Розвиток інноваційного підприємництва в умовах ринкової економіки

Доведено, що податкова система України практично не виконує стимулюючу функцію, не орієнтована на економічне зростання, підвищення науково-технічного та інноваційного потенціалу, про що свідчить превалювання в її структурі прямих податків і практична відсутність ефективних інвестиційно-інноваційних податкових стимулів. Дані міжнародного звіту, який щорічно публікується Групою Світового банку у співпраці з відомою консалтинговою компанією PricewaterhouseCoopers (“Paying Taxes 2010. The global picture”), свідчать про те, що українська система оподаткування є однією з найобтяжливіших у світі. За загальним рейтингом країн за легкістю сплати податків наша держава займає 181 місце зі 183 держав, які досліджувалися.

Для розвитку науково-технічного потенціалу, активізації інноваційної діяльності та підвищення її результативності в Україні запропоновано законодавчо закріпити інвестиційні податкові пільги. Такі пільги широко застосовуються в європейських країнах, як правило, у формі інвестиційної податкової знижки чи інвестиційного кредиту. У цьому зв'язку доцільно законодавчо надати право зацікавленим науковим організаціям і підприємствам спрямовувати на фінансування наукових досліджень й інноваційних робіт певну частку (наприклад до 5%) власних коштів у рахунок податку на прибуток у частині, що спрямовується в Державний бюджет і, наприклад, до 3% - у рахунок сплати ПДВ. Доцільно також запровадити звільнення на певний період (наприклад, до 3 років) від сплати податку на прибуток новостворювані вітчизняні інноваційні підприємства, що засновуються вищими навчальними закладами та науковими установами для організації випуску нової наукомісткої продукції.

Зроблено висновок, що з метою вдосконалення роботи з підготовки проектів законодавчих актів у сфері інноваційної діяльності слід утворити Центр законопроектних робіт, підпорядкувавши його Кабінету Міністрів України. В роботі обґрунтовані основні завдання та функції такого центру.

У розділі 5 «Фінансово-економічне забезпечення регулювання інноваційного підприємництва» розкрито сутність, джерела, структуру фінансового забезпечення інноваційного підприємництва, визначено напрями вдосконалення економічного механізму регулювання та оцінювання економічної ефективності розвитку інноваційного підприємництва.

У результаті дослідження виявлено, що на теперішній час єдиного загальновизнаного методичного підходу до формування фінансово-економічного механізму регулювання інноваційного підприємництва в Україні не існує, що у свою чергу негативно впливає на стан практичного вирішення цього питання і підвищення ефективності та результативності інноваційної діяльності в країні (табл. 3).

Серед причин, що зумовлюють мізерні обсяги фінансування інноваційної діяльності, необхідно відзначити недостатній розвиток і відсутність комплексного використання всіх можливих джерел інвестування, зокрема амортизаційних відрахувань. Як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, амортизаційна політика в Україні потребує коригування. Доведено, що необхідно обмежити державне регулювання у сфері амортизаційної політики, надавши підприємствам - інноваторам право самостійно обирати метод обрахування амортизації для кожної групи устаткування та визначати терміни його служби, встановивши межі нормативів амортизаційних відрахувань для певних груп устаткування.

Для диверсифікації джерел фінансування інновацій за рахунок більш масштабного використання іноземних інвестицій у високотехнологічні сектори, запропоновано розширити форми їх залучення, використовуючи для цих цілей концесійні договори, законодавчо встановити умови укладання угод про розподіл продукції при використанні інвестицій з різних джерел. Для цього, на думку дисертанта, необхідно також вжити заходи щодо стабілізації українського ринку цінних паперів, розвитку системи інформаційного, маркетингового та консалтингового забезпечення інноваційно-інвестиційних програм і проектів.

Таблиця 3 - Розподіл загального обсягу фінансування інноваційної діяльності промислового комплексу за джерелами, 2000-2009 рр.

Розроблено автором за даними статистичної звітності

Дослідження фінансово-економічного механізму інноваційного підприємництва в Україні дозволило сформувати основні напрями його вдосконалення: по-перше, створення сприятливих законодавчих умов для фінансово-кредитних організацій, що фінансують інноваційну діяльність; по-друге, забезпечення сприятливих організаційно-правових умов для розвитку венчурного інвестування та компаній зі страхування кредитних ризиків в інноваційному підприємництві; по-третє, визначення частини державної інвестиційної програми, що має інноваційне спрямування, та встановлення контролю за її реалізацією.

У роботі обґрунтовано, що в економічному механізмі регулювання інноваційного підприємництва в умовах становлення і розвитку ринкової економіки важливими проблемами постають організація, планування, стимулювання інноваційного процесу, ціноутворення на інноваційну продукцію тощо. Для їх вирішення можуть використовуватися різноманітні методи і важелі, але вони мають бути індивідуальними для кожного із послідовних етапів продукування новацій, їх матеріалізації та просування на внутрішній та світовий ринок товарів, робіт і послуг. Необхідно також вирішити організаційні питання з формування відносин власності в науковій сфері, організації діяльності державних і недержавних науково-дослідних організацій, умов їх партнерства з державою, комерціалізації результатів наукових досліджень, розвитку малого підприємництва в інноваційній сфері тощо.

Недосконалість норм оподаткування інноваційної діяльності, яка призводила до зловживань, спровокувала прийняття рішення про скасування законодавчих положень про пільговий режим. Пропонується запровадити диференційований підхід до встановлення преференцій за етапами інноваційного процесу. На стадіях проведення фундаментальних досліджень, прикладних наукових розробок, проектування, виготовлених промислових дослідних зразків нової техніки та технології доцільно, крім прямого державного фінансування, запровадити податкові пільги для суб'єктів підприємницької діяльності різних форм власності. На наступних етапах інноваційного процесу, що пов'язані із комерціалізацією новацій, доцільне надання податкового кредиту.

Визначено, що досягнення стратегічних цілей щодо упровадження інноваційної моделі економічного розвитку української економіки передбачає реалізацію цілого комплексу системних, обґрунтованих заходів теоретичного, методичного та практичного спрямування з питань формування й функціонування національної інноваційної системи. З точки зору економічної теорії та практики у цій проблемі визначальним є оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності.

У роботі обґрунтовано числові значення показників економічної ефективності та економічного ефекту інноваційного підприємництва, які доцільно розраховувати для загальнодержавного, макроекономічного, рівня, в тому числі: частку витрат на наукову і науково-технічну діяльність у відсотках до ВВП, інноваційну активність суб'єктів підприємництва як відношення кількості суб'єктів, що займаються інноваційною діяльністю, до загальної їх кількості, частку інноваційної продукції (товарів, робіт, послуг) у загальному обсязі виробництва і частку інноваційного виробництва у загальному виробництві валового внутрішнього продукту. Запропонований інструментарій оцінювання ефективності та результативності інноваційного підприємництва на макрорівні дасть змогу аналізувати системні структурні зміни в економіці країни, порівнювати стан вітчизняного інноваційного підприємництва з міжнародними тенденціями та показниками, а також оцінювати зміни у конкурентоспроможності національної економіки.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено узагальнення та нове вирішення наукової проблеми щодо розвитку та регулювання інноваційного підприємництва в Україні. Системне дослідження теоретичних засад ролі інноваційного підприємництва в економічному зростанні країн, факторів його ефективного функціонування та всебічний аналіз і оцінювання рівня інноваційної активності вітчизняних суб'єктів господарювання дали можливість сформулювати наступні теоретичні та практичні результати:

Концептуальні засади розвитку інноваційного підприємництва свідчать, що в сучасних умовах глобалізації світового господарства змінюється сама парадигма підприємництва, відбувається перехід до його інновативної форми як домінуючого феномена поведінки підприємств. Саме економічне зростання, яке здійснюється на підставі глибоких якісних змін у системі суспільного виробництва, зумовлених інноваційним підприємництвом і підтриманих потужною інвестиційною базою, правомірно називати розвитком. З урахуванням необхідності подальшого удосконалення понятійно-категоріального апарату теорій інноваційного підприємництва запропоновано авторське визначення сутності ряду категорій: «інновація» як прирощення знань у результаті розумової діяльності талантів, які в процесі комерціалізації стають конкурентним товаром; «інноваційне підприємництво» як створення і розвиток нового бізнесу чи розширення уже існуючого через застосування системних інновацій та «інноваційний процес» - послідовний ланцюг подій, в якому новація з ідеї перетворюється у розробки і з'являється у вигляді конкретної продукції, технології чи послуги.

Узагальнення наукових підходів дозволило систематизувати класифікацію інновацій за такими критеріями: етапами НТП, ступенем новизни, темпами впровадження, масштабами використання, міжнародними критеріями, джерелами фінансування та сферою застосування. З врахуванням сучасного рівня розвитку науки і техніки та потреб формування ефективного механізму державної підтримки інноваційного підприємництва вдосконалено класифікацію інновацій через введення нових критеріальних ознак: ступінь комерціалізації (впроваджені інновації та на початковому етапі реалізації); вартість розробки (з високим, середнім та помірним рівнем); тривалість використання (довгострокові, середньострокові, короткострокові, разові) та ступінь відкритості науково-технологічного співробітництва учасників інноваційного процесу (відкриті та закриті інновації), що дозволить підвищити інноваційну спроможність високотехнологічних підприємств. Як системне економічне явище інноваційне підприємництво має використовувати різні механізми управління інноваційним процесом у залежності від групи, до якої належать інновації, водночас враховуючи, що кожне нововведення може характеризуватися декількома класифікаційними ознаками.

Ефективність взаємодії суб'єктів та об'єктів інноваційного підприємництва забезпечується механізмом державної підтримки з використанням таких визначальних принципів, як комплексність, цілеспрямованість, послідовність, системність, безперервність, керованість, максимальне врахування інтересів суб'єктів інноваційного процесу. Узагальнення досвіду країн-ключових інноваторів дозволило виявити, що їхнє економічне зростання здійснюється саме через активізацію інноваційної діяльності підприємств усіх форм власності як основного критерію розвитку суспільства. Напрями підвищення ефективності взаємодії учасників інноваційного процесу крізь призму інноваційної політики держави забезпечуються комплексом організаційних, технічних, соціальних, правових та інших заходів, щодо визначення оптимальних шляхів розвитку суспільства, обґрунтування пріоритетних галузей і виробництв для фінансової підтримки, економічного регулювання інноваційних процесів, ресурсного їх забезпечення, прискореної комерціалізації та дифузії інновацій.

Передумовою соціально-економічного зростання країни є розвиток інноваційного підприємництва, про що свідчить взаємозв'язок Глобального інноваційного індексу та індексу Ведення бізнесу, який відображає пряму залежність інноваційного розвитку держав від вихідних (базових) умов ведення підприємництва. Багаторазове скорочення наукових розробок протягом останнього десятиліття в Україні призвело до глибокої кризи в інноваційній діяльності. Це підтверджується такими параметрами: послабленням кадрового потенціалу науково-технологічного сектору, його старінням, непривабливістю цього виду діяльності; недостатньо розвиненим приватним сектором науки, що гальмує утворення конкурентних засад у науковій сфері; скороченням кількості наукових робіт, які мають інноваційні характеристики; критичною зношеністю парку обладнання у науковій сфері; скороченням кількості підприємств, що впроваджували новації; зменшенням частки інноваційної продукції у загальних обсягах виробництва, низькотехнологічною структурою вітчизняного експорту. Проведення детального аналізу факторів впливу на результативність інноваційного процесу в Україні дозволило встановити тенденцію до зменшення інтенсивності реалізації регіонального науково-технічного потенціалу, зокрема, значне скорочення кількості організацій, що виконують наукові роботи, та посилення регіональної диспропорційності їх розміщення.

Результати аналізу стану вітчизняного інноваційного підприємництва на основі валових показників його діяльності засвідчили, що вони не у повній мірі формують уявлення про реальний стан розвитку інноваційного підприємництва, його потенційні можливості та практичну результативність. Найбільш комплексною в оцінюванні ефективності національних інноваційних систем нами вважається методика, розроблена експертами Паризької школи INSED та Національної асоціації виробників, що дозволяє визначити країни - інноваційні лідери та аутсайдери за допомогою Глобального інноваційного індексу (Global Innovation Index). Україна в інноваційному рейтингу займає 61 місце, що зумовлено передусім слабкими зв'язками між суб'єктами національної інноваційної системи, а також відсутністю попиту на вітчизняні науково-технічні розробки. За вхідним критерієм Україна посіла 73 рейтингову позицію, а за результативністю - 53 місце. За показником інноваційного потенціалу Україна, за оцінкою експертів Паризької школи INSED, посіла дуже високе - 11-те місце, отримавши 4,98 бали та обігнавши такі держави як Нова Зеландія, Ізраїль, Канада, Росія та інші.

Низька результативність інноваційної діяльності в Україні, сучасний стан науки та комерціалізації наукових досліджень є наслідком відсутності в державі чіткої, послідовної інноваційної політики, що створює передумови для подальшого поглиблення економічної кризи та збільшення відставання в економічному розвитку від розвинутих країн світу. Вдосконалені організаційно-правовий та фінансово-економічний механізми посилення ролі малого підприємництва в інноваційних процесах уможливлюють обґрунтування перспектив його розвитку та інтеграції в глобальний науково-технологічний простір. На сучасному етапі національна економіка може забезпечити додаткові конкурентні переваги завдяки інтенсифікації розвитку малого інноваційного підприємництва.

На основі діагностики вітчизняного науково-технічного потенціалу обґрунтована концепція національної інноваційної системи, яка відповідає вимогам сучасного розвитку суспільного виробництва в Україні. Організаційні, правові, фінансові та економічні засади формування національної інноваційної системи і забезпечення її динамічного розвитку передбачають виокремлення державних пріоритетів в інноваційній сфері на підтримку проривних новацій та лідируючих секторів економіки, скасування низькоефективної відомчої системи формування науково-технічних програм і запровадження комплексної підтримки інноваційних підприємств на регіональному, галузевому та макроекономічному рівнях. Cтратегічні напрямки розвитку інноваційного підприємництва в Україні визначені на основі багатовимірного кластерного аналізу, з одночасним врахуванням таких критеріальних факторів, як людський капітал, інституції, інформаційно-комунікаційні технології, інфраструктура, досконалість ринку, ефективність бізнесу. Сильні позиції України зберігаються лише за показником охоплення населення вищою освітою, а слабкі, які становлять загрозу для національної інноваційної безпеки - регуляторне середовище, умови для ведення бізнесу, захист інтелектуальної власності та інтересів інвесторів. Отримано чотири кластери країн за критеріями інноваційної продуктивності, такими як наукова результативність, креативність, добробут в державі та визначено місце України серед країн другого кластеру. Незважаючи на високий вітчизняний інноваційний потенціал, ступінь його реалізації є низьким, про що свідчать незначні обсяги українського високотехнологічного експорту, рівень бідності населення та недостатня підприємницька активність.

Аналіз інституціональних механізмів розвитку вітчизняного інноваційного підприємництва дозволив визначити, що диверсифікація регуляторів має знаходитися у прямій залежності від змінюваних умов господарювання, стану відносин власності у ринковій економіці, політичної та соціально-економічної ситуації в країні, а використання державою прямих методів впливу та непрямих економічних регуляторів в якості методів регулювання інноваційного підприємництва потребує органічного їх поєднання з ринковими стимулами і механізмами. З метою активізації інноваційного підприємництва в Україні визначено найважливіші завдання його державного регулювання: розвиток ресурсного потенціалу; формування й забезпечення реалізації цільових інноваційних програм та інноваційно-інвестиційних проектів; створення сприятливих умов для активізації інноваційної діяльності всіх суб'єктів інноваційного підприємництва, впровадження сучасної інфраструктури інноваційної діяльності; формування системи захисту прав інтелектуальної власності; створення внутрішнього платоспроможного попиту на інноваційну продукцію; оптимізація фінансових потоків у науковій сфері, у тому числі у секторі фундаментальних досліджень; здійснення моніторингу інноваційної діяльності суб'єктів господарювання; розвиток сучасної інноваційної культури суспільства.

Організаційно-функціональна система інноваційного підприємництва, яка спроможна забезпечити його ефективний розвиток у ринкових умовах в Україні, передбачає створення координаційного центру як окремого органу центральної виконавчої влади з питань інноваційного підприємництва і кластерної політики та його регіональних філій для подолання диспропорційності у розвитку вітчизняних регіонів і підвищення їх конкурентоспроможності.

Запропонований механізм стимулювання інноваційного підприємництва базується на нових принципах організації наукової діяльності: по-перше, функціональному об'єднанні наукових організацій і вищих навчальних закладів; по-друге, правовому захисті інтелектуальної власності; по-третє, консолідації наукового потенціалу, матеріально-технічної та інформаційної бази у дослідницьких структурах; по-четверте, трансформації наукових шкіл на чолі з провідними вченими в основну організаційну форму розвитку науки.

Оцінка стану реалізації законодавчих актів в інноваційній сфері засвідчила ігнорування їх ключових положень стосовно пріоритетів розвитку науки і техніки та значення інноваційного фактора в соціально-економічному розвитку економіки. Незважаючи на встановлений законодавством механізм стимулювання інноваційної діяльності, практично відсутні передбачені Законом України "Про інноваційну діяльність" повне та часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України і коштів місцевих бюджетів; не впроваджена повна чи часткова компенсація (за рахунок коштів Державного бюджету України і коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів; не надаються державні гарантії комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів; не забезпечене майнове страхування реалізації інноваційних проектів відповідно до Закону України "Про страхування".

Визначені детермінанти та сучасні вимоги щодо формування правового механізму регулювання наукової та інноваційної діяльності включають законодавче врегулювання передачі наукових розробок, нових технологій, винаходів від академічної, вузівської та галузевої науки до підприємницького сектору, а також страхування інноваційних ризиків, комерціалізацію науково-технічних розробок, пільгове оподаткування інвестицій в інноваційну сферу. Порівняння механізму дії податкового кредиту в зарубіжних країнах із механізмом пільгового оподаткування прибутку від інноваційної діяльності в Україні свідчить, що у промислово розвинених країнах світу підприємства отримують податковий кредит, здійснюючи інвестування інноваційної діяльності, тоді як в Україні підприємство спочатку має отримати право на пільгу з оподаткування прибутку інноваційного проекту, а вже потім забезпечувати його фінансування.

Вдосконалення нормативно-правового регулювання інноваційного підприємництва в Україні передбачає підвищення його прозорості, цільової спрямованості через законодавче закріплення інвестиційних податкових пільг для вітчизняних інноваційних підприємств, зокрема звільнення від сплати податку на прибуток новостворених інноваційних підприємств, які засновані вищими навчальними закладами та науковими установами для організації промислового випуску нової наукомісткої продукції, спрямування на фінансування наукових досліджень й дослідно-конструкторських робіт частки власних коштів у рахунок податку на прибуток у частині, що спрямовується до державного бюджету України і до рахунку сплати ПДВ. Для підготовки проектів законодавчих актів у сфері інноваційної діяльності запропоновано створити Центр законопроектних робіт, підпорядкувавши його Кабінету Міністрів України Розроблено основні завдання Центру, а саме: реалізація Концепції розвитку національної інноваційної системи інноваційного підприємництва та розробка на її основі програми розвитку законодавства у сфері наукової та інноваційної діяльності; розробка проектів актів законодавства з найважливіших питань розвитку наукової та інноваційної діяльності, їх обґрунтування; аналіз ефективності застосування чинного законодавства та підготовка пропозицій щодо його вдосконалення; усунення неузгодженостей між актами законодавства; проведення експертизи нормативних актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Оцінка стану фінансового забезпечення інноваційного підприємництва дозволила встановити мізерні обсяги фінансування інноваційної діяльності, недостатній розвиток і відсутність комплексного використання всіх можливих і доступних джерел інвестування, зокрема амортизаційних відрахувань. На основі аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду доведена об'єктивна необхідність корегування амортизаційної політики, що передбачає: по-перше, диференціацію нормативів амортизаційних відрахувань для обладнання, що використовується інноваційно активними підприємствами, в залежності від строків служби та рівня техніко-економічного старіння; по-друге, необхідність обмеження державного регулювання у сфері амортизаційної політики, надавши підприємствам-інноваторам право самостійно обирати метод обрахування амортизації устаткування та визначати терміни його служби. Запропоновано диверсифікувати джерела фінансування інновацій у високотехнологічних секторах за рахунок іноземних інвестицій через концесійні договори. Для цього необхідно також вжити заходи щодо стабілізації українського ринку цінних паперів, розвитку системи інформаційного, маркетингового та консалтингового забезпечення інноваційно-інвестиційних програм та проектів.

З метою підвищення ефективності фінансово-економічного механізму регулювання інноваційного підприємництва розроблено пропозиції щодо його вдосконалення: створення сприятливих законодавчих умов для фінансово-кредитних організацій, що фінансують інноваційну діяльність; забезпечення необхідних організаційно-правових умов для розвитку венчурного інвестування та страхових компаній зі страхування кредитних ризиків в інноваційному підприємництві; формування в державній інвестиційній програмі окремих проектів інноваційного спрямування та встановлення контролю за їх реалізацією.

Переваги стимулювання розвитку інноваційної складової національної економіки за рахунок пільгового оподаткування у порівнянні з наданням державою бюджетних субсидій на розвиток наукової та інноваційної сфери зумовлені з тим, що: надання податкових пільг не пов'язане з необхідністю затвердження бюджетних асигнувань та узгодження інтересів різних міністерств і відомств при прийнятті закону про бюджет; пільгове оподаткування не приймає участі у створенні державою ринку знань і нововведень, які не завжди відрізняються економічною доцільністю; пільгове оподаткування забезпечує автономність приватного сектора та його економічну відповідальність за напрями досліджень і впровадження їх результатів; податкові пільги розповсюджуються на всіх суб'єктів інноваційної діяльності у порівнянні з наданням субсидій окремим, вибраним компаніям, що виключає суб'єктивізм при прийнятті рішень щодо виділення асигнувань. Запропоновано запровадити диференційований підхід до встановлення преференцій на кожному етапі інноваційного процесу: на стадіях проведення фундаментальних досліджень, прикладних наукових розробок, проектування, виготовлених промислових дослідних зразків нової техніки та технології доцільно, крім прямого державного фінансування, ввести податкові пільги для суб'єктів підприємницької діяльності різних форм власності; на наступних етапах інноваційного процесу, які пов'язані комерціалізацією новацій, - запровадити надання податкового кредиту, який обов'язково через певний час повинен повертатися до фондів суспільних фінансів.

Рекомендації щодо вдосконалення методичних засад оцінювання результативності наукової й інноваційної діяльності та визначення економічної ефективності інноваційного підприємництва передбачають: аналіз інноваційної політики, системних структурних змін в економіці країни та моделі її розвитку; оцінювання державного регулювання сфері підприємництва та ступеня реалізації національного наукового потенціалу; здійснення моніторингу поточної ситуації в інноваційній сфері та технологічного прогнозування; проведення бенчмаркінгу підприємницької активності з державами - ключовими інноваторами та визначення її впливу на міжнародну конкурентоспроможність національної економіки. Це дозволяє формувати необхідний запас технологічної міцності країн, елімінувати негативні наслідки глобальних фінансово-економічних криз, забезпечувати динамічність інноваційних циклів і здійснювати адекватну дійсним потребам економіки державну підтримку розвитку інноваційного підприємництва.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Управління підприємствами: сучасні тенденції розвитку: монографія / Н.П. Гончарова, Г.О. Швиданенко, І.А. Павленко; ред. О.С. Федонін. - К. : КНЕУ, 2006. - 284 с. - (11,8 д.а., особисто автору 2,7 д.а. - Розділ 1. Інноваційна модель розвитку підприємств. Розділ 5. Розвиток нових організаційних форм підприємства).

2. Павленко І.А. Інноваційне підприємництво у трансформаційній економіці України: монографія / І.А. Павленко; М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. заклад "Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана". - К. : КНЕУ, 2007. - 243 с. - (11д.а.).

3. Павленко І.А. Теоретичні аспекти класифікації інновацій / І.А. Павленко // Стратегія економічного розвитку України: науковий збірник Київського національного економічного університету / ред. А.П. Наливайко. - К.: КНЕУ, 2004. - Вип. 15. - С. 55-61.

4. Павленко І.А. Принципи та функції інноваційного підприємництва у трансформаційній економіці / І.А. Павленко // Стратегія економічного розвитку України: науковий збірник Київського національного економічного університету / ред. А.П. Наливайко. - К.: КНЕУ, 2005. - Вип. 16. - С. 22-28.

5. Павленко І.А. Проблеми формування організаційно-функціональної структури інноваційного підприємства / І.А. Павленко // Економіка та підприємництво: збірник наукових праць молодих учених та аспірантів Київського національного економічного університету / ред. С.І. Дем'яненко. - К.: КНЕУ, 2005. -Вип. 15. - С. 77-90.

6. Павленко І.А. Форми і методи державного регулювання інноваційного підприємництва / І.А. Павленко // Економіка розвитку: науковий журнал Харківського національного економічного університету / ред. В.С. Пономаренко. - X.: ХНЕУ, 2005. - № 4 (36). -С.10-14.

7. Павленко І.А. Проблеми правового механізму регулювання інноваційного підприємництва // Науковий вісник: збірник наукових праць Одеського державного економічного університету. - О.: ОДЕУ, 2006. - № 14 (34). - С. 82-93.

8. Павленко І.А. Роль малого інноваційного підприємництва в розвитку економіки країни /А. Павленко // Формування ринкової економіки: збірник наукових праць Київського національного економічного університету / ред. О. О. Беляєв. - К.: КНЕУ, 2006. -Вип. 16. - С. 63-77.

9. Павленко І.А. Сутність і складові національної інноваційної системи / І.А. Павленко // Вчені записки: науковий збірник Київського національного економічного університету / відп. ред. А.Ф. Павленко. - К.: КНЕУ, 2006. - Вип. 8. - С. 9-15.

10. Павленко І.А. Методичні підходи до оцінювання економічної ефективності інноваційного підприємництва / І.А. Павленко // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. - Серія: економічна. - Л.: ЛНУ, 2007. - Вип. 27. - С. 281-288.

11. Павленко І.А. Напрями вдосконалення економічного механізму регулювання інноваційного підприємництва /І. А. Павленко // Вчені записки: збірник наукових праць Київського національного економічного університету. - К.: КНЕУ, 2007. - Вип. 9. - 2007. - С. 143-148.

12. Павленко І. Напрями розвитку та фінансового забезпечення малого інноваційного підприємництва / І. Павленко // Світ фінансів: наукове видання Тернопільського національного економічного університету. - Т.:ТНЕУ, 2007. - Вип. 1 (10), березень. - С. 92-101.

13. Павленко І.А. Проблеми економічного механізму регулювання інноваційного підприємництва / І.А. Павленко // Економіка розвитку: науковий журнал Харківського національного економічного університету. - Х.: ХНЕУ, 2008. - № 2. - С. 59-63.

14. Павленко І.А. Фінансове забезпечення інноваційної сфери / І.А. Павленко // Вчені записки: збірник наукових праць Київського національного економічного університету імені В. Гетьмана. - К.: КНЕУ, 2008. - Вип. 10. - 2008. - С. 93-100.

15. Павленко І.А. Організаційні форми співробітництва між наукою та бізнесом / І.А. Павленко // Стратегія економічного розвитку України: науковий збірник Київського національного економічного університету імені В. Гетьмана / ред. А.П. Наливайко. - К.: КНЕУ, 2009. - Вип. 24-25. - С. 3-10.

16. Павленко І. А. Інновації як інструмент подолання економічної кризи / І.А. Павленко // Моделювання регіональної економіки: збірник наукових праць Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. - Ів.-Фр.: ПНУ, 2009. - №1 (13). - С.245 - 252.

17. Павленко І.А. Сучасні підходи до класифікації інновацій / І.А. Павленко// Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля: науковий журнал. - Луганськ: СНУ, 2009. - №10 (140). - Частина 2. - С. 235 - 243.

18. Павленко І.А. Оцінювання економічної ефективності інноваційного підприємництва / І.А. Павленко //Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»: збірник наукових праць. - Х.: НТУ«ХПІ», 2009. - Збірник 35-1. (Тематичний випуск «Технічний прогрес і ефективність виробництва») - С. 72 - 81.

19. Павленко І.А. Організаційно-функціональна структура інноваційного підприємництва в Україні / І. А. Павленко // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України. - Вип. 2 (105) / Наук. ред. І.Г. Манцуров. - К., 2010. - 200с. - С. 55 - 61.

20. Павленко І.А. Організаційно-правові аспекти формування законодавства у сфері інноваційного підприємництва / І.А. Павленко // Збірник наукових праць «Торгівля, комерція, підприємництво», Випуск 11. - Львів: Львівська комерційна академія, 2010. - С. 267 - 273.

21. Павленко І.А. Напрями вдосконалення економічного механізму регулювання інноваційного підприємництва / І.А. Павленко // «Вчені записки»: Збірник наукових праць Київського національного економічного університету імені В.Гетьмана. - К.: КНЕУ, 2010. - С. 69-78.

22. Павленко І.А. Новітні методики оцінювання ефективності національних інноваційних систем / І.А. Павленко // Формування ринкової економіки. Збірник наукових праць Київського національного економічного університету імені В.Гетьмана. Спеціальний випуск «Економіка підприємства: теорія та практика» - К.: КНЕУ, 2010. - Том 1.- С. 120 - 131.

23. Павленко І.А. Кластерне моделювання інноваційної конкурентоспроможності України / І.А. Павленко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. - Чернігів: ЧДТУ, 2010. - №43. - С.24 - 31.

24. Павленко І.А. Вдосконалення фінансового механізму інноваційного підприємництва в Україні / І. А. Павленко // Моделювання регіональної економіки: збірник наукових праць Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. - Ів.-Фр.: ПНУ, 2010. - №2 (16). - С.137 - 148.

25. Павленко І.А. Методологічні засади оцінки інноваційного потенціалу України / І.А. Павленко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. - Чернігів: ЧДТУ, 2010. - №44. - С.32 - 40.

26. Кардаш В.Я. Товарна інноваційна політика: підручник / В.Я. Кардаш, І.А. Павленко, О.К. Шафалюк. - К. : КНЕУ, 2002. - 268 с.

27. Павленко І.А. Економіка та організація інноваційної діяльності: навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисципліни / І.А. Павленко, Н.П. Гончарова, Г.О. Швиданенко. - К. : КНЕУ, 2002. - 150 с.

28. Павленко І.А. Економіка та організація інноваційної діяльності: навч. посібник / І.А. Павленко. - К. : КНЕУ, 2004. - 204 с.

29. Економіка підприємства: підручник / [Г.О. Швиданенко, В.Г. Васильков, Н.П. Гончарова, І.А. Павленко, та ін.]; за заг. та наук. ред. Г.О. Швиданенко; М-во освіти і науки України, ДВНЗ "Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана". - К. : КНЕУ, 2009. - 598 с. - (25 д.а., особисто автору 1,0 д.а -Розділ 12. Інноваційна діяльність.).

30. Товарна інноваційна політика: підручник / В.Я. Кардаш, І.А. Павленко, О.К. Шафалюк, Н.В. Василькова. - К.: КНЕУ, 2010. - 390с. - (16,3 д.а., особисто автору 5,1 д.а - Розділ 3. Інновації в товарній політиці підприємства. Розділ 4. Управління інноваціями. Розділ 7. Оцінювання комерційних перспектив інноваційного продукту. Розділ 14. Державно - правове регулювання і підтримка інноваційної діяльності.).

31. Павленко І.А. Проблеми маркетингового забезпечення інноваційної діяльності підприємства / І.А. Павленко, О.К. Шафалюк // Маркетинг: теорія і практика: матеріали V міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 25-26 трав. 2001 р. / ред. А.Ф. Павленко; Київський нац. екон. ун-т. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 128-129. - (До 35-річчя кафедри маркетингу КНЕУ).

32. Павленко І.А. Концептуальні положення інноваційного розвитку вітчизняної економіки / І.А. Павленко // Інноваційно-інвестиційна модель розвитку національної економіки: матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., м. Донецьк / Нац. Академія наук України, Донец. Нац.. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, ін.-т економіки промисловості; ред. кол.:Шубін О.О. [та ін.]. - Донецьк: ДонНУЕТ ім. М.Туган-Барановського, 2010. - 365 с. - С. 356 - 360.

33. Павленко І.А. Результативність інноваційної діяльності промислових підприємств України / І.А. Павленко // Національна економіка у сучасній глобальній економічній системі: механізми функціонування, динаміка, економічна безпека: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Полтава, 23 - 24 квітня 2010 р. / ред.. М.Є. Рогоза та ін.; - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2010. - 265 с. - С. 189 - 194.

Размещено на Allbest.ru