Вплив добрив на врожайність

Калімагнезію можна застосовува-ти на всіх грунтах під усі культури і в першу чергу під тютюн, картоплю, бобові трави, виноград, цитрусові та інші чутливі до хлору культури.

Калійна сіль змішана (КС1+NаС1). Одержують механічним змішуванням хлористого калію з тонко розмеленим сильвінітом або каїні-том. Залежно від пропорції між хло-ристим калієм і сирими калійними со-лями містить 30--40 % К2О, 15--20 NaO, 39--52 % хлору.

Це сірувата з рожевими краплинами кристалічна сіль, при тривало-му зберіганні може злежуватись, в су-хому стані сіється задовільно.

Калімаг (калійно-магнієвий кон-центрат, калімаг флотаційний, збагачений каїніт) K2SO4·2MgSO4 містить 19% калію, 8-9% магнію і до 8 % хлору. Зернистий або гранульований продукт сірого кольору, який повністю проходить че-рез сито з отворами 5 мм.

Калімаг належить до безхлорних сірковмісних добрив, має добрі фізич-ні властивості: негігроскопічний, не злежується, дуже добре розсіюється, його можна змішувати з усіма видами добрив.

Хлористий калій електроліт від-працьований (хлоркалій електроліт), з домішками 30 % NаСІ, 2--3 % МgС12 , 16 % Nа2О і 0,2 % МgО містить 45 % К2О.

Негігроскопічний, не злежуєть-ся, добре розчиняється у воді, розсію-ваність добра, підкислює грунт. Дія на грунт така сама, як і хлористого калію. Виробляють у вигляді крупнозернистого порошку або гранул.

Перевозять в незатареному стані у критих вагонах. Його можна застосо-вувати на всіх ґрунтах в основному удобренні під всі сільськогосподарсь-кі культури, крім тютюну й інших чут-ливих до хлору культур.

Каїніт (КС1·MgSO4·3H2O) -- зерниста подрібнена до роз-мірів 4 мм каїнітова чи каїніто-ланг-бейнітова руда сірого, темного або червоного кольору. Містить подвійну сіль калію і магнію з великою меха-нічною домішкою хлористого натрію (45--47% від загальної маси), CаSO4, МgSO4 та сполуки заліза, які обумов-люють її колір. Вміст окису калію ко-ливається в межах 9,5--10,5 %. На 1 кг К2О в каїніті припадає 2--2,5 кг хлору. Цінним компонентом в добриві є окис магнію, вміст якого становить від 7 до 10 % (технічними умовами не регламентується). У зв'язку з цим каїніт можна застосовувати як комп-лексне калійно-магнієве добриво з урахуванням кількості в ньому натрію і хлору. Перевозять насипом в облад-наних щитами вагонах.

Каїніт малогігроскопічний, зле-жується, добре розчиняється у воді, в сухому стані відносно легко розсіює-ться.

Найбільший ефект дає внесення його під цукрові й кормові буряки, ка-пусту, конюшину та інші бобові тра-ви, які позитивно реагують на натрій і магній. Використо-вують каїніт також для виробництва концентрованих калійних добрив.

Полігаліт (К2SO4·MgSO4·xCaSO4·2H2O) -- важкорозчинна природна сіль сірчанокислого калію, магнію і кальцію. Вміст окису калію становить 10--12 %, окису магнію 6,5%, з домішками, %: К2SO4 --28,9; МgSO4 -- 20,0, СаSO4 --45,1, NaС1 -- 3,5 -- 5,2, нерозчинного залишку--10-- 20 %.

Поташ (вуглекислий калій, карбо-нат калію K2СОз) -- висококонцентроване порошкоподібне, легкорозчинне, високо гігроскопічне добриво з лужною реакцією, розсіюється погано, зв'язує-ться з ґрунтом і дуже підлуговує його. Через погані фізичні властивості по-таш в чистому вигляді майже не вико-ристовують.

Цементний калійний пил (К2SO4 з домішками силікату і карбонату каль-цію) -- відходи виробництва цементної промисловості, безхлорне калійне добриво. Містить 10--15 % К2О, гігро-скопічний, злежується, зв'язується ґрунтом і значно підлуговує його, роз-сіюється погано. До складу цементного пилу вхо-дять також магній, залізо, натрій, сір-ка та інші елементи. Враховуючи знач-ну порохуватість цементного пилу, його доцільно використовувати в су-міші з фрезерним торфом у співвідно-шенні 1:1.

Зола -- калійно-фосфорно-вапняне місцеве добриво. Містить калій, фосфор, кальцій і деякі мікроелемен-ти.

Калій в золі знаходиться у ви-гляді вуглекислого калію (К2СОз), добре розчиняється у воді і є най-кращою формою добрив для культур, чутливих до хлору. Зола містить вапно.

МІКРОДОБРИВА

Це різноманітні технічні солі, деякі відходи промисловості (марганцевий шлам, молібденові відходи електро-лампових заводів) та фрити (сплави скла з мікроелементами). Останні вхо-дять до складу органічних добрив. Вміст мікроелементів у підстилковому напівперепрілому гної в середньому становить: марганцю 201, міді 16, бору 20, кобальту 1, цинку 96 і молібдену 2 мг на 1 кг сухої речовини.

Мікродобрива можна вносити без-посередньо в грунт, а також застосо-вувати для позакореневого підживлен-ня рослин і передпосівної обробки на-сіння. Найкращим способом викорис-тання мікроелементів є введення їх до складу звичайних та комплексних мі-неральних добрив, але це питання до останнього часу не вирішене остаточно хімічною промисловістю. Виготовля-ють лише боратовий суперфосфат та незначну кількість бормагнієвих доб-рив.

Сульфат марганцю -- кристаліч-ний порошок білого або світло-сірого кольору, добре розчинний у воді. Для обробки насіння, позакореневого під-живлення рослин слід застосовувати 0,10 -- 0,50%-ний розчин сульфату мар-ганцю. Норма внесення в грунт стано-вить 5--15 кг/га сульфату марганцю.

З мінеральних добрив найбільш багатий на марганець фосфатшлак. Досить значна кількість цього елемен-та міститься в гною і низинному тор-фі. Всі види синтетичних селітр, сечо-вина, а також хлористий калій не міс-тять марганцю. Незначні домішки його знаходяться в сульфаті амонію.

Борні добрива.

Велике значення для одержання висо-ких урожаїв має вміст у ґрунті ру-хомих засвоюваних форм бору, який залежить від материнської породи, рослинності, ступеня окультуреності ґрунту, використання органічних і мі-неральних добрив.

Промисловість виробляє простий гранульований суперфосфат, збага-чений бором. Перспективними добри-вами, що містять бор, є подвійний су-перфосфат з бором і комплексні доб-рива з вмістом бору (нітрофоска, амо-фос та інші).

Для позакореневого підживлення й обробки насіння використовують бор-ну кислоту.

Борна кислота містить 17,1-- 17,3 % бору, її можна застосовувати для обробки насіння і позакореневого підживлення посівів, а. також вико-ристовувати як борний компонент для окладних і змішаних добрив. Для об-робки насіння і позакореневого під-живлення рослин використовують 0,05--0,1 %-ний розчин, а для поливу розсади -- 0,01--0,05%-ний розчин борної кислоти (від 1 до 5 г борної кислоти на 10 л води).

Простий гранульований суперфос-фат з бором містить 0,2 % бору. Ре-комендується вносити (під більш ви-могливі до бору культури) під перед-посівний обробіток ґрунту або в рядки при сівбі в прийнятих для фосфорних добрив нормах.

Подвійний гранульований супер-фосфат з бором містить не менше 0,4 % бору. Рекомендується вносити в прийнятих для фосфорних добрив нормах.

Бормагніеве добриво містить близь-ко 13 % борної кислоти, або 2,3 % бору і 14 % окислу магнію. Рекомен-дується вносити під передпосівний об-робіток грунту. Бор у добриві знаходиться у водороз-чинній формі, тому його з успіхом можна використовувати для позакоре-невого підживлення рослин, коли у них добре розвинуті листки.

Порошок, що містить бор, являє собою механічну суміш тонкоподрібне-ної борної кислоти (14--16%) і тех-нічного тальку.

Основний спосіб застосування бор-них добрив -- внесення їх під перед-посівну культивацію. Борні добрива та інші мікроелементи слід застосовувати лише при умові повного забезпечення рослин азотом, фосфором і калієм, їх можна вносити разом з азотними, фос-форними і калійними добривами, ре-тельно змішуючи всі компоненти перед внесенням. При нерівномірному розпо-ділі добрив по площі можуть утворю-ватись місця з високими концентрація-ми бору, що може негативно впливати на рослини.

Молібденові добрива.

Нестача молібдену проявляється головним чином при вирощуванні бо-бових трав, зернобобових, зернових, овочевих, лучних та деяких інших культур. Потреба рослин в молібдені підвищується при забезпеченні їх ос-новними елементами живлення (фос-фором та калієм -- для бобових і азо-том, фосфором та калієм для ово-чевих культур).

Як молібденові добрива викорис-товують солі та різні відходи, що міс-тять молібден.

Молібдат амонію, молібденово-кислий амоній містить 52 % молібде-ну, добре розчиняється у воді. З метою обпудрювання насіння молібдат амонію слід підсушити і ре-тельно подрібнити. Передпосівну об-робку насіння молібденом необхідно поєднувати з протруєнням.

Суперфосфат простий гранульова-ний з молібденом (0,1 % молібдену) застосовують у прийнятих для суперфосфату нормах.

Суперфосфат подвійний гранульований з молібденом (0,2 % молібдену) виготовляють змішуванням добавки, що містить молібден, перед грануля-цією.

Порошок, що містить молібден, являє собою механічну суміш тонко-подрібненого-сухого модібдату амонію і технічного тальку (вміст молібдену 40--45 %).

Відходи електролампової промис-ловості являють собою порошок, роз-чинний у воді, придатний для позако-реневого підживлення рослин. Вміст молібдену до 50 %. Використовують так само, як і молібдат амонію.

Мідні добрива.

Найбільша потреба в міді проявляєть-ся насамперед на осушених торф'яно-болотних ґрунтах при вирощуванні зернових, кормових, овочевих, техніч-них та інших культур. Нестачу міді можуть відчувати рослини на супіща-них і піщаних дерново-підзолистих ґрунтах. Найпоширенішими мідними добривами є піритні недогарки та мід-ний купорос.

Піритні недогарки -- відходи сір-чанокислого виробництва. Мідь у пі-ритних недогарках знаходиться у фор-мі сульфату, окислу, закису і сульфі-дів. З усіх форм водорозчинна і дос-тупна рослинам сульфатна мідь і ли-ше частково -- сульфідна. Однак ра-зом з міддю піритних недогарків у грунт потрапляє велика кількість ба-ласту, що неекономічне. Внаслідок ни-зького вмісту міді (близько 0,3 %) пі-ритні недогарки можуть мати тільки місцеве значення. Перевезення на знач-ні відстані пов'язане з додатковими витратами.

Сульфат міді, мідний купорос -- кристалічна сіль голубувато-синього кольору, що містить близько 25 % Cu. Добре розчинна у воді, тому її реко-мендується використовувати для перед-посівної обробки насіння і позакорене-вого підживлення. Застосовують при виготовленні одинарних і комплексних (складних і змішаних) добрив.

Порошок, що містить мідь (14-- 16 % CuSO4 або 5--6 % Cu), являє собою механічну суміш тонкоподрібне-ного сульфату міді та технічного таль-ку, застосовують для обробки насіння.

Мідно-калійні добрива містять 56,8 % К2О і 1,0 % Сu. Хлористий ка-лій з міддю, а також азотно-калійні мідні добрива та інші рекомендуються для внесення при передпосівному об-робітку . Мідні добрива діють протягом трьох-чотирьох років.

Цинкові добрива.

Застосовують сульфат цинку, а також деякі відходи промисловості, що міс-тять доступні для рослин форми цинку.

Сульфат цинку, сірчанокислий цинк -- кристалічна сіль сірувато-бі-лого кольору, розчинна у воді. Вміст цинку 25 %. Можна застосовувати для передпосівної обробки насіння і поза-кореневого підживлення рослин 0,05-- 0,1%-ний розчин сульфату цинку. Та-кий розчин можна застосовувати для обробки рослин одночасно з гербіцидами та інсектицидами.

Цинкове полімікродобриво (ПМУ-7) -- порошок темно-сірого кольору, містить 25 % Zп, 1 % МоОз, 0,4 Мn, 13 % СuO, а також залізо та інші .елементи. Можна застосовувати для передпосівної обробки насіння.

Порошок, що містить цинк, являє собою механічну суміш тонкоподріб-неного сухого сульфату цинку (18-22 %) і технічного тальку.

Одним із важливих факторів, що визначають ефективність цинкових доб-рив, є ступінь забезпеченості рослин іншими елементами живлення. Підви-щений рівень азотного живлення, а та-кож високі норми фосфорних добрив або велика кількість фосфору в ґрунті викликають підсилення цинкової не-достатності у рослин і збільшують по-требу в цинкових добривах.

Використовують сульфат і хлорид ко-бальту, а також промислові відходи, що містять кобальт.

Сульфат кобальту, сірчанокис-лий кобальт - червона кристалічна речовина, добре розчинна у воді. Містить близько 21 % кобальту.

Хлорид кобальту, хлористий ко-бальт - червоні або тем-но-рожеві кристали. Містить 2,7 % ко-бальту. При 20 °С на 35,7 % розчинний у воді.

Важлива умова (особливо при ок-ремому застосуванні) внесення мікро-добрив -- рівномірне розміщення їх у ґрунті. Надлишкова кількість мікро-елементів може призвести до негатив-ної дії, а занижені норми окремих мік-роелементів не дають ефекту.

Всі мікродобрива слід застосову-вати лише при забезпеченні сільсько-господарських культур макродобривами.

Залізні добрива потрібні рослинам в малих кількостях. Застосовують ці добрива насамперед у садах та на ви-ноградниках на карбонатних і сильно-вапнованих ґрунтах, де мало рухомо-го заліза. До залізних добрив нале-жать залізний купорос та хелати за-ліза.

Залізний купорос містить 47--53 % сірчанокислого закису заліза і являє собою речовину сірого кольору, часто з білим, жовтим або бурим нальотом. Добре розчиняється у воді.

Хелати заліза являють собою спо-луки органічних речовин з залізом, яке ґрунтом не поглинається і в той же час легко засвоюється рослинами. Хелати заліза використовують для позакореневого підживлення рослин з ознаками хлорозу в вечірні або ранко-ві години.

КОМПЛЕКСНІ МІНЕРАЛЬНІ ДОБРИВА

Комплексними називають мінеральні добрива з вмістом у поєднанні й різ-номанітному співвідношенні 2--3 і більше поживних елементів -- азоту, фосфору, калію, магнію, сірки і мікро-елементів. Залежно від способів ви-робництва їх поділяють на складні, змішані й складно-змішані, а також на тверді та рідкі.

До складних належать добрива, які містять 2--3 і більше поживних елементів і виготовляються в єдиному технологічному процесі. Наприклад, амофос, калійна селітра, нітрофос, нітрофоска, нітроамофоска.

Складно-змішані -- це добрива, які виготовляють змішуванням простих туків з додаванням рідких чи газопо-дібних речовин. При цьому утворюють-ся нові хімічні речовини.

До змішаних належать мінеральні добрива, які виготовляють при змішу-ванні двох або більше простих туків. Це механічна суміш з готових прос-тих добрив, переважно гранульованих туків.

До механічної суміші можуть вхо-дити і складні добрива.

Різноманітні технологічні процеси виробництва комплексних мінеральних добрив об'єднують в 4 групи: виготов-лення складних твердих добрив на ос-нові ортофосфорної та поліфосфорної кислот; виготовлення рідких складних добрив на основі ортофосфорної і по-ліфосфорної кислот; виготовлення твердих складних добрив на основі азотнокислотного розкладання природ-них фосфатів; виробництво складно-змішаних та змішаних добрив.

СКЛАДНІ ДОБРИВА

Фосфати амонію -- поширені й перспективні складні добрива, які містять азот і фосфор у водорозчинній формі. Во-ни висококонцентровані, добре грану-люються, довго зберігаються в грану-льованому стані, малогігроскопічні, мають добрі фізичні властивості, при-датні для змішування з багатьма азот-ними і фосфорно-калійними добрива-ми. До цього типу складних добрив належать амофос з вмістом 12 % азоту і 52 % фосфору та діамофос з вміс-том 18 % азоту й 48 % фосфору . Амофос стійкий про-ти підвищеної температури, в разі на-грівання лише при температурі 100-- 110 °С починає втрачати аміак, а діамофос втрачає аміак при температурі 70 °С і перетворюється в амофос. Амо-фос і діамофос можуть бути також компонентами при виготовленні зміша-них мінеральних добрив.

Амофос містить фосфору в чоти-ри рази більше, ніж азоту, тому при використанні цього добрива доводить-ся додавати певну кількість азотних добрив. Діамофос має сприятливіше для рослин співвідношення між азотом та фосфором, в якому на одну части-ну азоту припадає 2,5 частини фос-фору.

Застосовують фосфати амонію для передпосівного внесення та підживлен-ня технічних, зернових і овочевих культур.

Нітроамофоска -- потрійне склад-не добриво, містить по 17 % азоту, фосфору і калію. Загальний вміст -- 51% поживних ре-човин. Це висококонцентроване добри-во, має задовільні фізичні властивості, малогігроскопічне, не злежується, доб-ре розсіюється по полю, легко розчи-няється у воді і добре засвоюється рослинами.

Нітроамофоска та діамонітрофоска належать до універсальних складних мінеральних добрив, які ре-комендується застосовувати майже на всіх ґрунтах.

При нейтралізації суміші фосфор-ної і азотної кислот аміаком виготов-ляють нітрофос, який містить азоту 23--25 % і фосфору 22-- 19%. Нітрофос і діамонітрофос -- цін-ні комплексні добрива для застосуван-ня на забезпечених калієм грунтах.

Нітрофоски -- поширений вид складних мінеральних добрив.

Нітрат кальцію внаслідок його ве-ликої гігроскопічності є небажаною домішкою в добриві. Залежно від способу видалення роз-різняють такі нітрофоски: вимороже-ну -- одержують виморожуванням надлишку кальцієвої селітри амоніч зацією і додаванням хлористого або сірчанокислого калію; сірчанокислотну або сульфатну -- виготовляють при зв'язуванні надлишку кальцію сірча-ною кислотою або сульфатом амонію і додаванням хлористого чи сірчанокис-лого калію; карбонатну -- зв'язуванням надлишку кальцію вуглекислотою І до-даванням до одержаного продукту хлористого кальцію.

Встановлено, що нітрофоска за дією на врожай сільськогосподарських культур не поступається перед еквіва-лентною сумішкою простих добрив.

Нітрофоси виготовляють розкла-данням природних фосфатів азотною кислотою, але без додавання солей ка-лію. Вони містять 23,5--24 % азоту і 17--14 фосфору. Як і в нітрофосках, 55--65 % фосфору міститься у водорозчинній формі.

Карбоамофоска виготовляється на основі сплаву сечовини, фосфатів амо-нію і хлористого калію. Зазначені ком-поненти змішують, амонізують, грану-люють і висушують. Азот міститься в амідній та аміачній формах. Вміст та співвідношення поживних речовин в карбоамофосці становить N : Р : К як 17:17:17.

Карбоамофос виготовляють так са-мо, як і карбоамофоску, але без вве-дення хлористого калію, містить близь-ко 60 % поживних елементів (азоту і фосфору).

Карбоамофоска і карбоамофос ефективні в посівах різних сільсько-господарських культур. Проте на сіно-жатях і пасовищах при поверхневому внесенні діють гірше, ніж еквівалент-ний набір простих добрив.

РІДКІ КОМПЛЕКСНІ ДОБРИВА (РКД)

Це водні розчини солей і кислот, які містять 2--3 поживних елементи. За-стосування РКД має ряд переваг. На відміну від рідких азотних добрив, РКД легше зберігати і вносити в грунт, бо вони не містять вільного аміаку. Крім того, не потребують герметичне закритої тари, їх можна вносити по-верхнево з наступним загортанням у грунт бороною, культиватором чи плу-гом. Застосування РКД дає можли-вість механізувати трудомісткі проце-си навантаження і розвантаження, лік-відувати втрати під час їх транспортування, зберігання та внесення.

Кристалін -- новий вид складного азотно-фосфорно-калійного мінераль-ного добрива. Виробляється в нашій країні і за рубежем декілька марок цього добрива з різним співвідношен-ням NРК. Він повністю розчиняється у воді, тому незамінний у звичайних і гідропонних теплицях при вирощу-ванні овочевих та інших цінних куль-тур. На відміну від інших добрив, май: же не містить хлору і його можна використовувати в суміші з мікроелементами. Добриво придатне для засто-сування в блокових теплицях у вигля-ді водного розчину через автоматизо-вану систему дощування, а також в поєднанні із зрошенням при вирощу-ванні цінних культурних рослин в полі. Калійна селітра містить 13,8 % азоту і 46,5 % К2О. Являє собою білий криста-лічний порошок, мало гігроскопічний, добре розчинний у воді. Виготовляють конверсійним способом, який ґрунтується на обмінному розкладі азотнокис-лого натрію і хлористого калію. У ка-лійній селітрі несприятливе співвідношення між азотом і калієм, тому при використанні її під окремі сільськогос-подарські культури потрібно додавати азот, а також фосфор. Суміші добрив, виготовлені з використанням калійної селітри, мають добрі фізичні власти-вості. Калійну селітру застосовують для удобрення чутливих до хлору культур.

ЗМІШАНІ ДОБРИВА

Змішані добрива одержують змішу-ванням двох і більше простих добрив, їх об'єднують у дві групи: тверді й рідкі.

Тверді змішані добрива можуть бути виготовлені на основі порошко-подібних чи гранульованих форм про-стих добрив. Рідкі змішані мінеральні добрива одержують у вигляді розчи-нів або суспензій, які виготовляють гарячим і холодним способами.

Змішані добрива, виготовлені з простого суперфосфату та інших доб-рив, містять близько 30% поживних речовин, а якщо замість простого су-перфосфату використовують фосфати амонію чи подвійний суперфосфат, їх концентрація становить 54--60 %.

Для поліпшення фізичних власти-востей добрив велике значення має до-давання під час змішування 5--15 % маси суміші нейтралізуючих добавок

ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ЗМІНИ ЯКОСТІ ВРОЖАЮ ЗАЛЕЖНО ВІД УМОВ ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН

Ріст та розвиток рослин, формування і нагромадження органічних речовин врожаю -- все це є наслідком взаємо-зв'язаних процесів обміну речовин, спрямованість та інтенсивність яких у свою чергу залежать від умов вирощу-вання та біологічних особливостей культур. На якість врожаю значно впливають добрива. Для більшості рослин вирішальне значення мають азотні добрива. Так, для формування врожаю пшениці необхідні всі елемен-ти живлення, але провідним з них є азот, від кількості якого та співвідно-шення з іншими елементами залежить нагромадження білкових сполук. По-рушення співвідношення між азотом, фосфором і калієм на користь першого призводить до вилягання посівів, внаслідок чого погіршується якість хлібів. Нагромадженню білкових сполук сприяє також забезпечення рослин марганцем.

У зернобобових, в яких частково потреба у азоті задовольняється за рахунок біологічного азоту, якість зерна та зеленої маси залежить від рівня фосфорного і калійного живлен-ня, що має узгоджуватись з кількістю засвоєного рослинами азоту.

У багатьох культурних рослин якість врожаю визначається вуглевод-ними речовинами (крохмаль, цукор,, целюлоза) чи продуктами їх перетво-рення (жири, ефірні олії, пектинові речовини, органічні кислоти тощо). Для них фосфорне й калійне живлен-ня має переважати над азотним.

Якість урожаю залежить від фор-ми добрива. Так, аміачний азот сприяє синтезу цукрів, крохмалю, кліткови-ни, жиру, каучуку, а нітратний--ор-ганічних кислот.

Калійні добрива з великим вмістом хлору пригнічують утворення за-пасних білків і вуглеводів. Наявність сірки в добриві, навпаки, сприяє цьому процесу.

Застосування необґрунтовано ви-соких норм неконцентрованих фосфа-тів може призвести до нагромадження в ґрунті фтору, який являє велику за-грозу для людини і тварин. Зараз кіль-кість фтору, що надходить в грунт з фосфорними добривами, незначна і не становить загрози забруднення нав-колишнього середовища. Вапнування ґрунту запобігає надходженню в рос-лини цього елемента з ґрунту і доб-рив.

Надлишкове внесення калійних добрив підвищує забруднення ґрунтів хлором.