Декоративні властивості трав’янистих рослин клумбових фітоценозів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Екологічні умови формування клумбових фітоценозів

1.1 Фізико - географічні умови м. Кривий Ріг

1.2 Історія озеленення з використанням клумбових рослин

1.3 Клумбові фітоценози в штучному озелененні міста

1.4 Естетична цінність декоративних трав'яних рослин

Розділ 2. Об'єкт та методи дослідження

2.1 Характеристика об'єкту дослідження

2.2 Агротехніка та методика створення квітників

2.3 Класифікація рослин за температурними показниками

Розділ 3. Еколого - таксономічна характеристика клумбових фітоценозів

3.1 Таксономічний склад клумбових фітоценозів Дзержинського району

3.2 Екологічна характеристика трав'янистих рослин клумбових фітоценозів

Розділ 4. Екскурсія як організаційна форма навчання

4.1 Сутність екскурсії та її види

4.2 Аналіз програми шкільного курсу біології 7 класу щодо її спрямованості та проведення екскурсій

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Для всіх розвинених країн світу екологічна ситуація, що складається у містах є предметом особливої уваги офіційної влади всіх рівнів, політичних партій і громадських рухів, засобів масової інформації та широких верств населення. Екологічна ситуація міст - «дзеркало», в якому відбивається рівень соціально-економічного становища країни.

Із зростанням міста, розвитком його промисловості, стає все більш складною проблема охорони навколишнього середовища, створення нормальних умов для життя і діяльності людини. В останні десятиліття посилилося негативний вплив людини на навколишнє середовище і, зокрема, на зелені насадження. Проблема зелених масивів (міських парків, лісів, садів, луків) - одна з найважливіших екологічних проблем у місті.

Рослинність, як середовище відновлююча система, забезпечує комфортність умов проживання людей у місті, регулює газовий склад повітря і ступінь його забрудненості, кліматичні характеристики міських територій, знижує вплив шумового фактора і є джерелом естетичного відпочинку людей; вона має величезне значення для людини .

Тому антропогенний вплив на озеленення є дуже важливим питанням вимагає вивчення.

В даний час накопичений великий досвід по благоустрою та озелененню міст, створений багатий озеленювальних асортимент рослин та розроблено агротехніка їх вирощування, знайдено необхідні прийоми озеленення, специфічні для міст, визначено способи утримання зелених насаджень.

З огляду на все вище сказане вивчення декоративних властивостей трав'янистих рослин клумбових фітоценозів є досить актуальним. Мета роботи: вивчити декоративні властивості трав'яних рослин клумбових фітоценозів Дзержинського району міста Кривий Ріг.

Об'єкт: декоративні властивості клумбових фітоценозів

Предмет: формування клумбових фітоценозів Дзержинського району міста та можливості використання результатів дослідження в шкільному курсі біології.

Завдання роботи:

1. Охарактеризувати екологічні аспекти формування клумбових фітоценозів міста.

2. Розглянути значення та естетичну цінність декоративних рослин в штучному озелененні міста

3. Вивчити наявний видовий склад клумбових рослин в озелененні міста.

4. Зробити морфолого - екологічний опис клумбових рослин що вже зростають на території міста,

5. Проаналізувати можливості використання нових видів клумбових рослин, які було б доцільно вирощувати на клумбах міста.

6. Зробити колекцію фотографій клумбових композицій і клумбових рослин.

7. Дати характеристику клумбовим фітоценозам Дзержинського району.

8. Визначити місце екскурсії в шкільному курсі біології

9. Розробити план-конспект екскурсії для знайомства з клумбовими фітоценозами Дзержинського району міста.

Матеріали дослідження: клумби, які знаходяться по проспекту Металургів та проспекту Миру.

Методи дослідження: спостереження, описовий, порівняльний, експериментальний

Апробація: на базі Криворізької ЗОШ № 17.

Структура роботи: робота складається із чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ЕКОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ КЛУМБОВИХ ФІТОЦЕНОЗІВ

1.1 Фізико - географічні умови м. Кривий Ріг

Місто розташоване у степовій зоні України, на злитті річок Інгулець і Саксагань, які входять до басейну Дніпра. По відношенню до екватору - у північній півкулі, по відношенню до Грінвічського (нульового) меридіану - у східній півкулі. Так як місто витягнуте у майже субмеридіональному напрямі на кілька десятків кілометрів, то єдиних координат немає. Крайніми точками міста за усіма чотирма сторонами світу є лише два об'єкти - хвостосховища Інгулецького (координати - 47°36' північної широти) та Північного гірничо-збагачувальних комбінатів (координати - 48°12' північної широти).

Місто розтягнуте з північного-сходу на південний-захід на пів градуса - 0°36'. Широтна розтягнутість менша (0°28'). За широтою місто вузьке. Крайньою західною точкою є сучасна станція Інгулець з координатами 33°08' східної довготи. Крайня східна точка знаходиться в районі лісорозсаднику в селищі Довгинцевому - 33°34' східної довготи [18]

В долині р. Інгулець сформувалися заплава (висока і низька) та 4 надзаплавні тераси, річкова долина Саксагані представлена заплавною та 3-а надзаплавними терасами. Терасовий комплекс розвинутий фрагментарно по обох бортах долин. Ширина долин від 0,5 до 4,5 км, у середньому 1,5 км. Балочно-яружна сітка на території Криворіжжя досягає значних розмірів. На території Криворіжжя балки розвинуті уздовж річкових долин, безпосередньо впадаючі в них або у крупні балки. Територія околиць розчленована численними балками (Зелена, Березнеговата, Червона, Макортова, Галахова, Лозуватка, Грушевата, Петрикова, Красна, Роковата, Суха, Гливата, Дубова, Вовча, Суслова, Кобальска, Калетіна, Крутий Яр та інші). Загальна кількість балок на території Кривого Рогу по долині р. Саксагань - 50, р. Інгулець - понад 20 балок. Довжина балок коливається від 1 до 25-30 км. В місцях виходу корінних порід схили річкових долин круті. В період танення снігу і після дощів по днищах балок протікають тимчасові водостоки. Стік р. Інгулець зарегульований Карачунівським водосховищем, стік р. Саксагань -- Кресівським водосховищем, а також Дзержинським і Макортовським водосховищами.

Абсолютні позначки поверхні водоймищ коливаються від 30 до 160 м. Переважні позначки поверхні становлять 50-100 м абс., мінімальні -- характерні для заплавних ділянок річкових долин і становлять 30-45 м.

Клімат -- степовий, атлантично-континентальний, який характеризується спекотним посушливим літом і помірно м'якою з частими відлигами зимою.

Середня тривалість безморозного періоду становить 182 дня, найбільша -- 224 дня. Над територією міста сформувався своєрідний мікроклімат «острова тепла». В місті тепліше на 1,8°С. Особливо це помітно в холодний період року. Також більше опадів, туманів, часто з низьких хмар і пило газових викидів підприємств та автомобілів взимку утворюються смоги, знижені дози сонячної радіації.

Більша частина опадів випадає під час теплої половини року (квітень-жовтень) -- 268 мм. Добовий максимум опадів (90 мм) спостерігався у червні 1913 року. Кількість днів із сніжним покровом -- 69. Стійкого снігового покрову майже не буває. Середня з найбільших за зиму висота снігу становить 10 см, максимальна -- 30 см.

Переважні напрямки вітру: в теплий період року -- північний (18,4 % днів), в холодний період -- східний (17,6 % днів).

Максимальна швидкість вітру -- 24 м/с щорічно, 28-29 м/с один раз на 5-10 років, 30-31 м/с один раз на 15-20 років.

Ґрунти міста і його околиць -- чорноземи звичайні, лучно-чорноземні, чорноземи солонцюваті, лучно-солонцюваті і лучно-болотні. Чорноземи звичайні -- головна генетична група ґрунтів у приміській зоні. Вони забезпечені живильними речовинами, містять 4,5-4,9 % гумусу і поширені на вододілах. Лучно-чорноземні ґрунти характеризуються високими показниками запасів гумусу (5,9 %) і поширені на заплавних терасах рік. Лучно-солонцюваті ґрунти поширені на заплаві рік. Кількість солей в них 0,3-0,5 %, глибина залягання -- 10-60 см. Агрономічна цінність лугових солонцюватих ґрунтів дуже низька.

Ґрунти приміської зони за умови штучного поливу придатні для вирощування усіх видів зелених насаджень, характерних для степової зони.

У Кривому Розі нараховується близько 5 тисяч джерел забруднення атмосферного повітря. Основні підприємства-забруднювачі атмосферного повітря:

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» -- 219,1тис. тон/ рік;

ВАТ «ПівдГЗК» -- 36,3 тис. тон/ рік;

ПАТ «ПівнГЗК» -- 11,08 тис. тон/ рік;

ПАТ «ЦГЗК» -- 2,2 тис. тон/ рік;

ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» -- 1,5 тис. тон/ рік;

ПАТ «ІнГЗК» -- 1,3 тис. тон/ рік [28].

1.2 Історія озеленення з використанням клумбових рослин

Історія існування міст налічує тисячоліття. В одному з історичних нарисів, який дійшов до нас з найдавніших пам'яток писемності - «Епос про міфологічного героя Гільгемеше» - наводиться своєрідний план території міста Урука в Месопотамії, з якого видно, що вже тоді зеленим насадженням відводилася третя частина міської землі. До нашого часу збереглася частина плану міста Ніпура, яка була в 1500 році до н.е. Значна частина в ньому була зайнята парками і садами. Аналогічні відомості містяться в планах та описах міст Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю [10].

У Древній Європі питанню будівництва міст приділяли увагу грецькі філософи Платон (у книгах «Політика» і «Закони»), Аристотель (у книзі «Політика») і Гіппократ. У своїх творах вони розглядали організацію ландшафту міста. Найбільш значний внесок в античну теорію містобудування, зокрема в розробку питань ландшафтної архітектури, зробив римський архітектор Вітрувій, що жив в I в. до н.е.

Багата теоретичними роботами в галузі містобудування, благоустрою та епоха Відродження. Серед них великої уваги заслуговує праця Л. Альберті, в якому він багато говорить про благоустрій міста і системі зелених насаджень.

У праці відомого теоретика того часу француза Ж. де Шамбері висунута принципова схема планування міста, в якій чільне місце займає система зелених насаджень [2].

Питання планування міст, систем розселення у зв'язку з розвитком суспільства розглядалися і в книгах філософів-утопістів. В опублікованій в 1516 році книзі «Утопія» англійського філософа Т. Мора поряд з розробкою питань державного устрою висловлюються думки про найкращий розміщенні міст, їх оптимальних розмірах, значенні громадського обслуговування. Такі ж ідеї розвиваються творі Т. Кампанелли "Місто Сонця" який з'явився в 1623 році. Н.Г. Чернишевський в романі «Що робити» говорить про майбутнє міст, передбачаючи в них систему зелених насаджень [46].

На початку XIX ст. Р. Оуен висунув ідею створення колективних поселень з чисельністю 300-2000 жителів. Навколо громадських будівель, розташованих у парку, він пропонував розмістити житлову забудову, по її периметру (кордонів) промислове і сільськогосподарське виробництво.

Ш. Фур також заперечував які б то не було великі міста і ідеалізував невеликі селища. Він представляв місто у вигляді системи трьох концентричних поясів, з яких перший охоплює центр, другий - окраїнні квартали, третій - передмістя. Велике значення Фур'є приділяв зеленим насадженням. Всі поселення він розділив зеленими зонами, розрахував співвідношення забудованих і вільних територій, мінімальна відстань між будинками, ширину обсаджених деревами вулиць. В кінці XIX ст. Е. Говард висунув ідею створення міста-саду. У 1898 році вийшла його книга «Завтра», а в 1903 році «Міста-сади майбутнього». Говард уявляв собі місто-сад у вигляді концентричних кіл. У центрі міста - сад, навколо нього - громадські споруди, оточені центральним парком, по периметру широка скляна аркада - Кришталевий палац, в якому розміщені магазини, зимові сади. Всі будинки міста оточені зеленими масивами і садами. На півдорозі між центром і зовнішнім кільцем була задумана велика алея, утворює зелений пояс і розділяє місто на внутрішню і зовнішню частини. Уздовж цієї алеї розташовані школи. Самий крайній коло представляв собою сільськогосподарські поля та розташовані трохи осторонь зони для нешкідливих промислових підприємств.

У 20-х роках XX ст. архітектор Ле Корбюзье висуває проект сучасного міста чисельністю 3 млн. чоловік. У центральній частині міста розміщуються 60-поверхові хрестоподібні будівлі громадського призначення. Навколо центру розташовуються житлові райони з шестиповерхових будинків. Вся решта території міста - парки і зони відпочинку [42].

Заслуговує на увагу ідея міст лінійного (стрічкового) типу, висунута в кінці XIX ст. іспанськими архітекторами, але детально розроблена в СРСР. У 1928 році архітектор В.А. Лавров під керівництвом професора Н.А. Ладовський розробив перший проект лінійного міста. У 1930 році вийшла і отримала міжнародну популярність книга великого радянського соціолога Н.А. Мілютіна, де також розглядалися питання лінійної структури міст. У ці ж роки архітектор В.М. Семенов розробив проект найбільшого міста Сталінграда, планування якого мала лінійну структуру з трьох смуг - промислової, зеленої і житлової. Але найбільший внесок у розробку теорії лінійного міста внесли архітектори І.М. Леонідов, М.Я. Гінзбург і А.Я. Пастернак [10].

Таким чином, починаючи з найдавніших часів у всіх теоретичних розробках з благоустрою та озеленення відводилося чільне місце в комплексі міста. У ряді сучасних теоретичних робіт з благоустрою наведено принципові схеми систем зелених насаджень. Французький містобудівник Є. Енарей в 1904 році запропонував дві найбільш ефективні, на його думку, системи зелених насаджень міст: зелених кілець і зелених плям. В обох випадках автор прагнув до рівномірного забезпечення усього міста насадженнями при мінімальних радіусах їх доступності. Німецькі містобудівники Р. Еберштадт, Б. Морінг і Р. Петерсен в 1910 році в проекті планування Берліна розробили клиноподібну схему насаджень, за якою зелені клини проникають до центру міста і об'єднуються зовнішнім зеленим поясом. Англійський архітектор Г. Пеплер в 1938 році запропонував комбіновану схему насаджень, в якій зелені клини поєднуються з кільцями. Польські фахівці створили схему насаджень невеликого міста, в якій чотири житлових району в центральній частині міста і ділянки садибної забудови на периферії доповнені мережею зелених масивів, з'єднаних між собою бульварами. Радіуси обслуговування не перевищують 1,5 км.

У теоретичній роботі К. Отто наведена схема зелених насаджень, запропонована в 1959 році професором Кюном (ФРН). Ця схема передбачає:

- Центральне паркове ядро міста;

- Зелені смуги, що з'єднують між собою житлові райони;

- Зелені центри житлових районів;

- Зелені смуги, що розділяють житловий район на мікрорайони;

- Приміські зелені масиви.

Узагальнення та аналіз теоретичних розробок та досвіду з проектування систем насаджень дозволяють висунути таку принципову модель насаджень великих і середніх міст. З цієї моделі місто включає декілька промислових та житлових районів. Промислові райони відокремлені від житлових спеціальними захисними зонами або (якщо немає необхідності в таких зонах) озелененими магістралями. Житлові райони розділені магістралями, уздовж яких створюються зелені смуги і бульвари, що примикають до кордонів мікрорайонів. У центрах мікрорайонів розташовані мікрорайонні сади, а в житлових районах у межах певного радіусу доступності - районні та дитячі парки. Центральний міський парк, центральний спортивний парк і ботанічний або зоологічний парк, тобто загальноміські зелені масиви, розміщені на березі водойми в центрі міста (по відношенню до житлових районів). Внутрішньоміська система озеленення доповнюється лісопарковим поясом, в якому передбачено спорудження зон масового відпочинку, санаторіїв, будинків відпочинку та піонерських таборів.

Пропонована модель забезпечує доступність всіх категорій насаджень, рівномірну (пропорційно до кількості населення) насиченість районів міста насадженнями загального користування, хорошу ізоляцію магістралей і житлових районів від промислових об'єктів. Схема досить гнучка, що дозволяє застосовувати її в різних планувальних ситуаціях.

Таким чином, озеленення населених місць - це:

- Комплекс робіт щодо створення і використання зелених насаджень у населених пунктах;

- Система зелених насаджень населених пунктів.

Зелені насадження допомагають підкреслити стрункість архітектурних конструкцій, служить прекрасним фоном для малих архітектурних форм садово-паркових скульптур, лаштунками зелених театрів і танцмайданчиків, використовується в якості живої огорожі, розділових смуг і острівців безпеки. Озеленення є в місті найважливішим складовим елементом і займає значний простір. Важко переоцінити значення озеленення в житті людей і формуванні міського середовища. Озеленена територія не тільки благотворно впливає на людину, а й позитивно впливає на екологічний фон міста. При грамотному використанні території можна на довгі роки створити естетично привабливі і функціональні насадження.

1.3 Клумбові фітоценози в штучному озелененні міста

Озеленення у загальній системі зовнішнього благоустрою міст має велике значення. Перш за все зелені насадження значно зменшують наявність пилу й диму в повітрі міста, відіграють роль своєрідного фільтру. Вони впливають на формування мікроклімату в місті, бо діють на тепловий режим, вологість і ступінь рухомості повітря. Безліч видів декоративних рослин створюють широкі можливості для архітектурних композицій і планування міста у цілому.

Особливо великою є роль парків культури і відпочинку, яскравою окрасою яких є різнобарвні клумби. По суті клумба являє собою квітник, форма якого може бути найрізноманітнішою, - коло, прямокутник, овал, багатогранник або взагалі асиметрична фігура. Крім того, на деяких клумбах, за допомогою квітів створюється певний орнамент або малюнок. Все залежить від задумки і фантазії ландшафтного дизайнера.

Квіткові клумби найкраще облаштовувати на відкритих і рівних просторах присадибної ділянки. При цьому для створення клумби використовують багаторічні, а також одно-та дворічні рослини.

При оформленні клумби її дизайн повинен відповідати таким вимогам[17].

* клумба не тільки повинна виглядати красивою і доглянутою, а й добре видимим з будь-якого місця;

* клумби можуть бути різними за розміром, проте мінімальна площа складає не менше 3-х кв. м;

* дизайн клумби, особливо внутрішньої частини, виконують не занадто складно і заплутано;

* рослини, що становлять клумбу, повинні підноситися на 15 см над поверхнею ґрунту.

Перед тим, як формувати клумбу, слід врахувати, що існує декілька найбільш поширених типів клумб - традиційні, регулярні, нерегулярні, килимові, підняті, вертикальні, клумби-панно, клумби-хамелеони, моноклумби.

Традиційні клумби прикрашають ландшафт з ранньої весни і до пізньої осені. Як правило, такі клумби представляють собою яскраве і ошатне многоцвітінння протягом усього теплого сезону. З приходом весни розпускаються крокуси, тюльпани, нарциси, які змінюються строкатими літніми квітами, а потім настає пора осіннього зачарування. При створенні традиційних клумб використовують багаторічні клумбові і цибулинні рослини.

Регулярну клумбу відрізняє чіткий геометричний візерунок із рослин, який підкреслює, що дане творіння є заслугою людської фантазії. Рослини, складові дизайн клумби, підбирають ті, які цвітуть практично одночасно.

Нерегулярна клумба складається з рослин, засаджених окремими групами і квітучих по черзі одна за одною. Крім того, подібна клумба має більш природний вигляд, оскільки різні рослини можуть частково перекриватися.

Для створення дизайну килимовій клумби використовуються карликові рослини, за допомогою яких виконуються складні орнаменти та візерунки. Такі клумби потребують великої уваги і ретельного догляду.

Підняті клумби являють собою частину загальної композиції ландшафтного дизайну саду. Тому вони, як правило, мають великі розміри і вимагають багато місця. Для їх виконання висаджують клумбові рослини.

Клумба-панно використовується дизайнерами для створення певного зображення. Це може бути, приміром, клумба-годинник. У таких клумбах використовують декоративні клумбові квітучі рослини.

Моноклумби - це клумби, засаджені представниками одного виду рослин. Вони бувають як однотонними, так і можуть радувати своїм різнобарв'ям.

Взагалі процес створення клумби виключно індивідуальний [21]. Саме тому знайти дві однакові клумби практично неможливо, та це й не потрібно. Адже для кожного певного місця потрібна розробка власного дизайну квіткової клумби.

Щоб клумба радувала гарним цвітінням протягом усього теплого сезону, необхідно з особливою ретельністю підбирати як склад рослин і квітів, так і схему їх посадки. Найбільш поширеними рослинами, які використовуються для оформлення квіткових клумб, є наступні [15].:

1. Цибулинні - тюльпан садовий, гіацинт, гладіолус, жоржин.

2. Багатолітники - півонія, гвоздика периста, лілія, дельфініум, флокс, ірис, хризантема, дзвоник карпатський, хоста, примула, очиток, ромашка садові й інші.

3. Дворічні - маргаритка, незабудка, дзвоник середній, гвоздика турецька, мальва.

4. Однорічні - петунія, портулак, тютюн, айстра, чорнобривці, бегонія, сальвия.

1.4 Естетична цінність декоративних трав'яних рослин

Декоративні рослини (від лат. decoro -- прикрашаю), багаточисельна група культурних і дикорослих рослин, в яку входять представники різних ботанічних сімейств. Д. р. застосовуються для озеленення міст і ін. населених пунктів, оформлення садів, парків, прикраси громадських будівель і житлових приміщень. Відрізняються красивою формою і різноманітністю забарвлення квіток, листя і плодів. По біологічних властивостях і вимогам до прийомів агротехніки декоративні рослини діляться на декілька груп: дерева і чагарники, багатолітники, дворічники, літньо квітучі, злаки, цибулинні і ін.

До декоративних дерев і чагарників відносяться листяні і хвойні, вічнозелені і листопадні рослини, використовувані для створення парків, скверів, бульварів, озеленення вулиць [46]. У одиночних посадках застосовуються породи з розкидистою (дуб, ясен, платан) або зонтиковидною формою крони (шовковиста акація). Рослини з плакучою формою крони (верба вавілонська, береза плакуча) служать для прикраси водоймищ. У альпінаріях, на схилах, скелястих горах особливо красиві рослини, що стелються (кизильник горизонтальний, сосна гірська, ялівець). При озелененні вулиць і для створення алей висаджують дерева з пірамідальною (кипарис, тополя), кулевидною (біла акація, липа) або конічною (ялиця, ялина) формою крони. Багатьом деревним рослинам (самшит, туя, лавр, тис, граб глід, в'язнув, бирючина) шляхом обрізання надають будь-яку форму. В'юнкі рослини (плющ, ломиніс, виноград, ампелопсис) служать для вертикального озеленення (стенів, альтанок, терас), створення декоративних архітектурних споруд (пергол, трельяжів, колон). Окрім місцевих видів, зазвичай використовують і екзотичні рослини.

Багатолітні декоративні трав'янисті рослини, що живуть більше 2 вегетаційних періодів. Це найбільш багата видами група квітучих, орнаментально-листяних рослин і рослин з декоративними плодами, широко використовуваних в садах, парках, скверах. В умовах помірного клімату багатолітники підрозділяють на рослини, що зимують у відкритому ґрунті і викопуються з нього на зиму. Останні зберігаються у вигляді маткових екземплярів, бульб, кореневищ в сухому приміщенні при t 5°c. Деякі багатолітні рослини південного походження використовуються в умовах суворішого клімату як літні (агератум, петунія, шавлія вогненна, настурція і ін.). Багатолітники відновлюються навесні з коріння, кореневищ, бульб, цибулин за допомогою нирок відновлення. По декоративних якостях багатолітники ділять на рясноквітучі що відрізняються масовим цвітінням, красивим забарвленням, формою, махровістю і ароматом квітки або масою дрібних колоритних квіток, зібраних в суцвіття; орнаментальне листя -- ряболисті, яскравозабарвлені і вічнозелені; рослини можуть мати яскраво забарвлені плоди; створюючи витончені волоті або колоси (злаки); компактні, такі що дають при розростанні дернину-подушку; ліани -- в'юнкі, такі, що звішуються, лазять. З багатолітників складаються декоративні групи в квітниках, партерах, на газонах, галявинах парків, світлих узліссях; висаджують багатолітники солітерами (одинично), використовуючи для цього лише крупні високодекоративні рослини; багатолітники застосовують для барвистих килимових квітників, бордюрів і т.п.; в'юнкі -- для фігурних споруд: альтанок, тунелів, арок, зелених завіс. Багатолітники добре зростають на одному місці 3--5 років і більш. Розмножуються діленням, відводками або посівом насіння.

Дворічники декоративні -- квітково-декоративні рослини, в перший рік життя що розвивають розетку листя, а на другий рік -- стебла з квітками і плодами і після дозрівання що гинуть. До цієї групи відносять також деякі багаторічники, що культивуються як дворічні рослини. До дворічників відносяться: незабудка альпійська, яку використовують для оформлення квітників у відкритому ґрунті, дзвіночок середній (для оформлення квітників і у відкритому ґрунті); місячник (для сухих букетів); наперстянка пурпурна (для групових посадок); мальва, або шток-троянда рожева (для групових посадок). З трав'янистих багатолітників, що культивуються переважно як дворічники, найбільш відомі: братки і гвоздика бородата (або турецька), вирощувані у відкритому ґрунті; нічна фіалка (для групових посадок); маргаритка використовується для посадки на рабатках, клумбах і т.п., а також для зимового вирощування в горщиках. Дворічники розмножують посівом насіння в парники або відкритий ґрунт, а деякі -- черенкуванням [23].

Літньоквітучі декоративні рослини -- збірна назва рослин, які розмножуються насінням. Більшість літнтоквітучих є однорічними рослинами. Можуть відноситись також і деякі дворічники і багаторічники, що зацвітають в 1-й рік, але не зимуючі у відкритому грунті (геліотроп, левовий зів, фуксія, лобелія і ін.) [10].

Однорічні рослини утворюють групи гарноквітучих, декоративних листяних (амарант, декоративні форми капусти і рицини і ін.), сухоцвітів (безсмертники), килимових, в'юнких, ампельних, букетних рослин. У помірному кліматі більшість літньоквітучих для подовження вегетаційного періоду або для ранішого зацвітання висівають в березні-квітні в парники або оранжереї і потім пересаджують в ґрунт. До літньоквітучих відносяться деякі айстри, волошки, бальзаміни, нігтики, левкої макі, настурції, петунії, тютюн, чорнобривці, іпомеї, запашний горошок, запашна резеда і ін. Застосовуються для квітників, міксбордерів, бордюрів, рабаток, скельних гір, груп і ін. Злаки декоративні -- рослини сімейства злакових, використовуваних в декоративному садівництві для створення бордюрів, групових посадок, а також при складанні букетів з живих кольорів і сухоцвітів. Для одиночних і групових посадок на газоні застосовують високорослі злаки (арундо очеретяний, еріантус червоніючий, дикий цукровий очерет, пампасова трава), для створення бордюрів і групових посадок -- низькорослі злаки (канаркова трава, овсянка, зайцехвіст, райграс високий), газонів -- овсяниці, райграси, польовиці та ін.

Цибулинні декоративні рослини -- рослини сімейства лілійних і амарилісових, таких, що розводяться в декоративному садівництві: проліски, проліски, тюльпани, нарциси, гіацинти, лілії [23]. Гіацинти тюльпани, нарциси і деякі ін. У відкритому ґрунті центральних районів України цибулинні (наприклад, проліски, проліски, нарциси і ін.) використовують головним чином для прикраси багатолітніх клумб, рабаток і т.д. На півдні України цибулинні зимують в ґрунті без укриття. Розмножують цибулинні головним чином дітками, що з'являються в підстави старої цибулини, окремими лусочками цибулини, зовнішніми повітряними цибулинами і т.п. Зрідка до цибулинних декоративних рослин відносять бульбоцибулинні рослини, схожі з ними по прийомах культури і за зовнішнім виглядом підземних органів, так званих бульболуковичних. До них відносяться гладіолус шафран, безсмертник та ін.

Кривий Ріг - велике промислове місто, основою якого є видобуток залізної руди. З огляду на це екологічну ситуацію не можна назвати сприятливою, оскільки за рік в атмосферу викидується близько 70тис. т забруднюючих речовин. Але не дивлячись на складні умови існування Криворіжжя відмічається своїм різноманіттям рекреаційних зон. Адже озеленення в місті є найважливішим складовим елементом і займає значний простір. Тому що важко переоцінити значення озеленення в житті людей і формуванні міського середовища. Озеленена територія не тільки благотворно впливає на людину, а й позитивно впливає на екологічний фон міста. При грамотному використанні території можна на довгі роки створити естетично привабливі і функціональні насадження.

Зелені насадження допомагають підкреслити стрункість архітектурних конструкцій, служить прекрасним фоном для малих архітектурних форм садово-паркових скульптур, лаштунками зелених театрів і танцмайданчиків, використовується в якості живої огорожі, розділових смуг і острівців безпеки.

Таким чином, озеленення населених місць - це:

- Комплекс робіт щодо створення і використання зелених насаджень у населених пунктах;

- Система зелених насаджень населених пунктів.

Особливо великою є роль парків культури і відпочинку, яскравою окрасою яких є різнобарвні клумби. По суті клумба являє собою квітник, форма якого може бути найрізноманітнішою, - коло, прямокутник, овал, багатогранник або взагалі асиметрична фігура. Крім того, на деяких клумбах, за допомогою квітів створюється певний орнамент або малюнок. Все залежить від задумки і фантазії ландшафтного дизайнера.

РОЗДІЛ 2. ОБ'ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Характеристика об'єкту дослідження

Дзержинський район -- адміністративний район міста Кривий Ріг у центральній частині міста; був утворений у 1936 району. Складає 52 кв. км. Загальна протяжність вулиць 194 км. На його території мешкає близько 65 600 жителів. Дзержинський район має 194 вулиці.

Дзержинський район Кривого Рогу -- один із перших трьох районів міста. Своїм народженням район зобов'язаний промисловому зростанню Криворізького басейну, розвитку рудоуправління імені Ф.Е. Дзержинського та Криворізького металургійного заводу.

Житлові райони: Соцмісто, Коксохім, Трампарк, 1-а дільниця, Червона, 95 квартал (частина), Ілліча, Шевченко (Алахівка).

Головні вулиці: проспект Миру, проспект Гагаріна, проспект Металургів, Нікопольське шосе

Визначні об'єкти: Стадіон «Металург» - 30 тис. місць, Криворізький цирк, Палаци культури Металургів, Палац молоді та студентів, Центр дитячої та юнацької творчості, Парк «Богдана Хмельницького», «Будівельник».

Підприємства: ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (колишня «Криворіжсталь» заснована 1931 року), «Криворіжгаз», «Кривбасводоканал», «Сансервіс», ВАТ "Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром», ЗАТ «Криворіжіндустрбуд»

2.2 Агротехніка та методика створення квітників

Щоб отримати добрий результат необхідно мати хоча б загальні уявлення про мистецтво створення клумб. Квіткові клумби найкраще облаштовувати на відкритих і рівних просторах присадибної ділянки.

Методика створення квітників

1. Вибираємо розсаду: Якісний посадковий матеріал - основа основ краси і здоров'я вашого квітника. Але навіть гарний посадковий матеріал може згубити неправильна посадка. Якщо освоюється нова ділянку, розбити клумби не складе особливих труднощів. Трохи складніша ситуація, коли їх доводитися розташовувати на місці старого газону. Тут не можна помилятися, адже нам доведеться знімати дерен у місці розбивки квітника. Тому перед початком робіт необхідно ще раз переконатися у правильності вибору форми і розмірів клумби.

2. Намічаємо контури квітника: садовим шлангом або мотузкою позначаємо контури відповідно до плану квітника. При необхідності внести поправки на цьому етапі не складе труднощів.

3. Підготуємо грунт: коли контури клумби будуть мати потрібний вид, відмічаємо їх за допомогою піску, гострою лопатою прорізаємо дерен по всьому контуру клумби. Потім знімемо дерен і ретельно перекопаємо землю. Якщо грунт на місці клумби не дуже добрий, доведеться його витягти на глибину приблизно 30 см., і замінити на спеціально приготовлену посадкову суміш.

4. Оформляємо кордони квітника: викопуємо канавку по краю квітника і встановлюємо обраний бордюр або відбортовку так, щоб край трохи виступав над поверхнею землі. Для запобігання зростанню бур'янів поверхню клумби застеляємо геотекстилем. Пропускаючи воду й повітря до коріння рослин, ландшафтна тканина запобігатиме росту бур'янів, і дозволить розсаді швидше прижитися і краще рости. Після того як квіти почнуть розростатися, тканину доведеться видалити. Відповідно до виробленого плану розставляємо рослини по поверхні квітника і при необхідності коректуємо місце розташування деяких екземплярів, міняючи їх місцями.

5. Садимо рослини: приблизно за півгодини до посадки рясно поливаємо рослини. Витягаємо їх з горщиків, уважно оглядаючи кожну рослину. Якщо коріння сплуталося, акуратно їх розправляємо і зайве видаляємо. Робимо в геотекстиль хрестоподібні надрізи по місцях висадки, викопуємо лунки відповідних розмірів і поміщаємо в них рослини. Ущільнюємо грунт навколо коренів, щоб видалити повітря.

6. Останні штрихи: засипаємо поверхню тканини і місця посадок рівним шаром мульчуючого матеріалу і ретельно поливаємо всю клумбу.

Агротехніка догляду за клумбами: при всій різноманітності індивідуальних потреб трав'янистих рослин є ряд заходів щодо догляду, важливих майже для всіх. Щоб рослини краще приживалися, цвіли і розвивалися їх необхідно поливати і підгодовувати спеціальними добривами. Мульчування завадить росту бур'янів і допоможе зберегти вологу в грунті. При нападі шкідників необхідно приймати відповідні заходи.

2.3 Класифікація рослин за температурними показниками

Навряд чи яка-небудь інша область садівництва в Україні зазнала таких разючих змін, як клумбове квітникарство. В колишні часи в палісадниках серед цибулинних рослин весною було прийнято вирощувати фіалку Вітрока, незабудки і маргаритки, а влітку замість них -- чорнобривці, лобелію, сальвію, пеларгонію і календулу. Зараз звична схема змінюється -- значно розширився асортимент клумбових рослин, а їх забарвлення стало більш різноманітним. Набули популярності петунія, вербена, бальзамін і бегонія постійно квітуча. В каталогах і у продажу з'явилося багато нових рослин. У відвіку відомих групах з'явилися чудові нові сорти. Новим явищем стали гетерозисні гібриди (F1), які мають надзвичайні декоративні якості у поєднанні з витривалістю, однаковими розмірами і забарвленням. Щороку в культуру вводяться рослини нових видів забарвлення, форми або незвичайного розміру.

Якщо донедавна до складу клумбових рослин відносили лише теплолюбні однорічні рослини, то зараз це поняття розуміють значно ширше. Так за Хессайоном [42] до клумбових належать рослини різних еколого-морфологічних ознак:

I. Теплолюбні однорічники. Їх життєвий цикл триває один сезон: їх вирощують з насіння, влітку або восени вони квітнуть, і потім відмирають. Вони не переносять низьких температур, тому для того, щоб збільшити тривалість цвітіння цих рослин, їх наперед вирощують у вигляді розсади, яку висаджують у відкритий ґрунт, коли мине загроза весняних заморозків. Деякі, наприклад, ротики садові («львиный зев»), цинію можна висівати відразу в ґрунт в травні []. Дуже теплолюбні рослини, наприклад, портулак, добре квітнуть тільки в тепле літо. До цієї групи відноситься більшість популярних клумбових рослин -- наприклад, бальзамін [37], лобелія, петунія [24], календула, шавлія [38] і айстри.

II. Холодостійкі дворічники вирощують з насіння; в перший сезон вони розвивають тільки вегетативні пагони, а на другій -- зацвітають. Після цвітіння рослина відмирає. Деякі рослини, що традиційно вважають дворічниками (наперстянка, турецька гвоздика і лакфіоль), насправді -- багаторічники з недовгим терміном життя. Насіння висівають в травні або червні у відкритий ґрунт на грядку для розсади, восени сіянці пересаджують на постійне місце. До цієї групи відноситься більшість весняно-квітучих клумбових рослин -- наприклад, маргаритка, дзвоники, незабудка і лакфіоль. З літньо-квітучих до них відносять наперстянку і турецьку гвоздику.

III. Теплолюбні багаторічники можуть жити в саду довгі роки, якщо їх вкривати на зиму. Звичайно рослини цієї групи вирощують, сіючи насіння або укорінюючи живців, або одержують в результаті розподілу материнської рослини і висаджують прямо в ґрунт в кінці травня - початку червня. Деякі з таких рослин застосовують як однорічники і не залишають на зиму (наприклад, фіалку Вітрока), інші восени переносять в приміщення (наприклад, фуксію і пеларгонію)

IV. Холодостійкі багаторічники можуть протягом років жити в саду. Завдяки ускладненню клумбових композицій та розповсюдженню контейнерного квітникарства і зростанню популярності висячих корзин деякі вічнозелені холодостійкі багаторічники сталі зараховувати до клумбових рослин. Невеликі хвойні і вічнозелені чагарники іноді використовують як фокусні рослини в контейнерах із зимовими композиціями.

V. Оранжерейні теплолюбні багаторічники частіше вирощують в теплиці або оранжереї, ніж у відкритому ґрунті. Горщики з крупними рослинами звичайно закопують в ґрунт на клумбі після того, як мине загроза заморозків, і потім восени, до настання холодів, повертають назад в теплицю або оранжерею. Приклади таких рослин: пальми, деревовидні папороті, канна, дурман, рицина, агава і банан. Ці рослини використовують як ті, що фокусують увагу, або фокусні рослини; менші рослини, такі як каланхое, хлорофітум, гіпоестес і т. п., використовують для озеленення.

VI. Холодостійкі однорічники вирощують з насіння, вони квітнуть весною, влітку або восени; при весняних посадках рослини завершують життєвий цикл за один сезон. Насіння висівають у відкритий ґрунт в кінці березня-квітня або, якщо весна холодна і затяжна, в більш пізні терміни. Висівати можна відразу на постійне місце або на грядку для розсади, звідки сіянці пересаджують на постійне місце в травні. Насіння деяких однорічників можна посіяти у відкритий ґрунт у вересні -- у такому разі рослини зацвітуть раніше. Інший спосіб добитися раннього цвітіння -- поводитися з холодостійкими однорічниками так само, як з теплолюбними, тобто наперед вирощувати розсаду і висаджувати її у відкритий ґрунт в травні. До цієї групи відносяться багато клумбових рослин, наприклад, бурачок, волошка, кларкія, годеція, соняшник, іберіс і чорнушка.

Дзержинський район -- адміністративний район міста Кривий Ріг у центральній частині міста; був утворений у 1936 району. Складає 52 кв. км. Загальна протяжність вулиць 194 км. На його території мешкає близько 65 600 жителів. Дзержинський район має 194 вулиць.

Щоб клумби радували своє красою, необхідно здійснити ряд методичних та агротехнічних заходів:

· Вибрати розсаду - якісний посадковий матеріал

· Намітити контури квітника

· Підготувати грунт

· Оформити кордони квітника

· Висадити рослини

· Постійно проводити ретельний догляд за насадженням

Пібдираючи асортимент клумбових рослин слід враховувати їх відношення до температурного режиму.

РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГО - ТАКСОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛУМБОВИХ ФІТОЦЕНОЗІВ

3.1 Таксономічний склад клумбових фітоценозів Дзержинського району

На території Дзержинського району чимало чудових місць, які милують око та приносять естетичне задоволення. Можна відмітити клумби, які радують своїм різноманіттям та оригінальністю (Додаток А). Під час нашого дослідження ми вивчили лише незначну їх частину. Зокрема клумби, які розташовані по проспекту Металургів та проспекту Миру.

Клумба № 1: традиційна клумба, яка прикрашає ландшафт з ранньої весни і до пізньої осені. Має прямокутну форму та представляє собою яскраве і ошатне цвітіння протягом усього теплого сезону. З приходом весни розпускаються тюльпани (рис. 1), вони змінюються строкатими літніми квітами - петунія, хлорофітум, герань (рис. 2), а потім настає пора осіннього зачарування. При створенні традиційних клумб частіше всього використовують багаторічні цибулинні рослини.

Рис. 1 Весняна краса клумби поблизу міськвиконкому

декоративний рослина озеленення фітоценоз

Петунія (Petunia) -- (лат. Petunia від фр. petun -- тютюн) -- рід трав'янистих або напівчагарникових рослин, розміром може виростати від 10 сантиметрів до 1 метра. Однорічна рослина. Широко використовується для оформлення клумб, рабаток, бордюрів, ваз, балконів, груп на газонах, посадок великими масивами. Стебло спочатку тонке прямостійне, а потім сланке, густогіллясте, довжиною 20-75 см, опушене. Цвіте надзвичайно пишно і рясно від червня до пізньої осені. Квітки петуній -- поодинокі прості або махрові, 5-10 см у діаметрі, воронкоподібні, запашні, різного забарвлення, смугасті: від білого до темно-червого та фіолетового.

Хлорофітум (лат. Chlorophytum) -- вид трав'янистих рослин підродини Агавові (Agavoideae) родини Холодковi (Asparagaceae). Трав'яниста рослина з пониклими стеблами. Її довгі лінійні листя зібрані в прикореневі пучки. Квітки у хлорофітума дрібні, зібрані в рихлу мітелку. Стебла дуговидної форми після цвітіння утворюють на своїх кінцях пучки листків з повітряними коренями, дуже рідко замість пучків листя утворюється насіння. Сильні екземпляри мають багаточисленні звисаючі стебла з розетками листків.

Тюльпан (лат. Tъlipa) -- вид багатолітніх цибулинних рослин Лілійних (Liliaceae).

Тривалість цвітіння у багатьох рослин залежить від температури повітря і загалом складає 12 - 14 днів. Складає гарну окрасу багатьох клумб - тому дуже часто використовують для озеленення міських територій.

Герань (лат. Geranium) -- вид родини геранієвих (Geraniaceae). Загалом відомо близько 300 видів трав та напівчагарників. Листочки на довгих черенках, дуже розсічені, рідко перисті. Багато видів відрізняється опушеністю листової пластинки. Квітконоси із 1 - 3 квітами, забарвлення різноманітне - біле, пурпурове, синє, фіолетове зі різноманітними відтінками.



Рис. 2 Літня строкатість клумби

Клумба № 2 Знаходиться по проспекту Миру - поблизу Георгієвської дзвіниці (рис. 3, 4). Складається з рослин, засаджених окремими групами, які квітнуть по черзі одна за одною. Подібна клумба має більш природний вигляд, оскільки різні рослини можуть частково перекриватися. В її складі висаджена сальвія блискуча, чорнобривці прямостоячі, петунія гібридна.

Сальвія блискуча (S. splendens Sello ex Nees). Багаторічна рослина, але культивується частіше як однолітник. Кущ компактний або пухкий, висотою 20-60 см. Суцвіття - кисть довжиною 14-20 см. Забарвлення чашечки і віночка яскраво - або вогненно-червоне, чашечка не опадає і залишається яскравою до дозрівання насіння. Рослина теплолюбива і світлолюбива. Вимагає грунт пухкий, поживний, що містить вапно. Цвітіння настає через 100-120 днів після посіву і триває до заморозків. Застосовується для килимових і квіткових клумб, рабаток, яскравих плям на газонах, ваз, балконів, вазонів.



Рис. 3 Клумба поблизу Стелли визволителям міста (сальвія, чорнобривці)

Рис. 4 Клумба поблизу Георгіївської дзвіниці (петунії)

Клумба № 3: Знаходиться на червоній лінії проспекту Металургів. Піднята клумба, яка являє собою частину загальної композиції ландшафтного дизайну. Має великі розміри і вимагає багато місця. ЇЇ ще можна назвати клумба-панно - задум якої створення певного зображення. У таких клумбах використовують декоративні клумбові квітучі рослини. Такі клумби потребують великої уваги і ретельного догляду. Квітковий годинник (рис. 5) Кривого Рогу найбільший у Європі - його діаметр складає 22м, а довжина стрілок - 9 м. Висаджені наступні рослини (сальвія, чорнобривці, )



Рис. 5 Квітковий годинник на проспекті Металургів

Клумба № 4 Знаходиться поблизу стадіону «Металург». Представлена моноклумбою - це клумба, засаджена представниками одного виду рослин. Дана клумба представлена трояндами різних сортів (рис. 6). Вони бувають як однотонними, так і можуть радувати своїм різнобарв'ям. Щоб підкреслити декоративність троянд, створений відтінюючий фон із дерев, кущів, зеленого газону. Дерева і чагарники висаджені так, щоб вони не притінювали і не пригнічували троянди. В клумбах дуже вдало поєднується колір, що надає контрастності. Крім того дуже вдало враховано групове різноманіття, висота кущів.

Рис. 6 Трояндова моноклумба поблизу стадіону «Металург»

3.2 Екологічна характеристика трав'янистих рослин клумбових фітоценозів

При виборі рослин варто також приділяти увагу біологічній сумісності рослин, тобто необхідно суворо стежити, щоб обрані види рослин як естетично, так і біологічно гармоніювали одна з одною і не вступали б між собою в антагоністичні стосунки. Існує декілька принципів, які повинні бути враховані при підборі рослин.

Екологічний принцип. Екологія - учення про взаєзв'язки із навколишнім середовищем. Відповідно до цього учення, кожна рослинна форма несе відбиток тих географічних і кліматичних умов, у яких відбулося формування певного виду. Саме тому рослини так добре пристосовані до місць свого природного перебування й так добре з ними гармонують. Невідповідність умов зростання вимогам розвитку рослин відбиваються на їхньому зовнішньому вигляді: рослини різко змінюють форму, розміри й окрас листя, кількість квіток, інтенсивність їхнього забарвлення та інші якості. Багато рослин виявляють повністю свої декоративні якості лише за певних умов. Дуб приймає потужну, величну форму тільки на глибоких й багатих ґрунтах. На бідних і сухих він відстає у зростанні й приймає непривабливу форму. Сосна ж, навпаки, найбільш декоративна на сухих ґрунтах. Умови виростання повинні бути основним критерієм визначення складу рослинності й розподілу її територією об'єкта зеленого будівництва. Забезпечити ці умови для розміщення в садово-парковому пейзажі рослин - первісне завдання ландшафтного архітектора, у протилежному випадку найкращі задумані поєднання і композиції приречені на неуспіх. Завдяки узгодженості характеру насаджень із характером навколишнього середовища рослини добре розвиваються й утворюють гармонійну композицію.

Фітоценотичний принцип. Фітоценологія - учення про спільне виростання рослин. Фітоценоз, або рослинне співтовариство, є сукупність рослин, що виростають спільно, які характеризуються певним складом і взаємовпливом. Протягом розвитку рослини, що входять до складу композиції, вступають між собою у взаємини, які або сприяють, або заважають їхньому зростанню і розвитку. При цьому більш імовірно, що сприятливі взаємини всередині створюваних рослинних угруповань будуть частіше виникати в тих випадках, коли поєднання рослин у них наближаються до природних сполучень.

Семантичний принцип. У дерев і чагарників, що належать до одного й того ж роду, дуже багато загального у формі крони, характері розгалуження, формі стовбура, фактурі та забарвленні кори.

Поєднання в спільних посадках дерев різних видів, але того самого роду підкреслює загальну форму, властиву всьому роду. Так, серед беріз бородавчастих або пухнатих береза будь-якого іншого виду, хоча б й інтродуційованного з дуже далеких місць, не виглядає чужорідною. Концентрація на одній певній ділянці саду або парку великої кількості форм рослин того самого роду збільшує барвистість ландшафту й створює декоративний ефект великої сили й виразності.

Фізіономічний принцип. В основу цього принципу покладено гармонійне сполучення зовнішнього вигляду, форми, текстури й кольору рослин, що входять до певних композицій, внаслідок чого вся композиція відрізняється естетичною єдністю. Спостерігаючи й зіставляючи рослини в природі й культурі, помічають їх ефектні поєднання. Прикладами таких поєднань можуть служити липа й калина; береза, жимолость і чубушник; чубушник і дельфініум; білі лілії й сині сибірські іриси; кизил і фіалка. Час цвітіння цих рослин майже завжди збігається. Гарні сполучення також дають зібрані разом дерева зі складноперистим листям: гледичія, софора, горіх, ясен. Такими ж сполученнями характеризуються дерева й чагарники, які мають кольорове листя: арда, червоно листі форми барбарису звичайного, форма клена Шведлера платанолистого, пурпурнолиста форма явора.

Приступаючи до вибору дерев, чагарників, трав'янистих рослин для певного об'єкта ландшафтного дизайну або окремої композиції, проектувальник повинен бути повністю обізнаний стосовно асортименту декоративних рослин, зимостійких у певній місцевості.

Біологічні властивості й декоративні якості рослин, що входять в асортимент, який рекомендується для певної місцевості, повинні бути вивчені настільки глибоко, щоб підчас проектування автор проекту міг легко викликати у своїй уяві вигляд кожної рослини як у вікових стадіях, так і в певному сезоні.

При розподілі зелених насаджень проектованою територією необхідно намагатися, щоб відбувалося швидке природне формування задуманих пейзажів при найменших матеріальних витратах. Цього можна досягти за умови, якщо окремі види рослин будуть розміщені на таких місцях, які найбільше повно відповідають їхнім екологічним вимогам, і в таких сполученнях, які найбільш близькі до їхніх природних сполучень - фітоценозів.

На території Дзержинського району чимало чудових місць, які милують око та приносять естетичне задоволення. Можна відмітити клумби, які радують своїм різноманіттям, строкатістю, різнобарвними орнаментами та оригінальністю. Під час нашого дослідження ми вивчили лише незначну їх частину. Зокрема клумби, які розташовані по проспекту Металургів та проспекту Миру.

Серед найрозповсюдженіших рослин, які використовують в оздобленні клумби - це петунії гібридні, сальвія блискуча, чорнобривці, троянди, герань, хлорофітум, тюльпани.

При виборі рослин варто також приділяти увагу біологічній сумісності рослин, тобто необхідно суворо стежити, щоб обрані види рослин як естетично, так і біологічно гармоніювали одна з одною і не вступали б між собою в антагоністичні стосунки. Тому існує певні принципи, які повинні бути враховані при підборі рослин.

РОЗДІЛ 4. ЕКСКУРСІЯ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНА ФОРМА НАВЧАННЯ

4.1 Сутність екскурсії та її види

Щодо природи шкільних навчальних екскурсій на різних етапах його впровадження й розвитку висловлювалися різні точки зору. Так, одні автори трактують екскурсію як метод навчання, інші -- як метод і форму або як форму [48]. На початковій стадії впровадження екскурсій в шкільне життя вони практикувались епізодично як продовження звичайних уроків за межами навчального приміщення. З розвитком методики екскурсійної роботи відокремлювалися в окремі методи такі прийоми її проведення, як пояснення екскурсовода, демонстрація, спостереження, фіксація вражень, вправи та ін [41]. Екскурсія почала усвідомлюватись як метод і форма навчання. Вкладі час екскурсія набула статусу самостійної форми навчальних занять. Це відносно завершена структурна одиниця педагогічного процесу, яка характеризується своїми особливостями.