Скрипкове мистецтво

1993 рік - участь в ХІХ фестивалі Музичної академії в Турі, у Музичному фестивалі в Англії та Фестиваль пам'яті А.Сахарова. За сприяння Ю.Башмета організовується Перший Міжнародний конкурс альтистів, який проводиться тепер раз у два роки.

1994 рік - лауреат премії Award - 1993 як «Кращий музикант-інструменталіст року», гастрольні турне по містах Австралії та Нової Зеландії, участь в фестивалі присвяченому 60-річчю А.Шнітке (Москва), заснування Міжнародного благодійного фонду Ю.Башмета та встановлення щорічної премії ім. Д.Шостаковича.

В січні 2003 року Ю.Башмет дебютував як головний диригент і художній керівник симфонічного оркестру «Нова Росія», гастрольні турне якого проходили в Греції, Франції, Туреччині, Австрії, Німеччині та Іспанії. Сьогодні керівництво колективами такого рангу все помітніше стає символом респектабельності та найвищого статусу в музичному мистецтві.

Ю.Башмет продовжив традиції великих альтистів ХХ ст. Анрі Казадезюса, Лайонеля Тертіса, Уільяма Примоза та своїх викладачів Вадима Борисовського та Федора Дружиніна. Він ствердив визнання альта як сольного концертного інструменту, вивів альт на велику концертну сцену, вперше в практиці альтового виконавського мистетцва дав сольні концерти в таких залах, як «Карнегі-хол» (Нью-Йорк), «Концертгебау» (Амстердам), «Барбікан» (Лондон), Берлінська філармонія, «Ла Скала» (Мілан), Великий зал Консерваторії в Москві і Великий зал Ленінградської філамонії. Як соліст і диригент, він виступав із кращими симфонічними оркестрами світу: Berlin Philharmony, Berlin Symphony, New York Philharmony, London Symphony, Radio France, Wiener Philharmonik та інші, співпрацював з відомими диригентами, серед яких: Г.Рождественський, Дж. Еліот Гардінер, П.Захер, С.Рєттл, видатними музикантами-виконавцями, такими як, С.Ріхтер, М.Ростропович, І.Стерн, З.Муттер, Г.Кремер і багатьма іншими. Сучасними композиторами спеціально для Ю.Башмета написані більше п'ятидесяти альтових концертів та інших творів.

У Львові вийшла друком книга «Юрій Башмет. Грані досконалості». Її автор, музикознавець Ірина Чернова-Строй працювала над нею разом з батьком маестро - А.Б.Башметом, який багато років збирає матеріали про творчий шлях сина. Сигнальні екземпляри цього видання побачили учасники ювілейних урочистостей з нагоди 50-річчя видатного музиканта, нашого краянина. [Див.Дод.9]

Ю.Башмета можна віднести до найяскравіших особистостей сучасного музичного світу, чий неповторний талант, сміливість і артистизм викликають захоплення численних шанувальників. Він - один з небагатьох багатогранних музикантів, які одержали всесвітнє визнання та авторитет завдяки віртуозній виконавській майстерності та блискучій диригентській діяльності.

Молода ґенерація західно-українських виконавців скрипалів

Кінець ХХ - початок ХХІ століття стали тим періодом в розвитку української музики, коли на перший план виступила молода ґенерація музикантів-виконавців. Вивчаючи кращі зразки новоєвропейської музики, твори композиторів світової слави з Росії, США, Естонії, Латвії, Литви, Грузії, Вірменії, більшість з них мала можливість безпосередньо контактувати із сучасними композиторами на міжнародних фестивалях, на концертах, конкурсах та в майстеркласах і колоквіумах у Німеччині, Польщі, Швейцарії. Такий обмін інформацією сприяє становленню самобутніх і цікавих виконавських обдарувань. Незважаючи на те, що культура України переживає нині не найкращі часи, виконавські таланти все ж утверджуються, їх помічають у могутніх музичних імперіях світу, надають ексклюзивні можливості для навчання та мистецького вдосконалення.

Зупинимося коротко на постатях сучасних західно-українських виконавців. Винятковість музикантської долі Остапа Шутка (1976 р.н.), «приреченість» на творчі здобутки зумовлена самим фактом народження у відомій українській сім'ї скрипалів (1976 р.н.). Батько - Іван Шутко - провідний викладач Львівської спеціальної музичної школи імені С.Крушельницької, мама - Лідія Шутко - народна артистка України, професор ЛДМА імені М.Лисенка, лауреат міжнародних конкурсів, видатний концертуючий музикант, які й стали його першими вчителями.

Стрімким етапом професійного росту Остапа стали виступи в ансамблі з Лідією Шутко. Виконувалися дуети Г.Генделя, Л.Шпора, Ш.Беріо, Ж.Мазаса, що вимагали не лише філігранного володіння штриховою, агогічною, артикуляційною технікою, а й ідеальної культури партнерства. Поступово збагачується сольний репертуар Остапа Шутка, в якому значне місце належать каприсам Н.Паганіні, сольним сонатам та партитам Й.-С.Баха.

Скрипаль удосконалював своє виконання у Лондонській школі Гілдхол у всесвітньо відомого педагога І.Німана та Національній академії України імені П Чайковського в класі Б. Которовича. Великий вплив на формування творчої особистості Остапа Шутка справило знайомство з уславленими музикантами - І.Безродним, Л.Шпіллером, А.Лисим, З.Броном, М.Естрельєю, С.Сондецкісом.

На сьогоднішній день О.Шутко - зрілий музикант, увінчанчаний не одним лауреатським званням у Вільнюсі (Литва), Веймарі (Німеччина), Перемишлі (Польша), Барселоні (Іспанія), він - стипендіат Президента України, королеви Іспанії та ЮНЕСКО.

Широкого розголосу та популярності набули «Музичні вечори Остапа Шутка», започатковані з метою популяризації класичної музики у невеликих містах України, які стали чудовою можливістю для самореалізації артистів- виконавців. За рік відбувається понад сто виступів, до участі в яких Остап Шутко запрошує відомих українських та зарубіжних музикантів та юних виконавців музичних шкіл та училищ. Самостійними проектами стали концертні турне по Україні Остапа з Народною артисткою України Лідією Шутко [Див.Дод.11] та гра скрипаля в дуеті з польським гітаристом Лео Вітошинським.

З ініціативи О.Шутка відроджуються щомісячні «салонні концерти» у київському палаці Терещенків, де зазвичай збираються українські політики, дипломати, бізнесмени. Особливість проекту - в демократичності вибору концертного репертуару самими конкурсантами, у відзначенні журі насамперед неповторної, самобутньої манери виконання.

Остап Шутко - аспірант консерваторії у Лондоні і водночас наймолодший викладач Національної музичної академії України імені П.Чайковського. Нагороджений Академією мистецтв України Почесним дипломом «За високу професійну майстерність».

Ще одна цікава постать - Анастасія Пилатюк (1983 р.н.) - лауреат міжнародних конкурсів, теж народилась в сім'ї музикантів. Напевне стрімкість професійного росту і масштаби творчих звершень були б не такими вражаючими, якби їй не поталанило народитись в сім'ї, фанатично відданій мистецтву. Мати - Олена Пилатюк - піаністка, батько - Ігор Пилатюк - нині Народний артист України, професор, ректор Львівської державної музичної академії імені М.Лисенка.

Про Анастасію-скрипальку вперше дізналися в Україні, коли вона в неповних десять років стала лауреатом Міжнародного конкурсу скрипалів в м.Клостер-Шонталь (Німеччина). Згодом - третя премія та Гран-Прі цього конкурсу «Срібний смичок», в 12 років (1995 рік) - перша премія на Міжнародному конкурсі юних скрипалів Богодара Которовича, в 1996 році - дперемога на Міжнародному конкурсі скрипалів в Вестероузі (Швеція), у 1997-98 рр. - ІІ та ІІІ премії на Міжнародному конкурсі імені П'єра Лантьє в Парижі в номінаціях «сольне виконання» та «камерний ансамбль», в 1998р. - перемога в Санкт-Петербурзі на форумі «Віртуози ХХІ століття» та І премія на ІІ-му Міжнародному конкурсі юних скрипалів Богодара Которовича (старша група).

Програма «Нові імена» під егідою ЮНЕСКО багатьом нашим музикантам дала безцінні можливості концертувати у країнах Східної і Західної Європи, серед них і Анастасія Пилатюк, яка протягом п'яти років була стипендіатом цього проекту і брала участь у гастрольних турне по Швеції, Фінляндії, Франції, Німеччині, Югославії, Італії. Це був період, коли юна скрипалька набувала досвіду інтенсивної концертної діяльності, демонструючи здатність у фантастично короткі терміни оволодівати новим серйозним репертуаром і артистично доносити його з «високої» сцени. [Див.Дод. 12]

Нині Анастасія Пилатюк навчається в класі відомого професора скрипки Захара Брона в м. Кьольні (Німеччина).Маестро Б.Которович назвав А.Пилатюк надією національної скрипкової школи.

Наступне ім'я - Мирослава Которович, одна з найцікавіших молодих музикантів, представників київської скрипкової школи. Концертувати почала ще ученицею Київської спеціальної музичної школи ім.М.В.Лисенка, яку закінчила у педагогів П.Бондаса та Я.Рівняк. За роки занять у класі, а потім в аспірантурі у Б.А.Которовича Мирослава отримала Гран-Прі на Міжнародному конкурсі «Золота осінь» (м.Хмельницький), брала участь в майстер-класах славетних педагогів М.Яшвілі (Польща), Р.Річчі і Т.Цейтмайєра (м.Зальцбург, Австрія). М.Которович була стипендіатом «Моцарт-Академії» (м.Краків, Польща), а у 1993 року стала солісткою НАС «Київська Камерата». Під керівництвом диригента В.Балея (США) скрипалька приймала участь у записі авторського диску композитора Є.Станковича.

Цікавою гранню є музично-просвітницька діяльність Мирослави Которович, як автора циклу музично-театральних проектів у жанрі музичні новели («Роль для скрипки», «Сотворіння», «Скрипкові капризи», «Сходами», «Намисто з дитячих мрій» та ін.), про один з яких у 2000 році було знято фільм у циклі передач «Варіації на тему». В 2004 році вона приймала активну участь у міжнародному проекті BRITTEN FESTIVAL KYIV 2004.

Завдяки активності творчого життя М. Которович має унікальну можливість постійно розширювати свій виконавський досвід, збагачувати власне сприйняття музики, які разом з її дивовижною фантазією та природною обдарованістю актора дарують слухачеві нові незабутні враження. [Див.Дод.13]

Ще один представник відомої у Львові скрипкової династії - Олег Каськів (1978р.н.). Батько - Богдан Каськів - доцент ЛДМА імені М.Лисенка, мама - Тетяна Сиротюк - викладач вузу. Розвиток молодого музиканта був неспішним, проте у 15 років він стає лауреатом двох юнацьких конкурсів - імені Б.Дваріонаса (перше місце, Вільнюс, Литва) та Всеукраїнського конкурсу Б.Которовича. Ці перемоги відкрили нові можливості для концертування, виступів на радіо та телебаченні України. Очевидна обдарованість О. Каськіва, вміння відібрати найбільш цінне в арсенал власної художньої практики далися взнаки під час підготовки та участі у Міжнародному юнацькому конкурсі імені Е.Ніредьгазі (вересень-жовтень 1996 року). Незважаючи на складну специфіку конкурсу, жорсткий психологічний пресинг, фізичну перенапругу, Олегові поталанило посісти почесне третє місце.

1996 рік для О. Каськіва знаменувався вступом до Менухінської академії (Швейцарія, Гштад), в клас відомого скрипаля, професора Альберто Лисого. Цей начальний заклад є унікальним за концепцією, сутність якої полягає в тому, щоб прищепити юним виконавцям любов до камерної музики в різних її варіантах - дуетному, ансамблевому, квартетному, оркестровому.

Цілком закономірною стала і нова вагома подія творчої біографії виконавця - друге місце на Міжнародному конкурсі в Лозанні. Багатство музичного світу Європи, що відкрилося перед О. Каськівим, неодмінно надихне молодого львів'янина до нових мистецьких звершень.

Є істотна різниця між фактом дебюту і появою нового імені як соціокультурної цінності, здатної стати визначною мистецькою подією. Так, у 70-х роках виступ львів'ян, тоді студентів і аспірантів Московської консерваторії, Олега Криси, Лідії Шутко, Богодара Которовича, Юрія Мазуркевича, зовсім юного Юрія Башмета були цікавими фактами культурного життя. Нині кожен їх концерт в рідному місті - подія. Потрібен час, ґрунтовна система у набутті професійного досвіду, широта світогляду, просто щасливий випадок, щоб злетіти на скрипковий олімп. Нові імена яскравих, неординарних молодих скрипалів-львів'ян уже відомі у світі великого мистецтва. Вони мають багато спільного в біографіях: сім'я музикантів-професіоналів, неабиякі творчі здібності, стрімкий ріст, сміливе розширення біографій конкурсно-концертних подій тощо. І все ж вони дуже різні за характерами, а значить і за виконавськими позиціями. Стильове розмаїття є віддзеркаленням сучасного етапу мистецтва інтерпретації, адже ХХ століття невипадково називають епохою музичних стилів, контрастність яких сягнула граничної межі.