Інтегрований урок хімія – основи здоров'я у 7 класі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтегрований урок хімія - основи здоров'я у 7 класі

Правила поводження в кабінеті хімії та правила техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті.

Мета: ознайомити учнів з правилами поводження в кабінеті хімії під час уроків, демонстрацій, лабораторних і практичних робіт, з основними правилами техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті; з'ясувати шкоду, якої може завдати недотримання цих правил; розширити та поглибити знання про правила надання першої медичної допомоги у випадку потрапляння шкідливих речовин на шкіру, в очі, дихальні шляхи та в разі опіків; на історичних прикладах показати шляхи розвитку правил техніки безпеки; розвивати креативність учнів.

Обладнання та матеріали: портрети вчених, комп'ютер, таблиці з техніки безпеки, лабораторний штатив, муфта, затискач, кільце, спиртівка, пробірко тримач, штатив для пробірок, пробірка, хімічні склянки.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Добрий день шановні друзі! Сідайте.

ІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Вступне слово вчителя хімії

Хімія - наука експериментальна і в процесі її вивчення виконується чимало лабораторних і практичних робіт.

«Вище за всі умоглядні знання та мистецтва стоїть уміння здійснювати досліди. І ця наука є царицею наук». Так сказав Роджер Бекон - монах англійського ордену францисканців, алхімік і філософ. Він уперше визначив склад чорного пороху; довів, що горіння речовин у закритих посудинах припиняється через відсутність повітря.

Чимало хімічних дослідів пов'язані з використанням небезпечних, отруйних та їдких речовин. Однак уже перші кроки розвитку хімії довели, що необхідно дотримуватись певних правил під час виконання різних дослідів. Ці правила повинен знати кожен. (слайд 4) І тема нашого уроку: «Правила поводження в кабінеті хімії та правила техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті.»

2. Історичний аспект виникнення правил техніки безпеки

Лікар і хімік Філіпп Аурел Теофаст Бомбаст фон Гогенхейм (1493-1541)назвав себе Парацельсом, тобто «тим, хто перевищує Цельса» - відомого давньоримського лікаря, одного з медичних авторитетів. Парацельс був реформатором алхімії та медицини, основоположником нового напрямку в алхімії,метою якого було широке використання хімічних речовин для лікування хвороб. Він уперше став застосовувати як ліки сполуки Купруму, Арсену, Аргентуму, Плюмбуму, Меркурію, Цинку й Феруму, дотримуючись суворого їх дозування.

Афоризм Парацельса: «Все є отрутою, і ніщо не позбавлене отруйності. Одна лише доза робить отруту непомітною».

У всі часи розвитку хімії хіміки, крім складу й опису вигляду речовини, з'ясовували її запах і смак. Не дивно, що опіки слизової оболонки носа й ротової порожнини, отруєння та інші травми постійно супроводжували їх роботу і робили її дуже небезпечною.

«Мефіль»

В одному старовинному рукописі згадується про те, як арабський алхімік, скуштувавши безбарвну рідину, одержану ним у результаті нагрівання сухої деревини в реторті, миттєво осліп.

Алхімік отримав деревний, або метиловий, спирт. Це дуже сильна отрута. Прийом всередину 10-20 мл цієї речовини призводить до втрати зору, а 30-50 мл - смертельна доза.

Аптекар-академік Карл Шеєле

Карл Вільгельм Шеєле (1742-1786) - видатний шведський хімік і фармацевт. У 32 роки був удостоєний звання члена Стокгольмської академії наук, і за своїми знаннями, набутими шляхом самоосвіти, перевищував багатьох академіків свого часу. Надзвичайна спостережливість, багата хімічна інтуїція і талант дозволили Шеєле відкрити сім нових хімічних елементів: Оксиген, Флуор, Хлор, Манган, Молібден, Барій і Вольфрам. Ніхто до Шеєле й після нього не відкривав так багато хімічних елементів.

Раптова смерть Шеєле була спричинена спробою визначити на смак синильну кислоту. Хіміки того часу, одержавши нову речовину, завжди її куштували. Шеєле вперше синтезував цю найсильнішу отруту. Він описав запах синильної кислои як запах гіркого мигдалю.

Запитання класу: (слайд 8) Який висновок можна зробити з вище наведених даних?

Вчитель ОБЖ: Який висновок можна зробити з вище наведених даних?

1 учень. До небезпечних хімічних речовин належать речовини, які при контакті з людиною можуть причинити ушкодження. Їх треба знати й обережно з ними поводитися.

2 учень. Отруйні речовини потрапляючи всередину організму, можуть викликати отруєння.

3 учень. Усі препарати побутової хімії можуть бути небезпечними, якщо вони потрапляють на шкіру або всередину організму, спричинивши отруєння або подразнення, опіки шкіри.

4 учень. При отруєнні не можна зволікати. Покличте на допомогу дорослих, зателефонуйте за номером 103 або 101 та чітко виконайте поради спеціаліста. Не викидайте упаковку (коробку, флакон), у якій була речовина, що спричинила отруєння. Лікар має знати який це препарат.

«Небезпечна проба»

Юстус фон Лібіх (1803-1873) - німецький професор органічної хімії, був видатним хіміком свого часу.

Ось як описує хімік, який працював разом з Лібіхом, один випадок. Входить Лібіх, у нього в руках склянка з притертою пробкою. «Нумо, оголіть руку», - говорить він асистенту та вологою пробкою торкається руки. «Пече, так? - спокійно питає Лібіх. - Я тільки-но одержав безводну мурашину кислоту». Після цієї проби у асистента залишився білий шрам на руці. А у самого Лібіха скочив пухир від бризок кислоти.

Крижаний оцет Ловіца

Тобі ас Єгорович Ловіц (1757-1804) - академік Петербурзької академії наук.

У 1793 році Ловіц уперше в світі одержав кристали оцтової кислоти, яку він назвав «крижаним оцтом», або «крижаною оцтовою кислотою». Він описав запах цих кристалів як запах розплавленого крижаного оцту, різкий нестерпний для носа. Смак дуже кислий. Одна краплина цього оцту на язику викликає біль, відчутну упродовж 20 годин.

У 1800 році Ловіц випадково пролив концентровану оцтову кислоту на стіл. Збираючи її фільтрувальним папером, він віджимав її пальцями над склянкою. Незабаром він помітив, що пальці втратили чутливість, побіліли й порозпухали. Через кілька днів шкіра на пальцях лопатись та відвалюватись великими клаптями.

Ловіц не дотримувався елементарної техніки безпеки під час проведення експериментів. Наприклад, для одержання низьких температур він змішував натрій гідроксид зі снігом голими руками (!), в результаті чого пальці рук були уражені наривами, позбавилися нігтів і виявилися частково відмороженими: температура суміші досягала -50°С. Після кожног7о експерименту Ловіц упродовж кількох місяців не міг працювати.

Запитання класу: (слайд 12) Які правила техніки безпеки ви могли б запропонувати за двома останніми фактами?

Учитель ОБЖ:

1 учень. З їдкими речовинами ( які потрапили на шкіру та викликають опік) можна працювати тільки користуючись засобами захисту: гумовими рукавичками або окулярами. Дуже небезпечним є потрапляння їдких речовин в очі.

2 учень. Засоби для миття ванни, знищення плям від іржі містять пекучі кислоти або луги. Потрапивши до організму вони спричиняють сильний біль у роті, горлі, дихальних шляхах, рясне виділення слини, блювоту з домішками крові. Не намагайтеся самостійно промити шлунок, це може посилити блювоту. Дайте потерпілому випити 3-4 склянки води і викличте лікаря.

3 учень. Потрапивши на шкіру чи в очі ці речовини спричиняють опіки. Людина відчуває пекучий біль, шкіра вкривається кіркою. У цьому разі промийте вражену ділянку шкіри або очі великою кількістю проточної води протягом 10-15 хв, поки не зникне специфічний запах. Для промивання ока струмінь води спрямуйте на його зовнішній куток. Напір води при цьому повинен бути слабким.

4 учень. Проте є речовини, які в жодному разі не можна змивати водою. То ж коли ви не знаєте, яка речовина потрапила на шкіру, струсіть її, накрийте цю ділянку шкіри сухою серветкою та негайно зверніться до медичного закладу.

Практична робота. Моделювання ситуації допомоги при потраплянні небезпечних хімічних речовин на шкіру.

1. Оціни ситуацію: Чим відрізняються дві ситуації і що треба родити в кожній з них?

1) на ранку нанесли розчин зелінки і ранка почала «щипати»;

2) на шкіру потрапив розчин відбілювача для білизни і шкіру почало «щіпати».

2. Оберіть правильні дії:

а) негайно промити уражене місце водою;

б) подмухати на нього;

в) витерти сухою ватою;

г) подивитися на упаковку речовини, якою капнули на руку.

Небезпечні досліди Гемфрі Деві з невідомими речовинами

Гемфрі Деві (1778-1829) - англійський хімік, засновник нової науки електротехніки, президент Лондонського наукового товариства - випробував на собі терапевтичну дію карбон моно оксиду (СО, чадного газу) і ледве не загинув. Одного разу в лабораторії розбилась склянка з нітроген моно оксидом N2О, і Деві відчув сильну п'янку дію цього газу. Виявилось, що під час вдихання цей газ викликає судомний сміх - звідси й назва «звеселяючий газ». Певний час серед молодих аристократів було модним відвідувати лабораторію Деві та, трохи подихавши цим газом та сп'янівши від нього, безпричинно сміятися, судомно рухатисяй, нарешті, засипати в безглуздій позі. У разі більшої кількості цей газ діє наркотично.

Деві випробував на собі дію метану. Перша ж порція метану, яку він вдихнув, паралізувала м'язи тіла, а друга й третя привели до втрати свідомості. Лаборант зумів вчасно закрити кран і Деві почав потроху повернутися до свідомості. Після цього досліду Деві тяжко хворів.

Запитання класу: (слайд 15) Як на вашу думку слід нюхати речовини?

Учитель ОБЖ:

1 учень. Потрапивши всередину організму, небезпечні хімічні речовини вражають органи дихання і травлення. Однак найбільш уразливі до їх дії нервові клітини головного мозку. Тому сильні отруєння засобами побутової хімії лікують тільки в лікарні в спеціалізованому відділенні використовуючи дуже складну апаратуру.

Учитель ОБЖ: Яку першу допомогу слід надати людині, яка вдихнула пари небезпечною речовини?

2 учень. Припинити доступ отрути, негайно помити руки, прополоскати водою ротову й носову порожнини, вмитися, помити волосся, прийняти душ з милом. Після душу одягти чистий одяг і випрати забруднений.

Перші жертви радіоактивності

Для виділення Полонію та Радію з радіоактивних руд подружжю П'єру та Марі Кюрі надали занедбаний сарай зі скляним дахом, який протікав під час дощу. Влітку в ньому було спекотно, а взимку холодно, незважаючи на розпечену залізну піч. У цьому сараї Марі та П'єр працювали з 1898 до 1902 р. Марі займалася хімічними операціями з вилучення Полонію та Радію, а П'єр вивчав фізичні властивості солей радіоактивних елементів. Вони не думали про випромінювання й не підозрювали про променеву хворобу. Радіоактивний пил носився в їхньому сараї, вони спокійно брали в руки сильно радіоактивні солі Радію та Полонію. Коли через 55 років після смерті П'єра Кюрі до лічильника радіоактивності піднесли аркуш з його блокноту, то прилад заскалило - настільки сильним було випромінювання паперового аркуша, що пролежав багато років.

Марі Кюрі померла 4 липня 1934 року від гострої злоякісної анемії, спричиненої переродженням кісткового мозку. До цього вона перенесла важку операцію на нирках, 4 операції на очах, їй загрожувала сліпота через катаракту на обох очах. Її переслідував постійний шум у вухах.

Запитання класу: Які правила поводження з радіоактивними речовинами?

Учитель ОБЖ: Які ви знаєте засоби захисту від опромінення організму радіоактивними речовинами?

1 учень. Перш за все необхідно захистити органи дихання: рот і ніс, використовуючи при цьому протигаз, респіратор, протипилову тканинну маску або ватно-марлеву пов'язку.

2 учень. Необхідно також захистити шкіру за допомогою загальновійськового комплекту.

Пірофор

Лаборант, наводячи лад у шафі з реактивами, знайшов у кутку стару банку з пробкою, залитою парафіном, та наполовину стертою етикеткою, на якій зміг прочитати одне слово - «пірофор». Недовго думаючи, лаборант викинув банку в корзину для сміття. Наступного дня, прийшовши на роботу, він дізнався, що його кімната повністю вигоріла, а пожежники ледве загасили вогонь. Причина пожежі крилася у безвідповідальному ставленні до хімічної речовини невідомого складу. «Пірофор» - суміш, що самозагоряється на повітрі. У банки, кинутої в корзину зі сміттям, мабуть, відкрилася пробка, і «пірофор» унаслідок контакту з повітрям спалахнув.

Запитання класу: Який висновок можна зробити на основі цього факту? Як необхідно поводитися з невідомими речовинами?

Учитель ОБЖ:

1 учень. Усі легкозаймисті речовини слід переносити та зберігати окремо від продуктів харчування, медикаментів у недоступних для дітей місцях. Їх не можна використовувати поблизу відкритого вогню, зберігати під прямими сонячними променями, нагрівати вище 50°C оскільки вони є вогненебезпечними. Не можна допускати потрапляння їх в очі.

Учитель ОБЖ: Нас оточує безліч різноманітних речовин. Із них виготовлені меблі, прилади. Як побудовані речовини та як їх використовувати, вивчає наука хімія. Ці речовини виробляють для блага людини, проте вони можуть завдати шкоди. Як бути і яких правил слід дотримуватись при використанні засобів побутової хімії?

2 учень. Неправильне використання ЗПХ стає причиною багатьох нещасних випадків тому пам'ятайте:

А) етикетки на засобах для чищення, барвниках, розчинниках, клеях попереджають про можливу небезпеку;

Б) вогненебезпечні речовини заборонено зберігати поряд з джерелом вогню, бо вони можуть спричинити пожежу;

В) якщо речовини шкідливі для шкіри слід працювати з ними в гумових рукавичках;

Г) під час використання аерозолів бажано користуватися захисною марлевою пов'язкою.

3 учень. І ще одна порада - ніколи не змішуйте хімічні речовини, бо може відбутися непередбачувана хімічна реакція і навіть вибух.

кабінет хімія безпека допомога

3. Інструктування з правил поводження в кабінеті хімії

Таких прикладів можна наводити чимало. Ви переконалися в тому, що багато хімічних дослідів пов'язані із застосуванням їдких, задушливих, отруйних і вогненебезпечних речовин. У зв'язку з цим існують правила, яких слід дотримуватись для запобігання травматизму.

Правила ці досить прості, але їх необхідно виконувати, оскільки зневажання ними може завдати шкоди здоров'ю та пошкодити одяг.

Робота з підручником.

Узагальнення та систематизація

Завдання 1. Уявіть собі, що ви виявили у своїй поштовій скриньці загадковий лист такого змісту:

Ваше життя в небезпеці!

Про що хотів попередити вас невідомий доброзичливець?

Починаючи рух з верхньої лівої клітинки, просувайтесь по горизонталі (ліворуч чи праворуч) або вертикалі (вгору чи вниз) таким чином, щоб з літер склалися слова. Рухатись по діагоналі не можна.

Завдання 2. Гра «Віриш - не віриш»

Учитель роздає картки із заздалегідь підготованими питаннями. Учні зачитують, дають коротку відповідь та коментар до неї. Наприклад:

1) Чи ти віриш, що склянки й банки з реактивами слід тримати закритими? (так, тому що…

· із відкритої посуди випаровуються реактиви, які можуть завдати шкоди нашому здоров'ю;

· зачепивши відкриту банку з реактивом, можна її перевернути і розлити чи розсипати речовину.

2) Чи віриш ти, що нагрівати пробірку з рідиною слід тримати її рукою поблизу отвору?

3) Чи віриш ти, що речовини можна куштувати?

4) Чи віриш ти, що дослід можна виконувати лише з дозволу та за вказівко вчителя?

5) Чи віриш ти, що для перевірки запаху речовини слід користуватися певними правилами?

6) Чи віриш ти, що для досліду необхідно використовувати будь-яку кількість речовини?

7) Чи віриш ти, що при потраплянні їдкої речовини на шкіру треба подмухати на це місце?

8) Чи віриш ти, що гасінні спиртівки її треба залити водою?

Размещено на Allbest.ru