Оцінка фінансового стану підприємства

Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства. Оцінка активів, пасивів, та платоспроможності. Аналіз руху грошових коштів, фінансової стійкості та ділової активності. Комплексна рейтингова оцінка підприємства.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 23.12.2015
Размер файла 140,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА (ФСП)

1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю параметрів, які виражають наявність, доцільність розміщення та ефективність використання фінансових ресурсів, реальні та потенційні фінансові можливості. ФСП підприємства визначають:

- забезпеченість підприємства активами, раціональність їх використання;

- ліквідність та платоспроможність;

- здатність підприємства генерувати грошові потоки;

- фінансова стійкість;

- ділова активність;

- повнота та вага.

ФСП є синтетичним показником, який впливає на ефективність господарської діяльності підприємства. У свою чергу фінансовий стан підприємства прямо залежить від результатів його діяльності. Якщо, господарська діяльність є прибутковою, то утворюються додаткові джерела засобів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового стану підприємства. Основні завдання оцінки фінансового стану дивись 2-7 питання теми.

Оцінку фінансового стану підприємства здійснюють різні економічні суб'єкти (власники, акціонери, банки та кредитори, постачальники, покупці, інвестори), зацікавлені в отриманні найбільш повної інформації про його діяльність. Одержані результати оцінки дозволяють зацікавленим особам і підприємствам приймати управлінські рішення на підставі оцінки поточного фінансового стану, діяльності підприємства за минулі періоди і прогнозних даних. Так, власників, в першу чергу, цікавить оцінка доцільності виробничих витрат і досягнутих результатів, фінансової стійкості та конкурентоспроможності, можливостей і перспектив подальшого розвитку, ефективності використання залучених коштів; постачальників - оцінка поточної ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості.

Спробуйте самостійно визначити сфери інтересів інших користувачів оцінки фінансового стану.

Кожна група користувачів інформацією щодо ФСП переслідує власні цілі. Для керівництва підприємства ця оцінка виступає вихідною точкою при формуванні фінансової і комерційної стратегії, що впливає на розвиток подій у майбутньому. Використання результатів оцінки дозволяє керівництву контролювати діяльність підприємства та вносити позитивні зміни в його роботу. Представники банків (аналітики, кредитори, аудитори) зацікавлені в оцінці платоспроможності підприємства. Фінансові аналітики та фінансисти на біржових ринках і ринках капіталів зацікавлені в оцінці ефективності та можливостей розвитку підприємства, а також надійності капіталовкладень. Інвестор прогнозує перспективи потенційних інвестицій у дане підприємство.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність, а саме:

- баланс (ф №1),

- звіт про фінансові результати (ф №2),

- звіт про рух грошових коштів (ф №3),

- звіт про власний капітал (ф №4),

- примітки до річної фінансової звітності (ф №5).

Фінансова звітність є комплексом показників, яким притаманні як логічний, так і інформаційний взаємозв'язок. Логічний взаємозв'язок полягає у взаємодоповненні та взаємній кореспонденції розділів і статей звітних форм. Регулярність формування па підприємствах фінансової звітності дає можливість проводити аналіз оперативно, без витрачання додаткових зусиль на пошук інформації. Крім цього можна говорити про динаміку показників, про визначення загальних тенденцій розвитку підприємства. Окрім перерахованих форм, необхідно мати додаткову інформацію про підприємство, яку не завжди можна виділити з бухгалтерської звітності. Зміст та обсяг інформації визначається характерними особливостями галузі або конкретного підприємства.

Проте, перш ніж користуватися інформацією бухгалтерських звітів, необхідно переконатися в її достовірності, впевнитися у правильності запевнення і точності зроблених арифметичних підрахунків при визначенні окремих показників. Узгодженість показників різних форм звітності перевіряють за допомогою прийому порівняння. Деякі показники входять до різних звітних форм, а отже, при правильному складанні звіту обов'язково повинні збігатися.

Необхідно пам'ятати, що будь-який висновок і рекомендації, зроблені за результатами аналізу, можуть бути сумнівними, якщо джерела інформації не перевірені та не підготовлені належним чином.

Оцінка фінансового стану базується, по-перше, на повному розумінні бухгалтерського обліку, його мови, значення, важливості та обмеженості фінансової інформації, що міститься у звітності, по-друге, - на таких методичних прийомах (інструментарії) як аналіз абсолютних та відносних показників, горизонтальний та вертикальний аналіз.

Поряд із фінансовою звітністю для оцінки ФСП доцільно використати також статистичну звітність.

2. Оцінка активів та пасивів

Аналіз фінансового стану починається з оцінки активів і пасивів балансу.

Водночас, господарюючі суб'єкт в процесі своєї діяльності використовують залучений капітал в сфері довгострокових зобов'язань, як правило, при формуванні необоротних активів, короткострокових кредитів банків для формування оборотних активів та поточних зобов'язань. Виникнення та функціонування залученого капіталу пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреб у них в інших. Досить поширеною формою залучення коштів (активів) інших суб'єктів господарювання, держави та працівників є поточні зобов'язання. Наявність поточних зобов'язань свідчить про участь в господарській діяльності підприємства активів інших власників.

Оцінку складу і структури активів та пасивів підприємства на підставі даних балансу проводять одним із наступних способів:

- без попередньої зміни стану балансових статей;

- формування порівняльного аналітичного балансу шляхом агрегування деяких однорідних за складом елементів балансових статей;

- додаткове коригування статей балансу на індекс інфляції з наступним їх агрегуванням в необхідних аналітичних розрізах.

Пропонується наступний порядок оцінки:

1. Загальне ознайомлення з даними балансу. Оцінюється зміна валюти балансу, формується уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни у складі майна та джерелах його утворення, встановлюються зв'язки між різними показниками. Характеристику про якісні зміни в структурі засобів та їх джерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу. Для цього визначається питома вага окремих статей активу та пасиву балансу в загальному підсумку (валюті) балансу, розраховуються суми відхилень в структурі основних статей балансу порівняно з попереднім періодом.

Загальна сума валюти балансу поділяється на складові, що дозволяє зробити попередні висновки про характер зрушень у складі активів, джерелах їх формування та взаємну обумовленість. Так, в процесі аналізу зміни у складі необоротних і оборотних засобів розглядаються у взаємозв'язку зі змінами в поточних і довгострокових зобов'язаннях підприємства.

Один із творців балансоведення М.О. Блатов рекомендував досліджувати структуру і динаміку активів та пасивів підприємства за допомогою порівняльного аналітичного балансу.

Порівняльний аналітичний баланс можна отримати із вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його відповідними показниками структури і динаміки, що характеризують статику та динаміку фінансового стану підприємства. Цей баланс фактично включає показники як горизонтального, так і вертикального аналізу.

Розглянемо аналіз структури та динаміки майна і джерел його утворення (табл. 1).

Таблиця 1 - Аналіз структури та динаміки майна і джерел його утворення

Показники

На початок періоду

На кінець періоду

Відхилення

сума, тис. грн.

питома вага, %

сума, тис. грн.

питома вага, %

+/-

%

Актив Баланси

Необоротні активи

Оборотні активи

Витрати майбутніх періодів

Разом

Пасив балансу

Власний капітал, цільове фінансування

Зобов'язання

Доходи майбутніх періодів

Разом

Аналізуючи структуру балансу, тобто майна і джерел його утворення, можна зробити висновки щодо збільшення (зменшення) валюти балансу необоротних та оборотних активів.

Що стосується джерел утворення господарських засобів, то слід оцінити зміни суми власного капіталу та зобов'язань.

При аналізі порівняльного балансу, оцінюються також зміни питомої ваги необоротних і оборотних засобів у вартості майна, співвідношення темпів зростання власного і залученою капіталу, а також співвідношення темпів зростання дебіторської і кредиторської заборгованості. При цьому ознаками «нормального балансу» є:

1) валюта балансу в кінці звітного періоду збільшилася в порівнянні з початком. Зменшення (в абсолютному вираженні) валюти балансу за звітний період засвідчує, як правило, скорочення підприємством обсягів господарювання, що може спричинити його неплатоспроможність. Встановлення факту згортання господарської діяльності потребує проведення детального аналізу його причин: скорочення платоспроможного попиту на товари, роботи, послуги даного підприємства; обмеження доступу на ринок сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Аналізуючи збільшення валюти балансу за звітний період, необхідно враховувати вплив переоцінки основних засобів, дію інфляційних факторів тощо;

2) темпи приросту оборотних активів вищі, ніж темпи приросту необоротних активів;

3) власний капітал підприємства перевищує залучений і темпи його зростання вищі, ніж темпи зростання залученого капіталу;

4) темпи приросту дебіторської і кредиторської заборгованості врівноважують один одного.

2. Аналіз структури і динаміки активів. Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та раціональності вкладення фінансових ресурсів в активи. Від того, які кошти (власні чи залучені) вкладені в необоротні і оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва і в сфері обігу, в грошовій і матеріальній формах, наскільки оптимальне їх співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, а, отже, і фінансовий стан підприємства.

В процесі функціонування підприємства, величина активів та їх структура постійно змінюються, у зв'язку з цим у процесі аналізу активів підприємства в першу чергу слід вивчити зміни в їх складі, структурі і оцінити їх.

Оцінюючи перший розділ активу балансу, необхідно враховувати, що:

- наявність в складі підприємства нематеріальних активів, значна частка приросту нематеріальних активів в зміні загальної величини необоротних активів характеризує обрану підприємством стратегію як інноваційну, так як вкладаються кошти в патенти, ліцензії, іншу інтелектуальну власність. Детальний аналіз ефективності використання нематеріальних активів є дуже важливим для керівництва підприємства. Проте за даними бухгалтерського балансу він не може бути проведений. Для нього потрібні дані із форми №5 та внутрішня облікова інформація;

- якщо виробничі основні засоби і незавершене будівництво складають найбільшу частку в необоротних активах, то це може свідчити про орієнтацію на створення матеріальних умов для розширення основної діяльності підприємства (при цьому, необхідно враховувати вплив переоцінки вартості основних засобів);

- за певних умов збільшення частки таких елементів як незавершене будівництво та довгострокова дебіторська заборгованість може негативно вплинути на ефективність діяльності підприємства, так як вказані активи не беруть участі у виробничому обороті;

- наявність довгострокових фінансових вкладень вказує на інвестиційну спрямованість підприємства; за умови визнання підприємства платоспроможним необхідно вивчити склад і структуру фінансових вкладень, оцінити їх ліквідність і доцільність.

У процесі подальшого дослідження необхідно проаналізувати зміни за кожною статтею оборотних активів балансу, враховуючи, що аналіз і склад структури оборотних активів повинен бути спрямований не на констатацію процесів, що відбуваються, а на вивчення можливостей підприємства ефективно працювати на самофінансуванні. Формуючи висновки за результатами аналізу, аналітик враховує, що:

1) збільшення грошових коштів на рахунках у банку свідчить, як правило, про зміцнення фінансового стану. Їх сума повинна бути такою, щоб забезпечити погашення всіх першочергових платежів. Наявність значних залишків грошових коштів протягом тривалого часу може бути результатом неправильного використання оборотних засобів. Грошові кошти повинні швидко залучатися в оборот для отримання прибутку шляхом розширення свого виробництва або здійснення інвестиційних вкладень;

2) при вивченні структури запасів основну увагу доцільно приділити тенденціям змін таких елементів оборотних активів як виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція і товари. Збільшення питомої ваги виробничих запасів може свідчити про:

- нарощування виробничого потенціалу підприємства: прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;

- нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок якої значна частина оборотних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути невисокою. Наявність менших за обсягом, але більш рухливих запасів означає, що менша сума готівкових ресурсів знаходиться у запасах зростання, а їх накопичення свідчить про спад ділової активності підприємства:

3) зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно. Якщо підприємство розширює свою діяльність, то зростає число контрагентів і, як правило, дебіторська заборгованість. З іншої сторони, підприємство може скоротити обсяги реалізації продукції, тоді дебіторська заборгованість зменшиться. Необхідно відрізняти нормальну та прострочену заборгованість. Наявність останньої створює фінансові труднощі, так як підприємство буде відчувати нестачу фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати тощо, що призводить до уповільнення оборотності засобів. Тому кожне підприємство зацікавлене в скороченні строків погашення платежів. У процесі подальшого аналізу вивчаються динаміка, склад, причини і терміни дебіторської заборгованості.

Оцінюючи другий розділ активів балансу слід:

- порівняти динаміку змін статей, виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, обсягів товарної та реалізованої продукції;

- звернути увагу на ті статі, які займають найбільшу питому вагу у загальній сумі оборотних коштів, та на статі, на яких відбулись найбільш суттєві зміни.

Дослідження змін структури активів підприємства дозволяє отримати важливу інформацію. Так, збільшення частки оборотних активів у майні може свідчити про:

- формування більш мобільної структури активів, яка сприяє прискоренню оборотності коштів підприємства;

- вилучення частини оборотних активів на кредитування споживачів готової продукції, товарів, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що засвідчує про фактичну мобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого процесу;

- згортання виробничої бази;

- викривлення реальної оцінки основних засобів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку тощо.

Для того, щоб зробити точні висновки про причини змін пропорцій у структурі активів, необхідно провести більш детальний аналіз розділів і окремих статей активу балансу, зокрема, оцінити стан виробничого потенціалу підприємства, ефективність використання основних засобів і нематеріальних активів, швидкість обороту оборотних активів тощо. Детальний аналіз складу і руху активів можна провести, використовуючи дані Приміток до річної фінансової звітності (форми № 5).

Аналіз структури пасивів підприємства проводиться за даним балансу. Для цього визначаються зміни в їх складі, структурі та надається їх оцінка.

Необхідно оцінити зміни у структурі власного капіталу, довгострокових та поточних зобов'язань.

Оцінка змін, які відбулися в структурі джерел, може бути різною з позиції інвесторів і з позиції підприємства. Для інвесторів ситуація більш надійна, якщо частина власного капіталу у клієнта більше 50%, що виключає високий фінансовий ризик. Підприємства, як правило, зацікавлені у наявності залучених коштів. Отримавши позикові кошти під менший відсоток, ніж рентабельність підприємства, можна розширити обсяги виробництва, підвищити прибутковість власного капіталу.

Залучення позикових коштів в оборот підприємства - нормальне явище, що сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану за умови, якщо кошти не заморожуються на тривалий час в обороті та своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що призводить до виплати штрафів, застосування санкцій і погіршення фінансового стану.

При внутрішньому аналізі фінансового стану необхідно вивчити динаміку та структуру власного та залученого капіталу, з'ясувати причини зміни окремих складових і дати оцінку цим змінам за звітний період.

На співвідношення власного і залученого капіталу впливають фактори, обумовлені внутрішніми та зовнішніми умовами діяльності господарюючого суб'єкта і вибраної ним фінансової стратегії:

- вартість капіталу або різниця величин відсоткових ставок за кредит і станок на дивіденди. Якщо відсоткові ставки менші ставок на дивіденди, то потрібно збільшити частку залученого капіталу, і навпаки;

- розширення чи скорочення діяльності господарюючого суб'єкта на зниження чи збільшення потреб у залученні коштів;

- накопичення надлишкових або маловикористовуваних запасів, недіючого обладнання, матеріалів;

- вилучення коштів на створення сумнівної дебіторської заборгованості, що спричиняє збільшення додатково залученого капіталу.

Вартість капіталу - це його ціна, яку підприємство платить за його залучення з різних джерел.

Оскільки вартість капіталу є частиною прибутку, яку підприємство має сплатити за використання сформованого або нового залученого капіталу для забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції, цей показник є мінімальною нормою прибутку від операційної (основної) діяльності. Якщо рентабельність операційної діяльності виявиться нижчою, ніж ціна капіталу, то це призведе до «проїдання» капіталу і банкрутства підприємства.

Крім того, вартість капіталу використовують як дисконтну ставку в процесі здійснення реального і фінансового інвестування. Якщо ставка прибутковості за інвестиційним проектом нижча від ціни інвестованого капіталу, то такий проект буде збитковим, що також призведе до зменшення капіталу підприємства. Показник вартості капіталу підприємства може виступати критерієм в оцінюванні ефективності лізингу. Якщо вартість фінансового лізингу перевищує вартість капіталу підприємства, то використання лізингу для формування основного капіталу не вигідне.

Показник вартості позикового капіталу використовують для оцінювання ефекту фінансового левериджу, що показує приріст рентабельності власного капіталу за рахунок використання позичкових коштів. Ефект буде позитивним, якщо ціна позичкових коштів нижча від рентабельності інвестованого капіталу в операційні активи.

І, нарешті, вартість капіталу є важливим вимірником рівня ринкової вартості акціонерних підприємств відкритого типу. При зниженні вартості капіталу відбувається зростання ринкової вартості підприємства, і навпаки.

Оскільки капітал підприємства формується за рахунок різних джерел, у процесі аналізу необхідно оцінити кожний з них і зробити порівняльний аналіз їхньої вартості.

Вартість власного капіталу підприємства у звітному періоді визначають у такий спосіб:

(1)

Приклад. Виплачено дивідендів на суму 6000 тис. грн. Середньорічна сума власного капіталу становить 25000 тис. грн.

Вартість позикового капіталу у формі банківських кредитів () обчислюється в такий спосіб:

. (2)

Необхідно також розрахувати вартість фінансового лізингу та товарного кредиту.

Рівень середньозваженої ціни капіталу залежить не лише від вартості окремих його складових, а й від частки джерела формування капіталу кожного виду в загальній його сумі. Розрахувати вплив цих факторів можна методом абсолютних різниць.

Оцінювання вартості капіталу має бути завершено аналізом граничної ефективності капіталу, що визначається відношенням приросту рівня рентабельності інвестованого капіталу до приросту середньозваженої вартості капіталу.

Порівнюючи граничну вартість капіталу з очікуваним рівнем рентабельності проектів, для яких потрібне залучення додаткового капіталу, можна оцінити міру ефективності і доцільності здійснення цих проектів.

актив пасив платоспроможність фінансовий

3. Оцінка ліквідності та платоспроможності

Одним із етапів аналізу фінансового стану підприємства (див. рис. 9.1) є оцінка ліквідності та платоспроможності.

Платоспроможність - можливість підприємства своєчасно задовольнити платіжні зобов'язання. Ліквідність - здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов'язань. Поняття «платоспроможність» і «ліквідність» взаємопов'язані. Від рівня ліквідності підприємства залежить платоспроможність. Разом з тим ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективний. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але втратити її в майбутньому.

Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство невзмозі скористуватися новими вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що немає свободи вибору, і це обмежує свободу дій керівництва.

Більш значна нестача ліквідності свідчить, що підприємство не може оплатити свої поточні борги та зобов'язання. Це може призвести до інтенсивного продажу довгострокових вкладень та активів, а в найгіршому випадку - до неплатоспроможності та банкрутства.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату капіталу. Якщо власники несуть необмежену відповідальність, їх збитки можуть навіть перевищити початкові їх вкладення в підприємство.

Для кредиторів недостатня ліквідність у боржника може свідчити про затримку у сплаті відсотків та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності підприємства може також вплинути на його взаємовідносини з контрагентами (покупцями та постачальниками товарів і послуг). Такі зміни можуть викликати неспроможність даного підприємства виконати умови контрактів та призвести до втрати зв'язків з постачальниками.

Ось чому аналізу ліквідності надається важливе значення. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов'язання в міру того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів за активом, згрупованих за рівнем їх ліквідності, і розташованими в порядку зменшення ліквідності із зобов'язаннями за пасивом, згрупованими за строками їх погашення і розташованими в порядку збільшення строків, і проводиться в наступній послідовності.

1. Побудова балансу ліквідності.

Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на наступні групи (табл. 2).

Таблиця 2 - Групування активів підприємства

Групи

Умовне позначення

Сума рядків балансу

Характеристика

1

2

3

4

Високоліквідні

Р220 - Р240

Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції

Швидколіквідні

Р150 - Р210

Дебіторська заборгованість, яка буде погашена за умовами договорів

Повільноліквідні

Р100 - Р140, Р250

Запаси (сировина й матеріали, незавершене виробництво тощо) та інші оборотні активи (зокрема, дебіторська заборгованість, строк сплати якої минув)

Важколіквідні

Р080

Активи, що передбачено використовувати більше одного року(або операційного циклу, якщо він перевищує рік)

Примітка: Р220 - рядок 220

Високоліквідними і найбільш мобільними активами підприємства є грошові кошти у касі та на рахунках у банку, тому що вони в будь-який час можуть бути використані для здійснення всіх господарських операцій, тобто вони мають абсолютну ліквідність. Менш ліквідними є кошти в дебіторській заборгованості, адже немає впевненості в строках їх надходження. Наступними активами за рівнем ліквідності є товари, готова продукція і виробничі запаси, які можна продати або використати в погашення заборгованості. Необоротні активи підприємства, як правило, не передбачають реалізовувати або ліквідувати, тому, що за умови їх ліквідації зменшуються обсяги господарської діяльності. Відповідно такі активи відносяться до четвертої групи - важколіквідні активи.

Групування зобов'язань підприємства за строками їх погашення наведено в таблиці

Таблиця 3 - Групування зобов'язань підприємства

Групи

Умовне позначення

Сума рядків балансу

Характеристика

Найбільш термінові

Р530 - Р610

Поточні зобов'язання за розрахунками

Короткострокові

Р500 - Р520

Короткострокові кредити та позикові кошти*

Довгострокові

Р480

Довгострокові зобов'язання

Постійні

Р380, Р430

Зобов'язання перед власниками з формування власного капіталу

*Примітка: за окремими методиками пропонується забезпечених виплат персоналу і інші забезпечення включати до короткострокових зобов'язань.

Найбільш термінові - це поточні зобов'язання підприємства перед постачальниками, державою і працівниками, оплата яких визначається моментом виникнення заборгованості за наслідками здійснених господарських операцій. Поточні зобов'язання визначаються строком погашення одержаних позикових коштів за період менше одного року. Довгострокові зобов'язання визначаються терміном погашення позикових коштів за період більше одного року.

Постійні зобов'язання, це зобов'язання перед власниками суб'єкта господарювання в частині формування власного капіталу, які виникають за власним бажанням окремих власників або при ліквідації підприємства.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки наведених груп активів і зобов'язань.

Баланс підприємства вважають абсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні співвідношення:

, , , (3)

У разі, якщо одна або декілька нерівностей системи мають протилежний знак порівняно з оптимальним варіантом, ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Порівняння найбільш ліквідних коштів () і швидколіквідних активів () з найбільш терміновими зобов'язаннями () і короткостроковими пасивами () дозволяє оцінити поточну ліквідність. Порівняння ж активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими і постійними пасивами відображає перспективну ліквідність. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (чи неплатоспроможність) підприємства на найближчий проміжок часу до моменту, що розглядається. Перспективна ліквідність є прогнозом платоспроможності на підставі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

Якщо перша нерівність не виконується, ліквідність балансу на кінець періоду також не є абсолютною. Виконання четвертої нерівності свідчить про дотримання підприємством мінімальної умови фінансової стійкості, наявність власних оборотних активів.

На більшості підприємств не виконується перша умова нерівності (3). Як правило, це викликано двома причинами: по-перше, недоцільністю при високій інфляції утримувати в складі активів значну частку високоліквідних активів, тобто грошей і короткострокових цінних паперів (зі строком погашення до одного року), так як вони знецінюються в першу чергу. Тому є сенс переводити їх в інші, більш захищені від впливу інфляції види активів, тобто запаси сировини, матеріалів, палива, в устаткування, будівлі і споруди; по-друге, в умовах високої інфляції підприємствам невигідно своєчасно погашати кредиторську заборгованість, так як за рахунок неї виникає непряме кредитування підприємства.

Використовуючи наведену методику аналізу ліквідності балансу потрібно враховувати наступні недоліки.

1. Третя група активів () відноситься до «оборотних», а сполучена з нею група пасивів - до зобов'язань, які можуть бути задоволені в строк більш, ніж через рік. Відмітимо, що не всі необоротні активи відносяться до «важколіквідних». Існують високоліквідні необоротні активи (наприклад, право оренди торгівельних майданів або будівля в центрі населеного пункту), єдина проблема в реалізації яких полягає у досить тривалих строках оформлення угоди. Оскільки цей термін не може перевищувати один рік (деякі документи на продаж нерухомості дійсні тільки протягом одного місяця), то такі активи можуть бути зараховані до третьої групи. Тому реструктуризація балансу за швидкістю реалізації активів повинна проводитися зі знанням їх деталізованого складу, і група може бути доповнена статтею «Високоліквідні необоротні активи».

2. Система нерівностей (3) не враховує покриття платіжної нестачі за другою групою за рахунок надлишку за першою, платіжної нестачі за третьою - за рахунок надлишку за першими двома. Випадки, коли за однією з груп є платіжна нестача, а за іншою - надлишок, дуже часто зустрічаються на практиці.

Виходячи з «балансу» активу і пасиву, остання нерівність системи (за четвертою групою) буде забезпечена «автоматично».

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому можна визначити загальний показник ліквідності за формулою:

(4)

Де та - питома вага відповідних груп активів та пасивів в їх загальному підсумку.

Загальний показник ліквідності балансу показує відношення суми всіх платіжних засобів до суми всіх платіжних зобов'язань з урахуванням їх ліквідності. Цей показник дає змогу порівнювати баланси підприємств за різні періоди, баланси різних підприємств та визначати найбільш ліквідні баланси.

Порівняння балансів ліквідності за кілька періодів надає інформацію про тенденції зміни фінансового етапу підприємства.

2. Розрахунок та оцінка показників ліквідності

Крім абсолютних показників для оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства розраховують відносні показники (табл. 4).

Таблиця 4 - Показники оцінки ліквідності підприємства

№ з/п

Назва показника

Розрахунок*

Нормативне (рекомендоване) значення

Характеристика

1

Коефіцієнт покриття

Р260 / Р620

або

(А1 + А2 + А3) / (П1 + П2)

>2

Визначається як співвідношення усіх оборотних активів до поточних зобов'язань, характеризує достатність оборотних засобів для покриття боргів

2

Коефіцієнт швидкої ліквідності

?(Р150 - Р240) / Р620

або

(А1 + А2) / (П1 +

+ П2)

>1

Показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних фінансових надходжень

3

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

(Р220 + Р230 +

+ Р240) / Р620

або

А1 (П1 + П2)

>0,2

Характеризує негайну готовність підприємства погасити поточні зобов'язання і визначається як відношення суми грошових коштів підприємства та поточних фінансових інвестицій до суми поточних зобов'язань

4

Частка оборотних засобів в активах

Р260 / Р280

-

Розраховується як відношення оборотних засобів та валюти балансу та показує їх питому вагу в майні підприємства

5

Робочий капітал (розмір власних оборотних засобів).

тис. грн.

(Р260 + Р270) -

- (Р620 + Р630)

або

(Р380 + Р430 +

+ Р480 - Р080)

Середньо-галузеве

Різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями, є «фінансовою подушкою», що теоретично дає можливість підприємству погасити всі або більшу частину своїх поточних зобов'язань та продовжувати працювати

* Розрахунок виконується за даними форми №1 «Баланс»

Примітка: за окремими методиками пропонується при розрахунку відповідних показників ліквідності включати до чисельника витрати майбутніх періодів (в тій частині, яка буде спожита протягом операційного циклу підприємства), а до знаменника доходи майбутніх періодів (в тій частині, яка буде повністю отримана протягом операційного циклу)

Позитивна зміна показників ліквідності, наведених в табл. 4 - збільшення їх значення.

Зупинимося більш детально на поясненні деяких показників.

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності) показує, скільки гривень оборотних активів підприємства припадає на одну гризню поточних зобов'язань. Якщо оборотні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, то підприємство вважається ліквідним.

Цей показник має особливе значення для оцінки підприємства покупцями, інвесторами, кредитними установами; залежить від галузі виробництва, виду діяльності, тривалості виробничого циклу, структури запасів, форм розрахунку з покупцями тощо.

У літературних джерелах рекомендоване значення коефіцієнту покриття є різним - 1,0; 2,0; 2,5. Якщо коефіцієнт буде дорівнювати 1,0, то підприємство у разі погашення поточної заборгованості повинно припинити функціонування, так як у нього не буде оборотних засобів для продовження процесу виробництва, ведення поточної діяльності. Дослідним шляхом встановлено, що ресурси підприємства повинні бути не менш як вдвічі більше від існуючої поточної заборгованості, так як лише в такій ситуації воно зможе при повному погашенні заборгованості продовжувати функціонувати.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена активами, що мають абсолютну ліквідність. Нормативні значення цього показника, наведені при різних методиках, повинні дорівнювати або бути більшими 0,2; 0,5; 0,7.

Чому, відповідно до нормативних значень, достатньо погасити тільки четверту або п'яту частину поточної заборгованості?

На практиці незначна вірогідність того, що всі кредитори підприємства в один і той же час вимагатимуть повернення поточної заборгованості. Тому, якщо підприємство в короткостроковому періоді здатне погасити 20-25% поточної заборгованості, це вважається нормальним рівнем ліквідності.

В умовах інфляції доцільно частку грошових коштів в активах зменшувати практично до нуля, так як гроші знецінюються в першу чергу. Цей коефіцієнт і його нормальні величини, вказані у відповідній економічній літературі, мають значення, як правило, тільки в умовах низькоінфляційної, збалансованої економіки.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на даний час реально може знаходитися в межах зазначених нормальних обмежень тільки для підприємств, які займаються посередницькою діяльністю в основному торгівельно-закупівельного, біржового та фінансового характеру. У підприємств виробничої сфери, навіть якщо вони мають нормальний фінансовий стан, визначений за коефіцієнтом покриття, величина коефіцієнту абсолютної ліквідності близька до нуля.

В окремих джерелах рекомендуються нормальні обмеження цього показника для підприємств реального сектора економіки на рівні 0,05-0,10. Більш значна частка грошей та поточних фінансових інвестицій може свідчити про неефективність управління цими активами.

На коефіцієнт абсолютної ліквідності в основному повинні звертати увагу банки при видачі короткострокових кредитів в незначній сумі на короткий термін, які зацікавлені у поверненні кредитів та відсотків за ними в грошовій формі та своєчасно.

Оцінка надійності визначених коефіцієнтів ліквідності здійснюється в процесі вивчення питомої ваги оборотних активів та їх окремих видів в складі майна підприємства. Оборотні активи в господарській діяльності використовуються тільки в певному поєднанні з основними засобами. Від оптимального співвідношення майна оборотного та постійного капіталу значною мірою залежить ефективність роботи суб'єкта господарювання.

Частка оборотних активів в активах визначається шляхом ділення оборотних активів на валюту балансу і показує їх питому вагу в майні підприємства. Господарську діяльність забезпечують виробничі основні засоби та виробничі запаси. Інші оборотні активи (готова продукція, кошти в розрахунках і грошові кошти) є наслідком підприємницької діяльності.

Наявність виробничих запасів у підприємства характеризує його можливість продовжувати господарську діяльність. Частка виробничих запасів в оборотних активах визначається як відношення виробничих запасів до оборотних активів і показує їх питому вагу в складі оборотних активів.

Величина робочого капіталу і спроможність підприємства платити за поточними зобов'язаннями особливо цікавить керівництво підприємства і кредиторів, які надають короткострокові кредити (банки, постачальники).

Хоча розглянуті показники ліквідності й відіграють важливу роль в аналізі платоспроможності підприємства, вони мають певні недоліки:

- статичність - показники розраховуються на підставі балансових даних, що характеризують майновий стан підприємства на певну дату і, відповідно, одномоментні. Звідси і необхідність аналізу їх за декілька періодів;

- можливість завищення значень показників ліквідності через включення до складу оборотних активів так званих «мертвих» статей, наприклад, неліквідних запасів товарно-матеріальних цінностей;

- мала інформативність для прогнозування майбутніх грошових надходжень і платежів, а саме це і є одним із завдань аналізу платоспроможності;

- можливість завищення показника за рахунок «неліквідної» дебіторської заборгованості. Оскільки значна частка дебіторської заборгованості - прострочена, деяка її частина є заборгованістю, маловірогідною для стягнення, яка може буде зовсім непогашена, можна зробити висновок, що на практиці сума заборгованості покупців збільшується в балансі саме через низьку платіжну дисципліну. Однак і таке зростання дебіторської заборгованості має сприятливий вплив на величину показників ліквідності. Через це для того, щоб підвищити об'єктивність аналізу показників ліквідності, необхідно провести попереднє дослідження, що дозволить в певній мірі оцінити «якість» дебіторської заборгованості. І перш за все слід оцінити склад і строки виникнення заборгованості; з'ясувати, чи не об'єднані в одній статті види заборгованості, що мають значні розбіжності в строках виникнення;

- наявність потенційних зобов'язань, що не відображаються в балансі і не враховуються при розрахунках коефіцієнтів ліквідності. Саме тому необхідно розкрити повну суму фінансових зобов'язань в примітках до фінансової звітності.

Платоспроможність підприємства ширше за поняття ліквідності і поряд з ним включає поняття фінансової стійкості. Підприємство може мати ліквідну структуру балансу і в той же час бути фінансово нестійким. На практиці такі ситуації зустрічаються досить часто, тому платоспроможність підприємства необхідно визначати виходячи із значень як коефіцієнтів ліквідності балансу, так і фінансової стійкості (див. п. 5).

4. Аналіз руху грошових коштів

У сучасних умовах розвитку економіки користувачі фінансової звітності прагнуть отримувати повну та достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства. У системі показників, що застосовуються для оцінки фінансового стану підприємства, провідне місце належить фінансовим результатам. Однак, прибуткові підприємства за даними бухгалтерського обліку можуть бути й не спроможні погасити свої зобов'язання через відсутність грошових коштів. У підприємств, які успішно збільшують обсяги продажу, може спостерігатись зниження ліквідності, у збиткових, навпаки, - її підвищення. Для виплати позик, заміни та розширення виробничих потужностей, а також виплати дивідендів використовуються саме грошові кошти, а не чистий дохід, який може не дорівнювати приросту грошових коштів. Показник зміни залишку грошових коштів носить менш суб'єктивний характер, ніж показник величини прибутку, який визначається за методом нарахувань. Отже, реальні можливості будь-якого підприємства в кінцевому підсумку визначаються не фінансовим результатом, а здатністю генерувати грошові потоки. Під грошовими потоками розуміють всі надходження і виплати грошових коштів. Вони є одним з найважливіших самостійних об'єктів фінансового аналізу, який проводиться з метою оцінки фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. Припинення поточних платежів і нездатність вчасно задовольнити вимоги кредиторів протягом трьох місяців з дня настання термінів їх виконання є зовнішньою ознакою банкрутства підприємства. Тому з метою попередження ситуації, коли прибуткове підприємство є неспроможним розрахуватись за своїми зобов'язаннями, підлягає дослідженню фінансовий оборот підприємства та з'ясовується, наскільки організоване управління грошовими потоками.

Аналіз грошових потоків на базі фінансових показників може бути використаний як при оперативному, так і при стратегічному плануванні. Якщо у рамках короткострокового періоду порівняно легко спрогнозувати та спланувати надходження і виплати грошових коштів, то при плануванні у середньостроковому та довгостроковому періодах виходять з певних співвідношень між майном і зобов'язаннями.

Основним джерелом інформації для проведення аналізу грошових потоків є Звіт про рух грошових коштів, який формується у розрізі трьох видів діяльності підприємства - операційної, інвестиційної і фінансової. Проте аналіз є ефективним лише якщо надходження грошових коштів співставляються зі звітним значенням чистого прибутку для перевірки якості останнього. Чим ближчі значення надходження грошових коштів і отриманого прибутку, тим вищою є його якість.

Основною метою аналізу руху грошових коштів є виявлення рівня достатності формування грошових потоків за видами діяльності, їх ефективності, а також збалансованості позитивного та негативного грошових потоків за обсягом і в часі. Надходження грошових коштів називається позитивним грошовим потоком, вибуття - негативним. Різниця між позитивним і негативним грошовими потоками по кожному виду діяльності в цілому називається чистим грошовим потоком. У літературі можна зустріти термін «cash flow», аналогічний терміну «грошовий потік». Можна виділити декілька значень поняття «грошовий потік». На статичному рівні - це кількісне вираження грошових коштів, які є в розпорядженні суб'єкта господарювання (підприємства або особи) у даний конкретний момент часу - «вільний резерв». Для інвестора - це очікуваний у майбутньому дохід від інвестицій (з урахуванням дисконту). З точки зору керівництва підприємства, на динамічному рівні, грошовий потік - це план майбутнього руху грошових потоків підприємства в часі або зведення даних про їх рух у попередніх періодах. У кожному випадку грошовий потік означає фактичний рух фінансових коштів.

Відсутність грошових коштів на рахунку підприємства свідчить про послаблення фінансової стійкості підприємства оскільки є доказом значного дефіциту грошових коштів і може призвести до банкрутства підприємства. Як правило, подібна ситуація викликана значною (як за обсягом, так і за часом існування) негативною різницею чистого грошового потоку, коли обсяг надходження коштів дорівнює або менше обсягу повернених позикових коштів. У цьому випадку нові суми позикового капіталу не повністю використовуються для розвитку підприємства, а плата за них знижує ефективність його діяльності.

Розбалансування структури грошового потоку також свідчить про погіршення фінансової стійкості підприємства. Зростання негативного потоку від операційної діяльності протягом тривалого періоду, як правило, призводить до різкого погіршення платоспроможності підприємства, навіть якщо грошові потоки від інвестиційної та/або фінансової діяльності є позитивними.

Аналізуючи грошові потоки будь-якого підприємства на базі Звіту про рух грошових коштів, структурованого в розрізі різних видів діяльності, потрібно мати на увазі наступне.

1. Величина грошового потоку від операційної діяльності в динаміці в фінансовій звітності повинна наводитися з такими показниками як приріст/зниження доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) і прибутку. Темп приросту грошового потоку від операційної діяльності характеризує масштаби зростання фінансового потенціалу підприємства та рівень доходності, досягнутий за минулі звітні періоди, що дозволяє зробити висновки про тенденції подальшого розвитку підприємства. З іншого боку, грошовий потік від операційної діяльності є індикатором ділової активності підприємства та його здатності погашати свої зобов'язання.

Позитивне сальдо, тобто чисте надходження грошових коштів у результаті операційної діяльності, забезпечує стабільність існування підприємства в довгостроковій перспективі. Грошові кошти, використані на виплату дивідендів, поповнення оборотних засобів, підприємство вже не зможе спрямувати на здійснення нових інвестиційних проектів і погашення своєї кредиторської заборгованості. У таких випадках грошовий потік від операційної діяльності не можна розглядати в перспективі як резерв ліквідності, а тільки як деяку суму фінансових коштів, яку у певній мірі можна задіяти у фінансовому та інвестиційному розвитку підприємства. Це, безумовно, ускладнює порівняльний аналіз діяльності підприємств.

Негативний грошовий потік у результаті операційної діяльності покривають за рахунок скорочення інвестиційних вкладень та/або джерел зовнішнього фінансування. Якщо підприємство має задовільні значення коефіцієнтів ліквідності і негативну величину грошового потоку від операційної діяльності, це означає, що результатом операційної діяльності є витрачання грошових коштів, а приріст коштів за період забезпечується за рахунок фінансової або інвестиційної діяльності. Подібна ситуація у довгостроковому періоді може призвести до того, що підприємство буде не в змозі погашати свої зобов'язання, оскільки основним стабільним джерелом їх погашення є надходження грошових коштів від операційної діяльності.

2. Аналіз грошового потоку від інвестиційної діяльності дозволяє прослідкувати інвестиційну політику підприємства, і виявити розмір тих інвестицій, які в майбутньому викличуть надходження або витрачання грошових коштів. Крім того, визначається надходження ліквідних коштів за рахунок скорочення інвестицій, вивільнення фінансових коштів, заморожених в окремих видах майна.

Окремий розгляд показників фінансової діяльності дає можливість не тільки проаналізувати фінансову політику та фінансові можливості підприємства, але й спрогнозувати майбутні дивіденди власників капіталу.

Отже, вихідним моментом аналізу грошових потоків є аналіз результату зміни грошових коштів від операційної діяльності. Розрізняють два способи визначення потоку грошових коштів у результаті основної діяльності: прямий і непрямий.

При прямому способі грошовий потік розраховують як різницю між надходженням грошових коштів та витратами, пов'язаними з їх виплатою (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Прямий спосіб визначення грошового потоку

Перевагою прямого способу є те, що він дозволяє оцінити загальні суми надходження і витрачання грошових коштів підприємства, виявити ті статті, які формують найбільші надходження і витрачання грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності. Інформація, отримана при використанні прямого методу, використовується для прогнозування грошових потоків.

Аналіз структури позитивного грошового потоку здійснюється за кожним джерелом надходження грошових коштів (від продажу продукції, необоротних активів тощо) відповідно негативного потоку за напрямами використання (оплата придбаних товарів, робіт, послуг, необоротних активів, виплати працівникам тощо).

Приклад аналізу руху та структури грошових коштів за прямим методом наведено в таблиці 5.

Таблиця 5 - Аналіз руху грошових коштів за прямим способом у розрізі видів діяльності

Показники

Грошовий потік

У т.ч. за видами діяльності

сума, тис. грн.

питома вага, %

операційна

інвестиційна

фінансова

сума, тис. грн.

питома вага, %

сума, тис. грн.

питома вага, %

сума, тис. грн.

питома вага, %

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Залишок грошових коштів на початок року

41,0

x

x

x

x

x

x

x

Надійшло грошових коштів:

709,0

100,00

650,0

100,00

47,0

100,00

12,0

100,0

- від покупців

667,0

94,08

624,0

96,00

43,0

91,49

-

-

- по векселях

26,0

3,67

26,0

4,00

-

-

-

-

- кредити та позики

12,0

1,70

-

-

-

-

12,0

100,0

- дивіденди, відсотки отримані

4,0

0,56

-

-

4,0

8,51

-

-

Витрачання грошових коштів:

576,0

100,00

531,0

100,00

29,0

100,00

16,0

100,00

- придбання товарів (робіт, послуг)

280,0

48,61

280,0

52,73

-

-

-

-

-виплати працівникам підприємства

224,0

38,89

224,0

42,18

-

-

-

-

- виплата відсотків

4,0

0,70

-

-

-

-

4,0

25,00

- сплата податку на прибуток

27,0

4,69

27,0

5,09

-

-

-

-

- за придбання необоротних активів

12,0

2,08

-

-

12,0

41,38

- погашення позик

12,0

2,08

-

-

-

-

12,0

75,00

- фінансові інвестиції

7,0

1,22

-

-

7,0

24,14

-

-

- дивіденди

10,0

1,74

-

-

10,0

34,5

-

-

Залишок грошових коштів на кінець року

174,0

x

x

x

x

x

x

x

За даними таблиці 5 можна зробити висновок, що найбільша сума грошових коштів була отримана в результаті операційної діяльності (650 тис. грн.). Найбільші надходження грошових коштів спостерігаються від покупців 624 тис. грн. (96,0%). 94,9% витрат грошових коштів припадає на сплату за придбані матеріали та виплати працівникам підприємства, що відповідно склало 280 та 224 тис. грн. У витратах фінансової діяльності 75,0% займає погашення кредитів.

Непрямий спосіб базується на основному положенні бухгалтерського обліку, що актини повинні дорівнювати сумі зобов'язань і власного капіталу (складовою якого є прибуток), і полягає у коригуванні суми прибутку на величину зміни поточних активів, зобов'язань та інших балансових рахунків (рис. 2).

Перевагою непрямого способу є те, що він дозволяє провести оцінку грошових потоків лише на основі звітності та пов'язати отриманий фінансовий результат і зміни грошових коштів за період, а також здійснити розрахунок показників зміни грошових коштів від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, практично не використовуючи дані аналітичного обліку.

Для виявлення причин відхилення залишку грошових коштів (чистого залишку грошових коштів) від чистого фінансового результату, отриманих підприємством за один і той же період часу, важливо аналізувати не тільки грошові потоки як такі, але й їх взаємозв'язок з фінансовим результатом, що залишається у розпорядженні підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Непрямий спосіб визначення потоку грошових коштів

Проаналізуємо відхилення чистого залишку грошових коштів від чистого фінансового результату за допомогою таблиці 6.

Таблиця 6 - Аналіз відхилення чистого залишку грошових коштів від чистого фінансового результату (тис. грн.)

№з/п

Помічники та фактори

Умовні позначення

1-й рік

2-й рік

Відхилення

+/-

%

1

2

3

4

5

6

7

1

Чистий фінансовий результат

86,8

92,4

+5,6

+6,45

2

+ Нарахований податок на прибуток

37,2

39,6

+2,4

+6,45

3

- Інші операційні доходи

2,0

-

-2,0

-

4

+ Інші операційні витрати

7,0

4,0

-3

-42,86

5

+ Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

С

646,0

639,0

-7,0

-1,08

6

- Дохід, отриманий в результаті виконання зобов'язань негрошовими засобами

84,3

22,4

-61,9

-73,43

7

- Приріст (зменшення) дебіторської заборгованості, пов'язаної з доходами

132,3

93,6

-38,7

-29,25

8

+ Кредити та позики, отримані

-

12,0

+12,0

-

9

- Оплата товарів, робіт і послуг

304,0

280,0

-24,0

-7,89

10

- Виплати працівникам

200,0

224,0

+24,0

+12,00

11

- Перерахування до позабюджетних фондів

2,4

3,0

+0,6

+25,00

12

- Перерахування до бюджету

15,0

27,0

+12,0

+80,00

13

= Чистий залишок грошових коштів

37,0

133,0

+96,0

у 2,6 рази

Результати аналізу показують, що темп приросту чистого залишку грошових коштів (у 2,6 рази) у 2-му році випереджав темп приросту чистого фінансовою результату (6,45%). На це вплинуло зниження собівартості проданих товарів, робіт і послуг (7,0 тис. грн. або 1,08%), збільшення кредитів і позик отриманих (12,0 тис. грн.), зменшення інших операційних доходів (2,0 тис. грн.), доходу отриманого в результаті виконання зобов'язань негрошовими засобами (61,9 тис. грн. або на 73,43%), зменшення дебіторської заборгованості, пов'язаної з доходами (на 38,7 тис. грн. або 29,25%), оплати товарів, робіт і послуг (на 24 тис. грн. або 7,9%).


Подобные документы

  • Показники, що характеризують фінансовий стан підприємства, методика проведення аналізу. Аналіз ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та ділової активності ЗАТ "АВАНГАРД". Шляхи, напрямки і резерви покращення фінансового стану підприємства.

    курсовая работа [887,6 K], добавлен 22.11.2011

  • Теоретично-методологічні основи аналізу фінансового стану підприємства: динаміки складу і структури актів і пасивів, руху грошових коштів, фінансової стійкості підприємства. Розроблення і складання фінансових бюджетів з метою фінансової стабілізації.

    дипломная работа [729,3 K], добавлен 16.10.2011

  • Аналіз показників господарської діяльності підприємства ВАТ "Криворізький хлібокомбінат": склад, структура та динаміка активів і пасивів підприємства; динаміка кредиторської і дебіторської заборгованості; оцінка платоспроможності і фінансової стійкості.

    контрольная работа [30,1 K], добавлен 15.06.2011

  • Інформаційна база фінансового аналізу, баланс підприємства і звіт про рух грошових коштів. Оцінка показників майнового стану, фінансової стійкості, ліквідності, ділової активності та рентабельності ВАТ "Електровимірювач", перспективи його розвитку.

    курсовая работа [87,3 K], добавлен 05.03.2011

  • Значення й методи аналізу майна підприємства. Забезпечення ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах . Обігові активи підприємства. Оцінка фінансового стану. Характеристика майнового стану підприємства на основі аналізу активу балансу.

    курсовая работа [63,2 K], добавлен 01.12.2010

  • Вплив комплексу економічних показників на формування фінансового стану Рожищенського сирзаводу та розрахунок коефіцієнтів майнового стану підприємства: оцінки прибутковості та рентабельності, ліквідності та платоспроможності, руху грошових коштів фірми.

    отчет по практике [710,6 K], добавлен 19.05.2011

  • Сутність, цілі та значення оцінки фінансового стану підприємства. Інформаційне та нормативно-правове забезпечення фінансового аналізу. Загальна оцінка майна підприємства та визначення його ринкової усталеності. Характеристика майнового стану підприємства.

    курсовая работа [115,6 K], добавлен 14.02.2010

  • Характеристика діяльності ВАТ "Костопільський завод продовольчих товарів". Структурно-динамічний аналіз коштів підприємства за ступенем ліквідності. Оцінка показників платоспроможності і фінансової стійкості. Шляхи вдосконалення фінансового стану.

    курсовая работа [122,8 K], добавлен 10.09.2010

  • Загальна оцінка майна підприємства і джерел його формування. Проведення аналізу фінансової стійкості активів, ліквідності балансу, рентабельності, оборотності і платоспроможності фірми. Рекомендації щодо покращення фінансового стану підприємства.

    курсовая работа [138,0 K], добавлен 11.12.2013

  • Організаційно-економічна характеристика ТОВ "Чечельницький молочний завод". Проведення аналізу показників ліквідності, платоспроможності, ділової активності та фінансової стабільної підприємства. Розробка шляхів покращення фінансового стану фірми.

    курсовая работа [46,9 K], добавлен 07.02.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.