Отруйні членистоногі України

Чорний товстохвостий скорпіон - один з 25 видів найбільш небезпечних (отруйних) скорпіонів світу. Отрута дорослого толстохвостий андроктонуса вбиває людину за 7:00, а діти найбільш вразливі. В даний час популяція у дикій природі знижується.

Незважаючи на свою назву «чорний скорпіон», у даного виду забарвлення широко варіюється: від кольору маслин або коричневого до червоно-коричневого, а також від сірого до чорного. Дуже рідко, але зустрічаються скорпіони жовтого забарвлення, що нагадують Androctonus australis. Дорослі андроктонуси досягають розмірів до 10-12 см[22].

Мешкає чорний товстохвостий скорпіон в Об'єднаних Арабських Еміратах (пустеля, чагарники), де часто зустрічається біля житла людини (щілини будинків і парканів). Веде нічний спосіб життя, живе в норах, під камінням або в руїнах. Полює вночі на комах і дрібних хребетних.

Рисунок 2.4 - Андроктонус товстохвостий (Androctonus crassicauda)

Сороконіжка (Scutigera coleoptrata). Це комаха, яка також звуть мухоловка, з'явилося імовірно в Середземномор'ї. Хоча інші джерела говорять про Мексику. Сороконіжка стала дуже поширеною по всьому світу. Хоча вид таких комах і непривабливий, вони в цілому виконують корисну роботу, оскільки поїдають інших комах-шкідників і навіть павуків. Правда, при ентомофобіі (боязні комах), такий довід не допоможе. Зазвичай люди вбивають їх через неприємного зовнішнього вигляду, хоча в деяких південних країнах стоноги навіть охороняються.

Мухоловка - хижак, вони впорскують жертві яд і потім вбивають її. Часто мухоловки селяться в квартирах, не завдаючи при цьому шкоди їжі або меблів. Вони обожнюють вологу, часто стоніг можна зустріти в підвалах, під ваннами, в туалетах. Живуть мухоловки від 3 до 7 років, новонароджені мають всього 4 пари ніг, збільшуючи їх на одну з кожною новою линянням. Зазвичай укус такого комахи не тривожний для людини, хоча і може бути порівняний з невеликим укусом бджоли[23].

Для декого це може бути навіть болісно, але зазвичай справа обмежується сльозами. Звичайно, стоноги це не комахи, які відповідальні за тисячі смертей, але багато хто з нас здивуються, дізнавшись, що щорічно хтось помирає від цих укусів. Справа в тому, що можлива алергічна реакція на отруту комахи, проте це все ж таки трапляється вкрай рідко.

Рисунок 2.5 - Сороконіжка (Scutigera coleoptrata).

Цілуючий жучок (Triatomines). Вперше ця комаха було виявлено в 19 столітті самим Чарльзом Дарвіном. Всього існує 138 відомих видів цих комах, які в основному харчуються кров'ю хребетних тварин. Вони зустрічаються в основному в Південній і Північній Америці, але деякі види розсіяні по Азії, Австралії та Африці. Вважаються, що всі види цього жука в змозі переносити і передавати інфекцію Trypanosoma cruzi, яка може стати для людини фатальним. Вперше цей ефект був виявлений в 1909 році в Бразилії лікарем Карлосом Шагаса. Він виявив, що бідняків ночами кусають комахи, які і викликають потім хвороба, названу пізніше його ім'ям.

Потенційно смертельне комаха в 5% випадків взагалі живе або в будинку людини, або в безпосередній близькості від нього. Вночі їх приваблює тепло людини і вуглекислий газ його дихання[24].

Зазвичай поширенню цієї комахи сприяє неохайність людського житла, де можуть зберігатися сліди калу комахи, яєць. Вважається, що щорічно від укусів таких жуків вмирає близько 50 тисяч чоловік. Адже в результаті може розвинутися хвороба Шагаса з летальним результатом. Спочатку місце укусу просто опухає, потім інфекція проникає в кишечник і серце. Більшість смертей від хвороби Шагаса пов'язано з кардіоміопатією.

Рисунок 2.5 - Цілуючий жучок (Triatomines).

Мураха-куля (Paraponera clavata). Вид великих тропічних мурах з роду Paraponera Smith, 1858 і підродини Paraponerinae (Formicidae), що володіють сильним жалом. Великі хижі мурахи з довжиною тіла до 25 мм. Відчуття від укусу цих мурашок можна порівняти з вогнепальним пораненням, саме тому їх прозвали «мураха-куля», а друге ім'я цим мурашкам дали місцеві аборигени - «мураха 24 години», тому що саме стільки триватимуть болісна агонія, яка супроводжується судомами після укусу цього крихти[25].

У деяких місцевих індіанських племен є жахливий звичай: кожен хлопчик, готовий стати чоловіком повинен на 10 хвилин засунути руки в ритуальні «рукавиці», що кишать цими монстрами. Найчастіше цей обряд призводить до тимчасового паралічу або навіть до почорніння пальців. Минулі це нелегке випробування кажуть, що відчуття можна порівняти з тим, якщо ви засуне ваші руки в палаючі вуглини.

Рисунок 2.5 - Мураха-куля (Paraponera clavata).

2.2 Систематична репрезентативність типу Arthropoda

Членистоногі (Arthropoda) - тип первинноротих тварин, що включає комах, ракоподібних, павукоподібних та багатоніжок. Членистоногі мають багато спільного з кільчастими червами, особливо з поліхетами. Проте через ряд ароморфозів вони досягли вищого ступеня диференціації тканин та органів, перш за все нервової системи й органів чуття; деякі групи мають складну поведінку, яка виявляється в піклуванні про потомство, здатності до складної будівельної діяльності, суспільному житті й навіть мові (наприклад, у вищих перетинчастокрилих)[27].

Як і кільчаки, членистоногі - метамерні тварини. їхнє тіло складається з ряду сегментів, проте метамерія членистоногих різко гетерономна. Групи подібних сегментів об'єднуються у відділи тіла - тагми. Найчастіше виділяються три тагми: голова, груди, черевце. У павукоподібних голова злита з грудьми в єдину тагму - головогруди; у трилобітів і багатоніжок є всього дві тагми - голова і тулуб. Особливе значення має процес цефалізації - утворення голови - тагми, де сконцентровані органи чуття (вусики, очі) та первинної переробки їжі (ротовий апарат).

Голова складається з головної лопаті, або акрона, та кількох передніх сегментів. На думку більшості вчених, акрон гомологічний простоміуму кільчастих червів. Голова членистоногих має 6 сегментів. Кількість сегментів, котрі входять до складу грудей і черевця, яке закінчується анальною лопаттю, або тельсоном (гомолог пігідія), різко коливається, проте в межах типу спостерігається тенденція до стабілізації та зменшення їх кількості. У результаті тагматизації об'єднується і внутрішній вміст сегментів; одні органи розростаються за рахунок інших рівноцінних органів. Зокрема, спостерігається концентрація гангліїв нервової системи в головний мозок.

Характерною ознакою членистоногих, від якої походить назва типу, є будова їхніх кінцівок. Вони складаються з окремих члеників, що рухомо з'єднані між собою суглобами, утворюючи багатоколінні важелі, здатні до складних і точних рухів. Відповідно до тагматизації тіла членистоногих відбулася й спеціалізація їхніх кінцівок. На голові знаходяться кінцівки, що виконують чутливу функцію - антени (одна або дві пари), решта кілька пар кінцівок перетворилися на ротові органи, що беруть участь у захопленні, утриманні та подрібненні їжі (верхні та нижні щелепи або хеліцери та частково педипальпи). Кінцівки грудної тагми виконують в основному локомоторну функцію (плавання, повзання, ходіння, бігання, стрибання), хоча до цих функцій іноді додаються й інші (дихальна, чутлива). Кінцівки черевця у багатьох груп редуковані. Лише у трилобітів і деяких ракоподібних (клас Malacostraca) вони призначені для плавання; одна-дві пари черевних кінцівок часто спеціалізуються як статеві, що призначені для запліднення та розмноження.

У найповнішому вигляді кінцівка членистоногого складається з основної частини (протоподит), від якої відходять дві гілки: зовнішня (екзоподит) та внутрішня (ендоподит), крім того, у водяних форм є зябровий відросток (епіподит). У первинно водяних членистоногих (наприклад, ракоподібних) деякі кінцівки зберігають двогіллясту будову; в більшості ж кінцівок одна з гілок редукується, і вони стають одногіллястими (наприклад, ноги у Шестиногих та Багатоніжок). Покриви тіла Важливою особливістю членистоногих, яка відрізняє їх від кільчастих червів і обумовлює основні риси їх організації, є наявність твердої кутикули, що виконує не тільки захисну функцію, а є також зовнішнім скелетом (екзоскелетом), до якого прикріплюються м'язи.До складу кутикули входять білки, амінокислоти, ліпіди, глікопротеїди, феноли, пігменти, вода (до 40%). Проте найхарактернішим компонентом кутикули членистоногих є хітин.

У кутикулі членистоногих є ділянки, вкриті товстою, твердою кутикулою, нездатною до розтягнення (склерити), і м'якою, еластичною, розтяжною (мембрани). Чергування цих ділянок і зумовлює рухливість тіла та його придатків. Найчастіше в кожному сегменті (крім головних) є чотири склерити: спинний (тергіт), черевний (стерніт) та пара бічних (плеврити), з'єднані рухомо еластичними мембранами. У кінцівках членики вкриті твердою кутикулою, а зчленування -- мембраною, що дозволяє їм рухатися один відносно іншого. Існує ще й внутрішній скелет -- вирости склеритів усередину тіла. До них кріпляться м'язи. Кутикула не тільки вкриває все тіло членистоногого, а й вистилає передню та задню кишки, а також трахеї у трахейнодишних.

Мускулатура членистоногих не утворює суцільного м'язового мішка, а представлена окремими пучками, що з'єднують між собою рухливі ділянки кутикулярного скелету -- склерити, або членики кінцівок. Мускульні пучки прикріплюються до внутрішніх виростів кутикули. У членистоногих виникає новий тип руху -- з опорою на зовнішній скелет, а не на шкірно-м'язовий мішок, як у червів. Майже вся мускулатура членистоногих, за винятком деяких м'язів внутрішніх органів, поперечносмугаста. Це надає їм певної переваги, оскільки поперечносмугасті м'язи скорочуються швидше, ніж гладенькі. Завдяки такій будові локомоторного апарату членистоногі здатні до дуже швидких (відносно їхніх розмірів) і різноманітних рухів, а деякі з них (більшість комах) -- і до польоту.

Порожнина тіла членистоногих змішана. Під час ембріонального розвитку в них, як і в кільчастих червів, закладаються парні целомічні мішки, що мають метамерну будову. Пізніше стінки целомічних мішків руйнуються, розпадаючись на окремі клітини, а целомічні порожнини зливаються із залишками первинної порожнини тіла, утворюючи змішану порожнину тіла -- міксоцель, що не має власної клітинної вистилки. Це система лакунарних або щілиноподібних порожнин між внутрішніми органами. Із мезодермальних клітин стінок целомічних мішків згодом утворюються мускулатура, клітини крові, жирове тіло та інші мезодермальні утвори. У міксоцелі циркулює рідина, що зветься гемолімфою. Вона є одночасно і порожнинною рідиною, і кров'ю.

Травна система членистоногих складається з трьох відділів: ектодермальної передньої, ентодермальної середньої та ектодермальної задньої кишки. Кожен із цих відділів, у свою чергу, диференціюється залежно від типу живлення. Характерною рисою травного тракту членистоногих, яка відрізняє їх від інших типів тварин, є перетворення кінцівок передніх сегментів тіла на ротові, призначені для утримання й механічної переробки їжі. У ряді випадків додатково до ротового апарата в передній кишці є особливий відділ для механічної обробки їжі (жувальний шлунок Malacostraca або м'язовий шлунок комах). Часто передня кишка служить і для тимчасового зберігання їжі -- воло (анатомія) метеликів, бджіл. У більшості наземних членистоногих до передньої кишки відкриваються слинні залози. У середній кишці з'являються різноманітні вирости, що збільшують її поверхню (печінкові вирости ракоподібних та павукоподібних, пілоричні придатки комах). У середній кишці та її придатках відбуваються основні процеси травлення та всмоктування. Задня кишка, особливо в наземних членистоногих, також диференціюється на відділи, що виконують різні функції; найважливішою серед них є всмоктування води з екскрементів і повернення її в гемолімфу. Це необхідно для збереження води в організмі. Функцією кишечнику наземних членистоногих є також осморегуляція та видалення з організму продуктів дисиміляції, для чого призначені спеціальні трубчасті вирости задньої ділянки середньої кишки (у павукоподібних) або передньої частини задньої кишки (у комах та багатоніжок) -- мальпігієві судини.

Видільна система первинноводяних форм (ракоподібні, мечохвости) представлена видозміненими парними целомодуктами, які мають різні назви залежно від їх розміщення (антенальні, максилярні, коксальні залози). У наземних членистоногих замість них цю функцію виконують мальпігієві судини разом із заднім відділом кишечника, в який вони відкриваються. Мальпігієві судини всмоктують розчинені у воді продукти обміну, переробляючи їх у нерозчинні речовини, а в задній кишці відбувається зворотне всмоктування води і деяких корисних речовин та повернення їх у порожнинну рідину.

Кровоносна система членистоногих незамкнена і частково редукована. У ній залишаються лише головні судини -- спинна, іноді черевна та деякі бічні, капілярів немає. З'являється серце. Усі артерії відкриваються в порожнину тіла.

Дихальна система. Органи дихання членистоногих різноманітні. Дуже дрібні членистоногі, які мають тонкі покриви й живуть у воді або в дуже вологих місцях, можуть дихати всією поверхнею тіла. У великих водяних членистоногих органами дихання є зябра -- це видозмінені кінцівки або їхні частини (епіподити). У наземних членистоногих органами дихання є легеневі мішки, які також вважають видозміненими кінцівками (у павукоподібних), та трахеї (у частини павукоподібних, багатоніжок і комах). Легеневі мішки -- це глибокі мішкоподібні вгини зі складчастими стінками, що відкриваються назовні вузькими щілинами. Трахеї -- тонкі, найчастіше розгалужені трубочки, що відкриваються назовні маленькими отворами, а всередині тіла обплітають усі внутрішні органи, доносячи кисень навіть до окремих клітин.

Нервова система членистоногих складається з надглоткового ганглія, або головного мозку, навкологлоткових конектив і черевного нервового ланцюжка. Будова надглоткового ганглія дуже складна. Він має три відділи: передній (протоцеребрум), середній (дейтоцеребрум) та задній мозок (тритоцеребрум). Найскладнішу будову має протоцеребрум. У черевному нервовому ланцюжку часто спостерігається концентрація гангліїв і утворення складніших гангліїв. У деяких випадках усі ганглії зливаються в єдиний синганглій, як у краба або кімнатної мухи.

Органи чуття. Більшість членистоногих мають добре розвинені органи чуття (дотику, хімічного чуття, рівноваги, зору). Очі членистоногих бувають двох типів -- прості, що мають одну лінзу, й складні, або фасеткові, до складу яких входить велика кількість, інколи кілька тисяч, вічок, або оматидіїв, що щільно прилягають одне до одного. Кожен оматидій сприймає тільки одну точку предмета, що знаходиться перед ним, у результаті чого фасеткове око дає зображення, що складається з безлічі окремих точок, тобто мозаїчне. Фасеткові очі характерні для мечохвостів, більшості ракоподібних і комах, а також для викопних трилобітів.

Статева система та розмноження. Членистоногі розмножуються лише статевим шляхом. Більшість їх -- роздільностатеві, хоча відомі й гермафродити. Часто присутній виразний статевий диморфізм -- зовнішня відмінність самиць і самців. Запліднення внутрішнє або сперматофорне -- за допомогою одягнених оболонкою пакетів сперми (сперматофорів), які самець вводить у статеві отвори самиці чи підвішує до них.

Онтогенез. Яйця дуже багаті на жовток, який оточує ядро яйцеклітини. Тому дробіння в них поверхневе й неповне. Воно зосереджене на певній ділянці поверхні яйця, що зветься зародковою смужкою. Членистоногим характерна ембріонізація розвитку, ранні етапи його проходять під захистом оболонки яйця. З яйця виходить личинка, тіло якої вже складається з кількох сегментів. Якщо після цього продовжується утворення нових сегментів, то такий тип розвитку зветься анаморфозом; якщо ж тварина вилуплюється з яйця з повним числом сегментів -- епіморфозом. У деяких членистоногих розвиток прямий: з яйця виходить цілком сформована особина, але меншого розміру.

Ріст і зміна форми тіла членистоногих утруднюються через щільну нерозтяжну кутикулу, тому їх постембріональний розвиток супроводжується періодичними линяннями, коли стара кутикула скидається і замінюється новою. У той короткий період, коли нова кутикула м'яка, збільшуються розміри тіла. Линяння здійснюються під контролем нейроендокринної системи.

Класифікація. Заснована на гіпотезі про монофілетичного походження членистоногих. При цьому тип членистоногих об'єднується з оніхофор і тихоходки до групи Lobopoda.

Підтип Трілобітообразние (Trilobitomorpha - парафілетіческій таксон);

Клас Трилобіти (Trilobita).

Підтип хеліцерових (Chelicerata).

Клас Морські павуки (Pantopoda).

Клас Павукоподібні (Arachnida) (павуки, кліщі, скорпіони).

Клас Меростомові (Merostomata) (мечохвости).

Клас Евріптеріди (Gigantostraca) (гігантські морські скорпіони).

Підтип Жвалоносні (Mandibulata).

Надклас Ракоподібні (Crustacea).

Клас Реміпедіі (Remipedia).

Клас Цефалокариди (Cephalocarida).

Клас зяброногих (Branchiopoda).

Клас Ракушковие (Ostracoda).

Клас Містакокаріди (Mystacocarida).

Клас Максіллоподи (Maxillopoda).

Клас Карпоїд (Branchiura).

Клас Вищі раки (Malacostraca) (омари, креветки, краби та ін.).

Підтип Неповноусі (Atelocerata) або Трахейні.

Надклас Багатоніжки (Myriapoda).

Клас Сімфіли (Symphyla).

Клас Губоногі (Chilopoda).

Клас Двопарноногі (Diplopoda).

Клас Пауроподи (Pauropoda).

Надклас Комахи (Insecta).

Клас Потаємно-челюстні (Entognatha).

Клас Відкрито-челюсні (Ectognatha) (більша частина комах)[28].

2.3 Роль та значення членистоногих, їх охорона

Біологічне значення членистоногих у природних екосистемах велика і багатогранна. Як постійні й численні компоненти водних і сухопутних екосистем вони відіграють істотну роль у біологічному кругообігу і біоенергетичних процесах в природі. Багато видів водних членистоногих важливі як біофільтратори в очищенні вод від органічного забруднення. У ґрунті велика роль членистоногих у процесах ґрунтоутворення. Серед членистоногих багато об'єктів промислу та промислового розведення. Негативне значення мають членистоногі - шкідники сільського та лісового господарства, а також паразити й переносники небезпечних захворювань людини і тварин. У воді та на суходолі вони беруть участь у харчових ланцюгах і колообігу речовин.

Більшість комах є консументами -- споживачами готових органічних речовин. Вони поглинають величезну кількість зеленої маси рослин, і самі, у свою чергу, стають їжею для інших тварин. Хижаки та паразити контролюють чисельність інших організмів, що забезпечує стійкість екосистем.

Комахи відіграють величезну роль у запилюванні рослин. У процесі еволюції виробилася дивовижна пристосованість між багатьма видами комах і квітковими рослинами. Аромат квітів і запах приваблює.

Висновок

Вивчаючи членистоногих, слід зазначити їх винятково велику роль як у житті людини, так і в природних процесах. У зв'язку з тим що членистоногі становлять значну частку наземної фауни, вони істотно впливають на рослинний і тваринний світ Землі. Членистоногі зустрічаються в усіх районах суші, в тому числі в пустелях, високо в горах і в полярних районах.

Існування багатьох членистоногих тісно пов'язане з життям рослин. Під час масового розмноження членистоногі знищують або пошкоджують рослини на величезних територіях. Проте крім шкоди членистоногі приносять велику користь рослинництву як запилювачі квіткових рослин. У ході еволюції виробилась чудова взаємна пристосованість між багатьма видами членистоногих і квіткових рослин (наприклад, у рослин є різні пристосування для запилення їх певними видами комах, а у комах довжина і форма хоботка чітко відповідає будові квітки тих рослин, які вони запилюють).

Членистоногі входять до складу найрізноманітніших біоценозів, населяючи моря та океани, прісні водойми, поверну суходолу всіх зон. У світі ще понад 1.5 млн. видів, в Україні 25 тис. Роль комах в екосистемах. Маса членистоногих на нашій планеті дійсно величезна, її можна порівняти з масою всіх інших тварин разом узятих. Більшу частину з них становлять комахи. У воді і на суші вони беруть участь в харчових ланцюгах і кругообігу речовин.

Більшість комах є консументами - споживачами готових органічних речовин. Вони поглинають величезну кількість зеленої маси рослин, і самі, у свою чергу, стають їжею для інших тварин. Хижаки і паразити контролюють чисельність інших організмів, що забезпечує стійкість екосистем. Комахи відіграють величезну роль у запилюють рослин. В процесі еволюції виробилася дивовижна пристосовність між багатьма видами комах і квітковими рослинами. Аромат квітів і запах приваблює комах, а будова квітки відповідає розмірам і формі комах і їх ротових органів. Комахи - санітари і гнусостворюючі. Доїдаючи тіла загиблих рослин і тварин, вони полегшують роботу бактерії гниття. Це прискорює процес розкладання загиблих організмів, перетворення органічних речовин на неорганічні. Значення комах для людини.

Комахи - основні запилювачі сільськогосподарських рослин (садові культури, соняшник, гречка і т.д.), вони знищують комах-шкідників. Є домашні тварини типу Членистоногі. Це медоносна бджола і тутового шовкопряда, про яких ви вже знаєте.

Багато комах завдають шкоди зеленим рослинам, запасам зерна та інших продуктів. Вчені вважають, що приблизно чверть урожаю, отриманого людиною, знищується шкідниками. Для боротьби з ними застосовують методи захисту: фізичні, хімічні, агротехнічні та біологічні. Фізичні методи захисту передбачають використання деяких фізичних факторів (холоду, струму високої частоти, різних видів випромінювання). Наприклад, шкідників комор знищують за допомогою струму високої частоти. Хімічні методи захисту передбачають використання спеціальних речовин, які називають отрутохімікатами.

Отрутохімікати, які використовують для боротьби з комахами, називають інсектицидами (від лат. «Інсекто» - комаха). Хімічний метод дуже ефективний, він дозволяє швидко знищити шкідників, часто до 100%. Але отрутохімікати забруднюють продукцію і навколишнє середовище, можуть потрапити у воду і грунт; від них гинуть не тільки шкідливі комахи, але й корисні. Залишки отрутохімікатів можуть також потрапити в їжу людини.

У результаті використання отрутохімікатів гинуть птахи, хворіють люди. Тому хімічні методи слід застосовувати з обережністю. Агротехнічні методи передбачають такий догляд за ґрунтом і посівами, який згубно впливає на комах-шкідників (знищення бур'янів, вивезення з поля пошкоджених шкідниками листя і плодів, прополка, розпушування, полив і т.д.). Біологічний метод захисту полягає у використанні одних організмів для боротьби з іншими (сонечко - проти попелиці, їздець трихограма - проти озимої совки, капустяної совки та інших). Це можуть бути природні хижаки або паразити комах-шкідників. Так, наприклад, їздець трихограма відкладає свої яйця в яйця деяких шкідників. Трихограм розводять у спеціальних лабораторіях, а потім випускають на поле під час розмноження шкідників. Деякі членистоногі були одомашнені.

Домашніми комахами є медоносна бджола і тутового шовкопряда. Деякі комахи є переносниками небезпечних захворювань людини і тварин (кімнатна муха переносить близько 300 інфекційних захворювань, малярійний комар - збудників малярії, таргани - безліч збудників інфекційних хвороб і кліщів). Збереження видового різноманіття комах.

Чисельність комах в природі може коливатися під впливом абіотичних і біотичних факторів середовища. Температура, вологість, вітер, рельєф, грунт і світло на різних комах впливають по-різному, але є і загальні закономірності. Температура тіла комах залежить від температури навколишнього середовища, але завдяки м'язовим скороченням вона може підвищуватися. Вода має велике значення для членистоногих, але завдяки міцним покрову комахи можуть жити також в умовах дефіциту вологи. Особливо сильно впливає антропічний фактор.

Головні причини зникнення або скорочення чисельності комах полягають у руйнуванні їх природних середовищ існування та застосуванні отрутохімікатів. До Червоної книги України занесені більше 150 видів комах, серед них 2 види богомолів, жужелиця-моллюскоед, кілька видів метеликів (вітрильник поліксена, бражник мертва голова, бражник-прозерпіна, сатурнія та інші). Комахи охороняються у заповідниках, заказниках і національних парках. Щоб зберегти різноманіття комах, треба зберігати і відновлювати їх природні місця існування, менше використовувати хімічні методи боротьби, не колекціонувати рідкісні види комах.

Перелік посилань

членистоногий отруйний екологічний небезпечний

1. Ковальчук Г.В. Зоологія з основами екології. - 2-ге вид.

2. Коллектив авторов /Главный редактор - В. Е. Соколов - Жизнь животных. 2- ое издание. Том 3. Членистоногие. Онихофоры.

3. Членистоногие - http://ru.wikipedia.org

4. Общая характеристика Членистоногих - http://www.ebio.ru/zoo18.html

5. Членистоногие - http://www.krugosvet.ru

6. Казенас В.Л., Николаев Г.В. - Членистоногие, опасные для жизни и здоровья человека.

7. Иванов А.В. - Пауки, их строение, образ жизни и значение для человека

8. Чегодаев А. Е. - Пауки и скорпионы.

9. National Geographic. Животный страх.

10. Интересные факты о членистоногих - http://muzey-factov.ru/tag/arthropodas

11. ЯДОВИТЫЕ ЧЛЕНИСТОНОГИЕ - http://flofa.org.ua/t3.htm

12. Членистоногие - http://cyclowiki.org/wiki/Членистоногие

13. Иванова-Казас О.М. - Сравнительная эмбриология беспозвоночных животных. Том 5 - Членистоногие.

14. Коллектив авторов (под ред. Н.Е. Чернышевой)- Основы палеонтологии. т.

15. Заренков Н.А. - Членистоногие. Ракообразные. В 2-х частях

16. Казенас В.Л.,. Громов А.В - Опасные членистоногие Казахстана.

17.. Генис Д.Е - Медицинская паразитология

18. Жизнь животных под ред. Зенкевича Л.А. - т.3

19. Иванов А.В., Мончадский А.С., Полянский Ю.И., Стрелков А.А. - Большой практикум по зоологии беспозвоночных (в 3-х частях)

20. Герасимов В.П. - Беспозвоночные животные, изучение их в школе

21. Владимир Ползиков - Быт и нравы членистоногих

22. Паукообразные - http://bse.sci-lib.com/article087466.html

23. Тип Членистоногие - http://shkola.lv/index.php?mode=cht&chtid=26

24. Тип Членистоногие. Разнообразие и морфология http://побиологии.рф/ Учебные-материалы/Подцарство-Многоклеточные/112-Тип-Членистоногие-Разнообразие-и-морфология-

25. Насекомые - http://www.megabook.ru/Rubricator.asp?RNode=4216

26. Членистоногие фотографи http://www.google.ru/search?q=%D1%87%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%B5+%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE&hl=ru&newwindow=1&sa=X&tbo=u&tbm=isch&source=univ&ei=-2bKULS8M9Cp0AWwvIDADg&ved=0CC4QsAQ&biw=1333&bih=643

27. Членистоногие - http://tana.ucoz.ru/load/374

28. Членистоногие -- трилобитообразные и ракообразные

Размещено на Allbest.ru