Генетика в сучасному житті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проект

Генетика в сучасному житті

Наукову роботу виконала

Чейпеш Діана Іванівна

Виноградівська ЗОШ I-II ст.№4

Науковий керівник:

Вовканець Марія Василівна

Біолог,Виноградівська ЗОШ I-II ст.№4,вчитель

м. Виноградів 2011р.

ВСТУП

В останні десятиліття значно змінилась структура захворювань населення,тому генетика стала актуальною як ніколи. Захворювання з екзогенними факторами етіології, як то інфекційні авітамінози, отруєння, відійшли на задній план завдяки значним досягненням мікробіології, імунології і біохімії, а на перший план виступили захворювання з ендогенними факторами етіології, тобто спадкові.

За даними експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) , одна дитина із 100 новонароджених страждає важким спадковим захворюванням внаслідок уродження хромосом , у 4% дітей спостерігаються різні генетичні дефекти. Генетичні дефекти є також причиною 40% спонтанних абортів. Кожна людина є носієм 15-20 потенційно дефектних генів.

Розроблення сучасних біохімічних , цитологічних і генетичних методів досліджень сприяло розкриттю молекулярної сутності багатьох захворювань. Було встановлено , що в розвитку як спадкових , так і не спадкових (екзогенних) захворювань істотне значення має стан генетичного апарату клітин організму. Сьогодні генетика є базовою для всіх біологічних наук , у тому числі й медичних.

Завданням сучасної медицини є поступовий перехід із сфери лікування хворих у сферу запобігання хворобам і збереження здоров'я населення.

Значення основ медичної генетики потрібно не тільки лікарю , а й середньому медичному працівнику під час догляду за хворими і здійснення запобіжних заходів.

Проте,науковці розбігаються в думках: одні,вважають що генетика - це наше майбутнє,інші - що постійні зміни в людському організмі завдяки їй призведуть до неминучої загибелі.

Мета цього проекту - з'ясування можливості генетики бути корисною для людей і навколишнього середовища,довести доцільність її використання у нашому житті,показати перспективи,які можуть відкритися людству з постійним розвитком цієї науки.

РОЗДІЛ 1 ГЕНЕТИКА

1.1 Генетика - як наука

Генетика - наука про закономірності спадковості і мінливості. Спадковістю називається властивість повторювати в ряді поколінь потрібні ознаки і забезпечувати специфічний характер індивідуального розвитку в певних умовах середовища. Завдяки спадковості батьки і потомки мають подібний тип біосинтезу , який визначає подібність у хімічному складі тканин , характері обміну речовин , фізіологічних функцій , морфологічних ознак та інших особливостей. Внаслідок цього кожний вид організмів відтворює себе із покоління в покоління.

Мінливість - це явище , певною мірою протилежне спадковості , і виявляється в тому , що у будь-якому поколінні окремі особи чимось відрізняються і одна від одної , і від своїх батьків. Відбувається це тому , що властивості і ознаки кожного організму - це результат взаємодії двох причин: спадкової інформації і конкретних умов зовнішнього середовища , які можуть впливати як на зміну спадкових задатків , так і на варіабельність виявлення їх.

Генетика як наука виникла внаслідок практичних потреб. При розведенні домашніх тварин і культурних рослин здавна використовувалась гібридизація , порід , сортів і відрізняється один від одного якими-небудь ознаками. Порівнюючи гібриди з вихідними формами , практики давно помітили деякі особливості успадкування ознак. Дарвін надавав великого значення вивченню закономірностей спадковості і мінливості і встановив , що вони лежать в основі еволюції органічного світу.

На вивченні генетичних закономірностей ґрунтується селекція тобто створення нових і покращення існуючих порід домашніх тварин , сортів культурних рослин , а також мікроорганізмів які використовуються у фармацевтичній промисловості , медицині і народному господарстві.

Велике значення має генетика для медицини ветеринарії оскільки багато хвороб людини і тварини спадкові і для лікування їх або запобігання потрібні генетичні досліди. Основні закономірності має успадкування властивостей і ознак були відкриті Г.Менделем (1822-1884). Однак ці дослідження не були зразу належно оцінені і залишалися мало відомими до 1900 р. , коли водночас три дослідники ( Г.де Фріз у Голландії , Т. Корренс у Німеччині , Є.Чермак в Австрії ) незалежно один від одного вдруге відкрили закони спадковості , сформульовані Менделем. Цю дату вважають датою створення експериментальної генетики.

При вивченні закономірностей успадкування звичайно схрещують організми, що відрізняються один від одного альтернативними, тобто контрастуючими проявами ознаки.. Наприклад можна взяти горох (саме його брав Мендель) з насінням жовтого і зеленого кольорів (ознака - колір насіння), зморшкуватим і гладеньким (ознака - форма насіння), забарвленням квіток пурпуровим і білим (ознака - колір квітки), з високим і низьким стеблом (ознака - розмір стебла). Кожна ознака організму визначається одним або кількома генами. Кожний ген може існувати в кількох формах (станах), які називають алелями (алеломофорними парами). Алелі гена розташовані у гомологічних хромосомах в одних і тих самих місцях (локусах).

1.2 Актуальність проблеми генетики

Генетика - наука, що об'єднує навколо своєї проблематики багато біологічних дисциплін.

Біохімічна генетика включає біохімію нуклеїнових кислот, білків і ферментів. Тут застосовуються методи, що використовуються біохіміками і молекулярними біологами (хроматографія, аналіз ферментів).
Цитогенетика займається вивченням хромосом тварин і рослин в нормі і при патології.

Класична генетика розглядає успадкування Менделевських ознак і з допомогою статистичних методів досліджує більш складні типи успадкування.Клінічна генетика вирішує питання діагностики, прогнозування і лікування різних спадкових хвороб.

1.3 Завдання генетики

Основним завданням генетики є розроблення методів управління спадковістю та мінливістю з метою отримання необхідних людству форм організмів, регуляції формування їхніх природних і штучних популяцій, вивчення природи генетичних хвороб, розв'язання проблем стійкості природних і штучних популяцій видів.Але інші.Наприклад:

1.Одне з головних завдань сучасної біології - збільшення ресурсів для населення Землі, що постійно зростає.

Генетика являється теоретичною основою селекції, що розробляє ефективні шляхи і методи одержання нових порід тварин і сортів рослин. Найважливішим інструментом селекції став закон гомологічних рядів, відкритий М.І. Вавіловим.

Генетика - селекціонери використовують такий природний процес, як мутагенез, примушуючи його служити людині. Головна задача селекції майбутнього - одержати спрямовані мутації тобто навчитися стріляти по потрібному гену. При цьому використовують радіоактивне випромінювання і хімічні мутагени.

2. Генетика людини більшістю своїх досягнень зобов'язана тому, що опиралась на закони Менделя, і використовувала методи, що розроблялися в різних областях біології (регуляція активності генів, регуляція діяльності імунної системи і роботи мозку, причини спадкових хвороб і т.д.).
3.Пізнання молекулярних основ життєдіяльності організмів призвело до використання біологічних процесів і речовин в промисловості. Народилася нова галузь виробництва - біотехнологія, що являє собою комплект біологічних знань і технічних засобів, які необхідні для одержання продуктів життєдіяльності клітини.

Основні напрямки сучасної біотехнології - біотехнологічний синтез, культивація і використання рослин і клітинних тварин, генна інженерія, наука про білкові речовини клітин (ензімологія).

1.3 Закони Менделя

Основні закономірності спадкування були відкриті Г. Менделем. Він досяг успіху у своїх дослідженнях завдяки зовсім новому, розробленому ним методу, який отримав назву гібридологічного аналізу. Суть гібридологічного методу вивчення спадковості полягає в тому, що про генотип організму судять за ознаками (фенотипу) потомків, отриманих при певних схрещуваннях.

Закони Менделя -- закони, що становлять основу класичної генетики. У своїх працях Г. Мендель ґрунтувався на дослідженнях, проведених на горосі пахучому (рід Pisum). Цей об'єкт виявився вдалим, тому що для нього характерне самозапилення, яке уможливлює одержання чистих ліній, тобто особин гомозиготних за більшістю генів.

Перший закон або закон одноманітності гібридів першого покоління: при схрещуванні особин з чистих ліній альтернативних варіантів однієї ознаки, всі гібриди першого покоління успадковують лише одну батьківську ознаку. Та ознака, що проявляється у гібридів першого покоління називається домінантною, а та яка не проявляється -- рецесивною. Цей закон справедливий тільки у випадку повного домінування, оскільки Мендель працював лише з такими ознаками гороху для яких було характерне саме таке спадкування. Наступні закони також діють тільки в тому випадку якщо ознака спадкується за цим типом.

Другий закон або закон розщеплення: при схрещенні гетерозиготних гібридів першого покоління між собою (самозапилення або споріднене схрещування) у другому поколінні з'являються особини як з домінантними, так і з рецесивними станами ознак, тобто виникає розщеплення, яке відбувається в певних відношеннях. Так, у дослідах Менделя на 929 рослинах другого покоління виявилося 705 з пурпуровими квітками і 224 з білими.

Третій закон або закон незалежного успадкування ознак: кожна пара альтернативних варіантів ознак успадковується незалежно від інших пар і дає розщеплення 3:1 по кожній парі (як і при моногібридному схрещуванні). При дигібридному схрещуванні (коли спостереження ведеться за двома ознаками) серед гібридів другого покоління спостерігається розщеплення 9:3:3:1. Цей закон справедливий лише для ознак, у яких гени, що їх кодують належать до різних груп зчеплення, тобто знаходяться в різних хромосомах. Закон може виконуватись і для ознак, гени яких знаходяться в одній хромосомі на значній відстані один від одного (не менше 50 морганід). В іншому випадку гени спадкуватимуться зчеплено.

Закон чистоти гамет: поява серед гібридів другого покоління особин з рецесивним станом ознак дозволила Менделю зробити висновок про те, що,задатки, які визначають рецесивний стан ознаки , в гетерозиготному організмі не зникають , а лише пригнічуються. Оскільки передавання станів ознаки до потомків здійснюється через гамети , то була гіпотеза частоти гамет. Пізніше ця гіпотеза отримала цитологічне обґрунтування. Ми знаємо , що у соматичних клітинах диплоїдний набір хромосом. В однакових місцях (локусах) гомологічних хромосом містяться алелі гена. Якщо це гетерозиготна особина , то в одній із гомологічних хромосом розташований домінантний алель у другій - рецесивний. При утворені статевих клітин відбувається мейоз і в кожну з гамет потрапляє гаплоїдний набір хромосом. У ньому, як відомо, всі хромосоми непарні , і природно, в гаметі може бути або домінантний, або рецесивний алель. Гамети залишаються ,,чистими” лише з якимось одним алелем, носієм одного із альтернативних станів ознаки.

РОЗДІЛ 3 МОЛЕКУЛЯРНА ГЕНЕТИКА

2.1 Відомості про молекулярну генетику

Молекулярна генетика -- галузь науки, яка вивчає структури, що зберігають та формують генетичну інформацію (гени та інші структури, котрі беруть участь у генетичних процесах на субклітинному й молекулярному рівнях) та їх функціональні властивості. У центрі цієї науки лежить концепція генетичного коду, який первинно зумовлює такі ознаки живої матерії, як спадковість і мінливість.

Основні напрямки досліджень:

1. Збереження генетичної інформації: тонка структура генів, еволюція генетичних систем клітин і вірусів.

2. Передача генетичної інформації: біосинтез ДНК, механізми та закономірності передачі генетичної інформації від клітини до клітини, від покоління до покоління.

3. Реалізація генетичної інформації: експресія генів, що проявляються в конкретних ознаках і властивостях клітин, вірусів.

4. Змінювання генетичної інформації: молекулярна природа та механізми мутацій, рекомбінацій, кросинговеру та репарацій.

5. Розроблення нових методів і біотехнологій для практичного використання.

Молекулярна генетика виділилася в самостійний напрям в 40-х рр.. 20 в. у зв'язку з впровадженням в біологію нових фізичних і хімічних методів (рентгеноструктурний аналіз, хроматографія, електрофорез, високошвидкісне центрифугування, електронна мікроскопія, використання радіоактивних ізотопів і т. д.), що дозволило набагато глибше і точніше, ніж раніше, вивчати будову і функції окремих компонентів клітини і всю клітку як єдину систему. З новими методами в біологію прийшли нові ідеї фізики і хімії, математики і кібернетики. Велику роль у швидкому розвитку М. г. зіграло перенесення центру ваги генетичних досліджень з вищих організмів (еукаріотів) - основних об'єктів класичної генетики, на нижчі (прокаріоти) - бактерії і багато інших мікроорганізмів, а також віруси. Переваги використання простіших форм життя для вирішення генетичних проблем полягають у швидкій зміні поколінь в цих форм і можливості вивчати одночасно величезне число особин; завдяки цьому сильно зростає роздільна здатність генетичного аналізу і підвищується його точність. Крім того, порівняльна простота організації бактерій і особливо вірусів полегшує з'ясування молекулярної природи генетичних явищ. Висловлюване іноді думка про тотожність М. г. і генетики мікроорганізмів помилково. М. г. вивчає молекулярні основи генетичних процесів як в нижчих, так і у вищих організмів і не включає приватної генетики прокаріотів, що займає чільне місце у генетиці мікроорганізмів.

2.2 Основні дослідження молекулярної генетики

За свою недовгу історію М. г. досягла значних успіхів, поглибивши і розширивши уявлення про природу спадковості і мінливості, і перетворилася на провідну і найбільш швидко розвивається напрямок генетики.

Одне з головних досягнень М. г. - з'ясування хімічної природи гена. Класична генетика встановила, що всі спадкові потенції організмів (їх генетична інформація) визначаються дискретними одиницями спадковості - генами, локалізованими головним чином в хромосомах клітинного ядра, а також в деяких органелах цитоплазми (пластидах, мітохондріях та ін.) Проте методи класичної генетики не дозволяли розкрити хімічну природу генів, що було відзначено ще в 1928 видатним радянським біологом Н. К. Кольцовим, що обгрунтував необхідність вивчення механізму спадковості на молекулярному рівні. Перший успіх в цьому напрямі був досягнутий при вивченні генетичної трансформації у бактерій. У 1944 американський учений О. Т. Ейвері із співробітниками виявив, що спадкові ознаки одного штаму пневмококів можуть бути передані іншій, генетично відмінному штаму шляхом введення в його клітини дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), виділеної з першого штаму. Згодом подібна генетична трансформація за допомогою ДНК була здійснена у інших бактерій, а останнім часом - і у деяких багатоклітинних організмів (квіткові рослини, комахи).

Молекулярна генетика досягла видатного успіху і у вирішенні найважливішої задачі, сформульованої ще класичною генетикою, - яким чином ген визначає ознака, або як відбувається реалізація генетичної інформації. Передумовою послужило сформульоване ще в 1941 Дж. Бидлом і Е. Тейтемом положення «один ген - один фермент».Це положення дозволило поставити питання в наступному вигляді: як гени, тобто, по суті справи, ділянки молекули ДНК, визначають хімічну структуру і властивості білків, специфічну для даного організму-Розкриття хімічної структури ДНК і білка дало можливість зіставити ці два типи біополімерів , що призвело до концепції генетичного коду, згідно з якою порядок чергування 4 сортів нуклеотидів в ДНК визначає порядок чергування 20 сортів амінокислот в білковій молекулі. Від послідовності розташування амінокислот в білковій молекулі (її первинної структури) залежать всі її властивості.

Завдяки НИЗ молекулярна генетика і дослідження генома людини зробили революційний переворот у біомедицині. У 80-х і 90-х рр. учені почали перші спроби корекції генетичних порушень у людському організмі. В даний час можливо локалізувати, ідентифікувати й описати функцію багатьох генів у геноме людини. Учені припускають, що ці нові знання дозволять увести генетичні тести, що виявляють схильність до захворювань, що уражають товсту кишку, органи подиху, і до інших видів раку, і прокладуть шлях превентивному медикаментозному лікуванню тих членів родини, для кого ці хвороби являють загрозу.

Напевно, найбільш вражаючим з наукових досліджень, що ведуться в США, є проект генома людини, здійснювана під егідою НИЗ. Мова йде про спробу створення генетичної карти людини, коли встановлюється хімічна композиція кожного з 50-100 тисяч генів, що відповідають за формування людського тіла. Очікується, що здійснення проекту займе 15 років і обійдеться щонайменше в 3 мільярди доларів.

Дослідження, здійснювані в університетах, лікарнях і під егідою корпорацій, також вносять свій внесок у розвиток діагностики і лікування захворювань. Так, наприклад, НИЗ фінансує основні дослідження, зв'язані із синдромом придбаного імунного дефіциту (СНІД), однак багато хто з медикаментозних препаратів, застосовуваних при його лікуванні, були створені в лабораторіях американських фармацевтичних фірм; ці препарати проходять іспиту в дослідницьких центрах по всій країні.

Один з типів препаратів, що обіцяють серйозний терапевтичний ефект при лікуванні вірусу Спида - інгібітори протеази. Після декількох років лабораторних досліджень у США інгібітори протеази в 1994 р. уперше були дані пацієнтам. Один з перших клінічних іспитів (на групі з 20 добровольців) показало не тільки те, що даний препарат знижує зміст вірусів у крові до майже повного їхнього зникнення, але і те, що імунна система відновлюється значно швидше, ніж можна було припустити.

молекулярний генетика мендель

РОЗДІЛ 3 ГОЛОВНІ ЗАКОНИ МОЛЕКУЛЯРНОЇ ГЕНЕТИКИ

3.1 Закон перший

Інформація,що передається від нуклеїнових кислот до білків - є генетичною.Процес «зчитування» інформації з молекул ДНК називається біосинтезом білків.

Розшифровка генетичного коду зіграла визначну роль у з'ясуванні механізму біосинтезу білка. Цей процес, сутність якого складає синтез і-РНК на матриці ДНК, отримав назву транскрипції. Інформаційна РНК пов'язується потім з особливими клітинними структурами - рибосомами, на яких і здійснюється синтез поліпептидного ланцюга відповідно до інформації, записаної в молекулі і-РНК. Цей процес синтезу поліпептидних ланцюгів при посередництві і-РНК названий трансляцією.

Тобто, передача генетичної інформації відбувається за схемою: ДНК - РНК - білок. Це основне положення (догма), правильність якого встановлена ??багатьма дослідженнями на різних організмах, отримало в 1970 важливе доповнення. Американські вчені Х. Темін і Д. Балтимор виявили, що при репродукції деяких РНК-вірусів, що викликають пухлини у тварин, генетична інформація передається від РНК вірусу до ДНК. Подібна зворотна транскрипція здійснюється особливими ферментами, що містяться в цих вірусах. Явище зворотної транскрипції було виявлено також в деяких здорових клітинах тварин і людини. Вважають, що зворотна транскрипція грає істотну роль у виникненні принаймні деяких форм злоякісних пухлин і лейкозів, а, можливо, також в процесах диференціювання при нормальному розвитку організмів. Слід підкреслити, що відкриття зворотної транскрипції не суперечить основному положенню М. р. про те, що генетична інформація передається від нуклеїнових кислот до білків, але не може передаватися від білка до нуклеїнових кислот.

3.2 Закон другий

Будь-яка молекула не є чимось застиглим,незмінним.Послідовність нуклеотидів в молекулі і-РНК точно відповідає амінокислотній послідовності у поліпептидному ланцюгу.

Всі природні білки складаються з великої кількості порівняно простих структурних блоків, представлених мономірні молекулами - амінокислотами, пов'язаними один з одним у поліпептидні ланцюга. Природні білки побудовані з 20 різних амінокінокіслот. Оскільки ці амінокислоти можуть об'єднуватися в самій різній послідовності, то вони можуть утворити величезну кількість різноманітних білків. Число ізомерів, яке можна отримати за всіх можливих перестановки вказаного числа амінокислот у поліпептиди обчислюється величезними величинами. Так, якщо з двох амінокислот можливе утворення тільки двох ізомерів, то вже з чотирьох амінокислот теоретично можливе утворення 24 ізомерів, а з 20 амінокислот - 2,4 (1018 різноманітних білків.

Неважко передбачити, що при збільшенні числа повторюваних амінокислотних залишків у білкової молекулі число можливих ізомерів зростає до астрономічних величин. Ясно, що природа не може дозволити випадкових поєднань амінокислотних послідовностей, і для кожного виду характерний свій специфічний набір білків, що визначається, як тепер відомо, спадковою інформацією, закодованою молекулі ДНК живих організмів. Саме інформація, що міститься у лінійній послідовності нуклеотидів ДНК, визначає лінійну послідовність амінокислот у поліпептидному ланцюгу, що утворилася сама, тепер виявляється наділеною функціональною інформацією, відповідно до якої вона мимоволі перетворюється на певну стабільну тривимірну структуру. Таким чином, лабільність Поліпептидного ланцюга складається, скручується в просторову структуру білкової молекули, причому не хаотично, а в суворій відповідності з інформацією, що міститься в амінокислотної послідовності.

З огляду на найважливішу роль білків у живій природі, а також те, що білки складають майже половину сухої маси живого організму і наділені рядом унікальних функцій, а в пізнанні структури і функцій білків лежить вирішення багатьох важливих проблем біології і медицини.

ВИСНОВКИ

Молекулярна генетика своїми чудовими відкриттями зробила плідний вплив на всі біологічні науки. Вона стала тією основою, на якій виросла молекулярна біологія, значно прискорила прогрес біохімії, біофізики, цитології, мікробіології, вірусології, біології розвитку, відкрила нові підходи до розуміння походження життя і еволюції органічного світу. Разом з тим М. г.,дозволила глибоко проникнути в природу найважливіших життєвих процесів і успішно продовжує їх дослідження, аж ніяк не претендує на вирішення багатьох, у тому числі і генетичних, проблем, що стосуються цілісного організму, а тим більше сукупностей організмів - популяцій, видів , біоценозів і т. д., де переважають закономірності, вивчення яких вимагає інших методів, ніж ті, які використовує М. р.

Досягнення М. г., що внесли величезний теоретичний вклад в загальну біологію, безсумнівно будуть широко використані в практиці сільського господарства і медицини (т. звана генна інженерія шляхом заміни шкідливих генів корисними, в тому числі штучно синтезованими; управління мутаційним процесом; боротьба з вірусними хворобами і злоякісними пухлинами шляхом втручання в процеси реплікації нуклеїнових кислот і опухолеродних вірусів; управління розвитком організмів за допомогою впливу на генетичні механізми синтезу білка і т. д.). Перспективність практичного застосування досягнень М. г. підтверджується успіхами, досягнутими на модельних об'єктах. Так, у найбільш вивчених в генетичному відношенні видів бактерій вдається отримувати мутації будь-якого гена, позбавляти клітку якого-небудь гена або привносити в неї бажаний ген ззовні, регулювати функції багатьох генів. Незважаючи на те що генетичні властивості клітин еукаріотів вивчені на молекулярному рівні ще недостатньо, увінчалися успіхом перші спроби введення деяких генів у клітини ссавців за допомогою вірусів, здійснена гібридизація соматичних клітин та ін Наприклад, в 1971 американський учений С. Меррілл із співробітниками, культивуючи поза організму клітини людини, хворої галактоземією (такі клітини здатні виробляти один з ферментів, необхідних для утилізації молочного цукру, що і є причиною цієї важкої спадкової хвороби), ввели в ці клітини неінфекційний для них бактеріальний вірус, який містить ген, що кодує цей фермент.

У результаті клітини 'вилікувалися' - стали синтезувати бракуючий фермент і передавати цю здатність подальшим клітинним поколінням.

Вже зараз дані М. г. використовують при створенні медикаментів, що застосовуються для профілактики і лікування новоутворень, лейкозу, вірусних інфекцій, променевих уражень, при дослідженні нових мутагенів і т. д.

Отже, можемо зробити висновок,що генетика на даний момент приносить користь людству.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1. Бердишев Г.Д. Код спадковості/Бердишев Г.Д.,Коваленко С.П.- Київ: 1969,Генетичний код,ст.116

2. Вагнер Р. Генетика і обмін речовин, пров. з англ./ , Мітчелл Р., 1958 Молекулярна генетика. СБ ст., пров. з англ., ч. 1,

3. Кольцов Н. К., Спадкові молекули, Московського товариства випробувачів природи. Відділ біологічний,1965, т. 70, ст. 4, с. 75-104;

4. Бреслер С. Е., Введення в молекулярну біологію, 3 вид., М. - Л., 1973;

5. Уотсон Дж., Молекулярна біологія гена, пер. з англ., М., 1967;

6. Гершкович І., Генетика, пров. з англ., М., 1968;

7. Хесин Р.Б.,Ензимологія генетичних процесів, в кн.: Питання молекулярної генетики і генетики мікроорганізмів, М., 1968;

8. Ратнер В. А., Принципи організації і механізми молекулярно-генетичних процесів, Новосибірськ, 1972;

9. Stent GS, Molecular genetics, SF, 1971; Eigen М., Selforganization of matter and the evolution of biological macromolecules, 'Naturwissenschaften', , Jg. 58, Н. 10; Baltimore D., Viral RNA-dependent DNA polymerase, 'Nature', 1970, v. 226, 5252;

10. Temin Н., Mizutani S., RNA-dependent DNA polymerase in virions of Rous sarcoma virus, 'Nature', 1970, v. 226, 5252;

11. Kacian DL [ao], In vitro synthesis of DNA components of human genes for globins, 'Nature. New Biology ', 1972 v. 235, 58.

12. http://bse.baiskan.com/1052/49433.html

13. http://eggs.at.ua/load/6-1-0-50

14 http://reff.net.ua/45899-Aminokisloty_i_RNK.html

15.http://uk.wikipedia.org/wiki/Генетика

ДОДАТКИ

Рис.1 Молекула ДНК.

Рис.2 Генетичний код

Размещено на Allbest.ru