Клематиси в озелененні садово-паркових об`єктів

Історія запровадження рослини в культуру та особливості розмноження клематисів. Морфологічна будова та біоекологічні особливості рослини: життєві форми, коренева система та будова і форми листя й квітки. Закладка ділянки та її підготовка до посадки.

Рубрика Биология и естествознание
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 25.05.2012
Размер файла 61,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ.

1. Історія запровадження рослини в культуру та особливості розмноження клематисів.

2. Морфологічна будова та біоекологічні особливості клематисів:

2.1 Життєві форми;

2.2 Коренева система та будова і форми листя;

2.3 Будова квітки;

2.4 Насіння;

2.5 Біоекологічні особливості.

3 Класифікація клематисів:

3.1 Сорти групи Жакмана;

3.2 Сорти групи Вітіцелла;

3.3 Сорти групи Ланугіноза;

3.4 Сорти групи Патенс;

3.5 Сорти групи Флорида;

3.6 Сорти групи Інтегрифолія.

4 Агротехніка та догляд за рослиною:

4.1 Закладка ділянки та підготовка до посадки:

4.2 Посадка;

4.3 Зрошення та обробка грунту;

4.4 Підгодівля та мульчування;

4.5 Підв'вязка до опор;

4.6 Підготовка до зимівлі;

4.7 Обрізка;

4.8 Боротьба з хворобами та шкідниками;

4.9 Розмноження клематисів.

5 Застосування клематисів у озенененні.

Висновок.

Список літератури.

Вступ

В природі існують рослини здатні безупинно цвісти більш трьох місяців, покриваючись сотнями білих, жовтих, рожевих, малиново червоних, блакитних фіолетових і майже чорних квіток діаметром до двадцяти сантиметрів, які після невеликого осіннього заморозку й першого снігу, пригріті жовтневим сонцем продовжують радувати око. Звуться ці рослини - клематиси.

Якщо троянду в садовому світі називають царицею квітів, то її вірний супутник клематис цілком може претендувати на титул короля. Клематиси викликають замилування не тільки красою своїх чарівних квіток, але й оригінальною формою стебла і листів. Ці витончені ліани здавна використовуються для прикрашання садів.

Є кілька версій походження слова «клематис». Одні вважають, що це похідне від грецького «клема» - вусик, інші перекладають це слово, знову ж із грецького, як «гілка ліани». Але у клематиса багато й інших народних назв - тільки в європейських мовах їх зафіксовано близько двохсот. У російській мові найчастіше вживаеться слово «ломинос». Можливо, воно пов'язане з неприємним запахом викопаних коренів. Особливо багато цікавих народних назв клематиса існує у англійців, які дуже люблять цю рослину. Ось, наприклад, деякі з них: «радість пастуха», «полум'я», «волосся дівчини», «бородавник», «сніг під час жнив» та інші.

1. Історія запровадження рослини в культуру

Види роду клематис (Clematis L.) з родини лютикові (Ranunculaceae Juss.) різноманітні і численні. Відомі американський та англійський ботаніки А. Редер і Л. Бейлі описують 180 видів клематиса, що збігається з даними радянського ботаніка-систематика І. М. Крашеніннікова. Інший радянський вчений - Н. В. Шіпчинскій - вказує для даного роду близько 230 видів клематиса. Англійська садівниця Е. Маркхем зазначає, що на земній кулі відомо більше 250 видів клематиса. І, нарешті, за відомостями японського ботаніка М. Тамура, в роді Клематис налічується близько 300 видів, що є найбільш правильним. З них на території Євразії розповсюджено близько 200 видів, Північної Америки - 50, Африки - 20, Австралії та Нової Зеландії - 20 видів. На думку радянського ботаніка Н. С. Зімана, найбільшим центром сучасного поширення видів роду клематис є Східна Азія.

У Західній Європі клематиси культивують з XVI століття. За даними Е. Маркхем, в деяких садах і парках Англії одним з перших (1569 р.) стали вирощувати клематис фіолетовий. Крупноквіткові клематиси з'явилися в Європі тільки в кінці XVIII ст. Поширенню більшості з них сприяли ентузіасти-натуралісти. У 1776 р. К. Тунбергом був інтродукований китайський вид С. florida. Японський вид С. patens був ввезений до Європи Ф. Зібольда в 1836 р. Помітною подією в історії клематисів стала інтродукція до Європи Р. Форчуном в 1850 р. С. lanuginosa, що активізувало роботи з селекції великоквіткових клематисів.

Велике різноманіття прекрасних сортів і форм клематиса отримано в результаті селекційної роботи. Вона почалася в Європі порівняно недавно - в XIX ст. У 1835 р. Гендерсон отримав перший міжвидовий гібрид - С. Hendersonii, який і ознаменував початок селекційної роботи з цією культурою.

Вважають, що перший великоквітковий гібрид С. reginae був створений в 1855-1856 рр. Дж. Андерсоном Генрі з Единбурга. Цей гібрид експонувався на виставці в 1862 р.

Англійському селекціонеру Дж. Жакману вдалося виростити великоквітковий гібрид - клематис Жакмана, його демонстрація на виставці в 1863 р. послужила стимулом для розвитку селекції та інтродукції цих красивих ліан за кордоном.

Клематис Жакмана виявився високостійким до несприятливих факторів середовища, хвороб, дуже декоративним і залишається найпопулярнішим і найпоширенішим серед сортів зарубіжної селекції. Він став родоначальником багатьох вітчизняних сортів клематиса.

Всього було виведено близько 2 тис. різних сортів і форм клематиса, але у зв'язку з недостатньою стійкістю багатьох декоративних сортів до хвороб, шкідників, посухи, труднощами їх вегетативного розмноження у світовому асортименті їх налічується приблизно 200.

В Японії культура клематисів має більш тривалу історію. В даний час там проводиться активна селекційна робота. Відомо, що Ф. Зібольд ще в 1830 р. завіз до Голландії колекцію культивованих клематисів з Японії. Пізніше (в 1836 р.) він же інтродукований клематис Патенс і численні форми клематиса, вже створені на той час японськими садівниками.

В Америці селекційну роботу з крупноквітковими клематисами проводив знаменитий селекціонер Лютер Бербанк. На жаль, отримані ним сорти не збереглися в світовому асортименті. Перший вітчизняний сорт клематиса селекції Нікитського ботанічного саду був названий Лютер Бербанк.

Зараз клематиси дуже популярні за кордоном і включені в каталоги великих квітникарських фірм і розплідників.

У 1984 р. було створено Міжнародне об'єднання клематисоводів, організатором і першим президентом якого став англієць Р. Евісон.

В Україні клематиси з'явилися тільки на початку XIX ст. і вирощувалися як оранжерейні рослини. Активно стали займатися інтродукцією клематисів в нашій країні вже після Великої Вітчизняної війни - у 50-ті роки.

На жаль, ці чудові рослини ще недостатньо вивчені і порівняно мало поширені в нашій країні.

Ще в 1872 році Т. Море та Дж. Жакман у своїй книзі «Клематис як садова квітка» писали: «Клематис можна розглядати як цінну руду, яку ще не вдалося розробити ніякими засобами». Зараз вже можна сказати, що розробка цієї «цінної руди» розпочалася, але попереду ще багато цікавих і важливих відкриттів.

Так, вивчення клематисів показало, що вони можуть стати модельним об'єктом для пізнання цілого ряду теоретичних і практичних питань біології (наприклад, особливостей еволюції покритонасінних рослин, успадкування забарвлення квіток, ефекту гетерозису). Крім того, види роду Клематис поширені по всій земній кулі, тобто мають різне еколого-географічне походження, багато з них займають великий ареал. Надзвичайно різноманітні вони за зовнішнім виглядом, будовою, забарвленням, формою квіток, листям, насінням та іншим.

Вищевказані та інші дослідження клематисів в тій чи іншій мірі проводилися спільно з відділами біохімії, ембріології та цитогенетики, захисту рослин та іншими лабораторіями, але вони потребують подальшого глибокого вивчення, що, безсумнівно, принесе великі відкриття. [1, 2]

2. Морфологічна будова та біоекологічні властивості клематисів

2.1 Життєві форми

Клематиси дуже різні за зовнішнім виглядом. Серед них є листопадні (переважна більшість) і вічнозелені види. У роді клематис є види з відмираючими на зиму трав'янистими пагонами (наприклад, клематиси лісовий, манчжурський, прямий, техаський, шестилепестний) та зимуючими - деревними (клематиси «Арманда», виноградолистний, віргінський, східний, гірський, лігустиколистний, фіолетовий).

Залежно від здатності утримуватися на опорах їх ділять на наступні групи:

- ліани - чіпляються і охоплюють опори, обвиваючись навколо них, за допомогою міцних черешків. Це ліани-листолази або виткі рослини (види), які досягають, як правило, 2,5-10 м довжини і більше (клематиси виноградолистний, гірський, короткохвостий, лігустиколистний, пільчатолистний, сизий, «Альпініст», «Вікторія», «Жакмана», «Космічна мелодія», «Лютер Бербанк» і багато інших).

- плетисті (зазвичай ті, що не чіпляються) види і сорти досягають в середньому 1-2,5 м довжини. Вони не чіпляються або слабо чіпляються за опору черешками верхніх листків (клематиси манчжурський, «Оленка», «Бризки моря», «Джуініана», «Дюрана», «Пам'ять серця», тощо) і потребують спеціальних опор.

Також існують кущові види з прямостоячими пагонами і прямими черешками листків. Вони досягають висоти 0,6 - 1 м - це клематиси борщевиколистний, чагарниковий лопатевий, прямий, цельнолистний та ін.

Все це робить клематис дуже цінним в декоративному відношенні, придатним для бордюрів, кам'яних гірок, скельних садів, клумб і для вертикального озеленення.

Клематиси представлені такими основними біоморфами:

- чагарникова ліана вічнозелена (клематиси «Арманда», вусатий балеарський);

- чагарникова ліана напіввічнозелена (клематис волотистий);

- чагарникова ліана літньозелена (клематиси виноградолистий, віргінський, східний, гірський, пільчатолистний, сизий, фіолетовий, волохатий білосніжний і багато інших видів і сортів);

- напівчагарникова ліана (клематис «Редера»);

- трав'яниста ліана-багаторічник (клематиси бурий, лісовий, техаський);

- чагарник прямостоячий (клематиси джунгарський аспленієлистний, чагарниковий лопатевий);

- напівчагарник прямостоячий (клематиси борщевиколистний, прямостоячий);

- прямостоячий трав'янистий багаторічник (клематиси прямий, шестілепестний). [3]

2.2 Коренева система та будова і форма листя

На ранній стадії розвитку у клематисів виділяють 3 основних типи кореневої системи: стрижнекореневу, придатково-гіллясту і мочковату.

Дорослі клематиси мають в основному 2 типи кореневої системи: стрижневу (більш глибоку) і мочковату.

Листорозміщення у клематисів, як правило, супротивне (парне).

На одиничних дорослих рослинах зустрічаються пагони з трійчастим листорозташуванням. Іноді листя бувають зближені (розташовані пучками), як у клематиса гірського.

Черешки листя прямі або різною мірою звивисті, рідко листя сидячі, як у клематиса цельнолистного.

Листя у клематисів бувають прості і складні.

Просте листя часто перисто-лопатеве (розсічене), як, наприклад, у клематиса чагарникового лопатевого, рідко цільне, цілокрає, як у клематиса цільнолистного.

Складне листя підрозділяються на трійчасте, двічітрійчасте, непарноперисте, двічінепарноперистие. Так, трійчасте листя мають клематиси «Арманда», борщевиколистний, вусатий балеарський, волохатий білосніжний; двічітрійчасте - клематис пільчатолистний; непарноперисте - клематиси манчжурський, прямий, тангутський; двічінепарноперисте - клематиси пекучий, короткохвостий, фіолетовий.

Однак далеко не всі клематиси мають чітку певну будову листя. Так, трійчасте (рідше непарноперисте) листя мають клематиси віргінський і розкидистий; зазвичай непарноперисте листя у клематиса Жакмана, але верхні часто бувають простими; непарноперистие або трійчасте листя - у клематиса метільчатого.

Розрізняються листя по кількості та розташуванню окремих листочків.

Складне листя найчастіше складається з 3-7 листочків, рідше з 5-9 (наприклад, у клематиса лісового) і 4-8 (у клематиса техаського); верхівковий листочок зазвичай перетворений на вусик у клематисів бурого та техаського.

Листочки можуть бути різної форми:

- яйцеподібні (у клематиса Фаргеза);

- довгасто-яйцеподібні (у клематисів прямого і цельнолистного);

- ланцетні або лінійно-ланцетні (у клематиса шестилепестного) і т. д.

Вони можуть бути великими - завдовжки 10 см і більше (клематиси борщевиколистний, виноградолистний) і дрібними - 2-4 см довжини (клематис пекучий); шкірястими (клематиси Арманда, борщевиколистний), блискучими (клематиси Арманда, чагарниковий лопатевий, волотистий) і матовими (клематиси сизий, східний); голими (клематис чагарниковий лопатевий) і шорсткими, опушеними (клематис «Редера»).

Забарвлення листя різне:

- зелене - у клематисів лісового, пільчатолістного, тангутського;

- темно-зелене - у клематисів борщевиколистного, чагарникового лопатевого;

- сизе або сірувато-зелене - у клематиса східного;

- яскраво-зелене - у клематиса метельчатого;

- сизе - у клематиса техаського;

- у клематиса вусатого балеарського листочки набувають знизу бордове забарвлення.

Навесні молоде листя у клематиса «Арманда» і пурпурної форми клематиса прямого стають гарнго пурпурового забарвлення. Більшість листя красиве восени, що підвищує декоративну цінність клематиса.

У багатьох видів і сортів клематиса листя біля основи пагонів нерідко жовтіє і засихає. Це є його біологічною особливістю, а не наслідком нестійкості до спеки та посухи. Для забезпечення декоративності рекомендується висаджувати поруч невисокий чагарник або квіткові рослини.[4]

2.3 Будова квітки

Морфологія квіток клематиса вивчена недостатньо. Квіти їх, як правило, обох статей, актиноморфні, але зустрічаються і зигоморфні (неправильні). Вони мають численні тичинки і маточки, причому в різній кількості у різних видів і сортів.

Квітка клематиса має просту венчіковідну оцвітину. Пелюсток не має, і їх роль виконують 4-8 вільних лепестковоподібних різнокольорових листочків оцвітини (чашелистиків). Нерідко число чашолистків варіює.

Чашолистки бувають широкі - заходять один за одного і вузькі - відокремлені один від одного.

Форма оцвітини досить різноманітна. Є розкриті квіти з розпростертими чашелистиками - блюдцеподібна (чашовидна) і квіти з чашолистками, спрямованими вгору (прямостоячі) - трубчасті, дзвонові, пониклі та полупоніклі. Пониклий тип квітки забезпечує захист генеративної сфери (тичинок і маточок) від дощу та інших несприятливих чинників.

Різна і форма окремих чашолистків, з яких складається оцвітина. Вона буває довгасто-еліптична, широкозворотньо-яйцевидна, широколанцетна і т. д. Чашолистики бувають звуженими донизу, загострені на верхівці, що закінчується шипиком.

Є сорти і форми з махровими квітками, що мають різну кількість (до 70 шт.) пофарбованих чашолистків (клематиси «Вів'єн Пеннелл», «Дюшес оф Едінбург», махровий).

Чашолистики можуть бути різною мірою опушеними (клематиси виноградолистий, віргінський, розпростертий, волохатий, шестилепестний, тощо) або більш-менш голими (клематиси пекучий, короткохвостий, прямий, тангутський та ін.) У дорослих квіток чашолистки нерідко відгинаються вниз (клематис виноградолистий) і навіть закручуються (клематис сизий), а генеративна сфера вільно підноситься над ними, що, можливо, сприяє перезапиленню.

Різко відрізняються сорти і види клематиса розмірами квітки:

- крупноквіткові мають квітки 10-20 см і більше в диаметрі (клематиси Жакмана, розлогий, волохатий та інші сорти і форми);

- середньоквіткові - від 4 до 10 (клематиси «Арманда», «Загадка», «Кермезіна», «Фаргеза», «Фаргезіоідес», «Хулдайн»);

- дрібноквіткові - від 2 до 4 см в діаметрі (багато дикорослі види, а також сорти і форми - Бризки Моря, Джуініана та ін).

Забарвлення квіток дуже різноманітне і варіює від чисто-білого та жовтого до синього, фіолетового і карміново-червоного з безліччю відтінків. У дикорослих видів забарвлення чашолистків практично постійне; в багатьох сортів і форм інтенсивність його, як правило, змінюється, тобто блідне до кінця цвітіння, і залежить від метеорологічних і грунтових умов.

Численні прямі тичинки в квітках клематисів розташовуються вільно по спіралі в 2-3 ряди, утворюючи андроцей.

Тичинка складається з тичинкової нитки, яка буває трохи вужче пильовика або помітно ширше його і закінчується пильником.

В одній квітці тичинки бувають різних розмірів - дрібні, середні і великі або дрібні і великі (клематиси бурий, гірський, пекучий, фіолетовий, волохатий білосніжний та ін.) Вони розташовуються у квітці на різних рівнях. У деяких видів тичинки у квітці приблизно однакових розмірів (клематиси східний, тангутський, «Тунберга»). Різна висота тичинок в одній квітці визначається довжиною тичинкових ниток, а пильовики приблизно однакові, але можуть бути трохи більше чи менше у різних за розміром тичинок.

Тичинкові нитки прямі, найчастіше білі, але зустрічаються і пофарбовані, голі (клематиси чагарниковий лопатевий, вусатий Балеарський) або опушені (клематиси східний, Пітчера, розпростертий).

Забарвлення пиляків - від майже білого, кремового і яскраво-жовтого до темно-бордового.

У квітках різних видів і сортів клематиса гинецей представлений численними вільними між собою маточками, розташованими по спіралі. Маточка включає верхню зав'язь і простий стовпчик, що переходить у рильце. Кожна маточка має один сім?язачаток.

Стовпчик маточки зазвичай опушений довгими перисто-розташованими блискучими волосками (клематиси борщевиколистний, бурий та ін), рідше він голий або притиснуто-волосистий (клематиси Пітчера, фіолетовий та ін.)

Довжина стовпчика варіює у багатьох видів і сортів при дозріванні насіння зазвичай він помітно подовжується. Стовпчики в квітках бувають зігнутими.

За розподілом статей види клематиса можна розділити на 2 групи: дводомні, або діецичні (клематис віргінський), і однодомні види (клематиси Арманда, виноградолистий, борщевиколистний, лігустиколистний, прямостоячий та ін.)

У діецичних видів одностатеві квітки утворюються на різних екземплярах, які стають або чоловічими, або жіночими.

Однодомні види в свою чергу поділяються на моноецичні і полігамні види.

У моноецічних видів, як правило, квітки двостатеві, але нерідко функціонально роздільностатеві. Вони можуть бути функціонально чоловічими, коли тичинки нормально розвинені і порошать, а маточки різною мірою скорочені або зовсім відсутні (клематиси гірський, шестилепестний та ін.) і функціонально жіночими, коли маточки нормально розвинені, а пильовики можуть не розкриватися (клематис східний).

У полігамних видів на рослині є одностатеві квітки, а потім можуть з'являтися і морфологічно двостатеві квітки. Так, у клематиса борщевиколистного перші квітки більші і зазвичай тичинкові, а пізніше з'являються двостатеві квітки, в яких може бути більше маточок. Тут спостерігається функціональна зміна статі і, отже, тенденція до дводомної, що підтверджує спрямованість еволюційного процесу в рослинному світі від однодомної до дводомної.

Квітки у клематисів поодинокі або зібрані в суцвіття - верхівкові або пазухи, що мають різну будову. Переважає так звана напівпарасолька. Часто окремі напівпарасольки зібрані в складну розкидисту мітелку, рідше - в щитковидні мітелки.

Приквітки зазвичай розташовуються біля основи квітконіжки, але іноді вони знаходяться біля основи суцвіття і утворюють обгортку (наприклад, у клематиса «Арманда»). Квітки з 2 приквітниками є у клематисів «Жакмана» і вусатого балеарського.

Більшість клематисів є ентомофілами (запилюються комахами). Про це свідчать: наявність в квітках деяких видів нектарників і нектару (клематиси лісовий, техаський тощо), великої кількості пилку (клематиси цельнолистний, волохатий білосніжний та ін), запаху, різноманітне забарвлення лепестковидних чашолистків, нерідко і тичинок. Все це є сигналізаційними засобами залучення комах-запилювачів. [4, 5, 6]

2.4 Насіння

Численні сім'янки (насіння) зібрані в головки і мають у різних видів короткий або довгий, різною мірою перисто-опушений стовпчик.

Сім'янка складається з околоплодника (перикарпія). Вся порожнина насіння заповнена твердим ендоспермом. Зародок прямий (близько 1 мм у багатьох видів) з 2 прилеглими один до одного сім'ядолями, підсім'ядольним коліном, корінцем і стеблової почечки.

Ступінь розвитку зародка у різних видів неоднакова.

Різні види роду Клематис відрізняються за формою та розмірами насіння:

- дрібні - в середньому від 3х1,5 до 5х3 мм;

- середні - від 5х3 до 6х5;

- великі - від 6х5 до 12х10 мм, схожості від 15 до 90% і тривалості періоду проростання від 15 до 300 днів, іноді й більше і різними типами проростання.

Схожість і темпи проростання у різних видів клематиса залежать від величини насіння, розмірів зародка, ступеня його розвитку, співвідношення довжини зародка і довжини насіння та ендосперму. [6]

2.5 Біоекологічні особливості

Початок і тривалість фаз росту і цвітіння значно відрізняються у різних видів і сортів клематиса і багато в чому залежать від біологічних особливостей, географічного походження, а також агротехніки. Види клематиса розподіляються по географічним групам таким чином:

- південнопалеарктична - клематиси сизий, цельнолистний, шестилепестний;

- древньо-середземноморська - клематиси східний, джунгарський аспленієлистний, чагарниковий лопатевий, «Редера», тангутський;

- власне-середземноморська - клематиси пекучий , ісфаганський, фіолетовий, вусатий балеарський;

- європейсько-середземноморська - клематиси виноградолистний, прямий;

- східно- і центральноазіатська - клематиси «Арманда», борщевиколистний, бурий, гірський, короткохвостий, манчжурський, волотистий, «Петер», прямостоячий;

- північно-американська - клематиси віргінський, лігустиколистний, техаський;

- африканська - клематис розпростертий.

На півдні нашої країни зазвичай протягом березня починають вегетувати такі види клематиса, як бурий, манчжурський, пільчатолистний, фіолетовий (I декада); віргінський, східний, гірський, прямий, тангутський, цільнолистний, шестилепестний (II декада); борщевиколистний, виноградолистний, джунгарський аспленієлистний, пекучий, ісфаганский, короткохвостий, чагарниковий лопатевий, лігустиколистний, сизий, техаський (III декада).

У квітні починається ріст клематисів «Арманда», «Петер», «Редера» (I декада); розпростертого (II декада). Протягом червня зазвичай закінчується ріст пагонів у багатьох видів.

Період росту пагонів є неоднаковим у різних видів клематиса. Самий короткий - 2-3 місяці - у кущових видів (клематиси прямий, цільнолистний, шестилепестний), а найтриваліший - 4,5-5 місяців - у витих (клематиси «Петер», пільчатолистний, сизий).

Тривалість вегетації у більшості видів клематиса досить значна - понад 200 днів.

Багато видів клематиса відрізняються тривалим і яскравим цвітінням. Декоративність у ряду видів зберігається і в період дозрівання насіння, наприклад у клематисів пекучого, ісфаганського, метільчатого, пильчатолистного, тангутського.

За строками настання цвітіння на півдні нашої країни клематиси підрозділяють на групи:

- весняного цвітіння (клематиси «Арманда», гірський);

- піздновесінньо - літнього цвітіння (клематиси манчжурський, прямий, цельнолистний, шестилепестний);

- ранньолітнього цвітіння (клематиси бурий, виноградолистний, східний, джунгарський аспленієлистний, пекучий, ісфаганській, тангутський, техаський, фіолетовий);

- літнього цвітіння (клематиси борщевиколистний, віргінський, короткохвостий, пільчатолистний);

- пізньолітньо-осіннього цвітіння (клематис чагарниковий лопатевий, лігустиколистний, розпростертий);

- ранньо-осінньго цвітіння (клематиси волотистий, «Редера»);

- осіннього цвітіння (клематис «Петер»);

- піздньоосінньо-зимового цвітіння (клематис вусатий балеарський).

На півдні нашої країни клематиси цвітуть з квітня по листопад, тобто більше 7 місяців, а клематис вусатий Балеарський цвіте з кінця листопада до квітня (на Південному березі Криму). У різних видів клематиса цвітіння на півдні триває від 2 тижнів до 4 місяців; більшість видів цвіте протягом 1-2 місяців (клематиси виноградолистний, віргінський, пекучий, манчжурський, волотистий, Петер, пільчатолистний, сизий, фіолетовий). Середня тривалість життя квітки становить 5-10, рідше до 15 днів, при високій літній температурі вона скорочується.

Клематиси при дотриманні правильної агротехніки переносять морози до -40°С. Це відноситься до багатьох видів, сортів і форм. На півдні вони не пошкоджуються негативними температурами (-14, -15°С), крім вічнозелених видів (клематиси Арманда і вусатий Балеарський), у яких в окремі роки з екстремальними зимовими температурами страждають листя і кінці молодих пагонів.

Однорічні пагони у клематисів віргінського, лігустиколистного, пільчатолистного, сизого витримують температури до -27°С без пошкодження тканин і бруньок; у клематисів Жакмана, ісфаганського, чагарникового лопатевого, тангутського - до -25°С; у клематисів виноградолистного, східного, пекучого, фіолетового - до -19°С.

Неморозостійкими виявилися клематиси «Арманда» та гірський, у яких квіткові бруньки закладаються восени, і клематис «Петер», який має короткий період зимового спокою.

Клематиси відрізняються різною стійкістю до посухи. Багато з них більш-менш стійкі до повітряної посухи, але вимогливі до грунтової вологості: це, наприклад, клематиси «Арманда», борщевиколистний, бурий, віргінський гірський, чагарниковий лопатевий, лігустиколистний, манчжурський, прямий, сизий, вусатий Балеарський, цільнолистний, волохатий білосніжний , шестилепестний, більшість сортів і форм. Вони потребують систематичний або підтримуючий полив протягом літа, особливо на півдні. Є види, вимогливі до ґрунтової та повітряної вологи. До них відносяться клематиси джунгарський аспленієлистний, ісфаганській, «Редера», які страждають від засухи і вимагають обов'язкового регулярного поливу. Клематиси виноградолистний, пекучий, волотистий, «Петер», фіолетовий - стійкі до посухи і здатні рости без поливу, але при його наявності розвиваються краще.[7]

3. Класифікація клематисів

Численні види і сорти клематиса підрозділяють на дрібноквіткові і крупноквіткові, а їх, в свою чергу, ділять на виткі та кущові. В останні роки стали виділяти середньоквіткові сорти і форми клематиса. Сортові клематиси з урахуванням походження по материнській лінії відносяться до груп Жакмана, Вітіцелла, Ланугіноза, Патенс, Флорида та Інтегрифолія.

У зв'язку з розвитком селекційної роботи ця класифікація втрачає своє первинне значення. В даний час отримано багато сортів і форм клематиса шляхом віддаленої гібридизації і потрібен новий підхід при віднесенні їх до тієї чи іншої групи. Між різними групами клематиса відбувається поступове стирання кордонів, оскільки багато гібридів успадковують ознаки і якості не тільки материнської, а й батьківської форми, і їх важко чітко віднести до якоїсь групи.

До крупноквіткових витких відносять сорти і форми груп Жакмана, Вітіцелла, Ланугіноза, Патенс та Флорида.

До кущових крупноквіткових клематисів - сорти і форми групи клематиса Інтегріфолія.

У дрібно- і средньоквіткових клематисів відомі групи Гексапетала, Гераклеіфолія та інші, але вони представлені поки невеликою кількістю сортів і форм (наприклад «Загадка», «Бризки моря»). [8]

3.1 Сорти групи Жакмана

Великі чагарникові ліани з пагонами довжиною 3-4 м і добре розвиненою кореневою системою. Листя перистоскладне, складається з 3-5 великих листочків. Квітки розкриті, одиночні або зібрані по 3, великі, 8-15 см у діаметрі, можуть бути спрямовані вгору, убік і навіть никнути. Оцвітина проста, складається з 4-6 забарвлених чашолистків, найчастіше синьо-фіолетово-пурпурних тонів, без запаху. Бутони зазвичай подовженої форми і спрямовані вгору або в боки.

Характеризуються рясним і тривалим цвітінням у літку на пагонах поточного року. На зиму пагони обрізають до рівня ґрунту (при заглибленій посадці) або залишають основи пагонів з 2-3 парами бруньок. Сорти, які належать до цієї групи, отримані від схрещування клематиса «Жакмана» з іншими сортами, формами, видами.[9]

Ернест Маркхем (Ernest Markham)

Сорт створений в 1936 році в Англії, названий ім'ям автора.

Довжина пагонів 2,5-3 метра. Квітки розкриті, 12-14 см в діаметрі.

Чашолистки широкі з хвилястими краями, червоно-малинового кольору. Пильовики світлі. Цвіте з липня до заморозків на пагонах поточного року. Інтродукований в 1974 році. [10]

3.2 Сорти групи Вітіцелла

Чагарникові ліани довжиною 3-3,5 м. Листя складне, нерідко двічіперисте, складається з 5-7 листочків. Квітки розкриті, спрямовані вгору, убік або пониклі, одиночні або зібрані по 3, до 12 см і більше в діаметрі. Чашолистків зазвичай 5-6 з перевагою в забарвленні рожево-червоно-пурпурових бархатистих тонів. Бутони найчастіше пониклі.

Характеризуються пишним і тривалим цвітінням влітку на пагонах поточного року. На дорослих рослинах розпускаються одночасно сотні квіток. Зав'язують поодинокі насіння. На зиму пагони обрізають. Група об'єднує сорти, отримані від схрещування клематиса «Вітіцелла» з іншими сортами і формами клематиса. [9]

Пурпуреа полону Елеганс (Purpurea plena Elegans).

Сорт виведений Е. Андре (Франція), 1899 ріку. Ліана довжиною 2,5-3,5 метрів.

Квітки махрові, 6-9 см у діаметрі, червоно-пурпурового кольору. Тичинок і маточок не має. Цвіте виключно рясно і тривало з липня по вересень на пагонах поточного року. Стійкий до несприятливих умов.

Авангард (Avant-Garde).

Сорт отриманий в Англії, 2004 р. Чагарникова ліана висотою 2,5-3 м.

Квітки червоні, діаметром 5см.

Середина квітки махрова, ніжно-рожевого кольору.

Чашолистків 4-6.

Цвіте виключно рясно з липня по жовтень. Стійкий і зимостійкий. [10]

3.3 Сорти групи Ланугіноза

Чагарникові ліани з тонкими пагонами довжиною до 2,5 м. Листя цільнокрайні, прості або трійчасті. На півдні вони нерідко обгорають. Пагони, листя, бутони різною мірою опушені. Квітки широко розкриті, як правило, дивляться вгору, одиночні, великі, 16-20 см в діаметрі. Чашолистків 6-8, часто широких, переважно світлого забарвлення (білих, блакитних, рожевих тонів). Бутони великі, як правило, спрямовані вгору.

Відрізняються масовим цвітінням (травень - червень) на пагонах попереднього року (квіткові бруньки закладаються восени). Число квіток на рослині досягає декількох десятків. У другій половині літа або восени повторюється більш слабке цвітіння поодинокими квітками на прирості поточного року. При обрізкі пагонів восени на наступний рік цвітіння настає з другої половини літа на пагонах поточного року. Зав'язують насіння. На півдні багато сортів цієї групи менш стійкі до посухи і перегріву ґрунту, ніж сорти груп «Жакмана» і «Вітіцелла».

Сорти і форми цієї групи отримані від схрещування білосніжної форми клематиса «Ланугіноза» з іншими видами, сортами і формами. [9]

Мадам ле Культр (Madam le Coultre).

Оригінатор Ф. Гроотендорст (Голландія), 1890 рік. Пагони довжиною 2,5-3 метри, квітки великі, діаметром 14-18 см.

Чашелистиків 6-8, вони чисто-білого кольору, пильовики жовті.

Цвітіння в червні на торішніх пагонах, з кінця липня до заморозків на пагонах поточного року. [10]

3.4 Сорти групи Патенс

Чагарникові ліани довжиною 3-3,5 м. Листя перистоскладні, складаються з 3-5 листочків. Квітки розкриті, поодинокі, нерідко зіркоподібні, до 15 см і більше в діаметрі. Чашолистків 6-8, різноманітного забарвлення - від світлих до яскравих синьо-фіолетових, пурпурових, густо-фіолетово-синіх тонів. Багато сортів мають махрові квітки.

Цвітуть навесні на пагонах минулого року. Рідше відзначається цвітіння з другої половини літа на пагонах поточного року. Тому пагони восени слід тільки вкорочувати, видаляючи генеративну (відцвілу) частину, і вкривати до весни. [9]

Мультіблю (Multiblue).

Чагарникова ліана довжиною 2-2,5 метра, квітки махрові, 12-14см.

Чашолистки синьо-фіолетові, розташовуються в кілька ярусів.

Цвіте в липні - серпні.

Саджають на сонячному, захищеному від вітру місці.

Жозефіна (Josephine).

Махрові бузково-рожеві квіти.

Посередині пелюсток проходить більш темна смуга.

Висота пагонів - 2-2,5 метра.

Цвіте в червні, потім в серпні, вересні. [10]

3.5 Сорти групи Флорида

Чагарникові ліани з пагонами довжиною до 3 м. Листя трійчасте та двічітрійчасте. Квітки розкриті, до 8-12 см в діаметрі, з варіюючим запахом у різних сортів. Чашолистків частіше всього 6, але є сорти з махровими квітками. Перші квітки нерідко напівмахрові. Забарвлення їх різноманітне, але переважають світлі тони і зустрічаються сорти з двокольоровою оцвітиною. Цвітіння починається навесні і на початку літа на пагонах минулого року, тому їх слід скорочувати до 1,5-2 м довжини і зберігати протягом зими під укриттям. Якщо ж їх обрізати повністю, то досить слабке цвітіння настає тільки з другої половини літа на пагонах поточного року. [9]

Альба полону (Alba plena).

Чагарникова ліана довжиною 1,5-2 м.

Квітки махрові, діаметром 6-8 см, блідо-зеленого кольору, вигорають до білого.

Цвіте з липня до заморозків на пагонах поточного року.

Саджають на захищені від вітру сонячні ділянки, ретельно вкривають на зиму.

Добре росте і зимує в контейнерах. [10]

3.6 Сорти групи Інтегріфолія

Сильнорослі, плетисті, найчастіше напівчагарники висотою до 1,5-2 м, слабо чіпляються або не чіпляються за опори. Листя просте та складне. Квітки поодинокі або зібрані по 3, як правило, напіврозкриті, дзвонові форми, різною мірою пониклі, до 12 см в діаметрі. Чашолистиків зазвичай 4-5, вони різноманітного забарвлення, в тій чи іншій мірі скручуються. Бутони пониклі. Рясно і ефектно квітнуть влітку на пагонах поточного року. На зиму пагони обрізають.

До цієї ж групи (за дуже рідкісним винятком) слід віднести сорти і форми, отримані за участю клематиса цільнолистного, взятого в якості материнської форми («Оленка», «Анастасія Анісімова», «Пам'ять серця» та ін.) Клематис цільнолистний, як правило, стійко передає чимало своїх ознак та якостей, наприклад кущову форму, просте листя, нестійкість до борошнистої роси на півдні, незалежно від того, чи є він материнською або батьківською формою. Багато сортів і форми клематиса з груп Жакмана, Вітіцелла, Інтегріфолія відрізняються гарною пагоноутворюючою здатністю.

Виділяються також дрібно- і средньоквіткові сорти і форми в наступних групах клематиса: «Альпіна» (клематис альпійський і його різновиди); «Арманда» та його сорти; сорт «Фаргезіоідес»; «Техаський» та його сорти, та ін. Але поки більщість з цих груп представлені нечисленними (одиничними) сортами і формами. [9]

Арабелла (Arabella).

Ефектний клематис з дуже рясним і тривалим цвітінням. Може вести себе і як Ампеліо, красиво звішуючись з краю тераси, і як почвопокровний, але краще всього виглядає на невисокому обеліску. Абсолютно стійкий до хвороб і шкідників. Інспірейшн (Inspiration).

Сорт отриманий в Голландії у 2000 році. Ліана висотою 1,5 - 2 метри. Червоно-рожеві квіти середнього розміру з жовтими тичинками. Діаметр квітки 5 - 8 см. Цвіте з липня по вересень.[11]

4. Агротехніка посадки та догляд за рослиною

4.1 Закладка ділянки та підготовка до посадки

При виборі ділянки для посадки клематисів необхідно враховувати ряд особливостей цієї культури. Клематиси світлолюбні і тому їх слід саджати на сонячних або злегка затінених в жаркий період дня рівнинних ділянках східній, південно-східній, південній і південно-західній експозиції. У гірській місцевості для них підходять схили і тераси.

Ділянки потрібно захищати від дії вітрів, які ламають і плутають пагони, пошкоджують великі квіти.

Ґрунт має бути водопроникним, пухким , легкої або середньої щільності, добре дренованим, суглинним, слаболужним або нейтральним, родючим, багатим на органічні речовини.

Ґрунт повинен бути добре обробленим. Спочатку ділянку розорюють на глибину 60-70 см з одночасним внесенням добрив - органічних і мінеральних. При розрахунку дози внесення добрив слід обов'язково враховувати дані ґрунтового аналізу. Потім землю розрівнюють і намічають місця для залізобетонних або металевих опор, причому ширина міжрядь залежить від способу обробки ґрунту на ділянці.

При ручній обробці опори розміщують рядами через 1 м один від одного, при механізованому - через 2,2-2,5 м, а в ряді в обох випадках через 5 м. Висота опор - 2-2,5 м. Між ними на рівній відстані один від одного натягують 5-6 рядів дроту, причому нижній ряд слід робити якомога ближче до поверхні ґрунту. Потім між ними натягують вертикальні ряди шпагату, до яких підв'язують пагони в міру їх зростання.

Уздовж шпалер по одну сторону чи в шаховому порядку копають ями розміром 60х60х60 см для посадки клематисів. Якщо ґрунти не підходять для їх вирощування або бідні за своїм складом, то ями копають великих розмірів (70х70х70 см) і ґрунт повністю або частково замінюють.

Перед посадкою в яму вносять 5-8 кг перегною, перепрілого гною або компосту, приблизно 50 г гранульованого суперфосфату, 2-3 склянки деревної золи, позитивна дія якої особливо проявляється на кислих ґрунтах. Якщо ґрунти кислі, необхідно додати 50-100 г гашеного вапна. Все це ретельно перемішують із землею. Можна внести в суміш 100 г повного мінерального добрива. На дно ями кладуть 10-15-сантиметровий шар щебеню, битого каменю, вермикуліту для створення дренажу.

При посадці біля стін і глухих огорож яму роблять на відстані не менше 0,3 м від фундаменту. [1]

4.2 Посадка

На півдні краще висаджувати клематиси на постійне місце наприкінці вересня - жовтня, а в середній смузі і більш північних районах - в травні. Якщо ж потрібно посадити клематиси на півдні навесні, то це треба зробити не пізніше березня, а при посадці в північних районах восени - в кінці серпня - вересні. Під весняну посадку ґрунт готують з осені, а під осінню - приблизно за місяць до початку робіт.

Сорти та форми клематиса з груп Жакмана, Вітіцелла та Інтегріфолія, а також види, які досить сильно розростаються, садять не ближче ніж через 150-200 см один від одного. Менш сильнорослі сорти і форми з груп Флорида і Патенс, які цвітуть на перезимувалому (торішньому) прирості, слід саджати на відстані 70-150 см.

Як посадковий матеріал використовують дворічні, рідше однорічні щеплення, окорінення живців та сіянці клематиса, які в молодому віці порівняно добре переносять посадку та пересадку. Пагони перед посадкою обрізають над першою-другою парою бруньок.

Клематиси страждають при пошкодженні коренів. Пошкоджені частини кореня необхідно обережно обрізати, а ті що залишилися обробити слабким розчином марганцевокислого калію. Корисно присипати їх, наприклад, товченим деревним вугіллям, деревною золою. Довгі коріння можна підрізати, і тоді на їх кінцях згодом розвинуться додаткові розгалужені корені.

Спочатку коріння розправляють по насипаному горбком на дно ями ґрунті, потім засипають їх вологою, землею. Під час посадки землю обережно ущільнюють, рясно поливають до повного насичення водою і потім мульчують.

При посадці необхідно заглиблювати кореневу шийку, але глибина закладення буде залежати як від віку рослин (не менше ніж на 5-10 см для молодих і 10-12 см - для дорослих), так і від типу ґрунту. На важких грунтах клематиси слід заглиблювати не більше ніж на 5-8 см. На легких ґрунтах кореневу шийку можна заглиблювати на 10-15 см. Така посадка в північних районах захистить коріння від вимерзання взимку, а на півдні - від перегріву літом.

Для профілактики грибних хвороб кореневу шийку рослин присипають, (в розрахунку на посадкову яму) шаром піску, в який додають деревну золу, товчене деревне вугілля, і поливають 0,25%-вим розчином марганцевокислого калію.

Якщо посадку клематисів проводять навесні, то краще посадкову яму заповнювати землею не до країв, а на 5-10 см нижче рівня ґрунту. Цей простір засипають землею в міру одеревеніння основи пагонів.

Оскільки більшість клематисів порівняно погано переносять пересадку, рекомендується в перший рік після посадки видаляти бутони, не допускаючи цвітіння, що дозволить рослинам краще приживатися. [5]

4.3 Зрошення та обробка ґрунту

Полив необхідно проводити не рідше одного разу на 7-10 днів так, щоб ґрунт просочився вологою на глибину 40-50 см у перший рік після посадки і дещо глибше в подальші роки. Через 2-3 дні після поливу або при кожному другому поливі ґрунт треба розпушити для збереження в ній вологи. Найбільш ефективний крапельний полив рослин.

З настанням сильної спеки поливати клематиси слід 2-3 рази на тиждень. Верхній шар ґрунту підтримують у рихлому стані.

Якщо восени випало мало опадів, клематиси слід полити під зиму.

Ґрунт має бути чистим від бур'янів. Видалення з ділянки різних бур'янів, старих коренів, пагонів, листя, спалювання рослинних залишків, глибока обробка ґрунту (перекопування) є і профілактичними заходами проти шкідників і хвороб клематиса. Крім того, необхідно якомога частіше розпушувати ґрунт. Тоді навесні клематиси швидше підуть у ріст, отже, і раніше зацвітуть, що має істотне значення при вирощуванні їх в північних областях. [2]

4.4 Внесення добрива та мульчування

У квітникарських господарствах не менше 3-5 разів за вегетаційний сезон слід підгодовувати рослини органічними та мінеральними добривами, а на присадибних ділянках - не рідше 2 разів на місяць. Сорти та види клематиса підгодовують з урахуванням фази розвитку рослини і дотримуючись певних правил: перші підгодівлі - на початку росту пагонів і в період бутонізації, потім - після масового цвітіння та обрізки, наступні - після чергового цвітіння та обрізки. Якщо добрива вносять під час цвітіння, то воно прискорюється і скорочується. Дрібноквітковим видам з обмеженим періодом цвітіння число добрива можна скоротити до 2-3 разів за сезон. До кінця вегетації вносити добрива припиняють.

Використовують органічні добрива, які краще вносити в рідкому вигляді: сечовину, коров'як, курячий послід та інші з розрахунку 10 л на 1-2 куща ( в залежності від їх розміру). З мінеральних добрив рекомендується повне мінеральне добриво (10-20 г на 10 л води) або нітроамофоска (10 г на 10 л води), ризька суміш (40 г на 10 л води), аміачна селітра (20 г на 10 л води) і ін.

Органічні і мінеральні добрива варто чергувати. Їх краще вносити частіше, але невеликими дозами, не завищуючи концентрації розчинів, щоб не викликати опіків кореневої системи. У районах з холодними зимами бажано в кінці літа вносити під кожен кущ 2-3 склянки деревної золи. Перед внесенням добрив, особливо рідких органічних, ділянку треба полити.

Багато квітникарів-аматорів надають перевагу некореневому внесенню добрив: навесні обприскують листя клематисів слабким розчином сечовини, влітку - повного мінерального добрива.

Оскільки від перегріву і пересихання ґрунту клематиси знижують свою декоративність і можуть загинути, навесні необхідно після поливу і глибокого розпушування, особливо в південних областях, мульчувати ґрунт на ділянці (шаром 3-5 см) або висаджувати рослини на газонах для запобігання кореневої системи від перегріву. У районах, де недостатньо тепла влітку, їх мульчують торфом, гнойової крихтою, вермікулітом; на півдні, де є небезпека перегріву ґрунту, - тирсою, грубозернистим піском та іншими матеріалами світлого кольору. Важливо, особливо в південних районах, притіняти і основи пагонів на висоту 10-20 см, наприклад висаджуючи низькорослі квіткові рослини (тагетіс, календулу, гортензію та ін) або невисокі чагарники. [3]

4.5 Підв'язка до опор

Необхідною операцією при догляді за клематисами є дво- трикратна підв'язка до опори відростаючих навесні пагонів. Для цього проти кожної рослини на шпалері між дротами натягують декілька вертикальних рядів шпагату на відстані близько 0,25 м один від одного, до яких прикріплюють пагони в міру відростання. Висота шпалери залежить від висоти конкретного виду або сорту. Якщо рослини з початку зростання не направляти в бажаному порядку на опорі або шпалері, то пагони переплетуться хаотично і потрібного декоративного ефекту не вийде.

Якщо підстави пагонів клематиса добре закріплені на опорах, то рослини менше страждають від хвороб, в тому числі і від в'янення, так як вони практично не пошкоджуються механічно. [3]

4.6 Підготовка до зимівлі

клематис рослина квітка

Під зиму ділянку глибоко перекопують і вносять добрива - органічні (приблизно 5-8 кг перепрілого гною, перегною, компосту або торфу на одну рослину) і мінеральні (20-50 г/м ? гранульованого суперфосфату або іншого фосфоровмісних, 10-30 г/м ? сульфату калію або каліймагнезію). Якщо органічні добрива чомусь не вносять, то дозу мінеральних збільшують.

Кореневу шийку рослин, як і при посадці, краще засипати (у розрахунку на рослину) сумішшю піску і деревної золи, а зверху - деревним вугіллям.

Якщо рослина загинула, не слід відразу викопувати коріння, оскільки сплячі бруньки можуть рушити в зростання на цьому місці через 1-2 роки.

Клематиси не бояться заморозків і переносять сильні морози. У південних районах їх на зиму не вкривають.

Якщо клематиси посаджені із заглибленням основи пагонів з нижніми бруньками, то після обрізки пагонів рослини слід підгорнути землею, сухим торфом, гноєм або тирсою (1-2 відра на кущ), а потім снігом. Таке укриття (товщиною 20-25 см) у відкритому грунті дозволяє клематисам переносити морози до - 40°С.

Для раннього весняного цвітіння можна зберегти взимку пагони у сортів і форм, квітучих на перезимувалих пагонах. Для цього рослину обережно знімають з опори, видаляють сухі, хворі і слабкі пагони, а здорові і сильні вкорочують приблизно до 1,5 м. Їх укладають на ґрунт, вкритий ялиновим гіллям, а зверху прикривають ялиновим гіллям або дошками, плівкою, рубероїдом або накривають ящиком для запобігання від пошкоджень при розкритті їх навесні, засипають шаром тирси, землі або снігу. Клематиси добре зимують при наявності снігового покриву. Сильно вкривати їх не слід, оскільки це нерідко призводить до вимокання і загнивання кореневої системи під укриттям, що послаблює рослини.

Знімати укриття слід, коли мине небезпека значних весняних заморозків. Клематиси звільняють від укриття поступово, приблизно з квітня. При цьому необхідно полегшувати укриття, тому що у зв'язку з підвищенням температури під ним багато клематисів можуть почати зростання.

Надалі догляд за дорослими рослинами майже не відрізняється від догляду за молодими.

При дотриманні правильної агротехніки клематиси можуть рости на одному місці 30-50 років і довше. [1]

4.7 Обрізка

Сорти та види клематиса, пов'язані з різними групами, потребують різних типів обрізки залежно від своїх біологічних особливостей.

Основні правила обрізки полягають у наступному: у багатьох сортів і форм клематиса, що відносяться до груп Жакмана, Вітіцелла та Інтегріфолія, цвітіння відбувається на пагонах поточного року. Якщо рослини посаджені правильно, рекомендується восени або ранньою весною обрізати надземну частину до рівня грунту або залишити основи пагонів на 5-10 см. У південних районах, де пагони не пошкоджуються низькими температурами, у клематисів цих груп можна залишати без обрізки кілька сильних і здорових пагонів на опорі.

У сортів і форм клематиса груп Патенс і Флорида цвітіння настає навесні на пагонах попереднього року. Тому найбільш розвинені сильні і здорові паростки треба лише укорочувати, а всі сухі, слабкі і хворі - повністю вирізати. Якщо у сортів і форм цих груп пагони обрізати повністю, то цвітіння настає значно пізніше, у деяких сортів воно буде менш рясним, а іноді його й зовсім може не бути. До цієї групи відносяться і деякі види - клематиси «Арманда», гірський. Обрізку їх слід проводити після закінчення цвітіння.

Щоб не допустити одночасного цвітіння всіх пагонів і тим самим продовжити його, навесні треба обрізати частину пагонів на сильнорослих кущах. Після масового цвітіння, коли на кущі залишається приблизно 5-10 квіток, пагони можна знову обрізати до першої вегетативної бруньки, з якої почне рости новий пагін з бутонами. При цьому рекомендується підгодовувати рослини органічними та мінеральними добривами. Здорові обрізані пагони можна використовувати для розмноження.

У багаторічних трав'янистих видів клематиса (манчжурського, прямого, техаського, шестилепестного і деяких інших) пагони під зиму відмирають і їх слід обрізати.

Якщо на кущі мало пагонів, то корисно на початку літа видалити верхню частину рослини. Прищіпку можна повторити, коли відростуть нові пагони.

При гібридизації, особливо віддаленій, у сортів і гібридних форм відбувається спадкування ознак батьківської і материнської рослини, зокрема здатності цвісти на пагонах і минулого, і поточного року. Є сорти, які цвітуть у травні - червні на пагонах минулого року і в кінці літа - восени на пагонах поточного року («Неллі Мозер», «Александрит», «Балерина», «Надія» та ін). При гарному догляді та правильній обрізці в багатьох сортів клематиса відбувається і ранішнє, і пізніше цвітіння. За допомогою обрізання можна «керувати» термінами цвітіння клематисів. Якщо потрібно «примусити» ранньоквітучій сорт цвісти влітку, то для цього слід обрізати його, наприклад, у березні - квітні, для раннього цвітіння летньоквітучіх видів і сортів їх треба обрізати помірно, видаливши відцвілу генеративну частину на торішніх пагонах. [5]

4.8. Боротьба з хворобами та шкідниками

Головний спосіб профілактики й боротьби із хворобами й шкідниками клематиса - гарна агротехніка.

Клематиси найчастіше страждають від бурякової попелиці, павутинного кліща, нематоди, а також равликів і слизней.

Бурякова попелиця паразитує на рослинах, зазвичай накопичуючись на верхівках пагонів і нижній стороні листя. Для боротьби із цією напастю підійде будь-який інсектецид. Просто оприскайте ним рослину.

Якщо на клематиси напав павутинний кліщ, листя жовтіє, бутони засихають, на них з'являється павутина. Для боротьби із цим шкідником треба обприскати рослини акарицидами або настоєм часнику (200 г на 10 л води).

Мікроскопічні хробаки - нематоди Ушкоджують коріння клематисів (при викопуванні на них можна виявити характерні стовщення - гали). Листя уражених рослин блідне, вони гірше ростуть і цвітуть, а зрештою гинуть. На жаль, дійових заходів боротьби проти цього шкідника не існує. Уражені екземпляри прийдеться викопати й спалити. Саджати клематиси на те ж місце не можна буде кілька років. Для профілактики нематоди рекомендується висаджувати поруч із клематисами чорнобривці та календулу.

Равлики та слизні особливо небезпечні навесні, коли вони знищують бруньки й молоді пагони. Щоб урятувати від них клематиси, необхідно вчасно просапувати бур'яни, збирати равликів і слизней вручну й використовувати принади: капустяні листи, дошки

Хвороби, яким найбільш піддані клематиси, - це сіра гнилі, борошниста роса, іржа та вилт.

Сіра гниль вражає посадки в найбільш дощові роки. На листах з'являються коричневі плями, а іноді й сірий пухкий наліт.

Для профілактики сірої гнилі не варто загущать посадки, перегодовувати рослини азотними добривами; поливати клематиси потрібно тільки під корінь. Для знищення збудника уражені частини рослин потрібно зібрати й спалити, потім обробити клематис фундазолом.

При поразці борошнистою росою всі частини рослини покриваються борошнистим нальотом, тканини поступово відмирають, розвиток рослин припиняється. У випадку борошнистої роси необхідно зібрати й спалити ушкоджені частини, а рослини обприскати препаратами "Топаз" або "Швидкий".


Подобные документы

  • Вкорочений, видозмінений і обмежений у рості пагін, який пристосований до статевого розмноження. Основні форми квітколожа, типи віночків. Проста і подвійна оцвітина. Правильні, неправильні та асиметричні квітки. Пристосування рослини до запилення вітром.

    презентация [10,5 M], добавлен 10.05.2014

  • Історія еволюційного розвитку та систематика Голонасінних. Особливості анатомічної будови хвойних рослин України. Морфологічна будова представників хвойних. Дослідження впливу різних екологічних факторів на анатомічну та морфологічну будову хвойних.

    курсовая работа [11,5 M], добавлен 04.06.2014

  • Загальна характеристика та життєві форми комах. Ряд Одноденки (Ephemeroptera): опис властивостей та специфічні ознаки, поширення та особливості біології. Личинки одноденок, їх життєві форми. Використання личинок одноденок для визначення якості води.

    контрольная работа [901,0 K], добавлен 21.09.2010

  • Дослідження особливостей будови сукулентів: стеблових, що зберігають вологу в потовщеному ребристому стеблі; листкових, що зберігають вологу в товстому листі. Каудексоформні рослини - сукулентні рослини, адаптовані до посушливого клімату й умов ґрунту.

    презентация [7,5 M], добавлен 26.02.2013

  • Вивчення особливостей представників родини Бобові - великої родини класу дводольних рослин. Відмінні риси підродин Мімозові, Цезальпінієві і Метеликові. Особлива будова плоду (боба або стручка), листя, кореневої системи. Роль бобових у житті людини.

    презентация [9,5 M], добавлен 04.05.2016

  • Дослідження морфологічних та екологічних особливостей, фармакологічного застосування пеларгонії. Вивчення способів розмноження, вирощування та догляду за рослиною. Характеристика хвороб та шкідників квітки, методів лікування, використання в озелененні.

    дипломная работа [1,5 M], добавлен 29.11.2011

  • Загальна характеристика відділу Голонасінні(Gimnospermae), їх класифікація та філогенія. Клас Насінні папороті (Liginopteridopsida): опис, систематичне положення класу, анатомічна та морфологічна будова представників, особливості розмноження, значення.

    реферат [24,0 K], добавлен 20.06.2015

  • Екологічна й морфологічна характеристики рослини магнолія. Агротехніка вирощування квітів магнолії: період посадки, способи розмноження. Ботанічний опис різновидів та вимоги до вирощування магнолії зірчастої, магнолії Лебнера, магнолії оберненояйцевидної.

    реферат [31,4 K], добавлен 22.11.2011

  • Загальна характеристика флори Українських Карпат. Систематична характеристика та біоекологічні особливості Leontopodium alpinum Cass. Збереження фіторізноманіття шляхом інтродукції. Оцінка схожості насіння рослини, характеристика ранніх етапів онтогенезу.

    курсовая работа [1006,3 K], добавлен 17.02.2013

  • Екологічні групи рослин за вимогами до води, світла, ґрунту та способом живлення. Структура і компоненти рослинної та тваринної клітини. Будова, види, основні функції їх тканин. Системи органів тварин і рослин. Типи їх розмноження. Засоби охорони природи.

    курсовая работа [860,8 K], добавлен 28.12.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.