Тип "Комахи"

Розвиток комах, особливості зовнішньої будови, середовища мешкання. Організація та поділ за функціями і способом життя бджоли. Види мурах, їх підряди та біологічна класифікація. Будова ротових апаратів хруща травневого. Анатомія та продукти бджіл.

Рубрика Биология и естествознание
Вид реферат
Язык русский
Дата добавления 16.04.2011
Размер файла 917,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему

Тип «Комахи»

Комамхи (Insecta)

Європейська медоносна бджола

Біологічна класифікація

Домен: Ядерні (Eukaryota)

Царство: Тварини (Animalia)

Тип: Членистоногі (Arthropoda)

Підтип: Hexapoda

Клас: Комахи (Insecta)

Linnaeus, 1758

Ряди

§ Таргани

§ Терміти

§ Прямокрилі

§ Воші

§ Клопи

§ Рівнокрилі

§ Бабки

§ Твердокрилі

§ Лускокрилі

§ Перетинчастокрилі

Комамхи (Insecta)-- клас тварин типу членистоногих. Комахи належать до підтипу Трахейнодишні типу Членистоногі. З різноманітними комахами: жуками, мухами, бджолами, метеликами - ви стикаєтеся повсякчас. Це і не дивно, адже цих тварин на нашій планеті налічують щонайменше 1,5 млн видів, майже втричі більше, ніж усіх інших живих істот. За припущенням учених, комах на нашій планеті ще більше - щонайменше 3 млн видів. Багато видів науці ще не відомо. Вражає і чисельність комах. Учені підрахували, що на кожного мешканця Землі припадає понад 250 млн особин комах.

Середовища мешкання. Комахи опанували майже всі середовища мешкання: наземно-повітряне, ґрунт, прісні водойми, організми інших живих істот. Досить різноманітні розміри цих тварин. Серед них відомі «карлики» завдовжки частки міліметра (деякі їздці та жуки) і «велетні». Наприклад, тропічні жук-слон (Південна Америка) та жук-голіаф (Африка) сягають до 15 см завдовжки, а нічний метелик агріпіна (Південна Америка) - до 25 см у розмаху крил. В Україні найбільші комахи - жук-олень (до 7,5 см завдовжки) та метелик велике нічне павичеве око (до 15 см у розмаху крил).

Особливості зовнішньої будови. Тіло комах чітко поділене на три відділи: голову, груди та черевце (мал.1).

Мал.1. Зовнішня будова комах

Голова зовні вкрита суцільною капсулою з кутикули. З боків голови розташована пара складних очей, між якими у багатьох комах (бджоли, бабки тощо) містяться 1-3 маленькі прості вічка. На відміну від ракоподібних, комахи мають лише одну пару вусиків. Вусики - це органи чуттів комах, передусім нюху та дотику. Крім того, в основі вусиків багатьох видів розташований особливий орган, здатний сприймати рухи повітря або струси поверхні.

Будова ротових апаратів. Серед комах є хижаки, споживачі мертвої органіки, кровосисні та паразитичні види тощо. У зв'язку з пристосуванням до споживання різних видів їжі у них виникли й різні типи ротових апаратів.

Так, хрущ живиться листками рослин. Ротові органи у нього слугують для подрібнення їжі та мають назву гризучого ротового апарату. Він має непарні верхню та нижню губи, парні верхні та нижні щелепи. У комах, що споживають рідку їжу, різні частини ротового апарату перетворилися на хоботок, яким вони смокчуть (метелики) або злизують (мухи) нектар, соки та інші рідини. У комах, які живляться соками рослин чи кров'ю тварин (комарів, бліх, вошей, клопів, попелиць тощо), проколюючи перед цим покриви жертв, ротовий апарат колючо-сисного типу. Їхній сисний хоботок розташований усередині особливого футляра, до складу якого входять голкоподібні видозміни ротових органів.

Груди комах складаються з трьох сегментів: передньо-, середньо- та задньогрудей (мал.1). До нижньої частини кожного сегмента приєднана пара ніг. На кінцевому членику ніг розташовані кігтики, а часто ще й присоски (наприклад, у мух), за допомогою яких комахи здатні пересуватися по вертикальних поверхнях.До верхніх бічних кутів середньо- та задньогрудей у більшості дорослих комах приєднані дві пари крил: передня та задня. Крила - це подвійні пластинчасті складки покривів, всередині яких розміщена система трубкоподібних потовщень - жилок. Характер розташування жилок має назву жилкування. Жилки виконують опорну функцію, створюючи скелет крила. Крім того, в жилки заходять нервові закінчення і трахеї. У різних груп комах крила відрізняються за будовою. Крила з небагатьма жилками називають перетинчастими (у метеликів, бджіл тощо).Сітчасті крила мають густу сітку жилок (наприклад, у бабок). У хруща перша пара крил потовщена й перетворена на жорсткі надкрила, що слугують для захисту задньої пари перетинчастих крил, коли комаха не літає.

Крила є лише у дорослих комах. Деякі види втратили крила внаслідок пристосувань до паразитичного (воші) чи наземно-ґрунтового (робочі особини мурашок чи термітів) способів життя.

Черевце у різних груп комах складається з різної кількості сегментів. На більшості сегментів черевця з боків розташовані отвори - дихальця, якими назовні відкриваються органи дихання. Черевце комах позбавлене кінцівок або вони видозмінені на органи парування, яйцеклад (у самок коників) чи жало (у ос і бджіл).

Покриви. Як і у всіх членистоногих, зовнішній скелет комах утворений кутикулою, зовнішній шар якої складається з жироподібної речовини, що перешкоджає випаровуванню води. У середньому шарі кутикули містяться пігменти, які надають певного забарвлення тілу. А металічно-блискуче або переливчасте забарвлення комах зумовлене заломленням світла у напівпрозорих верхніх шарах кутикули або її виростах (волосках, лусочках тощо). У багатьох комах у покривному епітелії є залози, що виділяють отруйні чи пахучі речовини, віск тощо через канальці кутикули назовні.

Особливості внутрішньої будови. Між внутрішніми органами розташована пухка сполучна тканина - жирове тіло. Мускулатура розвинена добре. Завдяки надзвичайній силі скорочень м'язів комахи можуть пересувати вантаж, що перевищує масу їхнього тіла до 25 разів. Ще одна особливість деяких м'язів комах - здатність до скорочення з дуже високою частотою. Так, у бджіл і мух м'язи, що рухають крила, здатні скорочуватися до 300, а у деяких комарів - до 1000 разів за секунду. Це забезпечує різноманітні рухи, зокрема політ. З енергетичної точки зору, політ - досить економний спосіб пересування. Долаючи певну відстань за допомогою ніг, комахи витрачають енергії вдвічі більше, ніж під час польоту на таку саму віддаль. Найбільша швидкість польоту у бабок - до 120 км за годину. Але найдосконаліший політ притаманний мухам. Так, мухи-дзюрчалки, подібно до гелікоптерів, можуть зависати над квітами.

Органи дихання комах - добре розгалужені трахеї. Їхні найтонші відгалуження своїми кінцями можуть проникати всередину окремих клітин, забезпечуючи ефективне постачання кисню. Назовні трахеї відкриваються отворами - дихальцями.

А як дихають водяні комахи? Частина з них (наприклад, жуки-плавунці та водолюби, клопи гладун і водяний скорпіон) дихає атмосферним киснем. Для цього їм потрібно періодично підпливати до поверхні води та захоплювати повітря через дихальця. Натомість личинки багатьох водяних комах (як-от, бабок та одноденок) дихають киснем, розчиненим у воді. Вони мають особливі трахейні зябра - утвори, розташовані на поверхні тіла або у задньому відділі кишечнику.

Травна система комах загалом має такий самий план будови, як й інших членистоногих. З травних залоз розвинені лише слинні. Їжа перетравлюється за допомогою слини та травного соку, який виділяють залозисті клітини середнього відділу кишечнику. Певні види комах здатні до позакишкового травлення. Наприклад, личинки сонечок і жуків-плавунців впорскують травні соки в тіло здобичі, які перетравлюють її вміст. Клоп шкідлива черепашка впорскує травні соки в зернівки злаків, через що вони стають непридатними для виготовлення борошна чи інших продуктів.

Основні органи виділення комах, як і у павукоподібних, - це мальпігієві судини.

Кровоносна система складається з трубчастого серця, розташованого на спинному боці черевця, та єдиної кровоносної судини. Така досить проста будова кровоносної системи пояснюється добрим розвитком органів дихання трахей.

Розвиток з неповним перетворенням характеризується тим, що з яйцевих оболонок виходить комаха, подібна за зовнішньою будовою, способом життя і живлення до дорослої форми, але менша за розмірами. В результаті Інтенсивного живлення вона росте, однак хітинізований покрив перешкоджає збільшенню лінійних розмірів і об'єму. Це призводить до линяння, під час якого тісний хітинізований покрив скидається. Під ним знаходиться нова м'яка кутикула у вигляді складок. Після скидання старого покриву нова кутикула розпрямляється. Розміри тварин збільшуються. Після кількох линянь без утворення лялечки тварина досягає зрілості, у неї утворюються крила, дозрівають статеві залози, з'являються зовнішні статеві придатки. Так розвиваються прямокрилі, воші, клопи тощо.

Комахи, розвиток яких відбувається з неповним перетворенням, -- це представники кількох рядів (див. мал. 1, а, б), серед яких і ряд Прямокрилі (перелітна сарана, кобилки, коники, цвіркуни тощо).

Мал. 1. Комахи -- представники різних рядів:

1. сарана та її личинки (прямокрилі),

2. постільна блощиця (напівтвердокрилі),

3. совка, її гусениця І лялечка (пчскокрилі)

4. хатня муха, а яйця, личинки І лялечки (двокрилі)

5. буряковий Довгоносик, його личинки І лялечка (твердокрилі),

6. робоча бджола, матка І трутень (перетинчастокрилі)

Прямокрилі мають ротові органи гризучого типу, надкрила у них довгі, вузькі і потовщені, а власне крила широкі і м'які. Задні кінцівки у них дуже добре розвинені і значно довші від передніх і середніх; завдяки цьому прямокрилі стрибають на великі відстані.

Сарана досягає 5--6 см завдовжки. Вона дуже ненажерлива, живиться рослинами будьяких видів. Постійно живе і розмножується в заростях очерету в пониззі річок Тереку, Кубані, Уралу, Амудар'ї і Сирдар'ї та ін. Наприкінці літа сарана відкладає яйця в грунт. Вони склеєні разом і утворюють так звану кубишку. Навесні з яєць виходять личинки, подібні за будовою до дорослих комах, однак деякі органи, у тому числі крила, ще недорозвинені. Таких личинок називають пішою сараною. Личинки ростуть, линяють і перетворюються на дорослих крилатих комах. Перелітна сарана з місць свого постійного мешкання може перелітати на великі відстані і завдавати значної шкоди посівам культурних рослин. Основний метод боротьби з сараною -- використання різних отрут.

Одні з найвидатніших комах належать до ряду Таргани. Це нічні тварини. Живляться таргани переважно рослинними та тваринними рештками; ротовий апарат гризучого типу. В Україні в природних умовах живе лише кілька видів тарганів, а в житлах людини -- чорний тарган і прусак, або рудий тарган. В Криму ці таргани зустрічаються в природі.

Ряд Воші -- безкрилі зовнішні паразити ссавців. У зв'язку з цим їхнє тіло сплощене, крил немає, а ноги пристосовані до утримання на волоссі. У людини паразитують три види вошей (лобкова, головна та одежна). Вони особливо небезпечні тим, що переносять збудників смертельно небезпечних хвороб (висипного та поворотного тифу). Від зараження цим паразитом не застрахований ніхто, однак при дотриманні правил особистої гігієни їх легко позбутися.

Представники ряду Клопи, або Напівтвердокрилі, мають колючосисний ротовий апарат у вигляді хоботка. Передні крила їх перетворені на напівнадкрила. При основі вони шкірясті, а поблизу верхівки -- перетинчасті. До цього ряду належить відомий шкідник -- клоп -- шкідлива черепашка, що висисає зернівки злакових культур. В житлах людини мешкає клопблощиця, яка живиться її кров'ю. Одним з найвідоміших водяних клопів є водомірки.

До ряду Рівнокрилі належать комахи з колючосисним ротовим апаратом та двома парами однакових за будовою перетинчастих крил, задня з яких менша за розмірами. Живляться рівнокрилі соками рослин. Цикади -- одні з найгучніших співаків серед комах. Живуть у Криму та тропічних країнах. Велика кількість видів малорухливих попелиць завдає шкоди культурним рослинам.

Ряд Бабки об'єднує хижих комах, личинки яких розвиваються у воді, полюючи на відповідну за розмірами здобич, навіть на мальків риб і пуголовків. Дихають личинки трахейними зябрами. Дорослі нападають на здобич у польоті. У них дуже рухлива голова з великими очима та гризучим ротовим апаратом, видовжене струнке тіло з двома парами сітчастих крил. Це найвправніші літуни серед комах. Вони здатні зависати в повітрі та розвивати велику (до 100 км/год) швидкість. Поширені в Україні (бабкикоромисла, бабкидозорці),

До комах з повним перетворенням належать ряди: Лускокрилі, Двокрилі, Перетинчастокрилі, Твердокрилі та інші. Представники ряду Лускокрилих (метеликів) мають дві пари крил. Свою назву вони дістали тому, що їхні крила вкриті видозміненими волосками -- лусочками, які часто бувають яскраво забарвленими і утворюють на поверхні крил характерні "малюнки".

На голові у метеликів розміщені фасеткові очі і пара вусиків, які мають нюхові органи.

Сегменти грудного відділу сполучені між собою нерухомо. Грудні ніжки слабкі, іноді тонкі й слабкі, але дуже чіпкі. За допомогою ніжок метелики утримуються на квітках, стеблах рослин, корі дерев тощо.

Ротові органи у дорослих метеликів сисного типу. Вони перетворені на хоботок, який пристосований до смоктання нектару з квіток. Личинки (їх називають гусінню) мають ротовий апарат гризучого типу. Вони живляться листками, плодами та іншими частинами рослин.

Гусінь метеликів має прядильні шовковидільні залози, які виділяють речовини, що застигають на повітрі, утворюючи міцні нитки. Різні види гусениць використовують ЦІ нитки різними способами: спускаються з гілок дерев; обплітають пагони і листки або будують спеціальні чохлики, в яких утворюються лялечки (міль); утворюють кокони (справжні шовкопряди) тощо.

Метелики прикріплюють яйця до гілок рослин, кори Дерев, тобто там, де живиться їхня гусінь. Знайти такі рослини метеликам допомагають органи нюху. За допомогою фасеткових очей метелики не тільки розрізняють кольори, а й визначають форму предметів.

Багато метеликів (білан капустяний, совка озима, дубовий шовкопряд, метелик лучний та ін.) завдають відчутних збитків сільському і лісовому господарству. Наприклад, гусінь білана капустяного завдає великої шкоди капусті. Встановлено, що, зважаючи на добру помітність гусені на листках капусти завдяки пістрявому забарвленню і здатності триматися групами, вони не знищуються птахами, оскільки неїстівні, що узгоджується з їхнім яскравим забарвленням. Зелене забарвлення гусені у багатьох інших видів метеликів є захисним.

Гусінь білана капустяного має зеленуватий колір. По боках тіла і на спині у неї розташовані жовті смуги і чорні цятки. Вирісши, гусениця переповзає на дерево, стіну, паркан тощо, де перетворюється на лялечку. Після виходу з лялечки метелик сидить на одному місці кілька годин, доки його крила не розпрямляться і не зміцніють.

Для боротьби з біланом капустяним слід знищувати бур'яни, збирати й знищувати його гусінь та яйця і використовувати біологічні методи боротьби.

Проте якщо личинкові форми метеликів завдають значної шкоди, то дорослі форми приносять велику користь, запилюючи багато видів рослин. Крім того, це основний корм для птахів. Це слід враховувати під час розробки методів захисту рослин.

Серед багатьох видів шовкопрядів, які дістали свою назву в зв'язку з тим, що їхня гусінь перетворюється на лялечку в шовковистих коконах, велике значення має шовковичний шовкопряд -- єдиний повністю одомашнений вид метеликів, їжею для гусені шовковичного шовкопряда є листки шовковиці, з чим і пов'язана назва комахи.

У природних умовах шовковичний шовкопряд не існує. Він вперше був одомашнений китайцями не менш як 2,5-- З тис. років тому. У VIII ст. араби завезли його в Європу. Нині шовківництво поширене в багатьох країнах світу. Людина вивела різні породи шовковичного шовкопряда, які різняться кількістю шовку в коконі (з 1 кг сирих коконів отримують до 90 г шовкусирцю).

Хоча у метеликів шовковичного шовкопряда є крила, в результаті одомашнення ці комахи втратили здатність літати. Шовковичний шовкопряд у дорослому стані не живиться. Самці мають тонке черевце і перисті вусики. Запліднені самки відкладають яйця, або грену, після чого скоро гинуть. З них у спеціальних приміщеннях виводять гусінь, яка має білувате забарвлення і червоподібну форму. На кінці черевця у них є рогоподібний придаток. Гусінь малорухлива, розвивається 26--40 діб; за цей час вона чотири рази линяє. Доросла гусінь плете кокон з шовкової нитки, яку виробляють її шовковидільні залози. Кокони заморюють гарячою парою, висушують, розмотують і отримують натуральний шовк.

Двокрилі. До цього ряду належать комарі, мухи, оводи тощо. Вони мають лише передню пару крил, друга пара значно зменшена і від неї збереглися лише булавоподібні утвори -- дзижчальця.

Хатня муха поширена скрізь. На її голові розміщені фасеткові очі й вусики -- органи нюху, на лапках -- органи смаку. Між кігтиками її лапок знаходиться клейка, вкрита волосками подушечка, що дає змогу мусі повзати по вертикальних площинах, склу, стелі. На кінцівках також є волоски, до яких легко пристає бруд, тому мухи є механічними переносниками хвороботворних бактерій. На тілі однієї мухи знаходили до 6 млн бактерій, а в кишках -- до 28 млн. Різних видів мікроорганізмів у мух знайдено близько 40. Основна роль в утворенні у мух ротового апарату лижучого типу належить нижній губі, яка має форму хоботка. Живляться мухи рідкою їжею. Муха, сідаючи на продукти, виділяє травні соки, під дією яких їжа розчиняється, після чого вона її всмоктує. Характер живлення мух (як продуктами харчування людини, так і різними покидьками) також сприяє поширенню збудників хвороб.

Мухи поширюють насамперед збудників кишкових захворювань: черевного тифу, дизентерії, холери, а також відіграють значну роль у передаванні туберкульозу, дифтерії, сибірки, деяких захворювань очей. Вони можуть переносити яйця гельмінтів і цисти найпростіших. Спалахи епідемій кишкових захворювань припадають на літній період, коли чисельність мух найбільша.

Звичайним місцем відкладання яєць є продукти, що гниють, залишки їжі, гній, фекалії людини тощо. За один раз муха відкладає до 160 яєць. За сприятливих умов за добу з яєць виходять личинки, які через 1 -- 2 тижні заляльковуються, а ще через 1--2 тижні з лялечки виходить муха. Весь розвиток від яйця до мухи відбувається приблизно впродовж місяця.

Для захисту від мух рекомендується тримати продукти харчування вкритими скляним або сітчастим ковпаком І завішувати вікна марлею. Місця виплоду мух обробляти інсектицидами (речовинами, отруйними для комах). Боротьбу з дорослими мухами ведуть за допомогою механічних (липкі стрічки) і хімічних засобів.

Оводів відомо кілька видів: шлунковий, підшкірний і носоглотковий. Це великі мухи, які в дорослому стані не живляться, а існують за рахунок накопичень у личинковий період життя.

Самка великого шлункового овода відкладає яйця, прикріплюючи їх до шерсті коней. Личинка, що вийшла з яйця, всвердлюється в шкіру, викликаючи сверблячку. Коні, лижучи вражені місця, злизують їх і проковтують. Подальший розвиток овода відбувається в шлунку коня. Місяців через десять вони залишають травний канал, падають на землю і заляльковуються в грунті або в гної.

Самки шкірного овода великої рогатої худоби відкладають яйця на шерсть задніх ніг тварини. Личинки проникають під шкіру і по тканинах мігрують по тілу, закінчуючи розвиток під шкірою спини. Після дозрівання личинка прориває шкіру хазяїна і падає в землю, де заляльковується. Шкіра тварин, що перехворіла, має дірки, які знецінюють її товарну якість.

Овечий і один з видів кінських оводів -- живородні. Самки підлітають до ніздрів або очей тварин і виприскують у них рідину, в якій є живі личинки. Розвиток личинок відбувається в носових і глоткових порожнинах, лобових пазухах.

Комахи з повним перетворенням

Розвиток комах з повним перетворенням розглянемо на прикладі хруща травневого. При такому розвитку із яєць виходить личинка, яка ні зовнішнім виглядом, ні способом життя не схожа дорослу особину. При цій формі метаморфозу личинка в міру росту декілька разів линяє. Але для перетворення в дорослу форму (імаго) вона повинна вона повинна пройти стадію лялечки. У деяких комах лялечки рухливі, а у інших нерухомі. В цій стадії личинкові тканини і органи повністю перебудовуються. Більша частина органів руйнується. Зберігається лише нервова система, зачатки статевих залоз і особливі отвори - імагінальні диски, за рахунок яких формуються органи дорослої форми. Але вони залишаються у сплюснутому вигляді, у скрученому етапі. Коли доросла форма залишає покриви лялечки, в сплюснені імагінальні органи надходить кров дорослої комахи. Покриви комахи у цей час м`які і безбарвні з часом у них з`являються хітин, вони твердіють і набувають характерного забарвлення. Так відбувається розвиток лускокрилих, двокрилих, перетинчастокрилих та інших.

Ряд Лускокрилі

Совки. Сім`я совки дуже поширена, вона включає в себе 25000 видів, і поширена в усьому світі. Совки бувають зовсім малі, середньої величини і досить великі. У всіх на присутній грудний сегмент, слуховий орган. У більшості метеликів розвинутий хоботок. Колір в більшості малозамітний. Він пристосований до того, щоб при денному відпочинку совки не були помітні на корі дерев, або серед рослин. У тропічних видів, можна зустріти дуже кольорових совок. Деякі з них перелітні і всі добре летуни.
Двокрилі. До цього ряду відносяться комарі, мухи, оводи тощо. Вони мають лише передню пару крил, друга пара значно зменшена і від неї збереглися лише булавоподібні утвори - дзижчальниця.

Кімнатна муха поширена скрізь. На її голові розташовані фасеткові очі і вусики - органи нюху, на лапках органи смаку між клітинами її лапок знаходиться клейка, вкрита волосками подушечка, яка дозволяє мусі повзати по вертикальних площинах. Ротові органи дуже різноманітні у мух - це м`який сильнолижучий хоботок, що утворюються з нижньої губи у кровосмоктучих та хижих двокрилих - колючо-сипові ротові органи, в оводів та деяких інших груп, які не живляться в дорослому стані, ротові органи недорозвинуті. Двокрилі поділяються на дві групи: довговусі або комарі, з видовженими вусиками та коротковусі, або ж мухи з вкороченими вусиками.
З комарів, передусім, впадають в очі кровосисні види. Личинки та їх лялечки живуть у мілких водоймах і є джерелами живлення риб і джерелами живлення риб. Дорослі комахи живляться нектаром квітів і є добрими запилювачами.

Кровососні комарі - перносники багатьох хвороб. Малярійні комарі розповсюджують малярію, немалярійні - жовту пропасницю.
Мошки - кровосисні довговусі двокрилі комахи невеликих розмірів, личинки яких розвиваються на дні водойми з швидкою течією. В Україні і в Криму людині дуже докучають москіти - дуже дрібні комарики, личинки яких розвиваються у вологому грунті, нірках гризунів. Вони відомі як переносники багатьох хвороб. Серед коротковусих двокрилих відомі хатня муха та інші сірі, зелені та сині мухи, червоподібні личинки, яких розвиваються смітниках, покидах тощо. Відомо, що ці мухи розповсюджують збудників дизентерії, черевного тифу, туберкульозу, поліомієліту, яйця гострика, аскариди. Також відомі гедзі, та мухи-жигалки, які завдають шкоди людині і тварині.

Ряд перетинчистокрилі об`єднує різноманітних комах: бджіл, джмелів, мурашок, їздців. Представники цього ряду мають гризучі або гризучо-сиспі ротові органи та дві пари перетинчастих крил. За способом життя ці комахи надзвичайно відмінні. Деякі з них росиптоїдні. Їхні схожі на гусінь личинки часто завдають шкоди зерновим та іншим рослинам.

Багато бджіл і джемів - чудові запилювачі. Деякі оси та бджоли, джмелі та мурашки - суспільні комахи.

Перетинчастокрилі діляться на два підряди:

§ Symphyta (сидячечеревних)

§ Apocrita (стебельчасточеревні)

Перші, до яких відносяться рогохвости та пильщики, названі так тому, що черевце в них тісно притиснуте до грудей. В других черевце відділене від грудей "талією" - звуженням, іноді дуже довгим та тонким, що має вид стебла.

Медоносна бджола виробляє мед - винятково корисний продукт живлення. Мед - це нектар, хімічно змінений під дією ферментів зобних залоз бджіл-робітниць. Вони його запасають у сотах для свого живлення взимку, а личинок, які знаходяться в інших комірках сотів вигодовують сумішшю пилку та нектару - пергою. З воску бджоли будують соти. Цікаво, що сучасний рамковий вулик винайшов бджоляр Прокопович.

Оси -- кілька родин крилатих жалких комах ряду Hymenoptera, що характеризуються наявністю тонкого жала між грудною кліткою і черевцем. Оси можуть жити як на самоті, так і колоніями. У суспільних ос матки-королеви відкладають яйця, із запліднених яєць народжуються самиці -- робочі особи, самці з'являються з незапліднених яєць і не мають жала. Личинки харчуються комахами, але дорослі оси їдять в основному фрукти і цукор. Узимку запліднена самиця впадає в сплячку, інші оси вмирають.

Aleiodes indiscretus

Біологічна класифікація

Домен: Ядерні (Eukaryota)

Царство: Тварини (Animalia)

Тип: Членистоногі (Arthropoda)

Підтип: Шестиногі (Hexapoda)

Клас: Комахи (Insecta)

Ряд: Перетинчастокрилі (Hymenoptera)

Підряд

Apocrita

Бджоли , (лат. Anthophila, або Apiformes)

Європейська медоносна бджола

Біологічна класифікація

Домен: Ядерні (Eukaryota)

Царство: Тварини (Animalia)

Тип: Членистоногі (Arthropoda)

Підтип: Шестиногі (Hexapoda)

Клас: Комахи (Insecta)

Ряд: Перетинчастокрилі(Hymenoptera)

Підряд: Стебельчасточеревні(Apocrita)

Надродина: Apoidea

Sectio: Бджоли (Anthophila)

Родини

§ Андреніди (Andrenidae)

§ Бджолині, (Apidae)

§ Коллетіди (Colletidae)

§ Галиктіди (Halictidae)

§ Мегахиліди (Megachilidae)

§ Мелиттіди (Melittidae)

§ Стенотритіди (Stenotritidae)

Бджоли , (лат. Anthophila, або Apiformes) -- секція в надродині Apoidea літаючих комах ряду перетинчастокрилих (частина цієї надродини відноситься до суспільних комах), споріднена осами і мурашками. Існує близько 20 тисяч видів бджіл. Їх можна виявити на всіх континентах, окрім Антарктиди. Бджоли пристосувалися харчуватися нектаром і пилком, використовуючи нектар головним чином як джерело енергії, а пилок для отримання білків та інших живильних речовин.

Анатомія бджоли

Бджоли мають довгий хоботок, яким вони користуються для висмоктування нектарурослин. У них також є вусики (або сяжки), кожен з яких складається з 13 сегментів усамців і 12 сегментів у самок. Усі бджоли мають дві пари крил, задня пара за розміром менша від передньої; тільки у декількох видів у однієї касти крила дуже короткі, що робить політ бджоли важкою або неможливою справою.

Багато видів бджіл маловивчені. Розмір бджіл коливається від 2,1 мм у карликової бджоли (Trigona minima) до 39 мм у виду Megachile pluto, що мешкає в Індонезії.

Бджолині «танці»

Засобом спілкування гуртових бджіл є, так звані, «танці». Повертаючись після розвідки увулик, бджола виконує певні умовні рухи -- «танцює». За цими рухами інші бджоли дізнаються про те, в якому напрямку і на якій приблизно відстані від вулика знаходиться медоносне місце. Ця мова «танців» відзначається високою досконалістю та умовністю.

Продукти бджіл

Бджоли виготовляють багато продуктів, серед них такі:

§ мед

§ прополіс

§ віск

§ маточне молочко

§ бджолина отрута

§ пилок

§ перга

§ Забрус

Запилення

бджола комаха хрущ будова мураха

Бджоли відіграють важливу роль в запиленні квіткових рослин, будучи найчисленнішою групою опилювачів в екосистемах, пов'язаних з квітами. Залежно від поточної потреби, бджоли можуть концентруватися як на зборі нектару, так і на зборі пилку. В обох випадках бджоли сприяють запиленню рослин, але при зборі пилку цей процес проходить набагато ефективніше.

Тіло більшості бджіл покрите численними електростатичними гіллястими ворсинками, що сприяють прилипанню та перенесенню пилку. Періодично вони зчищають з себе пилок, збираючи його щіточками (щетинкоподібними волосками, у більшості видів розташованими на лапках, а у деяких на черевці) і потім переносять її в спеціальні кошики для пилку (corbicula), розташовані між задніми лапками. Багато видів бджіл схильні збирати пилок тільки з певних видів, інші в цьому питанні не так категоричні і користуються великою різноманітністю квітучих рослин. Невелика кількість рослин замість пилку виробляє живильну квіткову олію, на зборі якої спеціалізуються тільки певні види бджіл. Невелика підгрупа нежалячих бджіл (Meliponini) пристосувалася на поїданні падалі (екскременти попелиці) це єдині бджоли, що не харчуються продуктами рослин. Пилок і нектар змішуються разом, утворюючи в'язку живильну масу, яка складається в невеликі осередки -- стільник. Поверх маси відкладаються яйця майбутніх бджіл, після чого осередок герметично закривається так, що згодом дорослі бджоли та їх личинки не контактують разом.

Бджола під час запилення квітки

Бджоли як опилювачі украй важливі в сільському господарстві, і це призводить до того, що фермери в багатьох країнах домовляються з бджолярами про взаємовигідне розведення бджіл поблизу сільськогосподарських угідь. Монокультура (тобто тривале і безперервне вирощування рослин одного виду на одній і тій же ділянці) і скорочення чисельності обпилюваних рослин призводить до сезонноїміграції бджолярів на території, де в потрібний час потрібно обпилити певні рослини. Бджоли також відіграють дуже важливу, хоч і не до кінця вивчену, роль в прогодуванні птахів та інших представників дикої природи. Багато диких бджіл живуть далеко від сільськогосподарських угідь і іноді стають жертвами спеціальних програм по знищенню комарів, непарного шовкопряда (Lymantria dispar) та інших комах-шкідників.

Усаджуючись на квітку, бджола може стати жертвою тих, що ховаються: тріатомових клопів (Triatominae) або павуків-бокоходів (Thomisidae). На льоту її можуть зловити птахи. Інсектициди (препарати, що використовуються для знищення шкідливих комах) можуть знищити велику кількість бджіл -- як безпосередньо, так і забруднюючи квітки рослин. Бджолина матка у весняний період відкладає до 2 000 яєць на день, а в період медового збору від 1 000 до 1 500 яєць на день, тільки відновлюючи чисельність родини замість загиблих особин.

Приріст чисельності бджіл залежить як від ефективності самих бджіл, так і від їх чисельності. Наприклад, ефективність диких джмелівзростає приблизно в 10 разів поблизу рослин родини гарбузових (Cucurbitaceae), а сукупна ефективність колонії медоносних бджіл підвищується зважаючи на велику популяцію. Із зворотного боку, під час раннього весняного цвітіння садових рослин популяція маток у джмелів обмежена декількома особинами, по цьому вони не грають істотної ролі в запиленні ранніх фруктів.

Еволюційні дані

Бджоли, як і мурашки, по суті є спеціалізованою формою ос. Хоча вік найбільш ранніх скам'янілих знахідок оцінюється тільки в 40 млн. років, дослідження генетики бджіл і частково скам'янілостей указує, що вони з'явилися набагато раніше, разом з появою квіткових рослин 140 млн років назад. Предки сучасних бджіл відносилися до родини пісочних ос (Crabronidae) і були хижими комахами. Їх жертвами ставали інші комахи, які самі відвідували квітки і тому частково покривалися пилком. Таким чином, в результаті еволюціїбджоли перешли від хижого способу життя до живлення пилком рослин. Така сама еволюція відбулася з квітковими осами (Masarinae), підродиною родини складчатокрилих.

Найраніші обпилювані рослини запилювалися іншими комахами, наприклад жуками (зокрема магнолія), так що перед появою бджіл синдром квіткового запилення в природі був добре відомий. Новим стало те, що бджоли стали спеціалізуватися на запиленні, у них відбулися поведінкові і фізичні зміни, що безумовно збільшили запиленість рослин, і вони стали набагато ефективнішими обпилювачами, ніж жуки, мухи, метелики, квіткові оси та інші комахи. Вважають, що поява таких квіткових фахівців привела доадаптивної радіації (адаптації до систематичних нерізких однонаправлених змін умов навколишнього середовища) як квіткових рослин, так і самих бджіл.

Організація та поділ за функціями і способом життя

Бджоли -- високоорганізовані комахи. Частково бджоли спільно здійснюють пошук їжі, води, житла (при необхідності), спільно захищаються від ворогів. У вулику бджоли спільно будують стільники, доглядають за потомством, маткою. Кожна бджола виконує свою роботу, яка змінюється з віком бджоли. Молоді робочі бджоли годують молодняк, оскільки у них добре розвинене маточне молочко. Старші бджоли займаються спорудою житла -- у них посилено працюють воскові залози. Бджоли середнього віку виконують роль санітарів, немолоді бджоли -- вентиляторщиків. Лише старі бджоли займаються тим, що носять мед. У літню пору бджола живе всього місяць.

Бджоли можуть жити як незалежно одна від одної, тобто вести відокремлений спосіб життя; так і існувати в різноманітних колективнихутвореннях. Найбільш просунутими в цьому відношенні є еусоціальні (суспільні) колонії, рої, в яких живуть медоносні бджоли, джмелі інежалячі бджоли. Вважається, що суспільний характер бджіл еволюціонував багато разів і незалежно у різних груп.

У деяких видів самки однієї групи є між собою сестрами; і, якщо у групи бджіл є певний розподіл праці, то така група називається напівсуспільною. Якщо на додаток до розподілу праці група складається з матері та її потомства-самки (дочок), то така група називається суспільною. У такій структурі бджолу-матір називають маткою (або царицею), а її дочок робочими бджолами. Якщо розділення обмежується лише поведінкою бджіл, то така організація називається примітивно-суспільною групою (як у підродиниполістинів, Polistinae); якщо між кастами існує морфологічна відмінність (різна будова), то така організація називається високо-суспільною групою.

Кількість видів з примітивно-суспільною поведінкою значно більша, але вони мало вивчені, та біологія більшості з них майже невідома.

Переважна більшість таких видів належать до родини галіктидів (Halictidae). Рої у таких бджіл зазвичай невеликі, число робочих бджіл не перевищує дюжини, і єдина відмінність робочих бджіл від маток (якщо така взагалі є), полягає в розмірах. Рої у більшості видів цих бджіл мають однорічний цикл, і лише плодовиті самки (майбутні матки) переживають зиму. У деяких видів рої багаторічні, а кількість особин в них досягає декількох сотень. Подібну біологію мають деякі види бджіл роду еуглоссини (Euglossini). Незвичайні рівні стосунки між дорослими бджолами і личинками спостерігаються у певних видів бджіл роду Allodapini -- в них їжа личинки поставляється поступово з її розвитком; таку організацію називають «прогресивним забезпеченням». Така система також спостерігається у медових бджіл і деяких джмелів. Високо-суспільні бджоли живуть у роях, у кожній із яких є одна матка, робочі бджоли і, на деяких стадіях розвитку, трутні (тобто самці). Спеціальне житло для бджіл називається вуликом. Кожен вулик може містити у пік сезону, що припадає на весну, до 40 000 особин.

Більшість інших бджіл, включаючи види мегахіла округла (Megachile rotundata), xylocopa virginica, osmia lignaria і osmia cornifrons є одиночними бджолами в тому сенсі, що у них існує тільки один тип самок, який і розмножується, і запасає їжу для потомства. У цих бджіл немає спеціальної касти робочих бджіл. Як правило, такі бджоли не виробляють ні меду, ні воску. У цих видів є імунітет від кліщів, але вони мають власних унікальних паразитів, шкідників і хвороби.

Одиночні бджоли -- важливі обпилювачі рослин, здобутий ними пилок іде на годування потомства. Часто пилок змішується з нектаром, утворюючи таким чином пастоподібну масу. Багато видів одиночних бджіл мають складні пристосування на своєму тілі для транспортування пилку. Тільки деякі види одиночних бджіл розлучаються для цілейзапилення рослин, інші зустрічаються тільки в дикому вигляді. Одиночні бджоли часто харчуються тільки певними видами рослин (у відмінність, наприклад, від медових бджіл або джмелів). В деяких випадках тільки один певний вид бджіл може бути обпилювачем такої рослини, і якщо ці бджоли з якої-небудь причини гинуть, рослина знаходиться під загрозою зникнення.

Свої гнізда одиночні бджоли найчастіше влаштовують у норах у землі, рідше в отворах дерев, у порожнистих стеблах очерету або ожини. Як правило, самиця створює осередок (стільник), відкладає в нього одне яйце, додає живильну суміш для личинки і герметично його закриває. Одне гніздо може містити декілька осередків. У випадку, якщо гніздо знаходиться в товщі деревини, зазвичай крайні до виходу осередки містять яйця самців. Надалі бджола не піклується про своє потомство і зазвичай гине, зробивши одне або декілька гнізд. Самці виводяться першими і до моменту виведення самки вже готові до спаровування. Серед садівників дуже популярне створення умов для гнізд одиночних бджіл. Одиночні бджоли, як правило, або нежалячі, або жалять украй рідко, тільки у разі самооборони. У деяких видів спостерігається ознака соціальності, коли самиці роблять гнізда в безпосередній близькості від інших гнізд того самого виду. В інших видів декілька самок використовують для відкладання яєць одне і те ж гніздо, але кожна заповнює пилком і нектаром тільки свій власний осередок -- такий рідкісний тип співіснування називається «комунальним». Основною перевагою цього типу служить те, що декілька самок по черзі охороняють одне і те саме гніздо.

Серед бджоли зустрічаються клептопаразити, тобто види, що крадуть або відбирають їжу інших тварин для себе. У зв'язку зі схожістю поведінки таких бджіл із зозулями, їх прозвали «зозулині бджоли». Подібна поведінка бджіл зустрічається у декількох родин, хоча визначення краще всього підходить до підродини Nomadinae родини справжніх бджіл. У бджіл цієї родини не вистачає пристосувань для збору пилку, вони також не влаштовують свої власні гнізда. Натомість вони підкладають яйця у гнізда інших бджіл, використовуючи вже готові осередки з нектаром і пилком. Коли у «зозулиної бджоли» з'являється личинка, вона вбиває і з'їдає чужих личинок (якщо мати сама не зробила цього до неї), а також поїдає приготовлений запас їжі. В деяких випадках, коли первинні господарі відносяться до суспільного типу, клептопаразити залишаються у гнізді, відкладають там безліч яєць, а іноді вбивають і заміщають матку.


Подобные документы

  • Розгляд розвитку комах з повним перетворенням на прикладі хруща травневого. Характеристика дускокрилих, двокрилих та перетинчистокрилих, їх відмінні особливості. Вивчення представників безкрилих кровосисних комах - бліх, та методи боротьби з ними.

    реферат [14,8 K], добавлен 26.06.2010

  • Загальна характеристика типу членистоногих - найбагатшого видами типу тваринного світу. Особливості способу життя, будова і система органів класів ракоподібних, павукоподібних, комах. Їх розмноження і розвиток. Комахи з неповним та повним перетворенням.

    курсовая работа [48,1 K], добавлен 25.12.2010

  • Розгляд структурної та функціональної організації центральної нервової системи комах. Фізіологія центральних нейронів, основні структурні їх особливості. Рецепція й поведінка комах. Визначення субмікроскопічної організації клітинних тіл нейронів.

    курсовая работа [65,2 K], добавлен 19.11.2015

  • Загальна гідробіологічна характеристика водойм. Особливості життєдіяльності комах прісних водойм: Підклас Бабки, ряд одноденки, веснянки, волохокрильці та напівтвердокрилі, водяні жуки; їх зовнішня окраска, дихання, спосіб життя та поширеність.

    курсовая работа [406,1 K], добавлен 21.09.2010

  • Аналіз морфо-біологічних особливостей комах-запилювачів, визначення їх різноманітності. Пристосування ентомофільних рослин і комах до запилення. Характеристика комах-запилювачів з ряду Перетинчастокрилих. Роль представників інших рядів в запиленні рослин.

    курсовая работа [3,1 M], добавлен 21.09.2010

  • Дослідження класифікації і розвитку павуків у ході еволюції. Аналіз особливостей зовнішньої та внутрішньої будови, органів чуттів. Характеристика механізму харчування і розмноження. Способи життя і значення павуків, застосування павутини в промисловості.

    курсовая работа [6,8 M], добавлен 16.01.2013

  • Класифікація і розвиток павуків у ході еволюції. Дослідження особливостей зовнішньої та внутрішньої будови, функцій і механізму роботи павутинних залоз, органів чуття. Опис механізму харчування і розмноження павуків. Застосування павутини в промисловості.

    курсовая работа [369,9 K], добавлен 06.12.2010

  • Особливості будови тіла, класифікація та різновиди рептилій, їх відмінності. Спосіб життя та залежність температури тіла від температури навколишнього середовища. Типи розмноження та живлення даних істот, засоби та ефективність захисту плазунів.

    презентация [676,5 K], добавлен 05.12.2015

  • Характеристика будови, опис та систематика основних класів, царств, підцарств та рядів тварин. Особливості будови та функціонування підцарств одноклітинних, багатоклітинних, класу ракоподібних, павукоподібних, комах, типу хордових тварин та ссавців.

    конспект урока [4,8 M], добавлен 19.07.2011

  • Основи анатомії і фізіології собаки. Форма і внутрішня будова органів та їх функції. Системи органів травлення, дихання, кровообігу та лімфоутворення, сечовиділення, розмноження. Будова і функції відділів головного мозку, обмін речовин та енергії.

    доклад [1,8 M], добавлен 19.03.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.