Главная
База знаний "Allbest"
Биология и естествознание
Вивчення вмісту фотосинтетичних пігментів і білку у рослин Gingo biloba
Вивчення вмісту фотосинтетичних пігментів і білку у рослин Gingo biloba
Загальний біоморфологічний опис Gіnkgo bіloba. Поширення рослини в Україні. Орфографічні та кліматичні умови міста Львова. Фармакологічні властивості, будова і функції білків в рослинному організмі. Аналіз методів дослідження і характеристика обладнання.
| Рубрика | Биология и естествознание |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.06.2014 |
| Размер файла | 3,9 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Хімічний склад. У листі гінкго містяться терпенові трілактони, флавоноїдної глікозиди кемпферол, кверцетину, ізорамнетін; біфлавоноіди (аментофлавон, гінкгетін та ін), алкалоїди та ряд інших речовин. Сухе листя містять від 0,2 % до 0,4 % флавонів. Стандартизований екстракт листя Gіnkgo містить 24 % флавоноїдних глікозидів, 6 % терпенових лактонов і контрольовану суму інших речовин, включаючи проантоціанідіни і органічні кислоти [32, 36]. Методом атомної спектрометрії з індукційно пов'язаної аргоновою плазмою встановлено, що у складі білоба присутні такі нейроактивні елементи, як магній, калій, кальцій, фосфор і, крім того, залізо, есенціальні антиоксидантні елементи - селен, марганець, титан, мідь [6, 7].
Розглянемо значення окремих компонентів екстракту гінкго у механізмах терапевтичного ефекту містять його препаратів.
Флавоноїдні компоненти стандартизованого екстракту Gіnkgo bіloba включають флавонол - О - глікозиди, в яких вуглеводна частина - зазвичай D - глюкоза, L - рамноза або глюкорамноза - локалізована в позиції 3 або 7 фенольного агликона (кверцетину, ким - пферола або ізорамнетін) [32, 47]. Флавоноїдні аглікони в екстракті містяться в слідових кількостях, але вони продукуються гастроінтестінальнимі мікроорганізмами, які метаболізують флавоноїдної глікозиди після орального прийому екстракту [55]. Поступивши в кров, флавоноїди метаболізуються головним чином у печінці шляхом кон'югації [67] і частково виводяться з жовчю в кишечник, де знову модифікуються бактеріальними ферментами і піддаються реабсорбції [45]. Завдяки такій ентерогепатичній рециркуляції вихідні флавоноїдної глікозиди практично повністю метаболізуються [75]. Флавоноїди виводяться в основному з сечею і лише незначна частина - з калом [61, 62].
Флавоноїдні глікозиди і / або їх метаболіти мають широкий спектр фармакологічних і біохімічних ефектів: антирадикальні та / або антиоксидантною дією, здатністю пригнічувати фосфодіестеразу, Р - вітамінною активністю - пригнічують гіалуронідазу, утворюють комплекси з іонами металів, що володіють змінною валентністю, наприклад: міді, заліза, цинку, марганцю та ін. - оберігають від окислення адреналін і перешкоджають руйнуванню аскорбінової кислоти [9, 16, 34]. Відомі й сечогінні властивості флавоноїдів. Діуретичний ефект, зокрема, виявлений у кверцетину, кемпферол, Морина, кверцітрін, рутина, робініна, гиперін, гесперидину, лютеоліна і ряду інших флавоноїдів, а у деяких їх похідних виявлена гіпоазотемічна активність [16]. Виявлено нефропротективний ефект флавоноїдів [25]. Особливо інтенсивно останнім часом вивчається цей ефект у кверцетину [50, 51, 60].
Екстракт Gіnkgo bіloba містить також клас флавоноїдів, який позначають як " проантоціанідіни " або " конденсовані таніни " (полімери з молекулярною масою близько 800-6000), які нейтралізують вільні радикали іn vіtro, однак їх біодоступність після орального призначення ще не досліджувалась детально і може бути лімітуючим фактором [34].
Терпенові трілактони зустрічаються тільки в дереві гінкго. З них гінкголіди є дітерпенов, а білобалід - " пентанордітерпеном " [68]. Гінкголіди А, В, С і J є компонентами екстракту, і в сумі гінкголіди А, В і С складають близько 3,1 % всього екстракту. На частку білобаліду припадає близько 2,9 % екстракту. Дослідження, проведене на здорових добровольцях, показало, що при оральному прийомі екстракту абсолютна біодоступність гінкголіди А і В практично повна, тоді як у гінкголіду З дуже низька, а у білобаліду близько 72 % [40]. Період напіввиведення терпеноїдів при прийомі всередину становить 3-10 годин [5].
Терпеноїди, як і інші компоненти екстракту, мають антиоксидантну активність, перешкоджаючи утворенню вільних радикалів [59]. Крім того, гінкголіди можуть інгібувати фактор активації тромбоцитів і володіють протиішемічного активністю [9, 37, 59, 69], а білобалід стимулює експресію мітохондріального гена, що кодує синтез цитохром - С - оксидази [26].
Фармакологічні ефекти і їх механізми. Серед найважливіших механізмів, якими пояснюються фармакологічні ефекти екстракту гінкго, - антиоксидантні та антигіпоксичні властивості, мембранно-рецепторні взаємодії, вплив на активність ферментів. Однак дія лікарських препаратів ними не вичерпується. Багатогранний механізм терапевтичної дії екстракту гінкго при різних видах патології визначається сінергідного дією його компонентів. У численних дослідженнях виявлено широкий спектр біохімічних і фармакологічних властивостей. Розглянемо докладніше відомі види біологічної активності екстракту Gіnkgo bіloba.
Свідоцтва вазоактивного ефекту стандартизованого екстракту гінкго були отримані як в експериментальних, так і в клінічних роботах з використанням капіляроскопії нігтьового ложа людини, при мікроскопії бульбарної кон'юнктиви, за допомогою радіонуклідних методів дослідження, реоенцефалографії, лазер - допплеровской та ультразвукової флоуметрії [2, 3, 8, 14, 15, 17, 22, 74]. Екстракт гінкго значно посилює не тільки церебральний, але і нирковий кровотік [14]. Вазоактивний ефект препарату пов'язують із здатністю флавонових глікозидів інгібувати фермент фосфодіестеразу, що призводить до накопичення цГМФ в гладком'язових клітинах артеріол і зниження тонусу судин [9, 31]. У ряді досліджень особливо наголошується, що діючі ре-ства екстракту Gіnkgo bіloba більшою мірою впливають на спазмовані артеріоли і тому не викликають ефекту " обкрадання " [27]. Крім того, екстракт Gіnkgo здатний підвищувати освіту ендотеліального релаксуючого фактора [35]. Встановлено здатність екстракту надавати нормалізує вплив на вегетативну іннервацію [14], що має значення для регуляції судинного тонусу.
З дією гінкголіди пов'язують антиагрегантний ефект. Передбачається, що вони інгібують фактор активації тромбоцитів, зменшуючи їх агрегацію, а також агрегацію еритроцитів [9, 37, 54]. Завдяки цьому екстракт Gіnkgo покращує реологічні властивості крові, перешкоджає тромбоутворення і виділенню медіаторів, що підвищують тонус артеріол [33, 44, 73]. Таким чином, сукупна дія флавоноїдних глікозидів та гінкголіди призводить до посилення кровотоку в макро- і мікроциркуляторному руслі.
Антиоксидантний ефект. Численні експериментальні та клінічні дослідження присвячені впливу стандартизованого екстракту Gіnkgo на процеси перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) [14, 18, 46, 56, 58, 72]. У більшості робіт продемонстровані його антиоксидантні властивості. У реалізації антиоксидантної дії можуть брати участь як флавоноїди, так і терпеноїди; флавоноїди діють як пастка для вільних радикалів і здатні зв'язувати іони двовалентного заліза, що володіють прооксидантних властивостями [64], а терпеноїди перешкоджають утворенню вільних радикалів [59]. Крім того, відомо, що екстракт Gіnkgo володіє супероксиддисмутазоподобною активністю [10, 63]. Очевидно, мають значення і такі елементи, як селен, магній, мідь, марганець, калій, фосфор, що мають антиоксидантні властивості [6] і виявляються в комплексі з супероксиддисмутазою [7]. Таким чином, компоненти екстракту можуть перешкоджати утворенню вторинних радикалів за рахунок зв'язування іонів двовалентного заліза і руйнування супероксида, а також можуть знешкоджувати вже утворилися вторинні радикали, діючи як їх " пастка".
Вплив на мітохондріальне подих. Експерименти, проведені з клітинними культурами, показали, що білобалід може регулювати окисне фосфорилювання. Відомо, що пряма взаємодія кисню з дихальною ланцюгом відбувається тільки на термінальному її рівні - на рівні цитохром - С - оксидази. На цій підставі склалося уявлення, що саме даний фермент лімітує енергообразующую функцію мітохондрій в умовах кисневої недостатності [1]. Тому активність цитохром - С - оксидази і рівень мРНК, відповідальної за синтез її субодиниць (І, ІІ, ІІІ), можуть вважатися маркерами окисного метаболізму [34]. Білобалід стимулює мітохондріальну генну експресію, підвищуючи рівень мРНК, визначальною синтез субодиниці ІІІ цитохром - С - оксидази [26]. Ця знахідка узгоджується з результатами, отриманими на інших моделях. Іn vіvo призначення білобаліду підвищувало " стан 3 " мітохондріального дихання (максимальний темп дихання, що досягається в присутності субстрату, АДФ і фосфату) під час церебральної ішемії [71]. Білобалід інгібував викликане гіпоксією зниження забезпечення АТФ в судинних ендотеліальних клітинах іn vіtro [48]. Пізніші результати, отримані як іn vіvo, так і іn vіtro, показали, що білобалід захищає від викликаного ішемією гноблення " стану 3 " мітохондріального дихання шляхом підтримки функції цитохром - С - оксидази. B результаті мітохондрії зберігають дихальну активність в умовах ішемії так довго, поки присутній мінімальна кількість кисню [49].
Таким чином, препарати гінкго, що впливають на основні патогенетичні ланки ішемії шляхом захисту мітохондріальної дихальної функції, збільшення вмісту АТФ у клітинах, інгібірування процесів ПОЛ і поліпшення кровотоку в мікроциркуляторному руслі, ефективні при численних захворюваннях, в механізмах розвитку яких ішемія, гіпоксія та ПОЛ відіграють важливу роль.
Протівоапоптозний, нейропротекторний ефекти. У дослідах іn vіtro було показано, що стандартизований екстракт Gіnkgo bіloba володіє протівоапоптозною дією. Додавання як усього екстракту, так і окремих його компонентів (флавоноїдів, гінкголіди, білобаліду) до культур нервових клітин збільшувало їх життєздатність і знижувало як спонтанно зустрічається, так і індукований окислювальним пошкодженням апоптоз [24, 27, 66]. Має значення, очевидно, ослаблення активації NMDA - рецепторів ендогенними ексайтотоксинами і кальційзалежних механізмів апоптозу. Надійно доведені протиішемічний, антигіпоксичний та протинабряковий ефекти екстракту гінкго. Встановлено його здатність попереджати неврологічні дефекти, набряк головного мозку і смерть внаслідок церебральної ішемії [14, 32, 33], надавати захисну дію відносно серця і сітківки при їх ішемічному і реперфузійному пошкодженні [29]. У дослідах B. Spіnnewyn було показано, що пероральне застосування EGB 761 в дозі 30 мг / кг / добу сприяе збільшенню виживаності нейронів і попереджає розвиток гіпокампального нейродегенерації в умовах церебральної ішемії [70]. Такі захисні ефекти екстракту Gіnkgo можуть бути опосередковані його антиоксидант - ними властивостями, пов'язаними в основному з флавоноїдами, протиішемічною активністю гінкголіди [59, 69] і дією білобаліду, що оберігає респіраторну функцію митохондрій [48, 49, 71]. У зменшення набряку головного мозку залучені як поліпшення кровообігу і тканинного дихання, так і діуретичні властивості екстракту Гінкго [14]. Антигіпоксичні властивості екстракту Гінкго підтверджені В.Н. Федоровим з співавт. [21] по збільшенню тривалості життя щурів в умовах нормобаричної нормокапнічної гіпоксичної гіпоксії. Крім того, в цих дослідах вперше встановлено, що препарати гінкго володіють актопротекторний активністю (щодо збільшення часу примусового плавання щурів з вантажем при гіпоксії), стреспротекторним (за ваговим коефіцієнтом тимуса, надниркових залоз і зменшення ступеня виразки шлунка після 24 - годинної іммобілізації) і інтегральним адаптогенним дією (за коефіцієнтом адаптогенної дії з урахуванням впливу при гіпоксії, в умовах плавання і иммобилизационного стресу). При цьому мемоплант, білоба, танакан і Ревайтл гінкго володіють якісно схожим спектром фармакологічних ефектів. Однак автори звертають увагу, що препарати європейського виробництва перевершують Ревайтл гінкго [21]. Метаболічний ефект проявляється не тільки збільшенням числа мітохондрій і розглянутим вище поліпшенням тканинного дихання, накопиченням макроергів в клітинах [52, 71, 74]. Встановлено регулює дію екстракту гінкго на обмін глюкози. Утилізація глюкози збільшується (відновлюється), якщо її споживання знижено, наприклад при ішемії або гіпоксії, і змінюється в протилежному напрямку у нормальних тварин, відповідно до метаболічної потребою [38, 53, 65]. Психотропні ефекти. З впливом на обмін моноамінів - норадреналіну, дофаміну, серотоніну - пов'язують антидепресивні властивості препаратів гінкго. Ноотропну дію обумовлено здатністю екстракту Gіnkgo bіloba підвищувати чутливість гіппокампальних М - холінорецепторів, активувати центральні холінергічні системи, що в свою чергу може бути опосередковано антиоксидантною дією препарату.
Ренальні ефекти. Немає підстав вважати, що захисні ефекти стандартизованого екстракту Gіnkgo bіloba (протиапоптозний, антиоксидантний, протиішемічний) носять органоспецифічний характер. Отже, можна прогнозувати їх прояв при патології різних органів, зокрема нирок. Тому доцільно детально розглянути цей новий аспект фармакології гінкго.
Сечогінні властивості флавоноїдних сполук, серед яких кверцетин, кемпферол, морін, кверцітрін, рутин, робінін, гиперін, гесперидин, лютеолін і ряд інших, відомі досить давно [16]. Незважаючи на те, що до складу екстракту гінкго входять кверцетин і кемпферол, є лише поодинокі відомості про його вплив на функцію нирок. Встановлено, що Білобіл в умовах водного навантаження і при спонтанному сечовиділенні має сечогінну дію. В основному воно пояснюється підвищенням швидкості клубочкової фільтрації і посиленням ниркового кровотоку [12-14].
Екстракт Gіnkgo bіloba при пероральному введніі щурам в дозі 300 мг / кг перешкоджає розвитку нефротоксичної гострої ниркової недостатності (ГНН), викликаної великою дозою гентаміцину [57]. У даній роботі показано, що препарат перешкоджає підвищенню рівня малонового діальдегіду в сироватці крові і ниркових тканинах. З антиоксидантним ефектом зв'язується сприятливу дію екстракту Gіnkgo на видільну функцію нирок в умовах гентаміциновою моделі ниркової недостатності.
В умовах іншої нефротоксичний (гліцеролової) моделі ОПН у щурів один з препаратів гінкго (Білобіл) навіть у дуже невеликій дозі (2 мг / кг) посилює антиоксидантний захист нирок, перешкоджаючи активації процесів ПОЛ; сприяє зменшенню вираженості канальцевих розладів: знижує ступінь поліурії і протеїнурії, підвищує реабсорбцію натрію і води [18]. Наслідком перерахованих сприятливих ефектів є значне зниження летальності експериментальних тварин порівняно з контрольною патологією. При цьому Білобіл виявився ефективнішим, ніж леспенефрил. В умовах ішемічної моделі ОПН у щурів препарат не зробив істотного впливу на виживаність і не впливав на інтенсивність процесів ліпопероксидації в нирках [19]. Однак поліпшувався інтегральний показник антиоксидантного захисту нирок і підвищувався вихідний рівень ниркового кровотоку, що сприяло більш швидкому відновленню кровопостачання нирок в реперфузійному періоді. З цим пов'язано сприятливе посилення процесів клубочкової фільтрації та канальцевої реабсорбції. Можна вважати, що стандартизований екстракт Gіnkgo bіloba, що володіє багатогранним механізмом дії та широким спектром фармакологічних ефектів, може бути ефективний як нефропротектора при клінічній ниркової недостатності у людини. Це тим більше важливо, що для ОПН характерна поліорганність порушень з частим ураженням центральної нервової системи, щодо якої препарати гінкго мають виражену сприятливим ефектом. Нами встановлено, що білоба, який призначається протягом 2 місяців дітям з хронічним пієлонефритом, підвищує швидкість клубочкової фільтрації, більш ніж на 70 % зменшує протеїнурію, усуває никтурію, сприятливо впливає на тонус вегетативної іннервації і на церебральний кровотік [13].
Показання до застосування. Численні дані свідчать, що речовини, що містяться в екстракті Gіnkgo bіloba, надають різноспрямований позитивний вплив на організм, що визначає ефективність містять його препаратів у лікуванні різних захворювань. Сьогодні екстракт Gіnkgo bіloba широко застосовується для лікування " м'якої" деменції (порушення уваги, зниження короткочасної пам'яті),при порушеннях пізнавальних функцій, асоційованих зі старінням, включаючи хворобу Альцгеймера,при нейросенсорних розладах (запаморочення, шум у вухах),наслідки черепно-мозкової травми та інсульту [20, 34]. Оскільки екстракт гінкго сприяє нормалізації судинних, неврологічних, реологічних, метаболічних і імунологічних функцій, він застосовується при синдромі Рейно, порушеннях периферичного кровообігу,діабетичної ангіо - і ретинопатії, артеріопатії нижніх кінцівок. Препарат Гінкор форт, що містить поряд з екстрактом гінкго троксерутин і гептаминола гідрохлорид, які підсилюють флеботропні властивості препарату, показаний при порушеннях венозного кровообігу (відчуття тяжкості, парестезії, болі в ногах), а також при гемороїдальному кризі [20]. Завдяки стреспротективним властивостям препарати гінкго можуть застосовуватися здоровими людьми в стресових ситуаціях. Режим дозування. Препарати стандартизованого екстракту гінкго приймають по 40-80 мг 2-3 рази на день, зазвичай під час або після їжі, запиваючи водою. Пацієнтам з труднощами засипання не слід приймати препарати гінкго безпосередньо перед сном, вечірній прийом повинен бути не пізніше 18-19 годин. Курс лікування - від 4 до 12 тижнів, у ряді випадків потрібно більш тривале лікування. Протягом року рекомендується проводити 2-3 курси. Побічні ефекти. Лікарські препарати гінкго досить безпечні, побічні ефекти зустрічаються рідко (1-2% випадків) і зазвичай представлені безпечними диспептичними явищами, головним болем, нервозністю, порушеннями сну, шкірними алергічними реакціями. Але можливі й більш небезпечні геморагічні ускладнення - аж до внутрішньочерепних кровотеч [4, 5], про які в довідниках зазвичай немає інформації. Вони обумовлені порушеннями агрегації тромбоцитів і тромбоцитопенією. Наводяться дані про 24 повідомленнях, що надійшли до банку даних ВООЗ з Франції та Німеччини, про тромбоцитопенії і кровотечах у пацієнтів, які отримували танакан, гинкор та інші препарати гінкго [42]. Не виключені побічні ефекти, що посилюються з підвищенням дози [4], і при використанні численних біологічно активних добавок, що містять в різних кількостях екстракт або подрібнене листя гінкго (в останньому випадку дозування особливо проблематично). Застереження. Через підвищення ризику кровотеч слід уникати поєднань препаратів гінкго з антикоагулянтами, антиагрегантами [4]. Можна рекомендувати фахівцям фармації, зайнятим відпуском ліків, звертати увагу пацієнтів на недоцільність таких поєднань. За кілька днів до планового хірургічного втручання препарати гінкго слід відмінити [5]. Геморагії можуть посилюватися при сполученнях екстракту гінкго з хініном [42]. Протипоказання до перорального прийому включають індивідуальну гіперчутливість, вагітність і годування грудьми [20]. Очевидно, не слід приймати препарати гінкго пацієнтам зі схильністю до кровотеч (гемофілія, тромбоцитопенія, тромбоцитопатії та ін.) Як показують результати наших дослідів [13, 18, 19], екстракт безпечний при порушенні видільної функції нирок. Висновок. Екстракт Gіnkgo bіloba володіє нейропротекторною, протиоапоптозним, антиоксидантним, ноотропним, вазодилатируючим, антиагрегантним, протиішемічним, антигипоксичним, адаптогенним, стрес - протективним, сечогінним і нефропротекторним ефектами. Високий терапевтичний потенціал препаратів гінкго затребуваний при широкому колі захворювань центральної нервової, серцево-судинної, видільної систем. Незважаючи на давні традиції застосування, останнім часом відкриваються нові перспективи їх використання в медицині.
1.4 Пігментна система хлоропластів
Як відомо, посередником між водою і діоксидом вуглецю при їх взаємодії з квантами світла, служать фотосинтетичні пігменти. Фізико - хімічні та функціональні властивості хлорофілів та каротиноїдів описані в багатьох роботах останніх двадцяти років, присвячених проблемам фотосинтезу [25].
Пігменти пластид відносяться до трьох класів речовин: хлорофілів, каротиноїдів та фікобілінів.
Хлорофіли. Одним із найбільш важливих пігментів на Землі є хлорофіл, він поглинає сонячну енергію і здійснює фотосинтез - основний процес, який забезпечує утворення органічних сполук і звільнення молекулярного кисню на планеті [9]. Хлорофіл зустрічається у вищих рослин у двох хімічно різних формах а і b. Елементарний склад хлорофілу а - C55H72O5N4Mg, хлорофілу b - C55H70O6N4Mg. У нижчих рослин і водоростей окрім хлорофілів а і b наявні хлорофіли с і d [26].
Всі фотосинтезуючі рослини, включаючи всі групи водоростей, а також ціанобактерії, містять хлорофіли групи а. Хлорофіл b є у вищих рослин, зелених водоростей та евгленових. У бурих та діатомових водоростей замість хлорофілу b присутній хлорофіл с, а у багатьох червоних - хлорофіл d. У фотосинтезуючих бактерій знайдені різні бактеріохлорофіли.
Основу структури молекули хлорофілу складає магнієвий комплекс порфіринового циклу, в якому атоми азоту є всередині і зв'язані з магнієм, який розміщений в центрі молекули. До четвертого пірольного кільця приєднаний високомолекулярний спирт фітол C20H39OН, який надає хлорофілу властивість вбудовуватися в ліпідний шар мембран хлоропластів. В молекулах хлорофілу фітольний кінець ліпофільний, а порфіринові кільця гідрофільні.
Молекула хлорофілу може виконувати три найважливіші функції:
Вибірково поглинати енергію світла;
Запасати її у вигляді енергії електронного збудження;
Фотохімічно перетворювати енергію збудженого стану в хімічну енергію первинних фотовідновлених та фотоокислених сполук.
Каротиноїди. Каротиноїди за фізико - хімічними властивостями належать до похідних ізопрену або до групи так званих нейтральних ліпідів, де їх визначають поліізопреноїдні вуглеводні, спирти, епоксиди та карбоксилові кислоти, що містять 40 атомів вуглецю. За пізнішими класифікаціями каротиноїди - світло - індуковані пігменти, належать до групи ненасичених вуглеводнів із системою спряжених подвійних зв'язкі [29].
До каротиноїдів відносяться - , - , - каротини, лікопін. Є також окислені - ксантофіли - лютеїн C40H56O2, криптоксантин C40H56O, зеаксантин C40H56O2. Вважають, що всі природні каротиноїди є похідними лікопіну [9].
Каротиноїди і ксантофіли надають жовтого і червоного забарвлення квітам, - каротин і ксантофіли (лютеїн, віолаксантин і неоксантин) - основні каротиноїди пластид вищих рослин і зелених водоростей [33].
Хоча функція каротиноїдів у асимілюючих органах повністю не з'ясована, існує думка про їх світлоіндукованість. На сьогодні достовірно встановлено, що каротиноїди виконують роль допоміжних пігментів і належать до найбільш активних компонентів фотохімічної системи хлоропластів. Вони сприймають від 10 до 20% тієї енергії сонячного світла, яка утилізується всіма пігментами листка, до 50% енергії світла поглинається у короткохвильовій частині сонячного спектра. Ці речовини присутні у мембранах, включені до пігмент - білкових комплексів та комплексів реакційних центрів. У хлоропластах пшениці, наприклад, основна частина неоксантину, віолаксантину та лютеїну міститься у світло - індукованих комплексах. Вважають, що в них відбуваються оборотні світло - індуковані перетворення ксантофілів, тобто реакції віолаксантинового циклу [38].
Фікобіліни. Синьо - зелені водорості, червоні та деякі інші представники водоростей, окрім хлорофілів та каротиноїдів, мають ще одну групу пігментів - фікобіліни. Рослинні фікобіліни відіграють важливу роль як сенсибілізатори і фоторецептори, що забезпечується їх ковалентним зв'язком з апобілками. Подібно до хлорофілів, фікобіліни - тетрапіроли, але чотири залишки піролу створюють незамкнутий витягнутий або згорнутий ланцюг, вони концентруються в стромі або формують фікобілісоми.
Основна функція пігментів даної групи - виконувати роль світлозбираючої антени та забезпечувати ефективну передачу поглинутої ними енергії сонячного світла до хлорофілів а [25].
1.5 Будова і функції білків в рослинному організмі
В рослинах білкові речовини звичайно містяться в меншій кількості, ніж вуглеводи, але відіграють в них велику роль, оскільки вони складають основну масу цитоплазми. Всі ферменти являються білками. Білкові речовини по своєму елементарному складу відрізняються від вуглеводів: крім вуглецю, водню та кисню до їх складу завжди входить азот і майже завжди сірка, деякі з них містять фосфор. Елементарний склад незначно коливається. Для прикладу наведемо елементарний склад білків зерна пшениці (%):
Вуглець 51,0 - 53,0
Азот 16.8 - 8,4
Водень 6,9
Кисень 21,7 - 3,0
Сірка 0,7 - 1,3
У рослин, які ростуть на ґрунтах багатих селеном, сірка може замінюватися цим елементом.
Велика кількість білку міститься в насінні, особливо бобових культур. З такого насіння порівняно легко можна виділити препарати білків для вивчення їх хімічного складу та будови. Отримання препаратів білків з вегетативних органів рослин утруднене, так як в них білки міцно зв'язані з вуглеводами та іншими речовинами, що і заважає виділенню білків та їх очистці. Отримання таких препаратів ґрунтується на тому, що білки розчиняються у воді, сольових, водно - спиртових або в слабколужних розчинах. Залежно від того, яким розчинником екстрагували білок з рослинного матеріалу, розчин піддають подальшій обробці для виділення білку: кип'ятять, насичують солями, діалізують, і т.д.
Молекулярна маса білків досягає декількох мільйонів. Багато білків отримано у кристалічному стані. Для них специфічні деякі реакції, сукупність яких використовується для їх розпізнання. Так білки здатні при кип'ятінні розчинів згортатися і випадати в у вигляді згустків. Надзвичайно характерною властивістю білків є осадження їх з розчинів під впливом різних білкових осаджувачів: розчинів таніну, ацетату свинцю, вольфрамату натрію, гідрооксиду міді, трихлороцтової кислоти. Осаджувачі широко застосовуються в лабораторіях для очистки від білку екстрактів рослин.
Структурною основою протоплазми вищих рослин є білкові речовини, а також їх сполуки, котрим належить близько 2/3 сухих речовин протоплазми. Більша частина білків зв'язана з іншими органічними сполуками, утворюючи ліпопротеїди (з ліпідами), нуклеопротеїди (з нуклеїновими кислотами), глюкопротеїди (з вуглеводами), хромопротеїди (з пігментами). Ферменти також являють собою білкові речовини [34]. В рослинних клітинах білки входять до складу мембран, де вони виконують функції ферментів, помп, переносників, іонних каналів. Білки виконують функції переносу електронів, а також входять до складу рецепторних систем. При дії стресових факторів у рослинах синтезуються так звані стресові білки [9].
Всі білки ділять на дві великі групи: протеїни (прості білки), до складу яких входять лише залишки амінокислот, та протеїди (складні білки) - сполуки простого білку з речовиною не білкового походження. Сучасна класифікація білків ґрунтується на їх розчинності в різних розчинниках. Протеїни:
Альбуміни. Білки розчинні у воді. З водних розчинів добре висолюються при насиченні солями, а при кип'ятінні - випадають у вигляді згустків денатурованого білку. Прикладом таких білків є білок курячого яйця - овальбумін: представником рослинних альбумінів можна назвати лейкозин, в зародку пшеничного зерна або легумелін з насіння гороху.
Глобуліни. Нерозчинні в чистій воді, але розчиняються в водних розчинах солей. Глобуліни складають велику частину білку насіння, особливо у бобових та олійних культур. В насінні гороху міститься велика кількість глобуліну, який отримав назву легумелін, в насінні квасолі - фазеолін, коноплі - едистин, сої - гліцидин.
Проламіни. Ця група білків характерна виключно для насіння злаків і відрізняється найкращою розчинністю в 60 - 80 % етиловому спирті. Назву "проламіни" запропонували через те, що внаслідок гідролізу цих білків утворюється велика кількість амінокислоти проліну та азоту. Також при їх гідролізі утворюється багато глютамінової кислоти. Лізину проламіни не містять або містять його в дуже незначній кількості. Відомі проламіни у насінні пшениці - гліадин, гордеїн - в насінні ячменю, зеїн в насінні кукурудзи, кафірин в насінні сорго, авенін в насінні вівса.
Глютеліни. Вони містяться в насінні злаків, а також в зелених частинах рослин. Розчинні тільки в розчинах лугів (0,2%). З добре вивчених глютелінів можна назвати: глютелін з насіння пшениці, орізенін з насіння рису та глютелін знайдений в насінні кукурудзи.
Фосфопротеїни. Невелика група білків, характерною особливістю яких є те що до їх складу входить фосфорна кислота, звязана складно ефірним зв'язком з оксигрупою серину та треоніну. Фосфопротеїни відіграють важливу роль в живленні зародків тварин. Відомі наступні фосфопротеїни: казеїн - головний білок молока, вітелін - яєчного жовтка та хтулін - який міститься в ікрі риб [37].
2. Матеріали і методи дослідження
Робота проводилася при дослідженню впливу урбанізованого середовища на морфолого - біохімічні показники листків гінкго. А саме вплив викидів автотранспорту та можливість росту гінкго на субстратах породного відвалу вугільних шахт. Щодо морфологічних досліджень то визначали основні морфметричні показники, а саме довжину, ширину та площу листкової пластиноки ваговим методом Руденка, стану продихів був визначений методом відбитків. Біохімічні показники були визначені такі, вміст важких металів, білку, пігментів фотосинтезу та активності перекисного окиснення ліпідів в листках гінкго за утворення малонового діальдегіду. Дослідження проводили за наступною схемою.
2.1 Схема досліджень
1. Зібрано насіння гінкго в Одемі та Львові.
2 Ставили насіння на стратифікацію.
3 Визначали нативну і абсолютно суху масу насіння з Одеси та різних дерев у Львові.
4 Визначали вміст “сирого" жиру, білку та вуглеводів у насінні з Одеси та різних дерев у Львові - свіжозібраному, далі через 1-2-3 місяці після стратифікації.
5 Зробили екстракти та визначили вміст жирних кислот у насінні у свіжозібраному, далі через 1 - 2-3 місяці після стратифікації.
6 Спалювали насіння та визначали вміст золи, макроелементів та важких металів.
7 Визначали активність ферментів гліоксалатного циклу у насінні - у свіжозібраному, далі через 1 - 2-3 місяці після стратифікації.
8 Весною - визначали вміст пігментів фотосинтезу та білку у саджанцях на породах відвалу і дорослих деревах.
2.2 Визначення нативної маси насіння гінкго дволопатевого
Для визначення нативної маси на електронних вагах зважували по 10 насінин з Одеси, Дублян, Івана Франка, Шота Руставеллі і Стрийського парку.
2.3 Визначення абсолютної сухої маси в насінні гінкго дволопатевого
Для дослідження абсолютної сухої маси по три листка з різних повторностей проростків розтирали у ступці, зважували на електронних вагах і поміщали у пакетики та висушували у термостаті при температурі 1050С, охолоджували і знову зважували. По різниці ваги визначали вміст вологи у насінні.
2.4 Визначення вмісту “сирого" жиру в насінні гінкго дволопатевого [Ермаков]
Насіння гінкго позбавлене оболонки розтерли в фарфоровій ступці і розтерте насіння помістили з кожного місця зростання по три пакетиків пакетики і зважили спочатку самі пакетики, а потім з наважкою. Наважку помістили в апарат Сокслета в діетиловий ефір і екстрагували жир протягом 12-24 годин. Потім ще раз зважували пакетики і обраховували вміст сирого жиру в насінні.
Приклад розрахунку % сирого жиру:
Наважка - 1,7402;
Маса пакета - 0,590;
Маса пакета та наважки після Сокслету - 1,0903;
Маса наважки після Сокслету - 1,0903 - 0,590 = 0,5003;
Вміст жиру - 1,7402 - 0,5003 = 1,2399;
2.5 Визначення вмісту білку в листках гінкго по методиці Бредфорда
Брали 300 мг наважки листків розтирали в ступці в рідкому азоті. Розтерту наважку заливали 10 мл ацетону суспендували і центрифугували на холоді протягом 5 хвилин при 3000 об. Осад в центрифужній пробірці промивали 5 мл ацетону (видалили пігменти). Осад без пігментів виливали 5 мл 5% ТХО, настоювали 30 хв і знову від центрифуговували протягом 5 хвилин при 3000 об. Промитий осад розчиняли у 2 мл 0,5 N NаОН протягом 5 хвилин на киплячій водяній бані і центрифугували протягом 5 хвилин при 3000 об. Дальше до 0,5 мл гомогенату додавали 1 мл води і 1,5 мл реактиву Бретфорда. За контроль брали 1,5 мл води і 1,5 мл реактиву Бредфорда. Для кількісного визначення вмісту білку у листках гінкго отриманий розчин наливали у кювету фотоколориметра (10 мм). Іншу кювету заповняли приготовленим контролем. Визначали оптичну густину витягу при довжині хвиль - 595 нм. Стандарт готували з альбуміну, який брали 20мл на 100мл води, де 0,5 мл рівна 0,1 мг білку. До 0,5 мл приготовленого альбуміну додавали 1,5мл води та 1,5 мл реактиву Бредфорда. Отриманий розчин наливали у кювету фотоколориметра (10 мм). Іншу кювету заповняли приготовленим контролем. Визначали оптичну густину витягу при довжині хвиль - 595 нм. та визначали.
Вміст білку визначала за прикладом:
1 мг білку - 0,14
Х - 0,17
Х = 1,2 мг білку
1,2 - 5 г
Х - 1г
Х = 0,25 мг білку на 1 г гінкго.
2.6 Визначення вмісту вуглеводів у листі гінкго за Дюбойсом
1. Наважку насіння масою 0.5 г розтирали у фарфоровій ступці з 10 мл гарячого етилового спирту.
2. Витяжку відфільтрували. Зливали у фарфорові чашки і упарювали в тоці холодного повітря до сухого залишку. Додавали далі в чашки 5 мл дист. води і скляною паличкою змивали залишок зі стінок. Фільтрували.
3. Відбирали 1 мл витяжки додавали 1 мл 5% фенолу, 5 мл концентрованої H2SO4 і перемішували, охолоджували.
4. Вимірювали екстинкцію забарвленого в жовто-оранжевий колір розчину на спектрофотометрі при довжині хвилі 490 нм, в кюветах 10 мм. Ступінь забарвлення пропорційний вмісту цукру в розчині. Вміст цукру визначали за калібрувальним графіком, який побудували по сахарозі. (10 мг сахарози на 100 мл води. Далі взяти 1 мл і додати фенол і кислоту і поміряти на фотометрі.
2.7 Визначення вмісту золи в насінні гінкго дволопатевого
Для визначення вмісту золи розтерті листки в фарфоровому тиглі спалювали в муфельній печі при 4000С до отримання однорідного кольору золи (приблизно 1.5 - 2 години).
2.8 Визначення макроелементів у насінні гінкго дволопатевого методом полум'яної фотометрії
Фотометр фотоелектричний полум'яний ПФМ - БП - ЗОМЗ призначений для кількісного аналізу мінеральних елементів в розчинах шляхом спектрофотометричних вимірів нтенсивності полум'я, в якє вводиться в розпиленному вигляді розчин аналізуємого матеріалу.
В приладі використовується газ ацетилен або пропан. Використовуються світлофільтри, які пропускають певну довжину хвилі - по Nа - 589+5 нм, по Ca - 620+5 нм, по K - 766+5 нм. Ці довжини хвилі відповідають максимуму пропускання селективного світлофільтра. Приймачем світлової енергії служить мультилужний фотоелемент Ф-9, а вимірювальним приладом мікроамперметр М-25 на 100 мка, який має 50 поділок. Сам прилад складається з 2-х блоків - фотометра та блока живлення. Блок живлення містить електронний стабілізатор та компрессор для подачі повітря у полум'я пальника.
Пояснення.
Метод застосовується при аналізі розчинів або зольних розчинів, попередньо спалених тканин рослин та інших субстратів у повітряно-ацетиленовому полум'ї. При введенні розчину елементу у полум'я виникає характерний для даного елемента спектр, найбільш інтенсивна лінія якого виділяється інтерференційним (селективним) світлофільтром та уловлюється фотоелементом. Сила струму, який виникає, фіксується мікроамперметром. Порівнюючи силу струму стандартного та дослідного розчинів, за пропорцією або за калібрувальним графіком обчислюють вміст елементу в дослідному розчині. При визначенні кальцію побічного впливу інших елементів уникають додаванням солей магнію в розчини, що аналізуються.
Величина показів мікроамперметра залежить від концентрації елементу в розчині.
Матеріали і обладнання.
Розбавлений розчин HCl (1:
1) - змішують рівні об'єми дистильованої води і концентрованої HCl або використовують 10% HCl.
Стандартний розчин кальцію: х. ч. CaCO3 висушували до постійної маси при температурі 2000С. На аналітичних вагах зважували наважку СаСО3 масою 2,497 г. Обережно змивали наважку великою кількістю дистильованої води в мірну колбу на 1 л і розчиняли, при додаванні у колбу 20 мл розбавленої НСl. Доводили водою до мітки і перемішували. Розчин містить 1 мг/мл кальцію.
Стандартний розчин калію: 1,907 г двічі перекристалізованого KCl розчиняли у 1 літрі дистильованої води. В 1-му мл такого розчину міститься 1 мг калію.
Стандартний розчин натрію: 2,542 г двічі перекристалізованого NaCl розчиняли у 1 літрі дистильованої води. В 1-му мл розчину міститься 1 мг натрію.
Стандартний розчин літію: 921,96 мг Lі2SO4 x H2O розчиняли у 100 мл води. Такий розчин містить 1 мг літію на мл.
Для визначення калію, натрію та кальцію у рослинному матеріалі наважку висушували спочатку при 1050 С до абсолютно сухої ваги і далі спалювали у фарфорових тиглях у муфельній печі при температурі 4500 С (зола після спалювання повинна бути одного кольору, без чорних вкраплень, що свідчить про недостатнє спалювання). Далі наважку золи розчиняли у 10% -ній НСl при настоюванні одну годину і потім фільтрували на фільтрі Шота N 2 та визначали вміст макроелементів на полум'яному фотометрі марки ПФМ-БП-ЗОМЗ.
Наважку 1-5г грунту або 25-50 мг золи або 0,5-1 г сухої маси (маса наважок підбирається) розтирали у 50 мл води, амонійноацетатного буфера рН 4.8, 2% НСl, 10% НCl. Розтирали, Настоювали 30 хвилин і центрифугували при 6000 об/хв 15 хвилин або фільтрували через паперовий фільтр.
В зв'язку з різною чуттєвістю світлофільтрів для кожного елемента підбираються індивідуальні умови визначення - чуттєвість прилада, ступінь відкриття загальної та ірисової діафрагм. Визначення стандартних розчинів і дослідних проводилось при однакових умовах. - тиск повітря, газу, чуттєвість приладу тощо.
Паралельно визначали вміст макроелементів у стандартних розчинах. Потім прирівнювали дані досліджуваних розчинів з даними стандартних розчинів і відповідно визначали вміст калію, натрію, кальцію, та літію у розчинах в мг/л розчину.
2.9 Аналіз вмісту важких металів методом атомно-адсорбційної спектрофотометрії
Проби рослинної маси спалювали у фарфорових тиглях в муфельній печі при температурі 400-4500 С на протязі 4-6 годин до отримання однорідного кольору золи. Охолоджували проби золи і розчиняли в азотній кислоті (50%), фільтрували через скляний фільтр Шота № 2 в колбу Бунзена за допомогою вакуум-насосу і визначали вміст елементів на атомно-адсорбційному спектрофотометрі марки ААС-115 з селективними світлофільтрами. Паралельно визначали вміст елементів в стандартних розчинах і за пропорцією визначали вміст елементів у золі. Паралельно визначали вміст золи у пробах, після чого перераховували вміст важких металів на суху масу для порівняння з ГДК важких металів. (Гелетюк, Золотарева, 1978).
2.10. Фотометричне визначення пігментів у листках гінкго дволопатевого
Для визначення пігментів фотосинтезу [4], відбирали листки гінкго масою 200 мг добре розтирали у фарфоровій ступці в 5 мл 80% ацетону. Після настоювання (2 - 3 хв) екстракт фільтрували. Фільтрат кількісно переносили в мірну колбу на 25 мл і об'єм витягу доводили до мітки чистим ацетоном. Отриманий витяг містить суміш зелених і жовтих пластидних пігментів. Для кількісного визначення пігментів частину отриманого екстракту наливали у кювету фотоколориметра (10 мм). Іншу кювету заповняли чистим ацетоном (контроль). Визначали оптичну густину витягу при відповідних довжинах хвиль - 662 нм, 644, 450 та 445 нм (максимуми поглинання хлорофілу a, хлорофілу b, каротиноїдів та ксантофілів, відповідно).
Концентрацію пігментів розраховували за формулами:
Са=9,784·D662 - 0,990·D644 (мг/мл);
Сb=21,426·D644 - 4,650·D662 (мг/мл);
Скарот=D450/236 (мг/мл);
Сксант= D450/215 (мг/мл).
Після встановлення концентрації пігменту у витягу, визначали його вміст у дослідному матеріалі, враховуючи об'єм витягу і масу зразка:
де С - концентрація пігментів у мг/мл;
V - об'єм витягу пігментів у мл;
Р - наважка рослинного матеріалу в г;
А - вміст пігменту в рослинному матеріалі в мг/г маси сирої речовини.
3. Безпека життєдіяльності та охорона праці
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.
Із розвитком економіки і становленням держави, все більше уваги привертають забезпечення санітарно - гігієнічних умов праці для людини і запобігання виникнення професійних захворювань та виробничого травматизму. Основним принципом державної політики у галузі охорони праці є пріоритет життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів діяльності підприємства, принцип повної відповідальності власника за створення безпечних умов та соціального захисту працівника.
3.1 Аналіз стану виробничих умов
3.1.1 Характеристика лабораторії
Представлена робота виконувалася в ауд. 106 на кафедрі фізіології та екології рослин Львівського національного університету імені Івана Франка. Приміщення лабораторії розміщене на першому поверсі трьохповерхового корпусу, загальною площею 20 м2, висотою - 4 м, розраховане на 6 робочих місць.
Підлога частково вкрита плиткою (біля шафи з реактивами, витяжної шафи та біля умивальника), а частково - викладена паркетом.
Стіни лабораторії пофарбовані масляною фарбою кофейного кольору. Лабораторні меблі пофарбовані емалевою фарбою світло - коричневого кольору, робоча поверхня столів вкрита пластиком, що полегшує дезінфекцію. Робочі столи розташовані праворуч від вікна, тому світло надходить з одного боку. Природне освітлення здійснюється через одне вікно, розміром 124 см / 157 см. На вікні знаходяться кватирки, які легко відчиняються, а в літній період затулені дрібною сіткою.
Джерелом штучного освітлення є чотири люмінесцентні лампи білого кольору типу ЛБ відповідно до ГОСТ 6825 - 91. лампи люмінесцентні, трубчасті, для загального використання. Коефіцієнт природної освітленості (КПО) лабораторії, який показує у скільки разів освітленість у приміщені менша від освітленості ззовні будівлі, становить 1,75 %. КПО = (Еп / Ен) х 100.
Пристроєм місцевої вентиляції є витяжна шафа, де проводяться досліди з небезпечними речовинами. Кратність обміну повітря у лабораторії становить 2160 м3/год. G = F x V x 3600, де F - площа перерізу отвору витяжного пристрою (0,6 м2); V - швидкість руху всмоктуваного повітря (1 м/с).
Опалення у приміщені парове. Температура становить ? 18°С, відносна вологість повітря - 55 %, швидкість руху повітря - 0,5 м/с.
Приміщення лабораторії обладнане водопроводом, газопроводом та електричною мережею. Запиленість є незначною, особливих джерел небезпечних речовин немає. Перед початком досліду стіл необхідно протерти ганчіркою, попередньо зволоженою дезінфікуючим розчином. Лабораторія забезпечена засобами індивідуального захисту (халат, гумові рукавиці, респіратор) та медичними засобами долікарської допомоги (аптечка з ліками).
Джерелом шуму і вібрації виступає центрифуга і холодильник. Відносна вологість повітря у лабораторії 50 - 60% при температурі 20 - 25°С. Наявні також різні прилади: рН - метр, водяна баня, спектрофотометр СФ - 46; торсійна, механічна, аналітична вага. В цьому приміщенні є витяжна шафа, мийка, шафа для технічного інвентаря і дистилятор. В окремому місці міститься протипожежний інвентар, а також укомплектована аптечка для забезпечення необхідної медичної допомоги.
3.1.2 Аналіз методів дослідження і характеристика обладнання
Під час проведення досліджень були використані такі методи: центрифугування, метод визначення білка, метод визначення пігментів фотосинтезу. Для здійснення роботи за цими методами були використані такі прилади:
ь сушильна шафа „КВСG - 100/120" - необхідну для сушіння лабораторного посуду чи дослідних зразків. Вмикається з напругою 220 В;
ь центрифуга - необхідна для виділення та осадження речовин;
ь спектрофотометр СФ - 46 - прилад, що використовується для визначення концентрації дослідного зразка;
ь аналітична вага „ВЛАО - 101 - 13"; торсійна вага „ВТ - 500";
ь світловий мікроскоп; комп'ютер (ПК).
При спостереженні за екраном ПК потрібно розташувати елементи обладнання так, щоб екран знаходився справа, клавіатура - навпроти правого плеча, а документи - в центрі кута огляду. Монітор має бути встановлений таким чином, щоб верхній край екрану знаходився на рівні очей. Віддаль від екрану монітора до користувача повинна складати 50 - 100 см. При розміщенні робочого місця поряд з вікном кут між екраном монітора і площиною вікна повинен складати не менше 90°. Розташування ПК, коли користувач повернений обличчям або спиною до вікон не припустимо за будь - якого способу реалізації загального освітлення.
Неправильне поводження з дисплеєм може призвести до важких уражень електричним струмом, спричинити загорання апаратури. Через це забороняється:
1. Торкатись до екрану і тильного боку дисплея, проводів живлення і пристроїв заземлення, з'єднувальних кабелів;
2. Вставляти різні предмети у вентиляційні канали комп'ютера;
3. Порушувати порядок ввімкнення та вимкнення апаратурних блоків;
4. Намагатись самостійно усунути виявлену несправність у роботі апаратури;
5. Відкривати кришку монітора і тим більше рухати деталі під кришкою;
6. З'єднувати та від'єднувати різні пристрої комп'ютера при ввімкненому живленні;
7. Класти на апаратуру сторонні предмети;
8. Натискати на клавіші апаратури, прикладаючи великого зусилля;
9. Проводити вологе прибирання приміщення при ввімкнутих пристроях
При виявленні несправності або виникненні аваріаційної ситуації необхідно негайно відключити рубильник комплексу від електромереж і повідомити відповідальну особу. Після роботи треба накрити клавіатуру кришкою.
3.1.3 Характеристика об'єкта дослідження, речовин, їх небезпечні властивості
При виконанні даної роботи використовувалися наступні речовиниУ
|
Назва речовини |
Тплавл., ?С |
Ткип.,?С |
ГДК, мг/м3 |
|
|
Ацетон |
- 95,35 |
56,24 |
200 |
|
|
Етиловий спирт |
- 114,6 |
78,37 |
1000 |
|
|
Трихлороцтова к - та |
57,5 |
197,5 |
5 |
|
|
Натрій гідроксид |
327,6 |
1378 |
0,5 |
|
|
Сульфатна кислота |
10,37 |
330 |
1 |
o NaOH - Mr = 40, ГДК = 0,5 мг/м3, ІІ клас небезпечності. Це їдкий луг, при попаданні якого на шкіру слід провести обмивання водою протягом 2 - 3 хв., потім обмивають 2 - 3% розчином оцтової, борної чи лимонної кислот;
o 0,1% Ті (SO4) 2 в 20% сульфатній кислоті;
o хромова суміш - найефективніший миючий засіб, приготування та використання якого вимагає особливої уваги та обережності.
3.2 Організаційно-технічні заходи
3.2.1 Організація робочого місця і роботи
До роботи у лабораторії допускаються особи, що пройшли інструктаж по техніці безпеки. На робочому місці повинні знаходитися лише необхідні для конкретної роботи реактиви, прилади і обладнання, робоче місце потрібно утримувати в чистоті та порядку. Поверхню лабораторного столу покривають склом. Не рекомендується ставити на поверхню столу посудини з концентрованими кислотами та лугами. Нагріті колби та інший лабораторний посуд ставити на підкладки з азбесту чи пластику. Працювати потрібно акуратно, не розсипаючи і не розливаючи хімічних речовин на столі. На робочому столі не повинні знаходитись сторонні предмети. У лабораторних столах є полиці і шухляди, де зберігають інструменти та реактиви. Кожен реактив повинен бути чітко підписаний, де вказується назва сполуки, її хімічна формула, концентрація, дата виготовлення. Забороняється виправляти підписи, наклеювати етикетки, не знявши старих. Забороняється використовувати реактиви без етикеток або із незрозумілим підписом. Необхідно слідкувати за збереженням чистоти реактивів та посуду. Відходи хімічних реактивів, органічних розчинників, водні розчини хімічних речовин у раковину зливати забороняється. У лабораторії повинно знаходитись не менше двох осіб. Забороняється залишати без нагляду працюючі прилади, газові пальники. Перед тим, як залишити робоче місце, слід переконатись, що на кожному робочому місці виключена вода, електроприлади, перекрито газові лінії, виключено дистилятор.
3.2.2 Санітарно - гігієнічні вимоги до умов праці
До основних санітарно - гігієнічних вимог при роботі належать: добре освітлення, забезпечення вентиляції приміщення, забезпечення чистоти в приміщені, наявність індивідуальної медичної аптечки. Вентиляція приміщення забезпечується наявністю витяжної шафи; освітленість забезпечується наявністю ламп денного світла, настільних ламп. Чистота в приміщені підтримується постійним вологим прибиранням, своєчасним миттям посуду після дослідів. Індивідуальна медична аптечка розміщена у кутку медичної допомоги.
3.2.3 Заходи безпеки при роботі з обладнанням, об'єктом дослідження, речовинами
Заходи безпеки при роботі в лабораторії повинні бути спрямовані на запобігання можливостей проникнення хімічних речовин через шкіру, рот та легені. При проведенні досліджень необхідно працювати у халаті. При попаданні на халат хімічних речовин, його необхідно зняти і промити водою з милом. При роботі з реактивами, які є отрутами, при митті посуду використовують ще гумові рукавички. Після роботи рукавички, не знімаючи з рук, миють милом і витирають насухо. Руки миють милом і змащують кремом.
Подобные документы
Способи гербаризації трав’янистих рослин. Характеристика екотопів місць збирання рослин. Екотопи гранітних відслонень, степу, лук та боліт заплав. Біоморфологічний опис квіткової рослини на прикладі тюльпана, його декоративне значення та поширення.
отчет по практике [24,4 K], добавлен 04.02.2013Аналіз сутності, складу, будови, особливостей структури білків - складних високомолекулярних природних органічних речовин, що складаються з амінокислот, сполучених пептидними зв'язками. Порівняльні розміри білків та пептидів. Функції білків в організмі.
презентация [357,5 K], добавлен 10.11.2010Ознайомлення з результатами фітохімічного дослідження одного з перспективних видів рослин Українських Карпат - волошки карпатської. Розгляд залежності вмісту досліджуваних біологічно активних речовин від виду сировини. Аналіз вмісту фенольних сполук.
статья [23,3 K], добавлен 11.09.2017Будова, фізичні та хімічні властивості білків. Для виявлення білків у різних матеріалах застосовують кольорові реакції, найважливішими з яких є ксантопротеїнова і біуретова. Елементарний склад, молекулярна маса білків. Застосування білків у промисловості.
реферат [296,8 K], добавлен 09.11.2010Локалізація і роль флавоноїдів в рослинах. Характеристика каротиноїдів, іридоїдів та жирних олій. Видовий склад, екологічна, біоморфологічна характеристика лікарських рослин родини Asteraceae, їх фармакологічні властивості та практичне використання.
курсовая работа [144,9 K], добавлен 15.05.2014Основні природні місця поширення рослин. Зовнішній вигляд рослин та ягід брусниці і чорниці. Медичне застосування і фармакологічні властивості, господарське значення, розмноження та заготівля ягід. Використання чорниці в харчовій промисловості.
реферат [13,8 K], добавлен 01.12.2010Визначення терміну життя білків в організмі. Будова протеасоми як спеціального білкового утворення. Роль убіквіну в процесі утилізації білків. Методи виявлення злоякісних утворень або ослаблення імунної системи клітин. Функціональне призначення лізосоми.
презентация [111,1 K], добавлен 24.09.2014Перстач прямостоячий: біологічний опис, різновиди, фармакологічні властивості, використання, способи розмноження та рекомендації щодо вживання. Практичне використання, антирадіаційні властивості, техніка вирощування материнки звичайної. Відвар материнки.
реферат [35,2 K], добавлен 27.11.2013Аналіз особливостей використання і вирощування субтропічних та тропічних плодових рослин в кімнатних умовах. Характеристика видового різноманіття таких рослин, методів вирощування і догляду за ними. Відмінні риси родини Рутових, Бромелієвих, Гранатових.
курсовая работа [57,0 K], добавлен 21.09.2010Дослідження значення та естетичної цінності декоративних рослин в штучному озелененні міста. Агротехніка та методика створення квітників. Класифікація рослин за температурними показниками. Таксономічний склад клумбових фітоценозів Дзержинського району.
курсовая работа [769,0 K], добавлен 01.03.2016
