Екологічний стан екосистеми в зоні функціонування цукрового заводу

Проектна виробнича потужність цукрового заводу складає 1710 т. переробки цукрових буряків за добу, чисельність персоналу у виробничий сезон - до 500 чоловік. В останні роки завод працював по 55-70 днів (проти 120-за проектного і 100 за планового режимів роботи). Фактична переробка буряків за сезон 2009 р. склала біля 95 тис. тонн. На перспективу є план намір здійснювати переробку буряків у обсязі до 170 тис. т/ рік за тривалості сезону цукроваріння 100 діб. Джерелом технічного водопостачання Іваньківського цукрового заводу є р. Кищиха, стік якої формується природним притоком та попусками води із ставків. Водозабір здійснюється з водо підвідного каналу (залізобетонного лотка l=50 м), спорудженого за 0,5 км нижче греблі «технічного» ставу. Вода забирається насосною станцією, де встановлені6 насосів, і подається для основного виробництва і для ТЕЦ. «Технічний»став безпосередньо заводом не використовується призначений переважно для накопичування води та регулювання стоку річки у сезон цукроваріння.

Технічна вода після використання для охолодження т технологічних продуктів, агрегатів та обладнання цукрозаводу (т. з. барометричні, конденсаційні, та інші «умовно чисті» води 1-ї категорії з температурою до 40-50°С) частково передається для повторно-послідовного використання у дифузії , промиванні фільтр тканини та осадку, обслуговуванні котлів та ін., основна ж частина (надлишок) цих вод скидається до р. Кищихи в 50 м нижче за течією від водозабору. Сюди ж скидається і теплообмінна вода від систем охолодження компресорів, охолоджувачів турбін ТЕЦ та ін. На підприємстві діє система охолодження стічних вод 1-ї категорії перед їх скидом до річки, що включає бризкальний басейн-охолоджувач з 50 форсунками [31]. Господарсько-питне водопостачання персоналу і, частково, деяких виробництв (відбілювання цукру, лабораторія та ін..), а також ряду соціально - побутових об'єктів здійснюється від власної артезіанської свердловинищо має глибину 100 м і дебіт 6 м3/год. Для доставляння з кагатного поля і відмивання бурякосировини на цукрозаводі існує система оборотного використання т. з. транспортерно-мийних вод 2-ї категорії. Вода після гідротранспорту та відмивання буряків надходить до водозбірника, з якого відкачується у земляні відстійник біля кагатного поля для механічного очищення (освітлення), а потім повертається для використання на ті ж потреби; транспортно-мийний осадок акумулюється у земляних відстійниках. Втрати води у системі компенсується свіжою технічною водою, що подається до мийного відділення для ополіскування буряків та інших потреб. На поля фільтрації загальною площею 47 га подаються забруднені фільтраційні, жомокислі, лаверні та інші виробничі стічні води (води 3-ї категорії), а також побутові стічні води. Всі вищеназвані стічні води розподіляються по картах полів фільтрації для природного очищення і фільтрування у грунт; підсихаючий осадок із земляних відстійників влітку вивозять на поля [9].

В 2009 році Іваньківський цукровий завод за виробничий і ремонтний період забрав 576,8 тис. м3 технічної і 6,1 тис. м3 питної води, а також використовував понад 12 тис. м3/добу води із систем оборотного та повторно-послідовного водопостачання. Скид стічних вод 1-ї категорії до р. Кищихи склав 301,7 тис. М3 , а скид забруднених стічних вод на поля фільтрації - 105,1 тис. м3/рік. На початку 90-х років за відносно повного виробничого завантаження підприємства річні обсяги технічного водозабору і скиду стічних вод на поля фільтрації досягали більш значних величин, але максимальні добові і годинні витрати води за весь цей час суттєво не відрізнялись.

Відповідно до встановлених для цукрозаводу технологічних індивідуальних балансових норм водоспоживання і водовідведення та за умови планового виробничого завантаження підприємства у дозволі на спец водокористування затверджені поточні ліміти на забір води та скид стічних вод, що складають: забір технічної води - 1055 тис. м3/рік 10509 м3/добу, скид стічних вод на поля фільтрації -239 тис. м3/рік і 2338м3/добу. За плановий термін виробництва скиди стічних вод 1-ї категорії до р. Кищихи може складати 564тис. м3/рік і 5640 м3/добу (235 м3/годину).

Таким чином, вищевказані розрахункові витрати стічних вод 1-ї категорії можуть бути прийняті за основу для встановлення ГДС речовин. Протягом останніх років адміністрації цукрових заводів та компанії-власники недостатньо працюють з товаровиробниками по рівномірному постачанню сировини на цукрові заводи, що призводить до масового псування сировини на бурякопунктах. В зв'язку з відсутністю коштів цукрові заводи не проводять необхідну заміну обладнання, особливо енергетичного. Всього в поточному році було замінено біля 100 одиниць основного технологічного і енергетичного обладнання. На більшості цукрових заводів обладнання відпрацювало свій технічний ресурс. Якщо в 1986--90 рр. старіння основних фондів цукрових заводів було на рівні 51%, то на кінець 2002 р. - в межах 70%. В 2003 р. цукрова промисловість працювала за умов дії Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" та відповідної постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2003 року № 1977, якими встановлена квота поставки цукру на внутрішній ринок (1,8 млн. т), мінімальна ціна на цукрові буряки - 165 грн./т (з ПДВ) та на цукор - 2370 грн./т (з ПДВ). На жаль, цінова ситуація на внутрішньому ринку цукру перед початком виробничого сезону 2003 р. не була стабільною [33].

В 2003 р. цукровими заводами України вироблено товарної продукції в порівняльних цінах на суму 4902,1 млн. грн., що на 1314,5 млн. грн. більше, ніж в 2003 році. Зростання обсягів виробництва продукції пояснюється збільшенням давальницьких обсягів виробництва цукру з тростини на 663,2 тис. т в порівнянні з 2002 р. (вироблено 789,4 тис. т), збільшенням виробництва цукрового сиропу на 341 тис. т (вироблено 405,9 тис. т) та виробництва цукру з цукрових буряків на 30 тис. т більше (вироблено 1450 тис. т) ніж у минулому році. Вперше в минулому році проведено реалізацію квот на ввіз цукру-сирцю в кількості 380 тис. т і бюджет держави отримав 250 млн. грн. Якби ще частина цих коштів була спрямована на розвиток і селекцію насінництва цукрових буряків, заміну обладнання по їх прийманню на заводах, вирощування сировини -- то такі дії були б позитивно сприйняті цукровиками. Негативні тенденції розвитку галузі та їх наслідки Враховуючи останні заяви Уряду, все-таки є надія на підтримку вітчизняного бурякоцукрового виробництва. Закон України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" дає можливість її здійснювати, зокрема, через мінімальну ціну, порядок розподілу квот, механізм пільгового кредитування галузі, ліцензування оптової торгівлі цукром. Виконання цього закону в повній мірі дасть можливість відрегулювати внутрішній ринок цукру, сформувати галузь, збільшити обсяги виробництва, задіяти експортний потенціал, зробити галузь інвестиційно привабливою. Стосовно захисту внутрішнього ринку цукру необхідно сказати, що необгрунтоване ввезення тростинного цукру-сирцю в Україну в кінці дев'яностих років минулого сторіччя за умов надлишку бурякового цукру на внутрішньому ринку скоротило вітчизняне виробництво до рівня, нижчого від обсягів внутрішнього споживання. На сьогоднішній день головна проблема - неконтрольоване ввезення в Україну цукру і цукровмісних продуктів. Існуючі прогалини у законодавстві та недобросовісні виконавці з контролюючих органів дають можливість обходити закони і дестабілізувати внутрішній ринок. Якщо у 2002 р. в Україну було ввезено 500 тис. т цукру, то у 2003 р. обсяги його збільшились втричі і перевищили 1,5 млн. т, з яких левова частка припадає на давальницьку сировину. При цьому лише за офіційними даними у 2003 р. невивезеними з України залишилось близько 500 тис. т цукру з цієї сировини. Основні схеми надходження імпортного цукру в Україну - через давальницькі операції у зовнішньоекономічній діяльності, через угоди про вільну торгівлю з країнами СНД, митні і податкові режими спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, в обхід Закону „Про Митний тариф України” і пряма контрабанда. Мінімальна закупівельна ціна (з ПДВ) на цукрові буряки третій рік підряд становить 165 грн./т. Такий рівень ціни вже не забезпечує ефективного виробництва сировини. За детальними підрахунками Інституту аграрної економіки і Інституту цукрових буряків вона має бути на рівні 200...210 грн./т. Тоді оптова ціна цукру має становити 2768 грн./т, роздрібна ціна -3,20...3,50 грн./кг. Але цього не відбувається, оскільки на внутрішньому ринку ціну цукру не вдається підняти вище 2200...2400 грн./т. Такий „ціновий тромб” практично переводить галузь у розряд неефективних [34].

А значний ріст реалізаційних цін на озиму пшеницю, кукурудзу і соняшник в останні роки ставить цукрові буряки в розряд економічно невигідних культур. При середній врожайності буряків 40 т/га, пшениці - 2.5 т (товарного зерна), соняшника - 2,0 т/га (насіння), кукурудзи - 8 т/га (зерна) і діючих ринкових цінах виручка (в розрахунку на 1 га) від цукросировини, озимої пшениці і соняшника практично вирівнюються, а від кукурудзи - стає у 2,5 раза вищою при співвідношенні витрат на 1 га як 3:1 (на виробництво цукрових буряків витрачається 3,7...4,0 тис. грн., решти названих культур - 1,2...1,3 тис. грн.). Навіть у високоефективних господарствах, при високій врожайності цукрових буряків, вони поступаються кукурудзі на зерно.

2.4 Методологія досліджень

Під час виконання кваліфікаційної роботи були використані такі методи:

- польовий та лабораторний;

- порівняльний;

- аналітичний;

- розрахунковий;

- екосистемний (на основі проаналізованих результатів досліджень);

- математично-статистичний.

Розділ 3. Стан природних і штучних екосистем у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод»

3.1 Стан відкритих водних систем в районі функціонування цукрового заводу

В цілому цукровий завод функціонує згідно з нормативами. Проте відмічені певні нормативні та етичні порушення. У вихідні дні відбуваються викиди відходів у водний об'єкт, яким слугує ставок села. Ставок має не приємний запах і не відповідає нормативам якості навіть технічної води. У водному середовищі впродовж теплого періоду простежуються процеси вже не цвітіння, а евтрофікації, зокрема в більш мілкій його частині. Рельєф дна ставка покритий сірководнем у зоні скидання із Іваньківського заводу стічних вод. Залізо-бенноні плити, що укріплюють берегову смугу біля цього заводу та каміння дна покрилося 5-см нальотом невідомого походження.

Районна санітарна станція впродовж 9-го та 11-го місяців не може потрапити на територію цукроварні. Хоча без дозволу санітарної станції завод не має права розпочинати роботу,згідно з нормативами та положнення про вповноваження головного лікаря санітарно-епідеміологічної станції. Аналізи проведені СЕС влітку показали, що вода в ставку забруднена й за показниками вмісту нітритів та специфічних хімічних речовин не відповідає нормі (3.1.13). Її, в загалі не рекомендовано вживати худобі, тим більше купатися дітям у воді цього ставка.

Таблиця 3.1.11 Аналіз зворотних вод на початку переробки сировини (жовтень, 2011)

показник	Норми ГДС	перевищення
Температура води	-	22
колір	-	білуватий
Запах в балах	-	з/цукр. вироб.
Прозорість,см	-	13,1
Осад	-	незначний
Водневий показник рН	6,5-8,5	7,82
Завислі реч. приt150°С	11,2	10,3
Сухий залишок t	167,0	350,0
Хлориди мг/мл	39,4	35,6
Сульфат-іони мг	31,2	30,5
Азот амонійний	0,79	1,0
Нітрат-іони	3,98	1,0
Нітрит-іони	0,08	0,094
ХСК, мг	16,3	32,8
БСК5 мг	4,5	6,56
Залізо,мг	0,23	0,2
нафтопродукти	0,05	0,05
Фосфат-іони,мг	1,5	1,2

Розрахунок якості води річки-водоприймача та нормативів ГДС речовиніз стічними водами 1-ї категорії Іваньківського цукрового заводу виконаний у відповідності до інструкції та вимогам Водного кодексу України.

Розрахунок якості води р. Кищихи у контрольних створах виконаний із застосуванням методів математичного моделювання, регламентованих інструкцією. Використана математична модель повного змішування стічних з річковими водами на ділянці до контрольного створу, оскільки співвідношення їх розрахункових витрат більше ніж 0,1, що є умовою застосування вказаної моделі. Початкове розбавлення стічних вод прийняте за 1 (оскільки їх випуск нерозсіюючий і не напірний). Якість води річки визначена без урахування процесів самоочищення на ділянці 500 м до контрольного створу комунально-побутового водокористування, та з урахування їх на ділянці 2,5 км до контрольного створу рибогосподарського водокористування.

Дані розрахунки якості води на розглянутій ділянці р. Кищихи за її мінімальної водності показують, що обмеження (досить помірні - на 25-30%)складу виробничих стічних вод для дотримання у контрольному створі для водойм комунально-побутового водокористування потрібні лише по показниках БСК і ХСК (органічні речовини). Рибогосподарські норми та ГДК речовин у контрольному створі нижче за течією будуть порушуватись дуже суттєво (в 2,5-4 рази) по показнику БСК та вмісту азоту амонійного. В останньому випадку ГДК у контрольних створах не досягається у зв'язку з несприятливою фоновою якістю води в річці. По решті показників якість води річки у контрольних створах буде значно кращою від нормативної, тому склад стічних вод цукрозаводу по цих показниках задовольняє норми ГДС із значним запасом. Встановлювані допустимі концентрації речовин не повинні перевищувати фактичні чи інші регламентовані їх значення.

Слід відзначити, що прийнятий в даному проекті ГДС речовин фактичний склад стічних вод може змінюватись суттєво під впливом коливань фонової якості води, що забирається з річки (наприклад, за рахунок надходження до річки і ставів забруднень з дощовим стоком, від цвітіння води тощо). Характер і відведення стічних вод 1-ї категорії Іваньківського цукрового заводу, що відносяться до категорії теплообмінних, дозволяє застосовувати альтернативний спосіб нормування скиду речовин, у вигляді допустимих технологічних прирощень вмісту речовин у стічних водах до їх фонового вмісту у воді водоприймача (або ж забраній з нього воді). Оскільки Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами не вимагають враховувати на ділянках в межах населених пунктів рибогосподарської категорії водних об'єктів.

Таблиця 3.1.11. Аналіз зворотних вод за місяць листопад.

Показник	Норми ГДС	Результати аналізу
Температура води під час відбору °С	Не нормується	12,0
Колір	Не нормується	білуватий
Запах в балах	Не нормується	Цукр. вир.
Прозорість,см	Не нормується	12,5
осад	Не нормується	Незнач. осад
Водневий показник рН	6,5-8,5	8,07
Залізо заг.	0,28	<0,2
Завислі речовини 105°С	12,5	9,1
Сухий залишок 105°С	167,0	369,0
Хлориди,мг	39,4	32,3
Сульфат-іони,мг	31,2	48,0
Азот амонійний	1,38	0,67
Нітрат-іони	3,98	1,0
Нітрит-іони	0,08	0,143
ХСК,мг	16,1	34,6
БСК,мг	9,29	4,5
Фосфат-іони	1,5	1,3
нафтопродукти	0,05	<0,3

Отже, ми бачним, що є у водоймах і водотоках у зоні функціонування Іваньківського ЦЗ відмічено істотні перевищення норм ГДС: По сухому залишку в 2,2 рази, По сульфат-іонах в 1,5 рази, По нітрит-іонах в 1,8 рази, По ХСК в 2,1 рази (рис. 3.1.1, 3.1.2).



Рис. 3.1.1. Якість води р. Кищиха вище і нижче випуску зворотних вод 2010-2011р.р.

Рис. 3.1.2 Скид стоків у р. Кищиха

Отже, за даними таблиці в якій розміщені показники і норми речовин які потрапляють в навколишнє середовище разом з скидами, зазначаю, що скиди які скидалися в р. Кищиху з підприємства в 2010-2011 р.р. не перевищували ГДС.

3.2 Стан ґрунтів у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод»

Використання земельних ресурсів цукровим заводом у с. Іваньки не відповідає вимогам природокористування. Порушені екологічно допустимі співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних територій, що негативно впливає на стійкість агроландшафту і НПС, в цілому. Сільські поселення зазнають постійного забруднення ґрунтів відходами цукрового заводу, опадами з різноманітними пило газовими речовинами, в т.ч. нафтопродуктами.

Поблизу цукрового заводу, за даними центру Облдержродючоті, в ґрунтах у зоні функціонування заводу склався негативний баланс поживних речовин, поширилась дегуміфікація, значно збільшилися площі середньо - та сильнолужних ґрунтів, особливо в західній частині розташування заводу. Велике занепокоєння викликає інтенсивне підлуження ґрунтів поблизу технічних ставків, що в ряді випадків формує проблеми для аборигенних компонентів всієї екосистеми. На території Черкаської області налічується 222,3 тис. га земель, які підлягають деградації. Основними деградаційними процесами є вітрова та водна ерозія, підкислення та засолення ґрунтів. Останнім часом посилились деградаційні процеси, пов'язані з забрудненням ґрунтів сірководневими сполуками, нафтопродуктами, також відмічено залишки хлорорганічних пестицидів і солей важких металів. Найбільше проявів техногенного забруднення спостерігається в районах складування відходів (дефекатів) та в районах транспортування та розміщення буртів буряків цукрових. Широкого прояву набули деградаційні процеси ґрунтового покриву, пов'язаних із засоленням кальцієвими сполуками та залишками добрив із ґрунту, який кріпиться до коренеплодів. В результаті чого формується хімічна та механічна ерозія (3.2.3).



Рис.3.2.3. Деградація ґрунтового покриву в зоні функціонування Іваньківського заводу, листопад 2011 р.

Площа порушених земель в зоні складування відходів від цукрового заводу,а саме дефекатів склала 2,75 га. Рекультивацію земель проведено на площі 0,006 тис. га. Слід зазначити, що для розв'язання проблеми рекультивації земель необхідні значні кошти і без фінансової підтримки з боку держави вирішити цю проблему самостійно область на даному етапі не має можливості.

Отже, ситуація щодо стану ґрунтів у зоні діяльності цукрового заводу відноситься до незадовільної. А так як відомо, що ґрунтовий покрив є одним із головних і найцінніших природних ресурсів будь-якого куточку держави, тому його охорона від негативного впливу ерозійних процесів, забруднення, інших видів деградації має знаходитися під постійним і ретельним контролем. Такі умови дадуть можливість уникнути деградаційним процесам й на інші екосистеми, зокрема, що відносяться до приватного сектору. Основними причинами погіршення екологічного стану ґрунтового покриву є його надмірне переущільнення, у зв'язку з транспортними, технологічними процесами щодо приготування сировини.

Впродовж 2009- 2011рр. Державною екологічною інспекцією в Черкаській області проведено 105 перевірок у різних районах, де функціонують промислові об'єкти. Іваньківський, Тальнівський цукрові заводи були ретельно обстежені й зокрема, до другого заводу за порушення природоохоронного законодавства на порушників складено 8 протоколів, сума штрафів склала 3,8 тис. грн.

В районі функціонування Іваньківського цукрового заводу виявлено 5 випадків засмічення земель: на площі 600,7 м2, нарахована сума збитків склала 35,4 тис. грн. Пред'явлено 2 позови на суму 3,1 тис. грн., винесено 2 рішення про стягнення коштів.

В ході перевірок ґрунтів у приватному секторі виявлено забруднення земель нафтопродуктами. Загальна площа забруднених земельних ділянок склала 4194 м2.

Отже. в результаті функціонування цукрового заводу відбуваються дуже суттєві зміни складу ґрунту та деградація земель. Щоб відновити склад та властивості ґрунту потрібно вжити відповідних заходів які будуть спрямовані на відновлення земель.

3.3 Ефективні заходи щодо поліпшення стану екосистем у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод»

Відповідно до Комплексної програми охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області на 2007-2015 рр., Програми захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель в області обласним управлінням земельних ресурсів спільно з Головним управлінням агропромислового розвитку облдержадміністрації проводяться роботи по організації та фінансуванню робіт із збереження земель області, а саме: будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, консервація деградованих і малопродуктивних земель, створення стокорегулюючих та водоохоронних лісосмуг, будівництво ставків - мулонакопичувачів, проектно - вишукувальні роботи, вапнування ґрунтів, впровадження безполицевого обробітку ґрунту та заорювання соломи. Ці заходи неодмінно впроваджуються і в селітебній частині населеного пункту с. Іваньки.

У 2011 р. розпочато будівництво ставка-мулонакопичувача, що дозволить більш триваліший період використовувати каскад технічних ставків, зменшувати міграцію неорганічно-мінеральної речовини в р. Кищиху. Охорону земель промислового призначення необхідно забезпечувати на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження компонентів певних екосистем, зокрема це стосується флори та фауни.

Отже, відродження та подальший розвиток цукробурякового підкомплексу с. Іваньки потребує комплексної системи постійних і довгострокових заходів на рівні державної програми з відповідними законодавчими і регулюючими механізмами. Для розв'язання проблеми необхідно забезпечити структурні, функціональні, енергетичні, сировинні та інвестиційні зміни. Щодо конкретних пропозицій до вирішення проблем я можу запропонувати наступні дії:

Розробка програм реструктуризації та технічного переобладнання галузі.

Формування державної політики в сфері виробництва цукрових буряків і цукру та оптової торгівлі цукром, спрямованої на захист економічних інтересів держави, прав споживачів і вітчизняних товаровиробників.

Розробка і здійснення програм організації виробництва обладнання, приладів, машин та систем для підприємств бурякоцукрового комплексу.

Розробка нормативно-законодавчої бази щодо формування і подальшого функціонування ринку цукру.

Інтеграція товаровиробників і переробників цукросировини з метою збільшення обсягів виробництва цукрових буряків, здешевлення їх вартості та підвищення якості.

Ініціювання заходів для запобігання незаконного ввезення цукру, цукромісних продуктів та насіння цукрових буряків.

Розробка спільної програми дій на цукровому ринку країн СНД з метою визначення концепції і вироблення загальної стратегії його формування.

Співпраця із спілками цукровиробників та трейдерами ринку цукру країн СНД та країн далекого зарубіжжя.

Співробітництво з країнами, які не мають власного цукрового виробництва (наприклад країни Закавказзя). Тут співробітництво має будуватись на умовах міждержавної виробничої кооперації, використовуючи можливості українських цукрових заводів по переробці цукру-сирцю тростинного.

Вивчення і розповсюдження передового світового досвіду в галузі буряківництва та цукроваріння.

Організація міжнародного навчання спеціалістів, проведення міжнародних виставок, ярмарок аукціонів, відряджень українських фахівців за кордон та прийому іноземних партнерів.

Створення єдиної електронної інформаційної мережі підприємств і організацій бурякоцукрового комплексу.

Створення інформаційно-технічної бази даних, що стосується виробництва та оптової торгівлі цукром.

Розробка класифікаторів, стандартів на насіння і фабричні цукрові буряки, товарів експлуатаційної надійності, безпеки та ін.

Створення вітчизняних і спільних високопродуктивних гібридів з високою якістю насіння та технологічними якостями сировини.

Збільшення питомої ваги високопродуктивних гібридів з переходом на них протягом 2-3 років на всій площі.

Забезпечення внутрішньої сертифікації насіння еліти і фабричної генерації з видачею сертифіката встановленої форми.

Вирішення питання щодо реального надання пільгових кредитів, як це передбачено Законом України “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру”.

Здійснення оснащення машинно-технологічних станцій при цукрових заводах та забезпечення необхідною кількістю засобів захисту рослин за рахунок виділення коштів по лізингу.

Передбачити державну підтримку в забезпеченні цукрових заводів, паливно-мастильними матеріалами. Визначення на конкурсних засадах базових підприємств, які будуть працювати для забезпечення цукром внутрішнього ринку України. Переорієнтація цукрових заводів на виробництво цукровмісних продуктів (меляса, сиропи та інш.) для випуску паливного етанолу, використовуючи наявну нормативно-правову базу та напрацьований досвід. Подолання кризової ситуації й відродження конкурентоспроможності українського цукру на світовому ринку стало національною проблемою, розв'язання якої водночас на макро- і мікрорівнях має не тільки важливе економічне, а й політичне значення. Тож зусилля державних владних структур у центрі, їхніх органів в областях та районах, а також виробничо-господарських формувань на місцях мають спрямовуватися насамперед на організацію відновлення виробництва цукрових буряків з одночасним значним підвищенням його ефективності, здійсненням реконструкції та технічного переоснащення цукрових заводів, застосуванням нових організаційно-правових форм інтеграції виробництва цукрової сировини та її промислової переробки. Керуючись відомою тезою про те, що “цукор виробляється на полі, а не на заводі”, відродження галузі українського буряківництва слід почати з запровадження сучасних високоінтенсивних ресурсозберігаючих технологій насамперед на найбільш бурякопридатних ґрунтах зі сприятливими кліматичними умовами, що відповідають лісостеповій зоні України. Держава мала б створити бурякосійним підприємствам умови для одержання необхідних довгострокових кредитів на придбання технологічних машин і знарядь, пально-мастильних матеріалів, насіння, мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин від хвороб, шкідників та бур'янів. Вектор усіх організаційно-технологічних і економічних заходів має спрямовуватися на збільшення урожайності та валових зборів. Тільки підвищивши в 1,8 - 2 рази урожайність цукрових буряків, можна забезпечити їх рентабельне вирощування. Водночас важливо стабілізувати на оптимальному рівні посівні площі. Аналіз свідчить, що в Україні під цукрові буряки доцільно щорічно виділяти 1,1 - 1,2 млн. га орних земель у регіонах із бурякопридатними ґрунтами, достатньою кількістю опадів та необхідним запасом робочої сили. Це відповідає насамперед умовам Тернопільської, Хмельницької, Вінницької, Київської, Черкаської, Полтавської, Сумської, Харківської, частково Львівської, Рівненської, Волинської та Житомирської областей. У найближчі два-три роки урожайність цукрових буряків в Україні слід довести до 300-350, а через чотири-п'ять років - до 400-500 ц/га. Таким чином валовий збір цукрової сировини може досягти 40 млн. т, а виробництво цукру, при 14% його виходу - 5-5,3 млн. тонн. Це дозволить щорічно виділяти на експортні поставки до 3-3,5 млн. тонн цукру. Реальними ринками збуту української продукції є насамперед Росія, східноазійські країни та Близький Схід. Тим більше, що аналогічну “революцію” у цукровій промисловості здійснили західноєвропейські країни. Вивели з експлуатації малопотужні неперспективні і нерентабельні підприємства, наростили потужності діючих, реконструювали, і ось що вийшло. Середньодобова потужність цукрових заводів у Нідерландах становить 12,1 тис. т буряків, Австрії - 9, Франції - 8,7, США - 5,2 тис. т. А в Україні - 2,67 тис. т буряків. Проте є проблемні аспекти, на які варто звернути увагу. Найперше - це квотування цукру. Весною погоджену з облдержадміністрацією заявку заводи подають до Києва, де її затверджують. Однак реальна картина можливостей кожного заводу вимальовується лише з початком сезону цукроваріння. Група квоти “А” передбачає реалізацію продукції на внутрішньому ринку. Як правило, одні підприємства не виходять на обсяги квоти, а інші виробляють надлишок. Відтак наш цукор іде за кордон, а звідти (в рамках режиму вільної торгівлі з Росією, Білоруссю, Молдовою) надходить інший. Тобто інвестуємо закордонного товаровиробника. Проте, поруч із нерозв'язаними проблемами, в галузі є й позитивні приклади. У їх числі - успішна робота найпотужнішого в Черкаській області й одного з найбільших в Україні Пальмірського цукрового заводу, який належить компанії “Укррос”. Добрий урожай нинішньої осені зібрано завдяки тому, що в зону бурякосіяння компанія інвестувала 14,7 млн. грн. Тут уже заготовили понад 380 тис. тонни цукрових буряків. На заводах “Укрросу” - у Пальмірі, Куп'янську й Чорткові - тепер щодоби випускають до 18 тис. т цукру. Продукція відповідає високим стандартам якості і постачається фірмам, орієнтованим на високоточні харчові технології. Однак за кордоном на кожному з таких підприємств нині переробляють за добу понад 20 тис. т буряків, завезених із полів у радіусі 200 км. Тож наші досягнення поки що відносні.

У 80-х завод не було повністю реконструйовано з тритисячника на шеститисячник, і тепер він працює з виведенням сиропу, який потім доводиться повторно нагрівати, випарювати, очищувати, тобто додатково витрачатися. Тут уже два роки вкладають гроші в те, щоб відмовитися від застарілої технології, не спалювати зайвий газ і електроенергію. А йдеться про чималі суми - тільки цього року в реконструкцію виробництва вкладено майже 20 млн. грн. Проте модернізація й освоєння нових технологій - це лише частина айсберга, що називається перебудовою галузі. Звичайно, врожайності порядку 40-50 т/га можна було б досягти в Україні, застосовуючи “звичну” наявну технологію. У 90-х роках в Україні під цукровим буряком було приблизно 1,4 млн. га, тож за такої врожайності можна було б зібрати приблизно 60-75 млн. т. Звичайно, аби досягти такого врожаю треба було б збільшити витрати на фактори виробництва (застосування насіння, добрив, гербіцидів та пестицидів), а отже, зросли б і змінні витрати. Ці витрати, рахуючи грубо, становитимуть приблизно 450 дол. США/га, тобто потрібний короткостроковий кредит на суму приблизно 650 млн, дол. США/рік. Крім того, потрібно було б здійснити середньо та довгострокові вкладення в техніку і таке інше приблизно на таку саму суму. Ясно, що держава не в змозі спрямовувати на це такі кошти. Отже, відновлення виробництва цукрового буряку в Україні залежатиме від приватних внутрішніх та іноземних інвестицій. Отже, необхідною умовою підвищення виробництва цукрового буряку в Україні є істотне поліпшення інвестиційного клімату.

Звичайно, самого лише сприятливого інвестиційного клімату недостатньо, щоб залучити інвестиції в українську цукрову промисловість. Приватні інвестори лише тоді надаватимуть капітал, коли будуть впевнені у конкурентній рентабельності своїх інвестицій. А це, в свою чергу, залежить від конкурентоспроможності виробництва цукру в Україні.

Зауважимо, що великі експортери цукру, такі як країни ЄС, змогли підтримати свою цукрову промисловість лише за дуже високими протекціоністськими стінами контролю за імпортом, квот та субсидій, які коштували платникам податків та споживачам мільярди доларів США чи ЕКЮ протягом багатьох років. Очевидно, що Україна не може собі дозволити обтяжувати у такий спосіб свою економіку.

Це не означає, що виробництво цукру в Україні слід зовсім припинити. В зв'язку з високими транспортними витратами українські цукрові заводи, ймовірно, й надалі користуватимуться конкурентною перевагою над імпортерами на місцевому ринку, навіть якщо й не зможуть конкурувати на міжнародному ринку. Однак неясно, чи ці заводи мають переробляти цукровий буряк, вирощений в Україні, чи, може, натомість перейти на переробку імпортованого сирцю. Поблизу портів, наприклад, в Одеському регіоні, можливо вигідніше виробляти цукор з імпортованого сирцю, ніж із цукрового буряку, вирощеного в Україні.

3.4 Якість повітря у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод»

На території функціонування цукрового заводу є ТЕЦ, яка забезпечує теплом і енергією. В ТЕЦ заводу всі котли робочі, які працюють на природному газі, річна витрата якого становить 7100 тис. м³ . Побутові котли та димові труби які знаходяться на території ТЕЦ є джерелами викидів забруднюючих речовин. При спалюванні природного газу в котлах ТЕЦ і побутових котлів в атмосферу надходять оксиди азоту(в перерахунку на діоксид азоту), оксид вуглецю, ртуть металічна, парникові гази(вуглецю діоксид, метан і закис азоту). Спалювання кам'яного вугілля в ковальському горні супроводжується виділенням твердих часточок, оксиду азоту, сірки та вуглецю. При очищенні дифузійного соку сатураційним газом в атмосферне повітря надходить оксид вуглецю. В процесі сульфітації сиропу і барометричної води сірчистий газ, який вступить в реакцію, виводиться в повітря. В атмосферне повітря в результаті виробництва цукру на цукровому заводі надходять 26 забруднюючих речовин і три парникові гази(СО₂, СН₄ і N₂O).

Таблиця 2.4.12. Характеристика джерел утворення забруднюючих речовин

Етап виробництва	Джерело утворення забруднюючої речовини	Етапи технологічного процесу	Значення концентрації забруднюючої речовини
ТЕЦ	3 котла Е-25-24ГМ	Виробництво пари	Азот діоксид
Вузол підготовки вапняку та вугілля	Приймальний бункер	Подача вугілля в бункер	Пил вапняку та антрациту
Допоміжне виробництво ТЕЦ	Зварювальний агрегат РЗ-300	Обробка металів зварюванням та різанням	Оксид заліза, манган та його сполуки, оксид вуглецю
Вапногасильне виділення	Вапно гасильний апарат АІ-1,8	Гасіння вапна	Гідроксид кальцію
Відкритий склад вапна	Вапно насипом	Зберігання і пересипання вапна	Пил вапна
Відкритий склад вапняку	Вапняк насипом	Зберігання і пересипання вапняку	Пил вапняку

Отже, за даними таблиці простежується, що велика кількість шкідливих сполук та речовин викидається в навколишнє середовище під час функціонування цукрового заводу.

РОЗДІЛ IV. Охорона праці

Управління охороною праці в ННДЦ Білоцерківського НАУ в цілому співпадає із загальною системою управління підприємством. На рівні господарства особою, що приймає рішення, є роботодавець (керівник підприємства); по галузях виробництва, цехах - керівники галузей, цехів, а на робочих місцях - керівники робіт. Забезпечення охорони праці є невід'ємною складовою частиною виробничої діяльності усіх посадових осіб підприємства. Роботодавець (керівник підприємства) несе відповідальність за стан умов праці, безпеку виробничих процесів, життя та здоров'я працівників, дотримання вимог чинного законодавства про охорону праці.

Безпосередньо відповідальність за забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, безпеку виробничих процесів на робочих місцях покладається на керівників робіт (бригадирів, майстрів, завідуючих, керуючих), які зобов'язані визначити працівнику робоче місце, забезпечити технічно справними засобами для виконання роботи (машинами, обладнанням, інструментами), засобами індивідуального захисту, мийними засобами, створити належні санітарно-побутові умови праці, проінструктувати працівників з питань охорони праці.

Порядок укладання на підприємстві колективного договору та перелік питань, що регулюються колективним договором, визначається Законом України «Про колективні договори та угоди» від 01 липня 1993 р. (із змінами та доповненнями).

Колективний договір укладається між адміністрацією підприємства в особі роботодавця (керівника підприємства) та профспілковою організацією в особі голови профспілкового комітету, який представляє інтереси трудового колективу, а за відсутності профспілки на підприємстві загальними зборами трудового колективу обирається уповноважений, який представляє інтереси трудового колективу.

У договорі регулюються питання організації виробництва, нормування та оплати праці, встановлення пільг, компенсацій, надбавок, грошових інвестицій, соціальних гарантій працівникам, встановлюється тривалість робочого часу та відпочинку працівників, тривалість відпусток, соціальне страхування працівників, встановлюються зобов'язання адміністрації забезпечити на робочих місцях безпечні та нешкідливі умови праці, дотримання вимог чинного законодавства, плануються заходи щодо поліпшення умов праці, підвищення рівня безпеки виробничих процесів, на які передбачаються відповідні кошти.

Організація та порядок проведення навчання посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці, порядок, приведення спеціального навчання працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою, порядок проведення інструктажів з охорони праці та стажування працівників на робочому місці встановлюються «Типовим положенням про навчання з охорони праці», затвердженим Держнаглядохоронпраці 17.02.1999 р.

Види навчання та порядок його проведення встановлюється вищевказаним Типовим положенням, яким передбачено навчання посадових осіб та спеціалістів підприємства, працівників, які виконують роботи, що належать до переліку робіт з підвищеною небезпекою; навчання працівників у формі інструктажів з охорони праці та стажування на робочому місці.

Працівники підприємства, які виконують роботи, що належать до «Переліку робіт з підвищеною небезпекою», повинні пройти перед початком виконання роботи спеціальне навчання й перевірку знань правил безпеки при виконанні цих робіт та періодично раз на рік проходити перевірку знань правил безпечного виконання робіт. Також посадові особи, які керують виконанням робіт підвищеної небезпеки, повинні проходити раз на три роки перевірку знань правил безпечного виконання цих робіт.

З працівниками підприємства проводиться також навчання у формі інструктажів з охорони праці - вступного, первинного, повторного, позапланового та цільового. Перевірка знань під час проведення інструктажів здійснюється усним опитуванням.

Вступний інструктаж проводять з усіма працівниками, яких приймають на роботу на підприємство. Інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або інша особа, на яку ці обов'язки покладе керівник підприємства.

Первинний інструктаж проводять з працівником, який вперше стає на нове робоче місце чи починає виконувати нову роботу, або переведеним з іншого підрозділу. Інструктаж проводить безпосередній керівник робіт.

Повторний інструктаж проводять керівники робіт з усіма працівниками періодично раз у 6 міс., а на роботах підвищеної небезпеки - один раз у 3 міс. за програмою первинного інструктажу з метою поновлення знань працівників.

Позаплановий інструктаж проводять керівники робіт при порушенні працівником вимог нормативних актів із охорони праці, трудової, дисципліни; при перерві у виконанні роботи більш як на 60 діб, а для робіт підвищеної небезпеки більш як на 30 діб; при зміні машин, обладнання, технології виробництва; на вимогу органів державного нагляду.

Цільовий інструктаж проводять при виконанні працівниками разових робіт, що не пов'язані з трудовими обов'язками, та робіт, на які видається дозвіл чи оформляється наряд-допуск. Проводить інструктаж безпосередній керівник робіт.

З працівниками, які вперше починають виконувати роботу на новому робочому місці, проводиться стажування на робочому місці, що передбачає виконання роботи під наглядом досвідченого працівника упродовж неменше 2-15 робочих змін.

Нормування робочого часу та відпочинку працівників встановлюється Кодексом Законів України про працю (КЗпП України). Порядок надання відпусток та їх тривалість встановлюють за Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. Конкретна тривалість відпусток на підприємстві затверджується в колективному договорі. Розпорядок робочого дня та вимоги трудової дисципліни для працівників визначають "Правилами трудового розпорядку на підприємстві".

Важливим питанням охорони праці є нормування "робочого "часу та відпочинку працівників. Кодексом Законів України про працю визначено, що тривалість робочого часу у працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, а на роботах із важкими та шкідливими умовами праці не більше 36 годин. Для осіб віком від 16 до 18 років - 36 год. на тиждень. Робочий тиждень має бути п'ятиденним з двома вихідними днями. Проте дозволяється на безперервно діючих виробництвах запровадити шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого часу при п'ятиденному робочому тижні не повинна перевищувати 8 годин, при шестиденному - 7 годин, а останній шостий день скорочується на дві години. Для відпочинку працівникам надається щорічна основна та додаткова оплачувані відпустки. Тривалість відпустки згідно із Законом України «Про відпустки» повинна бути не менше 24 календарних днів, а для осіб до 18 років - 31 календарний день. Додаткова відпустка надається за роботу у шкідливих умовах праці певним категоріям працівників за результатами атестації робочих місць в середньому до 7 календарних днів та за особливий характер роботи і ненормований робочий день до 7 календарних днів.

Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захисту встановлюється «Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту», затвердженого наказом Державного Комітету України з нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 р. № 170, і також регулюється КЗпП України. Норми безкоштовної видачі встановлюється «Типовими галузевими нормами видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту».

Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій встановлюється «Положенням про медичний огляд працівників певних категорій». З метою оцінки стану здоров'я, визначення придатності працівника до виконання певних видів робіт, запобігання розвитку професійних захворювань підприємство організовує медичні огляди - попередній та періодичний. Проводяться медичні огляди за кошти підприємства.

Попередній медичний огляд проводиться при прийнятті працівника на роботу для встановлення фізичної і психофізіологічної придатності його до виконання роботи за конкретною професією, спеціальністю, посадою та допуску до роботи осіб віком до 21 року. Направляє працівника на медичний огляд керівник підприємства, який приймає його на роботу.

Періодичні медичні огляди проводяться для осіб, що зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до «Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт», для виконання яких обов'язкові медичні огляди працівників.

Органи, що здійснюють державний нагляд та контроль за охороною праці, визначено в Законі України «Про охорону праці». За станом охорони праці на підприємстві державний нагляд здійснюють державні інспекції по нагляду за охороною праці, органи прокуратури, санітарно-епідеміологічна служба, служби охорони праці державних адміністрацій. Громадський контроль за станом умов праці та безпекою виробничих процесів на підприємстві здійснюють профспілковий комітет та уповноважені трудових колективів. Адміністративний контроль здійснюють служба охорони праці підприємства, керівники та спеціалісти підприємства.

Забезпечення пожежної безпеки на підприємстві визначається Законом України «Про пожежну безпеку» та «Правилами пожежної безпеки в Україні».

Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною виробничої діяльності підприємства і в цілому покладається на керівника підприємства та безпосередньо на керівників виробничих підрозділів, в обов'язки яких входить дотримання вимог правил пожежної безпеки, проведення протипожежних інструктажів, що здійснюються одночасно з інструктажами з охорони праці, обладнання виробничих приміщень первинними засобами гасіння пожежі. До первинних засобів гасіння відносять ручні вогнегасники, які розміщують із розрахунку один вогнегасник на 200 м² площі приміщення. Також виробничі приміщення обладнують пожежними щитами, на яких розміщують ломи, сокири, лопати, багри, відра та біля них ящики з піском і бочки з водою.

Зважаючи на вищезазначене стає зрозуміло, що охорона праці на ДП «Іваньківський цукровий завод» с. Іваньки, Маньківського р-ну, Черкаської області знаходиться на належному рівні й виконується згідно з законодавчо-нормативною базою України.

ВИСНОВКИ

1. Питання екологізації цукрової промисловості необхідно вирішувати не лише на галузевому, а й на держаному рівні. Слід відокремити такі напрямки для проведення робіт з модернізації функціонуючих і впровадження нових технологій переробки продовольчої сировини. По-перше, це політика заохочення переробних підприємств до проведення переоснащення діючого виробництва із залученням новітніх технологій та сучасного обладнання, яка передбачає застосування податкових, кредитних, митних та інших пільг. По-друге, це політика заохочення іноземних інвесторів до участі у приватизації підприємств харчової промисловості та реалізації інвестиційних і інноваційних проектів у переробних галузях АПК.

2. Висвітлено, що вода в р. Кищиха та технічних ставках, у зоні функціонування Іваньківського цукрового заводу, не відповідає вимогам технічної води як за органолептичними показниками (запах, температура та ін.), так і за хімічними і біологічними. Свідченням цього є різноманітні скупчення поверхнньоактивних та штучно поверхньоактивних речовин, концентрація не притаманній водоймі міцеліям грибів, водоростей.

3. Показано, що у водоймах і водотоках у зоні функціонування Іваньківського цукрового заводу відмічено істотні перевищення норм граничнодопустимих скидів у середньому в 2 - 3 рази незалежно від виду забруднювача. Зокрема щодо сухого залишку у водоймі - в 2,2 рази, сульфатам - в 1,5 рази, нітратам - в 1,2 рази, нітритам - в 1,8 рази, хімічному споживанню кисню - в 2,1 рази, біологічному споживанню кисню - 3-4 рази, відповідно.

4. З'ясовано, що площа порушених земель в зоні складування відходів від цукрового заводу,а саме дефекатів склала близько 3 га. Рекультивацію земель проведено на площі 6000 м². Слід зазначити, що для розв'язання проблеми рекультивації земель необхідні значні кошти і без фінансової підтримки з боку держави вирішити цю проблему самостійно область на даному етапі не має можливості.

5. Заданими районної СЕС у повітрі Іваньківського цукрового заводу, в пік технологічного процесу з переробки цукрового буряка, відмічено перевищення концентрацій газу метану - в 1,5 рази, сірководню - 3,5 разів, відповідно, згідно з нормативами.

Пропозиції виробництву

Основними напрямами забезпечення екологозбалансованості переробних галузей цукрової промисловості є:

- максимальна мобілізація науково-технічного потенціалу - застосування екологобезпечних технічних засобів і технологій;

- необхідність урахування екологічного фактора при ціноутворенні на промислову та сільськогосподарську продукцію і стандартизація продуктів переробної промисловості;

- залучення іноземних інвестицій в галузі переробної цукрової промисловості АПК;

- посилення матеріальної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, застосування грошових санкцій.

Питання екологізації цукрової промисловості необхідно вирішувати не лише на галузевому, а й на держаному рівні. Слід відокремити такі напрямки для проведення робіт з модернізації функціонуючих і впровадження нових технологій переробки продовольчої сировини.

Список використаної літератури

1. „Чи варто пробиватися на світовий ринок через стіну?”. Виступ Президента України Леоніда Кучми на Всеукраїнській нараді з питань стратегії розвитку аграрного сектора 7 лютого 2003 р.// „Сільський час” від 12 лютого 2003 р.

2. Аналіз роботи цукрових заводів галузі при переробці цукрових буряків урожаю 2000 року станом на 21 грудня. Національна асоціація цукровиків України. // „Укрцукор”. К., 2001 р., с. 18.

3. Архипов Г. К. Сахарная промышленность и крестьянское свеклосеяние.Г.К. Архипов // Харьков, 1993 г., с. 24-25.

4. Борисюк П. Г. Підсумки роботи бурякоцукрової галузі України у 2003 р. та завдання на 2004 р.// „Цукор України”, №6, 2003 р., с.2-5.

5. Борисюк П. Г. Стан і завдання бурякоцукрової галузі України.// „Цукор України”, № 4-5, 2003 р., с. 2-4.

6. Дані Держкомстату України.

7. Мелентьєв Б. О., Сорока О. О. Сучасний стан цукрової промисловості України та основні напрямки в роботі цукрових заводів в умовах переходу до ринкової економіки. Рекомендації семінару головних інженерів і головних технологів. // Ворзель, 1996 р., с. 1-3.

8. Михеев В.,Холилулин Л. Выход из кризиса в системном подходе.В. Михеев.. Л. Холилулин. // „Сахарная свекла”, № 2, 1997 г., с. 3.

9. Мількевич В.М., Куянов В.В. та ін. Технологічна якість цукрових буряків та підвищення ефективності виробництва цукру. В. М. Мількевич.. В. В. Куянов. // „Фітосоціо-центр”, К., 2000 р., с. 6-7.

10.Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. Частина 4. Ціноутворення, інфраструктура аграрного ринку та виробничий потенціал в АПК. (За ред. П.Т. Саблука).// ІАЕ УААН, К., 2001 р., с. 4.

11.Основні показники виробничо-фінансової діяльності агропромислового комплексу України за 1998 р.// МінАПК, К., 1999 р., с. 64.

12.Рекомендації семінару головних спеціалістів цукрових заводів.// „Укрцукор”, К., 1999 р., 150 с.;

13. Рыбак С.В. Какие семена - такая и свекла ./С. В. Рыбак.// „Агроперспектива”, № 62 (50)-2004 г., с.35-36

14.Сахар: два рынка, две цены, один кризис.// „Финансовая Украина” от 5 ноября 1996 г., с. 40.

15.Сеперович Н. І. Продовольче забезпечення і продовольча безпека./Н. І. Сеперович. // ПАП, К., 1999 р., с. 10.

16.Сизенко Е. Й. Условия для устойчивого роста отрасли./Е. Й. Сизенко. // „Сахарная свекла”, №8, 2001 г., с.7.

17. Статистичний бюлетень за січень-вересень 2003 року. // Держкомстат України, К., 2003 р., с. 68.

18. Фурса А. В. Ціноутворення на цукросировину в умовах формування ринкових відносин./А. В. Фурса. // „Економіка АПК”, № 7, 2000 р., с. 88.

19. Фурса А.В. Трансформація цін на цукрові буряки та цукор - основа стабільного розвитку цукробурякового підкомплексу.А. В. Фурса.// „Економіка України”, №8, 2002 р., с. 70.

20. Чернявская Л. Й. К вопросу о потерях сахара при хранении свеклы/ Л. Й. Чернявская, М.З. Хелемский // „Сахарная промышленность”, № 1, 1996 г., с. 1-8.

21.Шпичак О. Гіркі ціни солодкої галузі / О.Шпичак, С. Стасіневич // „Урядовий кур'єр” від 9 вересня 2003 р.

22. Черкинский С. Н. Санитарные условия спуска воды сточных вод в водоемы / С. Н. Черкинский //Изд. 5-е, перераб. и доп. - М.: Строииздат, 1977-224 с.

23. «Про охорону атмосферного повітря» . Закон України. 1992.

24. ГОСТ 17. 3. 02. 78. Охрана природы. Атмосфера. Правила установления выбросов вредных веществ промышленными предприятиями. Введ. с. 01.01.80- М.: Изд-во стандартов, 1979.

25. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів. (Наказ Мінохорони здоров? я України № 173 від 19.06.99) -К.: 1997.

26. ДСП-201-97. Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць. Міністерство охорони здоров?я України - К.: 1997.