Аналіз технологічних парків Японії, США та України

Так, звівся нанівець розпочатий у 1994 р. згідно з Указом Президента України економіко-технологічний експеримент зі створення територіального інноваційного центру (ТЩ) у Бродівському районі Львівської області на кшталт агротехнопарку -- через відсутність підтримки ТЩ з боку районної адміністрації, потужного наукового центру в Бродах або поблизу цього міста, необхідних інвестицій, у т. ч. й іноземних.

Через відсутність належної фінансової підтримки з боку держави лишилися не реалізованими проекти щодо створення технополіса під Києвом, зони інтенсивного науково-технічного розвитку «Агротехнополіс Святополь», харківський проект «Технокрай» та інші іні ціативні проекти.

Лише після прийнятого у 1999р. Верховною Радою України вже згаданого Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», яким передба чено сприяння держави у вигляді економічних пільг, на кшталт тих, що надаються вільним економічним зонам, реальний технопарковий рух в Україні, хоча й повільно, усе ж розпочався.

Згідно з цим законом, трьом технопаркам: «Інститут електро зварювання ім. Є. О. Патона», «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка і сенсорна техніка» (м. Київ), «Інститут монокристалів» (м. Харків), їхнім учасникам, дочірнім та спільним підприємствам надається терміном на 15 років спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності. Він діє лише в разі вико нання інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними на прямами діяльності кожного з технопарків протягом перших п'яти років від дати реєстрації проектів, але в межах визначеного терміну дії спеціального режиму, який передбачає встановлення пільг на по даток з прибутку та ПДВ, валютних та митних пільг, надання держа вних гарантій для залучення кредитів іноземних інвесторів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2000 № 1018 визначено порядок зарахування сум податків на спеціальні рахунки та їх використання технопарком. Учасники, дочірні та спе ціальні підприємства технопарку перераховують на відкриті ними в установах банків спеціальні рахунки 50 % від сум ПДВ за операція ми з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язани ми з виконанням пріоритетних проектів, і сум податку з прибутку, одержаних від виконання зазначених проектів. Решта 50 % згаданих сум перераховується ними на спеціальні рахунки технопарків, до складу яких вони входять.

Згідно зі змінами до цього Закону, у 2002 р. в Україні було зареє стровано ще п'ять технологічних парків: «Вуглемаш» (м. Донецьк) та київські технопарки «Інститут технічної теплофізики», «Інтелектуа льні інформаційні технології», «Укрінфотех», «Перспектива» (Націо нальний технічний університет «КПІ»).

Прийнято ряд нормативно-правових актів, що конкретизують положення Закону, функціонує Комісія з організації діяльності тех нологічних парків та інноваційних структур інших типів на чолі з віце-прем'єр-міністром як постійно діючий орган Уряду.

Поки що реальні результати діяльності демонструють перші чо тири технопарки (тобто створені у 1999 р. і «Вуглемаш»).

Так, за 2000-2002 pp. кількість інноваційних та інвестиційних проектів, що реалізувалися в межах цих технопарків, зросла вчетверо (з 16 до 64), залучено майже 67,5 млн грн. інвестицій для їх виконання.

У 2002 р. порівняно з 2001-м виробництво інноваційної продук ції збільшилося на 56 % і досягло 29,3 млн грн., вироблено 56 видів

конкурентоспроможної інноваційної продукції (+19% до 2001 p.), перераховано платежів у державні й місцеві бюджети, державні цільові фонди на 8,4 млн грн. (на 16 % більше, ніж у 2001 р.) [20].

Та разом із тим технопарки України ще не стали регіональними центрами розвитку інноваційної діяльності. Шість із них зареєстро вано в Києві, по одному -- у Харкові та Донецьку. Більшість технопарків не виконують функцій сприяння створення підприємницьких інноваційних структур ринкового типу. Лише при технопарку «Ін ститут монокристалів» працює інкубатор «Харківські технології». У рамках цього співробітництва інкубатор проводить регулярні учбо во-методичні семінари, видає методичні посібники для виконавців проектів, розробляє бізнес-плани інноваційних проектів потенцій них учасників технопарку, в окремих випадках фінансує початкову стадію реалізації проектів. Як видно із переліку, комплекс цих по слуг ще далекий від тих, що надаються в технопарках зарубіжних країн для «вирощування» нових МІП, проте в інших технопарках і ці послуги не надаються.

В цілому по Україні створення інших інноваційних структур, особливо бізнес-інкубаторів, не маючи відповідної законодавчої підтримки, в останні роки уповільнилося.

Слід відзначити, що істотну підтримку активізації інноваційно го підприємництва в Україні надала, починаючи з 1997 p., американо-українська програма розвитку бізнес-інкубаторів, яку фінансує уряд СІЛА через Агентство з міжнародного розвитку (USAID). У 1998 р. за підтримкою Міжнародного фонду соціальних адоптацій і Асоціації бізнес-інкубаторів та інноваційних центрів Польщі було організовано Українську асоціацію бізнес-інкубаторів та інновацій них центрів.

За фінансової підтримки міжнародних організацій було створе но вже згаданий інкубатор (центр) «Харківські технології», Центр розвитку інновацій у Києві, інноваційний бізнес-інкубатор у Білій Церкві. Останній створено на кшталт класичних БІ. Він має семипо верхову будівлю у 2,4 тис. м2. Ним надано допомогу у становленні й розвитку 62 малим фірмам, у яких працюють понад 200 осіб, навче но за програмами підприємницької діяльності понад 800

За офіційними даними, членами згаданої асоціації є 50 інкуба торів бізнесу. Проте після закінчення фінансування за міжнародними програмами без державної підтримки діяльність багатьох подіб но структур або згорталася, або ж ставала комерційною. Тому ук раїнські БІ та інноваційні центри у більшості своїй виконують роль консалтингових фірм, а не структур підтримки інноваційної діяль ності. Наразі мають достатню площу для фірм клієнтів і здійснюють інкубаційну діяльність не більше 6-7 БІ, з них лише половина зай мається підтримкою високотехнологічного підприємництва

Поряд із проблемами з фінансуванням ІC, їхньому подальшому розвиткові аж ніяк не сприяє відсутність відповідної законодавчої й нормативно-правової бази. Так, уже згадуваним Законом лише регулюється пільговий ре жим для виконавців інноваційних та інвестиційних проектів технопарків. Водночас конче необхідна розробка спеціального законо проекту «Про технопарки, технополіси та інноваційні структури інших типів».

У запропонованому законопроекті слід визначити основні тер міни й поняття, мету створення технопаркових структур; основні принципи й завдання 1C, їхні типи, статус, органи управління, доку ментацію для створення й ліквідації 1C, повноваження центральних І місцевих органів управління, систему фінансування, економічних пільг і стимулів та інші форми державної підтримки.

Зокрема, при визначенні терміну «технопарк» слід обов'язково передбачити, що головною метою цієї 1C є не стільки діяльність що до виконання інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого впровадження наукоємних розробок, скільки, насамперед, підтрим ка, «вирощування» нових малих і середніх інноваційних підпри ємств у регіоні.

Після прийняття Верховною Радою України відповідного Зако ну необхідно буде розробити й затвердити нову редакцію Положення про порядок створення й механізм функціонування технопарків та інших інноваційних структур, бо затверджене Урядом ще у 1996 р. Положення ґрунтується лише на законодавчих актах щодо органі заційних форм, притаманних усім суб'єктам підприємництва та їх ній спільній діяльності, без виокремлення специфіки 1C та їхньої класифікації.

При цьому слід повніше врахувати специфіку різних типів ІC, їхніх організаційних форм, функції різних органів управління ІC, зокрема органу господарського розвитку й управління, яким може бути акціонерне товариство засновників 1C (відкрите чи закрите), асоціація, консорціум тощо, а також базової наукової (учбової, нау ково-технічної) організації, науково-технічної ради.

У Положенні необхідно також передбачити питання формуван ня статутного фонду ІC, відобразити роль місцевих органів управ ління у створенні і функціонуванні технопарків та інших інновацій них структур.

Проте не лише відсутність законодавчої, нормативно-правової бази є причиною слабкого розвитку структур, що сприяють реаліза ції інновацій. Так, незважаючи нате, що Закон України «Про проми слово-фінансові групи в Україні» було прийнято ще у 1995 p., досі офіційно зареєстровано лише одну ПФГ, створену на базі заводу «Титан» у Криму.

Що ж до створення промислових кластерів, то істотного до свіду набуто лише у Хмельницькій області, де цей рух розпочався у 1997р.

Уже є позитивні результати діяльності перших на Поділлі клас терів, у т. ч. й у м. Хмельницькому -- швейного, будівельного, харчо вого, у м. Кам'янець-Подільскому -- туристичного та харчового, в смт Гриців Шепетівського району -- кластер сільського туризму

Заслуговує на увагу досвід агропромислового комплексу щодо створення в 7 областях на базі 25 великотоварних агропромислових об'єднань науково-виробничих корпорацій з виробництва наукоємної продукції, а також ринкової структури -- Інституту інноваційного провайдингу -- для вирішення актуальних для ринку інтелектуаль них технологій завдань на основі поєднання наукового, виробничого й бізнесового потенціалів.

В Українській академії аграрних наук відпрацьовується тендер ний механізм відносин усіх учасників інноваційного процесу у фор мі Агроконтрактового дому

Висновок

Отже, результати наведеного порівняльного аналізу свідчать, що в Україні слід найближчим часом на загальнодержавному й ре гіональному рівнях здійснити комплекс заходів з організаційно-еко номічного і правового забезпечення створення й ефективного стиму лювання інноваційних структур, які в інших країнах демонструють позитивні результати щодо реалізації інновацій в широких масшта бах, зі значним економічним ефектом.

Список використаних джерел

технологічний парк україна європа

1. Ревуцький С. Основні передумови та загальні риси розвитку технологічних парків у високорозвинених країнах світу / С. Ревуцький // Теорія і практика інтелектуальної власності. - 2009. -№1. - С. 61-63.

2. Розвиток сфери інновацій та трансферу технологій протягом 2008-2009 років / Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.nooguards.com.ua/news/1469/

3. [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://www.mon.gov.ua

4. Зубець М.В. Виклад звітної доповіді на Загальних зборах Національної академії аграрних наук України 14 квітня 2010 року / М.В. Зубець // Економіка АПК .- 2010. - №6. - С.3-7.

5. Соломонко Д.О. Розвиток аграрного сектору регіону на основі кластерного подходу / Д.О. Соломко // Економіка АПК. - 2008. - №3.-С.60-66.

6. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року / Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. №1158. - К. : 2007. - 36 с.

7. Концепція розвитку національної інноваційної системи / Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.in.gov.ua

Размещено на Allbest.ru