Достатньо довгий час праці з фінансового аналізу, які публікується на Заході, обмежувалися описом техніки аналізу, яка використовується в одній чи іншій країні.

Нажаль, незважаючи на співробітництво, системи обліку та звітної інформації тоді відрізнялися в країнах до того, що техніка фінансового аналізу звітності о доходах, який використовується у Великобританії, дуже відрізнялась від тієї, яка застосовувалась у Франції чи Німеччині.

У такому випадку, можна лі віддавати перевагу окремим видам навчання, які зв'язані з якоюсь однією країною. Чи не краще збагатити знання, познайомившись із різними методами аналізу, які знаходять застосування в різних країнах?

У даній роботі я спробувала це зробити, використавши досвід двух країн, де техніка фінансового аналізу дуже розвинута і при цьому має багато відмінностей, - США і Франції.

Однією з переваг використання досвіду у тому, що він показує можливість вирішення однієї й тієї ж проблеми, який прявляється у різноманітних формах підходу до неї, або різних варіантів її вирішення. Аналізуючи міжнародний досвід, я намагалась показати як його переваги, так і його недоліки.

Одним із традиційних напрямків аналізу основних фондів є аналіз основного капіталу.

Основний капітал - станки, машинне устаткування, тобто все, що використовується довгий період часу і переносить свою вартість на вартість продукції у вигляді амортизаційних відрахувань.

Традиційний підхід до визначення ступеню зношення основного капіталу полягає в співвідношенні суми зношення (ЗН) до початкової вартості основного капіталу (П_в).

Але при цьому треба враховувати додаткові елементи, які можуть впливати на загальну картину. Це можливі зміни способів зношення, відсутність переоцінок балансу, періодичність оновлення основного капіталу.

Інший підхід полягає в оцінюванні ступеню оновлення знаряддя виробництва шляхом співвідношення суми їх закупівель за визначений період до вартості основного капіталу у кінці періоду.

Часом, при аналізі основного капіталу можуть виникати деякі проблеми. Перша проблема виникає із-за того, що немає регулярної і систематичної переоцінки балансів, вартість основного капіталу не дуже точно відображається у балансі. Інша проблема полягає у тому, що порівнюючи обсяги основного капіталу в часі, треба оцінювати основний капітал у очікуваних цінах. Використання спів вимірюваних цін також не завжди вирішує проблему, тому що в результаті технічного прогресу устаткування оновлюється. Отже, треба врахувати й цей момент для розробки системи оцінювання в базових цінах.

Треба також співвіднести обсяг основного капіталу, який використовується у виробництві, з середньою чисельністю і розрахувати показник кількості устаткування, який припадає на одного працівника, тобто показник технічної будови капіталу.

Одна із проблем, яка виникає при аналізі і контролі керування, полягає в тому, щоб визначити по первісній або остаточній вартості повинен враховуватися основний капітал, коли мова йде про оцінку результатів діяльності підприємства.

Прискорення технічного прогресу змушує підприємство скоріше оновлювати основний капітал в умовах нових технологій. Отже, оцінка технологічного рівня засобів виробництва є першорядним завданням будь-якого економічного аналізу підприємства, який не повинен абстрагуватись від сукупності умов дії глобальної стратегії підприємства. Мова йде не про те, щоб застосовувати скрізь одну методику і наслідувати необхідність досягнення найвищого рівня роботи машин і устаткування, а, навпаки, широко визнаним є факт існування взаємозв'язку між характером виробленої продукції, технологій, які використовуються при цьому і формою організації виробництва.

Оцінка технологічного рівня засобів виробництва підприємства повинна проводитись з урахуванням взаємозв'язків з іншими елементами аналізу як самої продукції, так і з умовами виробництва. Але визначення технічного рівня не є кінцівкою аналізу, важливо також оцінити рівень складності устаткування і ризика, який зв'язаний з його експлуатацією. Цікавість також викликає рівень інтеграції обладнання в той мірі, в якій вона відіграє роль у керуванні продукцією і аваріями (зупинками виробництва).

Технічний рівень машин і обладнання оцінюється по таким показникам:

- машини ручного керування;

- прості машини частково механізовані;

- прості машини повністю механізовані;

- машини частково механізовані;

- машини повністю автоматизовані;

- машини автоматизовані з програмованими системами;

- гнучкі, автоматизовані машини з програмованими системами.

Процес удосконалення обладнання, який проводиться без відповідного аналізу, створює складності для підприємства: чим більш складним є обладнання (у технологічному відношенні), тим вища можливість аварії.

Ідеалом для підприємства є просте і міцне обладнання, яке буде відповідати технічним вимогам доби, обумовлені конкуренцією. При умовах рівного задовільнення споживача більш “виробничим" буде саме просте обладнання. Але, такого роду оцінка ступеню “простоти" обладнання може бути виконана лише спеціалістами.

Гнучкість - одне із самих ключових понять технологій виробництва. Нові умови продажу змушують підприємства частіше змінювати характеристики виробленої продукції, а також виробляти обмежену кількість додаткової продукції. Таким чином, якщо споживання ринку приводить до гнучкого обладнання, то треба визначити, маються лі всі необхідні компоненти цієї гнучкої системи.

Гнучкість обладнання можна визначити за такими критеріями:

- ступінь полівалентності обладнання;

По виду обладнання можна визначити, чи призначено воно для виконання одного завдання, або програмується на вирішення багатьох задач.

- часу переходу;

Полівалентність машин передбачає, що можливо швидко переходити від однієї операції до іншої, і що час переходу скорочений до мінімуму.

- сегментації обладнання;

Цей критерій складає важливий засіб гнучкості обладнання: замість того, щоб мати лише одне гнучке обладнання, яке виробляє декілька видів продукції, краще мати декілька виробничих ліній, які відповідають кожному виду продукції; і не тільки тому, що весь процес буде менш дорогим і більш надійним, але краще буде його гнучкість, тобто обладнання буде ліпше підходити до обсягів партій, які замовляються по кожному виду продукції. Окрім цього, у випадку, якщо відпадає необхідність виробництва якогось виду продукції, то відповідна лінія може бути зупинена, а персонал перейде на інший процес і вид діяльності.

- наявності резервного обладнання;

У випадку необхідності миттєвого заказу або поломки однієї з ліній наявність резервного обладнання являє особливу цікавість. Для того, щоб зміст цієї лінії був би не дуже дорогим, можна припустити, що це обладнання повністю зношене і не займає багато місця. Таким чином, наявність такого обладнання не представляє собою неспроможності підприємства повністю використовувати свої виробничі можливості, а являє собою доказ його можливості забезпечити більш високу гнучкість виробництва по середній вартості.

- ступеню різнопрофільності персоналу.

Окрім якості підготовка за різними напрямками персоналу є важливим елементом гнучкості. Саме при цій умові можна замінити одну лінію на іншу, скоріше пристосувати обладнання, замінити будь-якого працівника.

3.4 Автоматизація аналізу основних фондів