Суспільне виробництво

Виробничі процеси підприємства - це дуже складний процес і тому його розподіляють на стадії, фази. Для машинобудування, наприклад, це заготівельні, оброблювані, збиральні фази. Кожна фаза складається з часткових процесів, які характеризуються визначеною закономірністю етапу виробництва продукції.

Часткові процеси розділяються на технологічні операції, які являють собою частину технологічного процесу і виконуються робочими або групою робочих на одному робочому місці при незамінних знаряддях праці і без переналадки обладнання.

Основна структурна одиниця виробничого циклу є операції, які діляться на основні - в результаті яких змінюється форма, розміри, властивості, взаємне розміщення деталей. Допоміжні - зв'язані з переміщенням предметів праці з одного робочого місця на інше, складування на складі і контроль якості. Операція - це закінчена частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці без переналагоджування устаткування.

В залежності від рівня технічної оснащеності всі операції діляться на ручні, машинно-ручні, машинні, автоматичні, апаратні.

По характеру об'єкту в-ва розрізняють прості і складні виробничі процеси.

Прості - це процеси, які складаються з послідовно виконаних операцій. Оброблені деталі обов'язково мають технологічну подібність. Складні - це процеси, які складаються з послідовно і паралельно виконаних операцій.

Основними виробничими елементами виробничого процесу є процес праці як свідома діяльність людини, предмет та засоби праці.

Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес - совокупність дій зі зміни та визначення стану предмета праці.

За перебігом часу виробничі процеси діляться на дискретні і безперервні.

Дискретні (переривані): від призначення основні, допоміжні, обслуговуючі; від рівня технічної оснащеності, ручні, машинні, машинноручні, автоматичні; по характеру об'єкту виробництва складні, прості; за перебігом часудискретні та безперервні

Принципи раціональної організації виробничого процесу.

Раціональна організація виробничого процесу і всіх його частин складається на основі ряду принципів, а саме: диференціація, концентрація, інтеграція, спеціалізація, паралельність, пропорційність, безперервність, ритмічність, прямолінійність, автоматичність, гнучкість, електронізація.

Диференціація - це розподіл виробничого процесу на окремі технологічні процеси, операції, переходи, прийоми.

Але необхідно мати на увазі, що ручні операції неможна піддавати надмірній диференціації, так як це приводить до надмірної стомлюваності на робочих місцях за рахунок монотонності і високої інтенсифікації їх праці. Крім того велика кількість операцій приводить до лишніх затрат на встановлення, кріплення, зняття деталей на робочому місці.

Конкуренція операцій при використанні сучасного високопродук-

Інтеграція виробничих процесів тивного обладнання операції виконують в комплексі - обробка, зборка, транспортування деталей, усунення відходів.

Спеціалізація - на кожному виробничому підрозілі (цех, участок, робоче місце) закріплена номенклатура продукції або виконання технологічних однорідних робіт для виготовлення продукції.

Підвищення ступеня однорідності виконуючих робіт створює умови для застосування спеціального обладнання, більш прогресивної технології, а це в свою чергу дозволяє підвищити продуктивність праці і знизити затрати на в-во.

Але ціленапрямлена організація в-ва в ряді випадків потребує оволодіння суміжними робочими професіями, які визнані монотонністю праці.

Паралельність - це одночасне виконання окремих частин виробничого процесу по виготовленню виробу. Це дозволяє одночасно виконувати декілька робіт, наприклад машинна обробка деталі і контроль якості.

Пропорційність - вимагає відповідності продуктивності в одиницю часу всіх виробничих підрозділів - основних, допоміжних, обслуговуючих. Досягнення пропрційності засноване на нормах, коли продуктивність обладнання на всіх технологічних операціях пропорційна трудомісткості обробки продукції на всіх операціях. Це забезпечує безперебійний хід в-ва.

В умовах ринкових відносин, коли часто змінюється в-во продукції підтримання пропорційності в-ва повинно бути постійним завданням. Це вирішується шляхом впровадження організаційно-технічних міроприємств, вдосконалення організаційно-технічних міроприємств, впровадження передових методів праці.

Безперервність - скорочення переривів в процесі в-ва. Це дає можливість скорочувати терміни виготовлення продукції в заданому ритмі. Ступінь безперервності - відношення тривалості технологічної частини в-ва до його повної продовжуваності.

Ритмічність - випуск продукції в рівні проміжки часу однакової кількості. Ритмічність забезпечується високою технологічною дисципліною, раціональною організацією забезпечення робочих місць, надійна робота обладнання, застосування прогресивних систем оперативного планування і управління. Вона дає змогу раціонально використовувати всі виробничі ресурси підприємства, поліпшувати фінансовий стан підприємства.

Прямолінійність - забезпечення найкоротшого шляху проходження предметів праці по всіх стадіях і операціях виробничого процесу.

Автоматичність - автоматизація виробничих процесів, яка дає можливість збільшувати випуск продукції за рахунок економії живої праці, заміна ручної праці на інтелектуальну працю операторів, наладчиків.

Ступінь автоматизації - це відношення трудомісткості робіт виконаних автоматичним способом до загальної трудоємкості робіт.

Гнучкість - мобільний перехід на випуск нової продукції. Воно забезпечує скорочення часу і затрат на переналадку обладнання. Ступінь гнучкості - кількість затраченого часу і необхідність додаткових розходів при переході на нову продукцію.

Електронізація - використання швидкодіючих машин. В результаті цього забезпечується гнучкість, підтримується ритм і рівномірність ходу в-ва. Найбільш ефективне ЕВМ з програмним забезпеченням.

Правильне використання перечислених принципів з врахуванням методів організації в-ва забезпечує скорочення тривалості виробничого процесу і підвищення його ефетивності.

Організаційні типи виробництва.

Особливості діяльності підприємств, специфіка конкретних технічних та організаційних рішень залежить від типу в-ва.

Тип в-ва - це класифікаційна категорія в-ва, яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типа в-ва: одиничне, серійне, масове.

Одиничне в-во характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких не передбачається.

Серійне в-во має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення виробів періодично випускається певними серіями і сумарний випуск може бути досить значний.

Масове в-во характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення однакових виробів.

Окремо виділяють дослідне в-во, що в ньому виготовляють зразки, партії виробів для проведення дослідницьких робіт, випробувань, доопрацювання конструкції. Дослідне в-во близьке до одиничного.

За ознаками типу в-ва можна характеризувати виробничі підрозділи: від робочого місця до підприємства взагалі. При цьому важливою кількісною характеристикою є рівень спеціалізації робочих місць, який обчислюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій.

mі - кількість операцій, що їх проходить і-ий предмет на даній групі робочих місць

М - кількість робочих місць

n - кількість найменувань предметів, які обробляються по даній дільниці за місяць

Коефіцієнт закріпленя операцій - це середня кількість технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць.

Робочі місця одиночного в-ва характеризуються виконанням різноманітних операцій над різними деталями в межах технологічних можливостей устаткування. Устаткування універсальне. Зартрата часу велика на переналагоджування устаткування.

К3.0 > 40

На робочих місцях серійного в-ва виконуються роботи над обмеженою номенклатурою товару, які виконуються періодично партіями.

Є дрібносерійне 20<К3.0< 40

Середньосерійне 10<К3.0< 20

Виликосерійне 1<К3.0< 10

Робочі місця масового в-ва завжди виконують один предмет праці, одну операцію К3.0 = 1

Порівняльна характеристика типів в-ва

Характеристика	Тип виробництва
	Одиничне	Серійне	Масове
Широка номенклатура виробів	Необмежена	Обмежена кількістю типів	Один тип
Постійність виготовлення	Не повторюється	Періодично повторюється	Постійно випускається
Рівень спеціалізації робочих місць	Різні операції К3.0 > 40	Обмежені операції 40>К3.0>20	Одна операція К3.0 = 1
Рівень спеціалізації устаткування	Універсальне	Універсальне і спаціальне	Спеціальне
Принципи розміщення робочих місць	Технологічний	Технологічний і предметний	Предметний
Рівень кваліфікації робочих	Високий	Середній, високий на автоматичних системах	Невисокий на простих операціях, високий на автоматичних

Найбільш ефективне масове в-во, де легко застосовувати високопродуктивне спеціальне устаткування, неефективне одиничне в-во.

Тому важливим є підвищення ефективності в-ва, перехід від одиничного до серійного - поточного.

Досягається: розширення ринків збуту і збільшення серій виробів, уніфікація деталей і агрегатів, запровадження групових методів обробки.



2.5 Показники ефективності виробництва

Ефективність промислового виробництва аналізується за показниками:

фондовіддача;

фондомісткість;

фондоозброєність;

продуктивність праці;

матеріаломісткість;

енергомісткість;

конкурентоспроможність продукції.

Фондовіддача - показник ефективного використання основних виробничих засобів. Розраховується за формулою

де ФВпр, - фондовіддача в промисловості в році V, ВВПпр, - валовий внутрішній продукт промисловості в порівнянних цінах у році t\ ОВЗПр/ - вартість основних виробничих засобів у промисловості в році /.

Фондоозброєність - це показник оснащеності працюючих у промисловості основними виробничими засобами. Він розраховується за формулою.

Фондомісткість (ФМпр/) характеризує потребу в основних виробничих засобах для виробництва одиниці продукції промисловості. Визначається як показник, обернений фондовіддачі:

Продуктивність праці - показник ефективності використання робочої сили, зайнятої* в промисловості:

Тобто фондовіддача прямо пропорційна продуктивності праці та обернено пропорційна фондоозброєності.

Матеріаломісткість характеризує величину прямих матеріальних витрат у промисловості (вартість проміжного споживання) на одиницю продукції. Прямі матеріальні витрати включають вартість усіх матеріальних ресурсів, використаних у виробництві промислової продукції: сировини, палива, тепло - та електроенергії, основних та допоміжних матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів. До прямих матеріальних витрат не належить амортизація.

Матеріаломісткість може визначатися на одиницю валової продукції промисловості або валового внутрішнього продукту галузі:



де ММПр, - матеріаломісткість промислової продукції в році /, визначена за валовою продукцією (ВП) або валовим внутрішнім продуктом (ВВП); ПСпр/ - вартість прямих матеріальних витрат, або проміжне споживання промисловості в році t; ВПпр/ - валова продукція промисловості в році t; ВВПпр, - валовий внутрішній продукт промисловості в році t\ ФЗПр/ - вартість фонду заміщення або всіх матеріальних витрат промисловості в році /; Апр/ - величина амортизації в промисловості в році t. З наведених формул (5.38), (5.39) видно, що:

Енергомісткість характеризує витрати первинних паливно-енергетичних ресурсів у натуральному виразі (тоннах умовного палива) на одиницю валового продукту або валового внутрішнього продукту:



де ЕМпр, - енергомісткість промислової продукції в році /, визначена за валовим продуктом (ВП) або валовим внутрішнім продуктом (ВВП); ЕРпр, - витрати паливно-енергетичних ресурсів у промисловості в році t в натуральному виразі. Конкурентоспроможність продукції визначається як:

одиничний показник - по конкретних промислових товарах;

груповий показник - по групі промислових товарів;

інтегрований показник - за технічними та економічними характеристиками промислової продукції.

Ефективність сільськогосподарського виробництва характеризується специфічними для цієї галузі показниками. Умовно їх поділяють на дві групи:

1) показники продуктивності:

урожайність (валовий збір / посівні площі);

продуктивність тваринництва (надої молока з однієї корови, настриг вовни з однієї вівці тощо);

2) показники забезпеченості:

- виробництво зерна на душу населення;

- державна закупівля сільськогосподарської продукції.

По промисловості та сільському господарству також аналізується структура експорту та імпорту. При цьому слід ураховувати такий аспект аналізу, як продовольча безпека країни. У світовій практиці вважається, що за умови закупівлі 20% продовольства (від виробленого) країна-імпортер втрачає свою продовольчу незалежність і створюється загроза її національній безпеці.

Аналіз розвитку промисловості здійснюється в три етапи. На першому етапі аналізу визначаються частка промисловості у ВВП та тенденції її зміни. На другому етапі аналізують показники динаміки промислового виробництва. На третьому етапі визначаються основні показники розвитку промисловості, аналізуються структура промисловості та тенденції структурних зрушень.

Оновлення промислової продукції аналізується за показниками частки нових її видів, яка визначається у натуральному або вартісному вимірі, та темпів оновлення.

Окремо визначається вплив на динаміку валової продукції промисловості зміни у продуктивності праці та кількості зайнятих.

Сільське господарство розглядається як галузь агропромислового комплексу. Існує три етапи аналізу розвитку сільського господарства: визначення частки сільськогосподарської продукції у ВВП, аналіз динаміки сільськогосподарського виробництва в цілому, по рослинництву і тваринництву, аналіз окремих показників розвитку рослинництва і тваринництва.

Оскільки сільське господарство складається з двох галузей - рослинництва і тваринництва, визначається галузева структура сільського господарства та аналізуються тенденції її зміни. Аналіз структурних зрушень у сільському господарстві дозволяє зробити висновки щодо спеціалізації країни у виробництві певних видів продукції рослинництва і тваринництва.

Особливість, яку слід ураховувати під час аналізу, є сезонність сільськогосподарських робіт та незбіг внаслідок цього календарного року та сільськогосподарського року. Це стосується насамперед галузі рослинництва, в якій сільськогосподарський рік починається з посівної і закінчується жнивами.

Ефективність промислового виробництва аналізується за показниками фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності, продуктивності праці, матеріаломісткості, енергомісткості, конкурентоспроможності продукції.

Ефективність сільськогосподарського виробництва характеризується показниками продуктивності (урожайність, продуктивність тваринництва) і забезпеченості (виробництво зерна на душу населення, державна закупівля сільськогосподарської продукції»).

У світовій практиці вважається, що за умови закупівлі 20% продовольства (від виробленого) країна-імпортер втрачає свою продовольчу незалежність і створюється загроза її національній безпеці.



3. Аналіз ВВП в Україні та його шляхи зростання

Витяги з урядового звіту березень 2010 - жовтень 2012

Валовий внутрішній продукт

За 2010-2011 роки сумарно реальний ВВП України зріс на 9,5%, подолавши більше половини від кризового падіння у 2009 році. Зокрема, у 2010 році реальне зростання ВВП становило 4,1%, у 2011 році - 5,2%.

Індекс реального ВВП за І квартал 2012 року порівняно з відповідним кварталом 2011 року становив 102%, за ІІ квартал 2012 року - 103%.

Спостерігається значне покращення ситуації в інвестиційній сфері. Так, обсяги капітальних інвестиційу 2011 році збільшились на 18,9%. За підсумком січня-червня 2012 року капітальні інвестиції збільшились на 29,1 `/о проти зростання на 12,3% у січні-червні 2011 року.



Зайнятість і доходи населення

На ринку праці спостерігаються позитивні тенденції, що характеризуються зростанням зайнятості та скороченням безробіття.

Станом на 1 жовтня 2012 року кількість зареєстрованих безробітних становила 416,1 тис. осіб, з них допомогу по безробіттю отримували 292,4 тис. осіб.

За січень-вересень 2О12 року за направленням державної служби зайнятості були працевлаштовані 592,7 тис. незайнятих громадян. За рахунок надання дотацій роботодавцям - 31,6 тис. незайнятих осіб.

Професійне навчання проходили 180,8 тис. осіб. До громадських робіт було залучено 312,5 тис. осіб. У січні-серпні 2012 року 8,7 тис. безробітних отримали одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності та, започаткувавши власну справу, повернулися до активної трудової діяльності.

3 1 липня 2012 року мінімальний розмір допомоги по безробіттю для застрахованих осіб становить 847 грн., для незастрахованих осіб та осіб, які тривалий час не працювали - 544 гривні.

Середньомісячна заробітна плата за січень-серпень 2012 року порівняно з відповідним періодом 2011 року зросла на 15,7% і становила 2975 гривень, реальна заробітна плата - на 14,9%.

Урядом здійснюються послідовні кроки по підвищенню рівня оплати праці працівників бюджетноІ сфери.

У 2012 році з метою підвищення посадових окладів працівників бюджетної сфери прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року №10 «Про підвищення оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетноІ сфери», якою передбачено підвищення у 2012 році посадового окладу працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки з 773 грн. у січні до 839 грн. у грудні (у грудні 2011 року він становив 704 гривні).

Довідково. 3 1 липня 2012 року посадовий оклад працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки становить 802 гривні.

Інфляція

2010 році інфляцію втримано на рівні, нижчому за 10% (9,1% порівняно з 12,3% та 22,3% у 2009 і 2008 роках відповідно), у 2011 році темпи приросту споживчих цін були меншими майже вдвічі (4,6%) завдяки зростанню пропозиції на ринках сільськогосподарської продукції, стабілізаційним діям у сфері ціноутворення, усуненню дисбалансів на продовольчих ринках в умовах збереження курсової стабільності.

Суттєво знижено інфляцію - до 4,6% у 2011 році (у 2010 - до 9,1%), а у січні - вересні 2012 року мала місце дефляція на рівні 0,3%. Основними факторами, які стримують зростання цін, є достатня пропозиція продовольчих товарів на внутрішньому ринку, а також зниження тиску на інфляцію з боку монетарних агрегатів та стабільність курсу гривні.

Індекс цін виробників промислової продукції за січень - вересень 2012 року (у розрахунку до грудня попереднього року) становив 103,3% проти 117,7% торік. Довідково: Протягом січня-вересня 2012 року проведено 38,3 тис. продовольчих ярмарків, що на 33,2% більше, ніж у січні-вересні 2011 року, на яких реалізовано 247,4 тис. тонн продукції - на З6,8% більше, ніж за відповідний період 2010 року ~ на 32,0% більше, ніж торік.



Державний бюджет України

У січні-вересні 2012 року доходи держбюджету порівняно з відповідним періодом 2011 року зросли на 8,7% та склали 246,3 млрд. грн., у тому числі до загального фонду держбюджету - на 10% та склали майже 208,6 млрд. грн., з яких найбільші надходження склали від:

- податку на додану вартість (збір) - на 9,1% та становили 135,4 мпрд. гривень;

- податку на прибуток підприємств - на 0,9% та отримано 39,2 млрд. гривень.

Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами за січень-вересень 2012 року здійснено в обсязі 35,2 млрд. грн., що на 10,4% більше порівняно з відповідним періодом 2011 року, у тому числі відшкодовано в автоматичному режимі - 18,6 млрд. гривень.

У січні-вересні 2012 року касові видатки держбюджету порівняно з відповідним періодом 2011 року зросли на 15,2% та склали 267,3 млрд. грн., у тому числі загального фонду держбюджету - на 15,1% та склали 231,2 млрд. гривень.

Касові видатки за загальним фондом держбюджету у січні-вересні 2012 році проведена на:

- оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на них у сумі 40,9 млрд. грн., що на 8,7% більше, ніж за січень-вересень 2011 року;

- поточні трансферти населенню (пенсії, допомоги, стипендії) у сумі 41,7 млрд. грн. (без видатків на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій), що на 34,4% більше, ніж за січень-вересень

2011 року.

Видатки загального фонду держбюджету на трансферти Пенсійному фонду за січень-вересень 2012 рік були профінансовані стовідсотково у обсязі 44,7 млрд. гривень.

За січень-вересень 2012 року надано кредитів з держбюджету у сумі 4,3 млрд. гривень.

Дефіцит держбюджету за січень-вересень 2012 року становив 24,4 млрд. гривень.

Станом на 17.10.2012 р. Міністерством фінансів профінансовано з державного бюджету, а АТ «Ощадбанк». фактично отримано 4,1 мпрд. грн. на виплату вкладникам компенсацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів від 23.04.2012 №346.



Сільське господарство України

Для забезпечення стабільності виробництва в сільському господарстві держбюджетом на 2012 рік передбачено видатки на підтримку розвитку підприємств агропромислового комплексу із загального фонду в обсязі 1,4 млрд. грн. та із спеціального фонду - 9 млрд. гривень.

Довідково. Із загального фонду держбюджету станом на 16.10.2012 на підтримку розвитку підприємств агропромислового комплексу виділено кошти в обсязі 660,5 млн. грн., із спеціального фонду - 4,6 млрд. гривень.

У 2011 році введено в експлуатацію 29 новозбудованих та 88 реконструйованих молочнотоварних комплексів із загальною чисельністю поголів'я корів відповідно 19,7 тис. та 30,7 тис.; 8 новозбудованих та 35 реконструйованих комплексів з утримання свиней із загальною чисельністю поголів' я відповідно 11,5 тис. та 16,3 тис. свиноматок.

Це дозволило в січні-вересні 2012 року в усіх категоріях господарств збільшити обсяги виробництва молока на 2,6%, м' яса - на 1,2% і яєць - на 1,8%, порівняна з відповідним періодом минулого року. Станом на 1 жовтня 2012 р. поголів'я птиці всіх видів збільшилося на 9,1%, великої рогатої худоби - на 1%, свиней - на 0,7%.

Також збільшенню поголів'я великої рогатої худоби сприяє виплата дотацій за утримання і збереження молодняку.

Довідково. Станом на 01.10.2012 для нарахування сум дотацій за молодняк великої рогатої худоби подали документи 231170 фізичних особи, яким нараховано 183, 6 млн. грн. спеціальної бюджетної дотації за утримання ними 351,3 тис. голі в молодняку великої рогатої худоби.

Активізовано роботу щодо просування вітчизняної продукції на світові ринки продовольства. У січні - серпні 2012 року експорт продукції зріс проти відповідного періоду 2011 року на 36% і становив 10,6 млрд. дол. США.

Агропромисловий комплекс залишається однією з небагатьох галузей вітчизняної економіки, яка забезпечує позитивне сальдо зовнішньої торгівлі і дорівнює у січні - серпні 2012 року 5,7 млрд. дол. США.

Виробництво валової продукції сільського господарства знизилося на 4,6% у січні - вересні 2012 року порівняно з січнем - вереснем 2011 року, в тому числі у сільськогосподарських підприємствах - на 7,8%.

В даний час в усіх регіонах України триває збирання врожаю. За інформацією Мінагрополітики, виробництво зернових та зернобобових культур у поточному році очiкується понад 45,5 млн. тонн.

Станом на 25.10.2012 зернові та зернобобові культури обмолочені на площі 13,6 млн. га (92% прогнозу), намолочено 40,8 млн. тонн зерна при врожайності 29,8 ц/га (у 2011 р. - 34,6 ц/га).

Найбільше намолочено зерна у Вінницькій області - 3,2 млн. тонн, Київській - 3, Черкаській - 2,8, Харківській - 2,6, Полтавській - 2,7, Хмельницькій - 2,4, Кіровоградській - 2,2, Тернопільській, Сумській, Одеській та Чернігівській областях - по 1,9 млн. тонн.

Найвища врожайність зернових у Київській області - 50,2 ц/га, Черкаській - 49,7, Хмельницькій - 46,4, Чернівецькій - 44,8, Тернопільській - 42,5, Вінницькій - 41,7, івано-Франківській - 40 ц/га.

Значно нижча врожайн1сть у південних регіонах, зокрема, Дніпропетровській області - 14,7 ц/га, Запорізькій - 16,0 ц/га, Миколаївській - 16,7 ц/га, АР Крим - 17,4 ц/га.

Кукурудза на зерно обмолочена на площі 3,4 млн. га (76% прогнозу), намолочено 14,5 млн. тонн при врожайності 43 ц/га (у 2011 році - 56,2 ц/га).

Соняшник обмолочено на площі 4,8 млн. га (99% прогнозу), намолочено 7,8 млн. тонн при врожайності 16,3 ц/га (у 2011 році - 18,6 ц/га).

Цукрових буряків викопано з площі 347 тис. га (76% прогнозу), накопано 12,9 млн. тонн при врожайності 371 ц/га (у 2011 - 355 ц/га), вивезено - 11,5 млн. тонн.

Озимі культури під урожай 2013 року, посіяно на зерно на 7,9 млн. га (2011 році - 7,6 млн. га) або 97% до прогнозу (8,1 млн. га), з них: озимої пшениці та тритикале - 6,6 млн. га (у 2011 році - 6,2 млн. га) або 99% до прогнозу, жита - 302 тис. га (у 2011 році - 325 тис. га) або 98% до прогнозу, озимого ячменю - 1011 тис. га (у 2011 році - 1065 тис. га) або 84% до прогнозу.

Іпотека

На реалізацію програми здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у держбюджеті на 2012 рік передбачено 1 млрд. гривень, з яких 250 млн. гривень уже надіслано у регіони.

Станом на 11.10.2012 Міжвідомчою комісією з розгляду пропозицій щодо формування переліку об' єктів житлового будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла в яких можуть спрямовуватися кошти, визначено до участі у програмі 344 об' єкти житла для придбання 15 441 квартири.

Загалом по Україні 14,7 тис. громадян виявили бажання отримати іпотечні кредити.

У рамках програми станом на 11.10.2012 укладена 718 договорів та профінансовано 718 кредитів на загальну суму 168,2 млн. гривень.

3 них у м. Києві - 169 кредитів на загальну суму 56,4 млн. гривень, 51 кредит у Сумській області (на суму 8.6 млн. грн.), 46 кредитів у Вінницькій (на суму 9,8 млн. грн.), 43 кредити у Харківській (на суму 8,1 млн. грн.) та 41 кредит у Хмельницькій області на суму 7,9 млн. гривень.

Реалізуються й інші житлові програми за державної підтримки в рамках соціальних ініціатив Президента України, спрямовані на забезпечення житлом різних категорій громадян.

На цей час укладено 490 договорів на будівництво доступного житла на умовах оплати державою 30 7? його вартості та надана 230 пільгових кредитів у рамках програми молодіжного житлового кредитування.

Зовнішня торгівля

20 вересня 2012 року набув чинності Договір про зону вільної торгівлі в рамках Співдружності Незалежних Держав, яким визначається, що: сторони не застосовують у відношенні один до одного митні збори та інші їм еквівалентні платежі за винятком перелічених у додатках до угоди вилучень;

до складу вилучень включені мита на поставку цукру в Росію, Білорусь, Казахстан і Молдову: для країн Митного союзу вона становитиме 340 дол./т (без терміну обмеження), для Молдови - 75% від митної вартості до 2015 року;

в список вилучень включено мито в розмірі 50% від митної вартості на поставки в Україну цукру з Митного союзу і Молдови;

Росія зберегла експортне мито на природний газ у 30%, але із застереженням, що для України діятиме спеціальна формула;

Україна зберігає для себе експортні мита на феросплави, металобрухт і насіння соняшника в розмірі, закріпленому в домовленостях із Всесвітньою торговою організацією;

Договір передбачає свободу транзиту, але із застереженням, що під дію регулюючих транзит положень не підпадає транзит трубопровідним транспортом.

Зовнішньоторговельний оборот України товарами з країнами СНД у січні-серпні 2012 року склав 39,8 млрд. дол. США.

При цьому, обсяги експорту товарів до країн СНД у січні-серпні 2012 року в порівнянні з аналогічним періодом 2011 року збільшилися на 0,1% і склали 16,8 млрд. дол. США, а обсяги імпорту зменшились на 3,9% і склали 23 млрд. дол. США.



Висновки

Виробництво - це не тільки процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Це ще й відтворення самого життя людей, оскільки при цьому забезпечуються засоби їхнього фізичного існування, а також реалізація і розвиток їхніх здібностей.

У процесі виробництва взаємодіють праця і природа. Праця - людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благ для задоволення потреб людей. Проте створення матеріальних благ у певних межах може здійснюватися і без безпосередньої участі людини (автоматизоване виробництво, хімічний процес тощо). В цьому випадку праця не зникає, вона переміщується у сферу регулювання, управління.

Праця і виробництво - не тотожні поняття. Виробництво - це процес праці, яка має завершений, результативний характер. Така праця є продуктивною, а засоби її здійснення - засобами виробництва. Якщо вироблено продукт, процес виробництва відбувся. Може статися, що праця мала місце, але продукт з якихось причин не створено. Таке виробництво має незавершений характер. [9, с. 34]

Процес праці здійснюється результативно, тобто з певною продуктивністю або ефективністю, яка залежить від того, як поєднуються його фактори і наскільки повно вони використані. При цьому важливе значення мають як кількісні та якісні параметри факторів виробництва, так і їхня майнова належність, від якої багато в чому залежить мотивація праці учасників процесу виробництва. Коли відомо, які і як використовуються фактори виробництва, кому вони належать, можна більш-менш об'єктивно визначити рівень процесу виробництва.

Важливою характеристикою виробництва є його двоїстість. У кожний певний момент у процесі виробництва створюються блага, тобто має місце праця і здійснюються її витрати, і у такий спосіб відбувається формування вартості вироблюваних благ. З точки зору створення конкретних благ (корисностей) процес виробництва є продуктивною силою, яка сама себе створює. Коли він пов'язаний з формуванням вартості продукції, яка виявляє себе в обміні витратами праці, втіленими в різних благах з метою їх привласнення, цей процес виступає як розгортання певних економічних виробничих відносин (соціальне - та організаційно-економічних).

Процес виробництва - це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин, які перебувають у суперечливій єдності, але відносно автономні у своєму розвитку. Останній може бути як еволюційним, так і стрибкоподібним.

Характерною рисою виробництва як процесу є також поєднання в ньому елементів розвитку і функціонування (тобто безперервного його повторення, в ході якого створюються передумови для розвитку). Нарощування кількісних змін під час функціонування виробництва робить можливим перехід на новий якісний рівень, на якому знову-таки забезпечується більш ефективне функціонування.

Важливою особливістю процесу виробництва є створення не тільки матеріальних, а й нематеріальних благ та послуг, значення яких в сучасних умовах значно зросло.

Список використаних джерел

1. Бідняк М.Н. Організація управління: Навч. посібник. - К.:А.С.К., 2003. - 176 с.

2. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва: Підручник. - К.: Вищашк., 2003. - С. 365

3. Бутко М. Суспільне виробництво // Економіка України, №2, 2003, 53 с.

4. Бондар І. Ю., Пахомов В. І. Управління витратами виробництва та собівартістю продукції: Навч. пос. - К.: КДТЕУ, 2000.

5. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. Посібник. - К.: Знання - Прес, 2002. - 608 с.

6. Варналій З.С. Основи підприємницької діяльності: Підручник для учів 10-11 класів/ З.С. Варналій, В.О. Сизоненко. - К.: Знання України, 2003. - 407 с.

7. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. - К.:КНЕУ, 2003. - 524 с.

8. Гордієнко П.Л. Стратегічний аналіз: Навч. посібник. - К.: Алерта, 2006. - 404 с

9. Голиков В. Фактори виробництва та їх взаємодія // Економіка України, №8, 2004, С. 62 с.

10. Загальна економічна теорія. І ч. / за ред. І.В. Буяна. - Тернопіль: Лідер, 2000. -378 с.

11. Зінь Е.А. Планування діяльності підприємства: Підручник/ Е.А.Зінь, М.О.Їурченюк. - К.: Професіонал, 2004 - 320 с.

12. Кисельов А.II. Основи бізнесу: Підручник. - К.: Вища школа, 1998. - 191 с.

13. Економічна теорія /Під ред. Предборського В.А. - К.: Кондор, 2003. - 492 с.

14. Кириленко В. Мікроекономіка: Навч. Посібник.-К.:Таксон, 2008. - 335 с.

15. Крупка М.І. та ін. Основи економічної теорії: Підручник.-К.: Атака, 2007. - 344 с.

16. Мурашко М. Роль виробництва в житті суспільства // Економіка України, №7, 2003, 64 с.

17. Нємцов В.Д. Менеджмент організацій: Навч. посібник/ В.Д.Нємцов, Л.С. Довгань, Г.Ф.Сініок. - К.:ТОВ «УВПК «ЕксОб», 2007. - 392 с.

18. Нємцов В.Д. Стратегічний менеджмент: Навч. посібник/ В.Д.Нємцов, Л.С. Довгань. - К.: ЕксОб, 2002. - 560 с.

19. Мочерний С.В. та ін. Основи підприємницької діяльності: навчальний посібник.-К.: Академія, 2003. - 280 с.

20. Оберемчук В.Ф. Стратегія підприємства: Короткий курс лекцій. - К.:МАУП, 2000. - 128 с

21. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник / Під ред. Г.Н. Климка, В.П. Несторенка. - К.: Вища школа. - Знання, 2007. - 743 с.

22. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник/ За ред. Г.ІІ. Климко. - К.: Знання - Прес, 2002. - 615 с.

23. Основи економічної теорії / за ред. С.В. Мочерного. - К.: Академія, 1997. -464 с.

24. Перепьолкіна О.О. Економічне зростання в умовах перехідної економіки // Фінанси України, 2005.- №5 - С. 110-121.

Размещено на Allbest.ru