- позасудовими процедурами, які можуть провадитися з метою запобігання банкрутству, є: фінансова допомога і відновлення платоспроможності боржника;

- судовими процедурами банкрутства, які застосовуються до боржника, є розпорядження майном боржника, мирова угода, санація та ліквідація боржника.

1.3 Сучасний стан економіки України її вплив на банкрутства підприємств та заходи щодо її реформування

Основне завдання структурної перебудови економіки України - формування сучасної, ефективної, раціональної, екологічно безпечної структури економіки та створення конкурентноздатного вітчизняного виробництва на основі реалізації абсолютних та відносних переваг країни.

Для удосконалення відтворювальних пропорцій потрібні: модернізація виробництва, його технічне та технологічне оновлення

– зниження ресурсомісткості (фондо-, матеріало-, енерго-, працемісткості) виробництва

– зміна співвідношення між виробництвом засобів виробництва та предметів споживання на користь останнього

– створення умов для розширеного відтворення (інвестування)

– посилення технологічної цілісності підприємств та галузей, забезпечення закінченого (замкненого) циклу виробництва. Формування ефективної галузевої структури економіки передбачає: усунення гіпертрофованих диспропорцій між реальним та фінансовим секторами економіки, а також всередині кожного з них

– переважний розвиток галузей, що задовольняють потреби людей

– широкий розвиток сфери послуг

– створення та розвиток наукомістких та високотехнологічних галузей і виробництв

– розвиток переробних галузей економіки на новій технічній та технологічній базі

– конверсія військового виробництва і - розвиток експортних та імпортозамінних виробництв

– розвиток пріоритетних (ключових) галузей національної економіки.

Оптимізація територіальної структури економіки передбачає:

– забезпечення комплексного і пропорційного розвитку всіх районів та регіонів країни на основі раціонального використання конкретних умов, наявних ресурсів (трудових, земельних, водних, енергетичних тощо)

– усунення диспропорцій у розвитку окремих територій, забезпечення вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку

– гармонізація загальнодержавних та регіональних інтересів. Зовнішньоекономічна структура економіки потребує: збільшення експортного потенціалу країни

– зменшення в експорті частки сировини та матеріалів і збільшення частки продукції переробних галузей

– збільшення в імпорті частки прогресивного обладнання та машин і зменшення продуктів харчування і продукції, що може вироблятися на вітчизняних підприємствах.

Соціальна структура економіки потребує:

– подальших змін у системі власності (роздержавлення, приватизація, вдосконалення функціонування державного сектору, розвиток малого і середнього бізнесу) та формування ефективного власника регулювання доходів населення,

– створення ефективного мотиваційного механізму високопродуктивної праці, усунення великої диференціації доходів та соціальний захист вразливих верств населення.

Заходи держави щодо структурного реформування економіки: вдосконалення нормативно-правового забезпечення структурної перебудови

– створення сприятливих умов для реалізації конкурентних переваг, формування реального національного капіталу

– виділення пріоритетних галузей і виробництв, їх державна підтримка

– макроекономічна стабілізація, стимулювання прогресивних структурних зрушень в економіці

– ефективна державна інвестиційна та інноваційна політика

– розробка макроекономічних прогнозів щодо формування сучасної структури економіки

– розробка загальнонаціональних та галузевих програм структурних перетворень

– раціональне залучення іноземного капіталу, здатного забезпечити реформування структури економіки

– інформатизація суспільства, оволодіння сучасними інформаційними технологіями. Конкурентні переваги - наявність специфічних ресурсів, використання яких за відповідних умов забезпечує додатковий ефект завдяки нижчим витратам на одиницю продукції.

Конкурентні переваги України: кваліфіковані трудові ресурси

– значні запаси чорнозему, вигідно розташовані сільськогосподарські угіддя та сприятливі природно-кліматичні умови

– значні вільні виробничі площі, використання яких дає можливість нарощувати виробництво з відносно невеликими витратами

– вигідне географічне положення та транспортна інфраструктура

– значний науково-технологічний потенціал (наукові школи, унікальні сучасні технології виробництва).

Метод ключових галузей - визначення галузей із сильними зворотними зв'язками, здатних викликати відповідну ланцюгову реакцію економічного розвитку, обумовити позитивні зрушення в економіці і забезпечити реалізацію цілей економічної політики держави.

Пріоритетна галузь - галузь, розвиткові якої держава надає перевагу, враховуючи її роль і важливість для економіки країни. Пріоритети структурної політики України (за використанням конкурентних переваг) 1 група - наукомісткі та технологічні галузі (ракетно-космічна техніка, літако- та моторобудування, електрозварювання, порошкова металургія, біотехнологія, мікроелектроніка, робототехніка, машинобудування, окремі виробництва ВПК)

2 група - галузі та підгалузі агропромислового комплексу (зокрема переробні), що мають унікальні природні основи, традиції виробництва та експорту різноманітних продуктів харчування (харчова, борошномельно-круп'яна, кондитерська, овочево-консервна, комбікормова, галузі легкої промисловості, які спеціалізуються на первинній переробці сільськогосподарської сировини тощо)

3 група - транзитні перевезення вантажів, транспортування нафти, газу, електроенергії, надання міжнародних послуг у галузі транспорту, зв'язку, телекомунікацій

4 група - рекреаційно-туристичний та оздоровчо-лікувальний комплекси Карпат, Причорномор'я, Приазов'я, інших регіонів країни

5 група - види діяльності, пов'язані із забезпеченням здоров'я людини і охороною навколишнього середовища.

Розділ 2. Аналіз фінансово-економічного стану підприємства на прикладі ВАТ „Білоцерківський молочний завод”

2.1 Діагностика фінансового стану підприємства ВАТ «Білоцерківський молочний завод»

ВАТ «Білоцерківський молочний завод» виробляє молочну продукцію під запатентованою торгівельною маркою.

- Молоко пастеризоване - 100 т\сутки;

- Масло вершкове - 4,5 т\сутки;

- Сухе знежирене молоко - 7,6 т\сутки.

Поточна потужність підприємства в сезон складає 65-75%. Діяльність підприємства зосереджена на виготовленні і оптовій торгівлі молочними продуктами. Чисельність зайнятих з розрахунку на повний робочий день - 163 чіл, у тому числі адміністративний персонал - 23 чіл.

Земельна ділянка 5,9322 га, у тому числі під заводом 3,2604 га, очисні споруди 1,5165 га, три артезіанські свердловини 1,553 га. Загальна площа Цілісного майнового комплексу 3629,6 кв.м.

У 2006 році була проведена реконструкція котельної (перехід з мазуту на газ), встановлені 2 нових казана марки ДЕ-6,5/14 і марки ДЕ-4/14 з газово-мазутними пальниками типа ГМ і залишено місце під третій казан.

Також є цех №2 (приймальний пункт молока), земельна ділянка 0,14 га, площа виробничих приміщень 273,2 кв. м. Виробництво повністю оснащене всім технологічним устаткуванням автотранспорту. В цілях роздрібної реалізації молочної продукції, побудували власний магазин площею 59,4 кв.м. Ринок збуту готової продукції складається з крупних українських підприємств-переробників і експортерів.

Цех сухого знежиреного молока: Сушка розпильна ЦТ-500 (виробництво Німеччини) - продуктивність 500 кг випареної вологи в годину, вакуумні випарні установки Ліганд (2шт., Німеччина)- продуктивність 4000кг випареної вологи в годину кожна.

Маслоцех: мелешинська лінія по виробництву масла, у тому числі маслозбивач МО-001- 4х циліндровий (2007г.) - продуктивність 700 кг масла в годину, маслозбивач ТОМ-3, продуктивність 400 кг масла в годину, ванна ВН-600 (3 шт), сепаратори Г9ОСК Г9ОС2К, Г9ОСК Фасувальна машина для масла АРМ (фасовка у фольгу в пачки по 200 гр.) - продуктивність до 1000 кг в годину

Устаткування розраховане на переробку 100 тонн сировини в добу. Добова заготівка молока на заводі складає, не менше: у зимовий період - 20 тонн; березень - 30 тонн; травень - 60 тонн; літній період - 80 тонн.

Ефективний менеджмент можливий за умови усвідомлення змісту і раціонального використання функцій організації і функцій менеджменту, вміння вищого керівництва організації структурувати функції менеджменту відповідно до функцій організації і формувати адекватну його структуру.

Функції організації - комплекси дій і операцій, які здійснює організація як єдине ціле, або делеговані нею працівники, у внутрішньому і зовнішньому середовищах задля функціонування та розвитку організації.

На думку А. Файоля, організація здійснює такі функції [50, с. 9]:

- технічну (виробничу);

- комерційну (закупівля, збут, обмін, маркетинг);

- фінансову (раціональне використання власного та залученого капіталу);

- бухгалтерську (облік, статистика, аналіз);

- захисну (захист майна і людей);

- адміністративну (управлінську).

Технічна функція об'єднує основні та допоміжні операції виробництва. Науково-дослідні та проектні розробки, які є складовою технічної функції, мають відноситися до таких галузей господарства, у функціонуванні яких у підприємства є досвід. Це допоможе скоротити витрати на дослідження, опанування та початок виробництва нових товарів та послуг, адже задля діяльності у іншій галузі потрібні інші ресурси та їх постачальники. У іншому ж випадку підприємство може мати великі прибутки від продажу ексклюзивного товару, якого ще немає на ринку, а може і отримати збитки, не маючи досвіду роботи у новій галузі та потрібних ресурсів, виробляючи при цьому товар, який не користується попитом.

Планування виробництва за класифікацією А. Файоля також відноситься до технічної функції. Але ця операція є складовою функції менеджменту «планування» і буде розглянута далі.

Контролювання якості продукції та послуг - важлива операція у діяльності підприємства, управління якою на ВАТ «Білоцерківський молочний завод» є завданням заступника директора з якості. На підприємстві впроваджуються стандарти якості продукції ISO:9001, визнані на світовому ринку. Продукція, яка не пройшла перевірки якості не виходить на ринок та не продається.

До комерційної функції належать операції закупівлі сировини і обладнання, енергоресурсів. Ресурсів повинно бути достатньо для функціонування підприємства. Замала їх кількість призведе до недоотримання максимально можливих прибутків через неповного виконання ринкової ніші, зайнятої підприємством. Невикористаними ринковими можливостями обов'язково скористається інша організація (конкурент), наслідком чого може стати послаблення ринкової позиції підприємства та розширення можливостей конкурентів. Закупівля зайвих ресурси, які неможливо використати на даному виробництві чи використання яких призведе до виробництва такої кількості продукції, велика частина якої не буде продана найближчим часом та може бути зіпсована, також є неефективною. Тому потрібно аналізувати ринковий попит та закупати таку кількість ресурсів, використання якої призведе до виробництва оптимальної у даних ринкових умовах кількості продукції.

Але при закупівлі оптимальної кількості ресурсів неналежної якості також не має можливості прогнозувати великих прибутків із-за можливого виробництва неякісної продукції. Тому при виборі постачальників ресурсів потрібно брати до уваги тих, які користуються повагою у інших підприємств-конкурентів та які пропонують товари (товари для перепродажу, ресурси) за прийнятними цінами.

При виборі персоналу організації виправданим є орієнтування на працівників, які добре орієнтуються у майбутній роботі та мають відповідний досвід. При цьому може виникнути ситуація (є вірогідність, що так і буде), за якої потрібний працівник вимагає високої заробітної плати і досить проблематично замінити його іншим. За такої ситуації деякі керівники погоджуються із вимогами працівника та оплачують його працю відповідно його вимог за умови виконання роботи відповідної якості.

Маркетингові дослідження входять до складу операцій комерційної функції організації і мають велике значення для успішного виробництва та продажу продукції, яка буде користуватися попитом на ринку. На думку доктора економічних наук Маслової Т.Д., система маркетингових досліджень - сукупність прийомів та ресурсів, які постійно функціонують та надають ексклюзивну інформацію для вирішення нестандартних проблем управління [40, ст. 76].

Результатом маркетингових досліджень має бути інформація про стан об'єкта дослідження. Але щоб інформація була корисною для прийняття рішення, воно повинна мати такі властивості: правдивість, актуальність, повнота, можливість порівняння із аналогічною інформацією, економічність.

Витоки інформації для антикризового маркетингу поділяються на дві групи:

- витоки первинної інформації - об'єкт дослідження;

- витоки вторинної інформації - інші суб'єкти господарських відносин, які подають інформацію в обробленому вигляді, призначеному для вивчення об'єкта дослідження.

Типові напрямки маркетингових досліджень:

- вивчення макросередовища - дослідження законодавства, економічних, екологічних умов, демографічних течій;

- вивчення внутрішнього середовища - дослідження сильних та слабких сторін організації, виробничо-збутової діяльності;

- вивчення ринка - пошук невикористаних ринкових можливостей, розподілу долів ринку між конкурентами, вивчення реакції покупців на маркетингові стимули;

- вивчення товару - аналіз відповідності характеристик товару ринковим потребам.

Тільки у тому випадку, коли підприємство має можливість пропонувати та пропонує покупцям такі товари, які їм потрібні за прийнятною ціною, у потрібній кількості, відповідної якості, у потрібному місці та у потрібний час, з'являються передумови для стабільного функціонування організації.

Фінансова функція передбачає управління фінансовими потоками організації, її прибутками та витратами, фінансування виробництва, кредитування діяльності, розрахунки з постачальниками та покупцями тощо.

Бухгалтерська функція охоплює облік руху товарів, матеріальних цінностей, фінансів. Бухгалтерський облік за Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначається як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи [4]. За додержання законодавства при виконанні бухгалтерського обліку несуть відповідальність і керівник і головний бухгалтер, але основна відповідальність лежить на керівникові, оскільки головний бухгалтер йому підпорядкований.

У рамках цієї функції важливим є проведення аналізу положення підприємства на ринку. Результатом аналізу має бути звіт про сильні та слабкі сторони підприємства. Інформація на вході та виході фінансового аналізу має відповідати усім вимогам маркетингової інформації.

У процесі виробничої діяльності підприємства важливим є захист матеріальних, нематеріальних цінностей організації, персоналу, що є завданням захисної функції організації. Анрі Файоль розглядав цю функцію у контексті страхової функції організації та як одну з її задач визначав страхування власності «від замаху та, взагалі, різних перешкод соціального характеру, які можуть заподіяти шкоду функціонуванню і, навіть, життю підприємства» [50, с. 10]. В сучасних умовах для захисту підприємства від небажаного втручання ззовні задіяні різноманітні охоронні системи. На ВАТ «Білоцерківський молочний завод» ця функція покладена на службу охорони, яка слідкує за порядком на території заводу і у разі порушення норм та правил поведінки вживає заходи щодо усунення проблеми, яка виникла.

До основних задач адміністративної функції організації відносяться операції по управлінні підприємством. А. Файоль придавав цій функції особливого значення. Управляти - значить передбачати, організувати, наказувати, координувати та контролювати. У задачах управління чітко визначені чотири функції менеджменту: планування (передбачення), організація, мотивація (віддання наказів) та контроль (координування та контролювання).

Визначення функцій підприємства та конкретних задач по виконанню кожної функції є важливим інструментом ефективного функціонування сучасної організації.

Визначивши основні функції антикризового менеджменту та проаналізувавши їх розвиток на ВАТ «Білоцерківський молочний завод», можна зробити висновки:

- функціями антикризового менеджменту є планування, організація, мотивація та контроль, які включені до адміністративної функції організації, завданням якої є управління підприємством;

- на молокозаводі впроваджені та діють основні задачі антикризового управління, проте важливо робити більш повний аналіз внутрішнього середовища, використовуючи усі методи попередження кризових явищ.

Бухгалтерський баланс (форма №1) є найбільш інформативною формою для аналізу та оцінки фінансового стану підприємства. За допомогою балансу:

- керівники отримують інформацію про положення свого підприємства у системі аналогічних підприємств на ринку;

- аналітики визначають напрями фінансового аналізу.

Одним із найбільш поширених та інформативних видів аналізу є горизонтальний аналіз. Ціллю горизонтального аналізу є вияв абсолютних та відносних змін величин різних статей фінансової звітності за певний період та дати оцінку цим змінам. Найчастіше горизонтальний аналіз закінчується побудовою однієї чи декількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами їх зростання чи пониження [19, с. 354].

Аналізуючи структуру балансу за 2002 рік (додаток А), тобто майна і джерел його утворення, можна зробити висновок про те, що зменшилася валюта балансу на 0,1%. Зменшення зумовлено головним чином зменшенням грошових коштів на підприємстві на 46,5% та погашенням дебіторської заборгованості на 15,6%. Грошові кошти - одні із найбільш ліквідних активів підприємства і навіть незначне їх зменшення значить пониження платоспроможності підприємства. Зменшення дебіторської заборгованості значить виплату даному підприємстві боргів, що позитивно впливає на його фінансове становище.

Сума необоротних активів збільшилася на 10,8%, що зумовлено збільшенням первісної вартості на 196,4 тис. грн. (структура необоротних активів на кінець 2002 року зображена на рис. 2.1). За П(С)БО 2 „Баланс” необоротні активи - це всі активи, які не є оборотними. До них належать основні засоби та незавершене будівництво, одні із найменш ліквідних ресурсів підприємства. Збільшення первісної вартості означає вкладання коштів у основні засоби, ціллю якого є обновлення застарілого чи покупка нового обладнання. Зменшення оборотних активів на 5,9%, відбулося за рахунок зменшення грошових коштів на підприємстві та погашенням дебіторської заборгованості.

Рис. 2.1 Структура необоротних активів у кінці 2002 року

Що стосується джерел утворення основних засобів, то збільшилася сума власного капіталу на 3,2 тис. грн., або 0,2%. Це зумовлено лише збільшенням нерозподіленого прибутку на ту ж величину (3,2 тис. грн., або 0,5%). Наслідком збільшення нерозподіленого прибутку є розширення фінансових можливостей підприємства. Власний капітал за П(С)БО 2 «Баланс» - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Зобов'язання - це заборгованість підприємства. Збільшення власного капіталу означає розширення фінансових можливостей підприємства. Слід зазначити велику вагу власного капіталу у валюті балансу - 63,8% на початку та 64% у кінці 2002 року. Поточні зобов'язання зменшилися на 0,8%, що зумовило зменшення їх питомої ваги у валюті балансу із 36,2% до 36%. Зменшення поточних зобов'язань значить виплату підприємством боргів перед кредиторами за рахунок зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Аналізуючи баланс підприємства за 2002 рік, можна зробити висновки:

1) зменшилася валюта балансу на 1,6 тис. грн. ( на 0,1%). Якщо така тенденція продовжиться, то це може спричинити неплатоспроможність підприємства;

2) оборотні активи зменшуються, а необоротні - збільшуються;

3) власний капітал підприємства перевищує залучений і темпи його зростання вищі, ніж темпи зростання залученого капіталу.

Рис. 2.2 Структура власного капіталу на кінець 2002 року

Аналізуючи структуру балансу за 2003 рік (додаток Б), можна помітити, що збільшилася валюта балансу на 48,82%. Це зумовлено:

- збільшенням необоротних активів на 695,1 тис. грн., або на 76,31% головним чином за рахунок росту залишкової вартості основних засобів на 118,12%, що значить продовження розпочатого у 2002 році вкладення коштів у основні засоби та вибору стратегії розширення виробництва у довгостроковій перспективі;

- збільшенням оборотних активів на 31,55%, що зумовлено збільшенням виробничих запасів на 50,71%, дебіторської заборгованості за товари на 33,02%, з бюджетом на 50%, та появи дебіторської заборгованості за виданими авансами у розмірі 117,8 тис. грн. Слід зазначити, що сумарна вага дебіторської заборгованості у валюті балансу становить 39,6%. Збільшення дебіторської заборгованості значить відтік ресурсів із підприємства та зменшення можливої економічної вигоди.

Як видно із рис. 2.3 на кінець 2003 року оборотні та необоротні активи розподілені майже порівну в активі балансу. Негативним явищем є зменшення кількості грошових коштів на підприємстві на 68,28%, наслідком якого є зниження коефіцієнтів платоспроможності (Додаток Е).

Зменшення власного капіталу на 173,2 тис. грн., або на 11,47% зумовлено зменшенням нерозподіленого прибутку на ту ж величину. З'явилися забезпечення виплат персоналу та відстрочені податкові зобов'язання у розмірі 37,5 тис. грн. та 14,4 тис. грн. відповідно. У складі забезпечень виплат персоналу відображаються нараховані у звітному періоді витрати на оплату майбутніх відпусток, оплату праці у наступному за звітним періоді та ін.

Збільшення поточних зобов'язань на 149,75% зумовлено збільшенням кредиторської заборгованості за товари на 40,07%, та взяття короткострокового банківського кредиту у розмірі 877,8 тис. грн.

Рис. 2.3 Структура активу балансу за кінець 2003 року

Аналізуючи баланс підприємства за 2003 рік, можна зробити висновки:

- збільшилася валюта балансу на 48,82%;

- темпи приросту оборотних активів менші за темпи приросту необоротних активів, хоча і збільшилися відповідно до попереднього року;

- власний капітал підприємства на кінець періоду менший від залученого. Темпи приросту власного капіталу від'ємні (-11,47%) та менші за темпи приросту залученого капіталу (149,75%).

Аналізуючи структуру балансу за 2004 рік (додаток В), можна зробити висновок, що збільшилася валюта балансу на 2200 тис. грн., або на 62,6%, що зумовлено:

- збільшенням необоротних активів на 15,8%, до чого призвело, головним чином, збільшення вартості незавершеного будівництва на 27,1%, збільшенням залишкової вартості основних на 5,5% та появою відстрочених податкових активів у розмірі 146,3 тис. грн. Слід зазначити, що ріст незавершеного будівництва спостерігається вперше за період із 2002 року та сигналізує про початок будівництва нової виробничої споруди. Поява відстрочених податкових активів є наслідком тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки податку на прибуток;

- збільшення оборотних активів на 102,1%, що зумовлено, головним чином, появою дебіторської заборгованості за виданими авансами у розмірі 1379,4 тис. грн. та приростом чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості за товари на 34,8%. До оборотних активів включені серерньоліквідні та високоліквідні ресурси підприємства та їх збільшення має наслідком можливе отримання високих прибутків у майбутньому у разі розумного використання отриманих ресурсів. Але у даному випадку збільшилася дебіторська заборгованість, яка становить основну частину оборотних активів (рис. 2.4), що, навпаки, значить збільшення заборгованості фізичних чи юридичних осіб перед підприємством.

Власний капітал підприємства збільшився на 68,8%, до чого призвело зростання нерозподіленого прибутку на 205,9%. На кінець 2004 року з'явилися забезпечення виплат персоналу та відстрочені податкові зобов'язання у розмірі 61,7 тис. грн. та 0,4 тис. грн. відповідно. Поява відстрочених податкових зобов'язань значить появу податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах.



Рис. 2.4 Структура оборотних активів у кінці 2004 року

Поточні зобов'язання збільшилися на 1207,6 тис. грн., що зумовлено, головним чином, зростанням кредиторської заборгованості за товари на 157% та частковим погашенням короткострокового банківського кредиту (зменшення на 380,4 тис. грн., або на 43,3%). Наслідком збільшення кредиторської заборгованості є поява нових ресурсів на підприємстві із можливістю їх використання з метою збільшення доходу.

Аналізуючи баланс підприємства за 2004 рік, можна зробити висновки:

- збільшилася валюта балансу на 62,6%;

- темпи приросту оборотних активів становлять 102,1% за рік та вищі за темпи приросту необоротних активів, які складають 15,8% на рік;

- власний капітал підприємства менший від залученого, але темпи приросту власного капіталу становлять 68,8% за рік і перевищують темпи приросту залученого капіталу (55,9%).

Аналізуючи структуру балансу за 2005 рік (додаток Г), можна помітити, що валюта балансу збільшується за рік на 37,3%, до чого призвело:

- зростання необоротних активів на 56,6% за рахунок продовження розпочатого у 2004 році будівництва нового виробничого комплексу, зростання залишкової вартості основних засобів на 21,3% та зростання відстрочених податкових активів на 24,8 тис. грн., або на 17%;

- зростання оборотних активів на 27,9%, до чого призвело зростання запасів готової продукції на 1206,5 тис. грн., зростання виробничих запасів, зменшенням чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості за товари у на 32,8% та зменшенням дебіторської заборгованості за виданими авансами на 81,7% та ряд інших обставин. До запасів готової продукції відносяться запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування і відповідають технічним умовам і стандартам. Їх зростання може значити зменшення продаж товару, який знаходиться на складі і подальше його псування у разі неможливості продати. До позитивних змін слід віднести значне зменшення дебіторської заборгованості, що значить виплату боргів підприємстві.

Порівнюючи склад необоротних активів у кінці 2005 (рис. 2.5) та 2002 (рис. 2.1) років можна помітити зменшення питомої ваги основних засобів на 9%, незначне збільшення незавершеного будівництва та появу відстрочених податкових активів (з'явилися у кінці 2004 року).

Потрібно зазначити, що вперше із 2002 року збільшилася кількість грошових коштів на підприємстві на 1065,9%. Власний капітал підприємства збільшився на 46%, що зумовлено, як і в попередніх періодах, зростанням нерозподіленого прибутку на ту ж величину. Зростання поточних пасивів на 1074,2 тис. грн зумовлено, головним чином, зростанням інших поточних зобов'язань на 22102,4% та зростанням поточних зобов'язань за розрахунками з бюджетом на 471,9%. До інших поточних зобов'язань може бути включена сума валової заборгованості замовникам за будівельними контрактами.



Рис 2.5 Структура необоротних активів у кінці 2005 року

Аналізуючи баланс підприємства за 2005 рік, можна зробити висновки:

- збільшилася валюта балансу на 37,3%;

- темпи росту необоротних активів вищі за темпи росту оборотних активів і становлять 56,6% та 27,9% за рік відповідно;

- поточні пасиви перевищують власний капітал але темпи приросту поточних пасивів менші за темпи приросту власного капіталу.

Аналізуючи структуру капіталу за 2006 рік (додаток Д), можна зробити висновок, що валюта балансу збільшилася на 12,6%. До цього призвело:

- зростання необоротних активів на 32,4%, що викликано зростанням незавершеного будівництва на 68% та зростанням залишкової вартості основних засобів на 20,7%. Слід зазначити, що на протязі періоду 2002-2006 роки відбувається постійне, але нестабільне зростання основних засобів (із збільшенням на 6-118%), із кінця 2004 року - зростання незавершеного будівництва та поява відстрочених податкових активів;

- зростання оборотних активів на 46 тис. грн., або на 0,9%.

У 2006 році продовжується розпочата у 2005 році тенденція до зростання грошових коштів на підприємстві, яке становить 23,8% відносно початку 2006 року.

Власний капітал за 2006 рік збільшився на 1372,4 тис. грн., що становить 41,2% його вартості на початку року. До цього призвело, як і у попередніх періодах, зростання нерозподіленого прибутку на 1372,4 тис. грн. Поточні пасиви підприємства вперше за період 2002-2006 років зменшилися на 8,6%. Це зумовлено, головним чином, зменшенням кредиторської заборгованості на 19,3% та збільшенням інших поточних зобов'язань на 16,7%.

Аналізуючи баланс підприємства за 2006 рік, можна зробити висновки:

- валюта балансу зросла на 12,6%;

- темпи росту необоротних активів значно перевищують темпи росту оборотних активів і становлять 32,4% та 0,9% на рік відповідно;

- на кінець періоду власний капітал перевищив поточні пасиви та темпи приросту власного капіталу перевищують темпи приросту поточних пасивів та становлять 41,2% та -8,6% (падіння) на рік відповідно.

Загалом за період із 2002 по 2006 роки на молокозаводі намітилися тенденції змін деяких економічних показників. Наведемо головні із них.

На графіку зміни валюти балансу за 2002-2006 роки (рис. 2.6) помітна стійка тенденція до зростання. У більшості періодів це відбувається завдяки зростанню таких статей балансу, як незавершене будівництво, залишкова вартість основних засобів, запаси та дебіторська заборгованість.

Рис. 2.6. Графік зміни валюти балансу за 2002-2006 рр.

Як видно із рис. 2.7, графік зміни необоротних активів майже ідентичний до графіка зміни валюти балансу за той же період (рис. 2.6). Це говорить про вирішальний вплив необоротних активів на динаміку росту валюти балансу на ВАТ „Білоцерківський молочний завод”. Зростання необоротних активів протягом 2002-2006 років відбувається за рахунок зміни (переважно зростання) незавершеного будівництва та залишкової вартості основних засобів.

Рис. 2.7 Графік зміни необоротних активів підприємства

Графік на рис. 2.8 показує, що оборотні активи за період аналізу збільшилися більше ніж у 3 рази, але необоротні активи збільшилися у 4,7 раз.

Доречним також буде розрахунок та аналіз показників-індикаторів кризового стану та загрози банкрутства підприємства за методикою Л. О. Лігоненка (додаток Е).

Рис. 2.8 Графік зміни оборотних активів за 2002-2006 рр.

Зменшення коефіцієнта негайної (абсолютної) ліквідності (рис. 2.9) до кінця 2003 року відбувається внаслідок зменшення кількості грошових коштів на підприємстві у кінці 2003 року порівняно із початком 2002 у 6 разів та значного збільшення розміру поточних зобов'язань (Додаток Ж). На початку 2004 року обидва показники змінюються на незначну величину, що не призводить до зміни коефіцієнта. До кінця 2004 року показник зменшується на незначну величину, що ,насамперед, є результатом збільшення поточних зобов'язань на 56%. У 2005 році збільшення кількості грошових коштів до рівня, більшого ніж початок 2002 року призвело до збільшення коефіцієнта за один рік майже у 10 разів. На кінець 2006 року подальше збільшення кількості грошових коштів та незначне зменшення поточних зобов'язань є результатом подальшого збільшення коефіцієнта негайної (абсолютної) ліквідності.

Рис. 2.9 Графік зміни коефіцієнта негайної (абсолютної) ліквідності

Незважаючи на позитивну тенденцію збільшення даного показника у 2005-2006 роках, в оптимальних межах коефіцієнт знаходився лише на початку 2002 року. Це свідчить про неспроможність підприємства у 2003-2006 роках найближчим часом розрахуватися за поточними зобов'язаннями.

Враховуючи, що оптимальне значення загального коефіцієнта покриття (рис. 2.10) знаходиться у межах 1,0-3,0, можна зробити висновок, що у кінці 2003 - на початку 2004 років підприємство не мало можливості покрити короткострокові зобов'язання за рахунок усіх обігових коштів. В кінці 2006 року показник знаходиться на меншому рівні, ніж на початку 2002, що говорить про негативні зміни у структурі капіталу, хоча молокозавод залишається кредитоспроможним. З початку 2004 року коефіцієнт зростає, і, використовуючи методи трендового аналізу, можна зробити висновок, що ця тенденція продовжиться і в наступних періодах.

Рис. 2.10 Графік зміни загального коефіцієнта покриття

На початку та в кінці 2002 року проміжний коефіцієнт покриття (рис. 2.11) знаходиться у допустимих межах, що свідчить про спроможність молокозаводу покрити короткострокові зобов'язання за рахунок грошових коштів та дебіторської заборгованості. Однак у другому та третьому періодах показник зменшився на 20% та 57% відповідно, що є результатом зменшення кількості грошових коштів на підприємстві на 46% та 83% на кінець 2002 та на кінець 2003 років по відношенню до початку 2002. У третьому та четвертому періодах грошових коштів та дебіторської заборгованості на ВАТ „Білоцерківський молокозавод” недостатньо для покриття короткострокових зобов'язань. На кінець 2004 року значно зросла дебіторська заборгованість підприємства, що означає неефективне використання грошових ресурсів підприємства. Різке зменшення показника у кінці 2005 року викликане частковим погашенням дебіторської заборгованості, різким збільшенням грошових коштів та їх еквівалентів на 1166% та збільшенням поточних зобов'язань. Збільшення ж коефіцієнта в останньому періоді є результатом збільшення дебіторської заборгованості, кількості грошових коштів та зменшенням поточних зобов'язань.

Рис. 2.11 Проміжний коефіцієнт покриття

Загалом, аналізуючи коефіцієнти платоспроможності (рис. 2.12) на ВАТ «Білоцерківський молокозавод» за 2002-2006 роки, можна помітити слідуючи особливості:

1) на початку 2002 року всі показники знаходяться у допустимих межах; підприємство мало можливість покрити поточні зобов'язання;

2) у кінці 2002 - кінці 2003 років показники різко зменшуються, що викликано значним зменшенням кількості грошових коштів на підприємстві, підвищенням дебіторської заборгованості - зменшення кількості грошових ресурсів на молокозаводі, що значно понижує його фінансові можливості;

3) із кінця 2003 до кінця 2004 років платоспроможність підприємства зростає;

4) на кінці 2005 року загальний та проміжний коефіцієнти покриття дещо падають (на 2,76% та 41,05% відповідно зменшилися). Це можна пояснити тим, що оборотні активи за 2005 рік збільшилися на 27,93%, а поточні пасиви збільшилися на 31,49% (більше по відношенню до оборотних активів), що і призвело до зменшення загально коефіцієнта покриття. Для підприємства є негативним процесом швидке збільшення пасивів та менш повільне збільшення активів, адже це веде до зменшення фінансових можливостей підприємства внаслідок збільшення заборгованості та зменшення можливостей її погашення. Проміжний коефіцієнт покриття зменшився у більше раз відносно попереднього періоду ніж загальний коефіцієнт покриття. Це пов'язано із збільшенням грошових коштів та дебіторської заборгованості відносно попереднього періоду на меншу величину (-22,53% або зменшення на 22,53%) ніж оборотних активів (збільшення на 27,93%).

5) в останньому періоді усі показники збільшуються, але лише проміжний коефіцієнт покриття знаходиться в оптимальних межах, а інші два показники нижче від цієї межі, що свідчить про неспроможність підприємства розрахуватися за зобов'язаннями найближчим часом.

Рис. 2.12 Коефіцієнти платоспроможності

У першому та другому періодах перевищення даного коефіцієнта одиниці (рис. 2.13) означає перевищення власних коштів над позиковими. У даному випадку підприємство може розрахуватися із кредиторами за всіма зобов'язаннями у разі необхідності. Зменшення коефіцієнта у 3-у періоді відбувається внаслідок зменшення власного капіталу відносно 2-го періоду на 11,47% та збільшення поточних зобов'язань на 149,75%, що призвело до неможливості розрахуватися за усіма зобов'язаннями. Така ситуація продовжується до кінця 2005 року. Із кінця 2003 до кінця 2006 років відбувається стабільний ріст коефіцієнта, що може означати і подальший його ріст.



Рис. 2.13 Коефіцієнт фінансового лівериджу

Коефіцієнти фінансової автономії та заборгованості - два протилежні показники, що можна побачити із (рис. 2.14). Оптимальне значення першого - більше ніж 0,5, другого - менше ніж 0,5. У другому періоді відбуваються позитивні зрушення у структурі балансу (збільшення власного капіталу та швидше зменшення поточних пасивів (на 0,56%) ніж валюти балансу (на 0,07%)). У третьому періоді зменшення власного капіталу на 11,47% відносно попереднього періоду та швидше збільшення поточних пасивів (на 149,75%) ніж валюти балансу (на 48,83%) призвело до значного збільшення заборгованості та зменшення фінансової автономії підприємства.

Коефіцієнт оборотності обігових коштів (рис. 2.15) показує швидкість обороту всіх обігових коштів підприємства. Оптимальним для нього є збільшення. У першому періоді коефіцієнт підвищується, що є позитивним явищем, адже із підвищенням швидкості повернення коштів з'являється можливість їх реінвестування у більш короткі строки, що, в свою чергу, є запорукою стабільних доходів підприємства. Але у першому періоді відбувається зменшення оборотних активів на підприємстві на 5,89% та зменшення чистого доходу на 3,92%, що і призвело до незначного підвищення рівня коефіцієнта.



Рис. 2.14 Коефіцієнти заборгованості та фінансової автономії

У другому періоді спостерігається значне підвищення оборотних активів (на 31,55%) та ще швидше збільшення чистого доходу (на 74,89%), що і призвело до значного підвищення коефіцієнту. У третьому періоді не відбувається ніяких змін, а у четвертому помітне різке падіння рівня оборотності обігових коштів, що викликано швидшим ростом оборотних активів (збільшення на 102,08%) ніж чистого доходу (збільшення на 15,20%). Зменшення темпів падіння оборотності у п'ятому періоді викликано тим, що ріст оборотних активів зменшився (ріст на 27,93%) та прискорився ріст чистого доходу (на 24,54%). В останньому періоді відбувається значне зниження темпів росту як оборотних активів, так і чистого доходу, що і призвело до незначної зміни оборотності.

Показник оборотності кредиторської заборгованості (рис. 2.16) показує середній період погашення кредиторської заборгованості. Незначне зменшення показника у першому періоді відбувається за рахунок швидшого зменшення собівартості реалізованої продукції (на 1,40%) ніж кредиторської заборгованості (зменшення на 0,6%).

У другому періоді швидше збільшення собівартості (на 71,32%) ніж кредиторської заборгованості (збільшення на 46,56%) призвело до зростання періоду погашення кредиторської заборгованості. Незначне зменшення показника у третьому періоді відбулося внаслідок зменшення собівартості на 4,08% та збільшення кредиторської заборгованості на 3%.



Рис. 2.15 Коефіцієнт оборотності обігових коштів

У четвертому та п'ятому періодах продовжується розпочата у попередньому періоді тенденція до зменшення строків погашення кредиторської заборгованості внаслідок швидшого збільшення кредиторської заборгованості (на 123,65% та 54,72% відповідно) ніж собівартості (зростання на 12,19% та 26,97% відповідно). Але в останньому періоді ця тенденція змінюється на протилежну внаслідок швидшого зменшення кредиторської заборгованості (на 8,56%) ніж собівартості (зменшення на 0,14%).

Рис. 2.16 Оборотність кредиторської заборгованості

Як показує графік на (рис. 2.17), чиста рентабельність власного капіталу за період який аналізується (початок 2002 - кінець 2006 років), зменшилася. Зменшення рентабельності у першому - другому періодах відбувається за рахунок швидшого зменшення чистого прибутку підприємства (на 69,63% у першому періоді, а у другому підприємство отримує збиток у розмірі 173,2 тис. грн.) ніж власного капіталу (збільшення на 0,2% у першому періоді та зменшення на 11,47% у другому). У третьому періоді чиста рентабельність підприємства досягає найвищого рівня за період, який аналізується. До цього призвів вихід підприємства із збитків та значне перевищення рівня доходів відносно початку періоду (995,3 тис. грн. доходу в кінці та 173,2 тис. грн. збитків на початку періоду). Власний капітал при цьому збільшився на 1,08%. У четвертому - шостому періодах відбувається зменшення чистої рентабельності власного капіталу внаслідок:

1) постійного збільшення власного капіталу (на 68,8%, 46% та 41,2% у четвертому, п'ятому та шостому періодах відповідно);

2) зменшення на 2,95%, збільшення на 5,40% та збільшення на 35,93% чистого прибутку у четвертому, п'ятому та шостому періодах відповідно.

Рис. 2.17. Чиста рентабельність власного капіталу

Як показує (рис. 2.18), питома вага прибутку в загальному обсязі реалізованої продукції за період, який аналізується, має тенденцію до збільшення. Але зменшення показника у першому періоді відбувається завдяки швидшому зменшенню валового прибутку (зменшення на 49,49%) ніж доходу від реалізації продукції (зменшення на 3,92%). У наступних трьох періодах відбувається ріст валового прибутку на 200,66%, 81,99% та 47% при ростові доходу від реалізації продукції у 74,89%, 0% та 15,20% відповідно, що є причиною стабільного росту питомої ваги. Але у п'ятому періоді ріст переходить у падіння, причиною чому є швидше збільшення доходу від реалізації продукції (на 24,56%) ніж валового прибутку (збільшення на 4,85%). В останньому періоді ситуація змінюється. Проаналізувавши зміну питомої ваги за 6 періодів, можна зробити висновок, що в наступних періодах відбуватиметься подальший ріст показника.

2.2 Діагностика ймовірності банкрутства на підприємстві ВАТ «Білоцерківський молочний завод»

Ідентифікація рівня неплатоспроможності та типу ситуації банкрутства здійснюється на підставі Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, які затверджені наказом Міністерства економіки України від 17 січня 2001 року №10 [8].

Рис 2.18 Питома вага прибутку в загальному обсязі реалізованої продукції

Економічним показником ознак поточної платоспроможності при наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних на підприємстві грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань, що визначаються за формулою:

, (2.1)

де _а - поточна платоспроможність підприємства;

А₀₄₀, А₀₄₅, А₂₂₀, А₂₃₀, А₂₄₀ - відповідні рядки активу балансу;

П₆₂₀ - підсумок IV розділу пасиву балансу.

Відповідно до формули (2.1) розрахуємо поточну платоспроможність на ВАТ «Білоцерківський молочний завод» за період від початку 2002 до закінчення 2006 років.

Таблиця 2.1

Показник поточної платоспроможності підприємства

Роки	2002	2003	2004	2005	2006
	Початок	Кінець	Кінець	Початок	Кінець	Кінець	Кінець
Поточна платоспроможність	0,263	0,142	0,018	0,017	0,007	0,065	0,088

Слід зазначити, що вихідні значення показника поточної платоспроможності майже ідентичні коефіцієнту негайної (абсолютної) ліквідності, що свідчить про одне призначення коефіцієнтів. Але враховуючи відмінності у розрахунках цих коефіцієнтів на різних підприємствах їх значення можуть відрізнятися на більшу величину, ніж на даному молокозаводі.

Підприємство вважається неплатоспроможним, відповідно до Методичних рекомендацій [8], якщо значення показника, розрахованого по формулі (2.1) менше за нуль. У даному випадку показник не має від'ємного значення, що свідчить про можливість підприємства розрахуватися за частиною своїх боргів у будь-який час. На найнижчому рівні показник знаходиться у кінці 2004 року, після чого поступово підіймається із чого можна зробити висновок, що показник поточної платоспроможності буде підійматися і надалі.

Методичними рекомендаціями також запропоновано проводити систематичний аналіз фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнта У.Бівера, який розраховується за формулою (2.2).

, (2.2)

де, Кб - коефіцієнт У. Бівера;

Ф₂₂₀ та Ф₂₆₀ - відповідно чистий прибуток і амортизація, наведені у рядках 220 та 260 форми №2 «Звіт про фінансові результати»;

П₄₈₀ та П₆₂₀ - відповідно довгострокові і поточні зобов'язання, наведені у рядках 480 і 620 форми №1 «Баланс».

Аналіз фінансового стану підприємства із допомогою коефіцієнта У.Бівера базується на даних, наведених у праці Л.О. Лігоненка [37, с. 222] (_а бе. 2.2). Розрахунок показника наведений у (_а бе. 2.3).

Таблиця 2.2

Дані для фінансового аналізу підприємства на основі коефіцієнта У. Бівера

Показник	Значення показника
	благополучного підприємства	за 5 років до банкрутства	за 1 рік до банкрутства
Коефіцієнт У.Бівера	0,4-0,45	0,17	-0,15

Відповідно до даних (_а бе. 2.3) та враховуючи нормативні дані (_а бе. 2.2) можна зробити висновок, що молокозаводу не загрожувало банкрутство лише на початку 2002 року. Потім до кінця 2003 року значення показника зменшується внаслідок зменшення кількості грошових коштів на підприємстві та зменшенні чистого прибутку і появи збитку у розмірі 173,2 тис. грн. на кінці 2003 року. Незважаючи на те, що зменшення грошових продовжується до кінця 2004 року, показник починає рости із початку 2004 року внаслідок значного збільшення чистого прибутку. Беручи до уваги те, що із кінця 2004 року відбувається постійний ріст чистого прибутку, грошових коштів і, як наслідок, ріст коефіцієнта У.Бівера, можна зробити висновок, що ріст останнього продовжиться і у наступних періодах, хоча на кінці 2006 року молокозаводу все ще загрожує банкрутство через деякий час.

Таблиця 2.3

Коефіцієнт У. Бівера на ВАТ «Білоцерківський молочний завод»

Роки	2002	2003	2004	2005	2006
	Початок	Кінець	Кінець	Початок	Кінець	Кінець	Кінець
Поточна платоспроможність	0,628	0,104	-0,148	0,394	0,205	0,156	0,231

Дослідивши основні методи аналізу виникнення та розвитку кризових явищ на підприємстві та проаналізувавши фінансову ситуацію та можливість банкрутства на ВАТ «Білоцерківський молочний завод», можна зробити висновки:

1. Основним методом попередження кризових явищ є аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища організації. Основними методами аналізу є читання звітності, горизонтальний, вертикальний, трендовий аналіз та аналіз фінансових коефіцієнтів.

2. Оборотні активи на підприємстві мають тенденцію до збільшення. Незначне їх зростання у 2005-2006 роках є наслідком значного зменшення запасів готової продукції, що є позитивним фактором у діяльності підприємства, адже може запобігти псуванню продукції через довгий строк зберігання; розрахунку за дебіторською заборгованістю із бюджетом та значного збільшення дебіторської заборгованості за виданими авансами, наслідком чого є зменшення фінансових можливостей підприємства внаслідок зменшення грошових коштів.

3. Необоротні активи за період 2002-2006 роки зросли у 4,7 разів, що є більшим за ріст оборотних активів (у 3,2 рази). Це свідчить про вкладання коштів підприємством у мало ліквідні основні засоби та стратегічну направленість на ВАТ «Білоцерківський молочний завод» у довгостроковій перспективі на розширення виробництва.

4. За останні 5 років існує постійна тенденція до збільшення чистого прибутку на заводі. Це дає можливість розвитку нових видів виробництва (вирощування сільськогосподарських культур на ВАТ «Білоцерківський молочний завод»), своєчасної виплати заборгованості кредиторам, більші можливості виходу із _а без_ої_чуваних ситуацій.

5. Незважаючи на ріст прибутку, у 2003-2004 роках показники платоспроможності знаходились на надзвичайно низьких рівнях, що викликано ростом поточних зобов'язань та зменшенням грошових коштів на підприємстві. У цьому періоді завод не зможе розрахуватися за своїми зобов'язаннями.

6. У 2005-2006 роках ситуація на заводі починає стабілізуватися, хоча зросли поточні зобов'язання. Використовуючи метод трендового аналізу, можна прогнозувати зростання платоспроможності у наступних періодах, хоча не виключені й зміни ситуації у гіршу сторону, як у 2003-2004 роках.

Розділ 3. Шляхи подолання стану банкротства на підприємстві

3.1 Вдосконалення законодавчого регулювання банкрутства

На Україні створено правовий механізм, який дозволяє узгоджувати інтереси боржника та його кредиторів, сприяючи розвитку вітчизняної економіки. Основним законом, що регулює правовідносини в сфері банкрутства є Закон України від 30.06.99 р. № 784-XVI «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5]. Для узгодження правових проблем під час проведення процедури банкрутства також використовують інші законодавчі та нормативні акти [8, 12-13].

Відповідно до змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - це фактична ліквідація підприємства з метою задоволення законних вимог кредиторів. Саме кредитор займає центральне місце в правовій системі відновлення платоспроможності та банкрутства підприємств. Від його зацікавленості та дій залежить доля боржника. Проте, кредитори, як правило, реалізують свої законні інтереси так, що відновлення платоспроможності закінчується ліквідацією підприємства. Тому правовий механізм поновлення платоспроможності вимагає подальшого вдосконалення щодо аспектів гармонізації інтересів зацікавлених осіб.

Закон [5] містить положення, які можуть бути розцінені як дискримінаційні. Згідно з окремими його положеннями не всі підприємницькі організації можуть визнаватись банкрутами, чим порушується один із фундаментальних принципів у сфері конкуренції - принцип рівності усіх учасників економічних відносин. Закон про банкрутство виключає казенні підприємства з кола суб'єктів законодавства про банкрутство.

Також слід звернути увагу на те, що, крім того, що цими положеннями Закон фактично порушує права кредиторів, він тим самим створює умови для захисту витратних та збиткових підприємств. Підприємці тут мають усі підстави говорити про те, що правила конкуренції в країні або не працюють, або є несправедливими.