Суб’єкти провадження в справах про порушення митних правил

До лідируючих суб'єктів, уповноважених відповідно до ст. З62 МК України на здійснення провадження у справі про порушення митних правил, належать посадові особи підрозділів по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил митниці, регіональної митниці, а також підрозділу по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. На думку Приймаченка Д.В. цей різновид лідируючих суб'єктів було б більш доцільно визнати особами, які уповноважені на здійснення митних розслідувань. Тим більше, що такий термін уже використовується як в науковій літературі, так і законодавстві.[14; c. 4]

В майбутньому ця стаття може мати дещо інший вигляд. Зокрема ч.1 виглядатиме так: «Провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, посадові особи підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил митного органу, в зоні діяльності якого було вчинено або виявлено таке порушення. Окремі процесуальні дії у справі про порушення митних правил можуть вчинятися посадовими особами, уповноваженими складати протоколи про порушення митних правил відповідно до статті 469 цього Кодексу, а у випадку, передбаченому статтею 495 цього Кодексу, - також посадовими особами іншого митного органу». Ч.2 визначатиме, що посадова особа підрозділу по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи має право передавати справу про порушення митних правил для здійснення провадження з однієї митниці до іншої або приймати цю справу до свого провадження.[18] Ст. 373 МК передбачає, що з метою уникнення конфлікту інтересів посадової особи державного органу, працівник підрозділу по боротьбі з контрабандою не повинен здійснювати провадження у справі про порушення митних правил, приймати рішення по справі, проводити будь-які процесуальні дії по справі за умови, що фігурантами у справі виступають родичі (батьки, дружина, чоловік, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки та інші). А також, коли існують інші очевидні посадовій особі обставини, коли ця особа особисто заінтересована у вирішенні справи (близькі стосунки, існування відповідної залежності, обумовленої фінансовими, договірними та іншими взаємовідносинами). Такі обставини виключають можливість здійснення посадовою особою митного органу провадження у справі про порушення митних правил. У такому випадку зазначена вище посадова особа підрозділу по боротьбі з контрабандою повинна негайно повідомити про наявність таких обставин безпосередньому керівнику. Якщо керівник підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил митного органу, в якому здійснюється провадження у справі про порушення митних правил, є родичем особи, яка притягується до відповідальності, її представника, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі, а також коли існують інші обставини, які дають підстави вважати, що керівник зазначеного підрозділу може бути особисто заінтересованим у розгляді справи, справа підлягає передачі до іншого митного органу. Перелік лідируючих суб'єктів третьої групи прямо визначений ст. 386 МК України і має закритий характер. В чинному МК України чітко розмежовано компетенцію посадових осіб митних органів, уповноважених розглядати справи про порушення митних правил та суддів, а тому на практиці питання з цього приводу не виникають, як це було за дії попередньої редакції Митного кодексу.

2.2 Особливості реалізації прав і виконання обов'язків посадовими особами митних органів, що здійснюють діяльність з протидії митним правопорушенням

Як вже зазначалося вище, Митний кодекс України визначає коло осіб, які здійснюють провадження у справі про порушення митних правил. Відповідно, вони наділені певними процесуальними правами та обов'язками. Так, наприклад, «Примiрним положенням про службу митної варти та органiзацiї боротьби з порушеннями митного законодавства регiональної митницi, митницi» передбачено, що посадові особи Служби мають право:

- з метою припинення порушень митних правил, установлення осiб, якi вчинили порушення митних правил, а також для складення протоколу про порушення митних правил, якщо його неможливо скласти на мiсцi вчинення правопорушення, здiйснювати адмiнiстративне затримання громадян, якi вчинили такi порушення, у встановленому законодавством порядку;

- складати протоколи про порушення митних правил;

- вилучати товари, що є безпосереднiми предметами порушення митних правил, товари зi спецiально виготовленими сховищами, що використовувалися для приховування вiд митного контролю безпосереднiх предметiв порушення митних правил, транспортнi засоби, що використовувалися для перемiщення через митний кордон України безпосереднiх предметiв порушення митних правил, а також документи, потрiбнi для розгляду справи про порушення митних правил;

- здiйснювати процесуальнi дiї дiзнавачами та посадовими особами, що займаються провадженням у справах про порушення митних правил i розглядають справи про порушення митних правил, заведенi посадовими особами митницi;

- одержувати в установленому порядку вiд пiдроздiлiв митницi, iнших митних органiв, оглядових комiсiй, пiдприємств, органiзацiй i установ, окремих громадян документи, необхiднi для здiйснення провадження у справах про порушення митних правил i проведення дiзнання у справах про контрабанду та ряд інших прав.[22]

Основним загальним обов'язком, що покладається на посадових осіб митних органів, що здійснюють провадження в справах про порушення митних правил, є додержання вимог чинного законодавства. Ця достатньо абстрактна норма конкретизується у відповідних нормативно-правових актах, що визначають правовий статус певних підрозділів митних органів, посадових інструкціях митників тощо. Реалізуючи свої права та обовязки посадові особи митних органів виконують ряд процесуальних дій. До них належать:

1) складання протоколу про порушення митних правил;

2) опитування осіб, які притягаються до відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб (відповідно до положень проекту Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України»);

3) витребування документів, потрібних для провадження у справі про порушення митних правил;

4) вилучення товарів, транспортних засобів і документів;

5) митне обстеження;

6) пред'явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання;

7) призначення експертизи;

8) взяття проб і зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

У справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, потрібних для правильного вирішення цієї справи.

Рішення про проведення певної процесуальної дії приймається посадовою особою митного органу, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил. При проведенні процесуальних дій, зазначених у пунктах 2, 4 - 6, 8, складаються протоколи, форми яких встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.[19]

У разі перешкоджання посадовій особі в проведенні окремих процесуальних дій (витребуванні документів, потрібних для провадження у справі про порушення митних правил, вилученні товарів, транспортних засобів і документів, митному обстеженні, взятті проб і зразків), це перешкоджання може бути кваліфіковане як порушення митних правил, передбачене статтею 342 Митного кодексу України.

Тобто, в законодавстві визначено достатньо широкий обсяг прав, але не завжди всі вони реалізуються на практиці. Крім того, посадові особи митних органів, що здійснюють провадження в справах про порушення митних правил мають ще й обов'язки, які точно і повністю не зазначені в жодному нормативно-правовому акті. Що ж до відповідальності, то митники несуть відповідальність згідно із законодавством. Виходить, для того, щоб встановити весь обсяг прав, обов'язків та хоча б приблизну міру відповідальності необхідно опрацювати значну кількість документів. Крім того, нормативно-правова база, що регулює дане питання була і залишається недосконалою, ряд проблемних питань, пов'язаний з цим залишається без відповіді.

В теперішній час спостерігається реалізація положень ст. 364 МК «Провадження у справі про порушення митних правил за матеріалами, одержаними від інших правоохоронних органів». Відповідно до положень даної статті у разі закриття кримінальної справи про контрабанду щодо конкретної особи за наявності в її діях складу порушення митних правил матеріали про таке порушення передаються до митного органу або до суду для притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності. Після отримання митним органом постанови про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками контрабанди, провадження дізнання якого віднесено до компетенції митних органів, якщо тим не менше вбачаються ознаки порушення митних правил, у випадку достатності матеріалів, що дозволяють прийняти рішення по справі, посадова особа митного органу, уповноважена розглядати справи про порушення митних правил, після виконання передбачених процесуальних вимог призначає справу для розгляду. Посадова особа, якій доручено вести провадження у справі про порушення митних правил приймає справу до свого провадження. В ході провадження у справі з органів попереднього слідства, прокуратури чи суду витребуються необхідні матеріали (або їх копії), а також предмети, документи, визнані речовими доказами у справі про порушення митних правил.

На жаль, в цій статті зазначено можливість подальшого провадження в справі про порушення митних правил лише в разі закриття кримінальної справи про контрабанду. Але провадження у справі про порушення митних правил за матеріалами, одержаними від інших правоохоронних органів можливе і за іншої ситуації. Іноді провадження у справі про порушення митних правил здійснюється на основі матеріалів, одержаних посадовими особами митних органів від посадових осіб Державної прикордонної служби України (крім того, митні органи в ході своєї діяльності іноді просто змушені співпрацювати з різними правоохоронними органами).

Так у разі виявлення ознак порушення митних правил поза пунктом пропуску через державний кордон старший прикордонного наряду зобов'язаний: з дотриманням вимог КУпАП ужити вичерпних заходів для затримання правопорушників і товарів -- предметів правопорушення, транспортних засобів, якими вони переміщувалися, а також товаросупровідних та інших документів на відповідні товари, транспортні засоби; невідкладно передати інформацію про час і обставини затримання правопорушників і предметів правопорушення черговому прикордонної застави (відділення прикордонного контролю) для негайного інформування митного органу, у зоні діяльності якого виявлено порушення; скласти процесуальні документи: відповідний протокол про адміністративне правопорушення й протокол про адміністративне затримання та ін.

Відповідно, посадова особа митного органу після отримання від чергового по прикордонної застави інформації про виявлення ознак порушення митних правил для процесуального оформлення правопорушення не пізніше ніж за 3 години повинна прибути на місце виявлення правопорушення й за наявності достатніх підстав скласти з урахуванням обставин виявленого правопорушення протокол про порушення митних правил; одержати відповідні письмові пояснення в посадових осіб органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України, що брали участь у затриманні правопорушників і вилученні предметів правопорушення, а також пояснення в інших учасників затримання або свідків правопорушення; провести інші процесуальні дії, передбачені МК України; за наявності ознак злочину вжити заходів, передбачених законодавством.

При цьому матеріали, що стосуються правопорушення (копії протоколів про адміністративне правопорушення, про адміністративне затримання, а також пояснення, рапорти, схема затримання, товаросупровідні й інші документи на товари -- предмети правопорушення, транспортні засоби, якими вони переміщувалися, тощо), після реєстрації у відповідних облікових документах передаються органом (підрозділом) Державної прикордонної служби України в митний орган, у зоні діяльності якого виявлено правопорушення. Прийняття-передання товарно-матеріальних цінностей (предметів правопорушення й транспортних засобів, якими вони переміщувалися) здійснюється між представниками митного органу й органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України на місці скоєння правопорушення відразу ж після складення посадовою особою митного органу відповідних процесуальних документів, а в разі потреби -- на складі митного органу або підприємства, що приймає товар на відповідальне зберігання. Під час здійснення таких дій складається відповідний акт у двох примірниках, один з яких залишається в справах митного органу, а інший передається представнику органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України.[20]

Висновки до розділу

1. Отже, в даному розділі я приділила увагу визначенню кола посадових осіб митних органів, які уповноважені складати протокол про порушення митних правил, які здійснюють провадження у справах про порушення митних правил, особливостям реалізації їх прав та обов'язків.

Стаття 359 Митного кодексу, що визначає посадових осіб, уповноважених складати протоколи про порушення митних правил видається досить суперечливою. Надмірна деталізація та технічна недосконалість даної норми, безумовно, потребують вдосконалення. Деякою мірою ці недоліки будуть ліквідовані в новій редакції Митного кодексу, але, на мою думку, недостатньо.

2. Стаття 362 «Посадові особи митних органів, які здійснюють провадження у справі про порушення митних правил» в проекті нового Митного кодексу зазнала більших змін, які, на мою думку, є досить позитивними. Взагалі, питання визначення посадових осіб митних органів, які мають право здійснювати провадження у справах про порушення митних правил, є чи не найважливішим при з'ясуванні питання їх процесуального статусу.

3. Стосовно лідируючих суб'єктів третьої групи, то Митний кодекс передбачає, що до них належать митні органи (справи про порушення митних правил, передбачені статтями 329 - 335, 337, 338, 342 - 344, 346, 347, 354, 355 Митного Кодексу) та суди за місцем розташування митних органів, посадові особи яких здійснювали провадження у цих справах (справи про порушення митних правил, передбачені статтями 336, 339 - 341, 345, 348 - 353 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років). В новій редакції ч. 2 ст. 386 зазначено, що місцеві суди розглядають справи про порушення митних правил, вчинені особами, що не досягли 18-річного віку, при цьому, приймаючи до уваги положення ст. 320, майбутньої 426, мінімальний вік таких осіб не зазначається.

4. Ст.375 МК встановлює чітко визначений перелік процесуальних дій у справі про порушення митних правил з метою подальшої фіксації цих процесуальних дій і використання даної інформації в якості доказів у справі про порушення митних правил. При цьому, відповідно до положень проекту Митного кодексу, доказами в справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При провадженні процесуальних дій повинні дотримуватись права учасників цих дій. Особам, що беруть участь у проведенні процесуальної дії, розяснюються їх права та обовязки. Всі вищезазначені процесуальні дії повинні здійснюватись та фіксуватись в порядку, передбаченому МК України та відповідно до вимог чинного законодавства, інакше фактичні дані, отримані в результаті їх проведення, не можуть мати доказової сили. Дотримання вимог законодавства щодо провадження процесуальних дій має суттєве значення, оскільки неналежне виконання хоча б однієї процесуальної дії являє собою порушення процесуальних норм, що в свою чергу є підставою для відміни постанови митного органу по справі про порушення митних правил.

5. Ще однією проблемою є визначеність підрозділів митних органів, що здійснюють боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил. У зв'язку з постійною динамікою законодавства точно визначити такі підрозділи та всі повноваження і відповідальність їх працівників практично неможливо. Для самих митних органів такої проблеми практично немає, вона існує швидше для інших учасників провадження.

6. Я вважаю за доцільне внести відповідні зміни до Митного кодексу або ж видати відповідний Наказ Державної митної служби України для докладнішої регламентації можливостей співпраці митних органів з іншими органами державної влади, що необхідно для протидії митним правопорушенням

Висновок

При написанні даної роботи я проаналізувала положення Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, наукові публікації, що визначають статус суб'єктів провадження в справах про порушення митних правил.

Ця тема має достатньо нерозкритих питань, на які я намагалася дати відповідь. Незважаючи на достатню актуальність даної теми (частоту і кількість вчинюваних порушень митних правил), деякі її аспекти залишаються недостатньо висвітленими або взагалі не регламентованими. Особливо це стосується питання відповідальності учасників провадження. Так, наприклад, в чинному Митному кодексі недостатньо регламентовано можливість відповідальності експерта, перекладача, свідків та понятих. Відповідальність посадових осіб митних органів, що здійснюють провадження в справах про порушення митних правил регламентована в ряді інших документів. Права та обов'язки суб'єктів провадження, на мою думку, також потребують додаткової регламентації.

В даній роботі я розглядала проблему визначення суб'єктів провадження в справах про порушення митних правил. Зокрема така проблема існує стосовно посадових осіб підприємств як суб'єктів відповідальності та посадових осіб митних органів, що здійснюють провадження. Крім того, я вважаю за доцільне віднести до учасників провадження спеціаліста, правовий статус якого в Митному кодексі майже не розкрито.

Для ліквідації недоліків чинного Митного кодексу України можна використати певні норми Митного кодексу Російської Федерації. В майбутньому, при подальшій інтеграції України до європейського співтовариства, слід звертати увагу на норми міжнародного митного права, приводити українське законодавство у відповідність з ними.

На основі викладеного вище матеріалу, вважаю, що поставлена мета роботи досягнута, зазначена тема розкрита.

Список використаної літератури

1. Адміністративне право України / за ред. Ю.П. Битяка. - К., 2005. - 544 с.

2. Бурденюк О.В. Посадові особи підприємств як суб'єкти відповідальності за порушення митних правил // Митна справа, № 3, 2007. С. 45-47.

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, № 19-20, №20-21.

4. Додін Є. Місце норм про адміністративну відповідальність при порушенні митних правил у системі законодавства України // Право України, № 8, 2006. С. 110-115.

5. Драганов В.Г. Основи таможенного дела: Ученик. - М.: «Экономика», 1998. - 453 с.

6. Дусик А.В. Повноваження митного органу при призначенні експертизи при здійсненні провадження у справах про порушення митних правил // Митна справа, № 4, 2005. С. 40-43.

7. Дусик А.В. Права й обов'язки особи, яку притягують до відповідальності за порушення митних правил // Митна справа, № 6, 2004. С. 37-39.

8. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 // Відомості Верховної Ради України. - 1971. - додаток до № 50.

9. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР, 1984, додаток до N 51.

10. Коментар до Митного кодексу України / за ред. М.М. Каленського, П. В. Пашка. - К.: Юстиніан, 2004. - 617 с.

11. Кримінально-процесуальний кодекс України. Затверджений Законом від 28.12.60 // Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961, N 2.

12. Митне право України: Навч. Посібник / За заг. ред. В.В. Ченцова. - К.: Істина, 2007. - 328 с.

13. Митний кодекс України від 11.07.2002 N9-VІ // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 38-39.

14. Приймаченко Д.В. До питання вдосконалення провадження у справах про порушення митних правил // Підприємництво, господарство і право, № 3, 2007. С. 3-6.

15. Приймаченко Д.В. Суб'єкти провадження у справах про порушення митних правил: проблемні питання процесуального статусу // Митна справа, № 6, 2006. С. 3-6.

16. Про адвокатуру. Закон України // Відомості Верховної Ради, 1993, N 9.

17. Проблемы теории и практики таможенного дела: Сборник научных трудов: В 2 частях. Часть 2 / Под науч. ред. Проф. И.М. Блинова. - М.6 РИОРТА, 1997. - 332 с.

18. Проект Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України» (нова редакція).

19. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо провадження у справах про порушення митних правил. Наказ Державної митної служби України від 30.12.04 № 936.

20. Про затвердження Порядку дій у разі виявлення органами (підрозділами) Державної прикордонної служби України порушень законодавства й порушення справ, провадження в яких віднесено до компетенції митних органів. Спільний Наказ Державної митної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.06.2005 N 461/439.

21. Про органiзацiйне вдосконалення дiяльностi пiдроздiлiв митних органiв, що здiйснюють заходи з протидiї митним правопорушення. Наказ Державної митної служби України вiд 04.02.08 N 85.

22. Про органiзацiйне забезпечення дiяльностi пiдроздiлiв митних органiв, що здiйснюють заходи з протидiї митним правопорушенням. Наказ Державної митної служби України від 19.02.08 № 157.

Размещено на http://www.allbest.ru