Використання методів непрямої оцінки товарів при визначенні митної вартості

15

Реферат

з митної справи

"Використання методів непрямої оцінки товарів при визначенні митної вартості"

Київ 2009

У тих випадках, коли ціна товару в контракті між взаємопов'язаними партнерами не відповідає його реальній вартості у строгій послідовності мають використовуватись інші методи непрямої оцінки:

а) за ціною угоди з ідентичними товарами;

б) за ціною угоди з подібними товарами;

в) віднімання вартості;

г) додавання вартості;

д) резервний метод.

За основу визначення митної вартості з використанням другого методу приймається ціна угоди з ідентичними товарами. Під ідентичними розуміються товари, однакові з товарами, що підлягають оцінці, у тому числі й за такими параметрами:

* фізичні характеристики;

* якість та репутація на ринку;

* країна походження;

* виробник.

Незначні відмінності у зовнішньому вигляді не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам даних параметрів. Незначними розходженнями вважаються: розмір, етикетки, колір (якщо він не є істотним фактором, який формує ціну).

Товари, вироблені різними суб'єктами, можуть вважатися ідентичними тільки у тому разі, якщо у декларанта та митних органів немає відомостей про ідентичні оцінювані товари. Ціна Угоди з ідентичними товарами приймається за основу для визначення митної вартості, якщо ці товари:

продані (відчужені) для ввезення на територію України;

ввезені одночасно або не раніше, ніж за 90 діб до ввезення оцінюваних товарів;

ввезені на тих самих комерційних умовах і приблизно в тій самій кількості, що й оцінювані товари.

У разі, коли ідентичні товари ввозились в іншій кількості чи на інших комерційних умовах, декларант повинен зробити відповідне коригування їхніх цін з врахуванням цих відмінностей та документально підтвердити митному органові обґрунтування ціни. Якщо при використанні цього методу виявляється більше однієї ціни Угоди з ідентичних товарів, то для визначення митної вартості товарів, що імпортуються, використовується найменша з них.

Якщо вартість товару не можна визначити за другим методом, то варто переходити до іншої альтернативної бази оцінки - ціни угоди з подібними товарами, тобто використовувати метод - оцінки за ціною угоди з подібними товарами.

Згідно з даним методом, за основу для визначення митної вартості приймається ціна Угоди з товарів, однорідних з товарами, що імпортуються. Під подібними розуміються товари, які мають подібні характеристики і складаються із подібних компонентів, що дає змогу їм виконувати ті самі функції, що й оцінювані товари, та бути комерційно взаємозамінними.

Визначаючи подібність товарів, обов'язково необхідно враховувати такі параметри, як:

* якість, наявність товарного знака та репутація на ринку;

* виробник;

* країна походження.

Товари не вважаються подібними, якщо їхнє проектування, дослідницько-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи і креслення виконані після ввезення в Україну.

На підставі цих вимог при вирішенні питання про можливість розглядати товари як подібні аналізуються такі їхні параметри:

а) фізичні характеристики, тобто:

розмір і форма;

рівень технічних та інших характеристик;

спосіб виготовлення;

б) матеріали, із яких виготовлені товари, наприклад:

скляне вікно чи вікно з пластика;

дорогоцінні метали або чорні метали;

тканина або папір і т.д.;

в) функції і сфера застосування (спроможність порівнюваних товарів виконувати ті самі функції);

г) комерційна взаємозамінність, тобто чи прийме покупець порівнюваний товар як замінник (як за функціональним призначенням, так і за комерційними характеристиками).

Усі методи ґрунтуються на одних і тих самих принципах: підставою визначення митної вартості ввезених (оцінюваних) товарів є ціна ідентичних або подібних товарів за іншою угодою. При цьому обов'язковою вимогою є умова, що митна вартість порівнюваних товарів була визначена за першим методом. Крім того, ціна угоди з ідентичними або однорідними товарами приймається за основу для визначення митної, вартості, якщо ці товари:

а) продані для ввезення на територію України;

б) завезені одночасно або не раніше, ніж за 90 днів до ввезення оцінюваних товарів;

в) завезені на тих самих комерційних умовах, що й оцінювані товари, за відсутності таких угод, необхідно переходити до пошуку угод з ідентичними або подібними товарами, що мають розходження в даних параметрах.

У тих випадках, коли виявлені розходження в умовах здійснення угод із ввезеними ідентичними або подібними товарами за однакових комерційних умов (тобто на одному комерційному рівні), однієї і тієї самої кількості товару, що й з оцінюваних (ввезених) товарів, з урахуванням виявлених розходжень у цих характеристиках, ціна угоди з ідентичними або подібними товарами має бути відповідно відкоригована для компенсації (нівелювання) цих розходжень і приведення умов до порівняльного вигляду.

За наявності варіанта продажу, що відрізняється за якоюсь із зазначених трьох умов, варто зробити відповідне коригування базової (вихідної) ціни угоди з ідентичними або подібними товарами за одним або декількома чинниками:

а) лише за кількісними ознаками;

б) лише за чинниками, що стосуються комерційних умов продажу (тобто комерційний рівень продажу);

в) як за чинниками, що стосуються комерційних умов, так і за кількісними чинниками.

Ціна угоди з урахуванням коригувань за зазначеними вище чинниками з ідентичними або подібними ввезеними товарами має використовуватися як підстава визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Проте необхідно враховувати, що коригування на комерційні умови продажу і на кількість необхідне лише в тому разі, коли однозначно встановлено, що ціна товару насправді залежить від цих чинників. Наприклад, у тих випадках, коли продавець продає товари за однією і тією самою ціною незалежно від класу покупців або кількості проданого товару (тобто ціна порівнюваних товарів не змінюється залежно від зазначених чинників), коригування ціни угоди не проводиться.

У зв'язку з цим, усі дані з таких коригувань мусять бути достовірні, тобто підтверджені документально, кількісно визначені, і митні органи мають можливість їх перевірити.

При оцінці за ціною угоди з ідентичними або подібними товарами необхідно забезпечити правильне урахування всіх додаткових нарахувань до ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті.

Якщо виявлені розбіжності в структурі ціни угоди порівнюваних товарів, то необхідно провести відповідне коригування, наприклад, на витрати з транспортування товару, навантаження і розвантаження, страхування і т.д.

Навіть у тих випадках, коли існують значні розходження у витратах, що підлягають оцінці, з ідентичних або подібних товарів, допускається проведення коригування для компенсації розходжень, спричинених засобом транспортування або придбання товару. Проведення подібних коригувань дасть змогу використовувати ціну угоди за ідентичними або однорідними товарами як основу для визначення митної вартості.

Коригування може призвести або до збільшення, або до зменшення вартості товарів. Обов'язковими вимогами до коригування є вимоги помірності, точності і можливості доведення (документального підтвердження) доцільності коригування і слушності відповідних розрахунків.

Якщо існують розходження в ціні товару, зумовлені комерційним рівнем або умовами транспортування і закупівлі товару, обсягом продажу, і коригування доцільне, проте відсутні можливості документального підтвердження вихідних даних, необхідних для коригування, то у цьому випадку визначення митної вартості за 2-3 методами не допускається.

Методи визначення митної вартості на підставі додавання та віднімання вартості

Визначення митної вартості за методом віднімання вартості (інколи його називають дедуктивним) використовується у тому разі, якщо оцінювані ідентичні чи однорідні товари продаються (відчужуються) на території України у незмінному вигляді. За основу для визначення митної вартості при використанні даного методу приймається ціна одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи однорідні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення (не пізніше 90 діб від дати ввезення оцінюваних товарів), покупцеві, незалежному від продавця. З ціни одиниці товару віднімаються, якщо вони можуть бути виділені, такі компоненти:

* виплати на витрату комісійних винагород та витрати на транспортування, страхування, навантаження, розвантаження на території України після випуску товарів у вільний обіг;

* суми імпортного мита, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні, у зв'язку з ввезенням чи продажем товарів;

* звичайні витрати, понесені в Україні на транспортування, страхування, навантаження, розвантаження.

За відсутності випадків продажу оцінюваних, ідентичних чи однорідних товарів у такому самому вигляді, в якому вони знаходяться на момент ввезення, за проханням декларанта може використовуватись ціна одиниці товару, що пройшов переробку, з поправкою на додану вартість. У тих випадках, коли неможливо використовувати наявні ціни угод або відсутня угода з ідентичними або однорідними товарами, необхідно переходити до інших альтернативних методів оцінки.

При оцінці товарів за четвертим методом ("Метод на основі віднімання вартості") та п'ятим методом ("Метод на основі додавання вартості") дозволяється зміна послідовності їх застосування: тобто після третього методу, за бажанням декларанта, може бути використаний як четвертий метод, так і п'ятий метод. Це зумовлено тим, що при застосуванні на практиці цих методів можуть виникнути труднощі. Дане положення відповідає і міжнародним нормам, закріпленим Угодою щодо застосування ст. VII ГАТТ "Оцінка товарів для митних цілей".

Митна оцінка за методом 4 грунтується на ціні, за якою ввезені або оцінювані товари було продано найбільшою партією на території України в незмінному вигляді не пізніше 90 днів від дати ввезення оцінюваних товарів учасникові угоди, який не є особою взаємозалежною з продавцем. Таким чином, для використання ціни продажу на внутрішньому ринку оцінюваних або ідентичних, або однорідних товарів як основи для визначення митної вартості цей продаж мусить відповідати таким вимогам:

а) товари мають бути продані в Україні в незмінному вигляді, тобто такими, якими вони були завезені;

б) ввезені (оцінювані), ідентичні, однорідні товари мають продаватися одночасно з ввезенням оцінюваних товарів або найближчим часом ввезених оцінюваних товарів; допускається використовувати дані з продажу, що відбувся не пізніше 90 днів від дати ввезення оцінюваних товарів;

в) за відсутності випадків продажу ввезених (оцінюваних) ідентичних або однорідних товарів у тому ж самому вигляді, в якому вони знаходилися на момент ввезення, покупець може (при дотриманні установлених вимог), використовувати ціну одиниці товару, що пройшов переробку, з відповідним коригуванням на вартість, додану в процесі переробки.

При цьому покупцеві потрібно підтвердити (обгрунтувати) митному органові слушність коригування, оскільки коригування має грунтуватися на об'єктивних і кількісно обумовлених даних. Основу розрахунків мають складати прийняті формули і методи визначення вартості робіт із переробки товарів у відповідних галузях виробництва;

г) покупець не може прямо або побічно поставляти продавцеві безкоштовно або за зниженою ціною товари або послуги, використані для виробництва і продажу при ввезенні в Україну;

д) перший покупець ввезених товарів на внутрішньому ринку не має бути пов'язаний із продавцем (імпортером оцінюваних, ідентичних або однорідних товарів).

Продаж товарів у незмінному вигляді означає, що операції виробничого характеру (включаючи складання), а також подальше опрацювання товарів розглядаються як операції, що змінюють стан завезеного товару. Водночас, товар буде вважатися незмінним у тому разі, якщо було проведено операції щодо знищення іноземних пакувальних матеріалів, консервантів, а також звичайну переупаковку товарів для внутрішнього ринку. Такі природні зміни, як усушка товару, його випар (для рідин) не вважаються такими, що змінюють стан товару.

Найголовнішим у даному методі оцінки є вибір ціни, за якою найбільш агреговану (сукупну) кількість товару було продано після ввезення до країни покупцям першого комерційного рівня, не пов'язаним із продавцем (імпортером).

Для визначення найбільш агрегованої кількості товару сумується весь продаж товару за даною ціною. Найбільша загальна кількість одиниць товару, проданих за одною ціною, і складатиме найбільш агреговану кількість одиниць товару.

У разі, якщо продаж оцінюваних ідентичних або однорідних товарів у незмінному вигляді не проводився, то за проханням декларанта може використовуватися ціна одиниці товару, який було оброблено, і визначення ціни товару за оброблену одиницю здійснюється з врахуванням вимог, розглянутих вище. Проте в даному випадку, крім виключення витрат передбачених і перерахованих вище, від ціни оброблених товарів необхідно відняти вартість обробки після ввезення. Ці відрахування мають грунтуватися на об'єктивних даних, що підлягають кількісній оцінці стосовно вартості цієї обробки. Але метод 4 не може бути застосованим до товарів, які пройшли дообробку, у тому разі, якщо внаслідок обробки після ввезення товари втратили свої попередні властивості.

Не застосовується метод 4 і в тому випадку, коли завезений товар після дообробки втратив свої якості, і складає досить незначну частину кінцевого продукту.

Для того щоб можна було визначити митну вартість на підставі внутрішньої ціни, з неї необхідно вилучити ті елементи, які характерні тільки для внутрішнього ринку; тобто ті витрати, що понесено після ввезення даних товарів на територію України і які не можуть бути включеними до митної вартості.

Відраховуються такі компоненти:

а) витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток і загальні витрати у зв'язку з продажем в Україні ввезених товарів того самого класу і виду;

б) суми ввізного мита, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні при ввезенні і (або) продажу товарів;

в) звичайні витрати, понесені в Україні, - транспортування, страхування, навантажувальні та розвантажувальні роботи;

г) вартість, додану в результаті складання або подальшої переробки, у випадку якщо це необхідно.

Метод 4 грунтується на виборі ціни, за якою ввезені товари продаються в Україні. Проте використання в рамках методу 4 цін продажу в Україні тільки оцінюваних товарів істотно обмежило б його застосування, тому що міжнародні норми і законодавство України передбачають можливість використання у рамках даного методу цін продажів на ринку України ідентичних або однорідних товарів. Для даного методу використовуються ті самі поняття ідентичності й однорідності товарів, що передбачені Законом стосовно методів 2 і 3.

У випадку неможливості визначення митної вартості на основі методів 1, 2,3,4 альтернативною базою для її визначення буде вартість товару, отримана розрахунковим шляхом на основі методу додавання вартості (метод 5).

Митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням витрат виробництва цих товарів, до яких додається сума прибутку, і витрат, характерних для продажу оцінюваних товарів в Україні.

Для визначення митної вартості за даним методом необхідну інформацію про витрати виробництва оцінюваних товарів можна одержати тільки за межами країни ввезення. У зв'язку з цим використання методу додавання вартості на практиці обмежено випадками, коли покупець і продавець є взаємозалежними, і виробник (продавець) готовий надати покупцеві (для пред'явлення владі країни ввезення) необхідні дані про витрати виробництва і полегшити наступну їхню перевірку, якщо виникне така необхідність.

Складнощі в отриманні і достовірності необхідної інформації накладають жорсткі обмеження на використання методу додавання вартості. Якщо митному органові надаються недостовірні дані, то вони мають розглядатися як бездоказові, що не віддзеркалюють фактичного стану. Навіть у тому випадку, коли доступ до документації дозволений іноземним виробником і схвалений владою його країни, фактично не всі документи і дані можуть бути надані митним органам країни-імпортера.

У зв'язку з цим митна вартість, визначена за п'ятим методом, мусить бути об'єктом особливо ретельної перевірки. При оцінці на підставі складання вартості за основу приймається ціна товару, що розраховується шляхом складання:

* вартості матеріалів та інших витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів;

* загальних витрат, що характерні для продажу в Україні з країни - експортера товарів того самого виду, у тому числі вартості транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт, страхування до місця митного оформлення на території України та ін.

* прибутку, що отримує експортер внаслідок поставки в Україну таких товарів.

При визначенні митної вартості за допомогою даного методу мають враховуватися всі витрати, що включаються до ціни товару.

На практиці можливі ситуації, коли жодний із розглянутих вище варіантів оцінки товарів, відповідно до установлених вимог, не може бути використаний як вихідна база для визначення митної вартості. Такі ситуації можуть скластися якщо:

* імпорт товарів здійснюється на тимчасовій основі;

* має місце договір оренди або наймання;

* реімпорт товарів здійснюється після ремонту або модифікації;

* проводяться постачання унікальної продукції, творів мистецтва;

* ідентичні або однорідні товари не ввозяться;

* товари не перепродаються в країні-імпортері;

* виробник не відомий, або відмовляється надати дані про витрати виробництва або надані ним відомості не можуть бути прийняті митними органами. За таких ситуацій використовується резервний шостий метод.

З огляду на те, що підґрунтям світової практики є, насамперед, Угода ГАТТ/СОТ з митної оцінки, а також бажання України приєднатися до ГАТТ/СОТ існує необхідність використання норм і правил, що відповідають вимогам цієї організації. У цьому випадку "врахування світової практики" відносно методу 6 варто розглядати з позицій даної Угоди. Стаття VII Угоди проголошує, що митна вартість у рамках цього методу має визначатися з використанням способів, що відповідають принципам і загальним умовам цієї Угоди і статті VII ГАТТ, і на базі даних країни-імпортера. Тобто шостий метод - це спеціальний спосіб оцінки товарів. Оцінка за допомогою резервного методу має відповідати встановленим законодавством методам з певною гнучкістю в їх застосуванні, що не має суперечити загальній меті й умовам прийнятої системи оцінки товару з митними цілями. У рамках резервного методу необхідно дотримуватись встановленої послідовності (ієрархії) застосування методів визначення митної вартості.

Загальні принципи Угоди і ст. VII ГАТТ/СОТ, яких необхідно дотримуватись при використанні методу 6, можуть бути зведені до такого:

* оцінка в максимально можливому ступені має грунтуватись на вартості угоди завезених товарів з використанням вартості, що базується на фактичних оцінках, тобто цінах, за якими завезені товари продаються в країні при звичайному перебігу торгівлі за умов конкуренції;

* уніфікація оцінки, забезпечення однаковості в здійсненні оцінки товару з митними цілями;

* чесність і нейтральність оцінок, тобто прагнення знайти реальну вартість ввезеного товару;

* проведені коригування мають забезпечувати одержання максимально реальної оцінки;

* простота і неупередженість критеріїв оцінки;

* сумісність із комерційною практикою, неприпустимість створення ситуацій або використання методів оцінки, які ніколи не траплялись в комерційній практиці;

* використання найближчих еквівалентів (альтернативних вартостей), якщо визначення вартості на базі методу 1 неможливе;

* неприпустимість використання як бази для оцінки ввезених товарів вартості товарів вітчизняного походження, довільних або фіктивних оцінок.

Наведемо приклади гнучкого підходу до використання методів 1-5 у рамках методу 6.

1. За ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1). За відсутності документального підтвердження заявлених декларантом елементів митної вартості, в рамках методу 6 товари можуть бути оціненими на підставі інформації, якою володіє покупець (декларант) і (або) митний орган, якщо це не суперечить чинному законодавству. Наприклад, за відсутності документального підтвердження, за яким з додаткових нарахувань, які підлягають врахуванню в митній вартості, їхній розмір у рамках методу 6 може бути визначений розрахунковим шляхом; на основі експертної оцінки, шляхом порівняння зі звичним рівнем витрат на аналогічні компоненти і т. ін.

2. За ціною угоди з ідентичними або однорідними товарами (методи 2 і 3). Стосовно цих товарів гнучкість допускається відносно терміну ввезення ідентичних або однорідних товарів. Підставою для митної оцінки може бути митна вартість ідентичних або однорідних товарів, вироблених іншим виробником як у країні експорту, так і в якійсь іншій країні, а також митна вартість ідентичних або однорідних товарів, раніше визначена за методами 4 і 5.

3. Віднімання вартості (метод 4). Може бути допущене гнучке трактування вимоги про терміни продажу товарів на внутрішньому ринку, а також про те, в якому вигляді вони були завезені (тобто допускається певна переробка).

При виборі товарів, проданих на внутрішньому ринку, за відсутності ідентичних або однорідних товарів допускається розширення рамок порівнюваних товарів: можуть розглядатися товари того самого класу або виду, завезені як із тієї країни, що й оцінювані товари, так і з інших країн.

Допускається використання продажів товарів між продавцем і покупцем, що залежать один від одного, із відповідними поправками до ціни продажу.

Використання методу 6 передбачає велику порівняно з іншими методами гнучкість:

а) використання нейтральних загальнодоступних джерел інформації: цінових довідників, що містять докладний опис товарів на асортиментному рівні; каталогів і подібних видань, даних про біржові котирування цін;

б) використання статистичних даних про звичаї, комісійні, знижки, прибуток, тарифи на транспорт і под. При цьому відповідне коригування даних з урахуванням умов постачання оцінюваних товарів та інших чинників, що впливають на рівень цін, є обов'язковим.

При здійсненні гнучкої інтерпретації умов застосування методів оцінки необхідно дотримуватись встановленої ієрархії (послідовності) застосування методів: від 1 до 5.

Якщо товар ввозиться на умовах договорів оренди або наймання, то митна вартість може бути визначена, виходячи із сум орендної плати, переліченої на весь період експлуатації даного устаткування. Наприклад, якщо устаткування ввозиться за договором оренди на 2 роки, а його нормативний термін експлуатації складає 10 років, то для одержання вартості устаткування орендна плата має бути перерахована на 10 років. При цьому необхідно враховувати, що, якщо до суми поточних орендних платежів включено витрати, що не входять до митної вартості (наприклад, витрати на ремонт і підтримку устаткування в належному стані), які виділені окремим рядком і, за необхідності, можуть бути перевірені і підтверджені документально, вони можуть не включатися до митної вартості.

Загальною вимогою при використанні в рамках методу 6 даних інших угод щодо дозволеної цінової інформації є необхідність урахування базових, вихідних умов конкретних угод (кількість, наявність знижок із ціни, умови постачання і платежів за контрактом та ін)

Законодавством визначено елементи (підходи), що не можуть бути використані для оцінки товарів з митними цілями за методом 6, а саме:

* ціна товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

* ціна товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

* ціна товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

* довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів;

* витрати на виробництво, що відрізняються від тих, які були визначені для розрахунків ціни ідентичних або подібних (аналогічних) товарів;

* мінімальна митна вартість;

* більша з двох альтернативних вартостей.

Застосовуючи резервний метод, покупець (декларант) може запитати в митному органі цінову інформацію з відповідних товарів і використовувати її в розрахунках при визначенні митної вартості. У тих випадках, коли при розрахунку вартості імпортного товару, послідовно використовуючи зазначені методи, не можна визначити митну вартість або митні органи аргументовано вважають, що дані методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість товарів визначається і обґрунтовується з урахуванням світового митного досвіду, тобто можуть бути використані інші методи, що відповідають принципам Угоди і статті VII ГАТТ.

Більшість країн-учасниць даної Угоди для митної оцінки використовують в основному контрактну ціну і обстоюють обмеження кількості компонентів вартості, які можуть бути додані до контрактної ціни, хоча за цим здебільшого може маскуватись небажання ускладнювати внутрішньофірмові операції транснаціональних корпорацій.