Підсумовуючи вищесказане можемо стверджувати, що оборотні активи підприємством використовуються неефективно протягом трьох останніх років.

3. Напрями вдосконалення організації оборотних засобів та підвищення ефективності їх використання

3.1 Прогнозування потреби в оборотному капіталі та джерела його формування

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.
Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать: умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності; організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції; умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію. За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

Значення нормування оборотних коштів полягає у наступному.

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.
Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період - рік (як правило), півріччя, квартал.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотній коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Нижче в таблиці наведені ризики для підприємства, що пов'язані з нестачею або надлишком оборотних засобів.

Таблиця 3.1. Негативні наслідки для підприємства, пов'язані з нестачею або надлишком оборотних засобів

Негативні наслідки, пов'язані із нестачею оборотних засобів	Негативні наслідки, пов'язані із надлишком оборотних засобів
Затримки в постачанні сировиною та матеріалами і як наслідок збільшення тривалості виробничого циклу і зростання витрат	Запаси можуть зіпсуватися фізично або морально застаріти
Зниження об'ємів продажу із-за недостатніх запасів готової продукції	Зростання витрат на зберігання надлишків запасів
Додаткові витрати на вирішення питань фінансування	Боржники можуть відмовитися платити або збанкрутувати
	Банки, в яких зберігаються грошові засоби, можуть збанкрутувати
	Більш високий об'єм товарно-матеріальних запасів і готової продукції збільшує податок на майно
	Інфляція може значно зменшити реальну вартість дебіторської заборгованості та грошових засобів

Підприємству необхідно періодично оцінювати свої потреби в оборотних засобах і намагатися утримувати їх на мінімально необхідному рівні.

Серед великої кількості методичних підходів до визначення потреби в оборотних засобах ми зупинилися на наступному. Розрахунок потреби в оборотних засобах нашого підприємства наведений в таблиці 3.2.

Аналізуючи дані таблиці 3.2. ми бачимо, що на даному підприємстві значні обсяги заборгованості, як дебіторської так і кредиторської, що становлять 2907,3 тис. грн. та 8921,8 тис. грн. відповідно. Як випливає із даних на підприємстві спостерігається стійка нестача оборотних активів протягом всього періоду, що аналізується. Так наявність оборотних активів на кінець звітного періоду становить 3690 тис. грн., а загальна потреба 13014,7 тис. грн., відповідно розрив в оборотному циклі 9324,7 тис. грн. Звідси слідує що даному підприємству недостатньо власних коштів для покриття розриву в оборотному циклі, і йому необхідно залучати кошти ззовні.

Таблиця 3.2. Розрахунок потреби у власному оборотному капіталі

Показники	Сума, грн.
Середня величина авансів, виданих постачальників (до 12 місяців)	-
Середня величина виробничих запасів	230,4
Середні залишки незавершеного виробництва	-
Середні залишки готової продукції	74,3
Середня величина дебіторської заборгованості, крім авансів виданих	2907,3
Прибуток до оподаткування	-1762
Рентабельність продажів	-30,3
Середня величина дебіторської заборгованості, за мінусом частки, що припадає на прибуток від реалізації	3788,2
Разом середня величина вкладеного в поточні активи капіталу	4092,9
Середні залишки кредиторської заборгованості	8921,8
Потреба у власних оборотних коштах	13014,7
Фактична наявність власних оборотних активів на кінець року	3690
Розрив в оборотному циклі	9324,7
Частка позикового оборотного капіталу, %	71,6
Фактична рентабельність оборотних активів	-47,7

Отже для забезпечення повного виробничого циклу підприємство повинно задіяти більше 70% позикових коштів. Це негативно вплине на його фінансову безпеку і, зважаючи на його складне становище, наблизить до критичної межі тобто банкрутство.

Сьогодні при формуванні оборотних активів важливе місце має саме залучений капітал. На рівні із звичайною необхідністю з'являються нові фактори, що ще більше підштовхують до використання банківського кредиту. Одним із факторів є інфляція. Вплив інфляції на оборотні активи є багатогранним. Прямий вплив характеризується знеціненням оборотних активів за час їх кругообігу, після чого підприємство фактично не отримує вкладену суму оборотних активів у складі виручки від продажу продукції. Опосередкований вплив характеризується уповільненням швидкості руху оборотних активів через платіжну кризу, у багатьох випадках обумовленою інфляцією. До інших причин виникнення такої ситуації належить зниження продуктивності праці, неефективність виробництва, невміння окремих керівників пристосовуватися до нових умов: шукати нові підходи, змінювати товарний асортимент, зменшувати матеріало - та енергоємність виробництва.

Тому виникає питання використання кредиту як джерела оборотних активів. З одного боку, без використання в обігу кредитних ресурсів в умовах дефіциту власних активів підприємству необхідно скорочувати або повністю зупинити виробництво, що несе із собою фінансові труднощі, які можуть призвести до банкрутства. З іншого боку, використання кредиту веде до більшої залежності підприємства від кредитних ресурсів, оскільки нараховуються відсотки.

Отже підприємство, що використовує кредит, може підвищити або знизити рентабельність власних оборотних коштів у залежності від співвідношення власних і позикових джерел, а також від розміру процентної ставки за кредит.

У західній фінансовій практиці ефект підвищення рентабельності власних коштів у зв'язку з використанням кредиту називається ефектом фінансового важеля (левериджу), що виражається наступною формулою:

ЕФВ = (РОБ - СП)* ПК / ВК, (3.1)

де ЕФВ - ефективність фінансового важеля;

РОБ - загальна рентабельність оборотних коштів;

СП - середня процентна ставка за кредит;

ПК - позикові кошти;

ВК - власні кошти.

У дужках формули - диференціала, що дорівнює різниці між рівнем загальної рентабельності оборотних коштів і середньої процентної ставки за кредит. Негативне значення даного показника буде свідчити про неефективність даної фінансової операції. Співвідношення позикових і власних (плече важеля) характеризує ступінь всього впливу на рентабельність оборотного капіталу.

Розмір суми, що погашається визначається за формулою:

S = Р (1+ ni / 365*100), (3.2)

де Р - сума кредиту;

n - термін кредиту, днів;

i - процентна ставка.

Результат діяльності підприємства, що виступає у виді прибутку, утворюється завдяки використанню як власних, так і позикових коштів. Створений за рахунок позикових коштів прибуток, за мінусом відсотків за кредит, прирощується до прибутку, створеного за рахунок власних оборотних коштів, тим самим підвищують рентабельність останніх.

При умові оподаткування прибутку результати розрахунків заміняться, адже оподаткування знижує як рівень загальної рентабельності, так і ефект фінансового важеля. Зважаючи на це, формула ефекту фінансового важеля прийме дещо інший вигляд:

ЕФВ = (РОБ - СП)* ПК / ВК * (СОП -100)/100, (3.3)

де СОП - ставка податку на прибуток.

В зв'язку з тим, що ДП ДАК «Хліб Україна» Роменський КХП являється глибоко збитковим підприємством, розрахунок ефективності використання позикових коштів ми можемо зробити на базі фінансової звітності ДП «Охтирського КХП» Держкомрезерву України (таблиця 3.3).

Дані таблиці свідчать про те що використання короткострокового кредиту підвищує рентабельність оборотних засобів на 25,2% і тепер її рівень буде становити 56,7%. Співвідношення залучених і власних засобів складає 1,2. Значить на 1 грн. власних коштів підприємство планує отримати 1,2 грн. залучених.

Таким чином, використання залучених засобів в указаній межі економічно доцільно, і на ефективність цієї операції робить вплив різниця між рентабельністю оборотних засобів і ставкою процента за кредит, а також співвідношення власних і позикових коштів, яке відіграє роль фінансового важеля.

Одержані результати говорять про те, що із збільшенням частки залучених коштів буде зростати ефект фінансового левериджу. Так аналізованому, при співвідношенні залучених і власних оборотних засобів 1,2 ефект фінансового важеля підвищить останніх з 31,5 до 56,7%.

Таблиця 3.3. Ефективність використання короткострокового кредиту

Показники	Рівень показника
	Фактично	Прогноз
Фактична наявність власних оборотних активів на кінець року тис. грн.	6347	5412
Сума короткострокового кредиту тис. грн.	9143	6368
Загальна сума власних і позикових оборотних коштів, тис. грн.	15490	11485
Сума прибутку до оподаткування, тис. грн.	956,3	2976
Загальна рентабельність оборотних фондів, %	5,1	25,9
Процентна ставка банку, %	20	20
Термін використання кредиту, днів	365	365
Прибуток власних оборотних коштів, грн.	391,9	1157,1
Сума, що погашається, грн.	10971,6	7641,6
Сума відсотка за кредит, грн.	1828,6	1273,6
Прибуток від позикових коштів, грн.	-1264,2	545,3
Рентабельність позикових коштів, %	-13,8	8,6
Фактична рентабельність власних оборотних фондів, %	26,1	31,5
Співвідношення позикових і власних засобів	1,4	1,2
Ефективність фінансового важеля, %	5,04	25,2
Чиста рентабельність власних оборотних фондів	31,14	56,7
Ефективність фінансового важеля з урахуванням оподаткування, %	3,78	18,9
Чиста рентабельність власних оборотних фондів з урахуванням оподаткування	57,24	88,2

Проте прогнози на більш високу рентабельність оборотних коштів при використанні позикових засобів слід погоджувати з максимально жорстким підходом до вибору проектів, що фінансуються за рахунок кредитів. Перевага повинна віддаватися тим варіантам, що забезпечують економічну рентабельність вище середньої ціни на позичковий капітал. Крім того, росту рентабельності буде сприяти віднесення частини відсотків за кредит на собівартість і відповідне зменшення оподаткованого прибутку. Тому, якщо підприємство використовує і власні і позикові кошти, то при оцінці вигідності запозичення кредиту йому варто враховувати ефекти фінансового важеля, співвідносячи його вплив зі ступенем ризику, тому що тільки розумний і виправданий ризик дозволить забезпечити ефективне використання позикового капіталу.

3.2 Шляхи підвищення використання оборотних засобів на ДП ДАК «Хліб Україна» Роменському КХП

Оборотний капітал - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку. У поліпшенні використання оборотних засобів в цілому важливу роль відіграє співвідношення оборотних фондів і фондів обігу. У складі оборотних засобів необхідно підвищувати питому вагу оборотних фондів, бо саме забезпеченість ними згідно обґрунтованих потреб дозволяє збільшити обсяг виробництва.

Прискорення обертання оборотних активів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами: від швидкості обертання активів залежить розмір річного обороту, бо підприємство, що має невеликий обсяг оборотних коштів, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю обертання; з оборотністю пов'язана відносна величина витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції; прискорення обороту на тій чи іншій стадії кругообігу коштів змушує прискорити оборот на інших стадіях.

Особливістю руху авансованих оборотних засобів є те, що не всі вони здійснюють повний кругообіг, оскільки певна частина готової продукції не реалізовується, а спрямовується на відновлення і поповнення виробничих запасів з метою подальшого використання в наступному циклі виробництва. Тому стає очевидним, що загальна швидкість руху авансованих засобів є прямо пропорційною швидкості їх руху на окремих стадіях. Іншими словами, чим менше часу ці засоби знаходяться в кожній із стадій їх послідовного руху, тим менше часу потрібно для повного кругообігу оборотного капіталу, і навпаки. Затримка авансованих оборотних засобів на певній стадії неминуче призводить до уповільнення кругообігу, порушує послідовність просування коштів і, як наслідок, погіршуються умови відтворення, що негативно позначається на кінцевих результатах виробництва.

Одним з ключових факторів підвищення ефективності використання оборотних засобів є прискорення обігу коштів. У промисловості повний обіг коштів включає в себе такі структурні складові: час виробництва (час перебування предметів праці у запасах і часу процесу виробництва); час обігу (період перебування обігових коштів у запасах готової продукції на складах, на банківських рахунках і в касі, період зв'язування обігових коштів у дебіторській заборгованості); період перебування обігових коштів у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності підприємства (період зв'язування коштів у запасах товарів, придбаних для подальшої реалізації, період перебування коштів у короткострокових фінансових вкладень, період перебування коштів в інших активах). Таким чином, повний обіг може бути поданий як сума всіх розглянутих структурних складових.

Зміна вказаних структурних складових тривалості повного обігу призводять до появи різних виробничо-господарських ситуацій. У результаті проведеної в процесі дослідження класифікації варіантів змін структурних складових тривалості повного обігу оборотних коштів одержано такі типові ситуації.

Ситуація 1. Збільшується тривалість всіх структурних складових часу обігу, тобто зростає час виробництва, обігу і перебування обігових коштів у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності. Ефективність використання оборотних коштів знижується. Слід особливо зазначити, що подібна ситуація є критичною і вимагає невідкладних заходів з стабілізації виробництва та його матеріально-технічного забезпечення, а також з нормалізації процесів надходження платежів за реалізовані товари та послуги.

Ситуація 2. Час виробництва, перебування коштів у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності, зростає, а час обігу зменшується. Проте, сума негативних змін часу виробництва і перебування коштів у сферах, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності, перевищує позитивний ефект, що досягається у сфері обігу. В підсумку скорочується кількість обігів, зменшується віддача від кожної вкладеної у виробництво продукції гривні. Як і в попередньому випадку, ця ситуація має негативні економічні наслідки.

Ситуація 3. Час виробництва збільшується, час перебування обігових коштів у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності, скорочується, час обігу зростає. Погіршення часових параметрів відтворювального циклу на стадії безпосередньо виконання виробничих процесів виготовлення виробів, а також у сфері обігу перекриває досягнуті і позитивні зміни часу перебування обігових коштів у сферах, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності. У результаті тривалість повного обігу зростає, кількість обігів скорочується, і ефективність використання обігових коштів на підприємств знижується.

Ситуація 4. Час виробництва зростає, час перебування коштів у сферах виробництва і обігу, непов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності, а також час обігу зменшується. Проте збільшення часу виробництва істотно перевищує ці позитивні зміни. Для даної ситуації характерними є зниження ефективності використання обігових коштів безпосередньо у сфері виробництва.

Ситуація 5. Час виробництва зменшується, час перебування коштів у сферах, непов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності, а також час обігу зростає. При цьому скорочення часу виробництв є меншим, ніж сукупне збільшення часу обігу і перебування обігових коштів у сферах, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності. Таким чином ефективність використання оборотних коштів знижується, а повна тривалість їх обігу зростає.

Ситуація 6. Скорочуються всі складові повного обігу: час виробництва, час зв'язування обігових коштів у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності, і час обігу. Ефективність використання коштів зростає. Ця ситуація є найбільш перспективною з точки зору «здатності підприємства виживати» в умовах діяння ринкових відносин.

Ситуація 7. Час виробництва і перебування обігових коштів у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності, знижується, а час обігу зростає. При цьому негативні зміни часу обігу нівелюються позитивним змінами двох інших структурних складових періоду повного обігу. Отже, за такої ситуації за рахунок поліпшення використання обігових коштів у виробничій сфері, а також ефективності їх використання у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності підприємства, досягається зростання кількості обігів.

Ситуація 8. Час виробництва зріс, а час обігу і перебування коштів у сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності підприємства скоротився. Проте, негативні зміни часу виробництва перекриваються позитивним, досягнутими у результаті прискорення обігу у сфері обігу і в сферах виробництва і обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності. Таким чином, у результаті сукупного впливу досягнутих змін даних складових тривалості повного обігу зменшується, що за інших умов веде до підвищення ефективності виробництва.

Аналогічні позитивні характеристики тенденцій розвитку господарських структур можуть бути одержані і при виникненні ситуацій, близьких до описаної, коли тривалість однієї чи двох структурних складових залишається постійною при скорочені решти.

На основі описання типових ситуацій та інформації про зміни кожної з структурних складових тривалості обігу можна розробити заходи для ДП ДАК «Хліб Україна» Роменського КХП спрямовані на покращення ефективності використання оборотних засобів:

- скорочення середньої тривалості процесу виробництва може бути досягнуто за рахунок удосконалення його організації і оперативно-виробничого планування, усунення невиробничих затрат і втрат робочого часу, запровадження нової прогресивної техніки і технології, скорочення затрат малопродуктивної ручної праці, зменшення часу перебування деталей у цехових і міжцехових заділах;

- скорочення часу зберігання сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів тощо у виробничих запасах може бути досягнуте за рахунок удосконалення організації і планування матеріально-технічного постачання; визначення прогресивних норм витрачання сировини, матеріалів, встановлення і підтримки оптимальних розмірів виробничих запасів; зниження наднормативних обсягів виробничих запасів;

- скорочення часу обігу може бути досягнуте в результаті зменшення складських запасів готової продукції; скорочення часу перебування коштів у дебіторській заборгованості й у грошовій формі;

- відсутність управління оборотним капіталом на підприємстві призводить до розбалансованої діяльності, що спричиняє виникнення ризикових ситуацій. Шляхом виходу підприємства із кризового та неплатоспроможного стану могло б стати планування (нормування) оборотних коштів. Важливим при цьому підході може бути планування оборотних коштів за двома напрямами - розміщенням і джерелами фінансування; планування загальної потреби в оборотних коштах; узагальнення методів розрахунку потреби в оборотних коштах із подальшою деталізацією, використанням норм і нормативів;

- серед заходів для підвищення ефективності використання оборотних коштів щільне місце належить оптимізації виробничих запасів на підприємствах, особливо з матеріаломістким виробництвом;

- якщо підприємство має велику дебіторську заборгованість, то для цього найголовнішим засобом підвищення ефективності використання оборотних коштів має стати політика управління дебіторською заборгованістю. Вона є частиною загальної політики управління оборотними активами підприємства, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції;

- за умови платіжної кризи обігові кошти, вкладені у виготовлення і збут продукції не встигають повернутися із сфер обігу у сферу виробництва до початку запуску у виробництво нових виробів. Отже, безперервність виробничих процесів порушується, що призводить до збільшення часу виробництва. При дефіциті власних обігових коштів підприємства змушені звертатися до кредитних організацій за позиковими коштами, які надають під високі проценти. У подібних ситуація використання кредитних ресурсів для підтримки виробництва у нормальному режимі функціонування пов'язане з високим рівнем підприємницького ризику;

- порушення оптимальних пропорцій між часом перебування оборотних коштів у сферах виробництва і обігу є одночасно і наслідком загального дефіциту коштів у господарських структурах, гальмує нагромадження власних інвестиційних ресурсів у промисловості, ускладнює вихід суб'єктів підприємництва усіх форм власності на вітчизняний і зарубіжний ринки;

- тенденції скорочення питомої ваги часу виробництва і збільшення часу обігу в загальній тривалості обігу можуть призвести до значного зниження економічної ефективності інвестицій, спрямованих на запровадження у виробництво нової техніки і прогресивних технологій. Запровадження досягнень НТП у виробництво має привести до зниження затрат матеріальних і енергетичних ресурсів і скорочення часу процесу виробництва. При незмінному рівні значень усіх інших структурних лементів повного обігу це може спричинити скорочення його тривалості. Позитивний ефект від інвестицій у нове устаткування і прогресивні технології буде тим вищим, чим більше скорочення часу виробництва досягнуте і чим вищою є його питома вага у загальній тривалості повного обігу.

Також в процесі аналізу показників ефективності використання оборотних засобів підприємства важливим є визначення, за рахунок яких факторів сформувався той чи інший показник. Закономірним є наявність різноманітних шляхів прискорення оборотності оборотних засобів, які залежать від рівня організації виробництва на підприємстві. Вважаємо за доцільне шукати такі шляхи на кожній із стадій кругообігу оборотних активів. Отже, напрями вдосконалення використання оборотних засобів можна виділити в три підгрупи, що представляють:

1) передвиробничу стадію;

2) виробничу стадію (незавершене виробництво);

3) реалізаційну стадію.

Саме за такими стадіями ми пропонуємо напрямки підвищення оборотності оборотних засобів (табл. 3.4)

Таблиця 3.4. Напрямки прискорення оборотності оборотних засобів

№	Передвиробнича стадія	Виробнича стадія	Реалізаційна стадія.
1	прискорення і здешевлення перевезень;	упровадження потокових (зокрема, конвеєрних) методів обробки;	економічно обґрунтований вибір сировини
2	поліпшення організації складського господарства на основі його механізації й автоматизації;	зменшення тривалості міжопераційних періодів за рахунок ретельної підготовки виробництва, останнє передбачає зменшення перебоїв і забезпечення ритмічної роботи підприємств;	підвищення коефіцієнта використання матеріалів;
3	застосування більш точного нормування витрат матеріалів;	застосування автоматичного устаткування, верстатів із числовим програмним управлінням, гнучких виробничих систем;	комплексне використання сировини і відходів виробництва;
4	скорочення невиробничих затрат матеріалів;	підвищення змінності виробництва	підвищення якості сировини, матеріалів і готової продукції
5	заміна дорогих матеріалів більш дешевими, тобто здешевлення матеріалів	покращення системи постачання та збуту	удосконалення конструкцій виробів

Пошук шляхів прискорення оборотності оборотних засобів за стадіями кругообігу оборотних засобів є оперативним та найефективнішим. Значна частина зазначених напрямів нерозривно пов'язана з науково-технічним прогресом. На цей час створюються і впроваджуються виробництво принципово нові засоби праці і технологічні процеси, які забезпечують можливість виготовлення продукції з меншими питомими витратами живої праці, сировини, матеріалів і енергії; полегшують і прискорюють перебудову всього процесу виробництва на основі системи машин та устаткування, що створена на принципах автоматизації і безперервності процесів при широкому використанні електроніки. Усе більш вагомого значення набуває створення складних автоматизованих комплексів на базі ЕОМ, впровадження автоматично переналагоджувальних модулів і гнучких виробничих систем.

Важливим завданням для керівництва є визначення резервів збільшення показників оборотності та ліквідності оборотних засобів і розроблення певних заходів щодо їх мобілізації.

Під резервами збільшення ліквідності та оборотності розуміють кількісно вимірювані можливості їх збільшення шляхом застосування таких чинників: зростання чистого доходу від реалізації продукції (зростання оборотності); зменшення поточної заборгованості (зростання ліквідності оборотних активів); забезпечення оптимальної структури оборотних засобів (зростання оборотності та ліквідності оборотних засобів.

Важливим напрямком покращення використання оборотних засобів є раціональні витрати матеріальних ресурсів, зниження матеріаломісткості продукції. Це досягається різноманітними методами, головні з них: економічне обґрунтування вибору сировини, підвищення коефіцієнта використання матеріалів, комплексне використання сировини і відходів виробництва, підвищення якості сировини матеріалів і готової продукції, вдосконалення конструкції виробів, діючих технологічних процесів і впровадження нової прогресивної технології; соціально-економічні методи покращення використання матеріальних ресурсів, до яких належать: вдосконалення нормування і обліку витрат матеріальних ресурсів, матеріального стимулювання, розвиток творчої ініціативи.

4. Вдосконалення фінансової діяльності підприємства на основі інформаційних технологій

Нова економічна ситуація ставить перед підприємствами ряд задач, щодо його розвитку та функціонування. Зокрема потребують уваги такі: підвищення конкурентної боротьби; необхідність випускати продукцію відповідно до поточних замовлень покупців, а не з довгостроковими перспективними планами; необхідність оперативного прийняття рішень у складній економічній ситуації; зміцнення зв'язків між постачальниками, виробниками і покупцями. У конкурентній боротьбі перемагає тільки той, хто швидше за інших реагує на зміни в бізнесі і приймає більш вірні рішення. Саме інформаційні технології допомагають керівникам промислових підприємств у вирішенні цих складних задач. Країни ринкової економіки мають великий досвід створення і розвитку інформаційних технологій для промислових підприємств. Одним з найбільш поширених методів керування виробництвом і дистрибуцією в світовій практиці є стандарт MRP 11 (Manufacturing Resource Planning) - планування ресурсів виробництва, який розроблено в США і підтримується Американським Товариством з Контролю за Виробництвом і Запасами - American Production and Inventory Control Society (APICS). [29]

Результати використання інтегрованих систем даного стандарту є: одержання оперативної інформації про поточні результати діяльності підприємства як у цілому, так і з повною деталізацією по окремих замовленнях, видам ресурсів, виконанню планів; планування і контроль за всім циклом виробництва з можливістю впливу на нього з метою досягнення оптимальної ефективності у використанні виробничих потужностей, усіх видів ресурсів і задоволення потреб замовників; значне скорочення невиробничих витрат; захист інвестицій, зроблених в інформаційні технології; можливість поетапного впровадження системи, з урахуванням інвестиційної політики конкретного підприємства.

Формування системи інформаційного забезпечення управління фінансовою діяльністю представляє собою процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, які необхідні для здійснення аналізу та підготовки ефективних управлінських рішень за всіма аспектами фінансового стану підприємства, його фінансових результатів та інвестиціями. Система інформаційного забезпечення управління фінансовою діяльністю підприємства розглядається в тісному взаємозв'язку з застосуванням міжнародних стандартів у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в Україні. [47]

Уже сьогодні очевидно, що найбільш процвітаючими в діловому світі є ті господарюючі суб'єкти, що в змозі швидше всіх зібрати інформацію, обробити, проаналізувати її, і на основі цього прийняти рішення, тобто ті підприємства, які використовують сучасні інформаційні технології. Все більша кількість керівників розуміють, що максимально ефективною автоматизованою системою є та, котра охоплює усі взаємозалежні багатогранні бізнес-процеси, всі аспекти у середині і зовні господарської діяльності. За допомогою таких систем можна здійснювати оцінку фактичного стану підприємства, а також прогнозувати і моделювати управлінські рішення. [35]

Отже організація управління й обліку на підприємстві сьогодні неможливі без застосування інформаційних технологій. Працівники практично всіх сфер господарського життя на виробництві, у торгівлі, у сфері обслуговування використовують у своїй діяльності комп'ютери.

Сьогоднішній розвиток коп'ютерних технологій вносить зміни майже в усі ланки життя. Не залишився осторонь бухгалтерський облік. Обчислювальна техніка суттєво підвищує якість обробки облікової інформації. При цьому застосування комп'ютерів змінює зміст та організацію праці облікового персоналу: зменшується кількість ручних операцій з обробки первинних документів, систематизації облікових показників, заповнення регістрів та звітних форм. Облікова праця стає більш творчою, спрямованою на організацію й удосконалення обліку.

Отже, для того, щоб успішно вирішувати питання інформації спеціалісти керівних рівнів промислових підприємств повинні досконало володіти найновішими засобами коп'ютерних техніки, вміти застосовувати сучасні інструментальні засоби для створення інформаційних систем, орієнтуватися в інтегрованих програмних середовищах, на базі яких створюються сучасні інформаційні системи.

За визначенням академіка В.М. Глушкова, «процеси, де основною перероблюваною продукцією є інформація, називаються інформаційними технологіями». Інакше кажучи, інформаційні технології - це операції і процедури, які виконують над інформаційними потоками або інформаційними сукупностями. Інформаційні сукупності - це дані про певний об'єкт, які можуть бути зареєстровані, збережені і оброблені, тобто це представлення інформації в значній формі у вигляді текстів, повідомлень, вхідних даних, таблиць, графіків, завдань і т. п.

Інформаційні технології є найбільш ефективними для рішення фінансових, економічних та оперативних задач. На всіх етапах розвитку людського суспільства інформаційні технології забезпечували інформаційний обмін між окремими людьми, колективами, суспільними формаціями і відображали відповідний рівень розвитку. [48]

Однією з ділянок автоматизованої обробки даних є аналіз фінансових результатів діяльності підприємства. Основними завданнями такої роботи є:

- аналіз обліку доходів і витрат підприємства;

- автоматизоване ведення їх синтетичного і аналітичного обліку;

- здійснення аналізу на основі даних бухгалтерського обліку;

- отримання комп'ютерних рішень по управлінню доходами, витратами і фінансовими результатами.

Вирішення даних задач може бути реалізоване лише при наявності достатньої економічної інформації.

В даній ситуації доцільними можуть стати спеціалізовані програми, які на основі даних, що знаходяться в системі бухгалтерського обліку, допоможуть виконати аналіз фінансового стану підприємства, нададуть результати в зручній і наглядній формі. Сьогодні ринок персонального обладнання пропонує досить широкий асортимент програм, які призначені для проведення економічного аналізу («ИНЕК-АФСП» та «AuditExpertProfessional»). Відображаючи ті чи інші розділи аналізу фінансової діяльності підприємства, кожен продукт має свої особливості, позитивні і негативні сторони. Основною особливістю програм є можливість прогнозування показників, які представлені в аналітичних таблицях. При цьому можна вибрати наступні параметри: кількість розрахункових періодів, які добавляються в кінцеву таблицю для побудови прогнозу; кількість базових періодів, на яких повинен будуватися прогноз.

Дані програми зручні тим, що вони сумісні з програмою автоматизованого бухгалтерського обліку «1С: Бухгалтерія», що значно полегшує експорт даних в їхні бази даних. Це дає можливість зменшити затрати часу і праці на підготовку до аналізу і швидше отримати вихідну інформацію.

Програма «AuditExpertProfessional» - це інструмент професійного аналітика, який дозволяє реалізовувати методики аналізу відповідно до власних поглядів на його проведення. Гнучка система визначення вихідних даних, алгоритмів їх обробки та формування звітів дозволяє користувачеві створювати не лише унікальні методики аналізу, але і визначати нові її об'єкти.

Програма «ИНЕК-АФСП» на даний момент володіє більш сильним функціональним наповненням, що дозволяє використовувати її для аналізу і не професіоналу, який змушений покладатися на розроблену методику, маючи незначні можливості впливати на закладені в програму методики аналізу. Таким чином ця програма більш доступна для широкого кола споживачів, до того ж дозволяє додатково порівнювати свої показники з середніми даними по галузі і враховувати зміни зовнішнього середовища. Основний недолік цієї програми, її жорсткість, відсутність засобів настроювання. Отже використання сучасних інформаційних технологій із відповідним програмним забезпеченням дасть змогу значно швидше аналізувати більш великі масиви даних. Більшість аналітичних програм можуть взаємодіяти із програмами які призначені для ведення бухгалтерського обліку, що у свою чергу призведе до зменшення технічних помилок які можуть виникати при ручному введені даних. Такий підхід дасть змогу в будь який момент часу отримувати найновіші аналітичні дані без значних часових затрат, що у сучасних умовах господарювання дає суттєві переваги перед конкурентами. [46]

Проте на даний період не всі підприємства мають можливість придбати і використовувати дані програми, так як це потребує значних витрат: на придбання даних програм, на навчання персоналу, та на модернізацію більш сучасних технологій. Тому більшість підприємств у своїй діяльності використовують більш дешевші технології. Однією з таких технологій є технологія заснована на використанні пакету прикладних програм MS Excel, які можуть бути використані для економічних задач

MS Excel - це пакет прикладних програм, орієнтований на оброблення даних, поданих у табличній формі. Саме тому його часто називають табличним процесором, або електронною таблицею.

MS Excel є самою простою в експлуатації і одночасно самою потужною системою електронних таблиць із доступних на ринку. Цей парадокс пояснюється простою використання панелей інструментів і контекстних меню, які забезпечують доступ до засобів аналізу і формування даних.

Очевидно, що MS Excel є лідером в галузі оформлення робочих листів. Поряд з засобами оформлення, характерними для настільних видавничих систем, MS Excel має, наприклад, вбудовану перевірку орфографії, яка гарантує, що враження від отриманих результатів аналізу даних не будуть викривлені прикрими описками.

Крім оброблення та аналізу табличних даних, MS Excel здатний: надавати користувачеві контекстуально-залежну допомогу; подавати дані в наочній графічній формі у вигляді гістограм, графіків і будь-яких діаграм; працювати зі списками (базами даних) - створювати, форматувати та сортувати списки, проводити пошук і вибір їхніх елементів за заданими критеріями - авто фільтрами; оперативно аналізувати економічну діяльність будь-яких об'єктів (організацій, підприємств, бірж, банків тощо), сприяти прийняттю правильних рішень; сортувати табличні дані за алфавітом, зростанням (спаданням), датами, місяцями т.д. [48]

На досліджуваному підприємстві, ДП ДАК «Хліб Україна» Роменському КХП економісти надають перевагу програмі MS Excel і використовують її для полегшення своєї роботи. Я також, у написанні дипломної роботи, вважаю за доцільно використовувати програму - табличний процесор MS Excel, яка дозволила мені оперативно і безпомилково виконати розрахунки в таблицях. За допомогою табличного процесора MS Excel можна вводити інформацію любого типу: числа, дати і час, формули, малюнки, діаграми, графіки і т.д.

Для обробки даних, необхідних для визначення показників ефективності використання оборотних засобів на Роменському КХП створено систему електронних таблиць в MS Excel.

Розроблена система складається з двох таблиць: вихідних даних та розрахункової таблиці. В першій електронній таблиці введені вхідні дані: «Аналіз складу та структура оборотних активів підприємства» (додатки Б). Потім, створивши першу таблицю ми задаємо формули таблиці «Показники ефективності використання оборотних засобів ДП ДАК «Хліб Україна» Роменського КХП» (додаток В) та зображуємо результати. Аналіз показників ефективності використання оборотних засобів на досліджуваному підприємстві відображено в другому розділі дипломної роботи.

Отже, з вище наведеного можна зробити висновок, що за допомогою електронних таблиць можна не тільки вводити дані, редагувати та форматувати їх, але й за заданими формулами виконувати розрахунки показників автоматично. Зміна значення якого-небуть показника призводить до зміни значення розрахункових показників, і, тим самим, при поновленні певних даних, поновлення всієї таблиці відбувається автоматично. Комп'ютерні технології є ефективним засобом для рішення фінансових та економічних задач. За допомогою комп'ютерних технологій зменшився рівень трудомісткості праці бухгалтера, також за короткий термін можна провести розрахунки великої кількості показників, а це все проявляється, в основному, в зростанні ефективності виробничих потужностей, в економії оборотних засобів, в скороченні витрат на адміністративно-управлінський апарат тощо.

5. Економічна ефективність заходів по охороні праці при зберіганні оборотних засобів

Згідно до Закону України «Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, санітарно-гігієнічних, організаційно-технічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів спрямованих на збереження життя, здоров'я та працездатності людини в процесі праці» [2].

Забезпечення здорових і безпечних умов праці є важливим фактором існування підприємств в умовах ринкової конкуренції. На сьогодні для промислового виробництва, характерний вплив на організм людини різних технічних, хімічних, біологічних чинників. Це пов'язано з використанням машин і механізмів, енергетики, матеріалів і речовин, значному рівні шумів, вібрацій, забруднення повітря в робочий зоні. Це викликає необхідність наукового обґрунтування гранично допустимих рівнів і концентрації шкідливості. Ці показники включені в систему стандартів безпеки праці і мають силу закону поруч із іншими вимогами охорони праці. Таким чином на підприємстві повинні створюватися умови праці, забезпечуватися сприятливий морально-психологічний клімат у трудовому колективі, що сприяє підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції та послуг. [24]

Законодавче регулювання охорони праці в Україні здійснюється Конституцією України, Законами України «Про охорону праці» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р., Кодексом законів про працю, нормативними актами міністерств, відомств та локальними нормативними актами. У ДП ДАК «Хліб Україна» Роменському КХП на основі законодавчих актів України розроблені «Положення про систему організаційних робіт по охороні праці та техніки безпеки», «Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці», «Положення про санітарну лабораторію підприємства», Наказ про атестацію робочих місць, класифікація приміщень підприємства за станом пожежної безпеки, посадові інструкції з охорони праці, інструкції на кожен вид робіт.

Наказом по підприємству призначені відповідальні особи за охорону праці на кожній виробничій ділянці. Юридичну відповідальність з питань охорони праці несе власник підприємства. Роботу з охорони праці очолює інженер по охороні праці. Він разом з іншими фахівцями і профкомом вирішує всі питання по охороні праці. Обов'язки відповідального за охорону праці та його права укладені в посадковому кваліфікаційному довіднику підприємства.

Роль служби охорони праці на ДП ДАК «Хліб Україна» Роменському КХП полягає у наступному:

1. Контроль за належними, безпечними і здоровими умовами праці;

2. Забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництва, технологій та продукції;

3. Сприяння у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

4. Соціальний захист працівників;

5. Встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх працівників;

6. Адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

7. Використання економічних методів управління охороною праці, участі підприємства у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

8. Проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

9. Вирішення питань з охорони здоров'я та безпеки праці, а також проведення консультацій між працівниками, під час прийняття рішень з охорони праці.

Планування охорони праці визначає послідовність управлінських рішень щодо формування здорових і безпечних умов праці, дотримання прав і гарантій працівникам у сфері охорони праці, підвищення їх соціального захисту. На даному підприємстві керівники та інші фахівці щорічно роблять і виконують річний план заходів щодо поліпшення умов праці.

Колективний договір укладається профспілковим комітетом підприємства від імені трудового колективу з роботодавцем. Проект договору обговорюється на зборах трудового колективу і затверджується зборами. Договір укладається в письмовій формі терміном на 1 рік і поширюється на всіх працівників, незалежно від того, чи є вони членами профспілки.

Згідно колективного договору правління зобов'язується:

- створювати в кожному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог праці;

- здійснювати постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами;

- вимагати дотримання працівниками правил та інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії і протипожежних заходів;

- разом з профкомом постійно заслуховувати звіти керівників дільниць за станом охорони праці по усуненню причин виробничого травматизму;

- забезпечити постійну справність техніки, виробничого обладнання, пристроїв;

- запобігати випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам і т.д.

Фінансування робіт з охорони праці здійснюється власником підприємства. Працівник не несе ніяких витрат. Фінансування заходів по охороні праці відбувається за рахунок загальногосподарських витрат, амортизаційних відрахувань, а також фонду охорони праці, який створено на підприємстві. До фонду охорони праці надходять перерахування в сумі 0,5% від реалізованої продукції. У 2009 році витрати на заходи з охорони праці склали 65000 грн. На досліджуваному підприємстві існує система контролю за витрачанням коштів, виділених на охорону праці, яка побудована таким чином, щоб забезпечити використання коштів за цільовим призначенням, відповідно до переліку заходів, виконання яких здійснюється за рахунок фондів охорони праці.

На підприємстві також запроваджуються заходи з навчання по охороні праці. Періодично проводяться вступний, повторний, первинний, позаплановий та цільовий інструктажі працівників, складаються графіки навчання. Дані про проведення інструктажів відмічаються у спеціальному журналі, де записується час проведення інструктажу, ставляться підписи інструктора та працівника. Для працівників, що виконують роботи по обслуговуванню обладнання підвищеної небезпеки, обов'язкове курсове навчання по безпечним методам праці з обов'язковим іспитом, що проходить безпосередньо на виробництві. Допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання та перевірку знань, забороняється.

Працівники, що не пройшли навчання і перевірку знань або при повторній перевірці показали незадовільні знання з питань охорони праці, звільняються з посади, а їх працевлаштування вирішується згідно діючого чинного законодавства.

Однією з найважливіших задач охорони праці є заміна фізичної праці механізованої, що зберігає здоров'я працівників, зменшує собівартість робіт та ризик отримати травму. [55]

Високопродуктивна робота сучасного підприємства неможлива без застосування надійної техніки для навантажування, розвантажування та транспортування різних вантажів та чіткої організації праці. Для виконання цих операцій на ДП ДАК «Хліб Україна» Роменському КХП призначаються відповідальні, складаються технологічні та маршрутні карти вантажопотоків, визначаються та готуються місця обробки вантажів, готується транспорт та необхідне обладнання.

Але на Роменському КХП немає відповідно обладнаного кабінету по охороні праці, що не дає можливості проводити кваліфіковані навчання і перевіряти здобуті знання, із застосуванням сучасних технічних засобів навчання і контролю знань, тому інструктаж проводять безпосередньо на робочих місцях.

На даному підприємстві для працюючого створені такі умови: зручні робочі місця, нормована освітленість, передбачено захист від шуму і вібрацій, забезпечення засобами безпеки при роботі з травмонебезпечним обладнанням, що призначенні створювати безпечні та нормальні санітарні умови праці, медичне обслуговування та санітарно-профілактичні заходи, що призначенні для збереження здоров'я. Кожен працівник в повній мірі забезпечений ЗІЗ: спецодяг, спецвзуття, рукавиці, халат, чоботи та ін.

Основним фактором, який відображає стан охорони праці є виробничий травматизм на підприємстві. Тому слід провести аналіз динаміки виробничого травматизму на підприємстві за останні три роки. [26]

Таблиця 5.1. Показники стану охорони праці у ДП ДАК «Хліб України» Роменському КХП за 2007-2009 pp.

Показники	Одиниці виміру	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2009 у% до 2007
Середньооблікова чисельність працюючих	чол.	114	109	122	107,01
Кількість нещасних випадків з тимчасовою втратою працездатності	вип.	-	-	1	-
в т.ч. з летальним наслідком	вип.	-	-	-	-
Кількість днів непрацездатності	днів	-	-	21	-
Матеріальний збиток від травматизму	грн.	-	-	6070,2	-
Коефіцієнт частоти травматизму	-	-	-	0,8	-
Коефіцієнт важкості	-	-	-	21,0	-
Коефіцієнт втрати робочого часу	-	-	-	172,1311	-
Витрати на охорону праці	грн.	57000	61000	65000	114,03

Аналізуючи дані таблиці 5.1, можна констатувати той факт, що на ДП ДАК «Хліб Україна» Роменському КХП протягом досліджуваного періоду стався лише один нещасний випадок, а саме цей випадок стався в 2009 році. Летальних випадків за останні три роки на підприємстві не було. Коефіцієнт частоти травматизму, важкості та втрати робочого часу в 2009 році становить 0,8 та 21,0 та 172,1311 відповідно.

Що ж стосується середньооблікової кількість працюючих, то вона зросла на 7,01% і в 2009 році становила 122 чоловік. Також ми бачимо, що витрати на охорону праці зросли на 14,3%, і становлять 65000 грн.

Виробничий травматизм є головним фактором, що відображає стан охорони праці на підприємстві. Обчислимо економічні збитки від травматизму на прикладі нещасного випадку, що стався 16 липня 2009 року з старшим електриком Бондаренко В.І., який отримав термічний опік електричною дугою обох кистей третього ступеня.

Нещасний випадок стався через порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, а саме автоматичного перемикача АП50Б, невиконання інструкції з охорони праці, кількість днів непрацездатності склала 21 день, до нещасного випадку заробітна плата працівника становила - 683,47 грн., вина потерпілого -20%.