Оцінка кредитоспроможності позичальника

Методика АКБ “Промінвестбанк” ще більш глибоко аналізує кредитоспроможність. В деяких випадках оцінюється не просто значення коефіцієнта, а динаміка його змін по роках, що відображає сучасність підходу.

Таким чином, ми бачимо, що методики різних банків дещо відрізняються одна від одної і, більш того, використовуючи різні методики, можна отримати різні результати. Звідси виходить, що якщо в одному з банків підприємству можуть не надати кредит, то у нього ще є шанс отримати необхідну суму, звернувшись в інший банк. Оскільки, СМНВО ім. Фрунзе по різних методиках потрапляло в класи “А” і “Б”, то у підприємства не буде проблем з отриманням кредиту.

Методика АКБ “Укрсоцбанку” виявилася найбільш простою для розрахунків і містила якнайменше кількість параметрів оцінки і у результаті виявилася найбільш “лояльною”. Слід зазначити, що в ній мало уваги приділялося оцінці суб'єктивних чинників, а розрахунок в основному ґрунтувався на обчисленні коефіцієнтів.

Методика ж “Промінвестбанку”, напроти, виявилася насиченій оцінками суб'єктивних чинників, для чого в банк вимагається надавати додатково множину різних документів, що ускладнює процес надання кредиту. В розрахунках оцінюється як саме підприємство, так і його партнери (постачальники), що є логічним етапом оцінки надійності позичальника.

Методика АКБ “Мрії” займає середнє положення між двома попередніми банками. Дана методика представляє собою розрахунки середньої складності і ураховує досить різносторонні чинники.

Таким чином, отримані результати за 2006 рік свідчать про надійність СМНВО ім.. Фрунзе як позичальника, а отже, і про його стабільний фінансовий стан.

РОЗДІЛ 3

АЛЬТЕРНАТИВНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ. МОДЕЛЬ ЧЕССЕРА

У загальному випадку дискримінантні моделі оцінюють перш за все фінансовий стан підприємства, а також вірогідність його банкрутства або передкризовий стан. Економетричні моделі інтегральної оцінки фінансового стану підприємств можна широко використовувати на практиці, зокрема, для опрацювання методики оцінки кредитоспроможності позичальника, інвестиційної привабливості підприємств, їх санаційної спроможності [25].

Також існує перспектива використання таких моделей у банківському секторі при визначенні платоспроможності позичальників НБУ, а саме для прийняття рішень щодо рефінансування комерційних банків під заставу векселів та облігацій підприємств.

Із широкого спектру дискримінантних моделей оцінки фінансового стану виділимо модель Чессера. По-іншому дана модель називається як „модель нагляду за позичками Чессера”, тому саме цю дискримінантну модель розглянемо у контексті вдосконалення методів оцінки кредитоспроможності позичальника.

Використання даної моделі дозволяє здійснити прогнозування випадків невиконання клієнтом-позичальником умов кредитної угоди. При чому під „невиконанням умов кредитної угоди" у даному випадку слід розуміти не тільки непогашення кредиту, але й усі інші відхилення, які роблять його менш вигідним та ефективним для кредитора порівняно з початковими домовленостями.

Модель Чессера передбачає використання 6 факторів, опис та розрахунок яких (для СМНВО ім. Фрунзе) представлені у таблиці 3.1.

Зазначені вище фактори розраховувались за даними фінансової звітності (див. Додаток А, Б, В, Г, Д, Ж).

Таблиця 3.1

Розрахунок ймовірності порушення умов кредитної угоди СМНВО ім. Фрунзе за 2004-2006 pp.

Дискримінанта на функція даної моделі має наступні оцінки:

Y = -2,0434 -5,2400X₁ +0,0053X₂ -6,6507X₃ +4,4009X₄ -0,0791X₅ -0,1020X₆ при чому змінна Y, яка являє собою лінійну комбінацію незалежних змінних, використовується у наступній формулі для оцінки ймовірності невиконання умов угоди Z:

_, (3.1)

де е=2,71828 - число Ейлера.

Вважається, що використовуючи модель Чессера, три з кожних чотирьох досліджуваних випадків можуть бути визначені правильно.

Значення Z виражається у частках одиниці або у % та розглядається як показник вірогідності невиконання умов, передбачених кредитною угодою. При чому, чим більшим є значення F, тим вищим є показник ймовірності, який за своєю суттю відбиває чисельне значення кредитного ризику, як і у попередній розглянутій нами моделі у цьому пункті [14].

Дана модель характеризується простотою розрахунків, різностороннім вивченням діяльності підприємства, основна увага приділена вивченню структури майна підприємства, а також виявленню результатів діяльності підприємства, а особливо - грошовим коштами та швидко реалізовуваним цінним паперам, а також чистому доходу та прибутку до оподаткування.

Модель Чессера дозволяє розрахувати чисельне значення ризику невиконання кредитної угоди з боку позичальника. Перевагою даної моделі є - ранжування позичальників за рівнем показника Z:

якщо Z >= 0,5, то позичальника вважають таким, що не виконає умов кредитної угоди;

якщо Z<= 0,5, то позичальника слід віднести до групи надійних.

Звісно, необхідно зазначити, що виділення лише двох груп позичальників, у той час як вітчизняна банківська практика виділяє 5 груп, є недоліком даної моделі. Саме тому, з метою можливості використання даної моделі фінансово-кредитними установами, запроваджено групування позичальників за цією моделлю, яке б поєднало можливості дискримінантної моделі, а також вимоги банківського сектору:

- якщо Z < 0,07 - позичальник вважається не ризиковим (надійним), а його фінансовий стан та діяльність дуже добрими (клас „А”);

- якщо 0,07 <= Z < 0,25 - позичальник несе мінімальний ризик, а його фінансовий стан та діяльність оцінюється добре (клас „Б”);

- якщо 0,25 <= Z < 0,40 - позичальнику притаманний середній ризик, його фінансовий стан та діяльність є задовільним, але потребують подальшого контролю та постійного моніторингу (клас „В”);

- якщо 0,40 <= Z < 0,55 - позичальник несе високий ризик, а його фінансовий стан та діяльність вважається задовільними (клас “Г”);

- якщо Z >= 0,55 - позичальник несе повний ризик, фінансовий стан та діяльність оцінюється як незадовільні (клас „Д”) [19].

Доцільно рекомендувати укладати кредитні угоди з позичальниками класів „А” і „Б”, а також „В”, але за умови підвищення жорсткості умов кредитної угоди (підвищена відсоткова ставка, більш якісний вид гарантії).

СМНВО ім. Фрунзе в обох випадках відноситься до класу ризикових, а його стан вважається задовільним в 2004 році та незадовільним в 2005 році. Але проаналізувавши показники за 2006 рік бачимо, що позичальник відноситься до класу надійних, несе мінімальний ризик та має добрий фінансовий стан.

ВИСНОВКИ

В курсовій роботі дослідили достатньо теоретичних і практичних аспектів оцінки кредитоспроможності позичальника, згідно яких можемо зробити наступні висновки.

З кожним роком кількість банківських позичок зростає, тому що кредит є одним із способів покращення діяльності підприємства та виходу з кризового становища. Щоб забезпечити якісний процес надання кредиту необхідно правильно оцінити кредитоспроможність позичальника, так як це необхідно, як для кредитора так і для позичальника.

Врахувавши всі труднощі визначення та аргументи, щодо поняття “кредитоспроможності”, зазначили, що кредитоспроможність - це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності.

Існує багато методик оцінки кредитоспроможності, які базуються в більшості випадків на показниках фінансового стану позичальника, згідно яких аналізується майновий стан, ліквідність, платоспроможність (фінансова стійкість), ділова активність та рентабельність підприємства.

Таким чином, в першому розділі розглянули роль, значення, цілі, методи і задачі кредитоспроможності, показники, які характеризують фінансовий стан підприємства; зарубіжний досвід оцінки кредитоспроможності позичальників.

Другий розділ - розрахункова частина. В ній розглядається аналіз всіх фінансових показників та кредитоспроможності позичальника на прикладі підприємства СМНВО ім. Фрунзе.

В аналізі були розраховані показники статистичної кредитоспроможності за період 2004-2006 роки. За цими показниками можна побачити, що становище підприємства в порівнянні з попередніми роками покращилось.

Після проведення повного та детального аналізу фінансово-економічної діяльності СМНВО ім. Фрунзе, можна сказати, що за останні роки підприємство постійно нарощує обсяги випуску продукції та валового доходу, розширює номенклатуру виготовлюваного обладнання.

Оцінивши СМНВО ім. Фрунзе за різними методиками українських банків, ми побачили, що дане підприємство було віднесено до позичальників класу “Б” та “В” і свідчать про надійність СМНВО ім.. Фрунзе як позичальника, а отже, і про його стабільний фінансовий стан.

У третьому розділі розглянули шляхи вдосконалення кредитоспроможності підприємства - модель Чессера. За своєю методикою вона є унікальною, з точки зору достовірності результатів та швидкості їх обробки. Звичайно існує безліч інших методик, які, як і проаналізовані в курсовій роботі, мають як переваги так і недоліки.

Але, як показує досвід зарубіжних банків та наших вітчизняних економістів, які займаються проблемою оцінки кредитоспроможності позичальника, зокрема братів Галасюків, Мельник Г.Г. та Лабецької, що для комплексного аналізу кредитоспроможності недостатньо лише розрахувати показники, а необхідно їх зважити на галузеву приналежність, врахувати конкурентний аналіз та застосовувати сучасні методики з використанням економіко-математичних методів.

Таким чином, проблема повернення кредитів все рівно в якісь мірі буде присутньою в діяльності банків, тому необхідно продовжувати дослідження проблеми кредитоспроможності позичальника, враховуючи як економічну ситуацію в Україні, так і зарубіжні досягнення у вирішені даної актуальної проблеми сьогодення.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121 - ІІІ

2. Положення Національного банку України “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” від 6.07.2000 р. № 279.

3. Берегова Г.І., Лабецька Л.М. Методи аналізу кредитного ризику та побудова моделі оцінки кредитоспроможності позичальника // Регіональна економіка (укр.).- 2005.-№ 4.

4. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. - К.: Т-во “Знання”, 2000.

5. Галасюк В.В., Галасюк В.В. Оцінка кредитоспроможності позичальників: що оцінюємо? //Вісник НБУ.-2001.-№5.

6. Галасюк В., Галасюк В.В. SGMCA -спрощений метод оцінки кредитоспроможності компаній на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку // Вісник Національного банку України (укр.).- 2006.- № 10.

7. Галасюк В.В. Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник Національного банку України.- 2001.- № 9.

8. Галасюк В.В., Галасюк В.В. Методика оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник Національного банку України. - 2002.- № 2.

9. Герасимова Е.Б. Комплексный анализ кредитоспособности заемщика // Финансы и кредит (рус.).- 2005.- № 4.

10. Ильясов С.М. Об оценке кредитоспособности банковского заемщика // Деньги и кредит (рус.).- 2005.- № 9.

11. Калачиков О.В., Крупко Т.В. Автоматизація процесу оцінки кредитоспроможності підприємства // Фінанси України. - 2003.- № 5.

12. Ковальов П.П. Кредитний рейтинг клієнта я к один з основних методів оцінки кредитоспроможності позичальника // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004.- № 12.

13. Ковалев П.П. Перспективы развития кредитного скоринга в Украине // Банковская практика за рубежом (рус.).- 2005.- № 3.

14. Кучер С.Л. Сучасні методи оцінки кредитоспроможності позичальника // Формування ринкових відносин в Україні. - 2003.- № 2.

15. Ли О.В. Об оценке кредитоспособности заемщиков (российский и зарубежный опыт) // Деньги и кредит. - 2005.- № 2.

16. Литвин В.Г., Попова Т.Н. Оценка рисков кредитования с исполизованием метода анализа иерархий // Банковское дело (рус.).- 2005.- № 12.

17. Науменкова С.В. Оцінка впливу галузевої приналежності на рівень перспективної платоспроможності позичальника // Вісник Національного банку України. - 2005.- № 7.

18. Неволина Е.В. Об оценке кредитоспособности заемщиков // Деньги и кредит. - 2002.- № 10.

19. Нужна І.О. Оцінка кредитоспроможності позичальника банку - конкурентний аналіз // Регіональна економіка .- 2005.- № 2.

20. Нужна І.О. Особливості аналізу показників ліквідності під час вивчення кредитоспроможності позичальників комерційних банків // Регіональна економіка.- 2002.- № 3.

21. Полозова А. Методы оценки кредитоспособности заемщика // Финансовый бизнес (рус.).- 2006.- № 3.- C.22-28

22. Потійко Ю.А. Аналіз кредитоспроможності підприємств в умовах ринкових відносин // Фінанси України. - 2001.- № 1.

23. Предтеченский А.Н. Коэффициентный анализ в системе кредитных рейтингов заемщиков банка // Банковское дело (рус.).- 2005.- № 5.

24. Прохно Ю.П., Лунева Ю.В. Проблемы оценки кредитоспособности корпоративных заемщиков коммерческих банков // Финансы и кредит. - 2004.- № 5.

25. Скорба О.А. Оцінка кредитоспроможності позичальника // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 14: Збірник наукових праць: Наукове видання. - Суми: УАБС НБУ, 2005.- 267 c.

26. Тен В.В. Проблемы анализа кредитоспособности заемщиков // Банковское дело (рус.).- 2006.- № 3.

27. Табачук Г.П. Методологія визначення кредитоспроможності суб`єктів господарювання // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 4: Збірник наукових праць: Наукове видання. - Суми: Ініціатива, 2000.

28. Тиводар Т.М. Методика комплексної оцінки кредитоспроможності позичальника при наданні товарних кредитів // Економіка. Фінанси. Право - 2005.- № 5.

29. Філімоненко О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. - 360с.

30. Фінанси підприємств: підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф.. А.М. Поддєрьогін - 4-те вид., перероб. тп доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 571с.

31. Шевченко Р.І. Кредитування і контроль: Навчально-методичний посібник: Навчальне видання.- К.: КНЕУ, 2002.- 183 c.

32. Чайковський Я.І. Напрямки вдосконалення аналізу кредитоспроможності позичальника комерційного банку // Банківська справа. - 2000.- № 5.

33. http://www.istock.com.ua

34. http://www.galasyuk.com

35. http://www.rada.gov.ua