Викладене характеризує категорію «ризик» з якісної сторони. Однак є кількісний її вимір.

В абсолютному вираженні ризик може визначатися обсягом можливих втрат у матеріально-речовому (фізичному) або вартісному (грошовому) вимірі. У відносному вираженні ризик визначають як обсяг можливих втрат, віднесений до певної матеріальної основи, чи то майнового стану підприємця, чи загальних витрат капіталу, або очікуваного доходу (прибутку). Такі базові показники є передбачувальними розрахунками (прогнозами), їх величину визначають при розробці бізнес-плану. Оцінку ризику у відповідному вираженні можна отримати, поділивши абсолютну величину можливих втрат на розрахунковий показник витрат або прибутку.

Оскільки ризик вимірюється величиною можливих втрат, слід ураховувати їх випадковий характер. Отже, ніхто не може до кінця передбачити, яка складається обстановка на ринку, якими будуть попит і ціни, чи сприятимуть продажу товару, його зберіганню погодні та інші умови, від чого залежатиме успіх операції. Але може бути і більш наближений до реальності ризик -- імовірний, який прогнозується підприємцем, виходячи з досвіду тих випадків, які вже були в практиці [13, 158].

Оцінка величини ризику і його допущення потребує передусім знання основних видів втрат. Аналіз їх дає змогу зробити висновок, який з них є найбільш небезпечним, їх можна згрупувати за видами.

Матеріальні втрати виявляються у непередбачених підприємницьким задумом прямих чи додаткових втратах у вигляді матеріальних об'єктів (будинки, споруди, устаткування, майно, продукція, паливо, енергія). Оскільки ці матеріальні цінності вимірюються у різних одиницях. їх слід обчислювати у вартісній формі.

Трудові втрати є втратами робочого часу, викликаними випадковими чи непередбачуваними обставинами. У безпосередньому вимірі трудові втрати виражаються у людино-годинах, людино-днях або просто в годинах робочого часу. Перевести трудові втрати у вартісне (грошове) вираження можна множенням трудогодин на вартість (ціну) однієї години.

Фінансові втрати виникають при перевитраті грошей, непередбачених сплатах, сплаті штрафів, додаткових сум податків тощо. Водночас фінансові втрати виявляються при неповерненні боргів, несплаті покупцем поставленої йому продукції, у разі зниження цін на товари, що виставлено на продаж або надані послуги. Особливо великі втрати пов'язані з інфляцією або зміною валютного курсу грошової одиниці.

Втрати часу пов'язані з повільними порівняно із передбачуваними темпами підприємницької діяльності на стадії як виробництва, так і реалізації продукції. Причин тут може бути багато (недосконала організація праці та виробництва, недосконала технічна база, недостатня кваліфікація працівників тощо). Оцінку втрат можна умовно виміряти, якщо «ціну» годин віднести до можливого прибутку.

Екологічні втрати виявляються у завданні шкоди здоров'ю людей і природному середовищу та зумовлюються недостатнім забезпеченням «шкідливих» виробництв (коксохімічна, хімічна, фармацевтична, паперова, ткацька, м'ясопереробна та інші галузі) засобами охорони довкілля.

Побічні втрати враховуються при розробці моделі підприємництва, починаючи «від ідеї до впровадження її в життя», тобто втрати при вирішенні матеріальних, трудових та соціальних проблем.

Припустимі втрати --ті, величина яких не перевищує розрахункового прибутку від підприємницької операції. Головне при цьому, щоб очікуваний доход перевищував витрати виробництва.

До критичних втрат належать такі, які ставлять на межу існування саму підприємницьку справу, тобто, коли підприємець не тільки втрачає прибуток, а й не може покрити витрати. Наприклад, він планує отримати за свій товар 10 млн грн при витратах 6 мли грн і сподівається отримати валовий прибуток в розмірі 4 млн грн. Однак випадково поповину товару втрачено (катастрофа з транспортом, пожежа чи якесь інше стихійне лихо). Отримавши 5 млн грн, підприємець повинен знайти ще 1 млн грн (6 млн грн -- 5 млн грн = 1 млн грн), щоб покрити витрати, не кажучи вже про неотриманий прибуток.

Катастрофічний ризик є найбільш небезпечним, він загрожує підприємцю прямим розоренням. Втрати набагато перевищують його фінансові можливості існування як виробника.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5. Види підприємницьких втрат

Виникнення підприємницьких втрат пов'язане з багатьма причинами:

- недостатність знань, досвіду, уміння, помилки в проектуванні і особливо у практичному здійсненні бізнесу;

- недбалість, нечесність, безвідповідальність з боку партнерів підприємця, з якими пов'язано проведення бізнес-операції;

- непередбачуваність, пов'язана з чинниками виробництва, які необхідні для забезпечення випуску продукції в запланованій кількості та відповідної якості;

- завищення матеріальних витрат, перевитрати капіталу, сировини, паливно-енергетичних ресурсів, які ведуть до підвищення собівартості продукції, а отже, до збільшення витрат виробництва;

- перевищення планових чисельності і рівня оплати праці працюючих, що також призводить до збільшення виробничих витрат;

- несприятливі зміни ринкової кон'юнктури у вигляді спаду попиту і зниження цін на товари, що реалізуються, а отже, зменшення обсягів продажу;

- непередбачене підвищення податкових ставок, уведення нових податків, акцизів, мит, різних платежів з боку держави та місцевих органів влади;

- неплатоспроможність одного або кількох агентів, учасників бізнес-операції, затримка платежів у зазначений термін;

- недобросовісна конкуренція, за якої один із конкурентів перешкоджає іншому у підприємницькій діяльності, виходу на ринок різними незаконними, нечесними засобами;

- непередбачені політичні події, в результаті яких можуть змінитися закони, норми і правила господарської діяльності, майнові відносини;

- стихійні лиха у вигляді землетрусів, повеней, епідемій, пожеж, аварій, пограбувань, які відносять до найбільш важкопередбачуваних витрат.

Втрати і витрати фірми тісно пов'язані. В результаті різних втрат збільшується сума витрат, а отже, і економічна міцність фірми, а то і її існування.

У Сполучених Штатах Америки цій проблемі приділяється особлива увага. Американська статистика групує витрати виробництва нефінансових корпорацій на одиницю продукції (в поточних цінах) за кількома категоріями (амортизація, побічні ділові податки, неподаткові борги, ділові передаточні платежі, виплати службовцям тощо).

Заслуговує на увагу японська система організації виробництва автомобільної фірми «Тойота» і підприємств електронної промисловості. Витрати виробництва на цих підприємствах у 2-2,5 раза нижчі, ніж у відповідних галузях США. Ця перевага, як показало вивчення досвіду роботи японських підприємств, досягнута завдяки використанню методу «точно й вчасно». Головні принципи його такі: а) виробництво необхідного виду продукції в необхідний час і в необхідній кількості; б) самостійність контролю за браком (виключається передача дефектних виробів на подальшу обробку); в) гнучке використання персоналу залежно від зміни попиту на продукцію (збільшення або скорочення); г) заохочення творчості й втілення ідей. Цікаво порівняти результати застосування системи «точно й вчасно» (її ще називають системою «Тойота») з відповідними показниками автомобільних підприємств інших країн. Так, середній виробничий цикл випуску однієї партії конкретної моделі легкового автомобіля на «Тойоті» становить усього 2 дні, у США -- в середньому 10 днів, на Волзькому автозаводі -- 20 днів. Період реалізації товарно-матеріальних запасів на «Тойоті» дорівнює 4, на Волзькому автозаводі -- 32 дні [9, 168].

Для визначення становища підприємства (фірми) на ринку необхідні всебічний аналіз його діяльності в минулому році та визначення перспектив на майбутнє. Мета цього аналізу -- одержати інформацію про розміри капіталу і майна, їхню структуру, власний капітал і його зміни впродовж одного періоду (кварталу, року). Ось чому в США та інших розвинених західних країнах всебічно обґрунтованій розробці бізнес-плану приділяється така увага.

Така інформація необхідна керівництву (власникам) підприємства або фірми; державним фінансовим органам; кредиторам (банкам); підприємствам (фірмам) -- контрагентам. Вона потрібна також партнерам по виробництву й реалізації продукції, адже крах одного підприємства (фірми) може викликати ланцюгову реакцію і дезорганізувати цілу галузь.

Основне джерело інформації про діяльність підприємства (фірми) -- його власні річні звіти -- баланси. Це -- той єдиний баланс, із яким можуть ознайомитися акціонери, кредитори, співробітники підприємства, громадськість. Згідно з законодавством відкрита публікація звітів обов'язкова для акціонерних товариств і об'єднань з обмеженою відповідальністю. Достовірність інформації, відповідність методики розрахунків прийнятому у діловому світі нормам засвідчуються спеціальними аудиторськими фірмами.

Виробничий ризик пов'язаний з виробництвом і реалізацією продукції та послуг, здійсненням різних видів виробничої діяльності. Причинами виникнення виробничого ризику можуть бути: можливе зниження передбачуваних обсягів виробництва, несподівані перешкоди з реалізацією, зростання матеріальних, фінансових та інших витрат, виплата підвищених відрахувань, відсотків і податків, різкий спад попиту на продукцію і зниження ринкових цін.

Комерційний ризик -- це ризик, що виникає у процесі реалізації товарів та послуг, закуплених підприємцем. Найпоширеніші причини комерційного ризику -- підвищення закупівельної ціни товару, непередбачуване скорочення обсягу закупок, втрати товару під час доставки, зниження обсягів реалізації.

Фінансовий ризик у підприємництві залежить від відношення ресурсів до всіх фінансових ресурсів підприємства. Що вище відношення позичених ресурсів до власних, то більший фінансовий ризик підприємницької діяльності.

Відсотковий ризик пов'язаний з можливістю падіння вартості цінних паперів через зростання норми відсотка.

Кредитний ризик -- зумовлений тим, що позичальник може не сплатити за позику.

Оскільки ризик вимірюють як імовірність певного рівня втрат, кожен підприємець встановлює для себе припустимий рівень ризику. Тут можливі три варіанти:

- перший -- припустимий ризик, коли виникає загроза втрати прибутку від підприємницької діяльності;

- другий (більш небезпечний) -- критичний ризик, пов'язаний із фінансовими і матеріальними витратами на підприємницьку діяльність (втрачається увесь доход і витрати підприємцеві доводиться компенсувати за власний рахунок);

- третій (иайнебезпечніший для підприємця) -- катастрофічний ризик, що призводить до втрати всього капіталу і майна, банкрутства підприємства (фірми), його закриття та продажу майна.

Висновки

Традиційно під підприємством розуміють завод, фабрику та подібні об'єкти з відповідною системою виробничих відносин. В умовах ринкової економіки підприємство - це товаровиробник, основна виробнича ланка економіки. Слід звернути увагу на те, що саме на підприємстві відбувається поєднання робочої сили із засобами виробництва. Від рівня діяльності підприємства залежить процес виробництва матеріальних благ, задоволення потреб населення, життєвий рівень, результати використання виробничих фондів, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, тобто ефективність господарювання.

Згідно з діючим в Українській державі законодавством, підприємство - це самостійний господарський суб'єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Підприємство несе повну економічну, майнову відповідальність за результати своєї діяльності. Кожне підприємство для розв'язання завдань, пов'язаних з виробництвом і реалізацією товарів та наданням послуг, має бути укомплектоване певною кількістю людей, здатних виконувати ці роботи.

Підприємства виконують ряд функцій. Основні з них такі:

- економічна: задоволення потреб споживача в продукції (роботах, послугах); впровадження досягнень науково-технічного прогресу; забезпечення конкурентоспроможності підприємства; ріст продуктивності праці; розвиток виробничої інфраструктури; самофінансування; отримання прибутку;

- соціальна: формування трудового колективу; вдосконалення кваліфікаційного складу працівників; покращення житлово-побутових умов працівників; розвиток соціальної інфраструктури;

- екологічна: вдосконалення технологічних процесів; створення і розвиток екологічної інфраструктури; наукові і технічні вирішення проблем навколишнього середовища і раціонального природокористування.

Будь-яке підприємство як організаційно-правову форму підприємництва можна розглядати і як виробничо-технічну діяльність, спрямовану на випуск конкретного товару або послуг, і як колектив людей зі своїми економічними інтересами в отриманні прибутку і особистого доходу.

Список використаних джерел:

1. Бойчик І.М., Харів М.І. Економіка підприємств. - Львів: В-во „Сполом”. - 2007.

2. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: А.С.К., 2009.

3. Верхов А.Г. Мікроекономіка. Навчально-методичний посібник. - Житомир: ЖІТІ, 2005.

4. Володькіна М.В. Мікроекономіка. Навч. посібник. - К.: ЦНЛ, 2006.

5. Гаврилюк Л.І. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник. - Ж.: ЖІТІ, 2005.

6. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін І.Ю. Основи економічних знань: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2008.

7. Гетьман О.О. Економіка підприємства: Навч. посібник / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. - К.: ЦНЛ, 2008.

8. Економічний аналіз: Навчальний посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф.. М.Г. Чумаченка. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2006.

9. Економіка підприємства: Навч. посібник. / А.В. Шегда, Г.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та інші; За ред. А.В. Шегди. - 3-тє випр. - К.: Знання-Прес, 2005.

10. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2008.

11. Економічна теорія: Навчальний посібник для підготовки студентів до бакалаврського іспиту з економічних теоретичних дисциплін. - Житомир: ЖДТУ, 2006.

12. Крайник О.П. Економіка підприємства: Навч. посібник / О.П. Крайник, Є.С. Барвінські. - Л.: ІНТЕЛЕКТ+, 2008.

13. Ковальчук В.М. Основи економічної теорії: короткий курс. Навч. посібник. - Тернопіль: Астон, 2007.

14. Мочерний С.В., Устинко О.А., Чоботар С.І. Мікроекономіка. Посібник. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2007.

15. Олійник О.В. Економічний аналіз: Практикум для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця, 2-е вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП “Рута”, 2006.

16. Основи бізнесу: Навчальний посібник. / за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця, К.В. Романчук. - 2-ге вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП „Рута”, 2007.

17. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2003.

18. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. Підручник. - Тернопіль: Економічна думка, 2005.

19. Наливайко А.Н., Євдокименко Н.М. Мікроекономіка. Київ, 2006.

20. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006.

21. Семернікова І.О., Мєшкова-Кравченко Н.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник (Курс лекцій). - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2002.

22. Цал-Цалко Ю.С., Холод Б.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - Житомир: ЖІТІ, 2008.

23. Шваб Л.І. Основи підприємництва: Навч. Посібник. - Житомир: ЖДТУ, 2006.

Размещено на Allbest.ru