Яких же личинок волохокрильців легко зустріти в наших водоймах?

У швидких струмках із прохолодною водою і кам'янистим дном під каменями легко знайти трубчасті будиночки стенофіла (Stenophylax stellatus), споруджені з акуратно прироблених великих піщинок (мал. 2, 1). Личинка легко піднімає свій будиночок, передній край якого каптуром нависає над головою личинки, роблячи її непомітною для пропливаючих зверху риб. Якщо пошкодити чохлик личинки, вона відразу намагається його полагодити, підбираючи передніми ногами піщини потрібної величини. Вона приладжує їх до ушкодженого краю чохлика, відкидає менш щільно прилягаючі, пробуючи і відбираючи найбільш підходящі. Личинка приклеює слиною піщини, які застигають в шовковисту нитку, багаторазово охоплює їх нитками, зв'язуючи піщини оду з одною, у результаті чого чохлик виявляється дуже міцним. Після налагодження стінок будиночка личинка ретельно вистилає внутрішню його поверхню декількома шарами шовкової павутинки. Якщо личинку обережно витягти з чохлика і помістити в посудину, на дно якої накидати замість піску бісеру, вона зробить собі будиночок із дрібних яскравих бусинок. Живляться личинки стенофіла і рослинною і тваринною їжею.

В озерах, у яке впадають струмки, у більш відкритих місцях на дні живуть личинки апатанії (Apatanіa). Їхні будиночки за формою нагадують ріг (мал. 2, 4). З боків будиночка апатанії вправлені більш великі піщини.

У дрібних піщаних місцях роблять свої побудовані з піщин будиночки личинки молани (Molanna angustata). У молани будиночок, якщо на нього дивитися зверху, широкий і плоский. Центральна трубчаста частина, у якій сидить личинка, зроблена з більш великих піщинок, але до неї з боків прилагоджені як би крила з більш дрібних піщин і такий же каптур. У цілому чохлик має вигляд досить великого щитка, довжина його більше 2 см (мал. 2, 5). Рухається личинка молани зі своїм чохликом поштовхами.

У густих заростях рослин живуть личинки фриганей (Phryganea), що роблять свої трубчасті будиночки з нагризених чотирикутних, як короткі дощечки, шматочків рослин (мал. 2, 3). Часто такі будиночки зберігають навіть зелене забарвлення - шматки водних рослин у воді довго зберігають життєздатність. У фриганей будиночок просторий і довгий, личинка в ньому може вільно бігати. Задній кінець такого будиночка-трубки відкритий, і, якщо личинку виштовхнути з чохлика, вона швидко пробіжить по його поверхні і спритно прошмигне в нього з заднього кінця. Фриганея - велика комаха, довжина дорослої личинки близько 4 см. Хоча личинки фриганеї, роблячи чохлики, відкушують шматочки рослин і в разі потреби, особливо влітку і восени, сидять в основному на рослинній дієті вони не вегетаріанці. Личинки фриганей їдять личинок комарів і інших дрібних безхребетних.

На дні зарослих ставків живуть личинки лімнофілів (Lіmnophіlus). Будиночки деяких видів лімнофілів досить схожі один на одного. Личинка будує будиночок з різних твердих дрібних предметів, що лежать на дні. Отут можуть бути і дрібні набряклі затонулі палички, і маленькі раковини молюсків, і хвоїнки, і інші рослинні залишки, але камінчики і піщини лімнофілами не використовуються. Якщо личинку лімнофіла вигнати з будиночка і будиночок забрати, вона, випускаючи липкі прядильні нитки і неспокійно вертячись, спершу робить тимчасовий будиночок, а потім, відчувши, що черевце якось захищене, починає робити постійний будиночок, ретельно вибираючи міцні частки.

Рис. 2. Личинки і будиночки волохокрильців:

1,2 - будиночок і личинка стенофіла (Stenophylax); 3 - личинка фриганеї (Phryganea strіata) у будиночку; 4 - будиночок апатанії (Apatanftі); 5 - будиночок моланни (Molanna angustata); 6 - будиночок гелікопсихе (Helіcopsyche borealіs); 7 - личинка ріакофіли (Rhyacophіla nubіla).

Рис. 3. Сухопутний волохокрилець (Enoicyla pusilla): 1 -- самец; 2 -- самка; 3 -- личинка.

Рис. 4. Сітки нейрекліпса (Neureclipsis bimaculata).

Рис. 5. Личинка нейрекліпса.

У Північній Америці поширені равликові волохокрильці (родина Helіcopsychіdae), що роблять собі спірально звиті чохлики, настільки схожі на раковинки равликів (мал. 3, 6), що навіть зоологи, перш ніж упевнено сказати, що їм зустрілося - раковина або будиночок волохокрильця, повинні дуже уважно придивитися.

Хоча личинки волохокрильців і дуже добре пристосовані до життя у воді, усе-таки серед форм, що будують чохлики, є і такі, які залишили водне середовище і перейшли до життя на суші. Таким є сухопутний волохокрилець (Enoіcyla pusіlla), що живе в букових лісах Західної Європи (мал. 4). Цікаво, що в цього волохокрильця самки безкрилі. Личинки сухопутного волохокрильця живуть у підстилці і серед моху, що покриває стовбури дерев. Ця личинка уникає води і, коли після сильних дощів шар опалих листків сильно намокає, переселяється на стовбури дерев. Будиночок личинка робить із дрібних шматочків опалих листків.

Хоча життя в чохликах і характерне для більшості личинок волохокрильців, представники деяких родин ведуть інший спосіб життя, незважаючи на те, що мають прекрасно розвинені прядильні залози. У неглибоких і нешвидких річках у заростях рдестів і інших водних рослин зустрічаються прикріплені до водних рослин ніжні, ледь помітні прозорі трубочки (мал. 5). Вони коливаються струменями розмірно поточної води. Звичайно таких трубочок в одному місці буває багато - скупчення. Роблять їх личинки нейрекліпса (Neureclіpsіs bіmaculata) із родини поліцентропід (Polycentropіdae). Якщо перенести ці трубчасті утворення в стоячу воду, наприклад помістити у відро з водою, вони спадуть і стануть непоказними - потік води надуває і підтримує форму цих тонких підводних сачків. Якщо розглянути таку трубочку в бінокуляр, видно, що це і справді сітка - сітка, чудово сплетена, із дрібними однаковими ячейками. Плетуть ці трубчасті сітки вузькі довгі личинки, що живуть без чохла і не мають зябер. Личинки (мал. 6) будують собі в текучій воді не будиночки, а тенета - ловчі сіті, у які попадають проносимі течією дрібні ракоподібні, личинки одноденок і інших тварин, що стають поживою нейрекліпса. У воді хижа личинка цього волохокрильця ловить поживу так, як на суші це роблять павуки-тенетники!

У великих рівнинних ріках - у водах Волги, Дону, Дністра - розвивається багато волохокрильців гідропсихід (родина Hydropsychіdae). Личинки гідропсихід роблять тенета з прямокутними ячейками, а самі сидять поруч у легкому чохлику з тонких ниток (мал. 7). Варто потрапити в тенета дрібному рачкові або комасі, як хижі личинки (їх розміри досягають приблизно 2 см) вискакують з укриття і хватають здобич своїми сильними щелепами! У вигляді мішечків (мал. 7) роблять ловчі сіті личинки плектрокнемій (Plectrocnemіa). Цікаво, що такі спеціалізовані ловці водної здобичі, як гідропсихіди і плектрокнемії, можуть виходити і на сушу. На відстані десятків метрів від струмків у лісовій підстилці знаходили цих личинок, де вони жили, звичайно, не роблячи ніяких ловчих сітей.

Утім, деякі личинки волохокрильців (родина Rhyacophіlіdae) і у воді не роблять складних споруджень. Плазуючі по кам'янистому дну чистих холодних струмків красиві зеленувато-сині личинки ріакофіл (Rhyacophіla nubіla), (мал. 3, 7), що досягають довжини 2,5 см, тільки випускають нитку, що утримує личинку від зносу водою. Ці хижаки чіпляються за дно і за виділювану ними нитку ногами і прикріпними гаками на задньому кінці черевця і чекають здобичі. Швидкому схоплюванню здобичі личинкам ріакофіл допомагає те, що в них сильні щелепи спрямовані прямо вперед, як у хижих личинок жужелиць.

Рис. 6. Ловча камера гідропсіхе (Hydropsyche).

Рис. 7. Ловчий мішок плектрокнемії (Plectrocnemia conspersa).

Рис. 8. Пливуча лялечка ріакофіли (Rhyacophila).

Розвиток волохокрильців триває звичайно 1 рік, але у великих північних видів і 2- 3 роки.

3.2 Місце та значення волохокрильців в природному середовищі

Життєві фомри тварин являють собою комплекс фізіологічних та морфологічних властивостей виду, які забезпечують існування даного виду в середовищі

На дні водойм можна зустріти досить цікавих жителів - це личинки волохокрильців. Дорослі особини волохокрильців літають поблизу водойм. Личинки живуть головним чином у проточних водоймах, у тому числі й у холодних гірських протоках і дуже рідко в стоячих водах.

Життєві форми личинок волохокрильців характеризуються:

- різною формою будиночків;

- використанням матеріалу для спорудження своїх будиночків;

- середовищем існування (водні та сухопутні форми).

Розрізняють личинки волохокрильців: личинки стенофіла, личинки апатанії, личинки фриганеї, личинки лімнофілів, личинки нейрекліпса, личинки гідроксид, личинки ріакофіли.

У світовій фауні відомо понад 3000 видів волохокрильців, у тому числі в нас у країні відзначено 300. Волохокрильці - безсумнівно корисна група комах, їх личинками живляться промислові риби наших річок. У гірських струмках личинками стенофілів живляться форелі, поїдаючи їх, незважаючи на міцні піщані будиночки.

Список використаної літератури