Токсикологія риб

6. Токсикологічна характеристика інсектицидів

У зв'язку з необхідністю всебічної оцінки симптомів отруєння риб різного роду органічними речовинами, що використовуються у сільському господарстві, виникла потреба вивчення впливу їх на фізіологічний стан та обмін речовин цих гідробіонтів у токсичних умовах.

Як відомо, протягом багатьох років у сільському господарстві використовується велика група органічних речовин для боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур, бур'янами тощо. Згодом ці речовини потрапляють у водойми, викликають отруєння риб, що, в свою чергу, зменшує рибопродуктивність водойм та може спричиняти захворювання людини при споживанні рибопродуктів. Тому, вивчення особливостей обміну речовин у риб в токсичних умовах необхідне, перш за все, для всебічної оцінки симптомів отруєння риб.

Інсектициди - хімічні препарати для захисту рослин від шкідливих комах. Певні комахи суттєво знижують, а в деяких випадках можуть повністю знищити врожай сільськогосподарських культур. Живлячись вегетативними чи генеративними органах рослин, крім прямого зменшення врожаю і його якості, шкідливі комахи і кліщі є джерелами розповсюдження вірусних і грибкових захворювань рослин.

Інсектициди використовують для захисту рослин від таких шкідливих комах. Контролюючи шкідників інсектициди допомагають попередити втрати врожаю і покращити його якість. Основні культури, де використовують інсектициди - зернові, плодові, овочеві культури і картопля [31].

Серед органічних речовин, що викликають явно виражений токсикоз у риб, виділяють інсектициди, гербіциди та пестициди, широке використання яких у сільському господарстві та інших областях, на думку дослідників, поставило перед токсикологами риб нові завдання: вивчення біохімічних показників життєдіяльності риб у відповідь на отруєння, характеру особливостей надходження, розподілу, накопичення пестицидів в органах та тканинах, біохімічних змін в результаті отруєння, що може бути використане для пояснення механізмів адаптації риб до токсикантів, виявлення причин загибелі гідробіонтів у природних водоймах та обґрунтування методів контролю забруднення навколишнього середовища.

Нерегламентоване застосування великого арсеналу засобів хімізації, більшість з яких є чужорідними для природи продуктами, викликає багато несприятливих наслідків: захоплені з сільськогосподарських земель пестициди з водою, грунтом та повітрям являють потенційну небезпеку для навколишнього середовища та здоров'я людини.

Комплексна взаємодія як природних явищ, так і хімічних процесів, а також людських дій призводить до появи достатньо високих концентрацій пестицидів у поверхневих та підземних водах, що викликає небезпеку для людини та шкідливу дію на водні організми. Тому в наш час важливу роль відіграє вивчення тих біохімічних показників життєдіяльності гідробіонтів, і зокрема риб, які виникають у відповідь на отруєння.

Дослідженню шляхів та джерел потрапляння пестицидів до природних і штучних водойм, а також шляхів їх міграції присвячено багато робіт як вітчизняних, так і закордонних дослідників. Зокрема встановлено, що значна частина пестицидів може потрапляти у водойми з поверхневим стоком, із стічними водами промислових підприємств, які виробляють пестициди, а також із стоком, що утворюється у сільському та лісовому господарстві після миття тари, устаткування, транспорту тощо, з колекторно-дренажними та зрошувальними водами, в які додавали гербіциди, а також з атмосферними опадами при великій площі водойм, особливо під час пилових бур. Для знищення шкідливих комах, смітної риби тощо пестициди іноді спеціально вносять у воду [31].

Крім того, велику увагу при розрахунках можливих кількостей пестицидів, що потрапляють на так звані „нецільові” об'єкти, треба звертати на спосіб внесення хімічної речовини у грунт, або обробки рослин. Зокрема, при застосуванні пестицидів шляхом обприскування речовина осідає на поверхні рослин і грунту на території, що обробляли, поза зоною обробки і розноситься вітром на значну відстань від місця внесення. Так, Попович Н.А. в своїй роботі наголошує на тому, що внесення гербіциду 2,4-Д натрієвої солі при посівах пшениці за допомогою дощувальної установки супроводжується втратою 15-20% препарату.

В роботах радянсько-американського симпозіуму, присвячених поведінці пестицидів та хімікатів в навколишньому середовищі, Бейкер Дж.Л. висловлює думку, що співвідношення факторів міграції пестицидів залежить від того в якому вигляді використовується препарат (гранули, водні розчини та інш), методу обробки, кількості внесення пестициду на одиницю площі, кліматичних особливостей, сільськогосподарської культури, що обробляється.

Крім того, встановлено, що з грунту пестициди можуть виноситись не лише поверхневим, колекторним стоком і дренажними водами, а ще і ґрунтовими водами, що спричиняє забруднення водойм та підземних вод.

Також не останнє місце посідає забруднення води і грунту в результаті негерметичності поховань непридатних до використання пестицидів.

Найбільша кількість препаратів представлено фосфорорганічними сполуками, на другому місці знаходяться похідні карбамінової кислоти (14%), на третьому -- галогенорганічні сполуки (11%) [31].

За токсичністю для теплокровних тварин препарати фосфорорганічної групи варіюють від першого до четвертого класу небезпеки, але майже всі вони характеризуються низькою стійкістю в об'єктах навколишнього середовища. Більшість препаратів розкладається в рослинах, ґрунті і воді до нетоксичних метаболітів на протязі періоду, що не перевищує один місяць. Вони не накопичуються в організмі тварин, хоча можуть викликати незворотні патологічні зміни у внутрішніх органах. При дотриманні регламентів застосування не утворюють токсичних залишків в продуктах врожаю. Серед фосфорорганічних інсектицидів є препарати всередині рослинної дії, що захищають культуру від заселення шкідниками довгий час (хлорофос, метафос, карбофос, метатіон, фозалон, фосфамін та ін. некондиційні препарати).

Інсектициди на основі похідних карбамінової кислоти володіють різною персистентністю і токсичністю для теплокровних тварин. Однак вони більш стійкіші, ніж фосфорорганічні сполуки, довгий час зберігаються в рослинах і ґрунті і потенційно небезпечні як забруднювачі продуктів врожаю.

Усі інсектициди в тій чи іншій мірі є небезпечними для екосистем ксенобіотиками [7, 10]. Застосування їх приводить до загибелі величезної кількості тварин як у районах, що обробляються, так і в сусідніх. Як правило, це трапляється при розсіюванні інсектицидів над лісами, завдяки чому гине значна кількість орнітофацин -- до 87%. Розсіювання з літаків і вертольотів на великих територіях подібні до масового знищення тварин, що проживають у цих лісах, а також призводить до прямого попадання у водойми, річки, озера [15].

Інсектициди знищують до 80% комах-запилювачів, через що їхня кількість значно зменшилась, що негативно позначається на врожайності вирощуваних культур. Ентомофауна ґрунтів і боліт оброблених районів значно постраждала за часів СРСР - загальна чисельність популяцій тварин зменшилась на 40%, тобто пестициди пригнічують біологічну активність ґрунтів, внаслідок чого знижується їх природна родючість [8].

Обробки інсектицидами проти шкідників викликають побічну дію на фауну безхребетних живих агроекосистем, в тому числі на ґрунтову біоту, що має важливе значення в ґрунтоутворюючому процесі [7]. Всі хлорорганічні, більшість фосфорорганічних інсектицидів в більшій мірі знижують чисельність жужелиць, стафілінід, а базудін також і комах. Надходження усіх інсектицидів у річки, ставки шкідливо як для водних безхребетних, так і для риб. При авіаобробці лісу такими інсектицидами як ДДТ, севін, метафос, карбофос, коли неможливо було попередити забруднення водойм, відмічалась загибель личинок бабок, двокрилих та інших комах, раків. Для риб особливо шкідливі хлорорганічні пестициди [1, 10, 15].

7. Результат теоретичного аналізу даних

Рівень накопичення токсикантів у тканинах риби та його вікові особливості має надзвичайно важливе значення в умовах інтенсифікації рибництва. Дослідження вчених показують, що здатність до кумуляції в тканинах риб для різних гербіцидів залежить від класу пестицидів, хімічної речовини, якою його представлено (2,4-Д кислота, амонійна сіль чи бутиловий естер), тканини та віку риб. Так, кумуляцію зенкору (представник триазинів) не виявлено у жодній тканині риб жодного віку, на відміну від гербіцидів-представників групи феноксиоцтової кислоти. Порівнюючи здатність до кумуляції в тканинах риб різних форм гербіциду за дії однакових концентрацій токсиканту, можна стверджувати, що найбільший коефіцієнт накопичення має 2,4-Д бутиловий естер. Якщо прийняти за 1 кількість накопиченої кислоти в мозку, то співвідношення 2,4-Д кислота: 2,4-Д амонійна сіль: 2,4-Д бутиловий естер будуть становити 1: 1,6: 32,8 для мальків, 1: 1,35: 10,2 для цьогорічок та 1: 1: 10,03 для дворічок. Крім того, результати досліду з визначення вмісту пестицидів в ікрі та личинках коропа, що перебували у воді з вмістом токсикантів 0,2 мг/дм3, показали, що в ікрі виявляється лише бутиловий естер; 2,4-Д кислота та її амонійна сіль не потрапили у середину ікринок. У личинок виявлено лише сліди цих пестицидів. Щодо 2,4-Д бутилового естеру, то його накопичилась за цей період значна кількість - 0,56 мг/кг маси тіла. Враховуючи концентрацію вказаного токсиканта у воді, в якій перебувала риба (0,2 мг/дм3), можна стверджувати про кумуляцію токсиканта. Наступне потрапляння пестициду у водойму призведе до накопичення додаткової кількості токсиканта на фоні вже наявного та до прояву токсичної дії в результаті синергізму (Врочинський, Маковський, 1979).

Аналізуючи результати нагромадження пестицидів в тканинах (мозок, печінка, білі м'язи, кишечник, зябра) коропа різного віку (мальки, цьогорічки, дворічки) можна зробити висновок, що суттєвих відмінностей у рівні накопичення 2,4-Д кислоти у риб різного віку в одних і тих же тканинах не спостерігається: мінімальною кількістю накопиченого токсиканту характеризуються м'язова тканина, кишечник і зябра риб, але у всіх вікових групах цей токсикант в значних кількостях виявляється в печінці (0,55±0,12; 0,40±0,02 та 0,40±0,03 мг/кг тканини у мальків, цьогорічок та дворічок відповідно) та в мозку (0,50±0,08; 0,60±0,16 та 0,61±0,11 мг/кг тканини) [16].

В процесі індивідуального розвитку та під впливом токсикантів змінюються морфологічні та поведінкові показники риби. Кожен період життєвого циклу організму характеризується власною системою зв'язків з навколишнім середовищем та своїми основними пристосуваннями до умов життя. Результати дослідження кількісних морфологічних показників екстер'єру риб (коефіцієнт вгодованості, зоологічна та стандартна довжина риби, найбільша висота тіла риби тощо) свідчать, що вони вирогідно не змінюються при перебуванні протягом чотирнадцяти днів в умовах гербіцидного токсикозу (2 ГДК). Однак, у ряді випадків спостерігалась тенденція до кількісного зменшення більшості з досліджуваних показників.

Поведінкові реакції отруєних риб можна використовувати як початкові ознаки порушень нормальної життєдіяльності. Дія зенкору, як і більшості розчинів отрут органічного походження (Лук'яненко, 1983), супроводжується бурхливою руховою активністю піддослідних риб, особливо це стосується цьогорічок. В той же час коропи, що перебували під впливом 2,4-ДА, проявляли більшу рухову активність лише в перші години інтоксикації, однак у них спостерігали перехід у поверхневий шар води і такий специфічний симптом, як заковтування повітря, а також підвищену чутливість до звукових подразників.

Проводячи єксперименти, в риб беруть кров шляхом пункції серця на 1-у, 4-у, 7-у і 14-у добу експерименту. Початкову пробу крові без першої краплі використовують для визначення її згортання [10]. Іншу кров стабілізують шляхом додавання гепарину - 0,01% (у 1 мг препарату 130 ЕД) [12]. Для оцінки морфофункційного стану організму визначають наступні показники крові: кількість еритроцитів (підрахунок здійснюють в камері Горяева), швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), концентрацію гемоглобіну (за Салі) з використанням гемометра [32].

Виходячи з отриманих даних, розраховують вміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ), кольоровий показник крові.

Вченими встановлено неоднозначність можливих шляхів формування відповідних реакцій організму протягом 14 доби на дію з гербіцидів, про що свідчить різна динаміка гематологічних показників двухлеток коропа.

Після першої доби перебування коропів у токсичних умовах найбільша мобілізація фізіологічних ресурсів організму виявляється під дією зенкора, що виражається в максимальному збільшенні вмісту гемоглобіну (мал.1). Менш виражена термінова адаптація під дією раундапа, оскільки вміст гемоглобіну зменшується в 1,6 рази. Інші показники в порівнянні з контролем змінюються незначно. Під дією похідних 2,4-Д величини показників крові майже не змінюються.

8. Етіологія

Загибель риби спричиняють: альгіциди, молюскоциди, інсекто-акарициди, отрутохімікати, які заносяться у водойми стічними водами, під час дощу або паводків, скидання промисловими підприєм-ствами неочищеної води. Для риби являють небезпеку алкалоїди, смоли та дубильні речовини, які екстрагуються водою із деревини, а також токсичні речовини, які виділяють синьо-зелені водорослі під час цвітіння. Усі перелічені речовини погіршують газовий та гідро-хімічний склад води, спричиняють загибель планктону, а у великих кількостях і риби.

Хімічні сполуки проникають в організм риби через зябра, шкіру або шлунково-кишковий тракт. За токсичністю вони поділяються на високотоксичні - хлор- та фосфорорганічні сполуки, ртуть, кадмій; помірнотоксичні - нафтопродукти, гербіциди 2,4Д та малотоксичні -делактон, свинець, бензол, сірковуглець тощо. Причину загибелі риби встановлюють на основі даних анамнезу, результатів гідрохімічних досліджень водойм, клінічних та патологоанатомічних досліджень риби.

При масовій загибелі риби лікар-іхтіопатолог за участю хіміка-токсиколога державної служби ветеринарної медицини, спеціалістів водного господарства та санітарно-епідеміологічної станції проводять обстеження водойми за такою схемою:

- загальне обстеження водойми та виявлення джерела забруднення;

- гідрохімічні та хімікоаналітичні дослідження води водойм;

- біологічні дослідження води на токсичність;

- клінічне та патологоанатомічне дослідження риби;

- відбір, консервування, упаковування та пересилання матеріалу для хіміко-токсикологічного дослідження.

Хімічні сполуки промислових вод, які стікають, і пестициди нагромаджуються в організмі риби у місцях, які відрізняються від локалізації їх в організмі теплокровних тварин. В слизі шкіри риб нагромаджуються переважно солі важких металів. Кобальт, мідь, ртуть акумулюються у зябрах; магній, свинець, мідь і кадмій - у кишечнику і печінці; миш'як та свинець - у м'язах, а при хронічному отруєнні у кістках. Хлорорганічні сполуки накопичуються у вісцеральному жирі, статевих продуктах, а фосфорорганічні - у паренхіматозних органах, жирі.

Якщо у рибі та воді не виявили важких металів, тоді досліджують ґрунт, намул, бентос. У цих об'єктах їх рівень у десятки, а навіть сотні разів вищий, ніж у воді. При дослідженні рослин, які містяться у воді, можна встановити забруднення водойм солями цинку і міді.

Кожне повне дослідження завершують складанням результатів досліджень за експертизою N або "Акта хіміко-токсикологічного дос-лідження" (у випадку проведення судово-ветеринарної експертизи). Основним матеріалом для їх складання є робочий журнал, у якому щоденно роблять записи, пов'язані із дослідженнями надісланого матеріалу.

Акт хіміко-токсикологічного дослідження є юридичним докумен-том, його складають за певною формою та відображають такі основні моменти:

- коли, ким, де і що досліджувалось;

- детально описують усі доставлені проби: тару, упаковку, написи, печатки, стан та характер вмісту;

- детально описують хід усіх операцій. Це описання повинно бути чітким, ясним і точним;

- висновки пишуть: "На підставі вищеописаного робимо висновок, що у досліджуваних пробах (перераховують) виявлено (чи не виявле-но) .. - перераховують усі речовини, на які проводились дослідження.

Загибель риби спричиняють: альгіциди, молюскоциди, інсекто-акарициди, отрутохімікати, які заносяться у водойми стічними водами, під час дощу або паводків, скидання промисловими підприєм-ствами неочищеної води. Для риби являють небезпеку алкалоїди, смоли та дубильні речовини, які екстрагуються водою із деревини, а також токсичні речовини, які виділяють синьо-зелені водорослі під час цвітіння. Усі перелічені речовини погіршують газовий та гідро-хімічний склад води, спричиняють загибель планктону, а у великих кількостях і риби.

Хімічні сполуки проникають в організм риби через зябра, шкіру або шлунково-кишковий тракт. За токсичністю вони поділяються на високотоксичні - хлор- та фосфорорганічні сполуки, ртуть, кадмій; помірнотоксичні - нафтопродукти, гербіциди 2,4Д та малотоксичні -делактон, свинець, бензол, сірковуглець тощо. Причину загибелі риби встановлюють на основі даних анамнезу, результатів гідрохімічних досліджень водойм, клінічних та патологоанатомічних досліджень риби.

При масовій загибелі риби лікар-іхтіопатолог за участю хіміка-токсиколога державної служби ветеринарної медицини, спеціалістів водного господарства та санітарно-епідеміологічної станції проводять обстеження водойми за такою схемою:

- загальне обстеження водойми та виявлення джерела забруднення;

- гідрохімічні та хімікоаналітичні дослідження води водойм;

- біологічні дослідження води на токсичність;

- клінічне та патологоанатомічне дослідження риби;

- відбір, консервування, упаковування та пересилання матеріалу для хіміко-токсикологічного дослідження.

Хімічні сполуки промислових вод, які стікають, і пестициди нагромаджуються в організмі риби у місцях, які відрізняються від локалізації їх в організмі теплокровних тварин. В слизі шкіри риб нагромаджуються переважно солі важких металів. Кобальт, мідь, ртуть акумулюються у зябрах; магній, свинець, мідь і кадмій - у кишечнику і печінці; миш'як та свинець - у м'язах, а при хронічному отруєнні у кістках. Хлорорганічні сполуки накопичуються у вісцеральному жирі, статевих продуктах, а фосфорорганічні - у паренхіматозних органах, жирі.

Якщо у рибі та воді не виявили важких металів, тоді досліджують грунт, намул, бентос. У цих об'єктах їх рівень у десятки, а навіть сотні разів вищий, ніж у воді. При дослідженні рослин, які містяться у воді, можна встановити забруднення водойм солями цинку і міді.

Кожне повне дослідження завершують складанням результатів досліджень за експертизою N або "Акта хіміко-токсикологічного дос-лідження" (у випадку проведення судово-ветеринарної експертизи). Основним матеріалом для їх складання є робочий журнал, у якому щоденно роблять записи, пов'язані із дослідженнями надісланого матеріалу.

Акт хіміко-токсикологічного дослідження є юридичним докумен-том, його складають за певною формою та відображають такі основні моменти:

- коли, ким, де і що досліджувалось;

- детально описують усі доставлені проби: тару, упаковку, написи, печатки, стан та характер вмісту;

- детально описують хід усіх операцій. Це описання повинно бути чітким, ясним і точним;

- висновки пишуть: "На підставі вищеописаного робимо висновок, що у досліджуваних пробах (перераховують) виявлено (чи не виявле-но) .. - перераховують усі речовини, на які проводились дослідження.

9. Клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни у риб при отруєннях

При отруєнні неорганічними кислотами риба робить повільні плавальні рухи по колу, здригається, перекидається на бік. Луска та зябра покриті великою кількістю слизу. Поверхня тіла набуває молочного забарвлення, з плямами червоного кольору, особливо на черевці. Найбільшу чутливість до неорганічних кислот виявляють коропи. Загибель наступає при рН середовища води 4,8-5,0. Слиз, зібрана із зябер зберігає кислу реакцію протягом кількох годин.

При отруєнні лугами у риби бувають судоми, кровотеча із зябер. Дихання прискорене. Слиз не зсідається, прозора, покриває все тіло. Порогова величина рН води для форелі, окуня - 9,2; плотвиці - 10,4; щуки, коропа - 10,8. Слиз зябер зберігає лужну реакцію кілька годин.

При отруєнні солями лужних та лужноземельних металів шкіра риби має темне забарвлення, а солями калію - світле. Риба збуджена, плаває по колу швидкими поштовховими рухами. Потім стає малорухливою. Токсична концентрація натрію хлориду 13 мг/л, калію хлориду - 1,3 мг/л, магнію хлориду - 15 мг/л.

При отруєнні солями важких металів риба плаває штовхальними рухами, перекидається на бік. Виділення слизу спочатку посилене, а потім зменшується. Реакція на зовнішні подразники знижена. Шкіра і зябра покриті товстою плівкою коагульованого слизу. При отруєнні нікелем зябра забарвлені у темний колір. Токсичні дози кобальту 90мг/л; нікелю - 25-45 мг/ л; свинцю - 0,2-10 мг/л; цинку - 0,3-2 мг/л; міді - 0,8-1 мг/л; ртуті - 0,8-1 мг/л; хрому - 10-15 мг/л.

При отруєнні сполуками фтору виявляють збудження, судомне або бокове положення плавників. Риба плаває по колу. Дихання прискорене. При підгострому чи хронічному отруєнні встановлюють дряблість м'язів, плямисті крововиливи біля основи плавників. Тіло вкрите сирнистим налітом (проходить зсідання слизу). По краях плавників видно світлу полоску шириною 1 см. Кров не зсідається. Виявляють лейкопенію, збільшення кількості нейтрофілів, зниження рівня кальцію у крові. Трупи риб вкриті слизом, зябра кровонаповнені. Токсична доза натрію кремнефториду 22 мг/л; натрію фториду

- 350 мг/л. При гострому отруєнні сполуки фтору локалізуються у зябрах і м'язах, а при хронічному - у кістках.

При отруєнні хлором риба збуджена, вискакує з води, робить колові рухи. Зябра та шкіра вкриті слизом. Зябра світлосірого кольору, кінчики мають світлу полоску шириною 1-2 мм. Хлор у рибі не виявляється, досліджують лише воду на його наявність. Токсична концентрація хлору становить 0,05-0,2 мг/л.

При отруєнні риби сполуками амонію риба збуджена, виплигує з води. Плавці розкриті у вигляді віяла. Дихання сповільнене, м'язи напружені. Виникають судоми. Риба вкрита великою кількістю слизу. Пелюстки зябер набряклі. У черевній порожнині наявний кров'янистий ексудат. Паренхіма печінки бліда з локальними крововиливами.

Судини переповнені кров'ю. Риба гине з широко розкритим ротом і відкритими зябровими кришками. Токсична концентрація аміаку - 0,2-1 мг/л.

Сірководень та сульфіди утворюються у воді при гнитті органічних речовин. Вони знижують рівень кисню у воді. Дихання у риби прискорене, аритмічне. Тулуб вкритий слизом. Риба, перенесена у свіжу воду, швидко одужує. Токсична концентрація сірководню - 1-5 мг/л; натрію сульфіду - 50 мг/л.

При отруєнні вугільною кислотою риба збуджена. Вона перекидається на бік, спину. Потім стає малорухливою, У риби, яка загинула, кришки зябер щільно притиснуті до тіла. Риба після перенесення у свіжу воду швидко одужує. Токсична концентрація вугільної кислоти - 120-140 мг/л.

При отруєнні ціанідами дихання у риби глибоке, прискорене, перед загибеллю ослаблене. Трупи довгий час залишаються без змін. Кров повільно зсідається. У черевній порожнині наявний кров'янистий трансудат. Внутрішні органи набряклі, м'якої консистенції. Виявити у організмі синильну кислоту неможливо, тому що вона швидко розкладається до мурашиної кислоти. Токсична концентрація ціанідів - 0,5 мг/л.

При отруєнні нафтою та нафтопродуктами риба плаває поштовхами, втрачає рівновагу, робить швидкі спіралеподібні рухи, виплигує з води. Періодично проявляються судоми, які можуть тривати декілька хвилин, або навіть, годин. У період спокою риба лежить з щільно закритим ротом. Плавники розставлені в сторони. У риби буває в'ялість, пригнічення і параліч без стадії збудження. На зябрах і в кишечнику наявні запальні та некротичні зміни. Токсична концентрація нафтопродуктів становить 1,5 мг/л води.

При отруєнні риби фенолами вона буває збуджена, виявляють підвищену чутливість до подразників. Спостерігають стрімке безладне плавання у боковому положенні. Дихання сповільнене. Судоми поступово припиняються, наступає пригнічення та загибель від задухи. Кров у загиблих риб густа, повільно зсідається. У черевній порожнині нагромаджується кров'янистий ексудат. Печінка брудно-сірого кольору, іноді має мармурове забарвлення, дряблої консистенції. Нирки брудно-сірого кольору. Токсична доза фенолу 10-20 мг/л води.

При отруєнні похідними сечовини риба спокійна. Шкіра та зябра покриті слизом. Дихання сповільнене. Загибель наступає непомітно без видимих клінічних ознак. Токсична концентрація сечовини становить 1 г/л води, а її похідних - 350-500 мг/л.

Детергенти-синтетичні -поверхнево-активні речовини, які застосовуються для миття, спричиняють місцеву подразнюючу дію та збільшують потребу риби в кисні. Дихання спочатку прискорене, а потім сповільнене. Риба втрачає рівновагу, перекидається на бік, гине з широко розкритим ротом та припіднятими зябровими кришками. Тіло вкрите слизом. У внутрішніх органах суттєвих змін не виявляють. Токсичні концентрації детергентів різні, і складають у середньому 5-30 мг/л води.

Хлорорганічні пестициди спричиняють нервово-паралітичну дію. Риба збуджена, намагається виплигнути з води, втрачає рівновагу, реакція на подразники підвищена, спостерігають судоми. У результаті некоординованих рухів плавників риба перевертається. Дихання сповільнене. Токсична концентрація хлорофосу 100 мг/л, поліхлорпінену -1, альдрину - 0,05, гептахлору - 0,5-0,7 мг/л води.

При отруєнні фосфорорганічними пестицидами та карбаматами риба збуджена, робить стрімкі плавальні рухи, виплигує з води. Виявляють тремор м'язів, судоми, посмикування плавників. Перед загибеллю у риби наступає пригнічення, в'ялість, вона втрачає рівновагу та орієнтацію у просторі, знижується тактильна чутливість. Дихання сповільнене. Зябра білого кольору. Токсична концентрація метилнітрофосу - 15, фосфаміду - 43, трихлорметафосу - 300, карбофосу - 30, севіну - 28 мг/л води.

10. Патологоанатомічні зміни у риби

При зовнішньому огляді встановлюють вид, вік, вгодованість риби. Час загибелі визначають за трупним закляканням (наявне чи відсутнє). Оглядають зовнішній покрив риби - виявляють наявність та кількість слизу, розміщення зябрових кришок (відкриті чи притиснуті), їх колір, кровонаповнення та наявність слизу, стан пелюстків зябер.

11. Ветеринарно-санітарна експертиза риби

Елементарний хімічний склад - показує рівень окремих хімічних елементів у тілі риби.

Молекулярний хімічний склад - показує вміст у рибі окремих з'єднань (або груп споріднених речовин, наприклад, білків), що мають харчове, кормове, а також технічне значення риби, і характеризують ступінь свіжості риби. Зазвичай, враховують вміст води, загальної кількості азотистих речовин (сирий протеїн або білок), жиру і загальної кількості мінеральних речовин (зола).

Характерна особливість хімічного складу м'яса риб - наявність взаємозв'язку між рівнем жиру і води: чим більше жиру в рибі, тим менше води і навпаки. Сумарна кількість жиру і води в рибі - величина відносно постійна - 80-82%.

Керуючись вмістом жиру в м'ясі, риб поділяють на три групи:

худі, вміст жиру в тілі яких не перевищує 4% (тріска, судак, щука);

середньої жирності, 4-8% (короп, сом);

жирні, більше 8% (осетер, лосось, оселедець).

Хімічний склад м'яса риб, а м'ясо це м'язи тулуба разом з сполучною тканиною, кровоносними і лімфатичними судинами і дрібними міжм'язовими кісточками, непостійний і залежить від виду риби, її породи, віку, фізіологічного стану, технології вирощування, часу і місця вилову, умов і тривалості зберігання.

Кількість білка в м'ясі риби коливається від 14 до 20%. Найбільш важливим з усіх м'язових білків є міозин (солерастворімий білок типу глобулінів) через його кількісного переважання. Ув'язнені в м'язах білки знаходяться переважно в колоїдному стані - у вигляді гелів і золів, що визначає нестійкість і мінливість білкових речовин м'яса риби при зміні умов зберігання.

Жири риб на відміну від жирів теплокровних тварин при кімнатній температурі мають рідку консистенцію завдяки наявності в їх складі великої кількості глицеридов ненасичених жирних кислот. Вони швидко псуються навіть при температурі -10 С. крім м'язів, жир відкладається у риб і в інших органах: у риб, що відносяться до жирним, він знаходиться в товщі м'язів, а у худих - в печінці (тріска) або брижі (окунь).

Вуглеводи представлені в основному глікогеном, що міститься в м'язах тулуба і в печінці. З причини дуже невеликого їх кількості, вуглеводи при визначенні харчової цінності м'яса риби не враховують.

Вітаміни містяться в дуже невеликій кількості. У число водорозчинних вітамінів групи В входять тіамін (В1), рибофлавін (В2), піридоксин (В6), фолієва кислота, ціанкобаламін (В12); біотин (Н), нікотинова кислота (РР), аскорбінова кислота (С). До жиророзчинних вітамінів у м'ясі риби відносяться: А, Д, Е (токоферол). Вітаміну А в м'ясі риби міститься набагато більше, ніж у м'ясі інших тварин. В цілому ж вітаміни в рибі розподілені нерівномірно - у внутрішніх органах їх більше, ніж у м'язах.

Органолептична та санітарна оцінка риби свіжої.

Зябра

Доброякісна: Яскраво-червоні або блідо-червоні, без запаху розкладання

Недоброякісна: Брудно-сірі, покриті каламутній тягучою слизом, мають неприємний різкий запах

Очі.

Доброякісна: Зазвичай опуклі або злегка запалі, рогова оболонка прозора, в передній камері можуть бути окремі крововиливи. Імбібіція барвником крові немає.

Нндоброякісна: Запалі (нижче рівня орбіт), можуть бути імбібіровани барвником крові.

Слиз.

Доброякісна: Прозора, без запаху.

Недоброякісна: Каламутна, брудно-сіра, липка, з неприємним рибним запахом.

Луска.

Доброякісна: Блискуча або злегка зблідла з перламутровим відливом, щільно пристає до тіла риби. Допускаються почервоніння поверхні і невеликі пошкодження шкірного покриву, у оселедцевих - значне відсутність луски.

Недоброякісна: Пом'ята, тримається в шкірі слабо, легко відділяється.

Черевце.

Доброякісна - не роздуте.

Недоброякісна - роздуте.

М'язова тканина.

Доброякісна: Щільно прилягає до кісток, на поперечному розрізі має характерний для кожного виду риби колір; без запаху розкладання.

Недоброякісна: В'яла, легко відділяється від кісток, має запах розкладання.

Внутрішні органи.

Доброякісна: Добре помітні, легко відокремлюються один від одного, без запаху.

Недоброякісна: Брудно-сірого або сіро-коричневого кольору, змішані в однорідну масу, видають гнильний запах. Поява червоної смуги під міхуром свідчить про початкову стадію розкладання риби.



Список використаних джерел

1. Баб`як О. Попередження негативного впливу на життєдіяльність людини. // Надзвичайна ситуація. - 2001. - № 1. - С.40 - 42.

2. Биохимия. Практикум. - К.: Изд-вго КГУ, 1988. - 128 с.

3. Біологія. Спеціальний випуск "Гідроекологія". - 2005. - №3 (26). - С. 208-210.

4. Брагинский Л.П. Пестициды и жизнь водоёмов. - К.: Наукова думка, 1972. - 228 с.

5. Васильев А.В. Гематология сельскохозяйственных животных. - М.: Сельхозиздательство, 1948. - 439 с.

6. Волынкин Ю.Л. Взаимосвязь морфофизиологических и гематологических показателей сеголетков карпа в период зимовки // Современные проблемы популяционной экологии. Матер. IX Междунар. научно-практ. конф. - Белгород: Политера, 2006. - С.37-38.

7. Врочинський К.К. Пестициди і охорона водних ресурсів. - К.: Урожай, 1987. - 160 с.

8. Давыдов О.Н. Патология крови рыб / О.Н. Давыдов, Ю.Д. Темниханов, Л.Я. Куровская. - К., 2005. - 210 с.

9. Давыдов О.Н., Темниханов Ю.Д., Куровская Л.Я. Патология крови рыб. - К.: Фирма "ИНКОС", 2006. - 320 с.

10. Жиденко А.А., Мехед О.Б., Бибчук Е.В. Влияние пестицидов на качественное и количественное содержание аденилатов в тканях карпа // Актуальные проблемы экологической физиологии, биохимии и генетики животных: материалы Междунар. науч. конф. / отв. ред.А.Б. Ручин. - Саранск: Изд-во Мордов. ун-та, 2005. - С.68-70

11. Жиденко А.А., Мехед О.Б., Близнюк Е.В. Влияние пестицидов на качественный и количественный состав свободных аминокислот в тканях карпа // Актуальные проблемы экологической физиологии, биохимии и генетики животных: материалы Междунар. науч. конф. / отв. ред.А.Б. Ручин. - Саранск: Изд-во Мордов. ун-та, 2005. - С.70-72

12. Записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: клинических лабораторных исследований. - М.: Медицина, 1977. - 335с.

13. Зіньковська Н.Г. Цинк як антиоксидант. прооксидант за д. на орган. зм коропа / Н.Г. Заньковська, Ф. Мудра, О.Б. Столяр / Укр. б. ох. м. журн. - 2002. - Т.74, № 4б, дод.2. - С.88.

14. Коваленко О.М., Жиденко А.О. Гістологічні зміни в органах риб під впливом пестицидів // Наукові

15. Коган Ю.С. Общая токсикология пестицидов. - К.: Здоровье, 1981. - 384 с.

16. Константинов А.С. Общая гидробиология. - М.: Высш. шк., 1986. - 472 с.

17. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Вплив пестицидів на екосистеми та людину. // Основи екології: навчальний посібник. - 2000. - С.167 - 171.

18. Ликвидация непригодных пестицидов. / И.К. Крийнов, И.А. Боровой, В.М. Скоробогатов и др. // Экотехнология и ресурсосбережение. - 1999. - № 2. - С.47 - 55.

19. Лотт Д.А. Как использовать залежавшиеся пестициды. // Защита и карантин растений. - 1996. - № 5. - С.35 - 36.

20. Мельников Н.Н. Химические средства защиты растений: Справочник. - М.: Химия, 1987. - 712 с.

21. Мехед О.Б. Накопление гербицидов группы 2,4-Д в организме карпа разного возраста // Гидробиол. журн. - 2006. - Т.42, № 3. - С.61-66.

22. Мехед О.Б., Яковенко Б.В. Активність ключових ферментів вуглеводного обміну в організмі коропа лускатого в умовах токсикозу // Вісник проблем біології та медицини. - 2003. - №6. - С. 20-25.

23. Мехед О.Б., Яковенко Б.В. Вплив пестицидного забруднення, як результату хімізації сільського господарства, на водні екосистеми // Суспільно-географічні дослідження природно-господарського комплексу Запорізького краю і суміжних територій: Матеріали науково-практичної конференції 16-17 жовтня 2003 року. - Мелітополь, 2003. - С.43-44

24. Мехед О.Б., Яковенко Б.В. Залежність ізоцитратдегідрогеназної та ізоцитратазної активності в організмі коропа від температури середовища // Укр. біохім. журн. - 2002. - 74, №4б (додаток 2). - С.99

25. Мехед О.Б., Яковенко Б.В., Жиденко А.А. Активность некоторых ферментов углеводного обмена в тканях сеголеток и двухлеток карпа в осенний период // Гидробиол. журн. - 2004. - 40, №3. - С.83-90.

26. Мехед О.Б., Яковенко Б.В., Жиденко А.О. Вплив зенкору на вміст глюкози та активність ферментів глюконеогенезу в тканинах коропа лускатого (Cyprinus carpio L) при різних температурах // Укр. біохім. журн. - 2004. - 76, №3. - С.99-103

27. Ойвин И.А. Статистическая обработка результатов экспериментальных исследований // Патол. физиол. и экспер. терапия. - 1960. - № 4. - С.76-85.

28. Парфенова И.А. Морфометрические характеристики циркулирующих эритроцитов Scorpaena porcus L. в условиях экспериментальной гипоксии // Науков. записки Тернопольського нац. пед. ун. верситету. Сер. я: б. олог. я. - 2005. - № 4 (27). - С.82-83.

29. Підліснюк В.В., Стирановська Т.В. Заборонені та непридатні до використання пестициди: стан та перспективи. // Безпека життєдіяльності. - 2004. - № 6. - С.23 - 28.

30. Посібник з клінічної лабораторної діагностики / П. д ред.В.Г. Денисюка. - К.: Здоров'я, 1992. - 296 с.

31. Сільськогосподарська екологія. / В.К. М`якутко, Д.О. Мельничук, Ф.В. Вольвач та ін; за ред.В.К. М`якушка. - К.: Урожай, 1992. - 264 с.

32. Скорюков В.И. Практикум по ихтиологии. - М.: Агропромиздательство, 1986. - 268 с.

33. Справочник по пестицидам (гигиена применения и токсикология) / Под ред. А.В. Павлова. - К.: Урожай, 1986. - 432 с.

34. Физиология адаптационных процессов. - М.: Наука, 1986. - 635 с.

35. Физиология человека и животных: 2 т. // Коган А.Б. и др. - М.: Высшая школа, 1984. - 360 с.

36. Филиппович Ю.Б., Егорова Т.А., Севастьянова Г.А. Практикум по общей биохимии. - М.: Просвещение, 1975. - 318 с.

37. Хочачка П.В., Сомеро Д.Н. Биохимическая адаптация. - М.: Мир, 1988. - 568с.

38. Шевряков М.В., Яковенко Б.В., Явоненко О.Ф. Практикум з біологічної хімії: Навч. - метод. Посіб. Для студентів біологічних спеціальностей і факультетів фізичного виховання і спорту вищих навчальних закладів. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2003. - 204 с.

39. Яковенко Б.В., Мехед О.Б. Біохімічні зміни в організмі коропа лускатого під впливом гербіцидного забруднення навколишнього середовища // Фальцфейнівські читання. Збірник наукових праць: Матеріали міжнародної наукової конференції 23-25 квітня 2003 року. - Херсон, 2003 - С.395-396

40. Яковенко Б.В., Мехед О.Б. Концентрація гліцину та інших амінокислот у водоймах // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. Спеціальний випуск: Гідроекологія - 2001. - №3 (14). - С.242-243.

41. Яржомбек А.А. Справочник по физиологии рыб / А.А. Яржомбек, В.К. Лиманский. - М.: Агропромиздательство, 1986. - 192 с.

42. “Ветеринарно-санитарная экспертиза пресноводной рыбы”, под ред. П.В. Миктюка, М, Агропромиздат, 1989.

43. “Ветеринарно-санитарная экспертиза морской рыбы”, Н.А. Доронин, А.П. Доронина, М, Колос, 1999.

44. “Справочное пособие по ветеринарно-санитарной экспертизе мясных, молочных, рыбных и растительных продуктов, меда и яиц”, Л.Л. Соловейчик, А.И. Басанец, М, Колос, 1976.

Размещено на Allbest.ru