Еколого-економічні інструменти природоохоронної діяльності на ВАТ "АЗОТ"

n = 1,

якщо 2 > Vm ? 0.5, то

n = 0.523 · Vm? - 2.13·Vm +3.13, (9)

якщо Vm > 0.5, то

n = 4.4 · Vm (10)

У випадку, якщо f ? 100 або ?Т ? 0 (холодні викиди):

m = (11)

Якщо f ? 100, ?Т ? 0 та Vm ? 0.5, то розрахунок максимальних приземних концентрацій ведеться за формулою:

, (12)

К = ; (13)

У випадку, якщо f < 100, та Vm < 0.5 або f ? 100, Vm' > 0.5, то

, (14)

де n' = 2.86·m при f < 100, Vm < 0.5;

n' = 0.9 при f ? 100, Vm' > 0.5.

Врахування впливу рельєфу місцевості при розрахунках максимальних приземних концентрацій

При визначенні коефіцієнта ? проводиться аналіз картографічного матеріалу щодо рельєфу місцевості в радіусі не менше як 2 км від джерела викиду, або до 50 висот найбільш високого із джерел.

Якщо в околицях даного джерела викиду можна виділити окремі ізольовані перепони, такі як пагорби, улоговини, тощо, то ? розраховується за формулою:

? = 1+?1· (?m - 1), (15)

?m визначається в залежності від безрозмірних величин n1 та n2.

n1 визначається до десятих, а n2 - до цілих.

(16)

де - висота (глибина) перепони;

- півширина перепони.

Значення ?1 визначається в залежності від співвідношення за графіками. [3. ст. 29]

Оскільки в радіусі 50Н від джерела викиду перепад висот місцевості не перевищує 50 м на 1 км, то коефіцієнт ? приймаємо рівним 1.

У випадку, коли викид здійснюється із джерела з прямокутним устям, у формулі (1) для визначення витрати газоповітряної суміші використовується інший алгоритм розрахунку.

Швидкість газоповітряної суміші:

, (17)

де L - довжина устя

b - ширина устя

Діаметр устя для прямокутного джерела:

, (18)

Об'єм газоповітряної суміші:

, (19)

Значення небезпечної швидкості вітру (, м/с) на рівні флюгера (10 м над поверхнею землі), при якій досягається значення максимальної приземної концентрації у випадку, якщо f < 100, визначається:

= 0,5 при ? 0,5; (20)

= при 0,5 < ? 2; (21)

= · (1+0,12·) при >2. (22)

Якщо f ? 100, ?Т ? 0, то значення небезпечної швидкості вітру, при якій досягається значення максимальної приземної концентрації шкідливих речовин, визначається за формулами:

= 0,5 при ? 0,5; (23)

= при 0,5 < ? 2; (24)

= 1,2· при >2. (25)

У нашому розрахунковому випадку для більшості забруднюючих речовин небезпечна швидкість вітру, згідно формули (24), буде рівною - тобто становитиме 4,03 м/с.

3.2 Визначення приземних концентрацій на певних віддалях від джерела викиду

Під час викиду газоподібної суміші із джерела відбувається процес розсіювання забруднюючих речовин, що входять до її складу, навколо цього джерела викиду. Це призводить до динамічної зміни приземних концентрацій з віддаленням від джерела.

При нормальних умовах - чим вище джерело викиду, тим менша концентрація домішок в приземному шарі атмосфери і тим на більшу віддаль будуть розсіюватись домішки.

Відстань Xm на якій при несприятливих метеорологічних умовах досягається значення См визначається за формулою:

, (26)

при f < 100 значення d розраховується як:

d = 2,48·(1 + 0,28·) при ? 0,5; (27)

d = 4.95··(1 + 0,28·) при 0,5 < ? 2; (28)

d = 7··(1 + 0,28·) при >2. (29)

при f ? 100, ?Т ? 0 значення d визначається за наступними формулами:

d= 5.7 при ? 0,5; (30)

d = 11.4· при 0,5 < ? 2; (31)

d = 16· при >2. (32)

Радіус Х від джерела викиду, по якому розраховується приземна концентрація при розсіюванні, визначається розрахунковими кроками, що залежать від шкідливості підприємства. Для підприємств І-го класу шкідливості 1000 м., для II-го - 500 м., III-го - 300 м., IV - 100 м., V - 50 м.

Розрахунок розсіювання ведеться в радіусі до 50 висот найвищого джерела викиду, але не менше як на 2 км. Клас шкідливості визначається за санітарними нормами і правилами проектування промислових підприємств.

При небезпечній швидкості вітру , приземна концентрація шкідливих домішок по осі факелу викиду на різних віддалях від джерела викиду визначається за формулою:

С = (33)

 - безрозмірний коефіцієнт, який визначається в залежності від співвідношення Х до Xm та величини F за формулами:

= 3·- 8·+6· при Х/? 1; (34)

= при 1? Х/? 8; (35)

= при F? 1.5 та Х/> 8; (36)

= при F> 1.5 та Х/> 8; (37)

Для низьких та наземних джерел, висота Н яких не більше 10 м, при значеннях X/Xm < 1, величина у формулі (33) замінюється на значення і знаходиться за формулою:

= 5 - (10 - Н) + 0,125·(Н - 2)· (38)

Розрахунок розсіювання шкідливих речовин проводиться також з метою визначення існуючої дійсної зони впливу підприємства.

Для підприємства ВАТ «Рівне Азот» всі стаціонарні джерела викидів є високими джерелами та джерелами середньої висоти. Тому розрахунки розсіювання домішок в приземному шарі будуть проводитись згідно формул (26-29) та (33-37).

Крок розрахунку розсіювання для даного підприємства, що відноситься до об'єктів I-го класу шкідливості, становить 1000 м. Необхідні розрахункові дані та результати обчислень представлені у табличній формі (Таб. 3.2).

Таблиця 3.2. Зведені розрахунки розсіювання домішок в приземному шарі

Забруднююча речовина	№ джерела викиду	F	Vm	d	H	Xm	X	X/Xm	S1	Cм	С	ГДК (ОБРД)
код	назва
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
	Оксид азоту	17	1	4,03	1,5	30	1338	500	0,37	0,48	0,17	0,082	0,04
								1000	0,75	0,95		0,16
								1500	0,12	0,97		0,17
								2000	1,49	0,88		0,15
								2500	1,87	0,78		0,13
								3000	2,24	0,68		0,12
								3500	2,62	0,60		0,1
								4000	2,99	0,52		0,088
								4500	3,36	0,46		0,078
								5000	3,74	0,40		0,068
								5500	4,11	0,35		0,06
								6000	4,48	0,31		0,05
								6500	4,86	0,28		0,05
								7000	5,23	0,25		0,04
								7500	5,61	0,22		0,04
								8000	5,98	0,20		0,03

За даними розрахунків визначаємо речовини, приземні концентрації яких в розсіюванні перевищують ГДК (ОБРД). Для ВАТ «РівнеАзот» це оксид азоту.

Для кожної з цих речовин будується епюра розподілу приземної концентрації по довжині від джерела викиду. За епюрою визначається віддаль, на якій значення максимальної приземної концентрації досягає ГДК.



Рис. 3.1. Епюри розподілу приземної концентрації

З рис. 3.1. можна визначити, що значення ГДК оксиду азоту по даному підприємству досягається на відстані 7000 м. Максимальна приземна концентрація оксиду азоту має значення 0,17 м?/с і досягається на відстані 7500 м.

3.3 Визначення розмірів санітарно-захисної зони

У результаті розрахунків (підрозділ 3.1 та 3.2) виявлені перевищення нормативного вмісту у повітрі оксиду азоту - максимальна концентрація якої становить 0,17 м?/с, та оксиду вуглецю - максимальна концентрація якого становить 0,09 м?/с моноетаноламіну - 0,0009 м/с Значення ГДК оксиду азоту по даному підприємству досягається на відстані 7000 м. Оскільки приземні концентрації забруднюючих речовин за межами нормативної санітарно-захисної зони ВАТ «Рівне азот» перевищують максимальні разові гранично допустимі концентрації цих речовин у повітрі, - тому необхідно провести уточнення розміру санітарно-захисної зони підприємства з урахуванням середньорічної рози вітрів.

Санітарно-захисна зона (СЗЗ) - це спеціально організована територія, яка встановлюється від джерела шкідливості (у нашому випадку від джерела забруднення атмосфери) до межі житлової забудови, ділянок оздоровчих закладів, місць відпочинку та інших подібних об'єктів з метою зменшення шкідливого впливу підприємства на здоров'я людини.

Розміри санітарно-захисної зони, які встановлюються у відповідності до чинних санітарних норм СН 245-71, повинні перевірятися розрахунком забруднення атмосфери відповідно до вимог [4] з урахуванням перспективи розвитку підприємства і фактичного забруднення атмосферного повітря.

Залежно від шкідливості забруднюючих речовин, що викидаються, і можливості їх очистки розміри СЗЗ становлять: для підприємств І-го класу шкідливості 1000 м, для підприємств ІІ-го класу шкідливості 500 м, для підприємств ІІІ-го класу шкідливості 300 м, для підприємств ІV-го класу шкідливості 100 м, для підприємств V-го класу шкідливості 50 м.

Територія санітарно-захисної зони повинна бути озеленена, ширина смуги зелених насаджень на межі СЗЗ підприємств І-го класу шкідливості - не менше 50 м, а для підприємств V-го класу шкідливості - не менше 20 м.

Розміри СЗЗ мають уточнюватись окремо для різних напрямків вітру в залежності від результатів обчислення забруднення атмосфери та середньорічної рози вітрів району розташування підприємства.

Уточнення санітарно-захисної зони проводиться для того, щоб показати реальний вплив підприємства на оточуюче навколишнє середовище, враховуючи повторюваність вітрів. Величина СЗЗ при цьому визначається за формулою:

l = l (43)

де: l - розрахунковий розмір ділянки місцевості в даному напрямі, де концентрація шкідливих речовин перевищує ГДК, м;

Р - середньорічна повторюваність напрямку вітрів румба, що розглядається;

Р - повторюваність напрямів вітрів одного румба при круговій розі вітрів, % (при 8-ми румбовій Р=100/8 = 12,5%).

Якщо відповідно до передбачених технічних рішень та розрахунків забруднення атмосфери розміри СЗЗ для підприємства виявляються більшими за встановлені санітарними нормами, то необхідно переглянути проектні рішення і забезпечити виконання вимог санітарних норм за рахунок зменшення обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферу, збільшення висоти їх викиду з урахуванням встановлених обмежень тощо. Якщо і після додаткового перегляду рішень не будуть виявлені технічні можливості забезпечення нормативних розмірів СЗЗ, то розміри l приймають у відповідності з результатами розрахунку забруднення атмосфери за погодженням органів МОЗ та Держбуду України.

Для тих напрямів, де обчислена величина l виявляється меншою за нормативний розмір СЗЗ, корекцію розміру СЗЗ не здійснюють і приймають її рівною нормативній величині.

Уточнена санітарно-захисна зона визначається за найбільшою величиною розрахованої віддалі l серед обчислених для речовин, що перевищують ГДК. У нашому випадку l = 292 м. Інші елементи для визначення величини СЗЗ приведено в табличній формі:

Таблиця 3.5. Уточнення санітарно-захисної зони

Забруднююча речовина	№ джерела викиду	l	Напрям вітру	Повторюваність Р, %	l, м	Напрям СЗЗ
Код	Назва
337	Окис вуглецю	17	7000	Пн	8	6160	Пд
				Пн. Сх	6	6160	Пд. Зх
				Сх	9	13440	Зх
				Пд. Сх	16	8400	Пн. Зх
				Пд	11	2368	Пн
				Пд. Зх	11	1776	Пн. Сх
				Зх	24	2664	Сх
				Пн. Зх	15	8990	Пд. Сх

Рис. 3.2 Уточнена санітарно-захисна зона

3.4 Розрахунок граничнодопустимого викиду

Вміст домішок в повітрі регламентується також гранично допустимим викидом (ГДВ). ГДВ шкідливих речовин встановлюється для кожного джерела забруднення атмосфери таким чином, щоб викиди від даного джерела і від сукупності інших джерел з врахуванням перспективи розвитку промислових об'єктів та розсіювання шкідливих речовин не створювали приземну концентрацію, яка б перевищувала значення ГДК для живих організмів.

ГДВ встановлюють для кожного стаціонарного джерела забруднення атмосфери, для неорганізованих викидів, а також для сукупності дрібних одинарних джерел. Якщо в даний період часу значення ГДВ не можуть бути досягнуті, то по узгодженню з органами держкомприроди встановлюють значення тимчасово погодженого викиду (ТПВ).

Значення ГДВ в г/с встановлюється для умов повного навантаження технологічного та газоочисного обладнання при їх нормальній роботі і не повинні перевищуватись в будь-який 20-ти хвилинний інтервал часу. ГДВ встановлюється для кожного джерела окремо. Поряд з тим встановлюють значення ГДВ для підприємства в цілому. Якщо викиди шкідливих речовин постійні в часі, то значення ГДВ для підприємства знаходять як суму ГДВ від кожного стаціонарного джерела. При непостійних викидах в часі значення ГДВ для підприємства відповідає максимальному викиду при нормальній роботі технологічного та газоочисного обладнання.

Розрахунок ГДВ проводиться по кожній речовині окремо за формулою:

ГДВ = (44)

якщо f ?100, ?Т ? 0, то

ГДВ = (45)

У випадку прямокутного джерела викиду розрахунок ведеться за тими ж формулами, але V1 замінюється на V1l, а Д - на Дl.

Сф' - значення фонової концентрації, яка являє собою фонову концентрацію Сф, з якої виключено вклад даного джерела або даного підприємства:

Сф' = Сф (1-0,4) при С<2·Сф (46)

Сф' = 0,2Сф при C>Сф (47)

Так як для даного підприємства мають місце теплі викиди, то за формулою (44) встановлюємо ГДВ для кожної забруднюючої речовини. В даному випадку в районі підприємства спостереження за фоновою концентрацією забруднюючих речовин не ведуться, оскільки котельня розташована окремо на відкритій рівній місцевості, - тому при розрахунках величиною Сф' нехтуємо. Дані для розрахунків та їх результати наведені в таблиці 3.6. [5.6]

В даному розділі ми проводили розрахунки по викиду оксиду в атмосферне повітря, яке перевищує ГДК, тому запропоновуємо очисну споруду, яка очистить викиди в атмосферу. Також проводили розрахунок СЗЗ по якому визначили розсіювання шкідливої речовини.

4. Природоохоронні заходи по атмосферному повітрі

З метою зменшення забруднення атмосферного повітря пересувними джерелам викидів в області проводилась операція «Чисте повітря», яка проходила в два етапи навесні і восени. Операція проводилась в містах Рівне, Кузнецовськ, Дубно, 16 райцентрах та населених пунктах області.

В проведенні операції приймали участь представники державної екологічної інспекції держуправління екобезпеки, управління ДАІ УМВС, громадськості. В ході операції перевірено 187 автотранспортних підприємств, автогосподарств, з них тільки на 46 організовані контрольно-регулювальні пости. Підприємствами, на яких відсутні контрольно-регулювальні пости, укладені договори з підприємствами та організаціями, які обладнані необхідними приладами для контролю за токсичністю та димністю відпрацьованих газів автомобілів з обов'язковою видачею талонів токсичності водіям. З 2594 автомобілів, перевірених на випуску з підприємств в 115 були виявлені перевищенні вмісту окису вуглецю у відпрацьованих газах. На шляхах області на токсичність відпрацьованих газів перевірено 4046 автомобілів, з них 3142 індивідуальних транспортних засобів, виявлено 243 випадки перевищення вмісту окису вуглецю у відпрацьованих газах автомобілів. За порушення законодавства про охорону атмосферного повітрі притягнуто до адмінвідповідальності 12 посадових осіб, 37 водіїв державного автотранспорту та 211 індивідуальних власників автомобілів. Накладено 260 штрафів на суму 9248 грн.

При перевірці автопідприємств і автогосподарств виявлені такі недоліки в організації робіт по охороні атмосферного повітря від забруднення викидами автотранспорту:

* недостатня кількість підприємств, на яких організовані контрольно-регулювальні пункти;

* застарілий парк автомобілів, а також відсутність коштів для проведення своєчасного ремонту двигунів та переведення автомобілів на газоподібне паливо;

* незадовільний стан покриття доріг області;

* відсутність на окремих підприємствах приладів контролю токсичності відпрацьованих газів.

Переведення автомобілів на газоподібне паливо проводилось дуже повільними темпами. Рівненською і Дубенською автомобільними газонаповнювачами компресорними станціями Рівненського управління магістральних газопроводів за 1999 р. відпущено 7429441 м³ стиснутого природного газу, який був використаний для заправлення 781 автомобілів. Спільно з управлінням ДАІ УМВС України в Рівненській області розроблений план заходів по запровадженню постійного контролю за вмістом окису вуглецю у відпрацьованих газах автомобілів та якості пального на автозаправних станціях області.

В Рівненській області нараховуються десятки об'єктів, які становлять потенційну екологічну небезпеку. Особливо небезпечними є об'єкти, аварії на яких можуть призводити до утворення зон надзвичайних екологічних ситуацій регіонального і міжрегіонального масштабу, мати катастрофічні наслідки для навколишнього природного середовища, створювати пряму загрозу здоров'ю, а то й життю людей.

Такими об'єктами в області є ВП «Рівненська АЕС», ВАТ «Рівнеазот», полігон твердих побутових відходів в м. Рівне. Вказані об'єкти увійшли до переліку найбільш екологічно небезпечних об'єктів країни. Екологічно небезпечними в межах області вважаються трансєвропейські нафто- та газопроводи, ділянки міжнародних автомобільних і залізничних магістралей, промислові підприємства з рідкими відходами, кар'єри з відкритою розробкою корисних копалин, а також інші промислово-господарські агломерації. До списку екологічних небезпечних об'єктів обласного значення ввійшло 29 підприємств господарювання.

Для розв'язання проблем, пов'язаних з поводженням з відходами необхідно:

? підвищення ефективності державного контролю за природоохоронною діяльністю суб'єктів господарювання; забезпечення ефективної взаємодії з правоохоронними органами та іншими контролюючими службами області; забезпечення повного стягнення збитків за порушення екологічного законодавства та штрафних санкцій; впровадження комп'ютерних методів обробки інформації аналітичного забезпечення контрольної діяльності; здійснення заходів в рамках запровадження нової концепції регулювання охорони атмосферного повітря;

? вирішення питання фінансування виробництва з переробки фосфогіпсів ВАТ «Рівнеазот»;

? забезпечення ремонту і модернізації очисних споруд області;

? інтенсифікація сільськогосподарського виробництва;

? здійснення комплексу організаційно-технічних заходів в рамках забезпечення функціонування Рівненського державного природного заповідника; створення регіональних ландшафтних парків «Дермансько-Мостівський» в Здолбунівському, «Погориння» в Гощанському та «Демидівський» в Демидівському районах;

? посилення контролю за цільовим використанням коштів природоохоронних фондів;

? здійснення комплексу заходів по впровадженню регіональної інформаційної системи моніторингу навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів області на базі системи регіонального екологічного моніторингу СЕМ «Полісся»;

? забезпечення надійної експлуатації системи радіаційного спостереження та раннього оповіщення про радіаційну аварію «Гамма-1»;

? посилення контролю за зберіганням на підприємствах області токсичних промислових відходів та небезпечних речовин;

? розвиток науково-дослідних робіт з екологічної тематики;

? удосконалення еколого-пропагандистської діяльності.

Крім того піднесенню ефективності управління природоохоронною справою на державному та регіональному рівнях у найближчій перспективі сприятиме:

? запровадження екологічного аудиту;

? запровадження механізму екологічного страхування юридичних та фізичних осіб на випадок заподіяння ними шкоди навколишньому середовищу, аварій та стихійних лих;

? забезпечення чіткого розмежування повноважень органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та спеціально уповноважених органів в галузі охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки;

? запровадження системи економічного стимулювання ефективної екологічної діяльності на умовах:

? встановлення податкових, цінових, кредитних, митних та інших пільг для підприємств та фондів, які виготовляють конкурентоздатну, екологічно чисту, безвідходну продукцію, реалізують природоохоронні, ресурсозберігаючі технології і заходи та надають екологічні послуги;

? підвищеного рівня оподаткування екологічно небезпечної продукції та технологій;

? запровадження аукціонної системи купівлі-продажу ліцензій на право викидів, скидів забруднюючих речовин;

? розроблення і прийняття Кабінетом Міністрів України загальнодержавної, а на її основі - регіональних програм моніторингу навколишнього природного середовища з чітким визначенням конкретних заходів, їх виконавців, термінів виконання, обсягів і джерел фінансування.

Очисною спорудою атмосферного повітря для забруднюючих речовин оксиду азоту та оксиду вуглецю є кільцевий адсорбер.

Фізична основа процесу адсорбції - здатність деяких твердих тіл з ультрамікроскопічною структурою (адсорбентів) вибірково відділяти та концентрувати на своїй поверхні окремі компоненти газової, пароповітряної суміші або розчину. В пористих тілах з капілярною структурою поверхневе поглинання доповнюється капілярною конденсацією. Основний параметр, який характеризує процес адсорбції - адсорбційна здатність (ємність) адсорбенту стосовно компоненту, який вилучається. Адсорбційна ємність визначається відношенням ваги речовини, яка поглинута адсорбентом, до ваги адсорбенту (або площі його поверхні). Вона залежить від концентрації адсорбованої речовини біля поверхні адсорбенту, тиску, загальної площі поверхні адсорбенту, фізичних, хімічних та електричних властивостей адсорбованої речовини та адсорбенту, температурних умов та наявності домішок. При рівних інших факторах, зі збільшенням температури поглинаюча здатність адсорбентів зменшується і, після досягнення певної (критичної) температури, процес переходить в десорбцію. Адсорбована речовина переходить в газову фазу. На цьому базується процес регенерації адсорбенту. Зниження тиску сприяє зменшенню адсорбційної ємності.

Процеси адсорбції здійснюють в адсорберах, які становлять вертикальні, горизонтальні або кільцеві ємності, що заповнені пористим або кусковим адсорбентом. Очищувальний газ фільтрується через адсорбент, на поверхні та в порах якого накопичується вловлювана речовина (адсорбат).

Як адсорбент найширше використовуються активоване вугілля і цеоліти. Необхідну кількість адсорбенту вираховують за формулою:

V_а х С х t х 10³

М _а = - , де

а_пог

V_а - об'ємні витрати газу, що очищаються;

С - концентрація домішків, що видаляються;

t - час проходження адсорбції;

а_пог - поглинювальна здатність адсорбенту.

На рис. показаний розріз кільцевого адсорбера. Конструкція адсорбера вмонтована в металевий корпус (1). Газ, який підлягає очистці, потрапляє через штуцер (2) у зовнішню частину адсорбера, проходить через кільцевий шар адсорбенту, який знаходиться між внутрішньою (7) та зовнішньою (6) циліндричними решітками, та виводиться через штуцер (4). В стадії десорбції дссорбент (водяна пара) подається через штуцер (4), а парогазова суміш відводиться через штуцер (3). Завантаження адсорбенту проводять через два люки (8), а його відвантаження - через третій люк (5).

Рис. 4.1. Кільцевий адсорбер

Вибір конструкції адсорбера залежить від властивостей адсорбенту, схеми його регенерації (з видаленням з адсорбера або без нього), необхідної продуктивності по газу та необхідного ступеня очистки газів.

Розрізняють адсорбери періодичної та безперервної дії. В першому випадку адсорбент нерухомий і повітря фільтрується через його шар. Процес продовжується до повного насичення адсорбенту, після чого адсорбер відключають від очищувального газу та проводять регенерацію адсорбенту. В другому випадку адсорбент під дією своєї ваги або потоку очищувального повітря безперервно проходить через адсорбер та потрапляє на регенерацію. Віддають перевагу установкам безперервної дії, що зумовлено такими факторами:

Ш вони мають менші габаритні розміри в порівнянні з установками періодичної дії;

Ш менший гідравлічний опір;

Ш більша продуктивність по газу.

Наведений аналіз лише найважливіших проблем функціонування різних видів транспорту, які чекають свого невідкладного розв'язання, свідчить про їх масштабність, складність і визначальність для загального розвитку економіки України, їх реалізація потребує великих інвестицій і непростих організаційних рішень. Об'єктивно склалося так, що нині треба вирішувати проблеми, які докорінно мають впливати на організаційну, технічну, технологічну сторону політики в галузі транспортних комунікацій.

В Україні є необхідні стартові умови для формування сучасної системи транспортних комунікацій, яка відповідала б європейським стандартам. До них насамперед належать: необхідність в усіх видах транспорту докорінного технічного переоснащення галузі і суттєвих організаційних змін; достатня ресурсна база і рівень розвитку техніки і технологій; наявність кваліфікованого трудового потенціалу і передових науково-технічних розробок; вигідні природно-кліматичні й географічні характеристики території; наявність конкурентоспроможних науково-технічних проектів, які пройшли відповідну експертизу і готові до реалізації; заінтересованість зарубіжних інвесторів у розміщенні капіталів в Україні; стійка тенденція до визнання України світовим співтовариством як європейської держави, з якою бажано мати стабільні ділові відносини на широкій і довготривалій основі і яка в перспективі справлятиме серйозний вплив на ключові проблеми європейської політики; наявність затвердженої концепції створення і функціонування в Україні національної мережі міжнародних транспортних коридорів. [5,6].

5. Охорона праці

5.1 Основне законодавство з охорони праці

Основними законами та підзаконними актами, які регулюють правові відносини у сфері охорони праці в умовах виробництва і загалом в суспільстві, є:

1. Конституція України;

2. Кодекс законів про працю (КЗпП);

3. Закони: «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Коло питань щодо охорони праці розглядається в Цивільному, Кримінальному та Адміністративному кодексах України, в указах Верховної Ради, постановах Кабміну, постановах Президента. Правове поле в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких нікого не можна примусити робити те, що не передбачено в законі.

Основний Закон України гарантує право на працю, що дає можливість людині заробляти собі на життя працею, яку вона вільно або на яку вільно погоджуються (ст. 43). Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійного технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожній людині Конституція гарантує право на належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 45 Основного Закону кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочою дня для окремих професій і виробництв, скороченого часу роботи в нічні години. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та мінімальна сума оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначає закон.

Громадяни України мають право на соціальний захист: забезпечення пенсіями в разі часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом (ст. 46).

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних та оздоровчих і профілактичних програм. Охорона здоров'я забезпечується розвитком і вдосконаленням техніки безпеки й виробничої санітарії; проведенням профілактичних заходів та розгортанням наукових досліджень по запобіганню та зниженню захворюваності.

Основні питання трудового законодавства та охорони праці розглядаються в Кодексі законів про працю (КЗпП), який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяє зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва, що має за мету поліпшення матеріального й культурного рівня життя людини.

У КЗпП зафіксовано питання трудового законодавства: право на працю, основні трудові права та обов'язки працівників, умови договорів про працю; тривалість робочого часу та його скорочення; робота в передсвяткові та вихідні дні; тривалість роботи в нічний неповний робочий час та обмеження понадурочних робіт та ін.

У Кодексі законів про працю в окремих статтях розглянуто шляхи створення здорових і безпечних умов праці, дотримання вимог охорони праці під час будівництва й експлуатації виробничих будівель, споруд та обладнання; заборона введення в експлуатацію підприємств, передавання в серійне виробництво зразків нових машин та іншого обладнання, які не відповідають вимогам охорони праці; обов'язки адміністрації щодо поліпшення та оздоровлення умов праці, розслідування та обліку нещасних випадків; контроль за дотриманням вимог інструкцій з охорони праці; медичні огляди; переведення на легшу роботу; матеріальна відповідальність за збитки заподіяні робітниками і службовцям ушкодженням їх здоров'я та ін.

У КЗпП значну увагу приділено охороні праці жінок та молоді, встановлено пільги робітникам і службовцям, що поєднують роботу з навчанням. Розглянуто права професійних спілок, функції органів державного соціального страхування, нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю, відповідальність за порушення законодавства про працю та інші питання.

Закон гарантує права громадян на своєчасну й достовірну інформацію про стан їхнього здоров'я, а також про наявні та можливі чинники ризику для здоров'я та їх ступінь. Гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Таку інформацію ніхто не може засекретити.

Згідно із Законом підприємства зобов'язані розробляти та здійснювати санітарні й протиепідеміологічні заходи та контроль за виконанням вимог санітарних норм щодо безпеки використання шкідливих для здоров'я речовин і матеріалів, а також за скиданням відходів, викидами в навколишнє середовище та готовою продукцією.

Державній реєстрації та гігієнічній регламентації підлягають будь-які небезпечні чинники фізичної, хімічної, біологічної природи, наявні в середовищі життя й діяльності людини.

У вказаному законодавчому акті у вигляді окремих статей зафіксовано вимоги до проектування, будівництва, розробки, виготовлення й використання нових засобів виробництва та технологій (ст. 15); вимоги до водопостачання й місць водовикористання (ст. 18); вимоги до атмосферного повітря та необхідність вживання заходів щодо запобігання та усунення причин забруднення повітря (ст. 19); вимоги до жилих та виробничих приміщень, територій, засобів виробництва і технологій (ст. 22),

Окремі статті розглядають питання радіаційної безпеки; захист

населення від шкідливого впливу випромінювання та інших фізичних чинників; застосування та знешкодження хімічних речовин і матеріалів, біологічних засобів.

У четвертому розділі Закону визначено основні напрями діяльності Державної санітарно-епідеміологічної служби та її управління (ст..31, 32, 33), її завдання; види відповідальності та фінансові санкції за порушення санітарного законодавства (ст. 45, 46, 48).

Чинне законодавство про охорону праці визначає шляхи реалізації державної політики у сфері захисту людини, містить конкретні вимоги стосовно організації умов праці на виробництві, які мають бути пріоритетними та спрямованими на збереження життя й здоров'я людини.

Відповідно до Конституції Верховна Рада визначає державну політику в галузі охорони праці. Вона спрямована на створення належних, безпечних і здорових, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Одним з принципів державної політики у сфері охорони праці є адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням

його здоров'я та психологічного стану.

Економічні методи управління передбачають створення фондів охорони праці, які повинні використовуватися тільки на виконання заходів з охорони праці.

Цей принцип передбачає сплату штрафу підприємствами за

порушення нормативних актів у галузі охорони праці. Якщо власник спрямовує кошти на заходи з охорони праці, тоді держава встановлює йому пільгове оподаткування, а також виключає із списку оподаткованих суму на відшкодування шкоди га одноразової допомоги, які сплачуються потерпілому.

Під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях забезпечується координація діяльності всіх гілок влади, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці. Діяльність державних органів та окремих організацій при вирішенні питань безпеки координує Державний комітет з нагляду за охороною праці.

Для реалізації принципів державної політики в галузі охорони праці при Кабінеті Міністрів створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків та інші структури.

Проектування виробничих об'єктів, розробку нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих слід проводити з урахуванням вимог охорони праці.

Жодне підприємство, цех, дільниця, виробництво не можуть бути прийняті і введені в експлуатацію, якщо на них не забезпечені здорові та безпечні умови праці.

Забороняється будівництво або реконструкція виробничих об'єктів і впровадження нових для даного підприємства технологій без попередньої експертизи робочого проекту на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці. Експертиза проектної документації на її відповідність нормативним актам про охорону праці проводиться згідно з постановою Кабінету Міністрів №431 від 23 червня 1994 року «Про порядок проведення державної експертизи проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці».

Експертизу проектів, реєстрацію, огляди, випробування виробничих об'єктів прийняття їх в експлуатацію незалежно від форм власності здійснюють органи Державного комітету по нагляду за охорону праці. Введення в експлуатацію вказаних об'єктів без дозволу цього комітету забороняється.

Протягом усього періоду будівництва чи реконструкції, а також під час введення об'єкта завершеного будівництва в експлуатацію проектні організації зобов'язані здійснювати авторський нагляд. Авторський нагляд здійснюється відповідно до договору, який укладається між проектною організацією і власником.

Машини, механізми, устаткування, транспорті засоби й технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво, повинні мати відповідні сертифікати, що засвідчують їхню безпечність для життя й здоров'я людей у процесі їх використання. Перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, затверджує Держстандарт.

Згідно з чинним законодавством роботодавець повинен отримати дозвіл на початок та перелік видів робіт на підприємстві, діяльність якого пов'язана з використанням процесів та устаткування підвищеної небезпеки. Перелік видів робіт, об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначає Кабінет Міністрів.

Дозвіл на початок роботи підприємства видає Державний комітет з нагляду за охороною праці в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів у постанові від 6 жовтня 1993 року №831.

Дозвіл на початок роботи підприємства є офіційним документом, який дозволяє експлуатацію підприємства в робочому режимі.

Забороняється застосовувати у виробництві шкідливі речовини в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, на які не розроблені гранично допустимі нормативи і які не пройшли токсикологічну експертизу.

Токсикологічна експертиза є основним документом, що підтверджує безпеку продукції для організму людини. Вона проводиться згідно з постановою головного державного санітарного лікаря про «Токсиколого-гігієнічну оцінку хімічних речовин» від 19 жовтня 1992 року №4.

У разі надходження на підприємство нових небезпечних речовин власник зобов'язаний повідомити про це органи Державного нагляду за охороною праці, розробити та узгодити з ними відповідні заходи щодо захисту здоров'я і життя працівників.

Експлуатація або використання придбаних за кордоном технологій, машин, механізмів, хімічних речовин та їх сполук допускається лише за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що є чинними на території України.

Охорону здоров'я працюючих жінок гарантує державне законодавство, яке передбачає створення сприятливих умов для поєднання їх материнських функцій з активною трудовою та суспільною діяльністю.

У реальних умовах виробництва не завжди вдається створити оптимальні умови праці для жіночого організму. Нині на підприємстві спостерігається дія несприятливих виробничих чинників. Наявність таких умов у деяких випадках може спричинити до виникнення в працівниць суто жіночих хвороб, які впливають на їх репродуктивну функцію.

В умовах механізації важких категорій робіт праця стає легшою, але збільшується нервова напруженість або виникає монотонність, що також несприятливо впливає на здоров'я жінок.

В умовах рівного професійного навантаження частота виникнення вібраційної і шумової патології у жінок є значно вищою, ніж у чоловіків.

Шкіра жінок більш чутлива до дії деяких хімічних речовин. За однакових умов в однакових за віком і стажем трудових групах професійні дерматити в жінок проявляються раніше і частіше, ніж у чоловіків. Промислові отрути в ряді випадків є причиною частих захворювань у жінок.

Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, їх підвищену чутливість до деяких шкідливих фізичних і хімічних чинників виробничого середовища, а також додаткові навантаження охорона праці жінок вимагає певних спеціальних заходів.

Система чинних законодавчих актів охороняє працю й здоров'я жінок та забезпечує їм всі умови для плідного виробничого й суспільного життя.

З метою поліпшення умов праці жінок та охорони їх здоров'я затверджено список виробництв, на яких забороняється використання праці жінок. Жінки не допускаються до професій зварювальника ручної зварки, що часто працює в цистернах, котлах, а також на спорудах висотою понад 10 м, землекопа, машиніста екскаваторів, автогрейдерів електростанцій, бульдозерів, автогідромоніторів, до верхолазних робіт й т. ін.

Жінки можуть працювати трактористами машиністами, водіями легкових та вантажних автомобілів вантажопідйомністю до 2,5 т, електромонтерами, ремонтниками, будівельниками та робітниками інших професій, для яких дозволено застосовувати жіночу працю.

Державні органи розробили та впровадили перелік робіт, машин і механізмів, на яких рекомендовано застосовувати переважно жіночу працю.

Жінки краще від чоловіків можуть виконувати роботи, пов'язані з точною координацією рук, дрібними рухами пальців, які часто повторюються.

З метою подальшого поліпшення умов праці та охорони здоров'я жінок встановлено обмежені розміри вантажів при їх підніманні та перенесенні.

Жінки до вантажно-розвантажувальних робіт допускаються лише в таких випадках: навантаження й розвантаження навалочних вантажів (пісок, глина), вантажів малої маси, поштучних вантажів (цегла) та ін.

Закон «Про охорону праці» регламентує для працюючих жінок на підприємстві ВАТ «РівнеАзот» сприятливий режим праці й відпочинку, обмеження праці жінок у нічний час; використання праці жінок на роботах з неповним робочим днем або з неповним робочим тижнем.

Жінкам надаються відпустки по вагітності і родах тривалістю сімдесят календарних днів до пологів і п'ятдесят шість після пологів. За бажанням жінкам надаються частково оплачувані відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за цей період допомоги по державному соціальному страхуванню. Крім цього, можуть надаватися додаткові відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку. Час вказаних відпусток зараховується жінкам як у загальний, так і в безперервний стаж роботи.

Крім вказаного вище, охорона праці жінок здійснюється шляхом розробки різних заходів: санітарно-гігієнічних, санітарно-технічних, лікувально-профілактичних та інших, спрямованих на забезпечення безпеки організму жінки та її материнських функцій. Поряд із цими заходами відповідне значення має дотримання роботодавцем гігієнічних нормативів щодо стану виробничого середовища й вимог щодо організації технологічних процесів, раціональної організації робочих місць, використання спецодягу, ЗІЗ, обладнання кімнат відпочинку, гігієни та ін.

Правовою основою охорони праці неповнолітніх є відповідні статті КЗпП, Закон «Про охорону праці», Список виробництв, професій, спеціальностей і робіт, на яких забороняється використання праці осіб, що не досягли 18-річного віку, перелік медичних протипоказань до роботи в різних галузях, затверджений МОЗ та ін.

Особливі права встановлено для неповнолітніх, які навчаються спеціальностям, що передбачають виконання робіт на висоті. Учні віком до 18 років, але не молодші 17 років, допускаються до верхолазних робіт не більше ніж на 3 години в день для проходження виробничої практики під постійним наглядом працівника, призначеного наказом по організації для керівництва практикою.

Чинне законодавство встановлює пільгові умови та обмеження, спрямовані на поліпшення умов й охорону праці підлітків.

На підприємстві ВАТ «РівнеАзот» осіб молодше 18 років приймають на роботу лише після попереднього медичного огляду з подальшим щорічним проходженням такого медичного огляду до досягнення 21 року.

Відповідальність за проходження неповнолітніми обов'язкових медичних оглядів покладено на власників підприємства.

Неповнолітні приймаються на роботу, як правило, після досягнення ними 16 років. КЗпП (ст. 188) забороняє приймати на роботу, осіб молодших 16 років. Однак, у виняткових випадках за згодою одного з батьків та при наявності медичного дозволу й певного навчання з охорони праці можуть прийматися на роботу особи, яким виповнилося п'ятнадцять років.

На підприємстві ведеться спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження.

Забороняється використовувати працю осіб молодше 18 років на важких роботах та на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, залучати їх до нічних та понадурочних робіт, до робіт у вихідні дні.

Обмежується використання праці підлітків на роботах по перенесенню вантажів, маса яких перевищує встановлені для підлітків граничні норми. Також заборонено призначати неповнолітніх на роботи, які полягають виключно в перенесенні важких речей, якщо їх вага перевищує 4,1 кг. Перенесення й пересування важких речей неповнолітніми чоловічої і жіночої статі в межах зазначених норм допускається лише в тих випадках, коли це пов'язано з виконанням ними постійної роботи й займає не більш як 1/3 їх робочого часу. Неповнолітні віком до 16 років взагалі не допускаються до робіт попер несенню й пересуванню вантажів.

Заробітна плата неповнолітнім при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Щорічні відпустки працівникам молодше 18 років надаються тривалістю в календарний місяць у літній період або, за їх бажанням, у будь-яку іншу пору року.

Для неповнолітніх встановлено додаткові гарантії від незаконного звільнення з роботи. Звільнення з ініціативи власника допускається лише у виключних випадках за згодою комісії у справах неповнолітніх.

5.2 Техніка безпеки технологічних процесів, устаткування на підприємстві ВАТ «Рівне Азот»

Важлива роль у створенні безпечних умов праці належить новій техніці і технології.

Нині більшість робіт в промисловій галузі проводиться з широким використанням різноманітного технологічного обладнання. Безпечна праця з використанням технологічного обладнання можлива лише тоді, коли його конструкція відповідає вимогам техніки безпеки, виробничої санітарії та заходам протипожежної безпеки.

Технологічне обладнання, що використовується в різних галузях промисловості, надзвичайно різноманітне за принципом дії, конструктивними особливостями, типами та розмірами. Однак незважаючи на це існують деякі загальні вимоги, дотримання яких при конструюванні обладнання дозволяє забезпечувати вимоги безпеки в процесі його експлуатації.

У технічних завданнях, що складаються проектними організаціями на розробку нового технологічного обладнання, мають передбачатись вимоги щодо запобігання або зменшення на робочих місцях шуму, вібрації, пилу, тепловиділень та іншого шкідливою впливу до рівня, допустимого нормативними актами.

При розробці і впровадженні у виробництво нових машин, механізмів і особливо пристосувань, необхідно мати на увазі той факт, що вони сприяють зростанню параметрів роботи обладнання (швидкості руху, температури, тиску, темпу праці та ін.), що в свою чергу може призвести до появи нових виробничих небезпек або шкідливостей. Тому, ще на етапі конструювання, дуже важливим є своєчасне виявлення можливих небезпек і планування необхідних заходів по запобіганню випадкам травматизму або захворювань працюючих.

До загальних методів належать механізація і автоматизація процесів, дистанційне управління і спостереження, блокування і сигналізація, надійність і міцність технологічного обладнання. Призначення часткових методів полягає у захисті обладнання від певної небезпеки. Такі методи інженерної безпеки досить різноманітні: це може бути герметизація, екранування, теплоізоляція, звукоізоляція, амортизація, огородження, заземлення та ін.

Безпека технологічного обладнання забезпечується правильним вибором принципів дії, конструктивних систем, матеріалів, робочих процесів та ін.

Крім цього, безпека праці забезпечується:

· використанням у конструкціях технологічного обладнання спеціальних захисних засобів;

· дотриманням ергономічних вимог;

· включенням вимог безпеки в технічну документацію з монтажу, експлуатації, ремонту машин та обладнання.

У процесі експлуатації технологічне обладнання не повинно забруднювати навколишнє середовище шкідливими речовинами вище за встановлені норми і являти собою небезпеку з точки зору вибуху і пожежі.

Матеріали, що використовуються в конструкціях технологічного обладнання не повинні бути небезпечними або шкідливими, а ті елементи, з якими безпосередньо контактує людина, не можуть мати гострих країв, кутів, нерівних, гарячих чи переохолоджених поверхонь.

Рухомі частини технологічного обладнання - маховики, шестерні, кінці валів, а також пасові та ланцюгові передачі, що являють небезпеку для людини, повинні бути огороджені, або мати інші засоби захисту тих частин, огородження яких не допускається їх функціональним призначенням.

Огородженню підлягають також струмоведучі деталі електрообладнання, зони високих температур і шкідливих випромінювань, робочі місця, що розташовані на висоті.

Огородження або огороджувальні засоби захисту запобігають проникненню людини або частини її тіла в небезпечну зону.

Огороджувальні пристрої не повинні погіршувати спостереження за роботою технологічного обладнання, вони мають максимально захищати від проникнення небезпечних або шкідливих чинників у виробниче середовище.

Розрізняють власне огородження, перила, кожухи, екрани щити та ширми.

Для безпечного підходу до механізмів під час монтажу, демонтажу та експлуатації технологічного обладнання на металоконструкціях влаштовують площадки, галереї та драбини.

Огородження повинно мати гладку поверхню, бути пофарбовано в один колір із технологічним обладнанням. Внутрішня поверхня огородження і нанесення на нього знаків безпеки виконується відповідно до вимог стандартів.

Ефективним засобом зниження травматизму на тяжких і малопродуктивних роботах є механізація виробничих процесів. У цьому напрямку на підприємстві ВАТ «РівнеАзот» проведена велика робота по створенню закінчених систем машин та технологічного обладнання, що дозволяє механізувати та автоматизувати технологічні цикли - від надходження сировини до відправки кінцевої продукції.

Автоматизація і механізація дозволяє у складних умовах в значній мірі знизити рівень виробничого травматизму і професійних захворювань.

При впровадженні механізації відбувається полегшення праці тих людей, яких замінили машини. Однак при цьому є відповідний нагляд і контроль, щоб вони не могли стати причиною нещасних випадків.

Комплексна автоматизація передбачає повну ізоляцію людини від будь-яких операцій виробничого циклу. Робітник може знаходитись на безпечній відстані від агрегатів. Автоматизація лишає йому контроль за роботою устаткування, машин і механізмів, поєднаних в єдину технологічну лінію, а також обов'язки по їх налагодженню та регулюванню.

Технологічні процеси при комплексній автоматизації послідовно виконуються на автоматичній лінії без фізичного втручання людини.

Вирішення питань безпеки на механізованих і автоматизованих системах набуває особливої актуальності при їх налагоджуванні та ремонтуванні. У цьому плані вирішується питання щодо повної механізації ремонтно-монтажних робіт.

Автоматичні лінії, які нині працюють на виробництві, самостійно виконують всі задані операції у визначеній послідовності і потребують висококваліфікованого персоналу тільки для налагодження та контролювання. На таких лініях відновлення порушеної роботи технологічного обладнання, режиму технологічного процесу і підтримування визначених параметрів здійснюється відповідними автоматичними пристроями. Таке автоматичне регулювання дає можливість виконувати роботу без втручання людини в технологічний цикл.

Найбільш розповсюджене технологічне обладнання може бути, джерелом шуму, вібрації, а в деяких випадках також виділення шкідливих речовин у виробниче середовище. Крім цього основною потенційною небезпекою при обслуговуванні механічного обладнання може бути отримання механічних травм. Тому при виборі того чи іншого технологічного обладнання і його розташуванні слід враховувати вимоги техніки безпеки.

Правильне розташування технологічного обладнання дозволяє найбільш оптимально організувати робоче місце, забезпечити безпеку праці і зменшити втому працюючих.

Безпечна і безпомилкова робота технологічного обладнання може бути досягнута при оптимальному узгодженні роботи оператора з машиною, а також при антропометричній відповідності параметрів і габаритів обладнання з анатомічними особливостями людини.

При обслуговуванні технологічного обладнання небезпеку становлять всі частини машини, які рухаються, здійснюють поворотно-поступальні рухи важелів - рухомі паси, ріжучі частини машини та ін. Небезпека зростає тоді, коли на деталях, що обертаються, болти, шпонки або нерівності, нарізки та ін. Зона всередині машини в якій рухаються механізми, є небезпечною, бо при потраплянні в неї або стиканні з якоюсь рухомою частиною може статися ушкодження тіла людини.