Іван франко і музика

Духовний розвиток І. Франко - письменника, вченого і громадського діяча. Музичне обдарування, відчуття пісні як діалектичного поєднання творчих зусиль і здібностей колективу й особи. Українознавчий аспект дослідження поетом українських народних пісень.

Рубрика Культура и искусство
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 18.11.2010
Размер файла 56,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Перебуваючи в Нагуєвичах (1882 р.), він написав статтю «Жіноча неволя в руських піснях народних». У цій розвідці на пісенному матеріалі вчений розкрив характер нової української народної пісенності переважно ХІХ ст., відзначаючи появу великої кількості жіночих пісень «сумовитих, так жалібно болющих», хоча «від давніх-давен всі учені люди, котрі пильно придивлялися до життя руського народу, признавали, що русини обходяться з своїми жінками далеко лагідніше, далеко гуманніше й свобідніше, аніж їх сусіди». Автор розкриває «многоту недолі» особливо для заміжніх жінок, називає їх «жіночими невольничими псальмами» й у них ми спостерігаємо протест до «більшаючого гніту» у нових обставинах суспільного та родинного життя, що пов'язане з шлюбом із вдівцем або з нелюбом і захист своєї свободи та гідності:

- Воліла би-м, моя мамко, каменя глодати,

Ніж би-м мала нелюбові «соколе» казати;

Воліла би-м, моя мамко, гіркий полин їсти,

Ніж би-м мала із нелюбом обідати сісти

(Лолин, Стрийське).

У піснях про жіночу долю чи недолю Іван Франко бачить і відзначає високу предковічну мораль українського народу, і якщо молоді дівчата у поодиноких випадках давали волю нерозважливій любові і губили дівочу честь, - втрачали «віночка рутяного», тобто повагу і честь, то такі дівчата піддавалися громадській розправі, їхні батьки були зганьблені навіки. Це була наука моральності.

Багато пісень про жіночу недолю записано автором у різних околицях Галичини. Його серйозна увага до художніх особливостей народної поезії втілюється у такі рядки: «В піснях чисто народних ми бачимо, що народ наш любується в яскравім малюванні подробиць побутових, і можемо хіба… подивляти ту незрівнянну пластику, вірність і певність в схопленні сих подробиць і в їх доборі».

Особливо приваблював його стиль народної поезії, її пластика вислову, короткий виклад і скупість слів. Залюблений у пісню і слово, і ніби сам співаючи, Іван Франко пише: «Мелодії многих із тих пісень так чудово хороші, що слова становлять лиш половину їх чаруючої сили». Серед багатьох пісень про жіночу долю, записаних Іваном Франком зустрічається і пісня «Ой пити би горівочку» про «шандаря», Николайка та його зрадливу жінку. Ця пісня стала сюжетом до його драми «Украдене щастя».

Будучи галичанином, Франко не міг не любити коломийок, притаманних цьому краю. Відразу після виходу І і ІІ томів «Коломийок», упорядкованих В. Гнатюком, він відгукнувся на них схвальними рецензіями, а в 1914 р. написав спеціальну статтю про історію коломийкового розміру. «Не знаєш, - писав Франко про коломийки, - чому більше дивуватися: чи багатству поетичних мотивів, чи широті і різнорідності життєвої обсервації, чи мелодійності, грації та простоті язика. Жарти пересипаються з висловом глибокого чуття, чистий запал мішається з іронією, ніжність з брутальними погрозами й прокляттями - зовсім як у дійсному житті. Автори й авторки не люблять церемоній і добирають найвлучніших слів, щоб передати свої почуття».

В статті «Іван Франко і Музика» (1956 р.) С.Людкевич згадує слова поета, сказані йому: «Я тут признаюсь до гріха, до локального патріотизму хоча і признаю великоукраїнським мелодіям їх пишну розкішну степову стихію, але зате відчуваю і смакую не менш велику красу наших галицьких співанок, особливо у виконанні старих бабусь». Безперечно, коломийкове поетичне мистецтво, поєднане з оригінальною мелодією, є перлиною Франкового краю.

Про найстаріші філософські та світотворчі колядки-молитви Іван Франко у статті «Наші коляди» захоплено пише, що «серед такого-то народу, котрий був немов типовим експонентом долі цілої руської інтелігенції, цілого руського життя духового, постали між іншими й ті безіменні, торжественні, радісні пісні, котрі через кілька день роздадуться в кожній руській хаті, попідвіконню найбідніших руських осель, всюди несучи, хоч на момент, радість, світло і тепло, що пливе з правдивого піднесення духу в сферу ідеальних бажань і змагань», зазначивши, що ті коляди мали вплив на поетичну творчість самого Кобзаря.

Іван Франко пропускає через своє серце події, які відбувалися в мистецькому житті тодішнього українського суспільства. Співпрацює з видатним етнографом Ф. Вовком, слухає виступ Остапа Вересая, останнього барда козацької минувшини України, відвідує театральні вистави «Не судилось» М. Старицького, «Запорожець за Дунаєм» П. Гулака-Артемовського, «Різдвяна ніч» М. Старицького та М. Лисенка, «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого.

На його твори було написано близько двохсот композицій, а на окремі твори по декілька. М. Лисенко, видатний український композитор, на тексти Івана Франка написав шість романсів. Його поезію «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» на музику поклав композитор А.Кос-Анатольський. Вона входить до репертуару найкращих тенорів світу.

Науковий здобуток митця про українську народну пісню зафіксований ще й у працях «Українські записи Порфирія Мартиновича», «Остап Вересай», «Сербські народні думи» тощо. Народні пісні, як і поезії Тараса Шевченка, він вважав найвищим досягненням творчості українського народу, джерелом для пізнання його духовного життя, функції народної пісенності, її виховне та пізнавальне значення, погляди та думки про певні соціально-економічні та історичні події. Як зазначає збірник «Матеріали для культурної і громадської історії Західної України», він навіть думав написати історію України на основі пісень і переказів про неї. Шкода, що цього не вийшло, бо ми б мали правдиве бачення історичного процесу тих часів.

Найважливішими проблемами вивчення народно-поетичної творчості він вважав «зв'язок пісні з життям і його інтересами, зв'язок з історією народу, його національною свідомістю та соціальним почуттям …» (том 42, 16). «Для Івана Франка мистецтво є священнодійством. Бо об'єкт його інтересу - людина, а людина є мікроклітиною й образом створеного Богом світу». Справді, найважливішим продуктом культури є людина, людина духовна, бо в ній проявляється ціла проблема людського світу. І вона (людина) відповідає за його майбутнє, плекаючи національний Дух, так потрібний нам сьогодні, бо кожна епоха на ступені своєї культурності має дбати про вартість самої людини, як дбав про неї великий Каменяр.

Своєю сорокалітньою творчістю Іван Франко порушив питання про участь фольклору в міжнаціональній культурній взаємодії, про літературне звертання до народнопоетичного матеріалу та методи дослідження літературно-фольклорних зв'язків. Весь доробок Франка з печаттю українського Духа, що «рвав до бою». є великою бібліотекою, якою ми користуємося, щоб пізнати себе і світ. Іван Франко щоденно нам потрібен, бо з його творів ми черпаємо душевну звитягу, естетичну насолоду і знання. Він жив і горів, як свічка в темряві, у своїх руках тримав світ. Для нас він є прикладом мужності, працелюбства, мудрості, благородства і любові до свого народу, якому він заповідав свою пісню:

Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,

Та повний віри; хоч гіркий та вільний;

Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,

Твоєму генію мій скромний дар весільний.

(«Пролог до Мойсея», 1905 р.).

4. Твори Івана Франка покладені на музику

Назва пісні

Слова/музика

Безмежнеє поле

І. Франко / народна

Вічний революціонер

І. Франко / М. Лисенко

Встань, Орію!

І. Франко / В. Лютий

Гей Січ іде Красний Мак цвіте (Воскресна)

І. Франко / народна

Гімн свободи (з вірша "Товаришам з тюрми")

І. Франко / В. Лютий

Дивувалась зима чом се тають снiги (Воскресна)

І. Франко / С. Силенко

Зелений явір

І. Франко / В. Камінський

Знаєш

І. Франко / О. Яшин

Знаєш *

І. Франко /

Місяцю-князю!

І. Франко / М. Лисенко

Надходить ніч

І. Франко /

Не боюсь я ні Бога, ні біса

І. Франко /

Не знаю, що мене до тебе тягне

І. Франко /

Не минай з погордою

І. Франко / Г. Майборода

Не надійся нічого

І. Франко /

Не пора, не пора

І. Франко / Д. Січинський

Ой ти, дівчино, з горіха зерня

І. Франко / А. Кос-Анатольський

Ой ти, дубочку кучерявий

І. Франко /

Пісня моя

І. Франко / Д. Січинський

Покоїк і кухня, два вікна в партері

І. Франко /

Раз зійшлися ми случайно

І. Франко /

Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі

І. Франко /

Твої Очі

І. Франко / Т. Ященко

Час рікою пливе

Б. Лепкий, Іван Франко /

Червона калино

І. Франко / Богдан-Юрій Янівський

Чи ти знала?

І. Франко / І. Балан

Я не надіюсь нічого

І. Франко /

Я понесу тебе в душі на дні

І. Франко / І. Балан

Як почуєш вночі край свойого вікна

І. Франко / Іларіон Лебедєв

Висновок

Не слід, звісно, ідеалізувати Франка, називаючи його, як то робилося в радянські часи, "великим Каменярем", і приписуючи йому виняткову роль "батька" західноукраїнської інтелігенції. Одначе подібної до нього за масштабами діяльності, величиною таланту та популярністю постаті в Галичині ХІХ - початку ХХ століття не було. Після виходу поеми "Мойсей", в якій Франко метафорично, проте достатньо ясно вказав на роль творця - неоціненого пророка в своїй Вітчизні - обожнення Франка галицьким селянством, студентством та інтелігенцією досягло апогею. Проте серед кіл народовської та москвофільської інтелігенції, особливо згуртованої навколо газети "Діло" та клерикальної верхівки, Франко був одіозною фігурою від початку до кінця. Своєю журналістською та публіцистичною діяльністю Франко нажив безліч ворогів, у тому числі серед справді провідної суспільної течії того часу - народовців. Водночас літературний геній Франка був високо поцінований представниками усіх соціальних верстов і груп, усіх націй, що населяли Галичину.

Тема інтелігенції, її призначення та функції, завдань теоретичних і практичних почала цікавити Франка ще на ранньому етапі його журналістської творчості. Почавши з закладання теоретичного базису та створення програмних творів, він поступово перейшов до практики, бувши протягом тривалого часу фактично взірцем для прогресивної творчої інтелігенції. Саме практичною діяльністю, а не теоретичними розробками, Франко приніс найбільшу користь українській культурі, відкривши Галичині Європу і світ і почавши відкривати світові Галичину.

Безперечно, внесок Франка у процес формування галицької інтелігенції, кристалізації духовної еліти, а відтак і консолідації української нації є величезним і, можливо, досі не до кінця оціненим. Ще до смерті Франка з нього поспішили зробити образок, як свого часу з Тараса Шевченка. За схематичними образами "Великого Каменяра" та "українського Мойсея" приховувалися суперечності Франкової натури, нюанси його політичних переконань. Лише віднедавна літературознавці і критики почали тверезо підходити до оцінки культурної спадщини Франка. В усякому разі, його образ потребує деміфологізації, переоцінки, дослідження під абсолютно новими кутами зору.

Наш народ гідно шанує пам'ять Івана Франка. Його іменем названо один з обласних центрів України, Львівський державний університет, с. Нагуєвичі, багато вулиць. У рідному селі великого Каменяра та у Львові відкрито літературно-меморіальні музеї Івана Франка.

Використана література:

1. Возняк М.С. З життя і творчості Івана Франка. К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1955.

2. Гамкало І. Франко і музика // Від Тараса Шевченка до Івана Франка. Іван Франко - письменник, мислитель, гуманіст, патріот. Матеріали Всеукраїнської конференції з нагоди 150-річчя від дня народження І. Франка (23 листопада 2006 року).- К., 2007. - С. 36.

3. Дей О.І. Іван Франко і народна творчість // Іван Франко. Вибрані статті про народну творчість. - К.: Вид -во. Академії наук УРСР. 1955. С. 27.

4. Єрмоленко С.Я. Фольклоризм у поетичній мові Івана Франка. «Іван Франко і світова культура. Матеріали Міжнародного симпозіуму ЮНЕСКО». Книга 2. - К.: Наук. думка, 1990. - С. 205.

5. Кононенко П., Кононенко Т. Від Тараса Шевченка до Івана Франка // Іван Франко - письменник, мислитель, гуманіст, патріот. Матеріали Всеукраїнської конференції з нагоди 150-річчя від дня народження І. Франка (23 листопада 2006 року). - К., 2007.- С. 22,.

6. Франко І. Вибрані статті про народну творчість. К.: Вид-во. Академії наук УРСР, 1955.

7. Франко І. К., Наук. думка, - 1984, - Т. 4. - С. 32.

8. Франко І. Наші коляди. - Львів, 1890. - С. 27.

9. Франко І. Студії над українськими народними піснями. - Львів, 1913. - С. 1.

10. Франко І. Як виникають народні пісні? - Твори: в 50 т. - К., 1984 - Том 27. -, С.62.

11. Яценко М.Т. Коментарі // Іван Франко.- К.: Наук. думка. - 1984, Т. 42.- С. 495.


Подобные документы

  • Виникнення українських культурно-освітніх організацій. Я. Франко та його роль у розвитку політичного та громадського життя краю. Розвиток освіти, мистецтва, літератури на Західно-Українських землях.

    контрольная работа [49,5 K], добавлен 07.04.2007

  • Представники української хорової музики. Життя композитора М.Д. Леонтовича. Літургія та духовні піснеспіви М. Леонтовича. Послужний список скромного "народного вчителя з Поділля", розробка опери за сюжетом казки Б. Грінченка "Русалчин Великдень".

    реферат [33,5 K], добавлен 03.11.2011

  • Розгляд кордоцентризму, як філософського явища в контексті ґрунтовної творчої спадщині Явдохи Зуїхи. Дослідження кордоцентричних рис українських пісень з репертуару народної співачки і фольклористки. Втілення "філософії серця" в музичній спадщині.

    статья [19,4 K], добавлен 24.04.2018

  • Процес українського національно-культурного відродження кінця XVIII ст.–почату ХХ ст.. Його основні періоди: дворянський, народницький, модерністський. Видатні діячі культури та мистецтва того часу: Квітка-Основ’яненко, Шевченко, Мартос, Франко.

    лекция [20,1 K], добавлен 01.07.2009

  • Вивчення особливостей українських звичаїв, таких як весільний обряд, заснований на комплексі церемоній, народних традицій, пов'язаних з укладенням шлюбу. Оспівування передвесільного обряду в українській народній пісні. Діалоги сватів в обряді сватання.

    реферат [41,8 K], добавлен 05.12.2010

  • Породження пісні подіями та явищами суспільного життя, громадського й родинного побуту, трудовою діяльністю, боротьбою проти іноземних загарбників, національного та соціального гноблення і палкою любов'ю до Вітчизни. Календарно-обрядові, русальні пісні.

    презентация [10,0 M], добавлен 29.03.2015

  • Мовознавець і фольклорист М. Максимович, його наукові праці в галузі природознавства. Наукова діяльність українського історика, етнографа В. Антоновича. Творчі здобутки українських письменників Гулака-Артемовського, Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки.

    реферат [193,3 K], добавлен 09.11.2011

  • Українська професійна музика. Народна пiсенна творчiсть. Перехiд України пiд протекторат Росiї та його наслiдки. Театралізація обрядових і хороводних пісень. Розвиток мистецтва, живопису, архітектури, будівництва, літератури, друкарства, науки, зодчества.

    курсовая работа [70,4 K], добавлен 17.01.2017

  • Історія дослідження мистецтва писанкарства. Духовна культура українського народу у писанковій обрядовості. Змістові особливості писанки на Дніпропетровщині, поєднання в них як геометричного, так тваринного і рослинного мотивів; значення кольорів.

    творческая работа [5,9 M], добавлен 25.10.2016

  • Реформаційний рух на українських землях, заснування братств, їх заслуга в національно-культурному піднесенні в XVI-XVII ст. Загострення конфесійної боротьби, покатоличення українського населення. Україна в уявленні іноземців. Зміни в духовній культурі.

    реферат [27,7 K], добавлен 25.03.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.