Оцінка маркерних ознак та зв’язок їх з точністю походження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

селекційний маркер популяція генетичний

Важливе значення для забезпечення високоефективного тваринництва у даний час має організація племінної справи у тваринництві, що є системою зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей сільськогосподарських тварин.

Ведення племінної справи зумовлене потребою забезпечення природної чистоти тварин та виведення високопродуктивних порід.

Перехід на великомасштабні принципи селекції та інтенсивне використання кращих племінних тварин значно підвищував темпи генетичного поліпшення популяції.

В процесі створення нового селекційного матеріалу відбуваються складні формотворчі процеси, які призводять до перебудови генетичної структури і появи нових генних конструкцій у селекціонованих групах.

Генетичні маркери залучаються до селекційного процесу, що дає можливість для спостереження за рухом спадкового матеріалу із покоління в покоління. Маркерні ознаки дозволяють контролювати і вказувати напрямок в ході селекції, що сприяє інтенсифікації формотворчого процесу і прискорює процес консолідації створюваних ліній.

Тому є актуальним використання маркерних ознак в селекції при створенні нових та покращенні існуючих популяцій з метою контролю динаміки генетичної структури на протязі кількох поколінь селекційного процесу.

Перспективністю проведення контролю генетичної структури популяцій в ході селекції для підвищення її ефективності є можливість підвищення продуктивності тварин шляхом їх відбору за маркерними генами, які позитивно асоціюються з продуктивністю.

Впровадження молекулярно-генетичних методів у реальні селекційні програми може дозволити досягти за короткий період такого ефекту, якого в минулому очікували роками.

Ефективність використання молекулярно-генетичних маркерів у селекційній роботі істотно залежить від вибору молекулярно-генетичних маркерів і ознак, у контролі розвитку яких вони беруть участь, а також від селекційного завдання, що вирішується.

1. Огляд літератури

1.1 Маркер-залежна селекція (MAS, Marker-assisted selection)

Одним з основних напрямків даної роботи є пошук та аналіз генів, які дозволяють маркувати локуси кількісних ознак та вести цілеспрямовану селекцію за допомогою маркерів - маркер-залежну селекцію (MAS, Marker-assisted selection).

Термін «Marker-Assisted Selection» вперше вжито в літературі в 1986 році з описом можливого використання.

Необхідною передумовою будь-якої програми MAS є наявність молекулярних маркерів. Молекулярним маркером може бути будь-який фрагмент ДНК, що використовується для виявлення поліморфізму та перебуває у тісному генетичному зв'язку з геном, який відповідає за аналізовану ознаку. Основні типи поліморфізму ДНК такі: 1) поліморфізм довжини рестрикційних фрагментів (ПДРФ). Причина - нуклеотидні відмінності в сайтах рестрикції; 2) мінісателіти. Причина - число, що варіює, тандемно повторених нуклеотидних послідовностей ДНК з розміром повтору 10-100 нуклеотидів; 3) мікросателіти, або прості тандемні повтори, або повтори простих послідовностей. Причина - число, що варіює, тандемно повторених коротких нуклеотидних послідовностей ДНК з розміром повтору один-шість нуклеотидів; 4) поліморфізм фрагментів ДНК, амплифікованих з довільними праймерами. Причина - нуклеотидні відмінності в сайтах зв'язування з праймерами; 5) поліморфізм довжини ампліфікованих фрагментів. Причина - нуклеотидні відмінності в сайтах рестрикції та сайтах, що їх фланкують; 6) однонуклеотидний поліморфізм. Причина - заміни окремих нуклеотидів в послідовності ДНК; 7) поліморфізм послідовностей, що експресуються. Причина - нуклеотидні відмінності в послідовностях, що експресуються; 8) поліморфізм ретротранспозонів. Причина - вбудовування ретротранспозону в нову ділянку геному. Наведені типи поліморфізму ДНК не вичерпують списку молекулярно-генетичних маркерів, опис різних типів молекулярних маркерів можна знайти у багатьох оглядах літератури. Бурхливий розвиток нових методів молекулярної біології, в тому числі автоматизація та комп'ютеризація різних процесів, розробка відповідних статистичних методів аналізу та програмного забезпечення, створення доступних баз даних, необхідних для дослідження поліморфізму ДНК, сприяють поповненню арсеналу молекулярних маркерів і все активнішому їх використанню в різних галузях фундаментальної та прикладної біології.

Переваги MAS:

1. Використання ознак, якими важко керувати за допомогою традиційного фенотипового добору через значну витрату коштів й часу для вимірювання або низьку пенетрантність чи складну спадковість.

2. Використання ознак, добір яких залежить від конкретних умов навколишнього середовища або стадій розвитку, що впливає на прояв цільового фенотипу.

3. Підтримання рецесивних алелів при беккросингу або для прискорення беккросної селекції в цілому.

4. Пірамідування кількох моногенних ознак

Якщо у звичайних селекційних системах об'єднати одночасні добори за все більшою кількістю цільових ознак, це призведе до загальної втрати посилення селекції і збільшення числа циклів селекції, необхідних для отримання кінцевого продукту. В протилежність цьому MAS забезпечує потенційні можливості для побудови цільових ознак в тому ж генотипі то-чніше, з меншими втратами і у меншій кількості циклів добору. Можливості для поліпшення складнішх ознак таких, як толерантність до абіотичних стресів, ускладнюються низькою спадковістю, великою кількістю додаткових генів з непередбачуваним епістатичним ефектом і ефектами різних екологічних чинників. Створення простих підходів для MAS цих ознак, як і раніше, залишається проблемою.

Найбільший ефект від MAS буде реалізований тільки тоді, коли селекційні програми будуть адаптовані так, щоб найкращим чином використовувати широкомасштабне генотипування для численних цільових ознак і генетичного фону. Найбільші вигоди від цього виду комплексного молекулярно-селекційного підходу повинні бути для досягнення такого ж се-лекційного прогресу в значно менший час, ніж за допомогою традиційної селекції, і від пірамідування комбінацій генів, які не можуть бути скомбіновані за допомогою інших засобів.

1.2 Молекулярно-генетичні маркери

Молекулярними маркерами називають біохімічні особливості обміну речовин і, безпосередньо, структурні особливості геному організму тварини, які тісно корелюють з фізіологічними показниками організму, пов'язаними з господарсько-корисними ознаками. Використовуючи молекулярно-генетичні маркери можливо з величезною точністю, вибирати з популяції тільки тварин, що володіють певною алеллю, необхідного йому, гена, такого як, ген стійкості до лейкозу у корів, і створювати стада стійкі до захворювань, з тваринами генетичним здоровими і високо продуктивними.

Використовувані маркери повинні володіти певними властивостями і відповідати ряду вимог, до них відносяться:

· Фенотипічні прояви алельних варіантів повинні бути доступні для ідентифікації у різних особин;

· Алельні заміщення в одному локусі повинні бути відмінними від алельних варіантів в інших локусах;

· Алельні заміщення в кожному досліджуваному локусі повинні бути доступні для ідентифікації;

· Локуси, що вивчаються, повинні представляти випадкову вибірку генів у відношенні їх фізіологічних ефектів і ступенів мінливості;

· Маркери повинні володіти рівномірним розподілом по локалізації в геномі;

· Маркери повинні легко виявлятись і відтворюваність;

· Одержані дані повинні бути порівняні в різних лабораторіях;

· Необхідна можливість автоматизації їх виявлення;

· Маркери повинні володіти відносною нейтральністю.

Найбільш прості маркери - це відмінності у морфологічній будові хромосом. Наявність будь-яких перетяжок на хромосомі, супутників або яких-небудь інших особливостей морфологічної будови хромосом, може корелювати з положенням гена в певній алелі. Дуже незначна кількість ознак корелює з такими морфологічними особливостями хромосом, які можна побачити на метафазної платівці через мікроскоп. З цієї причини морфологічними відмінностями хромосом, як генетичні маркери, використовуються мало.

Наступним кроком у MAS стало відкриття значною мірою поліморфізму макромолекул в організмах, в основному білків. Тобто один і той же білок (мається на увазі відповідає за одні і ті ж функції і має однакове походження) може мати різну електрофоретична рухливість у різних тварин (а іноді і в одного і того ж тварини) і володіти різною активністю в метаболічної ланцюга. Такі варіанти називаються алельними і походять з-за амінокислотних замін в поліпептидного ланцюга білка, що приводить до зміни довжини або заряду білка, що в свою чергу є наслідком нуклеотидної заміни (або будь-яких інших точкових мутацій) в ланцюзі ДНК гена, що кодує цей білок.

Досягнення в молекулярній генетиці за останні 28 років дозволяють проводити оцінку поліморфізму алельних генів на рівні ДНК. ДНК поліморфізм може бути тестований різними способами - це і безпосереднє визначення нуклеотидної послідовності гена (сиквенирування, найбільш дорогий, довгий, складний і точний метод), і складання рестрикційних карт організмів (ПДРФ), і ампліфікація різних ділянок ДНК (RAPD - PCR, ISSR - PCR), і гібридизація ДНК (FISH, GISH, блотів) і т.д. Ці методи є найбільш чутливими і достовірними, вони дозволяють виявити поліморфізм не тільки тих, що експресують послідовності, але і регуляторних, і ті, що не експресують (наприклад, комплекс генів «молочності» бика).

Існують, також, спроби використати в якості маркерів поліморфізм груп крові тварин. Сільськогосподарські тварини мають складні системи груп крові, ряд вчених спробував зіставити відмінності цих систем з продуктивністю тварин. Результати вивчення зв'язку молочної продуктивності корів з їх генотипічними особливостями - присутністю в крові тих чи інших факторів - дозволили перейти до розгляду цієї зв'язку на рівні окремих алелів груп крові.

Перший відкритий спосіб - це обробка геномної ДНК тварини або рослини сайтспеціфічнимі рестріктазами. Ферменти ділять ланцюжка ДНК за строго специфічними послідовностями на фрагменти ДНК різної довжини. Вони поділяються на електрофорезі по довжині. Метод носить назву поліморфізм довжини рестрикційних фрагментів (ПДРФ).

Гібридизація - це утворення водневих зв'язків між комплементарними нуклеотидами двох одноланцюгових молекул нуклеїнових кислот (ДНК-ДНК; ДНК-РНК; РНК-РНК). Цей метод може використовуватися для картування геному (FISH), визначення гомології геномів різних організмів (GISH), для ідентифікації генетичних маркерів і багато чого іншого.

Один з варіантів гібридизації - блот. Наприклад, Саузерн-блот (Southern-blotting, Southern-transfer) - це метод виявлення специфічних нуклеотидних послідовностей шляхом переносу, електрофоретичної розділених, фрагментів ДНК з агарозного гелю на нітроцелюлозні фільтр за рахунок капілярного ефекту (blotting - «промокання») і гібридизації ДНК- або РНК-зондом, комплементарним шуканої послідовності;

1.3 Генетичні маркери продуктивних ознак свиней

Провідні зарубіжні компанії (PIC International Group, Cotswold Pig Development Company та багато інших) для удосконалення ліній свиней широко використовують нові підходи, які базуються на використанні генетичних маркерів продуктивних ознак.

Локуси кількісних ознак - це полігенні локуси, які відповідають за генетичні варіанти кількісних ознак. Ті особини в популяції тварин, які характеризуються підвищеною продуктивністю, мають тенденцію до наявності в QTL більшої кількості бажаних алелей, ніж в середньому по популяції.

Маркер-залежна селекція не залежить від мінливості, яка обумовлена дією факторів зовнішнього середовища, робить можливими оцінку і відбір тварин в ранньому віці незалежно від статті, не вимагає значних витрат, підвищує ефективність селекції

На відміну від груп крові та білків, поліморфізм ДНК розподілений по всьому геному. У зв'язку з цим, імовірність наявності локуса, який тісно зчеплений з генами спадкових вад або ознак продуктивності багатократно підвищується.

Генетичні маркери багатоплідності

В 1996 році M.Rotschild зі співавторами виявили поліморфізм гена естрогенового рецептора (ESR) свиней. Було доведено, що гомозиготні свиноматки (напівкровні за китайською породою мейшан) з генотипом ВВ мали за результатами першого опоросу розмір гнізда на 2,3 поросяти більшим, ніж свиноматки з генотипом АА. В подальшому підвищена багатоплідність свиноматок - носіїв алелі В даного гена була доведена і іншими дослідниками на інших породах свиней.

Ліцензію на ESR-типування отримала фірма PIC&Roche Molecular System Inc.

Іншим геном-кандидатом, який впливає на багатоплідність свиней, є ген фолікулостимулюючого гормона (FSHB). Фолікулостимулюючий гормон обумовлює дозрівання та диференціацію фолікулів яєчника. У результаті проведеного статистичного аналізу було встановлено, що свиноматки з генотипом ВВ в середньому, за результатами першого опоросу за багатоплідністю переважали свиноматок з генотипом АА на 2,12 поросят.

На думку Л.К.Ернста та Н.А.Зінов'євої, використання даного маркера, в першу чергу, може бути рекомендовано в тих стадах, в яких відсутній бажаний алель В гена ESR або його частота дуже низька (свині м'ясних порід), а також в стадах, в яких вже досягли максимального генетичного потенціалу багатоплідності з використанням гена ESR.

Також широкого впровадження в практику племінної роботи зі свинями заслуговує використання даних поліморфізму гена коактиватора А1 ядерних рецепторів (NCOA1).

Комплекс NCOA1 взаємодіє з естрогеновим рецептором, стимулює його транскрипційну активність і, тим самим, обумовлює наступну фізіологічну відповідь.

За даними Л.К.Ернста та Н.А.Зинов'євої, аналіз взаємозв'язку генотипів маркера NCOA1 с багатоплідністю свиноматок породи йоркшир виявив перевагу свиноматок з генотипом А1А1 над тваринами з гетерозиготним генотипом, як за показником загальної кількості поросят при народженні (1,00 гол.), так і за багатоплідністю (1,32 гол).

Генетичні маркери м'ясної продуктивності свиней

Одним з найбільш перспективних маркерів м'ясної продуктивності є ген інсуліноподібного фактора росту 2 (IGF-2). Дослідження проведені датськими вченими (Van Laere та ін.) виявили, що мутація в гені IGF-2 (q>Q) суттєво впливає на швидкість росту та відкладення жиру у свиней.

Також в якості можливих маркерів м'ясної продуктивності та якості м'яса свиней розглядаються група генів білків, які зв'язують жирні кислоти (FABР). Одним із генів цієї групи є ген Н-FABР, який викликає значний інтерес в якості гена-кандидата вмісту внутрішньом'язового жиру - одного з найважливіших показників якості туші, а також в якості можливого генетичного маркера зниження вмісту жиру в тушах свиней.

За кордоном в якості генетчиного маркера м'ясних якостей свиней широко використовується ген гіпофізарного транскрипційного фактора 1 (POU1F1). Поліморфізм даного гена обумовлений точковою мутацією, яка призводить до утворення двох алелей - С і D.

Fujii зі співавторами припустили, що причиною виникнення злоякісної гіпертермії є точкова мутація (Ц>Т) в гені ріанодинового рецептора (RYR1) (локус галотана). Мутація в локусі галотана є причиною того, що рецептори таких свиней стають в два рази чутливішими, в порівнянні з генетично незміненими рецепторами.

Виявлення даної мутації дало змогу розробити молекулярно-генетичний тест, який дозволяє чітко ідентифікувати генотипи свиней за геном RYR1: RYR^NN - стресстійкі, не носії; RYR^Nn - стресстійкі, приховані носії; RYRⁿⁿ - стресчутливі носії.

Численними дослідженнями встановлено, що у тварин з генотипами RYRⁿⁿ спостерігаються вищі середньодобові прирости, краща структура туші та більш низький вміст жиру. Однак, поряд з цим, вони мали нижчу масу внутрішніх органів.

М'ясо, отримане від свиней з генотипами RYRⁿⁿ за своєю якістю поступалося м'ясу, отриманому від свиней з генотипами RYR^NN.

Крім того, кнури з генотипом RYR^NN характеризувалися вищими показниками спермо продукції (об'єм та якість еякуляту) в порівнянні з тваринами, які мали генотипи RYR^Nn та RYRⁿⁿ.

Генетичні маркери схильності свиней до захворювань.

Встановлено, що ген, який кодує рецептори F18 E. Coli (ECR18F), які мають значення в патогенезі захворювання тісно зчеплений з геном альфа-1-фукозилтрансферази (FUT1). В наш час встановлено послідовність гена FUT1 та виявлено точкову мутацію (A>G в позиції 307), яка обумовлює поліморфізм даного гена (алелі A та G). Ці дані стали основою для розробки метода непрямого аналізу варіантів гена ECR18F/FUT1. Припускають, що виявлений поліморфізм може бути причиною стійкості чи чутливості свиней до колібактеріозу. При цьому, алель А, яка обумовлює стійкість до колібактеріозу, є рецесивною.

1.4 Генетичні маркери продуктивних ознак корів

У прискоренні вдосконалювання молочної продуктивності спеціалізованих порід великої рогатої худоби виділяють два основних напрями використання молекулярно-генетичних маркерів. Один з них - картування на хромосомах великої рогатої худоби головних генів молочної продуктивності (Quantitive Trait Loci - QTL). Передбачається, що картування QTL може привести до формування принципово нового етапу в селекції - селекції за допомогою маркерів (Marker Assistant Selection - МАS).

Інший напрям досліджень пов'язаний з виявленням структурних генів, поліморфізм яких може впливати на мінливість характеристик молочної продуктивності. Як гени-кандидати прямого контролю останніх у першу чергу розглядаються гени білків молока та деякі системні регулятори, такі як соматотропний гормон. У генетичну диференціацію між групами корів, що відрізняються за молочною продуктивністю, можуть втягуватися й генетико-біохімічні системи, поліморфізм яких раніше дозволив виявити відмінності між породами різного напряму продуктивності.

Відомо, що к-казеїн (CSN3) - один з відомих генів, пов'язаних з ознаками сиропридатності молока. Його важлива функціональна роль полягає в захисті міцел молока від преципітації іонами кальцію, у формуванні оболонки навколо міцел, запобігаючи їхній агрегації. При гідролізі к-казеїну відбувається коагуляція молока, утворення осаду казеїну й формування згустку, що використовується в сироварінні

Також, в-лактоглобулін (ВLG) - білок, який, на відміну від казеїнів, не осаджується сичуговим ферментом, не входить до структури міцел і є сироватковим білком, біологічна функція його, мабуть пов'язана із транспортом вітаміну А, що підтверджує відкриття рецепторів для комплексу ВLG і ретинолу в кишечнику новонароджених телят, які сприяють засвоєнню ліпідів. Ген ВLG має розмір 4662 п.н. і складається з семи екзонів і шести інтронів.

Ген GH є системним регулятором фундаментальних біохімічних процесів, що лежить в основі загального обміну у всіх тварин. У ссавців описана його лактогенна активність. Відомо, що введення екзогенного GH стимулює ріст і розвиток молочної залози й збільшує вихід молока в корів на 10-40%.

Виявлено також, що при цьому знижується рівень жиру й збільшується кількість м'язової тканини в туші. Тому не дивно, що GH викликає такий великий інтерес як маркер ряду характеристик продуктивності тварин.

Особлива увага приділяється поліморфізму алелів L і V, оскільки було показано, що молоко корів з генотипом LL містить більший відсоток жиру й білка, ніж у тварин з генотипом VV.

За даними, тільки розподіл алелей за локусом соматотропного гормону збігався з диференціацією внутріпородних груп тварин за жирномолочністю. Це добре узгоджується з висновком японських дослідників про те, що ефективність включення молекулярно-генетичних маркерів у внутріпородну селекційну роботу визначається попереднім підбором таких маркерів для конкретної селекційної схеми, оскільки в одному поєднанні факторів середовища і генотипових факторів успішним буде застосування одних маркерів, в іншому - інших.

2.Структура перспективного плану племінної роботи зі стадами

2.1 Сучасний стан стада господарства на основі представлених даних

Представлені двом статево-віковими групами: кнурів-плідників та свиноматок (додаток А і Б).

Таблиця 2.1.1 Породність свиней

Назва статевих груп	№ рядка	Наявність поголів'я на 01.01.12	Пробонітовано за звітній рік	Записано в ДКПТ
			всього	в т.ч. чистопородних	всього	за звітній період
Кнурі-плідники:основні	1	18	18	18	18	18
перевірювані	2	---	---	---	---	---
Матки: основні	3	25	25	25	25	25
перевірювані	4	---	---	---	---	---
Ремонтний молодняк:	5	---	---	---	---	---
4-10 міс.-кнурці	6	---	---	---	---	---
свинки	7
Всього	8	43	43	43	43	43

Згідно завдання наявність кнурів-плідників (основних) на 01.12 складає 18 гол. Пробонітовано за звітній рік всього 18 гол., в тому числі чистопородних 18 гол. Записано до ДКПТ всього 18 гол., і за звітній період теж 18 гол.

Таблиця 2.1.2 Розвиток кнурів

Вік,міс.	Всього кнурів,гол.	Маса,кг	Довжина тулуба,см
		Загальна всієї групи	однієї голови	Загальна всієї групи	однієї голови
			серед.	мінім.	максим.		серед.	мінім.	максим.
12	-	-	-	-	-	-	-	-	-
24	18	4764	264.7	211	300	3141	174.5	165	195

Згідно даних було проведено розрахунки такі як: жива маса,кг всієї групи:

Де: 18 кнурів у віці 24 міс 4764

Середня жива маса однієї голови складає 264.7

Мінімальна жива маса однієї голови складає 211

Максимальна жива маса однієї голови складає 300

Довжина тулуба,см всієї групи сладає 3141

Середня довжина однієї голови складає 174.5

Мінімальна довжина однієї голови складає 165

Максимальна довжина однієї голови складає 195

Таблиця 2.1.3. Оцінка за відгодівельними та м'ясними якостями нащадків

Стать	№ рядка	Голів	По числу потомків	Середній вік досягнення маси 100 кг , днів	Витрати кормів на 1 кг приросту к.од.	Середня довжина півтуші,см	Середня товщина шпику над 6-7 груд.хребцем, см	Контрольна сума
Кнурі	1	18	--	--	--	--	--	--
Матки	2	25	25	198.76	4,12	90,5	35,64	--
Кличка,номер кнура	Кличка,номер свиноматки	--	Кращі поєднання	--	--
--	--	--	--	--	--	--	--	--

За відгодівельними і м'ясними якостями потомків у маток становить в середньому досягають живої маси 100 кг за-199 днів, витрати кормів на 1 кг приросту становить-4,1 к.од., товщина шпику над 6-7 грудим хребцем-35,64 см. і Середня довжина пів туші- 90,5 см.

Таблиця 2.1.4.Прижиттєва оцінка ремонтного молодняку

Стать	№ рядка	Оцінено тварин,голів	Вік,днів	Маса,кг	Товщина шпику,см	Контрольна сума
			всієї групи	серед	всієї групи	серед	всієї групи	серед
Кнурці	--	--	--	--	--	--	--	--	--
Свинки	--	--	--	--	--	--	--	--	--

Проводилась оцінка розвитку свиноматок за показниками живої маси та довжини тулуба.

Розвиток свиноматок господарства наведені в таблиці 2.1.5

Таблиця 2.1.5 Розвиток свиноматок

	Всього свиноматок,гол.	Вік першого опоросу,міс.	Маса,кг	Довжина тулуба,см	Контрольна сума
			всієї групи	серед. 1 голови	всієї групи	серед. 1 голови
Вся група після бонітування	25	13,0	4113	164.5	3651	146,0	--
в т.ч. введено в основне стадо	25	13,0	4113	164.5	3651	146,0	--
вибракувано протягом року	--	--	--	--	--	--	--
провідна група	25	13,0	4113	165.5	3651	146,0	--

Згідно вихідних даних було проведено оцінку 25 свиноматок.

Вік першого опоросу складає в середньому 13,0 міс.

Жива маса всієї групи складає 4113 кг., а середня маса 1 голови по групі складає 165.5 кг.

Довжина тулуба всієї групи складає 3651 см., а середня довжина 1 голови по групі складає 146 см.

Таблиця 2.1.6. Продуктивність маток

Багатоплідність

Всього опоросилося протягом року маток в групі 25 гол.

Отримали протягом року від 25 голів свиноматок поросят 250 гол

В середньому отримуємо 250/25 = 10,0 поросят на 1 опорос на 1 свиноматку .

Поросят при відлученні переносимо дані з колонки багатоплідність

Маса гнізда при відлученні в 60 днів:

Звідси: по вихідним даним маса гнізда при відлученні в 60 днів всієї групи складає 3956 кг.

Середня маса одного гнізда складає 3956/24 =164,8кг.

Середня маса одного поросяти складає 164,8 / 10,0 = 16,5 кг

Дані записуємо до таблиці 6 «Продуктивність маток»

Таблиця 2.1.7. Розподіл по класам голів

Основні ознаки	Всього	Еліта	I клас	II клас	Всього	Контр.сума
	гол	%	гол	%	гол	%	гол	%
КНУРИ - ПЛІДНИКИ
Маса,кг	18	100	14	78	4	22	--	--	--	--
Довжина тулуба	18	100	14	78	4	22	--	--	--	--
Товщина шпику(прииттєва)	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
Багатоплідність	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
Маса нащадків у 45 днів	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
у 60 днів	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
Вік досягнення потомством маси 100 кг,днів	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
Витрати кормів на 1 кг приросту	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
Товщина шпику	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
Довжина туші	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
Сумарна оцінка	18	100	14	78	4	22	--	--	--	--

Таблиця 2.1.8. Розподіл по класам голів

Основні ознаки	Всього	Еліта	I клас	II клас	Всього	Контр.сума
	гол	%	гол	%	гол	%	гол	%
МАТКИ
Маса,кг	25	100	12	48	6	24	7	28	25	--
Довжина тулуба	25	100	12	48	11	44	2	8	25	--
Товщина шпику(прииттєва)	25	100	19	76	6	24	0	0	25	--
Багатоплідність	25	100	16	64	4	16	5	20	25	--
Маса нащадків у 45 днів	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
у 60 днів	25	100	11	44	8	32	5	20	24	--
Вік досягнення потомством маси 100 кг,днів	25	100	7	28	8	32	9	36	24	--
Витрати кормів на 1 кг приросту	25	100	7	28	12	48	4	16	23	--
Товщина шпику	25	100	12	48	1	4	5	20	18	--
Довжина півтуші	25	100	9	36	5	20	5	20	19	--
Сумарна оцінка	25	100	--	--	24	96	1	4	25	--
В %	--	--	--	46,7	--	27,1	--	18,7	--	--

Таблиця 2.1.9. Розвиток і класність ремонтного молодняку

Вікові групи,міс.	Число голів	Маса,кг	Довжина тулуба,см	Сумарний клас(включ.класність батьків)	Контрольна сума
		загал.групи	серед.1 гол.	загал. групи	серед.1 гол.	еліта гол.	%	1 клас гол.	%	2 клас гол.	%
	КНУРЦІ
4	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
6	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
8	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
при I покриті	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
СВИНКИ
4	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
6	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
8	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
при I покриті	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--

Таблиця 2.1.10. Класність реалізованого молодняку за рік

	№ рядка	Продаж	Еліта	1 клас	Контрольна сума
		план	факт	голів	%	голів	%
Кнурці	--	--	--	--	--	--	--	--
Свинки	--	--	--	--	--	--	--	--
Всього	--	--	--	--	--	--	--	--
в тому числі від основних свиноматок	--	--	--	--	--	--	--	--

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 2.1.11. Розподіл свиноматок основного стада за генеалогічними родинами та спорідненими групами

№ рядка

генеалогічні родини

Контрольна сума

Всього пробонітовано маток,гол

--

--

--

--

--

--

--

--

--

--

--

--

Таблиця 2.1.12. Розподіл кнурів основного стада за генеалогічними та заводськими лініями

	№ рядка	генеалогічні лінії	Контрольна сума
Всього пробонітовано кнурів,гол	18	Bonnyton 129	Дейль 185	Дик 1508	Бонитон 453	Ve 8744	----

Перспективне направлення удосконалення стада і розвитку ознак продуктивності на перспективу

Таблиця 2.2.1. План збільшення поголів'я продуктивності свиней

	2011	2012	2013	2014
Кнурів,гол.: основних	18	18	18	18
перевіряємих	--	18	18	18
Виростити ремонтних кнурів,гол.	--	18	18	18
Свиноматок,гол.:основних	--	25	50	100
перевіряємих	25	25	50	100
Отримати опоросів від основної матки в рік	1	2,2	2,2	2,2
Виростити поросят на опорос від основної матки,гол	10	10,1	10,2	10,3
Одержати всього поросят від основної матки,гол.	--	556	1122	2266
від перевіряємої	250	250	500	1000
Виростити поросят всього,гол	250	806	1622	3266
З них виростити для племпродажі,гол	100	322	650	1300

Таблиця 2.2.2.

Назва лінії	Кількість кнурів, роки	Кращі кнури для відтворення ремонтного молодняка
	2012	2013	2014
Bonnyton 129	8	16	16	Bonnyton 129
Бонитон 453	1	2	2
Дейль 185	4	8	8
Дик 1508	4	8	8
Ve 8744	1	2	2

План розподілу кнурів за генеалогічними лініями

Таблиця 2.2.3. План розподілу свиноматок за родинами

Назва родини	Кількість маток, роки	Кращі матки для відтворення ремонтного молодняка
	2011	2012	2013
--	--	--	--	--

Основні організаційно - зоотехнічні заходи для реалізації програми селекції

Потребу в кормах для кнурів- плідників визачають слідуючим чином :

Кількість кормоднів за період - 36 * 180 = 6480 в зимовий період 36 * 185 = 6600 в літній період

Всього кормових одиниць на поголів'я в ц., - 6480 * 3,8 /100 = 246,4 ц в зимовий період 6600 * 3,8 /100 = 253,1 ц в літній період

Аналогічні розрахунки для холостих і поросних свиноматок

Кількість кормоднів за період - 100 * 180 = 18000 в зимовий період 100 * 185 = 18500 в літній період

Всього кормових одиниць на поголів'я в ц., - 18000 * 2,8 /100 = 504 ц в зимовий період 18500 * 2,8 /100 = 518 ц в літній період

Загальна потреба в кормах зазначена в Таблиці 2.3.1

Таблиця

Таблиця 2.3.2. Витрати кормів дорослих свиней на відгодівлі,ц корм.од.

Види корму	Норма на 1 голову	На все поголів'я (100 гол)
	за добу	за період	за добу	за період
Концкорми	3,7	13,5	370	1350
Соковиті	0,32	1,2	32	120
Зелені	0,32	1,2	32	120
Молочні відвійки	0,17	0,62	17	62
Всього	4,51	16,52	451	1652

Витрати кормів дорослих свиней на відгодівлі,ц корм.од розраховується згідно нормам кожного виду корму на 1 голову за добу складає:

Концкорми 3,7 кг

Соковиті 0,32 кг

Зелені 0,32 кг

Молочні відвійки 0,17 кг

Звідси за період:

Концкорми 3,7 * 365 /100 = 13,5 кг

Соковиті 0,32 * 365 /100 = 1,2 кг

Зелені 0,32 * 365 / 100 =1,2 кг

Молочні відвійки 0,17 * 365 / 100 = 0,62 кг

Виходячи з вихідних даних кількість поголів»я складає 100 голів отже розраховуємо на все поголів»я:

За добу - Концкорми 3,7 * 100= 370 кг

Соковиті 0,32 * 100 = 32 кг

Зелені 0,32 * 100 =32 кг

Молочні відвійки 0,17 * 100 = 17 кг

За період - Концкорми 13,5 * 100= 1350 кг

Соковиті 1,2 * 100 = 120 кг

Зелені 1,2 * 100 =120 кг

Молочні відвійки 0,62 * 100 = 62 кг

Ветеринарно-санітарні міроприємства

Свинарські підприємства відносять до підприємств закритого типу, куди забороняється вільний вхід стороннім особам. Спеціалісти ветеринарної медицини організовують суворий контроль за епізоотичним станом і при необхідності проводять профілактику інфекційних та інвазійних захворювань свиней.

Обслуговуючому персоналу дозволено вхід на ферму лише через санітарний пропускник, а заїзд транспорту -- через постійно діючі дезбар'єри довжиною 9 м, шириною -- 2--3, глибиною -- 0,3 м.

При вході у приміщення, на прохідну, в кормоцехи та інші виробничі споруди необхідно обладнувати для дезінфекції дез-килимки, які треба постійно зволожувати 2%-ним розчином їдкого натру.

Система ветеринарного захисту передбачає поділ ферми на дві зони:

А -- виробнича, В -- господарська.

У виробничій зоні розташовуються свинарники для утримання свиноматок першої стадії поросності, свинарники для поросних свиноматок, свинарники для відлучення поросят, поголів'я на відгодівлі, ветеринарний, забійно-санітарний пункти, ветлабораторія, ділянка для прогулянок. На репродукторних фермах для утримання хворих тварин та для підозрюваних на інфекційні захворювання повинен бути передбачений ізолятор з розрахунку 1 % від кількості дорослого поголів'я. За межами виробничої зони на віддаленій ділянці не менше ніж на 1000 м споруджують приміщення для карантинування тварин. У господарській зоні розташовують кормоцех, складські споруди, гараж, сховище ПММ, естакаду для вантажних автомобілів, автоваги.

Територію виробничої і господарської зон обгороджують парканом. Кожна ферма повинна мати гноєсховища відкритого, закритого типу або незаглиблені та заглиблені. Дезінфекція, дезінсекція, дератизація. Невід'ємною ланкою у загальному комплексі ветеринарно-санітарних заходів є дезінфекція, дезінсекція і дератизація.

Дезінфекція -- це комплекс заходів, спрямованих на знешкодження у зовнішньому середовищі патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів, запобігання захворюванням людини і тварин. Вона може бути профілактичною і примусовою, що являє собою поточну та заключну.

Профілактична -- це дезінфекція, яку проводять з метою запобігання нагромадженню і поширенню інфекційного начала у приміщеннях для тварин перед введенням їх в експлуатацію або після завершення технологічного циклу (відлучення, вирощування, відгодівля тощо) та перед розміщенням у спорудах свиней нової виробничо-вікової групи.

Залежно від прийнятої технології утримання свиней і типу підприємства застосовують вологу, аерозольну або газову дезінфекції.

Вологий метод дезінфекції дуже поширений. Знезаражуючий ефект залежить від хімічних засобів і температури навколишнього середовища. Практика свідчить, що дезінфекцію в зимовий період необхідно проводити в утеплених приміщеннях і обов'язково теплими розчинами, підігрітими до 70--80 °С.

Аерозольний метод. Дезінфекцію проводять у присутності тварин або без них. Обов'язкова вимога при використанні аерозолів, що складаються з формаліну, креоліну або ксилонафту, -- це герметизація приміщень, температура повітря 17--22 °С і відносна вологість 60--75 %. Для одержання аерозолів готують суміш: 3 частини формаліну, по 1 частині креоліну та ксилонафту. У присутності тварин дезінфекцію рекомендовано проводити гіпохлоритом, перекисом водню, щавлевою, яблучною кислотами тощо.При відсутності механічних розпилювачів дезінфекцію проводять 30--40 %-ним розчином формальдегіду з розрахунку 30 мл на 1 м² приміщення. З цією метою беруть 20 мл формаліну і 20 г хлорного вапна з вмістом у ньому не менше 25 % активне хлору. Розрахункову кількість хлорного вапна вносять у металеву місткість, куди додають, помішуючи, формалін. Експо дія -- 12 год. при відносній вологості повітря у приміщенні менше 80 %.

Дезінфекція газами -- застосовують для знешкодження патогенних мікроорганізмів у герметичних приміщеннях, камерах, і плівкою. Достатня знезаражуюча дія на мікроорганізми настає при наявності вологи і підтриманні температури в свинарниках не менше +15 °С. У ветеринарній практиці для дезінфекції і користовують формальдегід, хлор, бромний мегил.

Дератизація -- комплекс заходів, спрямованих на знешкодження гризунів, що являють небезпеку в епізоотичному та епідеміологічному відношенні і завдають значних економічних збитків. Достатньо вказати, що кожний день пацюк споживає 40--60 г кормів, або протягом року 20 кг. Домашня миша за добу з'їдає 4--5 г корму, що за рік становить 1,8 кг кормів. Гризуни є перенощиками понад 60 захворювань інфекційного та інвазійного походження.

Профілактичні заходи. Вони спрямовані на створення що позбавляють гризунів корму, води, сховищ, здатності до вітворення. У зв'язку з цим щоденне підтримання чистоти в приміщеннях, прибирання гною, кормових залишків Дезінсекція -- це комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з комахами. При масовому заселенні мух у тваринницьких приміщеннях добові прирости знижуються на 20--25 %. Мухи - перенощики сибірки, туберкульозу, бруцельозу, рожі. На тіла мух є понад 130 видів різних мікроорганізмів, де вони виживають до 30 діб. По крилатими комахами (мухи, комарі, ґедзі) значної шкоди твариництву завдають ектопаразити (воші, кліщі, блохи), що є пернощиками рожі, хвороби Ауєскі, паратифу й інших інфекційних захворювань. Комах знищують хімічними засобами у вигляді розчинів, емульсій, порошків, дуетів. Зовнішні стіни, огороджуючі конструкції обробляють 1 %-ним водним розчином хлорофосу, 0,5 %-ною емульсією трихлорметафосу з розрахунку 100 мл/м" поверхні. Повторну обробку проводять через 2 тижні.

Племінний і зоотехнічний облік, що забезпечує ведення комп'ютерно-селекційної програми

Одним із головних заходів у свинарстві є чітка організація зоотехнічного обліку на фермі незалежно від того, племінна вона чи товарна. Зоотехнік, завідуючий фермою або керівник на промисловому комплексі повинні враховувати не тільки кількість поголів'я за окремими віковими і виробничими групами, а й добре знати якісний склад тварин. Досягається це постійним веденням первинного зоотехнічного обліку і племінних записів. Але дані племінної інформації можуть становити інтерес для племінної роботи тоді, коли вони характеризують особливості окремих тварин. Для цього необхідно, щоб все поголів'я на племінних фермах, а також кнури, свиноматки і ремонтний молодняк на товарних фермах і репродукторах мали чіткі індивідуальні (інвентарні) номери і клички. Кнурцям прийнято ставити непарні, а свинкам -- парні номери. Щодо присвоєння кличок, то в свинарстві розроблена така система: всі свинки одержують кличку матері, а кнурцям присвоюють кличку батька. Кличка вказує на належність кнура або свиноматки до відповідної генеалогічної лінії чи родини. За допомогою клички і індивідуального номера є можливість встановити ступінь їх споріднення. Міняти клички і присвоювати нові категорично забороняється, оскільки це порушує систематику породи і значно ускладнює організацію племінної роботи.

Нумерації свиней необхідно приділяти особливу увагу, бо відсутність, нечіткість або втрата номерів призводять, до порушення племінної роботи навіть тоді, коли є дані про походження і продуктивність тварин. Тому нумерують їх зразу після народження. В свинарстві це особливо важливо, оскільки від однієї свиноматки народжується одночасно 10--12 поросят і більше, яких важко відрізнити один від одного. Крім того, широко практикується підсаджування поросят від однієї свиноматки до іншої.

Нумерують (мітять) свиней різними способами: татуюванням, вищипами на вухах, металевими і пластмасовими бирками і сережками, вистриганням щетини, фарбою на спині або в ділянці лопаток, виготовленням спеціальних поясів-нашийників тощо. У виробничих умовах виправдали себе і вважаються поки кращими татуювання на вухах для непігментованих тварин і вищипи на вухах для свиней чорної, червоної або рябої мастей.

Вищипи роблять спеціальними щипцями на одному або двох вухах залежно від величини номера. На відміну від татуювання при міченні вищипами гніздовий і порядковий номери в гнізді не проставляють, а в 2--3-денному віці поросятам проставляють інвентарний номер за спеціально розробленою системою.

Кожний вищип за даною системою умовно означає відповідне число.

Поряд з описаними методами останнім часом, особливо у великих господарствах, широко використовують пластмасові бирки. Перевага цього методу полягає в тому, що правильно зафіксована пластмасова бирка на вусі тварини добре зберігають номер чітко видно на відстані, а сама операція мічення бирка здійснюється значно простіше, ніж татуювання або вищипи. На кожній фермі повинна бути відповідальна особа за своєчасну і якісну нумерацію свиней.

Частіше цю роботу виконують зоотехнік-селекціонер, завідуючий фермою, керівник цеху або племреєстратор. Дані про походження, вік, розвиток, продуктивність і класність кожної тварини племінного стада або племінної група зосереджуються в записах гоподарства, які ведуть за затвердженими Міністерством формами.

На великих промислових свинарських комплексах для зручності зоотехнічного обліку на кожну свиноматку ведуть спеціальну картку, в якій записують всі зміни, що відбуваються з твариною за період використання в стаді. У картку заносять дані про походження, стимуляцію охоти й штучне осіменіння, періоди поросності і лактації, материнські й продуктивні якості свиноматки. В процесі використання тварин картку регулярно заповнюють. У виробничих приміщеннях вона знаходиться в спеціальному контейнері і переміщується із цеху в цех разом із свиноматкою. Впровадження зоотехнічного обліку з використанням карток дає можливість оперативно одержувати необхідні дані про кожну тварину, а також обробляти дані зоотехнічного й племінного обліку в обчислювальних центрах або на місці за допомогою персональних комп'ютерів.

Висновок

Застосування генетичних маркерів дозволяє здійснювати маркер-асоційовану селекцію і прогнозувати здоров'я тварин та їх господарсько-корисні якості. Важливим аспектом досліджень у цій галузі є потенційна можливість використання свійських тварин в якості моделей захворювань людини.

Застосування нових методів селекції дозволить, з часом, перейти на інтенсивне господарство, отримати рослини і тварин набагато більшою продуктивність і більш стійких до різних факторів середовища.

MAS безпечна з точки зору екології та споживання продуктів харчування.

Література

1.Біологія продуктивності сільськогосподарських тварин : навчальний посібник для студентів природничих спеціальностей вищих аграрних закладів освіти / І. Ю. Горбатенко, Гиль М.І. - Миколаїв, 2006. - 218 с.

2.Герасимов В.І., Рибалко В.П., Цицюрський Л.М. та інші. Свинарство i технологія виробництва свинини. - К: Урожай, 1996. - 352 с.

3.М.І.Гиль, Т.А.Нагорнюк, О.В.Городна Молекулярно-генетична диференціація заводських типів української червоної молочної породи за ознаками молочної продуктивності// «Наукові доповіді НАУ» 2007-3 (8)

4.Інтер'єр сільськогосподарських тварин : навчальний посібник для підготовки фахівців напряму «Зооінженерія» у вищ. навч. закл. І-ІV рівнів акредитації Мін-ва аграр. політики України / Й. З. Сірацький, Є. І. Федорович, Б. М. Гопка, В. С. Федорович, В. Є. Скоцик, О. І. Любинський, В. О. Кадиш, В. Д. Уманець, Л. М. Цицюрський. - К. : Вища освіта, 2009. 280. -с. : іл.

5.Н. Е. Кожухова Добір за допомогою молекулярних маркерів в селекції рослин// Вісник Харківського національного агарарного університету. Серія біологія, 2011, вип. 1 (22), с. 35-43.

6.С. О. Костенко Прогрес у галузі генетичних маркерів здоров'я свійських тварин// Вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України, 2011 рік.

7.Лихач В.Я. Гематологічні показники свиней різних генотипів // Аграрний вісник Причорномор'я. Сільськогосподарські та біологічні науки. Вип. 31. - Одеса. - 2005. - С. 91-92.

8.Москалюк Ю.А. Динамика гематологических показателей за возрастом у ремонтных свинок разных генотипов// Аграрний вісник Причорномор'я. 52 випуск, 2010 рік.

9.Омелянчук Л.Д. Вплив інтенсивності росту на інтер'єрні показники ремонтного молодняку свиней// Вісник Полтавської державної аграрної академії * № 1 * 2009 с. 150 -152

10.Топіха В.С., Лихач В.Я., Луговий С.І. Методичні рекомендації з виконання курсового проекту з дисципліни "Технологія виробництва продукції свинарства". - 2008. - 44с.

11.Эрнст Л.К., Зиновьева Н.А. Биологические проблемы животноводства в ХХІ веке. - М.: РАСХН, 208. - 508 с.

Размещено на Allbest.ru