України

Якщо учасник біржових зборів порушує правила біржової торгівлі, то представник біржового комітету має право застосовувати такі санкції:

- накласти штраф у розмірі, що встановлений біржею. Штраф може бути накладений за розголошення інформації, що є комерційною таємницею, за нез'явлення брокера на торги (при цьому товар також знімається з торгів), за відмову або ухилення від оформлення договору купівлі-продажу. Якщо винні не сплатять штраф протягом зазначеного у правилах біржової торгівлі часу, то біржа має право списати його в безакцентному порядку, або продати брокерське місце через аукціон і виплатити винній особі суму, що залишилася після сплати штрафу;

- видалити винуватця з біржових торгів, наприклад, за поширення неправдивої інформації. Якщо ж ця інформація розповсюджується систематично, то винна особа може бути позбавлена брокерського місця;

- позбавити на певний час або назавжди права ведення біржових операцій на даній біржі;

- позбавити права продажу конкретної продукції на даних біржових торгах;

- затримати повернення внесеної застави;

- накласти арешт на товари, які зберігаються в приміщеннях, що належать біржі

Необхідно виділити обов'язковість наявності клірингової палати і центрального депозитарію, у якому зберігаються багато хто із сертифікатів акцій, що котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі.

Клірингова палата вирішує дві головні задачі: звірення інформації, подаваної членами біржі про заключенных них за день угодах; змикання початкової і кінцевої ланок у ланцюгах, по яких ті самі акції переходили з рук у руки протягом біржового дня. Порядок звірення наступний: за підсумками дня кожний з біржовиків подає в клірингову палату повний перелік всіх ув'язнених їм угод. В усіх випадках контрагентами є інші члени біржі, оскільки інвестори не мають доступу в торговий зал і зобов'язані робити операції тільки через біржовиків. Клірингова палата наступного дня повертає кожному члену біржі його ж список, але вже розділений на двох частин. У першої - угоди, зведення про які в точності збігаються з тими, котрі минулого подані зазначеними в списку контрагентами. В другий - угоди, що контрагенти, зазначені біржовиком, у своїх списках не привели. Крім того, додається третя частина, складена кліринговою палатою: угоди, по яких інші члени біржі числять даного біржовика своїм контрагентом, а він ці угоди у своєму списку не привів [21].

Якщо з першою частиною списку турбот ні, то з другий і з третьої частинами біржовики зобов'язані ретельно розібратися. Підкреслимо: не торкаючись інтересів своїх клієнтів. Адже біржовик, зробивши угоду, дає підтвердження замовнику - доручення виконане. І клієнта не повинна стосуватися звірення, навіть якщо в ході її з'ясовується, що відбулося непорозуміння і контрагент угоду або взагалі не зафіксував, або вважає, що вона була укладена на інших умовах. При «з'ясуванні відносин» біржовики домовляються, хто візьме на себе витрати, зв'язані з виправленням помилки. У будь-якому випадку витрати несуть самі біржовики.

Немає великої необхідності говорити про те, що звірення «ловить» саме помилки. Украй рідкі випадки, коли біржовики свідомо спотворюють зведення про ув'язнених ними угодах. Контрагенти швидко запідозрять негарне, і тоді нечистий на руку біржовик прогорить - йому просто не з ким буде проводити операції.

Звірення закінчується тим, що біржовики направляють у клірингову палату уточнені списки угод, а палата перевіряє, чи всі проблеми зняті. Потім йде відсівання проміжних ланок: якщо той самий пакет акцій за день побував у руках десяти біржовиків, те повний розрахунок необхідний тільки між першим і десятим.

Підсумкові дані клірингова палата повідомляє в депозитарій. Далі можливі два варіанти. Перший: клієнт хоче, щоб куплені їм акції були зареєстровані «на вуличне ім'я», тобто за брокерською фірмою, що виконала його замовлення. Це найпростіший варіант - немає потреби виписувати сертифікат, просто в обліку, що ведеться в депозитарії, робиться відповідна запис. Другий варіант: клієнт хоче одержати сертифікат акцій на руки. При цьому з депозитарію спрямовується інформація агенту по трансферті про те, що необхідно виписати сертифікат і доставити його власнику. Оскільки акції в США іменні, старий сертифікат погашається в будь-якому варіанті - або знищується, якщо він був на руках у колишнього власника, або вносяться зміни в облікові записи, якщо акції значилися в депозитарії зареєстрованими на «вуличне ім'я» і як такий сертифікат не виписувався. Ясно, що порядок реєстрації паперів «на вуличне ім'я» спрощує оформлення угод і зменшує обсяг роботи як для депозитарію, так і для агентів по трансферті, адже біржовики перекидаються великим числом акцій. До того ж частина угод відбувається між інвесторами, що користаються послугами однієї і тієї ж посередницької фірми [16].

Практика реєстрації «на вуличне ім'я» можлива лише тоді, коли в самих біржових фірмах налагоджена гранично чітка система обліку укладених угод. На фірмі повинне бути точно відомо, кому і які з акцій, зареєстрованих на неї в депозитарії, насправді належать. Заплутатися в оформлювальних операціях так само легко, як і втратити довіру клієнтів. Тому біржові фірми додають винятково велике значення постановці справи в їхніх допоміжних підрозділах.

При обслуговуванні фондових операцій багато послуг допоміжного характеру, націлені на забезпечення безперебійного оформлення угод з цінними паперами, чіткості в доведенні дивідендних і процентних платежів до адресатів і т.д., виконують комерційні банки. З доручення корпорації, що випустила цінні папери, банк може виступати в наступних якостях.

1. Агент але трансферту. У цій якості банк веде реєстр власників цінних паперів, вносить у нього всі зміни, що стосуються зміни чи власника зведень, насамперед адресних, про наявних власників, а також виписує сертифікати новим власникам, що купили відповідні папери, і перелічує дивіденди. Крім того, агент по трансферті може взяти на себе обслуговування акціонерів, що беруть участь у програмі реінвестування дивідендів, якщо корпорація, по акціях якої банк є трансферним агентом, має таку програму. Звичайно трансферний агент також розсилає акціонерам перед загальними зборами бланки доручень на голосування і веде підрахунок голосів на зборах.

2. Депозитарій (сховище) цінних паперів.

3. Агент по реєстрації. Функції банку-реєстратора укладаються у веденні обліку загального числа акцій, на які виписані сертифікати. У кожен момент воно повиннео в точності відповідати тому числу акцій, що було розміщено відповідно до статутних документів. Помилки при виписці сертифікатів дуже неприємні для акціонерного товариства - з'являються «зайві» акціонери, вони існують на папері як юридично повноправні власники акцій, а виходить, корпорація зобов'язана виплачувати їм дивіденди. Але фактично для корпорації їх немає як акціонерів -і ніяких коштів у статутний капітал вони не вносили і тільки претендують на частину прибутку, зароблений іншими.

Через особливу важливість функції реєстратора акціонерне товариство може використовувати як трансферного агента один банк, а як реєстратора - іншої. Тим самим забезпечується подвійний контроль за точністю облікового складу акціонерів, його повною відповідністю контингенту дійсних акціонерів. Контроль може бути досить строгим і при закріпленні функцій агентів по трансферті і реєстрації за одним банком, оскільки виписують сертифікати і стежать за тим, щоб не виписати їх на більше число акцій, чим дозволено емітувати, що служать двох різних підрозділів [16].

Відзначимо особливість, характерну для американського фондового ринку: банк, що взяв на себе місію представляти інтереси власників облігаційної позики і що підписав відповідне угоду з корпорацією-емітентом, автоматично стає і трансферним агентом, і реєстратором по даному випуску.



3. Практичне дослідження функціонування фондових бірж в Україні

3.1 Вивчення особливостей фондового ринку України

Ринок цінних паперів в Україні розпочав своє становлення у 1991 році з прийняттям Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (поновлено Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок»). Тоді Україна на законодавчому рівні отримала інструменти та професійних учасників ринку цінних паперів, які брали активну участь у створенні вітчизняного фінансового сектору економіки.

Найбільш важливим при визначенні правових засад здійснення державного регулювання ринку цінних паперів став Указ Президента України, яким 12 червня 1995 року утворено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» в Україні визначено її завдання, функції, повноваження, права, відповідальність та відносини з іншими державними органами з питань регулювання та контролю на ринку цінних паперів.

На фондовому ринку України діють акції, державні і муніципальні облігації, внутрішні позики, облігації підприємницьких структур, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, державні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, інвестиційні сертифікати.

Складовими елементами інфраструктури фондового ринку є: депозитарно-клірингові установи (забезпечують зберігання і обслуговування обігу цінних паперів в бездокументній формі проводять кліринг і розрахунок по договорах з цінних паперів), фондові біржі (укладають договори купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних, надають інформаційні послуги в сфері фондового ринку), торгово-інформаційні системи (організовують торгівлю на позабіржовому ринку, надають інформаційні послуги в сфері торгівлі цінними паперами), зберігачі і реєстратори цінних паперів (організовують зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках в цінних паперах, ведення обліку іменних цінних паперів в бездокументній формі, ведення реєстрів власників іменних цінних паперів), фондові посередники та організації, які забезпечують укладання угод та консалтингове супроводження.

Інфраструктура фінансових ринків постійно змінюється, оскільки змінюються самі ринки. Зафіксувати на довгий час певну конфігурацію інфраструктури як зразкову означає, що рано чи пізно учасники ринку перестануть нею користуватися в разі суттєвої зміни кон'юнктури або внаслідок процесу адаптації національних ринків до глобальних мереж. Тобто «зразкової» моделі не існує.

До введення в дію Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» модель інфраструктури прямо визначалася чинним Законом України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» і опосередковано - іншими спеціальними законами у сфері випуску та обігу цінних паперів (наприклад такі закони України: «Про Національну депозитарну систему», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» тощо).

Що стосується інфраструктури фондового ринку до введення в дію закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», то варто відмітити, що, по-перше, це так звана оптова модель (дворівнева). Її особливістю є те, що на верхньому рівні як торговельної (біржі), так і облікової систем (депозитарії) учасниками є виключно професіонали - торговці та/або зберігачі. Рахунки клієнтів ведуться суб'єктами нижнього рівня системи, який, на відміну від континентальної Європи, доповнений ще одним суб'єктом - реєстраторами власників іменних цінних паперів.

По-друге, основним обліковим інститутом діючої в Україні моделі є зберігачі. Будь-які члени (учасники) організатора торгівлі мають доступ до депозитарію верхнього рівня лише через відкриття рахунку в цінних паперах у зберігача. В Україні реалізована, умовно кажучи, французька модель інфраструктури, в той час як у США брокер фондової біржі є прямим учасником депозитарію, який обслуговує дану біржу, і не зобов'язаний відкривати рахунки у зберігача. По-третє, основним кліринговим інститутом в Україні є депозитарій. Це теж узгоджується з так званою французькою моделлю, згідно з якою центральний депозитарій цінних паперів здійснює кліринг «паперовий» (тобто на рахунках у цінних паперах), який у свою чергу є правовою підставою для провадження грошового клірингу та розрахунків. Український депозитарій верхнього рівня має ексклюзив щодо отримання ліцензії від регулятора з провадження розрахунково-клірингової діяльності, але він не може бути розрахунковим банком, тобто здійснювати функції грошового клірингу, переказу грошей тощо.

Отже, діюча модель є класичним варіантом реалізації принципу «виділення», тобто функції кожного інституту чітко розмежовуються, що у свою чергу покликано знизити ризик інфраструктури.

Так, в Україні структура фондового ринку донедавна виглядала таким чином:

1. організатор торгівлі (виключно лістинг, укладення угод, котирування тощо)

2. депозитарій (введення рахунків в цінних паперах зберігачів, керуючими якими є торговці - члени організатора торгівлі)

3. розрахунковий банк (ведення грошових розрахунків торговців-членів організатора торгівлі)

Однак, аналізуючи реальний стан, можна дійти висновку, що принцип «виділення» в реальній ринковій практиці не спрацював зокрема через невизначеність функцій та умов функціонування фондових бірж.

Регульований ринок - це комплекс установ, ядром яких, як правило, є організатор торгівлі (біржа). Вимоги Директиви ЄС 2004 р. до регульованих ринків неоднозначно вказують, що організатора торгівлі мають «оточувати» підприємства, які здійснюють і гарантують після торговельне обслуговування. Формування регульованих ринків у світовому масштабі відбувається через консолідацію інфраструктурних інститутів. Існує безліч прикладів такої консолідації, але важливим питанням є навколо кого вона відбувається - організатора торгівлі, центрального депозитарію тощо. Ініціаторами створення консолідованих регульованих ринків можуть бути підприємства, що за статусом не можуть бути віднесені ні до бірж, ні до депозитаріїв чи клірингових корпорацій. Відкритість ринку у цивілізованому суспільстві стає однією з основних умов його функціонування. Без інформаційної прозорості прийняття ефективних рішень будь-яким інвестором стає просто неможливим, відсутність достатньої інформації про емітента у відкритому доступі призводить до того, що інвестори просто знижують свою інвестиційну активність, а кошти, які б могли працювати на вітчизняному фондовому ринку, сьогодні у кращому разі працюють у тіньовому секторі країни, а в гіршому - на закордонних ринках.

Втім в Україні поки що не все гаразд із розвитком інформаційного поля, на фондовому ринку існує кілька проблем, які роблять його мало прозорим, або прозорим тільки на папері. Звітність емітента і оприлюднення звітності емітента є головними проблемами інформаційного поля. [13; 15-36]

Якщо повернутися до закону «Про цінні папери та фондовий ринок», то можна помітити ігнорування глобальних тенденцій. Окрім відсутності поняття «регульований ринок», віднині організатором торгівлі може вважатися тільки фондова біржа. Проте, на думку дослідників»… не зважаючи на те, буде чи ні на рівні законодавства застосований термін «регульований ринок», держава створить умови (а учасники ринку відгукнуться на ці ініціативи) і консолідація відбудеться за зручною для всіх фігурантів схемою…». Основні фондові біржі України: ПФТС (Позабіржова фондова торгова система), УФБ (Українська фондова бірж), УМВБ (Українська міжбанківська валютна біржа), УМФБ (Українська міжнародна фондова біржа) та багато інших малих бірж. Позабіржова торгова система(ПФТС) - це найбільший торгівельний майданчик України. Спочатку це була асоціація професійних учасників фондового ринку України «Позабіржова Фондова Торговельна Система» (ПФТС), зареєстрована наприкінці 1995 року. У вересні 1998 року була прийнята назва «Перша Фондова Торговельна Система» без зміни української абревіатури ПФТС. У липні 2005 року створено ВАТ «Фондова біржа ПФТС». Членами біржі є 176 професійних учасників ринку цінних паперів (провідних інвестиційних компаній та банків). ПФТС є кореспондованим членом Світової Федерації Фондових Бірж та членом Міжнародної Асоціації бірж країн СНД. Це найсучасніша з усіх фондових бірж України, вони розроблена за принципом Нью-йоркської фондової біржі Nasdaq, торги на ПФТС відбуваються напряму між учасниками минаючи біржу, біржа виконує функцію спостерігача за процесом торгівлі, контролює його, фіксує данні по проведених торгах і надає їх всім учасникам. Українська Фондова біржа створена в 1991 р. Це перший в Україні організований ринок цінних паперів. УФБ є закритим акціонерним товариством, з 2003 року втратила лідерство серед фондових бірж і поступилася ПФТС. Хоча Українська фондова біржа відіграє велике значення в розвитку економіки України, вона має досить жорсткий лістинг цінних паперів. Саме тому акціонерним товариствам досить складно відповідати вимогам УФБ, завдяки чому багато компаній обирають для себе ПФТС, а не УФБ.

3.2 Показники роботи фондового ринку та фондових бірж за 2012 р.

Динаміка обсягів торгівлі на УФБ за данимизвіту УФБза 9 місяців 2012 року характеризується позитивною тенденцією до зростання. Показники біржової активності у порівнянні з аналогічним періодом минулого року збільшилися на 70,35%. Біржовий обіг за підсумками роботи УФБ у звітному періодісклав 14,6 млн. грн. (відповідний показник 2011 року - 8,6 млн. грн.).

Структура учасників на кінець звітного періоду у складі членів УФБ налічується 52 учасники, з них30 членів - торговці цінними паперами, решта 22 - банківські установи. (рис. 2.1) [5].

Рис. 2.1. Структура членів УФБ

З початку поточного року до переліку членів УФБ увійшли 2 торговці цінними паперами, було виключено зіскладу - 14.

Станом на 30.09.2012 року в біржовому списку УФБ перебувало 75 фінансових інструментів 68 емітентів: 3 інструменти - в лістингу біржі, решта - у позалістинговому котируванні.

Протягом звітного періоду до Котирувального списку «Б» (2 рівень лістингу) було включено акції іменні прості ПАТ «ЗНКІФ «ЕФЕКТИВНІ ІНВЕСТИЦІЇ» (11.08.2012 р.) та акції іменні прості ПАТ «Київський ювелірний завод» (27.09.2012 р.).

Найбільшу питому вагу у структурі біржового списку УФБ незмінно займають акції (90% від загальної кількості фінансових інструментів). (рис2.2) [5].

Рис. 2.2. Структура цінних паперів



За 9 місяців 2012 року на УФБ та її філіях відбулося 72 торговельні сесії (за аналогічний період 2011 року - 32 сесії). Середньомісячний обсяг торгівлі склав 1,6 млн. грн. (відповідний показник 2011 року - 0,95 млн. грн.), за торгівельну сесію - 0,20 млн. грн. (в 2011 році - 0,27 млн. грн.).

Протягом звітного періоду на УФБ та її філіях укладено 1 707 угод (з них 1 702 - на УФБ, решта угод - на філіях біржі). У розрізі фінансових інструментів об'єктами угод, укладених в найбільшій кількості (1 401), служили деривативи.

Найбільший обсяг торгів був зафіксований на вторинному ринку акцій і становив 8,27 млн. грн., що складає 56,61% від біржового обігу за 9 місяців 2012 року. Найвища біржова активність спостерігалася у травні звітного періоду. Обсяг торгів у травні склав 3,3 млн. грн., що становить 22,6% від біржового обігу за звітний період.

Інформація про обсягиторгівліціннимипаперами на УФБ та їїфіліях за 9 місяців 2012 року відображена в таблиці.

Обсяги торгів

	Кількість сесій	Кількість угод	Кількість реалізованих цінних паперів, шт.	Обсягторгів, грн.
м. Київ	68	1 702	360913 857	13697990,94
Східно-Українськафілія	2	3	1 694	29 190,30
Івано-Франківськафілія	1	1	11 769 617	823 873,19
Кримськафілія	1	1	412 372	61855,80
Всього	72	1 707	373097 540	14612910,23

На вітчизняному фондовому ринку у першому півріччі поточного року спостерігаються позитивні тенденції його динамічного розвитку. Цьому тренду на думку Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР, комісії) сприяло вдосконалення законодавчої та нормативної бази, підвищення рівня захисту прав акціонерів, спрощення механізмів емісії цінних паперів та підвищення активності учасників фондового ринку. Серед головних характеристик цього періоду слід виділити насамперед високу активність біржової діяльності.

За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами протягом січня-червня 2012 року становив 113,64 млрд. грн. Цей показник майже відповідає даному результату за весь 2011 рік - 131,29 млрд. грн.

Протягом січня-червня 2012 року порівняно з даними аналогічного періоду 2011 року обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився майже у 2,5 рази (або на 66,70 млрд. грн.), тоді коли у січні-червні 2011 року цей показник становив лише 46,93 млрд. грн.

Зміни фондового індексу ПФТС і УФБ. за останні 360 біржових дні були суттєвими, на початку ми бачимо довгий ціновий коридор в якому показник фондових індексів пробув 3 місця, потім був досить стрімкий рух на верх, але згодом ринок обвалився до мінімуму 2010 р. (рис2.4)

Індекси ПФТС і УФБ на річному графіку рухаються майже без розбіжностей, тому нижче буде графік тільки одного індексу UX.Індекси інших малих бірж рухались дещо інакше, але професіональні аналітики їх навіть не аналізують, так як вони не відображають загальної інформації про стан фондового ринку та економіки, так як індекси розвинутих бірж. [4]

Рис. 2.4. Динаміка зміни індексу UX



3.3 Показники роботи фондового ринку та фондових бірж за 2013 р.

Що стосується показників діяльності фондового ринку за 2013 рік, то загалом, упродовж минулого року фондовий ринок систематично демонстрував певну стабільність усіх своїх показників. Так, протягом 2013 року, порівняно з даними за 2012 рік, обсяг біржових контрактів з цінними паперами збільшився на 11,99% у порівнянні з 2012 роком. Станом на 1 січня 2014 року цей показник склав 263,67 млрд грн, тоді як минулого року він становив 235,44 млрд грн, що говорить про те, що песимістичні прогнози учасників ринку не справдилися, і фондовий ринок представляє інтерес для інвесторів та його учасників. Найбільший обсяг торгів серед усіх фінансових інструментів було зафіксовано з державними облігаціями - 179,12 млрд грн або 67,78% від загального обсягу виконаних біржових договорів, що свідчить про довіру інвесторів до консервативних інструментів, друге місце посідають операції з облігаціями підприємств - 26,36 млрд грн або 9,98%. Якщо ж говорити про операції з акціями, то їх об'єм склав 23,44 млрд грн або 8,87% від загального обсягу.

Також 2013 рік характеризувався зростанням таких важливих показників, як капіталізація лістингових компаній фондового ринку та співвідношення капіталізації лістингових компаній до ВВП: так, якщо говорити про числове вираження першого показника, то станом на кінець 2013 року він перевищував 275 млрд грн, тоді як наприкінці минулого року складав приблизно 180 млрд грн. Цесвідчить про підвищення вартісної оцінки компаній, які пройшли процедуру лістингу та занесені добіржового реєстру організаторів торгівлі. Водночас збільшилось співвідношення капіталізації лістингових компаній до ВВП: цей показник наразі становить 19,66%, тоді як попереднього року він складав 13,66%.

В останні роки продовжилась тенденція збільшення обсягу торгів на ринку цінних паперів.

Так, цей показник у 2013 році становив 2 530,87 млрд грн, що більше обсягу виконаних договорів у 2012 році на 359,77 млрд грн. У той же час, темпи зростання фондового ринку були випереджаючими порівняно з ВВП: обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив показник ВВП країни майже у два рази (рис. 2.5.). Це свідчить про розвиток економіки держави в цілому та розвиток фондового ринку зокрема, а також швидкі темпи цього поступу. Важливим показником розвитку фондового ринку та фінансової системи країни взагалі є частка капіталізації лістингових компаній у ВВП країни. Як відображає таблиця 1, акціонерний капітал є найбільш розвиненим у США та Великобританії, у той час як в Україні ця цифра поки що невелика.

Рис. 2.5. Порівняльні дані обсягів торгів на ринку цінних паперів та ВВП, (млрд. грн.)

За результатами торгів на організаторах торгівлі, обсяг біржових контрактів (договорів) з цінни ми паперами у 2013 році становив 263,67 млрд грн, що більше на 11,99% у порівнянні з 2012 роком (рис. 2.6.).



Рис. 2.6. Обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах

Хоча у 2013 році обсяг торгів цінними паперами на біржовому ринку зріс на 28,23 млрд. грн, частка біржового ринку в загальному обсязі торгів на ринку цінних паперів зменшилася на 0,6% та становила 12,59% (рис. 2.7.)

Рис. 2.7. Частка біржового ринку в загальному обсязі торгів

Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів, є забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з іншими джерелами, капіталу. Залучення інвестицій у цінні папери відбувається шляхом придбання цінних

паперів в процесі їх емісії. Акції та облігації є найефективнішим джерелом отримання додаткових фінансових ресурсів для фінансування поточної господарської діяльності, довгострокових проектів підприємств і держави.

Однак, показник обсягу залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку, який за результатами 2013 року становив 67,23 млрд грн, нижчий за показник обсягу залучених довгострокових кредитів (100,97 млрд грн). Разом з тим, можна відмітити стабільність цього показника протягом останніх років (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Залучення інвестицій в економіку України у 2009-2013 роках, млрд.. грн.

Також варто розглянути такий показник, як обсяг випусків емісійних цінних паперів, що відображає наміри підприємств щодо збільшення своєї капіталізації та їх зацікавленість у залученні інвестицій за допомогою цінних паперів. Станом на 31.12.2013 року, загальний обсяг усіх зареєстрованих регулятором випусків цінних паперів становив 1 122,51 млрд грн.



Рис. 2.9. Динаміка обсягу зареєстрованих Комісією випусків цінних паперів (наростаючим підсумком), млрд грн.

Рис. 2.10. Обсяг зареєстрованих Комісією випусків цінних паперів у 2009-2013 роках, млрд грн

Загальний обсяг випусків емісійних цінних паперів у 2013 році зменшився на 39,87% порівняно з 2012 роком, разом з тим, обсяг емісії цінних паперів у 2013 році майже на 13% перевищив обсяг емісії цінних паперів у 2011 році (рис. 2.10.).

Протягом 2013 року регулятор зареєстрував 247 випусків акцій на суму 15,84 млрд грн, що майже у три рази менше порівняно з 2012 роком (рис. 2.11.) Основним фактором зменшення обсягів емісії є згортання участі іноземних банківських інституцій у капіталі банків України, наслідком чого стало зменшення статутних капіталів кількох банків з іноземним капіталом.

Рис. 2. 11. Обсяг зареєстрованих Комісією випусків акцій у 2009-2013 роках, млрд грн

У ІІ кварталі 2013 року спостерігається найбільший обсяг зареєстрованих випусків акцій (7,91 млрд грн).

Найбільші обсяги випусків акцій, зареєстрованих Комісією, належали емітентам, основними видами економічної діяльності яких була фінансова діяльність (3,75 млрд грн, або 23,67% від загального обсягу), операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям (3,19 млрд грн, або 20,11%), а також будівництво (3,01 млрд грн, або 18,97%).

Характерною особливістю ринку акцій у 2013 році можна назвати факт щомісячного коливання волатильності акцій від меншого значення на початку місяця до максимального значення перед завершенням місяця.

Аналізуючи 2013 рік, можна відмітити, що показник обсягу торгів акціями на ринку цінних паперів зменшився на 6,94% порівняно з 2012 роком, разом з цим, він перевищив показник 2011 року на 6,40% (рис. 2.12).

Рис. 2.12. Обсяг торгів акціями на ринку цінних паперів у 2009-2013 роках, млрд грн.

Ситуація на вітчизняному фондовому ринку протягом останніх років зазнала докорінних змін.

Поряд із традиційними операціями з фінансовими інструментами з'явилися нові продукти. Вони отримали назву «деривативи», або «похідні». Наразі ринок деривативів є доволі молодим сегментом фінансового ринку. Розвиток ринку похідних цінних паперів виступає одним із факторів ефективного функціонування фінансового ринку та відображає свій вплив на ефективне функціонування реального сектору економіки.

Емісія похідних цінних паперів. Зростання обсягу випуску похідних цінних паперів протягом останніх років свідчить про інтерес учасників ринку до фінансових інструментів, які створюють можливість для хеджування ризиків, являючи собою елементи «квазі» - страхування. Так, у 2013 році Комісією було зареєстровано дев'ять випусків опціонів на суму 22,89 млн грн. У порівнянні з 2012 роком, обсяг випусків опціонів збільшився на 19,45 млн грн.

Ринок похідних (деривативів) характеризується постійним зростанням обсягів операцій з похідними інструментами. За останні три роки сума контрактів з похідними (деривативами) помітно зросла: з 3,75 млрд грн у 2011 році до 24,91 млрд грн у 2013 році.

У 2013 році обсяг торгів похідними (деривативами) збільшився на 0,92 млрд грн порівняно з 2012 роком, що склало 0,98% від загального обсягу торгів на ринку цінних паперів.

Депозитарна діяльність провадиться учасниками фондового ринку відповідно до законодавства про депозитарну систему України. Зауважимо, що на кінець 2013 року регулятором видано дві ліцензії на здійснення депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів - ПАТ «Національний депозита рій України» (ПАТ «НДУ») та ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» (ПрАТ «ВДЦП»).

Станом на 31.12.2013 року депозитарії цінних паперів обліковували 1 336 цінних паперів, випуски яких зареєстровані у документарній формі існування, на рахунках у зберігачів цінних паперів знаходилось 65 016,73 млн шт. таких цінних паперів. У той же час, у бездокументарній формі існування депозитарії обліковували 13 398 цінних паперів, а на рахунках у зберігачів знаходилось 3 186 233,35 млн шт. таких цінних паперів.

Показники депозитарної діяльності, наведені в таблиці 37, свідчать про постійне збільшення кількості рахунків у цінних паперах - як зберігачів, так і власне емітентів, що обслуговуються депозитаріями, а також зростання кількості цінних паперів на цих рахунках. Це є підтвердженням загальної тенденції покращення кількісних і якісних показників депозитарної складової вітчизняного фондового ринку.

Сумарна кількість рахунків власників цінних паперів, за даними зберігачів та реєстраторів, у 2013 році склала 8,76 млн шт., що продовжило тренд до поступового їх зменшення. Варто зазначити, що кількість рахунків власників цінних паперах, за даними зберігачів, збільшилася на 8,42%, сягнувши позначки у 5,41 млн шт. (4,99 млн шт. у 2012

році), разом з цим зменшилася кількість рахунків власників цінних паперів на 30,75% (або на 1,01 млн шт. в абсолютному вираженні, за даними реєстраторів). Загальний тренд зменшення кількості таких рахунків у реєстраторів свідчить про результати процесу дематеріалізації акцій.

Підбиваючи підсумок головними перспективами фондового ринку України в тому що, підвищується ліквідність всіх бірж України з кожним роком, згодом якщо тенденція розвитку бірж буде продовжуватись, на розвиток Української економіки може влитись велика маса Іноземного капіталу. Інвестори інвестують тільки в ліквідні інструменти, це є безпечніше ніж інвестування в цінні папери, яких важко позбутися вразі здешевлення.



4. Шляхи підвищення ефективності функціонування фондового ринку в Україні

4.1 Удосконалення державного регулювання фондового ринку
України

Успішне функціонування інфраструктури фондового ринку є запорукою економічного поступу держави. Фондовий ринок України на сьогодні перебуває у стані кризи.

Українська криза пов'язана зі світовою фінансовою кризою 2008 року, яка є наслідком іпотечної кризи США, кризою на фінансових та грошових ринках США та Європи та відпливом інвестиційних ресурсів з країн, що розвиваються. Наслідком цього для України стали проблеми з ліквідністю, падіння попиту на цінні папери, волатильність національної валюти. Перешкодою на шляху інтеграції фондового ринку України до світового є низька ліквідність та капіталізація ринку цінних паперів, низька здатність відповідно реагувати на економічні та політичні події, високі ризики, низька прозорість, недостатня захищеність прав інвесторів і, як наслідок, необхідність у пошуку нових підходів у сфері вдосконалення державного регулювання фондового ринку.

Подальший розвиток та удосконалення державного регулювання фондового ринку України вимагають, з одного боку, максимального наближення до принципових засад функціонування розвинених ринків, але, з іншого - урахування специфіки завдань, пріоритетних напрямів розвитку фондового ринку України.

Ряд заходів, здійснених з боку держави у сфері стимулювання та виведення з кризи фондового ринку, залишаються нереалізованими, зокрема:

· запровадження нових інструментів на фондовому ринку;

· зосередження торгів цінними паперами на фондових біржах;

· консолідація біржової системи;

· централізація депозитарної системи.

З огляду на сучасний стан економіки, зокрема стан фондового ринку, на період до 2015 року зусилля держави мають бути спрямовані на вирішення таких основних завдань подальшого розвитку фондового ринку України:

1. Збільшення капіталізації, ліквідності та прозорості фондового ринку шляхом:

· суттєвого розширення пропозиції цінних паперів з високими інвестиційними характеристиками;

· удосконалення засад функціонування боргового ринку та запровадження нових видів інструментів;

· покращання інформаційної прозорості фондового ринку України;

· сприяння розвитку та становленню потужних національних інституційних інвесторів.

2. Удосконалення ринкової інфраструктури та забезпечення її надійного та ефективного функціонування за допомогою:

· консолідації інформаційної та технологічної біржової системи фондового ринку;

· модернізації депозитарної системи України;

· підвищення вимог до професійних учасників фондового ринку;

3. Удосконалення механізмів державного регулювання, нагляду на фондовому ринку та захисту прав інвесторів шляхом:

· підвищення ефективності державного регулювання фондового ринку;

· підвищення можливостей регулятора;

· удосконалення саморегулювання на ринку цінних паперів;

· популяризації фондового ринку.

4. Податкове та валютне стимулювання подальшого розвитку фондового ринку України шляхом:

· формуванню сприятливого податкового клімату для учасників фондового ринку;

· удосконаленню та оптимізації режиму валютного регулювання операцій з цінними паперами в Україні.

В умовах формування фондового ринку особливого значення набуває державне регулювання економіки. Важливим напрямом покращання механізму державного регулювання фондового ринку України є цільові державні програми підтримки діяльності та розвитку фондового ринку.

Якості напрям подальших наукових розробок щодо виведення з кризового українського фондового ринку пропонуються:

1. Створення умов для прозорого і достовірного бухгалтерського обліку; прийняття НКЦПФР ряду нормативів, які зобов'яжуть емітентів розкривати інформацію про себе, що попередить маніпуляції з інсайдерською інформацією.

2. Створення умов для раціональної дивідендної політики.

3. Спрямованість державного регулювання на взаємодію з міжнародними організаціями та співробітництво з обміну інформацією.

4. Кардинальне оновлення принципів роботи фондової біржі, завдяки яким вітчизняні підприємці змогли би привертати новий капітал.

5. Проведення реформування фондової біржі: запуск ринку заявок та інтернет-трейдингу на ПФТС; розширення біржового інструментарію, у тому числі допуск торгівлі деревативами.

6. Посилення ролі локальних інституціональних інвесторів, завершивши пенсійну реформу

7. Приваблення на ринок заощаджень населення завдяки зрівнянню оподаткування доходів від банківських вкладів та доходів від операцій з цінними паперами.

8. Розвиток інтернет-трейдингу та відміна ряду обмежень на валютному ринку, створивши умови для хеджування валютних ризиків для інвесторів-нерезидентів.

4.2 Удосконалення ринкової інфраструктури та забезпечення її надійного і ефективного функціонування

Невиконання біржовим ринком своєї головної функції - визначення справедливих цін фінансових інструментів - є найбільшою проблемою українського фондового ринку. Динаміка біржового ринку не відповідає об'єктивним тенденціям і процесам функціонування національної економіки.

Подрібнення незначного біржового сегменту між 10-ма фондовими біржами стримує залучення на фондові біржі емітентів, інвесторів та професійних учасників ринку.

Біржовий сегмент фондового ринку України відіграє другорядну роль в її економіці, про що свідчать незначні показники, порівняно з країнами ЦСЄ, співвідношення капіталізації та обсягів торгів на біржовому ринку до величини ВВП нашої країни.

Ринки похідних фінансових інструментів перебувають у зародковому стані через вкрай низьку концентрацію біржової торгівлі товарами, валютою та фінансовими інструментами, які мають бути базовим активом для похідних.

Цілісності біржової торгівлі заважає також слабка взаємодія бірж з системами виконання біржових договорів. Недостатня взаємодія регульованих ринків з депозитарною системою України та відсутність механізмів повноцінного клірингу створюють труднощі як для учасників ринків, так і для держави в цілому.

В Україні кліринг та розрахунки за договорами щодо цінних паперів здійснюють депозитарії. Покладання на депозитарій функцій проведення всіх післяторговельних операцій, у тому числі клірингових, робить систему виконання договорів щодо цінних паперів громіздкою, ускладнює проведення розрахунків і не дозволяє створити повноцінну систему клірингу та розрахунків.

Крім того, ефективному функціонуванню системи післяторговельних операцій заважає те, що в Україні сформована децентралізована дворівнева депозитарна система, у якій існує декілька депозитаріїв щодо обслуговування корпоративних цінних паперів і облігацій місцевих позик та Національний банк України як депозитарій державних цінних паперів.

Паралельне існування відокремлених систем депозитарного обліку, створених кожним депозитарієм та Національним банком України за різними стандартами, за умов, коли усі зберігачі цінних паперів повинні підтримувати зв`язок з інформаційною системою кожного депозитарію та відповідати його вимогам щодо технічного та програмного забезпечення, призводить до збільшення організаційних, технологічних та фінансових витрат професійних учасників ринку та інвесторів, у тому числі держави, збільшення ризиків у процесі функціонування системи загалом.

Цілісності депозитарної системи перешкоджає також існування в Україні двох підходів до обліку прав власності на цінні папери, що реалізуються реєстраторами шляхом ведення реєстрів власників іменних цінних паперів документарної форми існування та депозитаріями і зберігачами шляхом ведення депозитарного обліку цінних паперів бездокументарної форми існування.

До недоліку депозитарної системи України слід віднести і відсутність належного її інтегрування з міжнародними депозитарними інституціями, що стримує доступ українських підприємств та інвесторів до міжнародних ринків капіталу.

Фондовий ринок України характеризується надмірною кількістю професійних учасників. Це спричиняється відносно низькими «бар'єрами» для отримання відповідної ліцензії. Як наслідок велика кількість торговців цінними паперами протягом року не здійснюють будь-якої професійної діяльності, не проводять жодних операцій з цінними паперами. Велика кількість реєстраторів власників іменних цінних паперів обслуговують лише одного емітента або одну групу емітентів цінних паперів, що належать одному власникові. Крім того, значна кількість професійних учасників пов'язана також з недостатнім рівнем державного регулювання, зокрема, відсутністю ефективної системи пруденційного нагляду, у тому числі за показниками фінансового стану, механізмів оцінки ризиків при здійсненні діяльності з торгівлі та управління активами інституційних інвесторів та механізмів контролю за діяльністю професійних учасників фондового ринку.



Висновки та пропозиції

На українському фінансовому ринку України, важливу роль відіграють фондові біржі. На даний момент фондові біржі України почали стрімко розвиватися, обсяги торгів збільшуються з кожним роком майже в 2 рази, ринок цінних паперів стає ліквідним.

Інвестування в цінні папери є більш ризикованим ніж інвестування на грошовому(кредитному) ринку. Ці ризики себе виправдовують тим що торгівля активами на фондовій біржі є досить прибутковою. Ще до того як будуть виплати по придбаним цінним паперам, можна отримати великий дохід від їх курсової різниці. Інвестування на фондовій біржі є досить ефективним, тому що, ті хто інвестують беруть на себе великі ризики, і це їх змушує інвестувати в надійні активи, тобто акції або облігації тільки продуктивних компанії. Фондовий ринок дає інвестиції тільки тим, хто на них заслуговує, і жорстоко карає тих хто вкладає кошти в неефективні підприємства. Тобто фондова біржа є саморегулюючим механізмом інвестування.

Для розвитку української економіки є необхідним застосування цього механізму на фінансовому ринку України, оскільки через фондову біржу ефективно розподіляються фінансові ресурси. Через грошовий ринок не може здійснюватись інвестування великих підприємств, які потребують залучення фінансів у дуже великих кількостях, тому що банкам потрібна диверсифікація ризику несплати кредиту, банкам краще інвестувати в велику кількість малих або середніх підприємств різних галузей виробництва.

Для залучення коштів в великих обсягах не обійтись без застосування цінних паперів та фондових бірж, на відмінно від кредитного ринку на фондовому зобов'язання відбуваються між позичальниками та інвесторами напряму, тобто без банків. Тут кожен інвестор бере на себе ризики, купуючи акції або інші цінні папери. Всі фінансові ризики, беруть на себе інвестори, а не один банк як на грошовому ринку. Задача інвесторів в цінні папери зменшувати ризики за допомогою різних способів: технічного або фундаментального аналізу ринку, прогнозів аналітиків, диверсифікації (купівлі цінних паперів різноманітних емітентів). Основний недолік грошового ринку це те що банки не можуть брати на себе ризик кредитувати одне велике підприємство на дуже велику суму. В цьому і є перевага кредитного ринку для тих, хто хоче вкласти кошти з мінімальними ризиками.

Отже, фондові біржі відіграють важливу роль в становленні фінансового ринку України, оскільки вони є ефективним механізмом для організації торгівлі цінними паперами. Саме за допомогою фондових бірж інвестуються великі підприємства і справедливо розподіляються фінансові ресурси між ними.



Список використаної літератури

1. Конституція України // Закони України: В 12 т. - Т. 10. - С. 5-40.

2. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків: Затв. постановою правління НБУ від 28 серпня 2001 р. №368.

3. Про затвердження Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами: Рішення ДКЦПФР від 12.12. 20111 р., №1449.

4. Положення про депозитарну діяльність: Затв. рішенням Держ. комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовт. 2010 р., №999.

5. Положення про функціонування фондових бірж: Затв. рішенням Держ. комісії з цінних паперів і фондового ринку від 19 груд. 2011 р., №1542.

6. Положення про придбання, реалізацію та анулювання акціонерними товариствами власних акцій: Затв. рішенням Держ. комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 квіт. 2011 р., №42 // .

7. Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України: Затв. Указом Президента України від 4 квіт. 2012 р., №292/2012.

8. Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів: Затв. наказом Держ. комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 листоп. 2012 р. №45 // .

9. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2010 р., №2121-ІІІ, // Уряд. кур'єр від 17 січня 2010 року.

10. Про господарські товариства: Закон України від 19 верес. 2012 р., №1576-ХП // Закони України: В 12 т. - Т. 2. - С. 189-212.

11. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30 жовт. 2012 р. №448/96-ВР // Закони України: В 12 т. - Т. 11. - С. 177-188.

12. Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку: Указ Президента України // Уряд. кур'єр. - 2011. - 20 черв.

13. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15 берез. 2011 р. №2299-Ш. // Цінні папери України. - 2021. - №18. - С. 11-22.

14. Про концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України: Постанова Верховної Ради України від 22 верес. 1995 р. №342/95-ВР // Голос України. - 2011. - 31 жовт.

15. Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України від 10 груд. 2012 р. №710/97-ВР // Відомості ВРУ №15. - 2012 р. - С. 67.

16. Про обіг векселів в Україні: Закон України від 5 квіт. 2011 р. №2374-Ш // Цінні папери України. - 2011. - №21. - С. 9-28.

17. Про підприємництво: Закон України від 7 лют. 2011 р., №698 - ХП // Закони України: В 12 т. - Т.1. - С. 91 - 201.

18. Про приватизаційні папери: Закон України від 6 берез. 2012 р., №2173-ХІІ // Закони України: В 12 т. - Т.2. - С. 98-223.

19. Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг: Закон України від 12 серп. 2011, №9742 // Офіц. вісник України. - 2011. - №10.

20. Про цінні папери і фондовий ринок: Закон України від 23 лют. 2012 р. - №3480-IV.

21. Вексельний обіг в Україні: Законодавство, коментарі, роз'яснення, практика судів, зразки документів / Упоряд., коментарі О.М. Єфімова. - 2013. - (Сер. «Юридична бібліотека»).

22. Внукова Н.М., Грачов В.І., Кузьминчук Н.В. Ринок фінансових послуг: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2011.

23. Гаршина O.K. Цінні папери: Навч. посіб. - К: Видавн. дім «Слово», 2012.

24. Говорушко Т.А. Страхові послуги. Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2010.

25. Говорушко Т.А., Тимченко О.І. Малий бізнес. Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2010.

26. Демківський А.В. Гроші та кредит. Навч. посіб. - К.: Дакор, 2011.

27. Дудяк Р.П., Бугіль С.Я. Організація біржової діяльності: основи теорії і практикум: Навч. посіб. - 2-ге вид., доп. - Л.: Новий світ - 2000: Магнолія плюс, 2013.

28. Еш С.М. Фінансовий ринок. Курс лекцій. - К.: НУХТ, 2011.

29. Еш С.М. Методичні вказівки до вивчення дисципліни та виконання контрольної роботи з дисципліни «Фінансовий ринок». - К.: НУХТ, 2011.

30. Калина А.В., Кощеєв О.О. Фондовий ринок: Навч. посіб. для дистанційного навчання / К.: Вид-во «Університет «Україна», 2012.

31. Колісник М.К., Маслак О.О., Романів Є.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - Л.: Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2013.

32. Крамаренко В.І. Біржова діяльність: Навч. посіб. - К: ЦУЛ, 2013.

33. Маслова СО., Опалов O.A. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - 2-е вид., випр. - К.: Каравела, 2012.

34. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч.-метод. посіб. для са-мост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2011.

35. Павлов В.І., Пилипенко Кривое 'язюк І.В. Цінні папери в Україні: Навч. посіб. - 2-е вид., доп. - К.: Кондор, 2013.

36. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Ринок цінних паперів: Навч. посіб. - К.: Центр навч. літ., 2011.

37. Ринок фінансових послуг: Навч. посіб. /М.А. Коваленко, Л.М. Радванська, Н.В. Лобанова, Г.М. Швороб. - Херсон: Олді-плюс, 2012.

38. Смолянсъка О.Ю. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - К.: Центр навч. літ., 2012.

39. Солодкий М.О. Біржовий ринок: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. - К.: Джерела М, 2010.

40. Сохацъка О.М. Біржова справа: Підруч. - Т.: Карт-бланш, 2013.

Размещено на Allbest.ru