Біохімічні показники сироватки крові прісноводних риб в умовах токсичного забруднення
Вплив токсикантів на біохімічні показники крові коропа. Географічна характеристика, геоморфологія, акваторіальний розподіл та клімат Запорізького водосховища. Дослідження показників ниркового та печінкового комплексів у риб Запорізького водосховища.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.06.2013 |
| Размер файла | 419,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Холоста проба
загальнй білірубін
прямий
білірубін
Сироватка
0,5
0,5
0,5
Кофеїновий розчин
1,75
--
1,75
0,9% хлористого натрія
--
1,75
0,25
Диазосуміш
0,25
0,25
--
Для визначення загального білірубіну пробу для розвитку забарвлення залишають стояти на 20 хвилин, після чого колориметрують. Вимірюють на фотоелектроколометру при довжині хвилі 500-560 нм (зелений світлофільтр) в кюветі з товщиною шару 5 мм проти води. З показників, отриманих при колориметруванні загального і прямого білірубіну, віднімають показутель холостий проби.Розрахунок роблять за калібрувальним графіком.
Клініко-діагностичне значення. Підвищення білірубіну спостерігається при абцесах і патологіях печінки.[70]
Визначення сечовини в крові і в сечі по кольоровій реакції з діацетілмонооксімом.
Принцип. Сечовина утворює з діацетілмонооксімом у присутності тіосемікарбазіда і солей заліза у кислому середовищі забарвлене соединеня, інтенсивність забарвлення якого пропорційна вмісту мочевіни в сироватці крові та в сечі.
Схема визначення:
|
Компоненти |
Дослідна проба, мл |
Стандартна проба, мл |
Холоста проба, мл |
|
|
Сроватка крові |
0,2 |
-- |
-- |
|
|
Стандартний розчин |
-- |
0,2 |
-- |
|
|
Дистиллированная вода |
0,8 |
0,8 |
0,5 |
|
|
ТХУ |
1,0 |
1,0 |
-- |
|
|
Дослідну і стандартну проби перемішують скляною Палочікою, витримують 15-20 хв., Потім центрифугують до 10 хв. при 1500 оборотів в хвилину. |
||||
|
Центріфугат |
0,5 |
0,5 |
-- |
|
|
Колоровий реактив |
5,0 |
5,0 |
5,0 |
Перемішують, поміщають в киплячу водяну баню на 20 хв. Потім охолоджують 2-3 хв. Колоріметріруют при довжині хвилі 500-560 нм (зелений світлофільтр) проти холостій проби, в кюветі товщиною шару 10 мм.
Розрахунок роблять за формулою:
X =* 16,65 ммоль / л,
де X-концентрація сечовини в ммоль / л у сироватці крові; Еоп -екстинкція дослідної проби; Ест - екстинкція стандартної проби; 16,65-концентрація сечовини в стандартному розчині в ммоль / л.
Клініко-діагностичне значення. Збільшується концентрація сечовини в сироватці крові при хронічному порушенні функції нирок, при посиленому розпаді білків, (гостра жовта атрофія печінки), при зневодненні. [68]
Визначення креатиніну в сироватці крові та сечі по кольоровій реакції Яффі (метод Поппер) з депротеінірованіем трихлороцтової кислоти.
Принцип. У лужному середовищі пікринова кислота взаємодіє з креатинином з утворенням помаранчево-червоного забарвлення, яку виміряют фотометрически. Визначення в сироватці крові проводять після депротеінірованія трихлороцтової кислотою.
Схема визначення.
|
Компоненти |
Дослідна проба, мл |
Стандартна проба, мл |
Холоста проба, мл |
|
|
Сироватка крові Стандартний розчин дистилята ТХУ |
1,0 2,0 1,0 |
1,0 2,0 1,0 |
3,0 1,0 |
|
|
Перемішують скляною паличкою і центрифугують. |
||||
|
Центрифугат Пікріновая кислота Натрію гидроокісь |
2,0 1,0 1,0 |
2,0 1,0 1,0 |
2,0 1,0 1,0 |
Перемішують і точно через 20 хвилин колориметрируют при довжині хвилі 500 - 510 нм (в фотометрах з дискретними світлофільтрами - 490 нм) у кюветі з товщиною шару 10 мм, проти холостий проби.
Розрахунок виконують за стандартним розчину, або за калібрувальним графіком. Концентрацію креатиніну знаходять за формулою.
Креатинін (мкмоль / л) = *177,
де Еоп - екстинкція дослідної проби; Ест - екстинкція стандартної проби, 177-концентрація (мкмоль / л) робочого стандартного розчира креатиніну. На підставі отриманих результатів будують калібрувальний графік.[67]
Клініко-діагностичне значення. Підвищується рівень креативнина в крові при гломерулонефриті, хронічної ниркової недостатності, гострої жовтої атрофії печінки, механічної жовтяниці, гіпофункції надниркових залоз, голодуванні, м'язової атрофії.
Визначення активності лужної фосфатази у сироватці крові по гідролізу фенілфосфата.
Принцип. Лужна фосфатаза розщеплює феілфосфат з утворенням фенолу і фосфату. Фенол дає з 4-амінофеназоном у присутності періодата натрію червоне забарвлення, інтенсивність якої пропропорційна активності ферменту.
Схема визначення
|
Компоненти |
Дослідна проба, мл |
Холоста проба, мл |
|
|
Субстратно-буферний розчин |
2,4 |
2,4 |
|
|
Довести до температуры 25° С. |
|||
|
Сировотка крові |
0,08 |
-- |
|
|
Змішати , інкубувати 10 хв. при 25° С на водяній бані |
|||
|
Окислювальний розчин Сироватка крові |
2,4 |
2,4 0,08 |
Витримують 5 хвилин при кімнатній температурі для розвитку забарвлення. Колоріметруюь при довжині хвилі 500-560 нм в кюветах з товщіної шару 10 мм проти холостої проби.[70]
Розрахунок активності лужної фосфатази виробляють за калібровочному графіку.
Клініко-діагностичне значення. Збільшується активність щелочной фосфатази в крові при механічних жовтяниці; особливо злоякісної етіології,при атрофії печені.
Визначення холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) усироватці і плазмі крові прямим методом.
Принцип методу дія полімерів і детергентів розчиняє холестерин з ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) (HDL), а холестерин з ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) (LDL), ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) (VLDL) і хіломікронів залишається нерозчинним.
Схема проведення
|
Компоненти |
Дослідна проба |
Калібрувальна проба |
Холоста проба |
|
|
Фізрозчин Аналізіруемий розчин Маскуючий реагент Калібрувальний розчин холестерину |
-- 0.024 2.400 -- |
0.012 -- 2.400 0.012 |
-- -- 2.400 -- |
|
|
Змішати, витримати 5 хв. При температурі 25 ?С, виміряти оптичну щільність дослідної та калібрувальної проб проти холостої.Додати |
||||
|
Реагент на холестерин |
0.600 |
0.600 |
0.600 |
Розчин ретельно змішують та витримують у термостаті при температурі 25?С на протязі 5 хв.вимірюють оптичну щільність дослідної та калібрувальної проб проти холостої[38
]Розрахунок по формулам (1) и (2):
де С - концентрація холестерину HDL в досліджуваній пробі, ммоль / л;ДЕ досвід-різниця оптичної щільності дослідної проби, од. оптичної щільності;ДЕкал-різниця оптичної щільності калібрувальної проби, од. оптичноїщільності;2,585 - концентрація калібратора з урахуванням розведення, ммоль / л.
Клініко-діагностичне значення ЛПВЩ холестерин грає важливу роль при видаленні холестерину з тканин і перенесення його в печінку у вигляді жовчних кислот.[41]
Визначення холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) у сироватці і плазмі крові прямим методом.
Принцип методу Маскуючий реагент захищає холестерин з ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) (LDL) від дії холестерінестераза і холестеріноксідази. Після того, як прореагують інші форми ліпопротеїдів, перекис водню руйнується каталазою.Друга стадія вивільняє холестерин з ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) (LDL) і за допомогою реакцій, описаних нижче, утворює забарвлений комплекс. Абсорбція, виміряна при довжині хвилі 600 нм, пропорційна концентрації холестерину LDL.
Схема визначення
|
Компоненти |
Дослідна проба |
Калібрувальна проба |
Холоста проба |
|
|
Аналізуючий розчин Маскуючий реагент LDL |
0.024 2.400 |
-- 2.400 |
-- 2.400 |
|
|
Змішати, витримати 5 хв. При температурі 25 ?С, виміряти оптичну щільність дослідної та калібрувальної проб проти холостої. |
||||
|
Реагент на холестерин LDL |
0.600 |
0.600 |
0.600 |
|
|
Калібрувальний розчин холестерину |
-- |
-- |
-- |
Розчин ретельно змішують та витримують у термостаті при температурі 25?С на протязі 5 хв.вимірюють оптичну щільність дослідної та калібрувальної проб проти холостої[45]
Розрахунок по формулам (1) и (2):
де С - концентрація холестерину LDL у дослідній пробі, ммоль / л;ДЕ досвід - різниця оптичної щільності дослідної проби, од. оптичної щільності;ДЕ кал - різниця оптичної щільності калібрувальної проби, од. оптичної щільності;5,17 - концентрація калібратора, ммоль / л.Клініко-діагностичне значення LDL холестерин - це основний ліпопротеїн, він переносить холестерин від печінки до тканин[55]
Визначення глюкози у цільної крові, сироватці і плазмі уніфікувати глюкозооксидазним мікрометодом.
Принцип.
Гідроліз глюкози глюкозооксидазний. Кольорова реакція з 4-аміно-феназону (4-аміноантипірину).
Схема визначення..
|
Компоненти |
Дослідна проба, мл |
Стандартна проба, мл |
Холоста проба, мл |
|
|
Осаждаючий розчин Сироватка Стандарт |
0,5 0,05 - |
0,5 - 0,05 |
0,2 - - |
|
|
Перемішати скляной паличкой, центрифугують 10 хв. при 3000 об/хв. |
||||
|
НОЖ Рабочий реактив |
0,2 2,0 |
0,2 2,0 |
0,2 2,0 |
Перемішують, інкубують при кімнатній температурі 30-60 хв або 10-20 хв при температурі 25 ° С. Колоріметрують при X == 490-540 нм в кюветі з товщиною шару 5 мм проти холостої проби.
Розрахунок результатів:
де Соп - концентрація глюкози в дослідній пробі, ммоль / л; Сст - концентрації глюкози в стандартній пробі, ммоль / л; Еоп-екстинкція дослідної проби; Ест - екстинкція стандартної проби.[57]
Клініко-діагностичне значення. Гіперглікімія: Сильні емоції, викиди адреналіну при шоку, інфекції. Захворювання підшлункової залози: Гострий і хронічний панкреатит. Хронічні захворювання печінки, хронічні захворювання нирок.Гіпоглікемія: Захворювання підшлункової залози . Важкі захворювання печінки. Отруєння.[58]
Визначення активності гама-глутамілтранспептідази у сироватці крові з субстратом L-y-глутаміл-4-нітроанілідом.
Принцип. Гама-глутамілтранспептидази (у-ГТП) каталізує реакцію перенесення L-y-глутамілового залишку з L -у-глутаміл-4-нітроаніліда на гліцілгліцін. Звільнений в ході реакції 4-нітроанілін вимірюєтся і служить мірою активності гама-глутамілтранспептидази.
Схема визначення.
|
Компоненти |
Дослідна проба, мл |
Холоста проба, мл |
|
|
Розчин субстрата |
0,5 |
0,5 |
|
|
Нагрівають на водяній бані 2 хв. при 25 °С. |
|||
|
Сироватка |
0,05 |
-- |
|
|
Инкубірують 15 хв. при 25 °С. |
|||
|
Сироватка |
-- |
0,05 |
|
|
Розчин уксусної кислоти |
3,0 |
3,0 |
Перемішують і вимірюють екстинкцію дослідної проби проти холостій проби в кюветі з товщиною шару 10 мм при довжині хвилі 410 нм на спектрофотометр.
Розрахунок активності у-ГТП розчитують за калібрувальною кривою. Клініко-діагностичне значення. Збільшення активності у-ГТП в сироватці крові відзначається при захворюваннях печінки і жовчовивідних шляхів. Причому, найбільш виражене збільшення активності у-ГГТ характерно для механічних жовтяниць і цирозу печінки.[70]
3.3 Статистична обробка данних
Отримані в ході дослідження цифрові дані піддавались математичній обробці загальновизнаними методами варіаційної статистики для малої виборки.
Як статистичні показники різниці результатів використовували середньоквадратичне відхилення S, похибку різниці середніх m та відносний показник розходження результатів - коефіцієнт варіації V.
; ;
; ;
де X - результат окремого визначення;
- середнє арифметичне;
n - число визначень;
S - средньоквадратичне відхилення;
m - похибка середнього арифметичного;
V - коефіцієнт варіації;
Для оцінювання вірності визначаються: певність розходження результатів, і наявність статистичного зв'язку. Для визначення певності розходження результатів використовували тест Стьюдента:
t = ,
де X, Y - середнє арифметичне результатів порівнюваних методів;
m - похибка середнього арифметичного.
Більш достовірні результати тест Стьюдента дає при нормальному розподілі результатів [36].
Оцінку певності розходження результатів проводили при рівні значущості 5% (p?0,05).
Статистичний аналіз даних проводили за допомогою стандартного пакету програм Microsoft Excel, 2007.
3.4 Об`екти дослідженнь
Для дослідження були використани риби трьох видів котрі були виловлені з нижньої ділянки водосховища поблизу с. Войскове у квітні. Використовувались різностатеві риби, статевозрілі, віком 3-4 роки. Карасі масою 600 гр., плітка 300гр., окунь 200-250 гр.[20]
Зовнішня будова Забарвлення окуня звичайно досить яскраве: темно-зелена спина, зеленувато-жовті боки з 5-9 темними вертикальними смугами (в деяких популяціях замість смуг на боках у риб плями неправильної форми); хвостовий, анальний та черевні плавці яскраво-червоні, грудні плавці жовті. Перший спинний плавець сірий з великою чорною плямою в задній частині, другий - зеленувато-жовтий; очі оранжеві.
Розмноження. Статевої зрілості окунь досягає рано: самиці - в 1-2 роки, самиці - в 3-4. Залежно від розміру самиці відкладають від 12 до 300 і навіть 900 тисяч ікринок. Нерест відбувається при температурі води від 1 до 15°С. Ікру відкладають на тогорічну рослинність, карчі, корені, гілки верб, а подекуди навіть на ґрунт. Кладка являє собою пустотілу сітчасту трубку з студенистої речовини, стінки якої мають ячеїсту будову. Ікринки розташовані по 2-3 штуки на кожному боці ячейки.[33] Диаметр ікринки становить близько 3.5мм, жовток містить велику жирову краплю. Студениста речовина, в яку занурені ікринки, захищає їх від сапролегнії (паразитичний плесеневий грибок) та невеликих безхребетних.
На першому році життя маленькі окуні в річках тримаються в прибережних заростях, в озерах та водосховищах виявляють широку екологічну пластичність по відношенню до вибору об'єктів харчування та місць помешкання. Одні ведуть себе як істині планктонофаги, відгодовуючись на пелагіалі, інші притримуються прибережних заростей, харчуючись там безхребетними або виступаючи в ролі хижаків. Окунь може переходити на хиже харчування при довжині 2-4 см, але звичайно стає хижаком, досягши довжини 10см або більше. [30]
Зовнішня будова. Тугоросла річна форма плітки (баблиці), що мешкала в районі дніпровських порогів, характеризується дрібними розмірами і має середню довжину промислових особин 15-20 см [27].
Середньовиміряна довжина промислових особин плітки дорівнює 2.3,3 см, а середньовиважена маса -- 265,3 г.У прискоренні темпів росту та покращанні екстер'єрних показників плітки позитивну роль відіграли генотипні особливості акліматизованої тарані. Показники росту, а також значення коефіцієнтів вгодованості за Фультоном, (2,36±0,20) та жирність (3--4 бали) свідчать про сприятливі умови нагулу для даного виду риб.
У плітки помітно виражений статевий диморфізм: самці за довжиною на 8--12% дрібніші за одновікових самиць. У віці до 5 років різниця в показниках щорічного приросту маси між різностатевим особинами досягає 70%. Зі збільшенням віку різниця в темпах росту між самцями і самицями скорочується, але фактичні показники довжини і маси тіла у самиць залишаються вищими порівняно з одновіковими самцями.[34]
Спектр живлення плітки досить різноманітний: водорості, пaростки водяних рослин, дрібні безхребетні тварини. У дорослому віці плітка -- типовий молюскоїд. З віком в її харчовому раціоні значне місце починають займати дрібні молюски (дрейсена), в живленні яких для плітки в умовах Запорізького водосховища практично немає конкурентів.
Розмноження. Нерест плітки починається з першої декади квітня за температури води 10--12°С спочатку в Самарській затоці, а пізніше -- у нижній частині водосховища. Закінчується нерестовий період у першій декаді травня. Плітка типовий фітолімнофіл і відкладає ікру на затопленій водній і наземній рослиності на мілководних ділянках у прибережній зоні водосховища та його затоках.Відмінність Діаметр однієї ікринки в середньому складає 1,5 мм. Індивідуальна абсолютна плодючість (ІАП) плітки різних вікових груп коливається від 21 (3-річки) до 75 (7-річки) тис. ікринок, а в середньому дорівнює 50 тис. ікринок. [35]
Зовнішня будова Показники лінійного росту карася коливаються від 14 до 32 см, середньовиміряна довжина промислових особин -- 22,6 см. Розмах варіювання довжини тіла найбільший у 5-й віковій генерації -- до 5 см. В інших вікових групах різниця між максимальною і мінімальною довжиною не перевищує 2 см.[20]
Показники маси промислового карася коливаються від 94 до 1350 г, середньозважена маса -- 427 г. Самки сріблястого карася протягом усього життя на 10--20% випереджають у рості
Розмноження. Нерест карася в умовах Запорізького водосховища починається наприкінці квітня - на початку травня, коли температура води досягає 14°С, і триває протягом всього літа за температуру води 20°С і більше. Нерестить карась порційно. Ікру відкладає на рослини в неглибоких місцях водойми. Популяція карася двостатева. Кількість самців становить 40--45%.[25]
Розділ 4. Дослідження показників плазми крові у риб Запорізького водосховища
4.1 Дослідження показників ниркового комплексу у риб Запорізького водосховища
Нирковий комплекс- це сукупність показників які вказують на водно-сольовий та білковий обмін речовин, котрий відображає фізіологічну обо патологічну роботу нирок та стан організму в цілому.
Результати дослідженнь представлені у таблиці 4.1.
Таблиця 4.1
Показники ниркового комплексу у риб Запорізького водосховища (M±m, n-6)
|
Біохімічні показники |
Плітка |
Карась |
Окунь |
|
|
Білок г/л |
53,64±12,87 |
47,64±95,2 |
57,3±114,6 |
|
|
Альбумін г/л |
17,35±0,43 |
17,6±1,28 |
16,9±0,37 |
|
|
Глюкоза ммоль/л |
24,72±3,11 |
37,32±2,22 |
21,71±2,08 |
|
|
Сечовина мкмоль/л |
3,11±0,14 |
2,15±0,09 |
1,8±0,02 |
|
|
Кріатинин мкмоль/л |
52,0±6,06 |
58,5±6.7 |
66,5±1,3 |
|
|
Кальцій мкмоль/л |
2.21±0,31 |
2,3±0,46 |
2.72±0,14 |
Рівень білку коливається від 47,64 г/л до 57,3 г/л, найбільш високі показники у окуня, а найменьші у карася. А.А. Жиденко вивчала зміст білка при гербіцидном навантаженні в сировотці крові та органах коропа в умовах гербіцидного навантаження і за її даними, вміст загального білка сироваткі крові в контрольной групі 5,6 г%, під впливом гербицидів коливаеться від 2,45 до 4,16 г%. За данними іншіх авторів концентрація білка у сироватці крові однорічок коропів від 3,44 г% до 5,67 г%.
Наші дані по вмісту білку у сироватці крові досліджуємих риб узгоджуються з данними А.А. Жиденко.
Вміст альбуміну у сироватці крові риб Запорізького водосховища знаходиться на однаковому рівні, від 16,9 г/л до 17,6 г/л. За данними інших авторів вміст альбуміну у сироватці крові однорічок коропів від 51,68 г% до 54,53 г%. У порівнянні з даними інших авторів вміст альбуміну у риб Запорізького водосховища був знижений, що свідчить про надмірний вміст води у тканинах.
Вміст глюкози у досліджуемих риб коливається від 21,71 ммоль/л до 37,32 ммоль/л, найбільш високий вміст у карася.
З отриманних данних видно, що вміст сечовини у плазмі крові коливається у дослідних риб з 1,8 мкмоль/л до 3,11 мкмоль/л, при чому більш високі показники у плітки і карася.
Рівень кріатинину найбіль високий у окуня 66,5 мкмоль/л.
Рівень кальцію у плізмі крові найменьший у плітки 2.21 мкмоль/л, а найвищій рівень із досліджуемих риб у окуня 2.72 мкмоль/л.
4.2 Дослідження показників печінкового комплексу у риб Запорізького водосховища
Печінковий комплекс- це сукупність показників які оцінюють роботу печінки, підшлункової залози, роботу ферментів живого організму, а також вуглеводний та ліпідний обмін речовин.
Дослідження показників ліпідного комплексу у риб Запорізьского водосховища.
Таблиця 4.2
Показники ліпідного комплексу у риб Запорізького водосховища (M±m, n-3)
|
Біохімічні показники |
Плітка |
Карась |
Окунь |
|
|
Загальний холестерин мкмоль/л |
9,12±0,64 |
5,5±0,21 |
2,44±0,09 |
|
|
Холестерин низької щільності мкмоль/л |
5,46±0,74 |
1,39±0,012 |
1,9±0,31 |
|
|
Холестерин високої щільності ммколь/л |
2,99±0,43 |
0,14±0,006 |
1,75±0,09 |
Таблиця 4.3
Показники печінкового комплексу у риб Запорізького водосховища (M±m, n-7)
|
Біохімічні показники |
Плітка |
Карась |
Окунь |
|
|
Білірубін мкмоль/л |
6,23±0,90 |
16,36±2,69 |
3,3±0,1 |
|
|
Холінестераза ОД/ |
46,68±0,86 |
61,5±1,9 |
48,0±0 |
|
|
Аланінамінотрансфераза(АлАТ) ОД/л |
98,78±13,4 |
46,7±6,60 |
81,65±9,29 |
|
|
Аспартатамінотрансфераза(АсАТ) ОД/л |
940,68±26,48 |
851,05±9,77 |
770,27±5,99 |
|
|
А-амілаза ОД/л |
1013,65±58,37 |
269,4±51,22 |
490,25±25,87 |
|
|
Лужна фосфатаза ОД/л |
38,9±3,99 |
61,66±0,029 |
33,6±2,68 |
|
|
Гама-глутамілтранспептидаза(ГГТ) ОД/л |
10,08±1,74 |
3,7±0.08 |
6,65±0,01 |
З отриманних данних видно, що вміст білірубіну коливаеться з 3,3 мкмоль/л до 16,36 мкмоль/л.,найменьший показник уокуня, а найбільший у карася. Підвищення білірубіну спостерігається при абцесах і патологіях печінки.
Рівень холінестерази найменьший у плітки 46,68 ОД/л, а найбільший у карася 61,5 ОД/л. Холіноестераза є єдиним ферментом з відомих у даний час в клінічній практиці, активність якого при патології знижується. Пониження активності холінестерази відзначається при патології з боку паренхіми печінки (вірусний гепатит, застійні явища в печінці.) Зменшується активність ферменту при отруєнні фосфорорганічними сполуками.
Рівень аланінамінотрансферази(АлАТ) найнижчий у карася 46,7 ОД/л , а найвищий у плітки 98,78 ОД/л.
Вміст аспартатамінотрансферази(АсАТ) ОД/л коливается від 770,27 ОД/л до 940,68 ОД/л. Найвищий покзник у плітки.
Рівень а-амілази найвищчий із всіх показників від 269,4 ОД/л у карася до 1013,65 ОД/Л у плітки. Це може свідчить про нарушення функцій підшлункової залози досліджуемих риб.
Вміст лужної фосфатази у риб Запорізького водосховища коливався від 33,6 ОД/л у окуня до 61,66 ОД/л у плітки. У іншіх авторів був експеремент за гострою дією токсикантів, автори відмічали значне підвищення активності лужної фосфотази в 2-3 рази.У коропа під впливом пробіотиків та гербіцидів у сироватці крові такі цифри: контрольна група-83,34 нмоль/г, під дією гербіциду-162,50 нмоль/л, під дією пробіотика з гербіцидом-301,80 нмоль/л. Отримані данні свідчать, що зниження активністі лужної фосфотази, може бути доказом хронічного впливу токсичних речовин водного середовища.
Гама-глутамілтранспептидаза(ГГТ) у карася вміст 3,7 ОД/л, у плітки 10,08 ОД/л. За цими данними можна зробити висновок, що плітка , більш вразлива до дії токсикантів.
Розділ 5. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях
Тема: «Особливості охорони праці в біохімічних лабораторіях»
5.1 Устройство та техніка безпеки біохімічної лабораторії
Газові пальники на робочих столах і витяжних шафах повинні мати кран. При найменших ознаках витікання газу і несправностях пальників слід припиняти роботу до усунення витікання газу та заміни пальників.[73]
Балони з стиснутими газами повинні мати запобіжні ковпаки. (СНиП 2.04.08-87, СНиП 3.05.02-88 . Инженерное оборудование зданий и сооружений. Внешние сети и сооружения. Газоснабжение)
Приміщення лабораторії повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією з механічним спонуканням.
Вентиляційні установки повинні розміщуватись таким чином, щоб шум від них не заважав роботі персоналу.
Вентиляція в усіх приміщеннях лабораторії повинна включатися до початку роботи.
Швидкість руху повітря в повністю відкритих стулках витяжної шафи повинна бути 0,3м/сек.; при роботі з ртуттю - 0,4 м/сек., з сірководнем - 0,7 м/сек,
Дверці витяжної шафи під час роботи слід тримати максимально зачиненими (опущеними з невеликою щілиною внизу для тяги). Відкривати можна тільки на час обслуговування приладів і установок. Припідняті дверці повинні закріплятися пристосуванням, виключаючим їх падіння.
Витяжні шафи призначені для роботи з застосуванням вогню повинні покриватись вогнестійкими матеріалами, а при роботі з кислотами і лугами, антикорозійними матеріалами та мати бортики для запобігання стікання рідин на підлогу.[73]
Витяжні шафи обладнуються електричними лампами в герметичній арматурі; вимикачі, яких розміщуються поза витяжною шафою.( ГОСТ 28712-90 Лампы накаливания для бытового и аналогичного общего освещения. Требования безопасности.)
Приміщення лабораторії повинно освітлюватись безпосередньо прямим природним світлом. (СНиП II-4-79 Инженерное оборудование зданий и сооружений. Внешние сети и сооружения. Естественное и искусственное освещение)
Відношення площі вікон до площі підлоги повинно бути 1:4 чи 1:5. Електроплити, муфельні печі та інші нагрівальні прилади повинні встановлюватись на азбестовому чи іншому теплоізолювальному матеріалі.
Не слід допускати попадання на них кислот, лугу, розчинів солі та інше. Металеві корпуса всіх електроприладів та електродвигунів (автоклави, центрифуги, муфельні печі, сушильні шафи та інше) повинні бути обов'язково заземленими. (ГОСТ 15543.1-89 Изделия электротехнические. Общие требования в части стойкости к климатическим внешним воздействующим факторам).
Лабораторні столи для мікроскопічних чи будь-яких інших точних досліджень, повинні розташовуватись біля вікон.[73]
Верхня дошка лабораторного стола повинна виготовлятися з водонепроникного, кислотно-лугостійкого та негорючого матеріалів.
Перед кожними аналітичними вагами необхідно мати світильники. (НПАОП 85.11-1.05-70 Правила обладнання, техніки безпеки і виробничої санітарії при роботі в клініко-діагностичних лабораторіях лікувально-профілактичних установ системи Міністерства охорони здоров'я СРСР, затверджено Мінохорони здоров'я СРСР від 30.09.70)
5.2 Техніка безпеки при роботі в біохімічної лабораторії
Кожен працівник лабораторії повинен мати закріплене за ним робоче місце. Перед початком роботи слід одягти спецодяг, який зберігається в індивідуальних шафах, окремо від верхнього одягу. Тип захисного костюма і частота його зміни визначаються в залежності від характеру роботи.(НПАОП 85.0-3.01-88[74] Галузеві норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, а також норм санітарного одягу і санітарного взуття працівникам установ, підприємств і організацій системи охорони здоров'я, затверджено Мінохорони здоров'я СРСР від 29.01.88)
Нагріваючи рідину в пробірці або інших посудинах тримають спеціальними утримувачами так, щоб отвір був спрямований від себе і працюючих поруч.[72,75]
При перенесенні посудин із гарячою рідиною користуються рушником, посудину при цьому тримають обома руками: однією за дно, а другою за горловину.
Великі хімічні склянки з рідиною піднімають тільки двома руками так, щоб відігнуті краї стакана спиралися на вказівні пальці.
При закупорюванні пробками посудин із реактивами враховують їх властивості. Гумові пробки сильно набухають під дією деяких реактивів (спирт, бензол, ацетон, ефір), а під дією галогенів (бром, йод) втрачають еластичність. Такі реактиви краще закупорювати скляними притертими пробками. Луг не можна закупорювати притертою пробкою, тому що карбонати, що утворюються між пробкою і горлом, щільно заклинюють пробку.
При переливанні рідин (крім тих, що містять біологічний матеріал) користуються лійкою.
При змішуванні (розведенні) речовин, що супроводжуються виділенням тепла, користуються термостійким хімічним посудом.
Нагрівання сильнодіючих отруйних речовин проводять тільки в круг-лодонних колбах і не на відкритому вогні.[72,73]
Заходи безпеки при митті посуду такі ж як при роботі з кислотами і лугами.
-Після миття посуд необхідно прополоскати великою кількістю води, тому, що миючі розчини можуть давати при змішуванні небезпечні з'єднання.
-Лабороторний посуд, який вміщує розчини їдких речовин, щоб уникнути опіків слід мити в гумових рукавичках.
-Отрутні, сильнодіючі, вибухонебезпечні та вогненебезпечні речовини і розчини повинні доставлятися в робоче приміщення в кількості, необхідної для поточної роботи.
-На робочому місці дозволяється мати вогненебезпечні речовини, в необхідній кількості для виконання в даний момент необхідної операції.
-Відпрацьовані горючі рідини збирають в спеціальну герметичну зачиняючу тару і передають для регенерації чи знищення. Спускати їх в каналізацію забороняється.
Невелику кількість їдких речовин можна виливати в раковину лише після сильного розведення їх водою.
-Для злива відходів летючих речовин, які поширюють різкий, неприємний запах, необхідно передбачити раковину в витяжній шафі з підводом до неї водопровідного крану.
-Відповідальність за збереження та облік сильнодіючих, вибухонебезпечних та вогненебезпечних речовин і розчинників в лабораторії покладається наказом на завідувача лабораторії (при його відсутності на особу, яка виконує його функції). [72,73]
Після закінчення роботи із шкідливими речовинами необхідно: привести в порядок робоче місце, залишки шкідливих речовин здати на зберігання, старанно вимити руки з милом, рот прополоскати водою.
5.3 Вплив токсичних речовин на людину
Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах.[71] Шкідливими вважаються речовини, що при контакті з організмом людини за умов порушення вимог безпеки можуть призвести до виробничої травми, професійного захворювання або розладів у стані здоров'я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. (ГОСТ 12.1.007-76 ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности).
Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, через шкіру переважно рідкі речовини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють речовини під час ковтання, або при внесенні їх в рот забрудненими руками.[75]
Основним шляхом надходження промислових шкідливих речовин в організм людини є дихальні шляхи. Завдяки величезній (понад 90 м2) всмоктувальній поверхні легенів утворюються сприятливі умови для потрапляння шкідливих речовин у кров.
Шкідливі речовини, що потрапили тим, чи іншим шляхом в організм можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовини, її кількості, часу дії, шляху проникнення, індивідуальних особливостей організму. Гострі отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ, метан, сірководень). Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин (свинець, ртуть, марганець). Шкідливі речовини потрапивши в організм розподіляються в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору -- в зубах, марганцю -- в печінці. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так зване „депо" і затримуватись в ньому тривалий час.[74,75]
При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише накопичуватись в організмі (матеріальна кумуляція), але й викликати "накопичення" функціональних ефектів (функціональна кумуляція).
В санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини та промисловий пил.
Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до (ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы).
Классификация за характером впливу на організм людини поділяються на:
загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму
(ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);
- подразнюючі, що викликають подразнення дихальних шляхів та
слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон);
- сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук);
- канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні
вуглеводні, аміносполуки, азбест);
мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець,
радіоактивні речовини, формальдегід);
- що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію
(бензол, свинець, марганець, нікотин). [75]
Слід зазначити, що існують й інші різновиди класифікацій шкідливих речовин, наприклад, за переважаючою дією на певні органи чи системи людини (серцеві, кишково-шлункові, печінкові, ниркові), за основною шкідливою дією (задушливі, подразнюючі, нервові), за величиною середньосмертельної дози.
Необхідно враховувати, що у виробничих умовах працівники, як правило, зазнають одночасного впливу кількох шкідливих речовин в тому числі й пилу. При цьому їхня спільна дія може бути взаємопідсиленою, взаємопослабленою чи „незалежною".
На дію шкідливих речовин впливають також інші шкідливі і небезпечні фактори. Наприклад, підвищена температура і вологість, як і значне м'язове напруження, в більшості випадків підсилюють дію шкідливих речовин.
Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини. З огляду на це для робітників, які працюють у шкідливих умовах проводяться обов'язкові попередні (при вступі на роботу) та періодичні (1 раз на 3, 6, 12 та 24 місяці, залежно від токсичності речовин) медичні огляди.[71]
5.4 Перша допомога при нещасних випадках під час роботи в біохімічних лабораторіях
Біохімічні лабораторії повинні мати на випадок ліквідації наслідків аварії аптечку термінової медичної допомоги. В аптечці повинні бути: 70% спирт, альбуцид, перекис водню, йод, перманганат калію в наважках по 0,05 (3 шт.), наважки деззсасобів (зберігати окремо), стерильна дистильована вода, набір антибіотиків специфічної дії, очні піпетки, шприц для приготування розчинів антибіотиків, ножиці, напальчники (1-2 на кожного працівника), рукавички гумові, лейкопластир і перев'язувальні матеріали.[73]
Перша допомога при пораненні. Для надання першої допомоги при пораненні необхідно розкрити індивідуальний пакет, накласти стерильний перев'язочний матеріал, що міститься у ньому на рану і зав'язати її бинтом.
Якщо індивідуального пакету якимсь чином не буде, то для перев'язки необхідно використати чисту носову хустинку, чисту полотняну ганчірку та ін. На те місце ганчірки, що приходиться безпосередньо на рану, бажано накапати декілька капель настойки йоду, ще б одержати пляму розміром більше рани, а після цього накласти ганчірку на рану. Особливо важливо застосовувати настойку йоду зазначеним чином при забруднених ранах. Перша допомога при переломах, вивихах, ударах. При переломах і вивихах кінцівок необхідно пошкоджену кінцівку укріпити шиною, палицею, або іншим подібним предметом. Пошкоджену руку можна також підвісити за допомогою перев'язки або хустки до шії і прибинтувати до тулуба.
При передбачуваному переломі черепа (несвідомий стан після удару голови, кровотеча з вух або роту) необхідно прикласти до голови холодний предмет (грілку з льодом або снігом, чи холодною водою) або зробити холодну примочку.
При підозрінні перелому хребта необхідно потерпілого покласти на дошку, не підіймаючи його, чи повернути потерпілого на живіт обличчям униз, наглядаючи при цьому, щоб тулуб не перегинався з метою уникнення ушкодженя спинного мозку.[72,73]
При переломі ребер, ознакою якого є біль при диханні, кашлю, чханні, рухах, необхідно туго забинтувати груди чи стягнути їх рушником під час видиху.
.Надання першої допомоги при опіках кислотами і лугами. При попаданні кислоти або лугу на шкіру, ушкоджені ділянки необхідно ретельно промити цівкою води на протязі 15-20 хвилин, після цього пошкоджену кислотою поверхню обробити 5%-ним розчином питної соди, а обпечену лугом 3%-ним розчином борної кислоти або розчином оцтової кислоти.
При попаданні на слизову оболонку очей кислоти або лугу необхідно очі ретельно промити цівкою води протягом 15-20 хвилин, після цього промити 2%-ним розчином питної соди, а при ураженні очей лугом - 2%-ним розчином борної кислоти.
При опіках порожнини рота лугом необхідно полоскати 3%-ним розчином оцтової кислоти або 3%-ним розчином борної кислоти, при опіках кислотою - 5%-ним розчином питної соди.
При попаданні кислоти в дихальні шляхи необхідно дихати розпиленим за допомогою пульверизатора 10%-ним розчином питної соди, при попаданні лугу - розпиленим 3%-ним розчином оцтової кислоти.
Перша допомога в разі отруєнь.[73]
Отруєння оксидом карбону. Ознаки отруєння: запаморочення голови, головний біль, слабкість, блювання, шум у вухах, судома і втрата свідомості.
Перша допомога: негайно вивести потерпілого на свіже повітря, звільнити від одягу, який заважає диханню, давати вдихати кисень (чистий або з добавкою вуглекислоти з масовою часткою 5%). Потерпілого потрібно тримати в теплі, зігрівати грілками або теплими компресами до рук і ніг. У разі потреби - робити штучне дихання до прибуття лікаря.
Отруєння сірководнем. Ознаки отруєння: запаморочення голови, головний біль, загальна слабкість. У деяких випадках може настати раптова смерть внаслідок ураження дихальних шляхів.
При опіках другого ступеня (пухирі) обпечене місце обробляють спиртом, 3%-ним марганцевим розчином або 5%-ним розчином таніну.
При опіках третього ступеня (зруйнування шкіряної тканини) накривають рану стерильною пов'язкою та викликають лікаря.
Перша допомога при кровотечі. Для того, щоб зупинити кровотечу, необхідно: підняти поранену кінцівку вверх, кровоточиву рану закрити перев'язочним матеріалом (із пакета), складеним у клубочок, придавити її зверху, не торкаючись самої рани, потримати на протязі 4-5 хвилин; якщо кровотеча зупинилася, то не знімаючи накладеного матеріалу, поверх нього покласти ще одну подушечку іншого пакета чи кусок вати і забинтувати поранене місце (з деяким натиском); -при сильній кровотечі, яку не можна зупинити пов'язкою, застосовується здавлювання кровоносних судин, які живлять поранену область, при допомозі згинання кінцівок в суставах, а також пальцями, джгутом або закруткою; при великій кровотечі необхідно терміново викликати лікаря.
Якщо сталася пожежа, приступити до її гасіння наявними засобами пожежогасіння, при необхідності викликати пожежну частину.[71] (ГОСТ 12.1.004.-91 пожежна безпека об'єкта повинна забезпечуватися системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системою організаційно-технічних заходів).
Висновки
Досліджено біохімічні показники сироватки крові риб з різним типом харчування: Окунь звичайний(Perca flyvatilis.l), Плітка Rutilus rutilus(L.), Карась сріблястий (Carassius auratus gibelio) .
1. Показники ниркового комплексу були примірно на одному рівні, це свідчить про те, що нирки досліджуемих риб невразливі до дії токсикантів.
2. За показниками печінкового комплексу були знайдені значні відхилення у риб Запорізського водосховища, що свідчить про хронічну інтоксикацію організму.
3. Серед досліджуемих риб можна визначити плітку Rutilus rutilus(L.), як найбільш вразливу до дії токсикантів.
Список літератури
1.Гандчюра В. П., Грубінко В. В. Концепція шкодочинності в екології. - Київ Тернопіль : Вид-во ТИПУ ім. Володимира Гнатюка, 2008. - 144 с.
2.Грубинко В. В. Регуляторная роль металлов в адаптации гидробиоіггов эволюционно-экологические аспекты // Совр. проблемы физиологии и биохимии ВОДНЫ)! организмов : III Межд. конф. Петрозаводск, Ресігублика Карелия, Россия, 22-26 июш 2010 г.: тез. докл. - Петрозаводск : Ин-т биологии Кар. НЦ РАН, 2010. - С. 43 - 46.
3.Сімчук СР. Особливості накопичення і розподілу важких металів у тварин різних еволюційних груп : автореф. дне. на здобуття наукового ступеня канд. біол. наук. Спец. "Екологія"..- Київ : Інститут агроекології і природокористування НААН України, 2012.
4.Biochemica informatioa- W.-Germany: Boehringer Manneheim GmbH, Biochemica, 1975.-Bd. 1,2.- 167 p.
5.Дубинина Е.Е., Бурмистров CO., Ходов Д.А., Порогов И.Г. Окислительная модификация белков сыворотки крови человека, метод ее определения//Вопр. мед. химии.- 1995,- Т. 41,№ 1. - С. 24.
6.Зенков Н.К., Меньшикова Е.Б. Активные кислородные метаболиты в биологических системах//Успехи современной биологии. - 1993. - Т. 113, Вып. 3. - С. 286.
7.Решетников Ю.С., Попова OA, Кашулин НА, Амудсен ПА, Стаддвик Ф.С. Оценка благополучия рыбной части водного сообщества по результатам морфологического анализа рыб//Успехи соврем, биологии. -1999. - Т. 119., Вып. 2. - С. 165.
8.Руднева И.И. Эколого-физиологические особенности антиоксидантной системы рыб и процессов перекисного окисления липидов/УУспехи соврем, биологии. -2003. - Т. 123, Вып. 4. - С. 391.
9. Архипчук В.В. Исследования в области цитологии рыб и биотестирования: Сб. научн. ( трудов / Под. ред. М.В. Малиновской. - К.: «Реликвии», 2008. - С. 398.
10.Врочинский К.К., Теличенко М.М., Мережко А.И. Гидробиологическая миграция пестицидов. - М.: Из-во Московского университета, 1980. -120 с.
11.Савицкий Г.В. Основы биохимии. - К.: Видавн. "Здоров'я", 1965.-635 с.
12. Справочник по пестицидам: гигиена, применение, токсикология / Сост. Л.К. Седокур; Под ред. А.В. Павлова. - 3-е изд., испр. и доп. - К.: Урожай, 1986. -432 е., ил. 1!'
13. Давыдов О.Н., Темниханов Ю.Д., Куровская Л.Я. Патология крови рыб. - К.. 2005. - 210 с. і 6. Колб Г.. Камышников С. Клиническая биохимия. - Минск: «Беларусь», 1976. - С. 20-22.
14. Иванов А. А. Физиология рыб. - Мир, 2003. - 284 с, ил. - (Учебники и учеб. пособия для : студентов высших учебных заведений).
15. Лейтес СМ., Лаптева Н.И. Очерки физиологии обмена веществ и эндокринной системы. - М.: «Медицина», 1967. - 424 с.
16. Романенко В.Д. Печень и регуляция межуточного обмена (млекопитающие и рыбы). - К.: г «Наук, думка», 1978. - С. 66-83.
17.Грубинко В.В. Роль глутамина в обеспечении азотистого гомеостаза у рыб (обзор) // Гидро-биол. журн. -- 1991. -- 27, № 4. -- С. 46-56.
18.Практикум по биохимии / Под ред. СЕ. Северина, Г.А. Соловьевой. -- М.: Изд-во МГУ, 1989. -- 510 с.
19.Шулъман Г.Е. Физиолого-биохимические показатели годовых циклов рыб. -- М.: Лег. и пищ. пром-сть, 1972. -- 368 с.
20. Монографія. Екологічний стан біоценозів запорізького водосховища. Изд-во ДНУ-2009-208с/ О. В. Федоненко, К. Б. Єсіпова, Т.С.Шарамок, Т.В Ананьєва,В.О Яковенко, В.А. Жежеря.
21.Иванов А. А. Физиология рыб. - Мир, 2003. - 284 с, ил. - (Учебники и учеб. пособия для: студентов высших учебных заведений).
22. Яржомбек А. А. Справочник по физиологии рыб/А. А. Яржомбек, В. В. Лиманский, Т. В. Щербина. - М.: Агропромиздат, 1986. - 192 с.
23. Федоненко Е. В. Основные аспекты антропогенного влияния на ихтиофауну Запорожского водохранилища/ Е. В. Федоненко, Н. Б. Ееипо-ва// Вісник ОНУ. - 2007. - Т. 12. - Вип. 5. - С. 88-92.
24. Федоненко Е. В. Сезонная динамика биохимических показателей судака и берша Запорожского водохранилища/ Е. В. Федоненко, Н. С. 230.Федоненко Е. В., Мельник И. Е. Некоторые биохимические компоненты тканей окуня в димний период// Матер. II симп. по экологической биохимии рыб. -- Т. 2.--Ростов, 1990.--С. 37--39.
25. Федоненко О. В. Еколого-фізіологічна характеристика основних промислових видів риб Запорізького водосховища в умовах антропогенного забруднення: автореф. дис. ... канд. с.г. наук/ О. В. Федоненко. -- К.. 1995.-20 с.
26. Федоненко О. В. Сучасний промисловий іхтіокомплекс Запорізького водосховища та його характеристика/ с// Рибне господарство. -- 2004. -- Вип. 63. -- С. 242--245.
27. Федоненко О. В. Сучасний стан промислового іхтіокомпяексу Запорізького водосховища/ О. В. Федоненко, О. А. Зуб// Вісник ДНУ. Біологія, Екологія - 2000. - Вип. 7. - С. 36 - 39.
28. Хомачка П. Биохимическая адаптация / П. Хочачка, Дж Сомеро. М.: Мир, 1988. - 568 с.
29. Цееб Я. Я. Закономерности изменений гидробиологического, гидрохимического и гидрологического режима р. Днепр при зарегулировании стока и их влияние на биологию рыб и санитарное состояние водохранилищ/ Я. Я. Цееб. А. М. Алмазов, В. И. Владимиров// Гидробиол. журн. -1966. -Т.2.-№3.-С. 3-18.
30. ШарамокТ. С. Еколого-фізіологічна характеристика плітки (Rutilus Rutilus L.), що мешкає в токсикогенних зонах Запорізького водосховища/ Т.С. Шарамок, Н. Б. Єсіпова, О. В. Федоненко// Современное состояние рыбного хозяйства: проблемы и пути решения: матер. Междунар. науч.-практ. конф. - Херсон, 2008. - С. 126-129.
31. Экологические аспекты загрязнения Запорожского водохранили¬ща тяжелыми металлами/ А. Н. Мисгора, Г. Г. Шматков, А. И. Корабле¬ва, С. Н. Тарасенко// Проблемы рационального использования и охраны водных ресурсов бассейна Нижнего Днепра: матер, региональной науч,-практ. конф. - Ч. I. - Д., 1990. - С. 23-24.
32. Эколого-санитарное состояние Запорожского водохранилища/ А. И. Дворецкий, А. С. Белоконь, Г. П. Емец [и др.] // Вест. Днепропетр. ун¬та. Биология. Экология: сб. науч. тр. - Д.: Изд-ео ДГУ, 1996. - С. 84-107.
33. Эколого-экономические и социальные аспекты рекреационного рыболовства / Р. А. Новицкий, О. А. Христов, Д. Л. Бондарев, С. Н. Ерми¬лов // Вісн. Дніпропетр. аграрного ун-ту. - 2000. - № 1-2. - С. і 88-190.
34. Юровицкий Ю, Г. Эколого-биохимический мониторинг и эколого-биохимическое тестирование в районах экологического неблагополучия/
35 П.О. Рипатти, В, С. Сидоров// Сравнительная биохимия водных животных. - Петрозаводск: Карел, фил. АН СССР, 1983. - С. 5-16.
36. Ровинская Р. С. Гидрохимическая характеристика Днепровского водохранилища после его восстановления / Р. С. Ровинская // Вестник научно-иследовательского института гидробиологии. - 1955. - Т. 11. - С. 17-26.
37. Сидоров В. С. Липидный состав рыб в зависимости от изменения условий обитания, вызванных антропогенными факторами / В. С. Сидоров, Р. А. Попова// Экологическая биохимия животных. - Петрозаводск: Ка¬рел, фил. АН СССР, 1978. - С. 6-13.
38.Бендер М., Бергерон Р., Комияма М. Биоорганическая химия фермента-тисного катализа. -- М.: Мир, 1987.
39. Березов Т. Т., Коровкин Б. Ф. Биологическая химия.--М.: Медицина, 1990.
40. Биохимия липидов и их роль в обмене веществ / Под ред. С. Е. Северина. -- М.: Наука, 1981. г
41. Благородов С. В., Шепелев А. П. Биоантиоксидант // Тезисы 2-й Всесоюз¬ной конференции. -- М., 1985.--Т. 1, --С. 28--29.
42. Бышевский А. Ш., Терсенов О. А. Биохимия для врача. -- Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994.
43. Васильев В. П. Аналитическая химия: в 2-х ч.--М.: Высш. школа, 1989.
44. Вилкинсон Д. Принципы и методы диагностической экзимологии. -- М.: Медицина, 1981.
45. Виноградова Р. П., Цудзевич Б. А., Храпунов С. Н. Физико-химические методы в биохимии. -- К.: Высш. школа, 1983.
46. Волчегорский И. А., Налимов А. Г., Яровинский Б. Г.. Лифшиц Р. И. Сопоставление различных подходов к определению продуктов перекисного окисле¬ния липидов в гептан-изопропанольных экстрактах крови // Вопр. мед. химии.-- 1989. -- № 1 (т. 35).-- С. 127--131.47. Воскресенский П. И. Техника лабораторных работ. -- М.: Химия, 1973.
48. Галлер Г., Ганефельд М., Яросс В. Нарушения липидного обмена: диагно¬стика, клиника, терапия. -- М.: Медицина, 1976.
49. Гарбарец Б. А. Биохимическая лабораторная техника. -- К.: Здоров'я, 1983.
50. Гогуленко В. П., Горячковский А. М. Коэффициент щелочная фосфатаза / у-глутамилтранспептидаза в дифференциальной диагностике этилогического фактора механической желтухи // Лабораторное дело.--М., 1987. -- Л° 2.-- С. 22--23.
51. Гомазков О. А. Физиологически активные пептиды. -- М., 1995.
52. Гороновкий И. Т., Назаренко Ю. П., Некряч Е. Л. Краткий справочник по химии. -- К.: Наук, думка, 1987.
53. Громашевская Л. Л. Средние молекулы как один из показателей метабо¬лической интоксикации в организме / Лабораторная диагностика.--К., 1997.-- № 1. -- С. 11 -- 16.
54. Диксон М., Уэбб Э. Ферменты: в 3 т. -- М.: Мир, 1982.
55. Долгов В. В., Шевченко О. П. Лабораторная^диагностика нарушений об¬мена белков. --М.: РМАПО, 1997.
56. Зилва Дж. Ф., Пэннелл П. Р. Клиническая химия в диагностике и лече¬нии.-- М.: Медицина, 1988.
57. Камышников В. С. Клинико-биохимическая лабораторная диагностика: в 2 т. -- Минск: Интерпрессервис, 2003.
58. Кантор Ґ., Шиммел П. Биофизическая химия: в 3 т. -- М.: Мир, 1984.
59.Кислородные радикалы в химии и биологии // Материалы совещания.
60. Клиническая оценка лабораторных тестов / Под ред. Н. У. Тица.--М.: Медицина, 1986.
61. Клиническая біохімія в лабораторной диагностике. / Под ред. А.М. Горячковского-Одесса «Экология»2005-607с.
62. Козлов А. В., Карягина И. Ю., Морозова О. С, Балябина М. Д., Капитонова 3. Д. Типы электрофореграмм белков сыворотки крови. -- С.-Пб.: МАПО, 1997.
63. Каростелев П. П. Лабораторная техника химического анализа. -- М.: Хи¬мия, 1981.
64. Лабораторные методы исследования в клинике: Справочник / Под ред. В.В.Меньшикова. -- М.: Медицина, 1987.
65. Лабораторные методы диагностики в гастроэнтерологии. Методические рекомендации. Днепропетровский мединститут. -- Днепропетровск, 1987.
66. Ленинджер А. Основы биохимии: в 3 т. -- М.: Мир, 1985.
67. Лурье Ю. Ю. Спрвочник по аналитической химии. -- М.: Химия, 1989.
68. Мецлер Д. Биохимия. Химические реакции в живой клетке: в 3 т. -- М.: Мир, 1980.
69. Микрометоды биохимического и иммуноферментного анализа / под ред. В.В.Меньшикова, Л. Н. Делекторской. -- М.: Лабинформ, 1994.
70. Обеспечение качества лабораторных исследований. Преаналитический этап / Под ред. В.В.Меньшикова. -- М.: Биосервис, 1999.
71. Бедрій Я.І. Охорона праці: Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2002. -322 с.
72.Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливості та не-безпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості тру-дового процесу. - К.: МОЗ України, 1998. - 34 с.
73.Інструкція з охорони праці 26.2.1 при роботі в клініко-діагностичній лабораторії.Дніпропетровська Обласна Державна Адміністрація Головне Управління Охорони Здоровья КЗ «ДОДКЛ» 26.12.11р.- 14с.
74.“Медицина катастроф”. Матеріали міжнародної конференції МЗ СРСР 22-25 травня 1990.
75. Франке З. Хімія отруйних речовин, т. 1.-- М.: “Хімія”, 1973.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Природоохоронна діяльність; система спостережень за впливом на довкілля антропогенних факторів. Сучасний стан поверхневих вод р. Південний Буг, Сандракського водосховища: джерела і види забруднення; моніторинг і контролювання якості водного середовища.
курсовая работа [46,5 K], добавлен 02.02.2011Гідроекологія. Гідробіоценози як біологічні системи гідросфери. Антропогенний вплив на водні екосистеми. Екологічний стан водойм України. Стан гідробіоценозу Кременчуцького водосховища. Моніторинг Кременчуцького водосховища в межах Черкаського регіону.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 16.01.2008Загальні поняття про водосховища України. Хімічний склад вод, проблеми після виникнення водосховищ. Їх екологічний стан на сьогодні та господарське значення. Закономірності формування і просторового розподілу гідрохімічних показників якості води.
курсовая работа [568,3 K], добавлен 29.11.2011Джерела забруднення водного середовища важкими металами, форми їх міграції у природних водах, їх доступність та токсичність для гідробіонтів. Видові особливості накопичення важких металів у органах і тканинах риб верхів'я Кременчуцького водосховища.
курсовая работа [122,6 K], добавлен 15.10.2012Загальна характеристика структури і діяльності товариства мисливців та рибалок Уляновського району Кіровоградської області. Дослідження порід риб та інших гідробіонтів водосховища. Природна кормова база водосховища. Охорона праці при вирощуванні риби.
дипломная работа [91,1 K], добавлен 20.10.2010Поняття та токсикологічна характеристика важких металів. Шляхи потрапляння металів у водойми, їх вплив на екологічну систему. Аналіз показників кількості заліза, свинцю, ртуті, кадмію, цинку, міді в Дніпродзержинському та Запорізькому водосховищах.
научная работа [2,1 M], добавлен 02.02.2014Стабілізація гідрохімічного стану річки Інгулець та Карачунівського водосховища після завершення скиду зворотних вод у весняно-літній період. Найважливіші екологічні проблеми Дніпропетровщини та забруднення Дніпра. Вирішення екологічних проблем.
реферат [24,5 K], добавлен 21.06.2015Характеристика забруднювачів повітря: класифікація та вплив на здоров’я людини. Атмосфера: її склад, роль та функції. Вплив шкідливих домішок в повітрі на здоров’я людини. Дослідження забруднення повітря міста Боярки методом спостереження за лишайниками.
курсовая работа [61,5 K], добавлен 12.03.2011Аналіз екологічних проблем, викликаних функціонуванням складових частин транспортних комплексів. Розгляд інфраструктури сервісного обслуговування автомобілів як чинника забруднення довкілля. Визначення заходів оптимізації стану навколишнього середовища.
курсовая работа [85,5 K], добавлен 08.11.2015Вплив різних джерел забруднення на екологічний стан природних компонентів території, що досліджується. Характеристика джерел забруднення Ленінського району м. Харкова. Дослідження щодо накопичення хімічних елементів в ґрунтах, ягодах та фруктах.
дипломная работа [3,0 M], добавлен 03.03.2011
