Структурні, сировинні та енергетичні кризи прискорили наступ і посилили тяжкість циклічної економічної кризи. 1974-1975 рр., Що опинився самим руйнівним за весь післявоєнний період. Падіння промислового виробництва сягнуло 10,3%, а тривалість - 16 місяців. Цьому сприяло також не спостерігалося ніколи раніше прискорення зростання цін, незважаючи на скорочення виробництва. У 1974 р. темп інфляції вперше в мирний час досяг 10%. Рекордними для післявоєнних криз стали падіння капіталовкладень (на 27,6% за 1974-1977 рр.), зростання безробіття (до 8,2% робочої сили), число банкрутств у сфері промисловості і кредиту. Різке скорочення реальної заробітної плати американських робітників (на 5% за 1974-1975 рр.) сприяло встановленню ще одного рекорду - за показником падіння споживчого попиту. Практично одночасне падіння виробництва в США, Японії, ФРН, Франції, Англії, Італії викликало кризу у всій світової капіталістичної торгівлі. Американський експорт скоротився в 1975 р. на 2,6% (у постійних цінах), що ще більше посилило внутрішню кризу економіки.

Особлива глибина кризи 1974-1975 рр., одночасне існування спаду та інфляції (стагфляція), переплетення з цілою низкою структурних криз зумовили надзвичайно тривалий (20 місяців) період відновлення докризового рівня в економіці США. Подальший економічний підйом відрізнявся нестійкістю.

За період кризи в США промислове виробництво скоротилося на 13%, в Японії на 20%, у ФРН на 22%, у Великобританії на 10%, у Франції на 13%, в Італії на 14%. Курси акцій тільки за рік - з грудня 1973 по грудень 1974 - впали в США на 33%, в Японії на 17%, у ФРН на 10%, у Великобританії на 56%, у Франції на 33%, в Італії на 28%. Число банкрутств у 1974 році в порівнянні з 1973 роком зросла у США на 6%, в Японії на 42%, у ФРН на 40%, у Великобританії на 47%, у Франції на 27%. До середині 1975 року число повністю безробітних в розвинених капіталістичних країнах досягло 15 млн. чоловік. Крім того, більше 10 млн. були переведені на неповний робочий тиждень або тимчасово звільнені з підприємств. Повсюдно сталося падіння реальних доходів трудящих.

У 1973 році відбувся також перша енергетична криза, який почався з подачі країн - членів ОПЕК, що знизили обсяги видобутку нафти. Таким чином добувачі чорного золота намагалися підняти вартість нафти на світовому ринку. 16 жовтня 1973 ціна бареля нафти піднялася на 67% - з $3 до $5. У 1974 році вартість нафти досягла $12.

Чорний понеділок 1987 року. 19 жовтня 1987 американський фондовий індекс Dow Jones Industrial обвалився на 22,6%. Слідом за американським ринком звалилися ринки Австралії, Канади, Гонконгу.

Цьому послужило безліч причин. В 1986 швидке відновлювальне зростання економіки США стало змінюватися більш повільною експансією, що призвела до "м'якому падіння" і зниження інфляції. До початку 1987 року учасникам ринку здавалося, що економічної рецесії вдалося уникнути і економіка США стоїть на порозі буму. Фондові ринки почали рости швидкими темпами, досягши піку в серпні.

Потенційними причинами краху прийнято вважати програмний трейдинг, неліквідність, переоціненість ринку і ринкову психологію. Ці причини використовуються при спробах пояснити, чому обвал стався 19 жовтня, чому ринок упав так швидко і так глибоко і чому криза торкнулася не лише США.

Найбільш популярним поясненням є використання програмного трейдингу. У програмному трейдингу комп'ютери використовуються для автоматичного здійснення арбітражних і хеджевих операцій. Після краху багато учасників ринку негативно відзивалися про торговельні стратегіях, заснованих на сліпому проходженні ринку, продажу цінних паперів під час падаючого ринку.

На думку економіста Річарда Ролла міжнародна природа кризи суперечить спроб обгрунтувати причини цієї катастрофи програмним трейдингом. На той момент програмний трейдинг був поширений головним чином в США, а криза почалася в Гонконзі, поширився по Європі і лише потім ударила по США.

Згідно ще одній популярній теорії, причиною катастрофи була неузгодженість монетарної політики країн Великої сімки. США, які хотіли підтримати долар і обмежити інфляцію, провели дуже швидкі зміни в монетарній політиці, не погодивши їх з європейськими країнами.

У 1997 році трапився Азіатська криза. Наймасштабніше падіння азіатського фондового ринку із часів Другої світової війни. Криза - наслідок відходу іноземних інвесторів з країн Південно-Східної Азії. Причина - девальвація національних валют регіону і високий рівень дефіциту платіжного балансу країн ПСА. За підрахунками економістів, азіатська криза знизила світовий ВВП на $ 2 трлн.

Початок чергового потужного економічного кризи фахівці прогнозували до 2007-2008 років. В Америці передбачалося розорення нафтових ринків, в Євразії повну поразку долара.

2.2 Світова економічна криза 2008 року

Фінансова криза у світі почалася з іпотечної кризи у США ще у 2006 року. Головною її причиною було зростання обсягів неповернених житлових кредитів ненадійними позичальниками. Криза стала помітною і почала набирати міжнародних масштабів навесні 2007 року, коли New Century Financial Corporation, найбільша іпотечна компанія США пішла із Нью-Йоркської фондової біржі у результаті заборони, накладеною на торги її акціями. Компанія перестала видавати кредити, і крім того, виявилися неспроможною виплачувати заборгованість кредиторам. І хоча доля кредитів, виданих ненадійним позичальникам, була незначною у загальній масі іпотечних кредитів, це спричинило паніку на ринку житла. Іпотечні банкрутства добралися і до надійних позичальників. На хвилі банкрутств американських агенцій із іпотечного перекредитування ненадійних позичальників, інші кредитні організації перестали видавати іпотечні позики навіть позичальникам із хорошим кредитним рейтингом, хто не мав підтвердженого офіційного доходу, або початкового внеску. Протягом наступних кількох місяців зазнали збитків або збанкрутували десятки компаній. [10]

Які ж головні причини виникнення іпотечної кризи у США? По-перше, це обвал на ринку житла. В 2001 - 2005 р. у багатьох частинах США спостерігалося швидке зростання цін на нерухомість, викликане низькими процентними ставками по кредитах, «м'яким» підходом кредиторів до оцінки платоспроможності позичальників і високою схильністю домогосподарств до придбання житла у власність. У цей період в 2 рази зросли обсяги будівництва будинків (у порівнянні з 1990 - 1995 р.), під заставу наявного житла американці взяли кредитів на 750 млрд. дол. (в 2005 р.), витративши з них 2/3 на особисте споживання, ремонт і виплату боргів по кредитних картах. У другій половині 2005 р. на ринку почалося падіння цін на житло й збільшення термінів експозиції об'єктів. Для позичальників, що отримали кредити нещодавно й практично на всю вартість житла (тобто при LTV - співвідношенні розміру кредиту й вартості закладеного житла - близькому до 100%), падіння вартості нерухомості - істотний стимул для відмови платити по кредитах, особливо, з огляду на той факт, що нестандартні кредити видавалися позичальникам, що мали проблеми із платоспроможністю в минулому. Збільшення пропозиції житла на ринку й жорсткості умов видачі нових кредитів поряд із зростанням процентних ставок спричинило подальше падіння цін на житло.

По-друге, зниження прибутковості іпотечного бізнесу й підвищення ризиків іпотечних операцій. Наприкінці 2005 р. відбулася несподівана й ледь помітна зміна в стратегіях кредиторів: від конкуренції за ціною (зниження процентної ставки) кредитори перейшли до конкуренції за умовами кредитування (спрощення стандартів кредитування). Протягом 2005 р. кредитори, що працюють на ринку нестандартних кредитів, конкурували між собою шляхом зниження процентних ставок. Ця війна призвела до збільшення якості їхніх кредитних портфелів, тому що низькі ставки по кредитах залучали людей з гарною кредитною історією, які могли б отримати й стандартні кредити. Проблема, однак, полягала в тому, що такі кредити не приносили достатньо прибутку (до кінця 2005 р. різниця між процентною ставкою по кредитах і вартістю залучених коштів знизилися до 3 процентних пунктів у порівнянні з 6 процентними пунктами в 2003 р.).

Для збільшення прибутку кредитори почали підвищувати процентні ставки, що природно спричинило зменшення кількості нових клієнтів і обсягів виданих кредитів. Ряд економістів вважають, що кредитори були орієнтовані більше на збереження й збільшення показника «обсяг виданих кредитів», по якому інвестори оцінюють потенціали росту компанії й зміна якого впливає на ринкову вартість акцій. Для цього кредитори почали робити винятки зі стандартів кредитування, чому сприяла й відсутність державного контролю за портфелями нестандартних кредитів. У міру розвитку кризи на ринку житла стала збільшуватися кількість дефолтів по таких високоризикових кредитах, що означало збитки для компаній-кредитрів.

В умовах конкуренції на ринку нестандартних кредитів, ряд «молодих» кредиторів, що не мають достатнього досвіду оцінки кредитних ризиків нестандартних позичальників, вивели на ринок нові продукти, які дозволяли отримати кредит позичальникові, що не має документації на житло, початкового внеску, з низьким кредитним рейтингом, непідтвердженим доходом. Посилення конкуренції привело ще й до скорочення спреду між прибутковістю по малоризикованими 10-літнім державними облігаціям і більш ризикованими 30-річними іпотечними цінними паперами до 1,5 - 1,7 процентних пунктів. Це означає, що ризики іпотечних паперів стали недооцінюватися.

Третя причина іпотечної кризи у США - відсутність власних коштів у кредиторів для покриття збитків. На відміну від традиційних банків, у кредиторів, що працюють на ринку нестандартних кредитів, як правило відсутня можливість використовувати кошти депозитів для видачі кредитів. Замість цього кредитори користуються банківською кредитною лінією. З іншого боку, всі кредити кредитор продає інвестору, який у випадку прострочення платежів по кредиту має право повернути його назад початковому кредитору. Зворотний викуп прострочених кредитів здійснюється з коштів кредитної лінії. Увесь час, поки прострочений кредит перебуває на балансі кредитора, стягуються відсотки за користування кредитною лінією, тому кредитор змушений зафіксувати свої збитки, отримавши назад прострочений кредит, а не чекати закінчення процедури звертання стягнення на закладене майно.

В умовах зростаючого ринку привабливість ринку нестандартних кредитів для інвесторів забезпечувалася за рахунок більш високих процентних ставок по кредитах і більш низьким у порівнянні з очікуваним рівнем дефолтів. Як наслідок, кредитори могли порівняно легко отримати банківську кредитну лінію для фінансування своєї діяльності. В умовах стагнуючого ринку привабливість даного сегмента кредитування зникла, відповідно в кредиторів виникли проблеми з одержанням кредитних ліній, а поточний прибуток від операцій виявився недостатнім для покриття збитків від збільшеного рівня дефолтів і прострочень платежів.

Четвертою причиною є загострення проблеми кредитоспроможності домогосподарств. В 2007 р., за оцінками деяких експертів, у США відбулося вповільнення росту споживчих витрат населення. До 2006 р. ріст споживчого попиту підтримувався за рахунок дешевих і все більш доступних споживчих кредитів і постійного зростання цін на всі активи, у тому числі й на житло. Тільки за 2005 р. ринкова вартість активів населення виросла на 3,2 трлн. доларів.

Починаючи з 2006 р. обидва позитивні для споживача фактори практично зникли: вартість грошей піднялася, а ціни на житло стали знижуватися, тоді як борги та фінансові зобов'язання нікуди не ділися. Рівень прямих видатків на обслуговування іпотечних і споживчих кредитів у використовуваному доході родин піднявся до історичного максимуму - 14,5%, а з урахуванням зобов'язань по оплаті оренди, страхування й оподатковування житла й оренди автомобілів ці виплати наблизилися до 20%. По оцінках американського Центру житлової політики частка домогосподарств, що витрачають на оплату житла більше половини своїх доходів, виросла в США з 1997 по 2005 р. на 88% (з 2,4 млн. до 4,5 млн.). [11]

Надзвичайно щільна і переплетена взаємопов'язаність фінансових установ на ринку призвела до того, що криза, яка мала б стосуватися лише кредитних установ, що працюють на ринку високоризикованих позичок, вплинула спочатку на американську фінансову систему, а потім і на загальносвітову. Під час стрімкого зростання ринку високоризикованих позик, банки, які до цього працювали лише з надійними позичальникам, почали вкладати свої активи у компанії, що працювали на вищезазначеному ринку. Фактично, більшість найбільших американських та світових банків (Merrill Lynch, Citigroup, Bank of America, UBS, Barclays, HSBC, Northern Rock, BNP Paribas, Deutsche Bank, JPMorgan) тривалий час кредитували та мали у власності акції компаній, що працювали на ринку високоризикованих кредитів. Відповідно, банкрутство цих компаній призвело до того, що банки були змушені списувати заборгованості. Так, наприклад, банк Merrill Lynch заявив про списання 15 млрд. дол.. заборгованості, Citygroup - 18 млрд.дол., а швейцарський банк UBS - про рекордну суму в 37 млрд. дол.. заборгованості (18,4 млрд. у 2007 році та 19 млрд. у 2008)

Іпотечна криза в США спровокувала іпотечні кризи в Європі та країнах Азії, де мали місце схожі схеми кредитування. При чому, кризи зачепили як високорозвинені країни, на зразок Великобританії, Іспанії, Японії, так і країни що розвиваються, на зразок Казахстану. Відповідно, збитки почали зазнавати не лише банки світового масштабу, а й локальні банки. За оцінками експертів інвестиційного банку Goldman Sachs, фінансові установи всього світу зазнали за 2 роки кризи 1,2 трлн. дол.. збитків, при цьому тільки американські установи зазнали збитків на суму 460 млрд. дол. [6].

Такі значні збитки призвели до обвалу фондових ринків світу. За 2007 рік цінні папери на світовому фондовому ринку подешевшали на 5 трлн. доларів США. В результаті, інвестори переключили свою увагу з фондового ринку на товарний ринок, що призвело до зростання цін на нафту та золото. Це в свою чергу спровокувало зростання загальносвітової інфляції та зменшення темпів росту світової економіки.

Проте в 3 кварталі 2009 року спостерігалося відновлення економічного зростання у країнах - основних торгівельних партнерах(ОТП), сигналізуючи про повільне відновлення зовнішнього попиту, та намітилось зростання обсягів світової торгівлі на фоні стабілізації споживчих цін (рис. 5).



Рис. 5. Світове економічне зростання

ВВП США за ІІІ квартал зріс на 0.9% після скорочення протягом 4 попередніх кварталів. Серед країн-ОТП динаміка ВВП змінилась на позитивну у Єврозоні (+0.4% - проти скорочення на 0.2% у попередньому кварталі). У Росії прискорилось зростання ВВП (до +13.9% до ІІ кварталу за першими оцінками). У Китаї спостерігалося збільшення на 8.9% у річному вимірі. З'явились ознаки пожвавлення світової торгівлі - за останні три місяці (за станом на кінець серпня) показник світової торгівлі зріс на 1.8% - вперше з травня 2008 р. Протягом ІІІ кварталу та в жовтні більшість провідних центральних банків почали планувати згортання політики кількісного стимулювання. Деякі з них здійснювали кроки з переходу до більш жорсткої політики (у Австралії, Норвегії - підвищили базові ставки, у Японії - почали згортати програму викупу цінних паперів). Так світ поступово виходив з кризи.

3. Трагедія кризи в Україні та шляхи її подолання

3.1 Причини та вплив світової кризи 2008 р. на економіку України

Кризу, що наступила, в Україні пов'язують зі світовим фінансовим. Зрозуміло, зв'язок є, але якби не було зв'язку зараз, то криза все одно б наступила в майбутньому (навіть якщо б її не було в світі). Мова йде про кризу виробництва (як наслідок і економіки країни). Виробництво і економіка України сьогодні по багатьом показникам неконкурентоспроможні.

Оцінюючи перманентність виникнення кризових явищ в економіці України, можна сказати що розвивається "суспільний устрій з обмеженим доступом", оскільки цей лад ґрунтується на тому, що еліта навмисно обмежує доступ до ринків інших учасників і створює економічні преференції для своїх підприємців і сфер діяльності. В даному аспекті можна відмітити, що вітчизняні інсайдери, як правило, вкладають грошові кошти в свої власні підприємства і це є одним з вагомих чинників зниження конкурентоспроможності виробництва і уповільнення ефективності залучення капіталу в реальний сектор економіки.

Криза, в якій опинилася Україна восени 2008 р. виявила неготовність українських регуляторних органів вчасно та професійно-грамотно реагувати на ситуацію.

На пострадянському просторі (Росія, Вірменія, Україна) спостерігається тотальна макроекономічна криза (фінансова, структурна, соціальна, кон'юнктурна, конкурентна), тоді як на Заході маємо справу з фінансово-структурною кризою. Ця тотальна криза поглиблюється ще й тому, що порівняно із Заходом у зазначених пострадянських країнах:

· інфляція прискорюється, а не сповільнюється;

· темпи падіння капіталізації ринку в 2-3 рази вищі, ніж на Заході (хоча до кризи вони були на низькому рівні);

· на перший план виходить проблема курсу національної валюти, з'їдаються валютні резерви;

· дефіцит пропозиції кредитів, а не попиту;

· у наявності масове вилучення вкладів населення із банків (в Україні -70 млрд. гривень лише за листопад - січень 2008-2009 років);

криза супроводжується різким зниженням доходів бюджетів, зростанням дебіторської і кредиторської заборгованості.

Разом із переліченими спільними рисами кожній із цих країн притаманні свої особливості. Так, для України, характерні:

- дефіцитний платіжний баланс, велика залежність від експорту металів і зерна (ринки підвищеної конкуренції) та "імпорту" капіталу, високих технологій, нафти й газу (ринки зниженої конкуренції);

- висока концентрація виробництва й капіталу, обмежені можливості щодо розпорошення (децентралізації) ризиків;

- значна соціальна поляризація, відсутність практики й інструментів адресної соціальної політики;

- невисокий рівень міжнародних резервів НБУ, відсутність накопичених резервних фондів уряду;

- хиткість політичної системи, її нездатність швидко й ефективно розв'язувати економічні проблеми;

- порівняно низька частка малого й середнього бізнесу у ВВП.

Основними проблемами, з якими зіткнулася українська економіка, є застарілі виробничі потужності в основних галузях, скорочення трудових ресурсів і міждержавна конкуренція.

Особливий неспокій викликає прогноз щодо значного зменшення числа працездатних українців. Так, за даними консалтингової компанії, якщо з 1998 року по 2007 рік працездатне населення України скоротилося на 3%, то вже до 2020 воно скоротиться ще на 10% і складе всього 19 млн. чоловік. При цьому помітно збільшиться число пенсіонерів, що приведе до серйозного дисбалансу між працюючими і непрацюючими громадянами наший країни.

Наступна проблема - застарілі виробничі потужності. Коефіцієнт зносу основних виробничих потужностей в Україні складає більше 50%. Подальше старіння верстатів і агрегатів веде до того, що і без того обмежені трудові ресурси постійно відволікатимуться на ремонт зношеного устаткування, а не займатимуться безпосередньо виробництвом. Що стосується державної конкуренції, то загальновідомо, що ще до кризи українських металургів, яких вважали локомотивом вітчизняної економіки, почали витісняти з їх традиційних ринків китайці. Отже експорт України постраждав не тільки від спаду споживання в умовах кризи, але і від збільшення виробничих потужностей в країнах, які раніше були імпортерами української продукції, а зараз перетворилися на наших конкурентів. В той же час, вихід на нові для України ринки обмежений посиленням державного протекціонізму у всьому світі. За прогнозами експертів, дана тенденція збережеться і у відчутному майбутньому.

Як бачимо, в наявності симптоми стагфляційних процесів, тому подолання наслідків кризи затягнулося.

В Україні діють три регулятори, які мають опікуватися банківською системою та фондовим ринком: Національний банк України, Комісія з цінних паперів та фондового ринку та Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Крім регуляторів, також існує Верховна Рада України, яка має реагувати на реальні події, що відбуваються у країні, суттєво вдосконалюючи необхідне законодавство. Але жодна із перелічених інституцій не виявила здатності швидко реагувати на події в країні.

Так, постанова Національного банку України, яка "заморозила" депозити фізичних та юридичних осіб, не врахувала особливостей функціонування підприємств - українських виробників та імпортерів, чим поставила під загрозу швидкого банкрутства малі та середні підприємства. Приймаючи цю постанову, НБУ також "не порадився" з Комісією з цінних паперів та фондового ринку та Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Адже за законодавством, НБУ є незалежною інституцією, на яку ніхто не може чинити тиск. Але це означає, що, захищаючи бізнес-інтереси комерційних банків, НБУ може приймати акти, не радячись з іншими регуляторами, та ускладнювати роботу інших фінансових інституцій, діяльність яких є вигідною для держави та активно підтримується всіма урядами України протягом останніх п'яти років.

В Україні причини фінансової кризи, полягають у залежності фондового ринку від коштів нерезидентів, надмірній зовнішній заборгованості суб'єктів економіки, нестачі ліквідності в банківській системі. Вплив світової кризи на економіку України схематично зображено на дод. А .

Сформувалося чотири напрями, за якими світова криза здійснювала вплив на економіку України.

Циклічне уповільнення світової економіки, що в цілому скорочує попит на експортну продукцію, а отже, експортну виручку і далі за ланцюжком призвести до зменшення надходжень до державного бюджету, девальвації гривні і зниження заробітної плати тощо.

Висока волатильність цін на світових товарних ринках, коли спостерігаються різкі стрибки цін на біржові товари, зокрема, залежно від ситуації на фінансових і валютних ринках. У разі їх значного падіння ефект буде такий саме, але ще може додатися проблема скорочення торговельного балансу, що, у свою чергу, здатне негативно позначитися на поточному рахунку, тобто ослабити міжнародну позицію України.

Обвал котирувань на світових фондових ринках, який призвів до різкого падіння вартості акцій українських компаній.

Паніка на фінансових ринках, банкрутство великих інвестиційних банків, різке зростання ставок Лібор (значна частина кредитів, залучених від початку кризи, бралася на умовах "плаваючої" ставки, залежної від ставки Лібор) - усе це практично перекриває зовнішні ринки фінансової ліквідності, що загрожує труднощами у рефінансуванні зовнішнього боргу вітчизняними банками і корпораціями.

Наслідки впливу світової" кризи на українську економіку є цілком очевидними:

- зниження на товарних ринках попиту на сталь призвело до тимчасового скорочення обсягів виробництва, що позначилося на вугледобувних підприємствах, видобуванні руди та на інших супутніх виробництвах;

- банки мають у своєму розпорядженні достатньо коштів для погашення зовнішніх запозичень, але для деяких з них можуть виникнути проблеми з рефінансуванням боргу на світових фінансових ринках.

На цьому тлі спостерігалося погіршення ситуації з кредитуванням економіки, а відтік, і депозитів. За цих умов банки схильні надавати кредитні ресурси на короткі терміни, орієнтуючись, передусім, на зниження ризику і втрат через падіння платоспроможності позичальників

3.2 Відновлення економіки держави

В Україні відбувся спад і відновлення економіки почалося лише в другій половині 2009 року (рис. 6).

Рис. 6. Реальний ВВП, зміна у %.

Зростання ВВП України в 2010 році досягло 5.9% у 2 кварталі, що свідчить про поступове відтворення економіки України. Слід зазначити, що достатньо високі темпи економічного зростання, які були в промисловому виробництві протягом 2010 року, зумовлено насамперед низькою базою порівняння попереднього року, що дало змогу зафіксувати позитивну динаміку майже в усіх видах економічної діяльності. Однак обсяги промислового виробництва залишаються нижчими порівняно з 2006 - 2008 роками. Динаміку обсягу ВВП України відображено в дод. Б та дод. В.

Протягом 2010 року відбувалося подальше уповільнення індексу цін споживачів (ІЦС), приріст якого за результатами 2010 року вперше з 2003 року знизився до однознаково рівня - 9,1% порівняно з 12,3% у 2009 році, а його показник у грудні (0,8%) був найнижчий (за аналогічний період) за всю історію статистичних спостережень з 1991 року. Середньорічні темпи зростання ІСЦ також низилися до 9,4% порівняно з 15,9% у 2009 році (рис.7).

Рис.7. Цінові показники,річна зміна у %

Визначальний внесок у зростання споживчих цін у 2010 році здійснили ціни на продукти харчування й безалкогольні напої з урахуванням їх високої ваги у структурі споживчих витрат домогосподарств (53,5%) та ціни на підакцизні товари - тютюнові вироби та алкогольні напої, які зросли через збільшення ставок акцизів (внесок до споживчої інфляції становив 1,2 п. п.). Окрім того, зростання ІСЦ відбувалося під впливом підвищення у серпні тарифів на природний газ для населення (на 50%) відповідно до умов Меморандуму з МВФ (їх внесок становив 1,1 п. п.). Зниження впливу ефектів девальвації 2008 - 2009 років та невисокий внутрішній попит, який залишався на низькому рівні протягом 2009, 2010 років, сприяли продовженню уповільнення базової інфляції, рівень якої в грудні в річному вимірі знизився до 7,9%. Фіскальна політика Уряду не чинила суттєвого тиску на перебіг інфляційних процесів у 2010 році. Незважаючи на те, що зростання видатків Зведеного бюджету України (22,2%) у 2010 році відбувалося швидшими темпами ніж у 2009 році (зменшення на 0,6%), воно відповідало зростанню доходів (21,2%). Крім того, слід ураховувати, що майже половина їх зростання була спрямована не на збільшення соціальної складової, а на капітальні видатки, обслуговування державного боргу, окремі заходи щодо реалізації державних (регіональних) програм, не віднесених до заходів розвитку, оплату комунальних послуг державних підприємств.

Головним фактором, який визначав динаміку індексу цін виробників промислової продукції (ІЦВ) у 2010 році був зовнішній ринок. Пожвавлення кон'юнктури світових товарних ринків та зростання світових цін на метали стимулювало зростання ІЦВ, який у травні в річному вимірі зріс до 27,9%. Найбільші внески у зростання промислових цін у річному вимірі здійснили галузі металургії (4,4 п. п.), добувної промисловості (4,1 п. п.), харчової промисловості (3,5 п. п.) та виробництва коксу і продуктів нафтопереробки (2,0 п. п.).

Чистий приплив прямих іноземних інвестицій у 2010 році оцінено в 5,7 млрд. дол. США, що на 22,1% більше ніж у 2009 році (Дод. Г). Сальдо за кредитами та облігаціями в цілому за рік сформувалось додатним - 6,7 млрд. дол. США (на відміну від чистого погашення протягом 2009 року в розмірі 9,1 млрд. дол. США). Приріст готівкової валюти поза банківською системою за 2010 рік був на досить високому рівні - 7,3 млрд. дол. США (у 2009 році - 9,7 млрд. дол. США).

Зазначимо основні моменти економічної політики України у післякризовому стані:

* співпраця з МВФ (виконання критеріїв згідно Меморандуму), Світовим банком таЄврокомісією;

* дефіцит зведеного бюджету (з пенсійним фондом та іншими соціальними фондами) утримується на рівні 59.6 млрд. грн. у 2010 році та 43.2 - у 2011 році;

* часткове фінансування дефіциту бюджету від МВФ [2 млрд. дол. в 2010 році];

* підвищення тарифів на газ для населення та ЖКГ компаній [на 50% в квітні 2011, в подальшому - на 10% кожного півроку до повного покриття собівартості];

* підвищення тарифів на електроенергію для населення та ЖКГ компаній [на 25% в IVкв. 2010, в подальшому - на 10% кожного півроку до повного покриття собівартості];

* фінансування запланованих видатків на Євро-2012 в повному обсязі (зокрема через випуск ОВДП).

Також необхідно зауважити і цілі монетарної політики уряду:

* сприяння зниженню інфляції [базова інфляція в межах однозначного числа в 2010 році та менше 8% в 2011 році, зниження загального ІСЦ до 5% в середньостроковій перспективі];

* утримання стабільності на валютному ринку (допущення коливань міжбанківського обмінного курсу в межах [+-2% від рівня 7.9] грн за дол. США);

* забезпечення фінансової стабільності

Відзначимо, Міністерство економіки розрахувало, що за наступний рік Україна зможе компенсувати спад ВВП і до 2012 року країна вийде на докризові показники розвитку.

Українська економіка зуміє відновити докризові об'єми ВВП вже до кінця 2012 року, повідомив міністр економіки Богдан Данілішин. Оскільки акціями і паями інвестиційних фондів володіє лише незначна частина українців, можна дійти висновку про помірність наслідків ринкових потрясінь для всього населення. Дійсно, зростання або падіння того чи іншого цінного паперу або ринку для більшості громадян є явищем, відокремленим від реалій життя. Проте при аналізі перспектив розвитку економіки виявляється, що фінансовий ринок має певну особливість: він впливає на інфляцію і знецінення заощаджень, відставання фінансування соціальної сфери, зростання цін тощо. Це можна пояснити так; якщо річний темп зростання доходу деякого інвестора вищий, ніж зростання ВВП, продуктивності праці та грошової маси, разом узятих, то таке зростання оплачують ті, у кого він збільшується не настільки швидко. А глобалізація фінансового ринку робить цей процес глобальним.

3.3 Прогнози розвитку української економіки

За умов незмінної монетарної політики, в 2011-2012 роках очікується зростання реального ВВП на потенційному рівні (близько 4% ) (рис. 8).

Рис. 8. Прогноз ВВП до відповідного кварталу попереднього року

З одного боку умови торгівлі погіршуватимуться через подальше зростання цін на газ та нафту, що обмежуватиме зростання економіки. Однак, з іншого боку, фіскальна політика буде досить м'якою через суттєве перевищення видаткової частини над дохідною. В свою чергу реальні монетарні умови знаходитимуться на нейтральному рівні. Інфляція в 2010-2011 роках очікується на рівні близько 11% в основному внаслідок низького врожаю зернових, погіршенню інфляційних очікувань та необхідності підвищення тарифів на газ, електроенергію та опалення. При цьому базова інфляція знаходитиметься в межах цілі в 2010 році (близько 8%, що відповідає цілі утримання базової інфляції на рівні до 10% згідно з Меморандумом з МВФ), в 2011 році продовжуватиме знижуватись (рис. 9).

Рис. 9. Обмінний курс

Суттєве зниження споживчої інфляції очікується в 2012 році, оскільки в цей період не передбачається значного підвищення цін, які регулюються адміністративно, очікується суттєве зростання потенціалу економіки внаслідок проведення Євро-2012. НБУ підтримуватиме курсову та фінансову стабільність (в рамках обмежень Меморандуму), що створюватиме позитивний вплив на інфляційні та курсові очікування. Зростання базової інфляції знаходитиметься в рамках цілі (менше 10%).

Висновки та пропозиції

Проведені у роботі дослідження щодо розвитку світової економіки та особливості міжнародних економічних відносин в умовах світових фінансових криз дозволяють зробити певні висновки:

Три століття ринкової економіки показують, що фінансові потрясіння є її органічним єством. Ці потрясіння пов'язані з циклічними економічними кризами, світовими війнами і їх наслідками, революціями і громадянськими війнами.

Фінансова криза - глибокий розлад фінансової системи держави, зумовлений низкою економічними й політичними чинниками. Кризові явища у сфері фінансів можуть бути викликані трансформаційними процесами в економіці, тобто зміною моделі економічного розвитку, втратою конкурентоспроможності економіки.

До світових криз, що викликали найбільші фінансові заворушення відносять Велику Депресію 30-х років, мексиканську кризу 1994-1995 рр., кризу в країнах Південно-Східної Азії 1997-1998 рр. з суттєвим її впливом на світові фінансові ринки, і, нарешті, дефолт 1998 р. у Росії, який особливо вплинув на країни СНД, у тому числі на Україну.

При всій своїй величезній потужності, приватні фінансово-економічні корпорації, не в змозі самостійно впоратися з проблемами глибоких спадів і депресій, загрозливих найсучаснішій капіталістичній системі, без опори на силу держави і її владно-регулюючих можливостей.

Нова глобальна фінансова криза почалася у першому десятилітті XXI століття. Процес банкрутства фінансово-банківських інститутів швидко перекинувся з Америки на інші країни і континенти, перш за все до Європи - через надто велику міру "переплетіння" економіки і фінансів у сучасному глобальному світі, їх взаємозалежність і взаємозв'язок. Це змусило уряди провідних європейських і інших держав приступити до консолідації своїх зусиль.

Всі рішення світової фінансової влади надають глобальній фінансовій системі принципово іншу якість. Головним інструментом регулювання світових фінансів проголошується віднині не ринок, не його приватні агенти, а держави і рішення їх головних фінансових інститутів.

Вміст стандартного набору методів центробанків різних країн залежать від ряду передумов. Вибір тієї або іншої стратегії центрального банку залежить від орієнтації економіки країни. Зміст антикризових пакетів залежить від багатьох чинників, таких як першочергова мета та пріоритети Центрального банку, особливості монетарно-трансмісійного механізму, мікро - та макропоказники, стан економіки держави та інше.

Глобальна економіка представляє собою історично нову реальність, що відрізняється від традиційної світової економіки. Процес глобалізації cвітової економіки йде вкрай нерівномірно. Це стосується як сфер діяльності та галузей, так й макроекономічних регіонів, об'єднаних по групам країн та цивілізаціям.

Найвищий рівень глобалізації досягнуто у фінансово-інвестиційній сфері. Адже сьогодні загальновідомим став факт перевищення більш як на порядок фінансових потоків обігу світової економіки у порівнянні з її матеріальними потоками, пов'язаними з реальними ринками товарів та послуг. Таким чином, цей вивільнений грошовий капітал не має матеріального підкріплення і знаходиться у вільному плаванні, маючи щосекундні біржові операції на мільярди доларів, забезпечивши їх зростання за останні 20 років на два порядки. І ця фінансова бомба вже десятки років нависає над виробничими потужностями реальної економіки країн усієї Земної Кулі, періодично знищуючи фінансові ринки у тому чи іншому ареалі світу через механізми фінансових криз. Фінансова криза ставить перед урядами країн подвійну мету: підтримання стабільності і грошово-кредитної сфери, і фінансової системи. Але єдиної панацеї для боротьби з фінансовими кризами немає.

Отже, як потрібно реагувати на глобальну фінансову кризу таким чином, щоб забезпечити оздоровлення фінансової системи, стабілізувати економіку та уникнути вплив ризиків? Ефективні методи втручання в економіку (зокрема вплив на діяльність фінансових інститутів) можуть допомогти покращити балансові показники, нівелювати негативні наслідки кризи та відновити інвестиційний процес.

Досвід функціонування фінансової системи під час кризи показує, що ефективність та затратність впровадження такої політики подолання фінансових заворушень залежить від наступних ключових елементів:

- Чіткої та надійної структури фінансового сектору, що сприяє його стабільності та запобігає фінансовій скруті;

- Швидкого реагування та застосування інструментів антикризової політики, що є важливим для мінімізації негативного впливу на економіку.

До методів подолання фінансових криз слід віднести впровадження широкого спектру попереджувальних заходів та ряду інструментів, направлених на відновлення нормального функціонування кредитної системи та балансів банків і їх позичальників. Такі заходи включають заходити по наданню ліквідності, державні гарантії по депозитам та тимчасова зупинка їх конвертованості тощо.

До специфічних рішень можна віднести:

- Рекапіталізацію фінансових інститутів;

Міри, спрямовані на швидке покращення становища фінансових інститутів не завжди покращують платоспроможність позичальників, але вони полегшують для банків процес виявлення збитків і тим самим сприяють впровадженню корпоративної реструктуризації боргу. Схеми рекапіталізації, впроваджені у США (1933 р) та Японії (1998/99 рр.), ілюструють деякі ключові моменти.

- Компанії по управлінню активами;

Основним завданням таких урядових компаній є здійснення фінансової реструктуризації шляхом викупу необоротних активів банків. Приклади успішності впровадження таких компаній мали місце у Швеції у 1992 році для вирішення питання з проблемними кредитами двох головних банків (Nordbanken та Gota Bank).

Компанії по списання частини або всього боргу за взаємної згоди боржника та кредитора, що спрямовуються на обраних боржників.

Доцільність впровадження перерахованих заходів має бути похідною від впливу ряду факторів, включаючи природу та глибину фінансової кризи та специфічні обставини, що склалися у країні.

Список використаної літератури

1. Економіка: теоретичні основи. Підручник у 2-х част. - Тернопіль, Астон, 1997

2. Ермишин П.Г. Основы экономической теории (курс лекций).-AUP.ru, 2002

3. Экономическая теория. Николаева A., Черная и.П. М.,2000г

4. "Економіка" под ред. А. Булатова, 1997, с.374-377.

5. Пахомов Ю.,Корни кризиса. Мировой финансовый кризис: цивилизационные истоки/ Ю.Пахомов, С.Пахомов// Экономист -2009 - вып.4

6. Кушлин В. Факторы экономического кризиса и базис его преодоления// Экономист - 2009 - вып. 3

7. Экономическая теория: Учебник.- Изд. испр, и доп. / Под об. Ред.академика В.И. Видяпина, А.И. Добрынина, Г.П. Журавлевой, Л.С. Тарасевича.-М,: ИНФРА-М,2005,-368с.( Высшее образование)

8. Курс экономической теории. /Под ред. М.Н.Чепурина, Е.А.Киселевой, Киров: 1996

9. Основи економічної теорії: політехнічний аспект. - Підручник / За ред. Г.Н. Климка та В.П. Нестеренка, - К.: Вища школа, 1997

10. "World Economic Survey 1932-33". League of Nations

11. Манекин Р.В. «Экономическое положение на Украине (внешнеэкономический аспект)»

12. Игольников А. Г. « Особенности формирования экономического кризиса в Украине и пути выхода из него// 'Экономические проблемы стабильности Украины. 2008

13. Экономический кризис в Украине и финансовая помощь Запада. // Мировая экономика и международные отношения.-.- №3.-С.65

14. Державний комітет статистики http://www.ukrstat.gov.ua/

15. Національний банк України http://www.bank.gov.ua/

16. The Federal Reserve System official website [Monetary policy report 2008] http://www.federalreserve.gov/monetarypolicy

17. Журнал “Корреспондент” №5 лютий 2009, Стаття: “Где дно? ”

18. РБК-Україна Інформаційна агенція. Стаття: ФРС США розширила валютні свопові угоди з іноземними банками до 620 млрд дол. Стаття: “НБУ не скасовував і не призупиняв заборону на дострокове зняття депозитів, - В. Стельмах” http://www.rbc.ua/ukr/newsline/2008/12/10/476391. shtml.

19. World Bank blog http://crisistalk. worldbank.org/2009/02/lessons-from-past-financial-crises.html#more

20. European Central Bank, Eurosystem, official website, http://www.ecb. europa. eu/mopo/implement/intro/html/index. en.html

21. Вісник Національного банку України №2 (156), лютий 2009

22. Бюлетень НБУ №3 (192), 2009, http://www.bank.gov.ua/Publication/of_vydan/Buleten/2009/bull_03-09. pdf

23. Незалежне видання України “Дзеркало тижня" № 38 (717) 11 - 17 жовтня 2008, стаття: “Світова фінансова криза - тест для України". Автор: Богдан Данилишин

24. Casino Crash. Critical thinking on the financial and economic crisis - Transnational Institute & Institute for Policy Studies October 30th, 2008. Стаття: Глобальный экономический кризис: исторический шанс для преобразований

25. Інформаційне агентство УНІАН [09.10.2008 17: 49] Борис Кушнірук. Стаття: “Глобальна фінансова криза: світ стає іншим" http://unian.net/ukr/news/news-277685.html

26. Systemic banking crises: a new database'. International Monetary Fund Working Paper 08/224. http://www.imf.org/external/pubs/cat/longres. cfm? sk=22345.0. World economic outlook. Financial stress, Downturns and recoveries http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2008/02/index. htm

27. The Epoch Times Україна. Стаття: “30 вересня: світова фінансова криза вдарила по гаманцях українців. Огляд преси". http://www.epochtimes.com.ua/articles/view/3/11813.html

28. Web-портал українського уряду, http://www.ukrstat.gov.ua/

29. Горевский А.С., Коваленков С.С. Антикризисное управление. - М.: ИНФРА-М, 2006

30. Багровец А.Н. Антикризисное управление в организации: Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика

31. Українська національна іпотечна асоціація, http://www.unia.com.ua

32. Інтернет-представництво Президента України http://www.president.gov.ua

33. Інтернет-портал “Економічна правда» http://www.epravda.com.ua

34. Аналітичний портал «Дело», http://delo.ua

35. Аналітичний портал «Мировая экономика», http://www.ereport.ru

36. BBS News, http://news.bbc.co.uk

37. Фінанси та кредит. Стаття: «Кризис теории управления экономическими циклами в разрезе денежно-кредитных факторов зарубежных учений». http://www.fin-izdat.ru/journal/fc/detail.php?ID=30979

38. Интернет портал, http://financepro.ru

Додатки

Додаток А

Наслідки впливу світової кризи на економіку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Додаток Б

Валовий внутрішній продукт у фактичних цінах

Додаток В

Валовий внутрішній продукт: індекси фізичного обсягу та індекси - дефлятори.

Додаток Г

Інвестиції в основний капітал

Размещено на Allbest.ru