Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це безплатне фінансування підприємства за рахунок цього позикового капіталу. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості , що в кінці приведе до виплати штрафів, санкцій та погіршити фінансовий стан .

Оптимізація фінансової структури капіталу є одним з найбільш важливих та складних завдань. Оптимальна структура капіталу - це таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства.

Таким чином, в результаті розглянутих варіантів можна сказати, що політика оптимізації структури капіталу спрямована на підвищення долі власного капіталу. А саме прибутку, через складність залучення кредитів. Але ж якщо взяти за мету підвищення рентабельності власного капіталу, то теоретично найкращий варіант - залучення позик. Але є обмеження по коефіцієнту платоспроможності, який не дозволяє збільшити позиковий капітал без збільшення оборотних активів. Збільшення питомої ваги оборотних активів дозволяє збільшити позиковий капітал та зменшити власний і зберегти платоспроможність. Рентабельність капіталу тим більше, чим нижче його сума і вище прибуток, а при заміні власного капіталу позиковим вона підвищується.

Щодо управлінням дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

1) визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

2) періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

3) якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

4) використання судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

5) продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

6) при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунка покупця;

7) використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

8) відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

9) пропозиція відстрочки у виплаті грошей для стимулювання попиту;

10) страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

11) обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

Типовою для багатьох підприємств є проблема неефективного управління ризиками (запізніле їх ідентифікування і нейтралізація) та швидкого виявлення і використання додаткових шансів поліпшення діяльності. Наслідком цього може бути зменшення потенціалу розвитку та фінансова криза. З метою своєчасної ідентифікації чинників, які сигналізують про той чи інший напрямок розвитку окремих показників, внутрішніх та зовнішніх параметрів діяльності підприємства, вжиття превентивних заходів доцільно впроваджувати систему раннього попередження та реагування (СРПР).

Система раннього попередження та реагування - це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні загрози та ризики, яких може зазнати підприємство, а також додаткові шанси щодо підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності.

Згідно із сучасними підходами до побудови системи контролінгу на підприємстві, в СРПР інтегруються елементи як стратегічного, так і оперативного контролінгу. Сама ж СРПР повинна логічно вписуватися в систему планування та контролю. Система виявляє та аналізує інформацію про приховані обставини, настання яких може призвести до виникнення загрози для підприємства чи до втрати потенційних шансів. Першочерговим завданням системи раннього попередження є своєчасне виявлення ознак кризи на підприємстві. З іншого боку, за допомогою цієї системи виявляються додаткові шанси для суб'єкта господарювання.

Розрізняють дві підсистеми СРПР: система, орієнтована на внутрішні параметри діяльності підприємства, та система, орієнтована на зовнішнє середовище. Предметом дослідження останньої є завчасне прогнозування загроз, насамперед з боку контрагентів, держави, конкурентів тощо. Яскравим прикладом застосування цієї підсистеми СРПР є проведення банківськими працівниками аналізу підприємств-позичальників у рамках оцінки їх кредитоспроможності та під час супроводження кредитів.

Внутрішньоорієнтована підсистема СРПР спрямована на ідентифікацію ризиків та шансів, які криються всередині підприємства. У своєму розвитку ця підсистема охоплює три покоління. Системи першого покоління були зорієнтовані в основному на ідентифікацію наслідків дії тих чи інших факторів; другого -- на визначення симптомів; третього - на виявлення першопричин. Як “стратегічний радар” СРПР третього покоління спеціалізується на систематичному обліку та оцінці стратегічно важливої для підприємства попереджувальної інформації.

На базі системи раннього попередження та реагування будується система управління ризиками, яка включає ідентифікацію ризиків; їх оцінку та нейтралізацію. Організація системи раннього попередження охоплює такі етапи:

1) формування інформаційних каналів: забезпечення інформаційного зв'язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами - керівниками всіх рівнів. СРПР повинна забезпечити ідентифікацію та моніторинг усіх важливих для життєздатності підприємства процесів, методів, показників.

2) визначення сфер спостереження - визначення об'єктів внутрішньої та зовнішньої діагностики. До основних сфер спостереження в межах внутрішньої діагностики належать: фінансова, виробнича, збутова, організаційна. Зовнішня діагностика побудована на аналізі ситуації на ринку (клієнти, конкуренти, кон'юнктура), макроекономічної ситуації в країні та економіко-правових умов діяльності підприємства. Сфери спостереження слід визначати виходячи із цільових орієнтирів діяльності підприємства, зокрема монетарних та немонетарних цілей. Особлива увага при цьому приділяється секторам, які можуть бути джерелом загрози досягнення оперативних та стратегічних цілей.

3) формування конкретних аналітичних завдань для аналітичних центрів. До таких завдань можуть належати оцінка ймовірності фінансової кризи на основі використання дискримінантних моделей, СВОТ-аналіз, бенчмаркінг, спостереження за тенденціями зміни індикаторів раннього попередження тощо. Якщо СРПР буде орієнтована на абстрактні проблеми та базуватися на нечітко сформульованих завданнях, то вона буде досить затратною і недієздатною.

4) вибір індикаторів раннього попередження, які можуть вказувати на розвиток того чи іншого негативного процесу. Оптимальним при цьому є підбір одного, максимум кількох індикаторів для однієї сфери спостереження.

Серед основних критеріїв селекції індикаторів можна розглядати такі:

- зрозумілість та точність віддзеркалення реальних тенденцій розвитку;

- повнота відображення інформації про наявні шанси та ризики;

- своєчасність оповіщення про можливі загрози та вигоди;

- економічна та аналітична репрезентативність.

Особливо привабливим інтегральним індикатором раннього попередження є Z показник, який розраховується з використанням дискримінантної моделі оцінки ймовірності банкрутства. Завдяки цьому забезпечується моніторинг підприємства в динаміці та в порівнянні з іншими суб'єктами господарювання.

5) розрахунок планових та граничних значень індикаторів, а також: безпечних інтервалів їх зміни. На даному етапі формується бюджет основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства, розраховуються безпечні межі інтегрального показника фінансового стану; зона безпеки, тобто позитивна різниця між фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззбитковості; величина продуктивності праці, яка забезпечує конкурентоспроможність підприємства; частка ринку, необхідна для забезпечення планового рівня рентабельності тощо. Відповідні значення розраховуються на основі застосування економетричних методів обробки даних або в результаті експертних оцінок.

6) узагальнення одержаних аналітичних висновків та підготовка пропозицій і рекомендацій щодо розвитку сильних сторін та нейтралізації слабких, що є основою розроблення проектів управлінських рішень.

Найскладнішим завданням, яке слід розв'язати в процесі організації системи раннього попередження та реагування, є підбір індикаторів раннього попередження та визначення критеріїв їх інтерпретації. У науково-практичній літературі здебільшого вирізняють такі блоки індикаторів:

1) загальноекономічні індикатори, які дають змогу своєчасно виявити зміни в тенденціях розвитку кон'юнктури економіки в цілому (використовуються результати досліджень відповідних науково-дослідних економічних та соціологічних інститутів);

2) ринкові індикатори, що дають можливість виявити тенденції на ринках, на яких здійснює свою діяльність підприємство;

3) технологічні індикатори, які дають інформацію щодо появи на ринку нових продуктів, методів, процесів тощо;

4) соціальні індикатори, які характеризують демографічну ситуацію в країні, вартість робочої сили, рівень мінімальної заробітної плати тощо;

5) політичні індикатори впливу на діяльність підприємств, які мають політичну природу, зокрема відбивають тенденції в економічному законодавстві, політику протекціонізму тощо;

6) внутрішні індикатори.

Систематизацію внутрішніх індикаторів рекомендується здійснювати в розрізі таких сфер спостереження: фінансовий стан; виробнича програма; основні засоби; персонал. Комбінація показників, які служать внутрішніми індикаторами раннього попередження, підбирається з урахуванням можливостей прогнозування на їх основі фінансового стану підприємства та загрози банкрутства. За правильно підібраних індикаторів результати функціонування СРПР можуть бути основою розроблення стратегії і тактики антикризового управління фінансами. Антикризові заходи, зокрема, повинні полягати в адекватному реагуванні на сигнали, джерелом яких є окремі індикатори раннього попередження.

На мою думку, для уникнення недоліків традиційних підходів до оцінки загрози фінансової кризи, забезпечення функції раннього попередження можна досягти завдяки використанню описаної вище методології дискримінантного аналізу. Отже, розрахований з використанням дискримінантної моделі інтегральний показник фінансового стану підприємства, окрім іншого, може виконувати роль внутрішнього індикатора раннього попередження фінансової кризи. Зрозуміло, що для окремих підприємств немає сенсу розробляти власні класифікаційні моделі, оскільки це вимагає додаткових фінансових затрат, кваліфікації, масиву інформації тощо. У межах системи раннього попередження та реагування відповідні служби можуть використовувати дискримінантні моделі, розроблені банками, рейтинговими агенціями чи окремими науково-дослідними інституціями. Загальна схема оцінки фінансової спроможності підприємства на основі дискримінантного аналізу наведена на рис. 3.1



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1 Дискримінантний аналіз в системі раннього попередження та реагування

Згідно з логікою дослідження, застосований емпірично-індуктивний підхід до оцінки фінансового стану підприємства може бути також використаний для аналізу та узагальнення інших індикаторів раннього попередження, зокрема ринкових, політичних, технологічних, соціальних тощо. З цією метою якісні характеристики окремих груп індикаторів за допомогою експертної системи слід перевести в кількісний вимір, після чого, застосувавши методологію дискримінантного аналізу, можна розрахувати інтегральні показники в розрізі окремих індикаторів. Це, у свою чергу, уможливлює своєчасне вжиття заходів у процесі профілактики фінансової кризи. Щодо контролінгу і концепції антикризового управління фінансами то вони схематично зображені у додатку Д.

3.2 Рекомендації з організації інформаційного забезпечення управління витратами на підприємстві

З розвитком конкуренції на ринку та зниженням норми прибутку перспективи розвитку підприємства значною мірою залежать від поведінки витрат та управління ними. Вміння планомірно і раціонально керувати витратами в періоди погіршання кон'юнктури ринку зменшує ризик неплатоспроможності. Також за сприятливих економічних умова важливою стає задача оптимального розподілу ресурсів між поточною та інвестиційною діяльністю. Це можливо зробити, якщо на підприємстві діє продумана система управління витратами.

Побудову та вдосконалення системи управління витратами на підприємствах пропонується здійснювати шляхом:

1) виділення основних понять і процедур, системи управління витратами;

2) виявлення існуючих проблем формування та контролю витрат на підприємстві;

3) формування моделі управління витратами з урахуванням особливостей галузі та підприємства;

4) побудови інформаційної системи;

5) адаптації документообороту до обраної інформаційної системи;

6) розподілу відповідальності за формування витрат та створення механізму мотивації і стимулювання їх зниження.

Основні поняття та процедури в системі управління витратами розглядаються за трьома напрямками:

1) планування витрат;

2) облік та план - фактичний контроль витрат;

3) корегуючий вплив на процес формування витрат.

Планування витрат передбачає такі дії:

1) складання класифікації витрат;

2) визначення норм витрат ресурсів, виходячи із запланованого обсягу випуску продукції та необхідності підтримки оптимального режиму роботи технологічного обладнання;

3) розрахунок вартості витрат на основі даних про заплановані витрати ресурсів та існуючі ціни на них;

4) визначення умов, за яких можлива економія ресурсів або допустима їх перевитрата порівняно з нормами;

5) розробка програми ресурсозбереження;

6) складання плану-кошторису на витратному горизонті планування.

Класифікація витрат за статтями означає розбити їх на групи за тією, чи іншою ознакою однорідності. Наприклад, матеріали можна об'єднати в статтю “допоміжні матеріали” за ознакою їх ролі у виробництві, а послуги, що споживаються - по постачальниках і т.п.

Разом з тим, при планування витрат у цехах потрібно розробити (на основі загальної схеми статей витрат) свою власну класифікацію, яка б деталізувала загальні статті витрат у вигляді, зручному для планування та управління ними.

Основним принципом ресурсоекономії є скорочення втрат в процесі здійснення технологічної операції чи підвищення ефективності використання ресурсу.

Бажаним варіантом планування витрат є складання двох кошторисів:

1) на основі діючих завдань з виробництва продукції та прийнятих норм і нормативів;

2) з корекцією першого кошторису на основі програми ресурсозбереження.

Тому, враховуючи ефект економії по мірі реалізації програми ресурсозбереження, потрібно заохочувати авторів програми. Спланувавши витрати, необхідно налагодити їх облік і план - фактичний контроль. Під оперативним обліком витрат розуміють їх однорідне відображення в цехових облікових формах із заданою періодичністю і заданим терміном готовності даних. За своєю структурою облікова форма має співпадати з плановою (цеховим кошторисом), бути її “дзеркальним відображенням”. Тобто, облікова форма повинна забезпечувати можливість прямого порівняння планових та фактично досягнутих показників. У цьому і полягає один із важливих елементів всієї системи управління витратами, а саме план - фактичний контроль.

Облік витрат із заданою періодичністю означає необхідність відображати в обліковій формі всі практично здійснені витрати на відповідний період часу. На практиці деякі види витрат обліковують за більший термін. Так, акт прийому - передачі виконаних робіт може складатися у кінці місяця. Відповідно в системі оперативного обліку витрат необхідно передбачити можливість поетапної оцінки виконаних робіт з терміном етапу - один тиждень. З другого боку, потрібно однорідно визначити і термін готовності даних для звіту. Якщо облік здійснюється з тижневою періодичністю, то терміном готовності даних може бути понеділок, наступний за звітним тижнем.

Виявлення існуючих проблем (діагностика) формування та контролю витрат на підприємстві зводиться до визначення причин недостатньої оперативності обліку, відсутності надійних критеріїв оцінки ефективності діяльності в сфері управління витратами, недорозвиненості системи мотивації. Недостатність оперативного обліку полягає в тому, що на більшості підприємств повні дані про фактичні витрати в цехах можуть бути отримані в бухгалтерії через місяць після звітного. Ці дані на момент їх отримання будуть застарілими. Вони не дозволяють оперативно аналізувати виробничі процеси в цехах і, відповідно, приймати рішення з виникненням проблем. Відхилення витрат від кошторисних показників зазвичай неможливо адекватно оцінити в зв'язку з відсутністю достатнього переліку норм і нормативів, розвинутої статистики про витрати за минулі періоди, єдиного методичного підходу до аналізу ефективності здійснених витрат. Нерозвиненість системи мотивації за досягнення кінцевого результату пов'язана з відсутністю оперативного контролю та управління витратами, що ускладнює оцінку роботи підрозділів у плані ресурсозбереження. Система управління витратами підприємства u1088 розробляється відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку та галузевих методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Формування бажаної моделі управління витратами включає такі етапи:

1) розробку системи норм і нормативів по окремих позиціях статей витрат;

2) запровадження системи планування план-фаутного контролю, розрахунку і факторного аналізу відхилень фактичних даних від планових;

3) встановлення відповідальності керівників центру витрат за виконання планових завдань по регульованих видах витрат;

4) затвердження порядку збору і передачі даних;

5) налагодження даних у режимі реального часу по мірі формування первинних документів по затратах;

6) розроблення і запровадження системи заохочення за досягнення економії витрат.

Побудова інформаційної системи повинна поєднувати в собі три рівня управління процесами на підприємстві:

1) управління бізнес - процесами;

2) управління проектно - конструкторськими розробками;

3) управління технологічними процесами виробництва.

“Становим хребтом” єдиної інформаційної системи управління підприємством є система управління бізнес процесами підприємством класу ERP (Enterprise Resources Planning - Планування ресурсів підприємства). Система автоматизації проектно-конструкторської діяльності і технологічної підготовки виробництва (САПР/АСТПП-САD/САМ/САЕ/PDM) забезпечує зменшення терміну виробничого циклу та підвищення якості продукції. Програмне забезпечення поєднує взаємодію всіх раніше описаних рішень у рамках єдиної інформаційно-аналітичної системи управління підприємством. Класичні системи ERP забезпечують управління задачами:

1) управління фінансами;

2) планування та управління виробництвом;

3) управління формуванням та розподілом запасів;

4) управління реалізацією та маркетингом;

5) управління постачанням;

6) управління проектами;

7) управління сервісним обслуговуванням;

8) управління процедурами забезпечення якості продукції.

Сучасна автоматизована ERP система управління має поєднувати в собі максимально можливий комплекс функцій управління всіма бізнес - процесами підприємства; управляти виробничим процесом та безперервно контролювати його параметри та відхилення від допустимих значень; реалізовувати управління витратами та центрами витрат. Така методика потребує планування собівартості продукції, затвердження планових нормативів та контролю відхилень фактичних витрат від їх нормативів для своєчасного прийняття заходів. На основі виробничого плану та нормативної собівартості розраховується кошторис витрат на виробництво, забезпечується єдність даних фінансового та управлінського обліку. Фінансово-господарські операції повинні реєструватися в системі одразу по їх здійсненню, що забезпечить контроль за виробництвом на рівні виробничих кошторисів. Адаптація документообігу до обраної інформаційної системи полягає в доповненні існуючих первинних документів новими та встановленні графіка руху документів у відповідності з періодичністю звітів інформаційної системи. Існуючі документи, що відображають витрати підрозділів (акти на списання матеріалів, акти прийому-здачі робіт, довідки про виконані роботи, путьові листи, відомості та ін.), доповнюються новими документами, які вводяться поруч із діючими (форма оперативного обліку та контролю витрат, тижнева довідка для заповнення форми).

Графік складання документів встановлюється, виходячи з 1-2 тижневого інтервалу підготовки звітності в інформаційній системі. Розподіл відповідальності за формування витрат та створення механізму мотивації є дуже важливим. За поточні витрати відповідальність несе керівник відповідного підрозділу (центру витрат) у частині регульованих витрат. Обов'язковим елементом ефективного управління витратами є система мотивації ресурсозбереження, яка будується у вигляді премій за виконання норм та нормативів або відсотку від економії проти норм.

Удосконалення системи управління ERP витратами націлене на постійний пошук і виявлення резервів економії ресурсів, нормування їх витрат, планування, облік та аналіз витрат за їх видами, стимулювання ресурсозбереження і зниження витрат з метою підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

3.3 Оцінка ефективності втілення рекомендацій і пропозицій на досліджуваному підприємстві ТОВ ВК “Індастрі”

У дипломній роботі було запропоновано підприємству ТОВ ВК “Індастрі” використовувати інформаційної системи управління підприємством класу ERP (Enterprise Resources Planning - Планування ресурсів підприємства) автоматизації проектно-конструкторської діяльності і технологічної підготовки виробництва (САПР/АСТПП-САD/САМ/САЕ/PDM).

Величина економічної ефективності визначається шляхом зіставлення трудових і вартісних витрат по існуючому і запропонованому варіанту обробки інформації при рішенні задач.

В даний час така задача частково опрацьовується вручну щомісяця, тобто 12 разів у рік. Щомісяця її рішенням зайняті три економіста у середньому 80,0 години кожен, що і є трудовими витратами при одноразовому рішенні задачі, тобто Т_о = 240,0 чол.-годин, а за рік це складе Т_год = 240*12 = 2880 чол.-годин.

Вартість витрат визначається за формулою (3.1):

З_о = Т_о*t2*(1+к1+ к2), (3.1)

де t2 - середньогодинна ставка працівників, що виконують обробку інформації по задачі;

к1 - коефіцієнт, що визначає розмір нарахувань по заробітній платі

(к1 = 0,15);

к2 - коефіцієнт, що визначає розмір накладних витрат (к2 =0,25).

При одноразовому рішенні задачі вартісні витрати склали:

З_о= 240 *7,5 * (1 + 0,1 + 0,2) = 2340 грн.

Витрати за рік:

З _рік= 2340 *12 28080 грн.

Сукупні витрати часу на обробку інформації при рішенні задачі за пропонованим варіантом (Т1) визначаються підсумовуванням витрат часу на виконання ручних (Тр) і автоматичних операцій (Тавт), тобто:

Т1=Тр + Тавт. , (3.2)

До ручних операцій відносяться:

1) підготовка інформації для обробки на ЕОМ;

2) оформлення операції, одержуваної в результаті обробки;

3) контроль і випуск машинограми (друку результатів).

Укрупнено Тр можна приймати в розмірі 15% від загальної трудомісткості рішення задач на ЕОМ. Час, необхідний для автоматичної обробки розв'язуваної задачі, можна розрахувати за формулою (3.3):

Т_автТ_вв+Т_обр+Т_вивод- Т_авт , (3.3)

де Т_вв - кількість машинного часу для введення первинної інформації;

Т_обр - час на логічну й арифметичну обробку інформації;

Т_вивод - час роботи в автоматичному режимі (1000 сек.)

Т_авт - машинний час для виводу інформації.

Кількість машинного часу для введення первинної інформації розраховується за формулою:

Твв авві/Vвві , (3.4)

де _авві - швидкість введення інформації для і-того пристрою;

V_вві - обсяг інформації, що вводиться через і-тий пристрій уведення;

m - контроль різних пристроїв уведення.

Твв (300 * 1050)/(1,8 *10²) = 315000 / 180 = 1750 ( маш.-с).

Час на логічну й арифметичну обробку інформації розраховується так:

Тобр = Qпр*t пр+ Qобі+tобі , (3.5)

де Qпр - кількість коротких операцій;

t пр - середній час виконання однієї короткої операції в процесорі;

Q_пр - кількість звертань до і-того зовнішнього запам'ятовуючого пристрою;

t_обі - середній час звертання до і-того зовнішнього запам'ятовуючого пристрою; р - кількість зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв.

Тобр = 4 * 10⁸*4,6 *10⁸+ 87*10² = 18,4 + 8700 = 8718,4 (маш.-с).

Машинний час для виводу Інформації визначається за формулою (3.6):

Твив = Vвивj *Qвивj , (3.6)

де Qвивj - обсяг виведеної через j-ті пристрої виводу інформації;

Vвивj - швидкодія j-того пристрою виводу інформації;

Твив = (300 * 1050)/ 3 *10² + (300 * 1050)/ 2,8* 10³ = 2175 (маш.-с).

Таким чином, час для автоматичної обробки інформації становить:

Т авт= 1750+ 8718,4+ 2175 -1000 = 11643,4 (маш.-с).

Тавт 11643,4 / 3600 = 3,23 (маш-годин).

Час, необхідний для виконання ручних операцій становить:

Т_р 0,15* 288000 43200 (с), або 43200 /3600 = 12 (чол.-годин).

Трудові витрати при одноразовому рішенні задачі становитимуть:

Т₁ = 12 +3,23 =15,23 (маш.-годин).

Так, якщо згідно програми облік буде вестися кожні два тижня, а не раз на місяць, як це було раніше, то витрати за рік будуть дорівнювати:

Т_1рік = 24 * 15,23 = 365,52 (маш.-годин).

Зниження трудових витрат при обробці інформації при рішенні задачі в залежності від особливості обробки можна визначити в такий спосіб:

Т_з = Т₁-Т₀, (3.7)

де Т₃ - зміна трудових витрат;

Т₁ - витрати часу на обробку інформації;

Т₀ - одноразові трудові витрати.

Т₃= 15,23*2 - 80 = - 49,54 (годин).

За рік:

Т_{з рік} Т_{1 рік}- Т_{0 рік}, (3.8)

Т_{з рік}= 365,52 - 594,48 = +228,96 (годин).

Вартісні витрати рішення задачі на ЕОМ обчислимо за формулою (3.9):

З₁ =Т_р*t_пр* (1+k1+k2)+ Тавт* См/год , (3.9)

де t_пр - середньогодинна ставка оператора при виконанні ручних операцій; См/год - вартість машино-години роботи ЕОМ = 0,6.

З₁ = 12 *4,15 * (1 + 0,3 + 0,2) +3,23* 0,6 = 293,27 грн.

За рік:

За рік= 293,27 *12 3519,22 грн.

Визначимо зниження вартості обробки інформації, тобто показник прямої економічної ефективності шляхом порівняння отриманих значень вартісних витрат при різних варіантах обробки інформації за формулою:

Э_прС_о - С_{1 рік} (3.10)

де С_о - річні вартісні витрати при рішенні задачі ручним способом;

С_{1 рік} - річні вартісні витрати при рішенні задачі автоматизованим способом.

Отже, порівнюючи існуючий і пропонований варіанти обробки інформації, одержимо:

Э_пр 28800- 3519,22 = 25280,78 грн.

На підставі цих розрахунків можна зробити висновок, що економічна ефективність, одержувана при впровадженні пропонованого варіанта склала 25280,78 грн. на рік.

Розділ 4. Правові, соціально-економічні, організаційно-технічні питання охорони праці

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці на підприємстві ТОВ ВК „Індастрі”

Діяльність підприємств нині характеризується збільшенням обсягів інформації, її опрацюванням із використанням персональних електронно-обчислювальних машин, локальної обчислювальної мережі. Взаємодія з ними людини збільшує відповідальність працівників за їх функціонування та ризик унаслідок незнання і порушення правил безпеки праці. Для ефективного вирішення цієї проблеми потрібен системний підхід.

Не обійтися і без організаційно-технічних заходів щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і профзахворювань. Серед них - модернізація технологічного обладнання, застосування технічних засобів, які запобігають впливу на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Нині більшість службовців працює за комп'ютерами і перебуває під впливом несприятливих фізичних факторів. Вони призводять до характерних для працівників захворювань, пов'язаних з органами чуття (зоровий аналізатор), центральною нервовою системою, кровообігом тощо. У зв'язку із цим правилами, інструкціями з охорони праці, передбачено після двогодинної безперервної роботи технологічну перерву на 10-15 хвилин для відновлення працездатності працюючого.

Система стимулювання поліпшення умов та безпеки праці на підприємстві містить такі показники:

1) зменшення кількості порушень норм і вимог охорони праці;

2) зменшення кількості штрафів і виплат через них;

3) зниження рівня виробничого травматизму;

4) зниження рівня професійних захворювань;

5) зниження рівня загальних захворювань;

6) своєчасне та у повному обсязі виконання програм і планів, зобов'язань з охорони праці в колективному договорі;

7) інші показники, що сприяють зацікавленості працівників у створенні здорових і безпечних умов роботи.

Забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов праці на підприємстві є дуже необхідним для успішної роботи, адже багато працівників від недотримання санітарно-гігієнічних вимог відчувають вплив шкідливих факторів виробництва і трудового процесу, що призводить до погіршення самопочуття, зниження працездатності.

При проведенні аналізу умов праці на ТОВ ВК „Індастрі”, виявлено таке.

Адміністративна будівля кампанії, де знаходиться бухгалтерія, займає одноповерховий будинок. Площа відділення складає 148 м2, його висота 3,5м.

Стіни будівлі обклеєні шпалерами, стеля біла, меблі нові. Усе створює для працівників спокійну атмосферу, гарний настрій і сприяє нормальному виконанню роботи.

Система кондиціювання повітря забезпечує нормовані метеорологічні параметри та чистоту повітря всередині приміщення при розрахункових параметрах зовнішнього повітря для теплого і холодного періоду часу. Температура в літній період часу 23 -24 0С, а в зимовий період - 20 -22 0С. Вологість і швидкість руху повітря відповідає нормативу.

Вентиляція в приміщенні здійснюється шляхом кондиціювання чи повітря , що надходить через відкриті вікна, є 1 кондиціонер Samsung, підприємство підключено до міської опалювальної системи.

Вікна виходять на двір , не дуже близькі від центральної дороги і тому влучення прямих променів не ускладнено. До того ж столи працівників не знаходяться біля вікон. Штучне освітлення в відділенні здійснюється за допомогою ламп денного освітлення, які знаходяться над кожним робочим місцем. Фактичні рівні відповідають нормативним значенням.

Основним джерелом шуму на робочих місцях у приміщенні адміністрації є вентилятори, накопичувачі, телефонні апарати, кондиціонери. Причиною зовнішнього шуму є дорожня магістраль. Для нейтралізації зовнішнього шуму встановлені звуконепроникні вікна: встановлені подвійні склопакети, герметичне скло та щільне прилягання рам. Рівень шуму в приміщенні досягає приблизно 60 дБл, що відповідає оптимальному рівню згідно з діючими нормами.

На підприємстві є комп'ютер, що може бути джерелом електромагнітного випромінювання.

Санітарно-побутова кімната в будинку розташована й обладнана відповідно до пред'явленої до неї норм. Санітарний стан приміщень - на відмінному рівні. В приміщенні щодня проводяться прибирання.

Аналіз параметрів, що характеризують санітарно-гігієнічні умови праці в будинку, приведені в табл. 4.1:

Таблиця 4.1 Параметри санітарно-гігієнічних умов праці

Параметри	Фактичне значення	Норматив за державним стандартом	Відповідність фактичному значенню нормативу
Температура повітря в перехідний період, 0С	23	18-27	Відповідає
Відносна вологість, %	55	40-60	Відповідає
Швидкість руху повітря, м/с	0,1	не >0,1	Відповідає
Запиленість, мг/ м3	0,1	0,1-2	Відповідає
Освітленість, лк	400	300-500	Відповідає
Рівень шуму, дБл	50	50-65	Відповідає

Таким чином, усі санітарно-гігієнічні характеристики відповідають встановленим стандартам або нормативними документами.

4.2 Техніка безпеки та протипожежна профілактика

Приміщення бухгалтерії відноситься до приміщень без підвищеної електронебезпеки.

В приміщенні проведена внутрішня електропроводка, з багатьма розетками для підключення електроприладів. В кабінетах є комп'ютери типу Pentium IV, лазерні принтери і калькулятори Citizen. Устаткування в управлінні працює під напругою 220 Вольт. Усі схеми комп'ютера захищені від короткого замикання і загорання електромережі: у нього вбудовані датчики системи перевантаження, і при найменших неполадках з електрикою комп'ютер автоматично відключається. Для захисту працівників від випромінювання комп`ютера дотримуються таких правил техніки безпеки:

1) тривалість безперервної роботи на комп'ютері не перевищує 4 годин;

2) відстань від дисплея до працівника складає не менше чотириста мм;

Для захисту працівників від електроструму в будинку проведений контур заземлення для підключення електроприладів, а також застосовується захист у вигляді занулення. Іншими технічними засобами захисту людей від поразки струмом є гумові килимки й ізоляція проводів.

Відповідно до Положення “Про навчання з питань охорони праці ДНАОП 0.00 - 4.12 - 99” усі посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично, один раз у 3 роки, відповідно до наказу керівника проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

На підприємстві проводяться наступні види інструктажів:

1) вступний інструктаж - проводиться першочергово при прийомі на роботу;

2) первинний інструктаж - проводиться перед початком роботи безпосередньо на робочому місці при прийомі на роботу;

3) повторний інструктаж - при травмах, впровадженні нового обладнання чи технології;

4) цільовий - проводиться з робітниками при виконанні разових робіт;

5) позаплановий - проводиться при необхідності.

На підприємстві діє „Положення про службу охорони праці”, „Про пожежну безпеку”, затверджені керівником підприємства. Контроль за охороною праці покладений на службу охорони праці, що у роботі керується затвердженим положенням.

У відділенні можливими причинами виникнення пожежі можуть бути:

1) необережне поводження з вогнем;

2) коротке замикання;

3) підпал та інші причини.

В будівлі знаходиться велика кількість паперу та інших горючих речовин. Щоб уникнути пожежі, необхідно проводити профілактичні заходи у вигляді навчання й ознайомлення співробітників з інструкцією про заходи пожежної безпеки. На підприємстві є схематично зображені плани евакуації працівників у випадку виникнення пожежі, які розміщені на видному місці. Евакуаційні виходи чітко призначені і знаходяться завжди вільними. Двері для виходу з будинку відкриваються назовні.

Відповідно до норм технологічного проектування в залежності від наявних в приміщенні речовин і їхньої кількості, з пожежної безпеки будинок відноситься до категорії „В”. Вибухонебезпечних газів немає. Ступінь вогнестійкості будинку відноситься до другої категорії, а з пожежної безпеки належить до класу П-2а. Будинок побудований з цегли з залізобетонними перекриттями і має межу вогнестійкості 2 - 2,5 години.

Відповідно до правил пожежної безпеки бухгалтерія забезпечена засобами протипожежного інвентарю і засобами пожежогасіння. Такі як вогнегасники марки ВВ - 2, ВВ - 3 (вогнегасник вуглекислотний) пожежні крани з рукавами по 20 метрів. У бухгалтерії знаходяться три вогнегасника. Приміщення обладнане пожежною тепловою сигналізацією, з виходом пульту прийому сигналу на прохідну.

4.3 Розрахунок загальнообмінної вентиляції для видалення надлишкової теплоти із приміщення

В бухгалтерії знаходиться 6 комп'ютерів, які генерують по 300 Вт надлишкового тепла. Прилади освітлення генерують 15% надлишкового тепла від тепловиділення комп'ютерів. Надходження тепла від сонячної радіації складає 6%, приплив теплоти через непрозорі огородження конструкції будинку - 1% від тепла, що виділяється комп'ютерами. У комп'ютерному залі встановлено 2 кондиціонери типу БК2500 продуктивністю 600 м3/год. Температура повітря в комп'ютерному залі складає 22 0С.

Визначимо загальну кількість тепла, що надходить у приміщення комп'ютерного залу.

Тепло від устаткування:

Qнад1 = nQоб = 6300 Вт = 1800 Вт,

де n - кількість комп'ютерів, Qоб - надлишкове тепло, що генерується комп'ютером;

освітлювальними приладами, сонячною радіацією і через непрозорі огородження конструкції будинку

Qнад2 = Qнад10,15 + 0,06 + 0,01) = 396 Вт;

обслуговуючим персоналом (категорія робіт легка 1б)

Qнад3 = Qоп n1 = 1746 = 1044 Вт,

де Qоп - енерговитрати оператора для даної категорії робіт, n1 = кількість операторів, що знаходяться постійно в приміщенні комп'ютерного залу.

Сума всього тепла, що надходить у приміщення комп'ютерного залу, дорівнює:

Qнад = Qнад1 + Qнад2 + Qнам3 = 1800 Вт + 396 Вт + 1044 Вт = 3240 Вт.

Визначаємо кількість повітря, необхідного для вентиляції приміщення комп'ютерного залу, за формулою (4.1):

L = , (4.1)

де Qнад=3240 Вт - надлишкове тепло, с = 1010 Дж/кгград - питома теплоємність повітря, = 1,29 кг/м3, tв = 22 0С - температура витяжного повітря, tп - температура припливного повітря береться на 5 -10 0С нижче температури витяжного повітря.

L =

Підрахуємо кількість кондиціонерів, необхідних для вентиляції приміщення комп'ютерного залу:

K = ,

де G - продуктивність кондиціонера БК2500, рівна 600 м3/год.

Таким чином, для видалення надлишкового тепла з приміщення комп'ютерного залу двох кондиціонерів типу БК2500 недостатньо. Для створення нормальних умов праці операторів необхідно встановити ще один кондиціонер типу БК2500.

Висновки

Макроекономічна нестабільність, з одного боку, та відсутність досвіду у конкурентному середовищі, з другого, призвели до виникнення й поглиблення кризових явищ на підприємствах. Саме тому гостро постала проблема банкрутства суб'єктів господарювання, виникла необхідність його регулювання на державному рівні, потреба у розробленні системи діагностики й запобігання банкрутству, а також стратегій виходу з кризових явищ на самих підприємствах. Саме тому у роботі значна увага приділяється не лише факторам, які призводять до банкрутства підприємств, але й поглибленому аналізу фінансового стану підприємства, оцінці можливості банкрутства відповідно до Методичних рекомендацій з банкрутства підприємств , за допомогою тривимірного показника та Індекса Альтмана, які дозволяють проаналізувати причини появи фінансової кризи на підприємстві та попередити розвиток негативних економічних явищ.

Відповідно до проведених розрахунків можливо зробити такі висновки: значення показника поточної платоспроможності є в межах норми, що свідчить про поточну платоспроможність суб'єкта підприємницької діяльності.

Також дані розрахунки свідчать про те що на кінець 2006 року у ТОВ ВК “Індастрі” коефіцієнт покриття відповідав нормативному значенню, тобто у підприємство було достатньо оборотних коштів для погашення своїх боргів. Протягом 2006 року цей коефіцієнт залишився на тому ж рівні.

З наведених розрахунків можна зробити висновки, що у ТОВ ВК “Індастрі” протягом 2004 - 2006 років існувала достатня кількість власних оборотних коштів необхідних для його фінансової сталості.

Якщо в кінці звітного кварталу хоча б один із зазначених коефіцієнтів (Коефіцієнт покриття або Коефіцієнт забезпечення власними засобами) перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника.

На сучасному етапі розвитку ринкових реформ в економіці України процес реалізації антикризових заходів на підприємствах стикається з безліччю проблем, серед яких доцільно виділити: відсутність підготованих фахівців у даній сфері управління підприємством, брак теоретичних науково-обґрунтованих розробок, в тому числі неможливості точного об'єктивного визначення масштабів розвитку економічної кризи, її характеристик, напрямів та ступеня розповсюдження.

Ефективна процедура банкрутства, що полягає в відновленні платоспроможності підприємств, в перехідних економіках має передбачати не тільки максимізацію фінансового результату як для боржників та і для кредиторів, а й брати до уваги загальний соціальний добробут громад.

Саме тому необхідне створення ефективного механізму фінансової стабілізації підприємств. Основна роль у системі антикризового управління підприємством відводиться широкому використанню внутрішніх механізмів фінансової стабілізації. Це пов'язано з тим, що успішне застосування цих механізмів дозволяє не тільки зняти фінансовий стрес загрози банкрутства, але і в більшій мірі позбавити підприємство від залежності застосування запозиченого капіталу, прискорити темпи його економічного розвитку. Фінансова стабілізація підприємства в умовах кризової ситуації послідовно здійснюється за такими основними етапами: усунення неплатоспроможності; оновлення фінансової стійкості; забезпечення фінансової рівноваги в довгостроковому періоді.

На ТОВ ВК “Індастрі” дотримані всі правові, соціально - економічні, організаційно - технічні вимоги охорони праці. Всі параметри, а саме: температура повітря в приміщенні, відносна волога, швидкість руху повітря, запиленість, освітленість, рівень шуму, знаходяться у межах встановлених значень; вимоги щодо техніки безпеки та протипожежної профілактики виконуються, постійно та в установлені терміни проводяться інструктажі з охорони праці як для постійних працівників так і для нового персоналу. З вищенаведеного можна зробити висновки, що в приміщенні фінансового відділу забезпечені належні умови праці.

Подальший розвиток досліджень банкрутства повинен бути пов'язаний з розробкою механізмів надання допомоги підприємствам, що тимчасово попали у скрутне становище, але їх стратегічне значення для економіки держави потребує підтримки, як на загальнодержавному рівні, так і на рівні окремого підприємства.

Запропоновані методи мають забезпечити ефективне функціонування механізму запобігання банкрутству підприємств та сприяти покращенню фінансового стану суб'єкта господарювання.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80с.

2. Господарський Кодекс України. - Х.: АТЗТ “Видавництво “Право”, 2003. - 90с.

3. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. - Київ: ЮРінком інтер: Бюлетень законодавства і юридичної практики України, 2002., № 4: Законодавство України про банкрутство. - 318с.

4. Закон України “Про банкрутство” // Відомості Верховно Ради України.-1992.-№31. - 35с.

5. Закон України “Про підприємства” (із змінами). - Київ: ЮРінком інтер: Бюлетень законодавства і юридичної практики України, 2002., № 4: Законодавство України про банкрутство. - 256с.

6. Закон України “Про господарські товариства”. - Київ: ЮРінком інтер: Бюлетень законодавства і юридичної практики України, 2002., № 4: Законодавство України про банкрутство. - 157с.

7. Законодавство про банкрутство // Збірник коментованого законодавства. - 2004. - №3. - С. 456.

8. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (із змінами). Київ: ЮРінком інтер: Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2002. - № 4. - 215с.

9. Указ Президента України “Про затвердження єдиної державної регулятивної політики у сфері підприємництва”. - Київ: ЮРінком інтер: Бюллетень України про банкрутство. - 224с.

10. Указ Президента України “Про Міністерство економіки України”. - Київ: ЮРінком інтер: Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2002. - №4. - 147с.

11. Постанова Кабінету міністрів України “Про затвердження Положення про порядок санації державних підприємств” // Збірка постанов Уряду України. - 1994. - №5. - 189с.

12. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок проведення досудової санації державних підприємств”. - Київ: ЮРінком інтер: Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2002. - № 4. - 258с.

13. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств”. - Київ: ЮРінком інтер: Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2002. - № 4. - 348с.

14. Наказ Міністерства Економіки України “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства” від 19 січня 2006 року N 14. - С.8-17.

15. Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій “Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств і організацій”. - Київ: ЮРінком інтер: Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2002. - № 4. - 114с.

16. Науково- практичний коментар до Закону України “Про охорону праці”. - К.:Основа, 2003.-528с.

17. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко В.М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. - К.: Знання-Прес, 2004. - 291с.

18. Андрущак Є.М. Діагностика банкрутства українських підприємств. // Фінанси України. - 2004. - №9. - 118 - 122с.

19. Антикризисное управление: Учеб. пособие для технических вузов / Под ред. Э. С. Минаева.- М.: “Издательсьво Приор”, 2005.- 432с.

20. Антикризисное управление: от банкротства - к финансовому оздоровлению / Под ред. Г.П. Иванова. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, - 2003. - 320с.

21. Антикризисный менеджмент/ Под ред. проф. Грязновой А.Г. - М.: Ассоциация авторов и издателей “Тандем”; Изд-во “ЭКМОС”, 2000. - 368с.

22. Арбітражний процес: В 2 ч. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина В.С. та ін. - Харків, - 1999. - Ч.2. - 203с.

23. Балабанов И.Т. Риск - менеджмент. - М.: Финанси и статистика, 2001. - 256с.

24. Басюк Л.І. Реструктуризація дебіторської заборгованості підприємства // Фінанси України. - 2004. - №12. - С.115 -118.

25. Білик М. Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств // Фінанси України. - 2003, - №12. - С. 24-26.

26. Білоконь Т. Судові процедури відновлення платоспроможності підприємств - боржників // Економіст. - 2005.- №2. - С. 60-64.

27. Благун І. Проблеми неплатоспроможності та банкрутства підприємств в економіці України // Економіст. - 2004. - №9. - С.46 - 49.

28. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. - К.,-2003.-т 1, 2. - 35с.

29. Бланк И.А. Управление прибылью. - К.: Ника - Центр,-2004. - С.55.

30. Бланк И.А. Словарь - справочник финансового менеджера. - К.: “Ника - Центр”; Эльга, - 2000.- 89с.

31. Богомолов В.А., Богомолова А.В. Антикризисное регулирование экономики. Теория и практика: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 271с.

32. Ван Хор Дж.К. Основы управления финансами / Пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, - 1996. - С. 96-99.

33. Герасименко С.С., Головач Н.А. Передбачення фінансового стану підприємства при оцінці його здатності до продовження діяльності // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №4(22). - С. 2-5.

34. Герасимчук З. Мирова угода як засіб попередження банкрутства // Економіст. - 1998. - №7 - 9. - С. 88.

35. Гончаров А. Б. Фінансовий менеджменет : Навч. посіб. - Х. : ВД “Інжек”, 2003. - 240с.

36. Денисюк О. Банкрутство як спосіб приватизації підприємств. Правові аспекти та економічні наслідки. // Економіст. - 2005. - №8. - C. 58 -60.

37. Житецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. Вид. 3-е, доповнене. - Львів: Афіша, 2000. - 350с.

38. Захарченко В.О., Счасна С.І. Систематизація методів оцінки фінансового стану підприємства // Фінанси України. - 2005. - №1. - С.137-145.

39. Кальніченко Л., Медрул О. Реструктуризація підприємств в умовах становлення ринкового середовища // Економіка України. - 2000. - №10. - С. 27 - 30.

40. Коваленко М. А., Лобанова Н. В. Санація підприємств регіону та фінансові джерела її проведення. // Фінанси України . - 2004. - №8. - 69 -71 с.

41. Ковбасюк М. Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств / Навчальний посібник. - К.: Видавничий дім “Скарби”, 2001. - 336 с.

42. Козаченко С. Реструктуризація промислових підприємств // Бизнесинформ. - 2002. - №17. - С. 25.

43. Колесар К. Моделі діагностики банкрутства підприємств України // Економіст. - 2002. - №10. - С.61 - 63.

44. Копилюк О.І., Штангрет А.М. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посіб. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005.-168с.

45. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. - К.: Т-во “Знання”, КОО. - 2004. - С. 372.

46. Котляр М. Л. Аналіз фінансового стану підприємства // Фінанси України. - 2004. - №5 - С. 99 - 104.

47. Крейнина М.Н. Финансовый менеджмент. Изд. “Дело и сервис”, - М. - 2003. - С. 35-38.

48. Крыжановский В.Г., Ламенков В.И. и др. Антикризисное управление / Под ред. Минаева Е.С. и Пагаушина В. В. - М.:ПРИОР, - 1998. - 236 с.

49. Кузьменко Л.В., Кузьменко В.В. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. - Херсон : Олді - плюс, 2003. - 256с.

50. Кукурудза Л.О., Гербст О.Л. Ризик втрати платоспроможності підприємства та методи його аналізу // Зб. матеріалів конф. Тернопіль. академії нар. госп., - 1997. - 95с.

51. Лигоненко Л.О. Методологія діагностики банкрутства підприємства і напрямки її вдосконалення // Фінанси України. - 1998. - №8. - с.136-147.

52. Любушин Н.П. Анализ финансовой деятельности предприятий. - М.: Юнити, - 1999. - С. 208-209.

53. Ляшенко Г. Банкрутство в системі державного регулювання // Науковий вісник (укр.).- 1999.- № 1.- C.103-108

54. Манойленко О.В. Антикризове управління в системі державного регулювання економікою // Актуальні проблеми державного управління. - Дн-ск: ДРІДУ НАДУ, 2003. - № 3(19). - С. 145 - 152.

55. Манойленко О.В. Основные подходы к определению сущности антикризисного управления экономической системой // Зб. наук. праць Української академії державного управління при Президентові України: Сучасні проблеми державного управління. - К.: Вид-во УАДУ, 2003. - Вип. 1.- С. 244 - 251.

56. Макаренко І.О. Алгоритм антикризового управління підприємством // Актуальні проблеми економіки 2005. № 3. С. 104 - 107.

57. Манойленко О.В. Формування механізму антикризового управління економічним процесами // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. - Х.: ХарРІ НАДУ, 2003. - № 2 Ч. 1. - С. 57 - 61.