Історичні аспекти і стилістичні особливості розвитку архітектури Львова

Внесені корективи вплинули на загальний вигляд споруди. Церква Успіння Богородиці гідно завершила ансамбль. Створений в період найбільшого розгулу католицької реакції, ансамбль виражав під релігійною оболонкою політичний протест проти національного гноблення і водночас втілював ідею згуртованості широких верств українського народу.

Вся ця забудова, виконана італійськими й українськими майстрами під пильним наглядом української громади міста Львова, підтверджує думку про творче єднання італійського мистецтва з традиціями української культури. Велика спадщина українського зодчества сприймалася італійцями з великою пошаною. Під впливом місцевого середовища італійський ренесанс мінявся до невпізнанності, зливався з місцевою традицією. Кожний з прибулих будівничих, поріднившись з українською культурою, далеко відійшов, кажучи словами сучасного німецького дослідника Г. Вайдгасса, «від властивого на його батьківщині розуміння форм і зрісся з естетичним світом слов'янського Сходу».

Жодна з пам'яток, які споруджувалися за проектами Павла Римлянина, не досягла рівня Успенської церкви ні глибиною змісту, ні чистотою стилю, ні втіленням естетично-суспільного ідеалу. Свідченням цього є хоча б костьол з монастирем бенедиктинок (90-ті роки XVI ст.). Ця компактна група споруд, розташованих за міськими мурами, враховувала основну засаду -- обороноздатність. Незважаючи на власноручний проект Павла Римлянина, тут важко впізнати справді творчий почерк. Будівництво здійснювалося за внесеними, очевидно, самим автором поправками. Замкнута похмурість споруд, поставлених під кутом до вулиці на квадраті невеликого двору, дещо пом'якшувалася високою вежею. Як і в ансамблі Руської вулиці, забудову також пронизує тема арки й трикратного членування (лоджія монастиря, прорізи по вертикалі вежі та аритмічна стіна костьолу), що створює абстрактний образ. Ансамбль не став високим ренесансним досягненням, його стильовий розлад, співзвучний тогочасній атмосфері контрреформації, приховує тенденцію до маньєризму.

Набагато цікавішим твором Павла Римлянина був бернардинський костьол. Храм, будівництво якого розпочалося 1600 р., мав стати найкращим у Львові, відзначатися чистотою ренесансного стилю. Павло знову звернувся до римської дорики, до мужніх і простих форм, позначених величавим спокоєм. Костьол проектувався як трьохнефна базиліка з акцентом на центральному нефі, який з фасаду пов'язувався б з бічними нефами, декоративними волютами. Та бернардинський капітул, знаходячись у руслі контрреформаційного ажіотажу, критично поставився до запропонованого Римлянином стильового монізму. Він був невдоволений низьким, надто «аскетизованим» фасадом. Його ідеалом був створений у 1587--1600 рр. архітектором Бернардо Морандо костьол для бернардинців у місті Замостя. Подібну споруду бажав бачити капітул і у Львові. Не виключено, що Павло відвідав Замостя (Бернар-до Морандо до від'їзду в Замостя працював у Львові і звідти підтримував з містом зв'язки 24) і дещо змінив свій проект. Це особливо помітно в інтер'єрі та на фасаді (наприклад, кругле вікно -- готичний елемент, близький венеціанцеві Морандо).

Незгода між архітектором і капітулом 1609 р. призвела до розриву. З 1613 р. будівництво костьолу продовжував Амвросій Прихильний. В інтер'єрі робота велася згідно з розробленими Римлянином проектами. Фасад же доповнився скульптурним декором, що значно пом'якшило стриманість архітектонічно-конструктивної основи. Декоративні прикраси були запозичені з арсеналу нідерландського маньєризму, їх автор невідомий, можливо, це твори Андрія Бемера -- вроцлавського архітектора і скульптора, який прийняв Львівське міське право 1592 р. 26 Бемер на замовлення Мартина Камп'яна в ті роки споруджував у Львові вежу для ратуші. Однотипна вежа з'явилась тоді і біля бернардинського костьолу.

Маньєристичні шати на римській дориці костьолу мали вигляд абстрактних схем, проте були схвально прийняті сучасниками, а споруду віднесено до найоригінальніших пам'яток у Львові. Але.чи цією поверховою мальовничістю приховувалася духовна криза.

Участь Павла Римлянина в спорудженні усипальниці -- каплиці Камп'янів -- зводилася лише до створення фасадної стіни, яка і складає головну цінність цього скромного об'єкта. Будівництво, розпочате львівським патрицієм Павлом Камп'яном наприкінці XVI ст., тривало майже три десятиліття XVII ст. і мало кілька фаз. Генріх Горст, нідерландський будівничий і скульптор, який працював у Львові у 1573--1590 роках, крім загальної конструкції просторового кубу (каплиця не має купольного завершення), був також автором інтер'єрного обрамлення: вівтаря, цоколя епітафій. Павло Римлянин надав північній стіні значення фасаду. Пізніше Андрій Бемер вніс у фасадну стіну доповнення, які змінили масштаб ордерного каркаса. Це -- три рельєфи про страсті Ісуса Христа.

Отже, процес еволюції проходив складний шлях - від суворої спартанської простоти, через високу художню довершеність з чітким стильовим визначенням, до деконструкції та ускладнення фасаду декоративно-скульптурнимн елементами.

Римська дорнка каплиці Камп'янів, безсумнівно, належала Павлові Римлянину. Ордерний каркас, здіймаючись на цоколі, займав всю площу торцевої стіни. Його мотив (сліпі арки між пілястрами і фриз з метопами й тригліфами), по суті, був певним повторенням бічної стіни Успенської церкви. Тут все було узгоджено з математичною точністю за принципом рівноваги й симетрії. На зміну цільності фасаду вплинула декорація каплиці Боїмів, перед пишністю якої каплиця Камп'янів здавалася позбавленою тематичної пластики. І честолюбний замовник зважився на докорінну переробку фасаду. Новому будівничому довелось заради трьох рельєфів на теми пасій Христа, виготовлених за гравюрами нідерландських художників, зменшити пропорції ордерного каркаса. Він призначив їм місце в арочних полях. Таким чином, як і в каплиці Боїмів, тут першочергового значення набув скульптурний рельєф. Повного розладнання зазнала система дорики: фриз своїми деталями не збігався з пілястрами, порушилася ритмічність відповідності метоп з інтерколумніями. Звільнену вгорі площину стіни над ордерним каркасом заповнено трьома рельєфами з символічним зображенням.

Нові елементи й рельєфи з картушами, звичайно, сприяють декоративності. Але каплиця Камп'янів складається з окремих розрізнених частин, тому позбавлена внутрішньої органічної єдності. Стримуючим ядром виступає дорійська аркада, яка й визначає стильову своєрідність споруди.

Цьому шедеврові Павла Римлянина не судилося повністю зберегтися -- залишився лише слабкий відгомін творчої ідеї майстра. Внесені зміни стали приводом для сумнівів щодо авторства Римлянина. Невдача ного художньої концепції намітилася в бернардинському костьолі і завершилася в каплиці Камп'янів. Не помічаючи фсодально-католицької реакції, архітектор творив, збагачений арсеналом ренесансних переконань. Він відстоював вартість людської особистості, її гармонійний зв'язок з оточенням. Головне скерування свого мистецтва -- втілення гармонії і героїчної мужності -- йому вдалося здійснити тільки в ансамблі, що знаходиться на Руській вулиці. Тут ідеали зодчого відповідали своїм гуманізмом та щирістю українській народній будівельній естетиці, яка все вагоміше утверджувалася у міській мурованій архітектурі.

В культурі Львова розглянутого періоду, зокрема в мистецтві, знайшли відображення складність тогочасного суспільного життя, світлі гуманістичні ідеали, віра в людину, могутній антифеодальний рух народу, його боротьба проти соціального і національного поневолення.

Список використаної літератури

1. Архітектурна спадщина України. Питання історіографії та джерелознавства української архітектури /за ред. Тимофієнка.--К.: Українознавство.1996.-268с.

2. Архитектура Украинской СССР: В 12 т./ Изд. литер. По строит.--М., 1954- Т.1, 167с.

3. Всеобщая история архитектури: В 12 т./ Изд. литер. по строит.--М.,1968.--Т.6: Архитектура Росии, Украини и Белорусии.XVI--первая половина XIX вв.--567с.

4. Історія українського мистецтва: В 6т. / АН УРСР. Головна ред. укр. радян. енциклопедії.-- К: Жовтень, 1967.--Т.2.: Мистецтво XIV першої по ловини XVII.--469с.

5. Зодчество Украины. Сборник / за ред. Цапенко.-К.,1954.-298 с.

6. Культура эпохи Возрождения. - Ленинград.:Наука, 1986.--255 с.

7. Мистецтво України: Енцикл. В 5 т./ Редкол.:Кудрицький А.В.( відп.ред.)--та ін.--К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1995.--Т.1: А-В.--400 с.

8. Нарис історії архітектури Української РСР ( Дожовтневий період)/ АБ і архіт. УРСР.-К.,1957.-427 с. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Г.Н.Ливин.Киев.Будівельник.--1985.--236 с.

9. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Г.Н. Ливин. Киев. Будівельник.--1985.--236 с.

10. Популярная художественная энцыклопедия: Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство / Гл. ред. В.М. Полевой; ред. кол.: В.Ф. Маркузон, Д.В. Сарабьянов. В.Д. Синюков, -- М.: Сов. Энциклопедия. Книга 1. А-М., 1986 - 447 с.

11. Типология и периодизация культури Возрождения: Сб. Научн.работ.--М.:Наука, 1978.--257с.

12. Українське бароко та європейський контекст. - К.: Наукова думка, 1991.--254 с.

13. Українське мистецтво у міжнародних зв”язках.--К.:Наукова думка, 1983.--187 с.

14. Українська культура: історія і сучасність: Навч. Посібник / За ред. Черепанової С.О.--Львів: Світ, 1994.--456с.

15. Українська та зарубіжна культура. Навч.посібник. За ред. М.М.Заковича.--К.: Знання, 2000.--622с.

16. Українське мистецтвознавство. Республіканський міжвідомчий збірник /АН УРСР.--К: Наук. Думка, 1974.- вип..6-207 с.

17. Украинский архитектурний стиль / Издание «Укр. жизни» --М.1912.--12 с.

18. Александрович В. Українське малярство кінця XVI ст.( студії з історії українського мистецтва.Т.2.) - Львів, 1995.--166 с.

19. БезоновС.АрхитектураЗападнойУкраини.М.Изд.Акад.Арх.СССР.199--166 с.

20. Вазарі Дж. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів.--К.,1970.--287 с.

21. Власов В.Г. Стили в искусстве. Словарь. Из.”Кольна” Санкт-Петербург. 1995.--671 с.

22. Вуйцик В.С., Липка Р.М. Зустріч зі Львовом. Путівник.--Львів: Каменяр, 1987.--175 с.

23. Вуйцик В.С.Львівський історико-архітектурний заповідник: Екскурсія по місту.--Львів: Каменяр, 1979.--128 с.

24. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні у XV-XVIII ст.--К.: Наук.думка, 1983 - 180 с.

25. Ісаєвич Я.Д. Джерела з історії української культури доби феодалізму XVI-XVIII ст.--К,: Наук. думка.--1972.--139 с.

26. Історія Львова /Секретарюк В., Борзенко А., Брик Н.А. та ін./ --К.: Наук. думка, 1984 -398 с.

27. Кожин Н.А. Украинское искусство XIV -нач. XX вв.Очерки, ч.I-II.--Львов, 1958.--348 с.

28. Крип'якевич І. Історичні походи по Львову.--Львів: Каменяр, 1991.--166 с.

29. Ласло Макком. Мир Ренесанса.--Будапешт: Корвина, 1980.--160 с.

30. Липка Р.М. Ансамбль вулиці Вірменської.--Львів: Каменяр, 1883.--110 с.

31. Ліндсей Д. Коротка історія культури.--К.,1995.--270 с.

32. Логвин Г. Нариси історії Львова. Архітектура і мистецтво Львова в XIV-XVII cт.--Львів., 1956.--103 с.

33. Логвин Г. По Україні.--К.: Мистецтво,1968.--463 с.

34. Логвин Г. Украинское искусство X-XVIII вв.--М.: Искусство, 1963.--292 с.

35. Масічев С.В. Культурно-національне відродження на Україні в кінці XVI-першій половині XVII століть: -- // Українська література, 1943, № 12.

36. Могитич У.Р. Ансамбль вулиці Руської.--Львів.: Каменяр.1982.--120 с.

37. Овсійчук В.А. Архітектурні пам'тки Львова.--Львів: Каменяр, 1969.--196 с.

38. Овсійчук В.А. Українське мистецтво другої половини XVI - першої половини XVII ст. Гуианістичні та визвольні ідеї.--К.: Наукова думка, 1984.-182 с.

39. Островский Г.С. Львов.--3-е изд., переработ. и доп.--Л.: Искусство., 1982.--239 с.

40. Пашук А., Деркач І. Львів. Короткий ілюстрований путівник.--Львів.--1961.--125 с.

41. Павленко Ю. Історія світової цивілизації. Соціокультурний розвиток людства. Київ.: Либідь,1996.--352 с.

42. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури.-- Х.: Основа, 1990.--233с.

43. Попович М. Нарис історії культури України.--К.: АртЕк, 1998.--728с.

44. Січинський В. Вежа і дім Корнякта у Львові - Львів. 1933.--150 с.

45. Терещенко Ю.І. Україна і європейський світ: Нарис історії від утворення старокиївської держави до кінця XVI ст.: Навч. посібник.--К.: Перун, 1996.--496 с.

46. Трегубова Т.О. Мих Р.М. Львів: Архіт.--іст.нарис--К.: Будівельник, 1989.--272 с.

47. Хорунженко К.М. Культурология. Энциклопедический словарь. Ростов-на-Дону. Феникс,1997.,356 с.

48. Яковенко Н. Нарис історії України. К.: Генеза, 1997.-285 с.

49. Alpatov M.W.Historia sztuki III Renesans i Barok.--Warszava: Frkady, 1977.--260 s.

50. Mieczyslaw Opalek. Litografia Lwowska 1822-1860.--Wroclaw.--Krarow.--1958.--176 s.

51. Losinski W. Sztuka Lwowsra w XVI-XVII wieku.

52. Architektura i rzezba.--Lwow. 1989. -253 s.