Нормування праці на ВАТ "Електрон Газ"

б -- коефіцієнт згладження даних і розраховується за формулою:

б = 1в (2.4.8.),

де б - коефіцієнт згладження;

Звідси б = 1- 0,9310 = 0,06896.

в -- коефіцієнт дисконтування даних, що характеризує знецінення даних за одиницю часу й відображає ступінь довіри на більш пізніх спостереженнях.

Оптимальне значення розраховується по формулі:

(2.4.9.),

де N -- довжина тимчасового ряду.

Звідси в = = 0,9310

Наприклад для k = 1 і будуть дорівнювати

= 0,5269 - 0,8901 + * (- 0,462) = - 0,365.

= 0,8901 + * (- 0,462) = 0,888.

і , що розраховані для k = 1 будуть використовуватись для розрахунку Yp (2) для k = 2

Етап 5. По моделі зі скоректованими параметрами й знаходять прогноз на наступний момент часу. Якщо t N, то повертаємось на етап 3,

Якщо t N, то побудована модель є достатньо надійною.

Для зручності проведення дослідження зведемо розрахунки в таблицю (2.4.2.)

Таблиця 2.9.

Розрахунки для побудови моделі Брауна

Отже на останньому кроці k = 36, отримаємо модель

= + , тобто = - 0,208 + 1,959k.

Дана модель може бути використана для прогнозу, але при прогнозуванні слід пам'ятати, що термін випередження не повинен перевищувати третини (тобто кількості даних, у нас їх 12) бази дослідження.

Побудуємо точковий прогноз продуктивності праці для березня, червня та вересня 2008 року (тобто k = 3, 6, 9):

Ш січень = - 0,208 + 1,9593 = 5,669;

Ш лютий = - 0,208 + 1,9596 = 11,546;

Ш березень = - 0,208 + 1,9599 = 17,423.

Етап 6. Інтервальний прогноз будується як для лінійної моделі кривої росту і розраховується за формулою:

(2.4.10.),

де -- середньоквадратичне відхилення апроксимації;

-- табличне значення критерію Стьюдента;

-- середнє значення фактору часу;

-- довжина тимчасового ряду;

-- значення фактору часу.

На основі точкового прогнозу побудуємо інтервальний прогноз зі значимістю 95 % і ступенях свободи, що дорівнюють 34 та використання середньоквадратичної похибки апроксимації, що розраховується за формулою:

(2.4.11.),

Середньоквадратичне відхилення апроксимації 0,0719.

1,3;

1,5;

1,7.

По визначеним параметрам побудуємо графік прогнозування продуктивності праці підприємства «Простор - С» з 2005 по 2007 рр.

Рис. 2.6.1. Прогнозна модель Брауна продуктивності праці

Таким чином, побудувавши прогнозну модель Брауна динаміки продуктивності праці визначимо межі (границі) коливання даного показника в березні, червні та вересні 2008 р.:

продуктивність березні 2008р. [5,33;7,13];

продуктивність в червні 2008р. [7,46;8,15];

продуктивність в вересні 2008р. [8,88;9,26].

Динаміку продуктивності праці з урахуванням результатів розрахунків наведено нижче на рис2.6.2.

Рис. 2.4.2. Динаміка продуктивності праці за 2005 - 2007 рр. спостереження та за 2008 прогнозний рік

Отже, в результаті побудови моделі для короткострокового прогнозування динаміки продуктивності праці виявили, що у майбутньому, а саме у березні 2008 р. продуктивність праці коливатиметься в межах 5,33- 7,13%; у червні 2008 р. -- в межах 7,46 - 8,15%; у вересні 2008 р. -- 8,88 - 9,26%. Даний прогноз є негативним для підприємства, тому нижче, а саме у підрозділі, 2.7. будуть запропоновані заходи щодо підвищення ефективності п.

2.7 Шляхи удосконалення нормування праці на підприємстві ВАТ «Електрон-Газ»

На підприємстві ВАТ „Електрон - Газ” є відділ, бюро, нормувальник, які безпосередньо здійснюють нормування праці. До кола обов'язків працівників централізованої служби (бюро, відділу) входити:

- забезпечення організації технічного нормування праці на підприємстві в цілому та в окремих його підрозділах;

- встановлення науково обгрунтованих норм праці та їх переглядання при реконструкції устаткування, його заміні, вдосконаленні виробничого процесу;

- забезпечення контролю впровадження й виконання відповідних норм праці та правильного їх застосування при оплаті праці;

- організація нагляду за станом робочих місць, правильною розстановкою робітників у виробничому процесі;

- інструктаж робітників щодо поширення передових методів праці;

- виконання фотографій та хронометражних спостережень згідно з планом з метою вдосконалення норм праці і запобігання непродуктивним витратам та безпосереднім втратам робочого годині.

На основі даних балансу фактичного використання робочого часу можна розрахувати коефіцієнт загруженості виконавців характеризуючий відносини сумарного часу роботи по даним взятим зі звіту робочого часу (див. Додаток 7) ,

Коефіціент загруженості вказує на резерви ущільнення робочого часу, залежних від робочих.

Коефіціент виробництва праці вказує на підвищення виробництва праці робочого, за ахунок кращего використання робочого часу.

Таблиця 2.8.

Метод підвищення основного часу робітника ВАТ „Електрон-Газ”

По даним приведеним в таблиці 2.8. час виробничої праці на 2007 рік складає 89483,9 хв. (88,1%) та час перерв незалежних від виконавця 9649,2 хв.

Загальний час по балансу = ( 89483,9+9649,2)

Коефіціент загруженості = ((89483,9+9649,2)/101570,8)*100=98%

(Відпрацьовано усього годин/Кількість робітників усього)*60 =101570,8

(66021/39)*60=101570,8 хв.

Коефіціент виробництва праці = (89483,9/101570,8)*100=88,1

Час виробничої праці на проектний баланс , тобто на 2008 рік складає 100351,9 хв. Отже:

Коефіціент загруженості = ((100351,9+1218,9)/101570,8)*100=100%

Коефіціент виробництва праці = 100351,9/101570,8)*100=98,7%

Зображемо графічно метод підвищення основного часу робітника ВАТ „Електрон-Газ” на 2007, 2008 роки.

Рис.13. Динаміка підвищення основного часу робітника ВАТ „Електрон-Газ” на 2007 рік

Рис.14. Динаміка підвищення основного часу робітника ВАТ „Електрон-Газ” на 2008 рік

Аналізуючи рис. 13 та 14 можна побачити, що на 12,4% (93,3%-80,9%) можна збільшити основний час робітника. Це відбудеться за рахунок зменшення допоміжного часу, підготовчо-завершального часу, а також за рахунок невиробничих витрат і таких як залежних від робітника (наприклад паління) так і незалежних від робітника (відсутність матеріалів, інструментів та ін.).

Під управлінням нормуванням праці на підприємстві розуміють сукупність організаційно-технічних, економічних та соціально-гігієнічних заходів, здійснення яких веде до економії праці.

Склад фахівців, зайнятих нормуванням праці, залежить від багатьох обставин, серед яких головна - вирішення питання: чи на підприємстві буде самостійно впроваджуватися встановлення й переглядання норм (тобто власним штатом фахівців), чи планується залучення фірм інститутів, консультантів, що спеціалізуються на нормуванні праці, до розробки, практичного застосування та перегляданню норм.

Якщо підприємство зорієнтоване на створення власної служби нормування праці, то її чисельний склад залежатиме, в деру чергу, від чисельності персоналу підприємства, розповсюдження відрядне оплачуваних робіт і бажання охопити нормуванням праці допоміжні роботи й допоміжні та обслуговуючі цехи, управлінський персонал. За наявності розвиненого технологічно-виробничого складу підприємства і досить великої чисельності персоналу доцільно мати нормувальників, шкірного з них прикріпити до одного основного чи до кількох допоміжних та обслуговуючих цехів.

З точки зору побудови управлінсько-організаційної структури, за наявності нормувальників їх слід об'єднати у складі бюро нормування праці. А за необхідності проведення поглибленого аналізу особливостей організації виробництва і функціонування живої праці на робочому місці доцільно залучати до штату фахівців з психології та фізіології праці. Розширення обсягу нормувальної роботи (наприклад, внаслідок збільшення масштабів виробництва чи його ускладнення) потребує розширення штату фахівців-нормувальників та залучення до роботи технічних виконавців середнього рівня освіти -- хронометражистів. Увішай цей персонал може скласти штат відділу нормування праці (на практиці спеціалістів з нормування та сплати праці об'єднують у такий же за назвою відділ). Відповідно до потреб виробництва на

підприємстві можуть бути створені централізована, децентралізована та змішана структури управління. Найбільш розширена змішана форма, яка поєднує переваги централізованої та децентралізованої форм управління нормуванням праці.

Ця структура складається з єдиного організаційно-методичного центру (бюро, лабораторії, відділу, у штаті яких є найбільш кваліфіковані нормувальники, а також фізіологи, психологи, хронометражисти й програмісти ПЕОМ) та цехових нормувальників (або цехових бюро у великих цехах). У Україні нині відсутні фірми, що спеціалізуються на нормуванні праці. Але розвиток ринкової інфраструктури у економіці вимагає їх створення.

Слід зазначити, що спад виробництва, зупинка окремих дільниць, цехів і підприємств, прийнята у багатьох об'єднаннях, товариствах, фірмах стратегія виживання за рахунок скорочення управлінського персоналу практично всюди призвели до закриття відділів, бюро і лабораторій нормування праці. Заразом на підприємствах використовують застарілі норми або нормують працю досвідно-статистичним методом. Тому відродження виробництва пов'язане і з відновленням саме технічного нормування.

Найбільш важливі напрями цієї діяльності такі:

- заміна якомога більшої частини досвідно-статистичних норм праці технічно обґрунтованими;

- підвищення відсотка робіт, професій, де впроваджено технічно обґрунтовані норми;

- поширення технічного нормування праці на допоміжні роботи і цехи, на працю технічних виконавців і фахівців;

- розповсюдження практики використання мікроелементного нормування праці;

- застосування на вітчизняних підприємствах укрупнених нормативів і типових, групових норм;

- застосування комп'ютерної техніки для розрахування (конструювання) проектованих норм за нормативами;

- впровадження систематичного підвищення кваліфікації персоналу відділів, бюро та лабораторій нормування праці;

- комплектування підприємств висококваліфікованими фахівцями-нормувальниками.

Таким чином, подалі вдосконалення нормування праці як важливого чинника економії живої праці тісно пов'язане з відродженням виробництва. І чим досконалішими будуть технологічні процеси, техніка, технологія й організація виробництва і праці, тим більшого зниження трудомісткості виготовлення продукції буде досягнуто. З цього випливає, що технічне нормування праці в цілому має подвійну сутність:

- з одного боку, технічне нормування праці являє собою науковий метод розрахування економних норм праці у конкретних технологічних, технічних, організаційних та санітарно-гігієнічних умовах праці на робочому місці

- з іншого боку, технічне нормування праці дозволяє виявити резерви поліпшення використання робочого годині і такі види виробничого й трудового процесів, що знижують ефективність, встановити конкретні напрями вдосконалення виробництва на основі науково-технічного прогресу, що містять резерви підвищення продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу, трудомісткості й зарплатомісткості продукції.

Це обумовлює життєвість і об'єктивну необхідність для розвитку виробництва технічного нормування праці.

Але не слід вважати технічне нормування застиглою, постійною системою, бо слідом за вдосконаленням робочих місць, форм поділу й кооперування праці, розробкою більш економних та ефективних операцій, прийомів і рухів (внаслідок удосконалення знарядь праці й технологічних процесів у цілому) продовжують розвиватись та вдосконалюватись методики створення прогресивних норм праці. Тому навряд чи варто очікувати суттєвих змін у підвалинах наукових методів нормування праці.