Археологічні пам'ятки Одеси

Враховуючи усі ці здобутки керівництво музею (І. Т. Черняков) поставило питання про переорганізацію музею із Міністерства культури в Академію наук. Це питання було вирішено позитивно. В 1971 році музей ста академічним закладом. Значний розкиток археології в Одесі призвів до появи спеціального відділу археології Північно - Західного Причорномор'я Інституту археології АН УРСР.

Його створення було зумовлене широко розпочатими на той час новими експедиціями, які працювали в зоні будівництва водних каналів, інших об'єктів народного господарства. Ініціатором створення відділу, був видатний вчений, дослідник палеоліту В. Н. Станко (1937 - 2008 рр.) Але скорим часом стало зрозуміло, що робота відділу Інституту і робота музею - це різні речі⁵. Музей, окрім занять науковою діяльністю - являється ще й сховищем старожитностей. Ця робота по обліку, збереженню предметів - займали левову частку часу. І поступово від ідеї об'єднання відділу і музею - в єдину структуру поступово відійшли.

Хоча сам Станко мріяв створити в Одесі повноцінний науковий центр, який мав у собі функції і польових досліджень, і їх наукову обробку, і функції зберігаючі - музейні. Співпраця музею і відділу збереглась і про функціонувала аж до серпня 1991 року - єдиною профсоюзною і партійною організацією. В кінці 80 - х - початку 90 - х рр. в музеї начислювалось 7 кандидатів наук. На жаль, ці важливі організаційно - юридичні зміни співпали з загальною економічною кризою, яка охопила в 90 - ті роки ХХ століття усі пострадянські республіки, в тому числі і Україну.

Повністю було зупинене бюджетне фінансування експедицій, перебої з заробітною платнею були постійними (хоча уже й академічною). Доводилось шукати різнобічні джерела надання грошей для того, щоб вести нормальну науково - дослідницьку роботу. Тут також зіграла свою роль і його відомість музею і його колекцій усьому світу.

Так, 1991 року відбулася перша міжнародна експедиція зі спеціалістами із Італії. Вона проводила підводні дослідження в районі о. Зміїного. В 1995 р. почала роботу,яка продовжується і по сьогодення, спільна україно - польська експедиція з розкопів міста Ніконія (керівники Н. М. Секерська, С. Б. Охотніков). З польської сторони в ній беруть участь викладачі і студенти Університету ім. М. Коперника (м. Торунь). З 1998 р. - по 2007 р. працювала спільна експедиція музею і Ягеллонського університету (м. Краків, яка досліджувала городище у с. Кошари (керівники Я. Хохоровський, Я. Бодзек).

Так поступово налагоджувалась робота і по експедиціям, і по виданням. За рахунок спонсорів було видано декілька збірників статтей, монографій. Відбулось декілька наукових конференцій - з історії і археології Нижнього Придністров'я (1991, 1995 рр.), 40 - річчя розкопок Ніконія (1997 р.), пам'яті професора П. О. Каришковського (1991, 1996, 1998 рр.)

Професор П. О. Каришковський (1921 - 1988 рр.) починав свою діяльність в Одеському археологічному музеї, але навіть після свого переходу в Одеський університет не втратив зв'язок з музеєм. Видатний нумізмат, епіграфіст публікував безліч стародавніх пам'ятників із зібрань музею, допомагав його працівникам словом і ділом.

Окрім самого музею в 90 - ті роки в Одесі зорганізувались ще декілька закладів археологічного профілю (напрямку). Це, уже згаданий вище відділ археології Північно - Західного Причорномор'я, який з 1991 року очолює Т. Л. Самойлова. Його працівники розроблюють проблеми палеоекономіки і палеоекології в кам'яному віці (В. Н. Станко, Т. Н. Швайко).

Продовжуються роботи в районі новобудов і тісно пов'язана з цим проблематика епохи енеоліту - бронзи (І. Т. Черняков, Л. В. Суботін). Проводяться дослідження скіфів, сарматів, племен черняхівської культури і пізніх кочівників.

Продовжуються розкопки і дослідження античної Тіри (Т. Л. Самойлова). В 1993 р. в склад відділу входить Миколаєвська експедиція. В 1993 році на історичному факультеті ОДУ ім. І. І. Мечникова організована кафедра археологі та етнології, завідуючим яко став В. Н. Станко, а зараз очолює О. В. Сминтина. До цього часу вивченням археологі як науки велось на кафедрі історії стародавнього світу і середніх віків ( О. А. Радзиховська, Т. О. Ізбаш, Р. Д. Бондар).

На кафедрі археології і етнології проводяться обширні дослідження пам'ятників кам'яного віку ( О. В. Сминтина), римського часу ( О. М. Дзиговський), нумізматики ( С. А. Булатович). Кафедро сумісно з Одеським музеєм проведено декілька наукових конференцій : "Читання пам'яті професора П. О. Каришковського" (2001, 2004, 2006, 2008). Деканом історичного факультету університету з 2003 року являється В. Г. Кушнір.

В Південноукраїнському (Національному з 2009 року) педагогічному університеті ім. К. Д. Ушинського кафедра всесвітньої історії також почала проводити археологічні дослідження (А. О. Добролюбський, А. Красножон), зосередившись в основному на центрі сучасної Одеси⁶.

Окрім традиційних закладів в 90 - ті роки в Одесі існувало декілька новоорганізованих організацій пов'язаних з вивченням археологічних пам'яток.

Це, Одеська охоронна археологічна експедиція Управління культури Одеського облвиконкому, Одеський охоронний археологічний центр Обласної організації Українського суспільства охорони пам'ятників історії і культури (Є. Ю. Новицький, С. В. Іванова).

Всі ці структури в кінці - послужили основою для створення Управління охорони об'єктів культурного спадку Одеської облдержадміністрації, однією із найважливіших і успішно виконаних завдань якого, стало охорона і дослідження археологічних пам'ятників на території Одеської області. В кінці 90 - х років при фінансовій підтримці Управління здійснилось проведення декількох міжнародних експедицій. В Тірі - сумісно з Інститутом фракології і музеєм м. Бреіла (Румунія), в низинах Дунаю - українсько - румунсько - молдавська експедиція в поселеннях Новосельське і Орловка, обстеження пам'ятників в районі оз. Катлабух.

На початку ХХІ століття робота Управління ще більше активізувалась, чому дозволяло співпраця з музеєм і відділом Північно - Західного Причорномор'я. Перше десятиліття нового століття увінчалось багатьма етапними подіями, ще раз підкресливши головну роль музею в археологічному житті міста. В результаті співпраці з Грецьким фондом культури (філіал в Одесі) - було проведено декілька виставок, видано книги і завдяки професору В. Карагеоргісу було налагоджено контакт з Фондом А. Левентіса (Кіпр).

Цей фонд відомий своєю підтримкою всіх форм культорної діяльності, так чи інакше пов'язаних з Кіпром. Він працював в таких всесвітньо відомих музеях як Метрополітен (Ньо - Йорк, США), Лувр (Париж, Франція), Британський (Лондом, Великобританія). Подібна спонсорська допомога була надана і нашому музею. В результаті в музеї проведений ремонт, зроблена експозиції європейського рівня. Не менш важливим стала подія проведення в 2006 році міжнародної виставки в м. Краків (Польща). На ній було продемонстровано 511 експонатів музею, випущений каталог.

Вона стала найбільшою виставкою України, яку було організовано за межами держави. Також вона мала значний внесок не тільки в Європі, а і усьому світі. В результаті колекції музею запрошені для участі в інших міжнародних проектах - 2007 р., виставка "Золото кочівників степів" із колекцій музеїв України (м. Тренто, Італія), в 2008 р. "Загадки України. Знаменита трипільська культура" (м. Торонто, Канада)⁷.

Експозиційна діяльність музею виразилась не тільки в організації і участі в виставках, але і в створенні нових експозицій за його межами. В тому ж 2008 році на о. Зміїному за участі працівників Одеського історико - краєзнавчого музею відкрито історико - археологічний музей, основну частину якого склали предмети, знайдені при розкопках на самому острові.

В самому центрі Одеси - на Приморському бульварі проведено охоронно - реставраційні роботи на поселенні V - ІІІ ст. до н. е.. Розкопки були законсервовані і розташовані під накриття. Подібний археологічний "музей під відкритим небом" споруджений вперше не тільки в нашому місті, но і по всій Україні. Накопичені за майже двохсотрічну історію музею матеріали - старанно охороняються, вивчаються.

Вони представляють собою окреме, особливе уявлення серед багатьох колекційних зібрань не тільки нашої країни, але і Європи. Тому не случаймо на цьому етапі розвитку музею стало присвоєння його колекціям статусу "Національного надбання"

Висновки

Археологія -- наука романтична, сповнена очікувань і несподіванок, а інколи -- й розчарувань. її розвиток детермінується питаннями, якими постійно переймається археолог, прагнучи проникнути в таємниці й загадки минулого, шукаючи на них відповіді й у інших фахівців.

Інколи через це археологію характеризують як науку не самостійну, забуваючи, що саме вона поставила собі на службу інші науки і навіть спричинила появу нових галузей та методів дослідження: палеозоології, палеоботаніки, дендрохронології та інших методів датування.

Ніякої цінності самі по собі, поза контекстом археологічних досліджень вони не мають. Водночас археологи користуються здобутками інших наук (етнології, демографії, екології, фізичної антропології, генетики, лінгвістики) для осмислення минулого. Це визначає сутність археології як науки комплексної й безкінечно перспективної, яка постійно нарощує свій джерельний потенціал не лише кількісно, а й якісно, відкриваючи все нову й нову інформацію. Інакше й не може бути -- адже йдеться про історію людства.

В історії формування науки про старожитності півдня України особливе місце займає Одеса - не тільки великий адміністративний центр, але і інтелектуальна "столиця" цього краю. Одеса, як історичний та культурний феномен появляється більше як 200 років тому. Вивченню цього феномену присвячено багато статтей і книг. Але існує іще одна сторона культурного життя Одеси, яка також виділяє ї із багатьох інших міст. Мова йде про археологічну науку, яка зароджується тут фактично разом із містом.

Саме місце розташування Одеси - на березі моря, в плодовитих степах призводить до того, що тут залишають свої сліди різні племена та народи, які заселяли дану територію в стародавні часи сучасно України. Все це призводить до формування міцного центру науки про старожитності і археології. Практично з перших років свого існування наше місто заохочувало людей, які свідомо цікавились далеким минулим причорноморських степів. Вони знаходили сліди перебування тут стародавніх людей, їх поселень, могили, окремі речі.

Поступове накопичення таких пам'яток і відомостей приводить до впевненості в необхідності не тільки зберігати чи оберігати, але і вивчати, досліджувати, публікувати.

Одеса і тут була на передових позиціях. Саме в нашому місті в 1825 році появився і до цих пір працює і існує Археологічний музей, а в 1839 р. - виникло Товариство історії і старожитностей. Це були, по суті, перші паростки формування археології, як самостійної наукової дисципліни. Яскравим прикладом цього являються "Записки" Товариства - унікальний альманах, який видавався протягом 75 років - до 1919 р.

Наступним етапом потрібно вважати 1920 - 1970 рр., коли музей - не дивлячись на ряд важких подій зовнішнього ( ІІ світова війна) і внутрішнього характеру, продовжував залишатись археологічним центром, джерелом унікальни експонатів. Це привертало увагу як і велико кількості людей, так і спеціалістів, утворивших в 1959 р. об'єднання, яке відродило традиції ХІХ століття - Одеське археологічне товариство.

Початок новому, сучасному етапові - був покладений в 1971 році - коли музей увійшов у структуру Академії наук і увібрав у себе ознаки не тільки унікального схову старожитностей, але і одного із ведучих науково - дослідницьких центрів археологічної науки. Участь і організація масштабних виставок в країні і за кордоном, видання фундаментальних збірників статтей і монографій принесли музею заслужену світову славу.

Охоплення дослідженнями всієї України, долученим до нього пронесу нових учених дало можливість подавнити історію наших земель до раннього палеоліту -- до 1 млн років тому, заповнити цей довжелезний період тисячами пам'яток і десятками археологічних культур, вибудувати їхню хронологію й періодизацію, висловити ідеї, що зачіпають буквально усі аспекти суспільного життя походження й етнічної інтерпретації творців певних явиш, моделей господарчої адаптації в різні періоди та в різних природних умовах, соціальної організації, матеріального й духовного потенціалу людських колективів.

Список джерел та літератури

Опубліковані джерела

Вісник Одеської Комісії Краєзнавства при УАН. № 2-3. - Одеса: - С. 46

Виндинг В.В. Сборник постановлений и распоряжений начальства по университету св. Владимира и прочим русским университетам. - К., 1872. - 320 c

3аремба С. Українське товариство охорони пам'яток історії і культури.Історичний нарис. -- К.: Логос, 1998. -- С. 53

Гудкова А.Ф., Охотников С.Б., Субботин Л.В., Черняков И.Т. Археологические памятники Одесской области: справочник. - Одесса, 1991. - С. 75

История археологической науки на Юге Украины в первые годы советской власти. Сергей Степанович Дложевский (1889 - 1930) [Електронний ресурс] / И.Корпусова, Т.Полесина // Одеського Історико-Краєзнавчого Музею. - 2007. - № 5. - Режим доступу до журн.: http://www.history.odessa.ua/publication5/ stat09.htm

Кутузова И., Костромина Т. Город-герой помнит их имена // Одесі -- 200. Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції, присвяченої 200-річчю міста. -- Одеса, 1994. -- С. 65-66

Матяш І. Джерела до вивчення історії архівної освіти в Україні 1920-1930- х років / І. Матяш // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: міжвідомчий збірник наукових праць. - 2001. - Вип.3 - С. 271-302

Научно-исследовательская работа Одесского археологического института (Из отчета Института за 1921-1922 г.) // Наука на Украине. Орган Научного комитета Укрглавпрофобра. - №4. - 1922. - С. 372-373

Сахаров A.M. Про деякі питання історіографії історіографічних досліджень // Вісник Московського університету. Серія історії/ № 6. - М.: 1980. -С . 15

Ашрафіан А.А. Одеське археологічне товариство. "Матеріали з археології Північного Причорномор'я"/ № 3. - К.: 1960. - С. 64

Базилевич В. Киевский археологический институт / В. Базилевич // Борьба классов. - №1-2. - 1924. - С. 381-382.

Боровой С.Я. К истории создания Одесского археологического института и его археографического отделения / С.Я. Боровой // Археографический ежегодник за 1978 год. - М., 1979. - С. 96-101

Боровой С.Я. К истории создания Одесского археологического института и его археографического отделения / С.Я. Боровой // Археографический ежегодник за 1978 год. - М., 1979. - С. 140 - 145

3аремба С. Українське товариство охорони пам'яток історії і культури.Історичний нарис. -- К.: Логос, 1998. -- С. 53

Зевелев А.І. Історіографічні дослідження: методологічні аспекти. -М.: 1987. - С. 25

Іванова С.В.,Ветчиннікова Н.Є. Поселення епохи бронзи та заліза в Одеській області // Археологія. - 1989. - № 2. - С. 56-63

Красковский В.И. Памятники палеолита и мезолита Северо-Западного Причерноморья: археологическая карта. - К., 1978.; Сапожников И.В. Из истории изучения каменного века Северо-Западного Причерноморья // Новые исследования по археологии Северо-Западного Причерноморья. - 1986. - С. 160-164

Константинеску Л. Традиційна археографія в курсах Київського археологічного інституту (інформативне повідомлення) / Л. Константинеску // Матеріали ювілейної конференції, присвяченої 150-річчю Київської археографічної комісії (Київ-Седнів, 18-21 жовтня 1993). - К., 1997. - С. 103-123.

Курінний П. Історія Археологічного знання про Україну / П. Курінний. - Мюнхен, 1970. - С. 136.

Левченко В.В. Історія Одеського інституту народної освіти (1920-1930-ті роки): позитивний досвід невдалого експерименту: монографія / В.В. Левченко. - Одеса: ТЕС, 2010. - С. 430 - 432

Левченко В.В. Краєзнавство в Одеському інституті народної освіти (1920- 1930 рр.): становлення, напрями, традиції / В.В. Левченко // Краєзнавство. - №2. - 2011. - С. 14-24

Матяш И.Б. Археологические институты в Украине: вклад в развитие архивного образования / И. Матяш.Отечественные архивы. - 1999. - №6. - С. 27-35

Матяш І.Б. Архівна наука і освіта в Україні 1920-1930-х років / І.Б. Матяш. - К., 2000. - С. 591

Охотников С.Б. Археология в Одессе. 185 лет Одесскому археологическому музею . - Одесса: СМИЛ, 2010. - С. 160

Полонська-Василенко Н. Спогади / [упоряд. В. Шевчук]. - К.: Вид. дім "Києво - Могилянська академія", 2011. - С. 500

Сапожников І.В., Сапожникова Г.В. Археологічні пам'ятки // Край Овідія: археологія і історія Овідіопольського району. - Одеса, 2005. - С. 8-50

Семенів М. Бібліографія праць проф. Дложевського // Записки Українського бібліографічного товариства в Одесі. - Одеса, 1930. - Ч. 4. - С. 95

Семенів М. Бібліографія праць проф. Дложевського // Записки Українського бібліографічного товариства в Одесі. - Одеса, 1930. - Ч. 4. - С. 100

Слабченко М. Культурно-наукове життя Одеси 1914-1924 рр. / М. Слабченко // Україна. - 1925. - С. 179-183

Фабрициус И.В. Археологическая карта Причерноморья Украинской ССР. Вып. І. - К., 1951. - С. 152

Шелов Д. Ш.Создание Одесского археологического общества. "Советская археология"// № 3. - М.: 1959. - С. 24

Шульц П.Н. Сообщения государственной академии истории материальной культуры. № 1. - М.:1931. - С. 31 -32.

Юркова О. Митрофан Довнар-Запольський та Донський археологічний інститут: точка перетину / О. Юркова // Архіви України. - 2009. - №5(265). - С. 220-228

Размещено на Allbest.ru