Аналіз фінансового стану ПП "Байда"

Показники рентабельності групи А розраховуються на базі даних бухгалтерського обліку прибутків та збитків і становлять систему таких коефіцієнтів:

коефіцієнт граничного рівня валового прибутку (К r.p1)

К r.p1 = (2.2)

де Вп - сума валового прибутку;

Впр - вартість продажу;

Ч о.п - чистий обсяг продажу.

К r.p1 2005 =

К r.p1 2006 =

2) коефіцієнт граничного рівня прибутку від основної операційної діяльності (К r.p2)

К r.p2 = (2.3)

де П о.д - сума прибутку, отриманого від основної операційної діяльності ;

К r.p2 2005 =

К r.p2 2006 =

3) коефіцієнт граничного рівня прибутку від усієї діяльності підприємства - операційної, інвестиційної та фінансової (К r.p3)

К r.p3 = (2.4)

де П - сума прибутку до виплат за довгостроковими зобов'язаннями і податкових виплат;

К r.p3 2005 =

К r.p3 2006 =

4) коефіцієнт граничного рівня чистого прибутку (К r.p4 )

К r.p4 = (2.5)

де Чп - сума прибутку після виплат за довгостроковими зобов'язаннями і податкових виплат;

К r.p4 2005 =

К r.p4 2006 =

5) критичний коефіцієнт рентабельності (К r.p5 )

К r.p5 = (2.6)

де Зв - це сума змінних витрат у складі вартості продажу.

Показники рентабельності взаємодоповнюють один одного і дають змогу здійснити комплксну оцінку фінансового стану підприємства.

Показники рентабельності групи Б розраховуються як відношення прибутку і коштів, вкладених у підприємство засновниками , акціонерами і інвесторами. За даними звіту про прибутк ( збитки) і даними балансового звіту доцільно розраховувати такі коефіцієнти:

1) коефіцієнт віддачі виробничих активів (К r.p6 )

К r.p6 = (2.7)

де ВА - середньорічна величина всіх виробничих активів підприємства;

К r.p6 2005 =

К r.p6 2006 =

коефіцієнт віддачі інвестицій (К r.p7 )

К r.p7 = (2.8)

де СА - середньорічна сума всіх активів підпрємства за мінусом короткострокових зобов'язань;

К r.p7 2005 =

К r.p7 2006 =

коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу (К r.p8)

К r.p8 = (2.9)

де СК - середньорічна сума власного капіталу, репрезентована акціонерним капіталом.

К r.p8 2005 =

К r.p8 2006 =

Коефіцієнт віддачі активів характеризує величину дохідності всього потенціалу, яким володіє підприємство.

Коефіцієнт віддачі інвестицій характеризує ефективність віддачі тільки частини всього капіталу - довгострокових інвестицій і капіталіованого прибутку підприємства . Цей коефіцієнт характеризує фінансовий стан в цілому.

В комплексній оцінці фінансового стану підприємства багато важить коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу.

Важливою складовою комплексного оцінювання фінансового стану підприємства повинна бути рейтингова оцінка , яка б визначала місце кожного кожного суб'єкта господарювання за показниками фінансового стану в певному економічному середовищі.

Узагальнювальна оцінка фінансового стану підприємства сприяє встановленню за різними оцінними показниками його резервів щодо поліпшення фінансового стану.

Розділ 3. Основні напрямки забезпечення стабільності фінансового стану підприємства

3.1 Вдосконалення методики оцінки фінансового стану підприємства

Значна кількість підприємств в Україні має незадовільну структуру капіталу та відчуває нестачу оборотних коштів. За своєчасної розробки та впровадження заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану в довгостроковому періоді, такі підприємства можуть збільшити свій майновий потенціал, відновити платоспроможність та прибутковість. Попередження розвитку негативних кризових явищ на підприємстві є можливим тільки за систематичного забезпечення управлінського персоналу інформацією про поточний рівень фінансової стійкості та здатність підприємства до подальшого розвитку. Така фінансово-аналітична інформація повинна отримуватися за результатами оцінювання фінансового стану підприємства.

Цілі з якими здійснюють аналіз та оцінку фінансового стану підприємства, будуть різними у кредиторів, інвесторів і керівників. Інвестори та кредитори оцінюють фінансовий стан з метою мінімізації своїх рисків, а керівники підприємств проводять оцінку для виявлення резервів підвищення платоспроможності, ліквідності, прибутковості, прогнозів чи його санації.

Джерела аналізу фінансового положення підприємства - форми звіту і додатки до них, а також зведення із самого обліку, якщо аналіз проводиться усередині підприємства. У кінцевому результаті аналіз фінансового положення підприємства повинний дати керівництву підприємства картину його дійсного стану, а обличчям, що безпосередньо не працюють на даному підприємстві, але зацікавленим у його фінансовому стані - зведення, необхідні для безстороннього судження, наприклад, про раціональність використання вкладених у підприємство додаткових інвестиціях і т.п..

Важливою характеристикою фінансового стану підприємства є оцінка його платоспроможності, фінансової стабільності.

Критична оцінка різних методик дає підстави для висновку, що необхідно визначити оптимальну кількість груп фінансових показників (якомога меншу) та ранжувати їх за значенням.

На нашу думку, за рівнем значущості слід виділити, для оцінки фінансового стану, такі групи показників: група показників першого рівня - оборотність активів; другого - рентабельність; третього - фінансової стійкості; четвертого - ліквідність підприємства (а не лише активів). Крім вибору груп, необхідно обґрунтувати і перелік показників, що включатиме кожна група, аби врахувати ті недоліки, які нині мають місце.

Аналіз багатьох зарубіжних та вітчизняних літературних джерел дав змогу виокремлювати такі методи оцінки фінансового стану підприємства: комплексний, коефіцієнтний, інтегральний, беззбитковий та рівноважний.

Головні показники підприємства при комплексній оцінці аналізуються у динаміці та групуються за двома напрямами. До першого відносять такі показники й чинники доброго фінансового стану підприємства: стійку платоспроможність; ефективне використання капіталу; своєчасну організацію розрахунків; наявність стабільних фінансових ресурсів. До другого напряму включають показники незадовільного фінансового стану підприємства: відсутність власних оборотних коштів; неефективне розміщення ресурсів; наявність стійкої заборгованості з платежів; негативні тенденції у виробництві.

Для оцінки рентабельності підприємства використовують дві групи показників:

Показники, розраховані на основі поточних витрат. До них відносяться коефіцієнт граничного (критичного) рівня валового прибутку, коефіцієнт граничного рівня прибутку від основної діяльності, коефіцієнт граничного рівня прибутку від усіх видів діяльності, коефіцієнт граничного рівня чистого прибутку, критичний (граничний) коефіцієнт рентабельності.

Показники, розраховані у зв'язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів). Це коефіцієнт віддачі усіх виробничих активів підприємства, коефіцієнт віддачі інвестованого капіталу, коефіцієнт віддачі від акціонерного (власного) капіталу.

До загальних показників комплексної оцінки фінансового стану підприємства належать показники дохідності (абсолютна величина прибутку чи доходу) і рентабельності (відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості або товарообігу).

Аналізують ці показники з урахуванням чинників, що на них впливають: розміру виручки від реалізації; рівня собівартості і рентабельності продукції; фінансових результатів і витрат з операційної діяльності; величин оподаткування прибутку.

На основі комплексного методу дуже складно зробити обґрунтовані висновки про фінансовий стан підприємства в цілому. Цей метод дає змогу виявити проблемні напрямки в діяльності підприємства і досліджувати причини, що їх зумовили, але він дуже трудомісткий, йому властиві багато недоліків, що обмежує можливості його використання на практиці, особливо в тому разі, коли необхідна оперативна оцінка фінансового стану підприємства.

Широко застосовується у світовій практиці коефіцієнтний метод. Він базується на розрахунку системи коефіцієнтів, що відображають різні аспекти діяльності підприємства і враховують чинники внутрішнього і зовнішнього впливу на фінансовий стан підприємства. Він має безліч модифікацій, які можна, використовуючи мінімальну кількість коефіцієнтів, систематизувати в такий спосіб:

Майновий стан. Використовуються такі коефіцієнти: сума господарських коштів підприємства; частка активної частини основних коштів; коефіцієнти зношення, вибуття, відновлення основних фондів.

Ліквідність: коефіцієнт загальної ліквідності; коефіцієнт термінової ліквідності; коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Платоспроможність: коефіцієнти власності, платоспроможності, фінансової незалежності.

Прибутковість: прибутковість активів; прибутковість власного капіталу; коефіцієнт валової маржі; прибутковість інвестицій.

Рентабельність: коефіцієнт рентабельності активів, коефіцієнт рентабельності реалізації; рентабельність власного капіталу.

Ділова активність: коефіцієнти оборотності активів, оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості, оборотності матеріально-виробничих запасів.

Фінансова стійкість: коефіцієнти автономії, довгострокового запозичення коштів, концентрації позикового капіталу.

Ринкова активність: прибуток на одну акцію; співвідношення цін і прибутку на одну акцію; співвідношення ринкової і балансової вартості однієї акції.

Можуть виникати певні ситуації, коли фінансовий стан підприємства необхідно вимірювати якимось одним сукупним (інтегральним) показником. Розрахунок узагальнюючих показників при цьому провадиться з методикою з використанням таких загальних показників:

Рівня платоспроможності. Включаються такі коефіцієнти як коефіцієнт покриття; коефіцієнти поточної та абсолютної ліквідності.

Рівня фінансової незалежності: коефіцієнти автономії, фінансової стабільності, маневреності власного капіталу.

Рівня якості активів: частка високоліквідних активів, коефіцієнт якості дебіторської заборгованості, коефіцієнт чистих оборотних активів.

Таким чином, методика інтегральної оцінки передбачає розрахунок інтегрального показника на базі узагальнюючих показників за рівнем платоспроможності, фінансової незалежності, якості активів чи підприємства.

При відсутності критичних значень окремих коефіцієнтів методика передбачає використання їхніх так званих нормативних значень, розрахунок яких з урахуванням додаткової умови - співвідношення фактичного значення коефіцієнта і його критичного рівня не повинно перевищувати одиницю.

Перевагами методу є можливість доповнення будь-якої кількості аналітичних напрямків і коефіцієнтів оцінки фінансового стану підприємства. Водночас цьому методу притаманна „неузгодженість” понять ліквідність і платоспроможність. Також він трудомісткій і має всі недоліки коефіцієнтного методу.

Метод, який базується на ролі операційного важеля у формуванні результатів діяльності підприємства, на можливості керування його витратами та результатами для досягнення необхідних показників беззбитковості виробництва називається беззбитковий. Він включає базовий аспект діяльності підприємства - беззбитковість і тісно пов'язаний з управлінням витратами, тому його варто розглядати як сучасний та зручний для практичного використання.

Як критерій оцінки фінансового стану підприємства в цьому випадку виступає запас фінансової міцності підприємства, тобто той виторг від реалізації, що підприємство має після проходження порога рентабельності (в абсолютному і відносному вираженні). Очевидно, що чим вищий запас фінансової міцності у відсотках, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

Цей метод дає змогу виміряти „внесок” кожного виду продукції, напрямку діяльності, структурного підрозділу підприємства у формуванні запасу фінансової міцності підприємства, надає можливість керування ним, враховуючи результати аналізу за цими елементами.

Беззбитковий метод дуже зручний для практичного використання, однак він не узгоджується з такими сторонами оцінки діяльності підприємства, як конкурентоспроможність, кредитоспроможність, ринкова й ділова активність, тобто потребує подальшого розвитку.

Метод, який базується на понятті ліквідності і оцінці фінансового стану підприємства з позиції досягнення рівноваги між ліквідними потоками у сфері господарсько-інвестиційної і фінансової діяльності називається рівноважним. Перша виступає як зона створення коштів, а друга як зона споживання коштів.

Позитивне значення результату господарської діяльності визначає фінансовий стан підприємства і відкриває перед ним можливості впровадження нової техніки, інвестування коштів у нові види діяльності, якщо воно при цьому узгоджується з величиною результату фінансової діяльності.

Кожен з існуючих методів має свої переваги та недоліки. Але жоден з них не відповідає усім вимогам до якісного аналізу фінансового стану підприємства.

На нашу думку, поєднання комплексного та коефіцієнтного методів дасть змогу використати переваги кожного з них для бачення більш повної та точної картини фінансового стану підприємства.

Комплексний метод дає змогу виявити проблемні напрямки в діяльності підприємства і досліджувати причини, що їх зумовили. Коефіцієнтний, в свою чергу, відображає різні аспекти діяльності підприємства і враховує чинники внутрішнього і зовнішнього впливу на фінансовий стан підприємства.

Висновок

Отже, приватне підприємство фірма «Байда» має досить довгу історія як для туристичної фірми на Україні. За роки свого існування вона зарекомендувала себе як надійний партнер та професійний тур оператор.

Головною метою створення підприємства було - розвиток туризму в Запоріжжі зокрема, та в Україні загалом; налагодження міжнародних зв'язків.

Головним органом управління є директор, що є і власником в одній особі, який керує поточною діяльністю підприємства.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління здійснюється бухгалтерським відділом на чолі з головним бухгалтером.

Підприємство, як взагалі і вся туристична галузь в цілому, знаходиться у стадії росту, після кризи, яка відбулася у 1992 році, при переході від планової економіки до ринкової.

Кожен рік на підприємстві підписується приказ про облікову політику підприємства.

Взагалі фінансово-економічний стан підприємства є добрим. Деякі відхилення спричинені відкриттям філіалу у місті Київ та значними витратами на ці заходи.

Показники майнового стану підприємства майже повністю витримані, тобто відповідають встановленим значенням, що свідчить про належне його становище.

Коефіцієнт покриття в період з 2005 по 2006 рік зріс, але все ще залишається низьким. Підприємство на кожну гривню поточних зобов'язань має 1,53 грн. поточних активів.

Коефіцієнт швидкої ліквідності є дуже низьким. Навіть при тому, що в 2006 році спостерігається його підйом, наявних на той момент коштів не вистачало на покриття поточних зобов'язань. На кожну гривню поточних зобов'язань приходиться 0,4 грн., а в 2006 році - 0,54 грн. ліквідних активів.

На підприємстві, спостерігається ситуація, коли коефіцієнт покриття є порівняно непоганим, а коефіцієнти швидкої ліквідності та абсолютної ліквідності є дуже малими. Це спостерігається за рахунок того, що підприємство має малу кількість вільних коштів, при цьому на підприємстві є досить великі запаси, які і дають непоганий коефіцієнт покриття.

На підприємстві протягом періоду, за який проведено аналіз, фінансування необоротних активів і частини оборотного капіталу підприємства відбувається за рахунок власного капіталу. Переважна частина оборотних активів покривається за рахунок позикового капіталу, що відповідає правилам фінансування. Вони визначають принципи, за якими підприємство має мобілізувати фінансовий капітал для покриття потреби у фінансових ресурсах. Підприємство при дотриманні правил фінансування забезпечує собі стабільну ліквідність та платоспроможність.

Динаміка показників рентабельності має позитивне значення, що свідчить про ефективність використання майна підприємства.

В результаті аналізу виявлено, що показники ділової активності за 2005 рік в нормі і відповідають необхідним вимогам, а незначні відхилення від встановлених норм спричинені відкриттям філіалу підприємства у іншому місті і необхідними для цього витратами.

Отож, для покращення роботи підприємства та підтримання належного фінансового стану підприємства необхідно переглянути методику оцінки фінансового стану для виявлення можливо детальніших показників для усунення недоліків у роботі підприємства; уважніше слідкувати за зміною законодавства у туристичній галузі та за новинками на ринку туристичних послуг та туристичного продукту; розширювати масштаби діяльності для залучення нових інвестицій та покращення співпраці; щільніша співпраця з населенням для розширення клієнтської бази.

Перелік використаних джерел

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 р.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р.

3. Закон України «Про туризм» від 15.09.95р. № 324/95-ВР зі змінами і доповненнями.

4. Закон України «Про підприємництво» від 07.02.91р. № 698-ХІІ (витяг).

5. Форма №1 Баланс 2005-2006рр.

6. Форма №2 Звіт про фінансові результати за 2005-2006рр.

7. Методичні вказівки до виконання контрольних робіт з курсу “Фінансовий аналі8”/ Укл. О.Ф. Андросова, О.В. Шестопалова - Запоріжжя: ЗНТУ, 2005.-91 с.

8. Фінансовий аналіз / М. Д. Білик, О. В. Павловські, Н. М. Притуляк, Н. Ю. Невержицька.-Київ: КНЕУ.2005.-673с.

9. Екон. аналіз госп. діяльності підприємств; Навч. посіб. / Житна І. П. Нескреба А, М. / Пер з рос. -- К.: Вища шк., 1992. -- 191 с.

10. Финансовый анализ / Ефишова О. В. 3-є изд., перераб. и доп. -- М.: Бухгалтерский учет, 1999.

11. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. Посіб / Мец В. О. -- К.: Вища шк., 2003. -- 278 с.

12. Економічний аналіз: Навч. посіб. / М. А. Болюх, В. 3. Бурчевський, М. І. Горбатюк, за ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. -- К.: КНЕУ, 2001. --540 с.