Товарне господарство і проблеми його сучасного розвитку

Щоб підтримати життєвість Бреттон-Вудської системи, яка руйнувалася, було вирішено реалізувати ідею Дж. М. Кейнса про створення "регульованої валюти". США були зацікавлені у такій валюті, бо це давало можливість обмежити роль золота у міжнародних валютних відносинах і зберегти за доларом роль головної резервної валюти. Саме такою валютою стала СДР ("спеціальні права позичання"), випуск якої розпочався з 1 січня 1970 р. У цій наднаціональній валюті виражаються курси національних валют, оцінюються валютні резерви. СДР виступає у вигляді спеціального запису на рахунках країн-членів МВФ. Спочатку ця одиниця мала золотий вміст, що дорівнював 0,888671 г і прирівнювався до долара США. Після девальвації долара в 1971-і 1973 роках курс одиниці СДР підвищився до 1,2 дол. З переходом до "плаваючих" валютних курсів вартість СДР визначається на основі середньозваженої величини через ринкові курси п'яти валют -- долара США, марки ФРН, французького франка, фунта стерлінгів та японської ієни.

Протягом 1971--1973 pp. відбулося руйнування Бреттон-Вудської валютної системи. У січні 1971 р. США припинили розмін долара на золото та ввели "надзвичайні заходи" щодо врятування валюти. У січні 1976 р. в м. Кінгстоні (Ямайка) було підписано угоду, що стала основою нової четвертої світової валютної системи-- ямайської, яка набула чинності 1 квітня 1978 р. її визначальними рисами є: визнання за міжнародні резервні та розрахункові валюти поряд з доларом валют інших країн та СДР. [15, с. 158]Як видно, замість моноцентризму (панування долара) утверджувався поліцентризм: золото витіснялося з міжнародних розрахунків шляхом скасування золотих паритетів валют та офіційної ціни на золото. МВФ було доручено повернути країнам-членам 1/6 частини золотого запасу, яку було внесено у порядку оплати квот, та реалізацію через аукціони частини золотих запасів. МВФ припинив приймання золота як оплату квот та процентів за кредити. Ямайська угода офіційно визнала "плаваючі" валютні курси, тобто курси, які встановлюються на співвідношенні попиту та пропозиції. Вона фактично зафіксувала відносини, що вже склалися в світі, для яких давно було характерним переважне становище долара США. Водночас Ямайська угода узаконила тенденцію до валютного поліцентризму. Як резервні валюти дедалі частіше використовуються марки ФРН, швейцарський франк, японська єна, а питома вага долара у валютних резервах центральних банків та у міжнародних відносинах зменшується.

Отже, час, починаючи з закінчення Першої світової війни і до майже кінця 70-х років (І квітня 1978 p.), тобто до введення в дію ямайської угоди, -- це час поступового переходу від золота як світових грошей до виконання цієї функції національними грошима [8, с.66]. Але ця функція дійсно не має самостійного значення, бо її виконують національні гроші, які діють і всередині країни, і на світовому ринку. І вони забезпечують реалізацію товарів і послуг і всередині країни, і на світовому ринку. Але це можливо лише за умови, що ця валюта вільноконвертована. Якщо національні гроші не набули такої якості, то країна використовує іноземні (хоча вони за своєю суттю національні) валюти -- долар, ієну, марку та інші для здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Це є свідченням того, що при всіх відмінностях національних валют, якщо вони вільноконвертовані, то вони виступають на світовому ринку і як загальний засіб платежу, і як загальний купівельний засіб, і як розрахункова, і як резервна валюта.

Отже, еволюція грошей зумовила перехід від золота, яке, виходячи на світовий ринок, знімало "національний мундир" і виконувало функцію світових грошей у своїй натуральній формі до національних вільноконвертованих грошей, які виступають засобом обігу як всередині країни, так і на світовому ринку. Функція світових грошей перестає бути самостійною, вона стає важливим елементом, або як говорять деякі автори, аспектом функції засобу обігу.

Підсумовуючи розгляд еволюції функцій грошей, ми бачимо, що об'єктивний процес розвитку грошей привів до синтезу окремих функцій і, цілком обґрунтовано, замість п'яти функцій, які існували раніше, тепер їх три. Але треба зазначити, що західні економісти називають їх по-різному. Одні -- засіб обігу, міра-вартості, засіб збереження, другі -- засіб збереження вартості, одиниця обліку та засіб обігу, треті -- засіб обігу, міра вартості і засіб нагромадження. При деякій розбіжності у назві, усі визнають засіб обігу, міру вартості (лише один -- одиниця обліку) і третю функцію називають або просто засіб збереження, або додають "вартості", або засіб нагромадження. На мою думку, ці тлумачення, при деякій відмінності, все ж виражають зміну функції грошей.

3. Сучасні проблеми розвитку товарного господарства в Україні в умовах транспортаційного періоду розвитку економіки

товарний господарство ринковий кредитний

Події в трансформаційних економічних процесах України мають таке спрямування, яке певним чином обмежує формування сприятливих соціально-економічних умов для нормального розвитку товарних відносин.

Як відомо, відносини та зв'язки товарного господарства відтворюються й панують у межах середовища ринкового господарства. З одного боку, ринкове господарство ототожнюється з процесом товарного виробництва, з другого - товарне виробництво, в свою чергу, є такою організацією господарства, коли продукти виробляються для обміну, купівлі-продажу. Поняття ринкового господарства є багатомірним. Воно містить багато складових - сферу товарного виробництва; сферу обміну; сукупність актів купівлі-продажу і збалансування попиту і пропозиції у процесі розширеного відтворення. Виходячи з цього, можна вважати, що ринок є складовою частиною ринкового господарства, через механізм якого перетворюються на реальність товарно-грошові відносини. Формуючи конкурентне середовище, ринок виступає ефективним організатором товарного виробництва.

Крім виробництва і споживання економічного продукту, потрібна сукупність дій, які забезпечують просування продукту від виробника до споживача. Сферу діяльності, пов'язану з розподілом, обміном економічного продукту, його рух від виробників до споживачів, називають сферою обміну. Ця сфера - шлях продукту від "воріт" підприємства (фірми), що його виробило, до "столу" споживача. При цьому мається на увазі не тільки транспортування, а й перехід власності на продукт з одних рук до інших, продаж його однією особою і купівля іншою [12, с.256].

Як бачимо, товарне виробництво тісно пов'язане з товарним обігом. Товарний обіг визначається як обмін продуктів праці за посередництвом грошей у формі купівлі-продажу. Товарний обіг складається з купівлі-продажу засобів виробництва, предметів споживання, а також матеріальних послуг. Природно, що купівля-продаж товарів (або обмін) передбачає ринок. Ринок - досягнення всього людства на всіх етапах його розвитку до найвищих форм суспільного прогресу. З політико-економічної точки зору ринкове господарство є обов'язковим, невід'ємним компонентом товарного виробництва. Отже, природа, економічний зміст, функції і структура ринкової господарської системи зумовлюються товарним виробництвом, його принципами та законами.

На ринку, як правило, виступають дві головні діючі особи: продавці та покупці. Між ними встановлюються відносини купівлі-продажу. Якщо розглядати покупців та продавців як три головних суб'єкти економіки - державу, підприємства і населення у вигляді домашніх господарств , то можна дійти висновку, що кожен із трьох суб'єктів товарно-грошових відносин постачає на ринок товари, що є їхньою власністю [17, с.94].

Як зазначалося, сферою прояву та відтворення відносин суспільного виробництва є ринкова економіка. Оскільки ринкове господарство повністю зумовлюється наявністю та функціонуванням товарного виробництва, як, і навпаки, останнє наповнюється ринковими відносинами, то можна вважати, що ринкова економіка є не що інше, як товарне виробництво.

Стан внутрішнього ринку є узагальнюючим індикатором розвитку економіки країни, оскільки від його розмірів та ефективності, зокрема активності ділового середовища, відкритості та інтенсивності конкуренції, орієнтованості на споживача залежить продуктивність усіх секторів економіки. На внутрішньому ринку формується та використовується значна частина доходів домогосподарств та підприємств, задовольняється їх попит на вітчизняні та імпортовані товари і послуги, формуються ринкові чинники структурних зрушень в економіці. Обсяги, структура та ефективність внутрішнього ринку є визначальними факторами конкурентоспроможності національної економіки та забезпечення сталого економічного зростання.

На сьогодні за даними Глобального звіту про конкурентоспроможність Всесвітнього економічного форуму, Україна займає 26 місце серед 131 країни за індексом розміру внутрішнього ринку, проте за ефективністю - лише 101 місце. В цьому контексті слід звернути погляд до проблем розвитку внутрішнього ринку [2, с.121].

Різке падіння реальних доходів населення, прибутків підприємств, яке спостерігається в останні роки, призвело до суттєвого зменшення внутрішнього попиту. Скорочення роздрібного товарообігу на понад 10 %, зростання кредиторської заборгованості підприємств, збереження значної частки бартерних розрахунків також свідчать про виведення частини обігу сукупного продукту з-під впливу власне ринкових відносин. Таким чином, слід говорити про суттєве звуження внутрішнього ринку України як головного атрибута ринкової економіки.

Фахівцями визначається, що в Україні відсутня працездатна платіжна система, недостатня складова в розрахунках між суб'єктами господарювання, недостатніми для обслуговування обороту сукупного продуктами є обсяг грошової маси та кредитний потенціал [3, с.111]. При руйнуванні системи матеріально-технічного постачання, коли вже не працюють старі методи продажу, становлення нових іде вкрай повільно. Одним із підтверджень відсутності сформованного внутрішнього ринку є і переважання на ньому низькосортних імпортованих товарів. Традиційно розвиток внутрішнього ринку розглядається як похідна від економічного зростання, що розпочалося. Проте, аналіз глибинних наслідків тривалого звуження внутрішнього ринку дозволяє поставити ймовірність такого причинно-наслідкового зв'язку в Україні під сумнів.

Цими наслідками є такі:

· Некоректне визначення вартості товарів. Це знаходить вияв у множинності цін, "ножицях" цін. Аналогічні товари, що реалізуються на позаринкових умовах, можуть мати цілком різні ціни. Наслідок - деформація пріоритетів економічного розвитку та спрямування капіталів до галузей із невиправдано високою нормою прибутку.

· Розрив зв'язків між окремими економічними суб'єктами, галузями, регіонами. В ході таких зв'язків підприємства здійснюють мінімізацію витрат виробництва, а отже - можуть більш агрессивно поводитись на ринку. В Україні підприємець сьогодні змушений вибирати не найбільш ефективного партнера, а найвигідніші умови взаєморозрахунків. Наслідок уособлення господарюючих суб'єктів - перешкоди ефективній внутрігалузевій та міжгалузевій конкуренції.

· Розрив зв'язку між виробником і споживачем. Обмеженість вибору для споживача на ринку веде до зниження його вимогливості та переключення на більш дешеві товари, навіть нижчої якості. Наслідок - послаблення стимулів підприємствам до підвищення якості та покращення споживчих характеристик продукту.

· Нестабільність грошового обігу. Вузькі ринки частіше та легше підпадають під раптові впливи і на їхню динаміку впливає більше немонетарних чинників. Наслідок - виникнення раптових непередбачуваних дисбалансів ринків (валюти, окремих товарів, регіональних ринків).

Отже, перераховані наслідки ведуть до уповільнення формування в Україні повноцінної ринкової економіки, а саме: перешкоджають становленню конкурентоспроможних підприємств; сприяють збереженню монополізації ринків; ведуть до необгрунтованого підвищення цін; сприяють тінізації економіки, розвитку корупції. Сказане дає підстави стверджувати, що внутрішній ринок України потребує цілеспрямованого розвитку та захисту. Цей захист має полягати насамперед в створенні поля для ефективної конкуренції як стимулу економічного зростання та вдосконалення підприємств. Політика захисту внутрішнього ринку повинна бути реалізована як передумова переходу до стійкого економічного зростання.

Орієнтирами такої політики мають стати:

Потреба в спеціальних заходах із захисту та розширення внутрішнього ринку пояснюється його особливою роллю в забезпеченні економічного зростання [7, с.67].

Отже, забезпечення необхідних місткості, структури та стійкості внутрішнього ринку є однією із головних складових забезпечення економічної безпеки України. Така політика є першочерговим пріоритетом нової економічної політики, яка знаменуватиме перехід трансформаційного процесу до етапу економічного прагматизму.

ВИСНОВОК

Сучасне товарне виробництво перебуває на стадії становлення і має багато спільного з капіталістичним, з якого воно розвинулося (великомасштабність, масовість виробництва, розвиненість матеріальної сфери). У нього починають формуватися специфічні риси, що відображується у пріоритетних напрямах розвитку. Домінуючими галузями стають електронна промисловість, обчислювальна техніка, програмне забезпечення, засоби телекомунікації, оптоволоконна промисловість, нові керамічні матеріали, інформаційні послуги. Дедалі більшого значення набувають галузі нематеріального, особливо духовного виробництва, спрямовані на всебічний розвиток людини, задоволення її інтелектуальних потреб.

Відповідні зміни зумовлені переходом від енергетичної до інформаційної складової, тобто в основі технологічного розвитку лежать інформатика і телекомунікації. Це сприяє появі принципово нових секторів виробництва: біотехнології, космічної техніки, тонкої хімії, які ґрунтуються на застосуванні мікроелектронних компонентів. Інтелектуальна праця стає визначальною, а людина - головним багатством.

Відповідно до вимог громадянського суспільства зростає вплив державних та недержавних інституцій (церкви, політичних сил, рухів, профспілок) на економічний розвиток, його соціальне спрямування.

В Україні процес розвитку товарної організації суспільного виробництва, по суті, тільки-но почався. Його основними напрямами є:

1) формування приватної та колективної форм власності. Цей процес відбувається, перш за все, як наслідок приватизації, що здійснюється в нашій державі. Водночас йде і певна перебудова тих підприємств, які залишаються у власності держави. Цей процес зовні має вигляд роздержавлення, а його сутність полягає в пристосуванні державних підприємств до ринкових умов господарювання;

2) зміна психології та масових стереотипів громадян нашої Батьківщини. Це досить складне завдання, але без його вирішення досягти високоефективної організації функціонування ринкової економіки практично неможливо. Цей процес складний, досить болісний для значних верств нашого населення, але він об'єктивно необхідний і служить важливою передумовою становлення й успішного розвитку товарного виробництва в Україні.

Так, прослідкувавши взаємозв'язок товарного виробництва і шляхів економічного розвитку суспільства можна дійти висновків, що товарне виробництво є найважливішим фактором світових економічних відносин й відносин у суспільстві, а саме:

1. Товарне виробництво обслуговує різні соціально-економічні системи.

2. Кожен продукт товарного виробництва має обов'язкову притаманну йому якість - корисність, що вдоволяє потреби людей.

3. Зростання об'єму товарного виробництва приводе до збільшення робочих місць, зниженню вартості товару, і, як наслідок, до підвищення рівня достатку суспільства.

4. Зростання випуску товарів створює можливість і необхідність обмінювати зайву їх кількість на більшу масу інших корисних речей.

5. Товарне виробництво є основою існування і розвитку суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Башнянин Г. І. Політична економія. Частина 1. Загальна економічна теорія. Частина 2. Спеціальна економічна теорія: [Навч. посіб. для студ. вуз.] / Г. І. Башнянин -- К.: Ельга, 2002. - 526 с.

2. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки: [Підручник] / В. Я. Бобров ? К.: Либідь, 1995. - 320 с.

3. Бузгалин А.В. Переходная экономика: [Навч. посіб.] / А. В. Бузгалин ? М.: Таурас, Просперс, 1994. ?472 с.

4. Білик В. О., Саблук П. Т. Економічна теорія: [Навч. посіб.] / В. О. Білик -- К.: ННЦ ІАЕ, 2004. - 560 с.

5. Воробйов Є. М. Економічна теорія: [Навч. посіб.] / Є. М. Воробйов -- К.: Х. : ТОВ "Корвін", 2003. - 703 с.

6. Гальчинський А.С. Основи економічної теорії: [Підручник] / А. С. Гальчинський ? К.: Вища шк., 2006. - 471 с.

7. Економічна теорія: [Підручник] / За ред. Є.М.Воробйова. ? К.: Харків, 2001. - 325 с.

8. Економічна теорія. Макроекономіка: у 2-х книгах. Кн. 1.: [Навч. посіб.] / За ред. З.Г.Ватаманюка. ? К.: Заповіт, 1997. - 445 с.

9. Економічна теорія. Політекономія: [Підручник] / За ред. В. Д. Базилевича. - К.:2009. - 723 с.

10. Заглинська Л. В. Загальні основи економічної теорії: [Навч. посіб.] / Л. В. Заглинська -- К., 2002. - 408 с.

11. Закони суспільного розвитку: їхній характер і вигляд: [Підручник] / За ред. Г.Е. Глезерман. - М.: Видавництво політичної літератури, 2009. - 567 с.

12. Золотов А. Ф. Курс лекцій з основ економічної теорії: [Навч. посіб.] / А. Ф. Золотов. - М.:Альма Матер, 2002. - 148 с.

13. Зянько В. В. Загальний курс теоретичної економіки: [Навч. посіб.] / В. В. Зянько. - К.: ВДТУ, 2002. - 251 с.

14. Климко Г. Н. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: [Навч. посіб.] / Г. Н. Климко. ? К.: Знання-Прес, 2002. - 615 с.

15. Крайник О. П. Сучасна економічна теорія: [Підручник] / О. П. Крайник. -- М.: Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2002. - 163 с.

16. Кривцов О. С. Економічна теорія у запитаннях та відповідях: [Навч.посіб.] / О. С. Кривцов. ? Х.: Факт, 2010. - 210 с.

17. Кривенко К. Л. Теорія ринкової економіки і практика переходу України до ринку : [Підручник] / К. Л. Кривенко. ? М., 2002. - 345 с.

18. Курс економічної теорії : [ Навч. посіб.] / За ред. М.Н.Чепурина. ? М.: Киров: АСА, 1995. - 624 с.

19. Макконелл К.Р. Економікс: [Навч. посіб.] / К. Р. Макконелл. ? М.: Республіка, 1992. - 392 с.

20. Основи економічної теорії: [Підручник]: У 2 кн. Кн. 1: Суспільне виробництво. Ринкова економіка / За ред. Ю.В.Ніколенка. ? К.: Либідь, 2002. -272 с.

21. Основи економічної теорії: [Навч. посіб.] / За ред. Г.Н.Климка. ? К., 1997. - 743 c

22. Основи економічної теорії : [Навч. посіб.] / За ред. С.В. Мочерний ? К.: ВЦ "Академія", 2001. - 472 с

23. Основи ринкової економіки : [Навч. посіб.] / За ред. В.М.Петюха, ? К.:"Вища школа",1997. - 558 с.

ДОДАТОК А

Размещено на Allbest.ru