Оцінка фінансового стану підприємства

Важливим етапом аналізу руху грошових коштів є вивчення показників, які дозволяють встановити позитивні та негативні тенденції і відображають якість управління грошовими потоками, а також розробити необхідні заходи для оптимізації управлінських рішень.

Порівняння грошових потоків підприємства з отриманим фінансовим результатом (визначення показників рентабельності) застосовується для оцінки ефективності використання грошових коштів (табл. 7).



Таблиця 7 - Показники оцінки руху грошових коштів

№ з/п	Показник	Формула розрахунку	Характеризує
1	2	3	4
1	Рентабельність залишку грошових коштів	, де - рентабельність залишку грошових коштів; - фінансовий результат діяльності підприємства*; - середній залишок грошових коштів	Сума прибутку (збитку), яка припадає на 1 грн. грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства в середньому протягом періоду, що досліджується
2	Рентабельність витрачених грошових коштів	, де - рентабельність витрачених грошових коштів; - негативний грошовий потік	Сума прибутку (збитку), яка припадає на 1 грн. грошових коштів, витрачених підприємством за період, що досліджується
3	Рентабельність грошових коштів отриманих	, де - рентабельність грошових коштів, що надійшли; - позитивний грошовий потік	Сума прибутку (збитку), яка припадає на 1 грн. грошових коштів, які отримало підприємство за період, що досліджується
4	Рентабельність чистого грошового потоку	, де - рентабельність чистого грошового потоку; - чистий грошовий потік	Сума прибутку (збитку) на 1 грн. чистого грошового потоку
5	Коефіцієнт достатності чистого грошового потоку	, де - коефіцієнт достатності чистого грошового потоку; - чистий грошовий потік; К - виплати по позиках; - приріст залишків матеріальних оборотних активів; Д - виплати по дивідендам власникам підприємства	Визначає достатність чистого грошового потоку, який створюється підприємством, з урахуванням потреб фінансування
6	Коефіцієнт ліквідності грошового потоку	, де - коефіцієнт ліквідності грошового потоку; - приріст залишків грошових коштів за період, що аналізується	Використовується для оцінки синхронності формування різних видів грошових коштів за окремими часовими інтервалами (квартал, місяць) протягом періоду, що аналізується (рік)
7	Коефіцієнт ефективності грошових потоків	, де - коефіцієнт ефективності грошових потоків	Узагальнюючий показник оцінки руху грошових коштів

Примітка* Залежно від мети аналізу в чисельнику може бути будь-який показник фінансового результату діяльності підприємства: чистий прибуток (збиток) звітного періоду, валовий прибуток, фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування тощо. Тому рентабельність залишку грошових коштів, а також їх надходження і використання, може бути відображена декількома показниками: чиста рентабельність, валова рентабельність тощо

Показники рентабельності грошових потоків можна розраховувати для кожного виду діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) шляхом відношення відповідного фінансового результату до аналогічного позитивного грошового потоку.

Перераховані вище коефіцієнти доцільно аналізувати в динаміці, тобто розглядати їх зміну в часі щонайменше за 3 роки, вираховуючи абсолютні та відносні відхилення.

Необхідно враховувати, що збільшення показників рентабельності залишку грошових коштів за рахунок його зменшення не є однозначно позитивним результатом. Підвищення рентабельності грошових коштів таким шляхом може негативно відбитися на абсолютній ліквідності підприємства. У зв'язку з цим при оцінці ефективності використання грошових коштів на підставі показників рентабельності залишку грошових коштів необхідно одночасно враховувати структуру активів підприємства. Ефективним можна визнати використання грошових коштів, якщо частка активів підприємства в грошовій формі відповідає поточним потребам у них.

Оцінюючи рентабельність отриманих і витрачених грошових коштів, необхідно брати до уваги особливість формування відповідних показників, суттєву для формулювання обґрунтованих висновків.

Ця особливість полягає у тому, що не всі надходження і витрачання грошових коштів за період, що досліджується, пов'язані з фінансовим результатом цього періоду. Фінансовий результат відображається в бухгалтерському обліку за принципом нарахування, а надходження та використання грошових коштів - за касовим принципом, тобто реального надходження (використання). Коли між нарахуванням і реальним надходженням (використанням) існує часовий розрив, то фінансовий результат від здійснення заходу (господарської операції), з відповідним фінансовим результатом, може бути відображено у звітності за інший період часу.

Тому зниження рентабельності витрачених грошових коштів не слід розглядати як негативний результат поточної діяльності підприємства, якщо така тенденція викликана збільшенням виплат, які забезпечать йому прибуток у майбутньому. Не є негативним також зниження рентабельності грошових коштів, що надійшли, якщо відбулося збільшення надходження грошових коштів від господарських операцій, фінансовий результат за якими було виявлено в попередні звітні періоди.

Аналіз руху грошових коштів за прямим способом показує, що на рух грошових коштів підприємства та їх залишок впливають прямі та непрямі фактори. Піл прямими розуміють фактори, дія яких безпосередньо відбивається на грошових потоках підприємства та викликає пропорційну зміну обсягу надходження грошових коштів та обсягу їх виплат.

Непрямими є фактори, виражені показниками, сформованими за принципом нарахування. Показники, що відображають непрямі фактори, визначають прибуток (збиток) до оподаткування. Тому вони впливають на грошові потоки підприємства через податок на прибуток, збільшуючи або зменшуючи перерахування до бюджету. Дія непрямих факторів викликає непропорційну зміну грошових потоків підприємства.

Частина факторів: «виручка від продажу продукції, товарів, робіт та послуг, нарахована»; «виручка, отримана в результаті виконання зобов'язань негрошовими засобами»; «приріст (зменшення) дебіторської заборгованості, пов'язаними з доходами» мають специфічні риси. Вони відбиваються на грошових потоках підприємства і прямо, і непрямо. Зміна виручки, нарахованої від продажу продукції, товарів, робіт і послуг та отриманої у результаті виконання зобов'язані, негрошовими засобами, та зміна приросту (зменшення) дебіторської заборгованості щодо доходів прямо впливає на рух грошових коштів, так як визначає обсяг виручки від продажу продукції, товарів, робіт і послуг, отриманої грошовими коштами. Перераховані фактори непрямо впливають на грошові потоки підприємства тому, що нарахована виручка від продажу продукції, товарів, робіт і послуг визначає прибуток (збиток) до оподаткування. Виручка, отримана в результаті виконання зобов'язань негрошовими засобами, та приріст (зменшення) дебіторської заборгованості щодо доходів є її складовими.

5. Оцінка фінансової стійкості

Під фінансовою стійкістю підприємства розуміють його платоспроможність в часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними та залученими засобами. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитися за рахунок грошових надходжень, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх джерел формування активів.

Фінансова стійкість відображає збалансованість засобів та джерел їх формування, доходів і витрат, грошових і товарних потоків, оцінюється на підставі співвідношення власного і залученого капіталу підприємства, темпів нагромадження власних засобів внаслідок господарської діяльності, співвідношення довгострокових і поточних зобов'язань, достатності забезпечення матеріальних оборотних засобів власними джерелами.

Основне завдання аналізу фінансової стійкості полягає у визначенні спроможності підприємства протистояти негативній дії різних факторів (зовнішніх, внутрішніх та непередбачуваних), що впливають на його фінансовий стан. При вирішенні цього завдання необхідно дати відповідь на наступні запитання:

1) наскільки підприємство незалежне від зовнішніх джерел фінансування;

2) як змінюється рівень цієї незалежності;

3) чи відповідає співвідношення активів та джерел утворення майна підприємства завданням його діяльності?

Результатом аналізу фінансової стійкості підприємства повинен бути висновок щодо його спроможності здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток в умовах економічної самостійності, а також вірогідність збереження такого стану підприємства.

Користувачами результатів аналізу фінансової стійкості можуть бути засновники підприємства, його керівництво, ділові партнери та банки. Саме оцінка фінансової стійкості дозволяє зовнішнім користувачам (контрагентам підприємства) визначити фінансові можливості підприємства в майбутньому.

За системного та комплексного підходу до аналізу підприємство розглядається як складний економічний організм, функціонування якого можна описати за допомогою системи параметрів. Тому існуючі методики аналізу фінансової стійкості підприємства передбачають проведення дослідження в декілька етапів, склад і кількість яких, а також порядок розрахунку показників в різних літературних джерелах відрізняються залежно від цілей, дослідження і тлумачення поняття «фінансова стійкість». Як правило, аналіз фінансової стійкості проводиться в наступній послідовності:

І. Загальна оцінка фінансової стійкості передбачає визначення:

- стійкості капіталу;

- ресурсної стійкості;

- стійкості управління.

Дослідження структури пасиву балансу дозволяє встановити одну з можливих причин фінансової стійкості (нестійкості) підприємства. Так збільшення частки власного капіталу за рахунок будь-якого із джерел сприяє посиленню фінансової стійкості підприємства. При цьому наявність нерозподіленого прибутку може розглядатися як джерело поповнення оборотних засобів і зниження рівня поточної кредиторської заборгованості.

Особлива роль аналізу структури капіталу при оцінці фінансової стійкості зумовлена його функціями: статутний та додатковий капітал підприємства дає змогу організовувати процес виробництва продукції, застосовувати прогресивні технології, висококваліфіковану робочу силу, посилити власні позиції на ринку. Крім того, розмір власного капіталу забезпечує довіру партнерів підприємства (як інших підприємств, так і банків), що визначає можливість отримати від них фінансові вкладення у разі необхідності для усунення дій несприятливих факторів. Якщо обсяг власного капіталу невеликий, то кредитори мають певний підприємницький ризик. Власний капітал відіграє роль «буферу», захищає підприємство від банкрутства.

Окрім власного капіталу господарська діяльність підприємства підтримується зобов'язаннями. Використання зобов'язань впливає як на ступінь ризику, так і на дохід підприємства.

Порядок аналізу складу і структури пасивів підприємства розглянуто в п. 2.

Аналіз ресурсної стійкості як складової фінансової стійкості повинен охоплювати такі аспекти:

- зміст і рівень співробітництва підприємства з суб'єктами ринкової інфраструктури (підприємствами-постачальниками ресурсів, банками, споживачами продукції);

- ступінь інтегрованості підприємства у системі виробничих відносин;

- залежність діяльності підприємства від стану економіки країни в цілому;

- спроможність підприємства до залучення коштів;

- контроль грошових потоків.

Аналіз організаційно-функціональної стійкості (стійкості управління) проводиться з точки зору адекватності організаційної та виробничої структури підприємства обраній стратегії розвитку та ринковій кон'юнктурі.

Фінансова залежність чи співвідношення між власним капіталом підприємства і його зобов'язаннями - це ключ до фінансової стабільності і надійності підприємства, з одного боку, і до інтенсивності використання капіталу та рентабельності в цілому - з іншого. Чим активніше використовує підприємство залучений капітал, тим більше у акціонерів потенційних можливостей отримати прибуток. Одночасно зростає і ризик невиконання всіх зобов'язань, взятих підприємством при залученні цього капіталу.

Аналогічну «балансуючу» роль в сфері виробництва відіграє операційна залежність, яка відображається на ліквідності підприємства і управлінні економічним ризиком. Між двома видами залежностей - фінансовою і операційною - існує тісний зв'язок. Вони впливають на ступінь економічного ризику в цілому, а відповідно, і на стан фінансового здоров'я підприємства.

Визначення типу фінансової стійкості підприємства.

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або недостача джерел формування запасів, що отримується у вигляді різниці між величиною джерел формування та вартістю запасів. При цьому мається на увазі забезпеченість запасів такими джерелами, як власні оборотні засоби, довгострокові та короткострокові кредити, кредиторська заборгованість.

Для характеристики джерел формування запасів застосовується кілька показників, які відображають ступінь охоплення різних видів джерел:

1. Наявність власних оборотних засобів визначається за формулою:

, (5)

де - наявність власних оборотних засобів.

2. Наявність довгострокових джерел формування запасів визначається шляхом збільшення наявних власних оборотних засобів на суму довгострокових зобов'язань:

(6)

де - наявність довгострокових джерел формування.

3. Показник загальної величини джерел формування запасів дорівнює сумі власних оборотних засобів, довгострокових джерел та короткострокових зобов'язань:

(7)

де - загальна величина джерел формування.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості джерелами їх формування:

1) Надлишок (+) або недостача (-) власних оборотних засобів:

, (8)

де - вартість запасів.

2) Надлишок (+) або недостача (-) довгострокових джерел формування:



, (9)

3) Надлишок (+) або недостача (-) загальної величини джерел формування запасів:

, (10)

Забезпеченість запасів джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансовий стан за ступенем його стійкості. Можливе виділення чотирьох типів фінансової стійкості.

1. Абсолютна стійкість фінансового стану характеризується тим, що сума власних оборотних засобів перевищує вартість запасів господарюючого суб'єкта. При цьому спостерігається надлишок власних оборотних засобів або рівність суми власних оборотних засобів та запасів.

2. Нормальна стійкість фінансового стану, при якій гарантується платоспроможність господарюючого суб'єкта, при цьому вартість запасів господарюючого суб'єкта менша або дорівнює сумі довгострокових джерел формування.

При абсолютній і нормальній стійкості фінансового стану спостерігається високий рівень доходності та відсутність порушень платіжної дисципліни.

3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан характеризується тим, що зберігається можливість відновлення платоспроможності за рахунок поповнення власного капіталу та збільшення власних оборотних засобів, а також додаткового залучення довгострокових кредитів.

Характеризується недостачею власних оборотних засобів, довгострокових джерел формування, надлишком або рівністю загальної величини основних джерел формування запасів та вартістю запасів; порушеннями фінансової дисципліни, збоями в надходженні грошових коштів на поточний рахунок, зниженням прибутковості діяльності.

При цьому фінансова стійкість вважається допустимою, якщо виконуються наступні умови:

- вартість виробничих запасів разом із вартістю готової продукції дорівнюють або перевищують суму короткострокових кредитів та залучених засобів, що беруть участь у формуванні запасів;

- вартість незавершеного виробництва разом із витратами майбутніх періодів дорівнюють або менше суми власного оборотного капіталу.

Якщо ці умови не виконуються, то спостерігається тенденція до погіршення фінансового стану.

4. Кризовий фінансовий стан (господарюючий суб'єкт знаходиться на межі банкрутства), коли грошові кошти, короткострокові цінні папери та дебіторська заборгованість не в змозі покрити навіть кредиторської заборгованості та прострочених позик. Рівновага платіжного балансу в даній ситуації забезпечується за рахунок прострочених платежів по оплаті праці, кредитам банку, постачальникам, бюджету тощо.

Характеризується недостачею власних оборотних засобів, довгострокових джерел формування та загальної величини основних джерел формування запасів.

Фінансова стійкість може бути відновлена шляхом поповнення джерел формування запасів (збільшення кредитів, позик), оптимізації їх структури, обґрунтованого зниження рівня запасів тощо.

ІІІ. Комплексна оцінка фінансової стійкості підприємства проводиться шляхом розрахунку наступних відносних показників (табл. 8).



Таблиця 8 - Показники оцінки фінансової стійкості підприємства

№зп	Назва показника	Розрахунок*	Нормативне (рекомендоване значення)	Характеристика
1	2	3	4	5
1	Коефіцієнт автономії	Р380 / Р640	>0,5	Визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу. Чим більше значення коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування
2	Коефіцієнт фінансової залежності	Р640 / Р380	<2,0	Показник обернений до коефіцієнта автономії, показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів
3	Маневреність робочого капіталу	? P100 - Р140 / (Р260 - Р620)	за планом	Характеризує частку запасів (матеріальних оборотних активів) у загальній сумі робочого капіталу
4	Коефіцієнт маневреності робочого капіталу	Р260 - Р620 / Р380	>0,5	Розраховується як відношення вартості робочого капіталу (власних оборотних засобів) до суми джерел власних засобів, характеризує ступінь мобільності використання власних коштів підприємством
5	Коефіцієнт фінансової стійкості	Р380 /Р480 + Р620	>1	Визначається як відношення власного та залученого капіталу
6	Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (фінансування)	Р480 + Рб20/ Р380	Залежить, від характеру господарської діяльності	Розраховується як відношення всієї суми залучених засобів та суми власних коштів
7	Коефіцієнт стійкості фінансування	(Р380 + Р430 + Р480) / Р280	0,8-0,9	Показує частину майна підприємства, яка фінансується за рахунок стійких джерел. Критичне значення коефіцієнта - 0,75. Якщо значення цього коефіцієнта нижче 0,75, можна зробити висновок, що на підприємстві недостатньо стійких джерел формування
8	Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	Р480 + Р620 / Р640	<0,5	Характеризує частку залученого капіталу в загальній сумі капіталу підприємства
9	Коефіцієнт структури фінансування необоротних активів	Р480 / Р080	<1	Показує частину необоротних активів, яка фінансується за рахунок довгострокових залучених коштів
10	Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	Р480 / Р480 + Р380	-	Характеризує частку довгострокових позик в загальному обсязі джерел формування, які можна спрямувати на реалізацію довготермінових програм
11	Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами	(Р380 - Р080) / Р260	>0,1	Відображає, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних оборотних засобів
12	Коефіцієнт довгострокових зобов'язань	Р480 / (Р480 + + Р620)	<0,2	Визначає частину довгострокових зобов'язань в загальній сумі джерел формування
13	Коефіцієнт поточних зобов'язань	Р620 / (Р480 + + Р620)	>0,5	Визначає частку (питому вагу) поточних зобов'язань в загальній сумі джерел формування
14	Коефіцієнт страхування бізнесу	Р340 / Р280	>0,2	Визначається як відношення суми резервного капіталу до загальної вартості майна. Показує суму капі-талу, який зарезервовано підприєм-ством на кожну гривню майна
15	Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом	(Р260 - Р620) / / ? (Р100 - Р140)	>0,2	Характеризує рівень покриття матеріальних оборотних активів
* Розрахунки виконуються за даними ф. №1 «Баланс»

Наведемо пояснення до значення і сутності окремих показників фінансової стійкості:

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує питому вагу власного капіталу в загальній сумі балансу. Щодо рівня залученого капіталу існують різні, іноді суперечливі судження. Найбільш поширеною є думка, що питома вага власного капіталу має бути достатньо високою, на рівні 50%. Вважається, що в підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають більше коштів, оскільки воно з більшою імовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Наприклад, японським корпораціям навпаки, властива висока питома вага залученого капіталу (майже 80%). Оскільки джерелами формування ресурсів підприємств в Японії в основному є банки, то високий рівень концентрації залученого капіталу свідчить про рівень довіри до корпорації з боку банків, а отже, про її фінансову надійність.

Для промислових підприємств України вважається, що питома вага власного капіталу має бути достатньо високою, так як ним мають покриватися всі необоротні активи підприємства й ті оборотні активи, які забезпечують безперебійну діяльність.

Коефіцієнт фінансової залежності. Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення питомої ваги залучених коштів у фінансуванні підприємства. Його величина, рівна 1 (100%), показує, що власники повністю фінансують своє підприємство. Керуючись оптимальною питомою вагою власного капіталу в 50%, можна визначити оптимальне значення коефіцієнта фінансової залежності як 2,0.

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу. Величина цього показника суттєво залежить від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Він показує частку власного капіталу, яка вкладена в поточну діяльність, а яка капіталізована.

Коефіцієнт співвідношення залученого та власного капіталу (фінансування). Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Він показує скільки залученого капіталу припадає на 1 гривню власного. Нормальне значення - < 1,0. У світовій практиці вважається, що якщо значення цього коефіцієнта досягає одиниці, то співвідношення між залученим і власним капіталом наближається до критичного рівня. Значення даного коефіцієнту залежить від галузевих особливостей і рівня інфляції. На підприємствах галузей з швидкою оборотністю засобів, наприклад у торгівлі, громадському харчуванні, харчовій промисловості, значення цього коефіцієнта більше; у металообробці, машинобудуванні - нижче. Крім того, на підприємствах сільського господарства, будівництва в зв'язку із сезонним характером та епізодичним, дискретним залученням позикових коштів, величина коефіцієнта може значно змінюватися у межах одного звітного періоду.

Значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу залежить від галузевих особливостей і рівня інфляції.

Збільшення коефіцієнта структури фінансування необоротних активів свідчить про підвищення рівня фінансування необоротних активів за рахунок довгострокових джерел, відповідно про зростання інвестиційної активності підприємства.

Зміна коефіцієнту довгострокового залучення позикових коштів може бути охарактеризована наступним чином: збільшення характеризує підвищення інвестиційної активності за рахунок залучення довгострокових кредитів. Якщо коефіцієнт зменшується, то можна зробити зворотний висновок.

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами визначається як відношення власних оборотних активів до всіх оборотних активів і показує, яка частина оборотних активів забезпечується власними джерелами фінансування.

Аналізуючи структуру капіталу особливу увагу необхідно звернути на розмір резервного капіталу, за допомогою якого можна розрахувати коефіцієнт страхової стабільності підприємства. Він показує суму капіталу зарезервовану підприємством на кожну гривню вартості майна (коефіцієнт страхування бізнесу), вартості власного капіталу (коефіцієнт страхування власного капіталу), вартості внесків засновників до статутного капіталу (коефіцієнт страхування статутного капіталу).

Коефіцієнти страхування порівнюються з нормативом згідно чинного законодавства. Наприклад, у господарських товариствах резервний капітал створюється у розмірі, встановленому статутними документами, але не менше 25% статутного капіталу.

Залежно від мети аналізу та потреб користувачів інформації можуть бути розраховані й інші співвідношення.

У рамках внутрішнього аналізу здійснюється поглиблене дослідження фінансової стійкості підприємства на основі побудови балансу неплато-спроможності, що включає наступні взаємопов'язані групи показників (табл. 9).

Таблиця 9 - Баланс неплатоспроможності, тис. грн.

Загальна величина неплатежів	Сума неплатежів за причинами	Джерела, що послаблюють фінансову напругу
- прострочена заборгованість по позиках банку - прострочена заборгованість по розрахунках з постачальниками - заборгованість до бюджету - інші платежі, у тому числі з оплати праці	- недостача власних оборотних коштів - надпланові запаси товарно-матеріальних цінностей - товари відвантажені, неоплачені вчасно покупцями - товари на відповідному зберіганні у покупців із-за відмови від акцепту - інші причини	- тимчасово вільні власні засобі - залучені засоби (перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською) - кредити банку на тимчасове поповнення оборотних коштів та інші залучені засоби

Даний баланс дотримується при достовірності бухгалтерського обліку та відповідній його аналітичності.

Крім того, при аналізі фінансової стійкості необхідно з'ясувати причини різкого збільшення статей матеріальних оборотних засобів: виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, якщо такі мали місце.

6. Оцінка ділової активності

Засоби господарюючих суб'єктів знаходяться у постійному русі, переходячи з однієї стадії в іншу. Чим швидше відбувається кругообіг, тим більше продукції підприємство може виготовити та реалізувати при сталому їх розмірі. Сповільнення оборотності, потребує додаткового вкладення засобів та може спричинити погіршення фінансового стану підприємства.

Досягнутий в результаті прискорення оборотності ефект виражається, передусім, у збільшенні обсягу випуску продукції та суми прибутку без додаткового залучення фінансових ресурсів.

Крім того, збільшення швидкості обороту відображає підвищення економічного потенціалу підприємства, оскільки дозволяє вивільняти частину оборотних засобів для власних потреб (зокрема, для розвитку виробництва).

Оцінити наскільки ефективно підприємство використовує свої ресурси (засоби) дозволяє аналіз ділової активності, оскільки саме цей показник зумовлює платоспроможність, фінансову стійкість та стабільність діяльності господарюючого суб'єкта.

Ділова активність проявляється в динамічності розвитку підприємства, швидкості обороту засобів підприємства. Критеріями ділової активності є рівень ефективності використання ресурсів підприємства, стійкість економічного зростання, ступінь виконання завдання за основними показниками господарської діяльності тощо.

Однак, головним критерієм ефективності роботи підприємства є його прибутковість, тому, здійснюючи господарську діяльність підприємство повинно намагатися не лише прискорювати рух засобів, але й отримувати максимальну віддачу від цього проекту.

Оцінка ділової активності полягає у дослідженні рівнів і динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів - показників оборотності. Так як розмір річного обороту залежить від швидкості оборотності засобів, тому з розмірами обороту та, відповідно, із оборотністю пов'язана величина умовно-постійних витрат: чим швидший оборот, тим менше на кожен оборот припадає сума цих витрат.

Аналіз ділової активності проводиться у кілька етапів, що здійснюються у певній послідовності.

1. Загальна оцінка ділової активності як за якісними критеріями, так і за допомогою кількісних показників.

До якісних показників включають: розмір ринку збуту продукції, наявність продукції, що експортується, репутацію підприємства тощо.

Кількісними абсолютними показниками ділової активності є обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), прибуток, розмір активів, що тісно пов'язані між собою.

В процесі дослідження проводиться співставлення темпів зміни розміру прибутку, обсягу реалізації та активів. Оптимальним вважається наступне співвідношення (11), що у світовій практиці отримало назву «золоте правило економіки»:

, (11)

де - темп зростання (зменшення) прибутку; - темп зростання (зменшення) обсягу реалізації; - темп зростання (зменшення) вартості активів (валюти балансу).

Дане співвідношення означає наступний причинно-наслідковий зв'язок:

- якщо темпи зростання обсягу продаж (доходу) і прибутку більше темпів зростання активів, то ефективність використання активів збільшується;

- якщо темпи зростання прибутку є більшими за темпи зростання обсягу продажу, це може бути результатом зниження собівартості;

- якщо темпи зростання прибутку більше темпів зростання активів, а темпи зростання обсягу продаж - менші, то підвищення ефективності використання активів відбувалося тільки за рахунок зростання цін на продукцію (роботи, послуги);

- якщо темпи зростання прибутку і обсягу продаж більші темпів зростання активів, то відбувається підвищення ефективності діяльності підприємства.

Необхідно враховувати, що при здійсненні вкладень в нові технології, технічне переоснащення, можуть виникнути відхилення від цього правила так як значні капітальні вкладення можуть окупитися і принести вигоду лише через певний період часу, в перспективі.

2. Розрахунок та оцінка показників ефективності господарської діяльності. Ці показники вимірюються одним із способів: витратним, ресурсним або доходним. Порядок їх розрахунку наведено в темі 4.

Комплексна оцінка ділової активності.

Показники ділової активності дозволяють оцінити ефективність використання власних засобів підприємством і виражаються в оцінці оборотності активів підприємства.

Оборотність активів може оцінюватися:

- швидкістю обороту - кількістю оборотів, що роблять за період, який аналізується, активи підприємства або їх складові;

- періодом обороту - середнім строком, за який повертаються грошові кошти, що вкладені у господарську діяльність підприємства.

На швидкість обороту впливають наступні фактори:

- обсяги діяльності підприємства;

- галузь економічної діяльності;

- тривалість виробничого циклу;

- кількість та різноманітність видів ресурсів, які споживаються;

- географія постачальників;

- система розрахунків за продукцію (роботи, послуги);

- платоспроможність клієнтів;

- якість банківського обслуговування;

- темпи зростання виробництва та реалізації продукції;

- облікова політика підприємства;

- кваліфікація менеджерів;

- інфляція тощо.

Основні показники ділової активності підприємства узагальнені в табл. 10.

Таблиця 10. Показники ділової активності (оборотності)

№ з/п	Показник	Розрахунок	Норма	Характеристика
1	Коефіцієнт оборотності активів	Ф2 Р035* / (Ф1 P280 Г3** + + Ф1 Р280 Г4) х 0,5***	Зростання	Відношення обсягу реалізації до середньої суми активів за період. Показує, скільки разів за період обертається капітал, що вкладений в активи підприємства
2	Коефіцієнт оборотності оборотних активів	Ф2 Р035 / (Ф1 Р260 Г3 + + Ф1 Р260 Г4) х 0,5*	-	Відношення обсягу чистого доходу від реалізації до середньої вартості оборотних активів. Характеризується швидкість обороту оборотних активів підприємства за період або суму доходу, яка отримується з кожної гривні активів
3	Коефіцієнт оборотності запасів	Ф2 Р035 / ((Ф1 ? (Р100 - - Р140 Г3) + Ф1 ? (Р100 - Р140) Г4)) х 0,5	Середньо-галузеве	Відношення обсягу реалізації до суми матеріальних запасів
4	Коефіцієнт оборотності власного капіталу	Ф2 Р035 / (Ф1 Р380 Г3 + + Ф1 Р380 Г4) х 0,5	-	Відношення обсягу реалізації до середнього за період обсягу власного капіталу. Відображає швидкість обороту вкладеного власного капіталу
5	Коефіцієнт оборотності коштів в розрахунках (дебіторської заборгованості)	Ф2 Р035 / (Ф1 ? (Р150 - Р210) ГЗ + + Ф1 ? (Р150 - - Р210) Г4) х 0,5	Порівняння з середньою по галузі	Відношення обсягу реалізації до середньої дебіторської заборгованості за період. Показує кількість оборотів дебіторської заборгованості за період
6	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	Ф2 Р035 / (Ф1 Р620 Г3 + + Ф1 Р620 Г4) х 0,5	Середньо-галузеве	Відношення обсягу реалізації до середньої кредиторської заборгованості
7	Коефіцієнт завантаженості активів	(Ф1 Р280 Г3 + + Ф1 Р280 Г4) х 0,5 / / Ф2 Р035	-	Вартість майна, що припадає на 1 грн. продажу. Зменшення коефіцієнту свідчить про підвищення ефективності використання активів підприємства
8	Коефіцієнт завантаженості активів в обороті	(Ф1 Р260 Г3 + + Ф1 Р260 Г4) х 0,5 / / Ф2 Р035	-	Вартість оборотних активів на 1 грн. продажу
9	Коефіцієнт завантаженості власного капіталу	(Ф1 Р380 Г3 + + Ф1 Р380 Г4) х 0,5 / / Ф2 Р035	-	Сума власних джерел фінансування підприємства на 1 грн. продажу
*Ф1 Р035 - форма №2 «Зніт про фінансові результати», рядок 035 **Ф1 Р280 Г3 - форма №1 «Баланс», рядок 260, графа 3 ***При розрахунку показників необхідно враховувати, що середньорічний залишок повинен визначатися методом середньої хронологічної за даними звітних балансів. В розрахунках замість суми чистого доход можна використовувати показник виробничої собівартості реалізованої продукції або фактичні обсяги виробництва продукції (робіт, послуг)

Наведемо пояснення до значення і сутності окремих показників ділової активності.

Загальна оборотність активів (коефіцієнт оборотності активів) - є узагальнюючим показником оборотності і характеризує швидкість обороту всього майна підприємства за балансом. Коефіцієнт оборотності активів прямо пропорційний обсягу продаж та зворотно пропорційний сумі активів, що використовуються. Вимірює загальну оборотність, чи інтенсивність використання активів.

Необхідно пам'ятати, що з точки зору оцінки, активи представляють собою неоднорідну групу і це відображається на якості та ступені інформативності коефіцієнта, що розглядається.

Підтримання ділової активності підприємства передбачає прискорення оборотності оборотних активів. Цей показник характеризує швидкість обороту (кількість оборотів за період) всіх оборотних активів підприємства (як грошових, так і матеріальних) і дозволяє проаналізувати можливість вивільнення їх з господарської діяльності та визначити напрями більш ефективного використання.

Збільшення швидкості оборотності оборотних засобів можливе як за рахунок удосконалення технології, автоматизації виробництва, так і за рахунок скорочення часу обертання: налагодження постачання та збуту, прискорення розрахунків та документообігу.

Суму вивільнених (додатково залучених) оборотних активів внаслідок зміни їх оборотності можна визначити, помноживши фактичний одноденний оборот з чистого доходу (виручки) за звітний період на різницю показників оборотності (у днях) звітного та базового періодів, тобто на кількість днів прискорення (сповільнення) оборотності.

Якщо підприємство залучає додаткові позикові кошти (кредити, позики, кредиторська заборгованість), це означає, що при такій швидкості обороту генерується недостатня кількість грошових засобів для покриття витрат та розширення діяльності.

Після визначення оборотності оборотних активів доцільно визначити оборотність окремих їх складових (запасів, грошових засобів).

Коефіцієнт оборотності запасів іноді називають показником інтенсивності використання запасів. Якщо даний коефіцієнт позитивний (вищий середнього галузевого показника), це означає, що підприємство не має надлишків неліквідних запасів, які потребують додаткового фінансування. Надлишкові запаси, звісно є непродуктивними, і представляють інвестиції з низьким чи нульовим доходом. Висока оборотність запасів є також свого роду підтвердженням названого вище коефіцієнту поточної ліквідності.

Крім того, можна проаналізувати ефективність використання виробничих запасів. Коефіцієнт оборотності запасів розраховується відношенням чистого доходу до вартості виробничих запасів.

Коефіцієнт оборотності грошових коштів визначається відношенням чистого доходу до середнього залишку грошових коштів за даними балансу та характеризує швидкість обороту грошових коштів. Потрібно відмітити, що в умовах інфляції величина цього коефіцієнту може бути значною, так як підприємствам недоцільно накопичувати і тривалий час зберігати грошові кошти, їх необхідно як найшвидше вкладати в матеріальні оборотні або в основні засоби. І чим вище інфляція, тим, як правило, більше значення цього коефіцієнту. Його особливість полягає в тому, що порівняльні оцінки на підставі цього показника можуть здійснюватись, якщо рівень інфляції стабілізується.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує швидкість обороту власного капіталу, збільшення коефіцієнту свідчить про підвищення оборотності, зростання ділової активності. Якщо показник надто високий, це означає значне перевищення рівня продажу над власним капіталом і призводить до собою залучення додаткових (кредитних) засобів, що, в свою чергу, може сильно підірвати позиції власників підприємства і надати кредиторам можливість більшою мірою брати участь у формуванні фінансової політики підприємства.

Якщо показник оборотності власного капіталу не забезпечує його окупність, то даний коефіцієнт оборотності свідчить про нераціональність структури частини власних засобів і ставить під сумнів доцільність використання власних засобів на підприємстві. При зниженні рентабельності власного капіталу необхідне адекватне збільшення оборотності.

Оборотність власного капіталу показує ефективність використання активів, які формуються за рахунок власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності коштів в розрахунках характеризує розширення або скорочення комерційного кредиту, наданого підприємством. В умовах неплатежів значення цього коефіцієнта буде досить високим. Крім того, цей коефіцієнт можна розрахувати як для поточної дебіторської заборгованості, так і для довгострокової. Такі показники визначаються відношенням чистого доходу до відповідного виду дебіторської заборгованості. Якщо коефіцієнт збільшується, можна зробити висновок про підвищення оборотності відповідного виду дебіторської заборгованості, зниження розміру комерційного кредиту, що надає підприємство своїм контрагентам.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості характеризує збільшення або зменшення комерційного кредиту, що надається підприємству контрагентами.

Коефіцієнт завантаженості активів (їх складових та власного капіталу) є оберненим до відповідних коефіцієнтів оборотності.

Для формування об'єктивних висновків за результатами проведеного аналізу необхідно порівняти коефіцієнти оборотності з показниками рентабельності.

Припустимо, що оборотний капітал (без поточних інвестицій) обертається один раз в квартал при рентабельності основної діяльності, що дорівнює 25%, тоді індекс ділової активності за цей же квартал складе 0,25 чи 25%. Якщо при тій же рентабельності оборотність оборотного капіталу збільшується вдвічі, то й індекс ділової активності відповідно зростає в вдвічі, тобто підприємство за два обороти того ж самого розміру оборотного капіталу за той же проміжок часу отримає 0,5 грн. прибутку з кожної гривні оборотного капіталу.

Аналогічні висновки робляться при збільшенні (зменшенні) рентабельності. Тобто якщо оборотність уповільнилася, то компенсувати її можна підвищенням рівня рентабельності. Якщо немає можливості підвищити рентабельність необхідно виготовляти і реалізовувати більший обсяг продукції.

Комплексний аналіз ділової активності передбачає розрахунок й інших показників ефективності використання всіх ресурсів: продуктивність праці, фонд оплати праці, фондоозброєність, фондомісткість, фондовіддача, матеріаломісткість, матеріаловіддача, трудомісткість.

Узагальнюючим показником ефективності використання активів підприємства є тривалість обороту активів, що представляє собою кількість днів, яка необхідна для їх перетворення в грошову форму і є величиною оберненою коефіцієнту оборотності, помноженого на 360 (кількість днів року). Період обороту активів залежить від періодів обороту його складових частин: періоду обороту дебіторської заборгованості, запасів тощо. Періоди обороту дебіторської заборгованості, запасів, кредиторської заборгованості використовується в подальшому для розрахунку тривалості фінансового циклу підприємства.

Приклад розрахунку тривалості обороту активів наведений в табл. 11.

Таблиця 11 - Розрахунок тривалості обороту активів

Показник	Розрахунок
Період обороту: - активів	360 / коефіцієнт оборотності акцизів
- дебіторської заборгованості (К1)	360 / коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості
- запасів (К2)	360 / коефіцієнт оборотності запасів
- кредиторської заборгованості (К3)	360 / коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості
Фінансовий цикл	К1 + К2 - К3, або тривалість операційного циклу - тривалість погашення кредиторської заборгованості
Якщо період обороту активів підприємства більше року, тобто за надто тривалий термін, то причинами цього можуть бути: - значна сума активів; - недостача грошових коштів для здійснення діяльності; - тривалий термін реалізації готової продукції; - значна частка запасів сировини в складі матеріальних запасів; - повільний оборот дебіторської заборгованості

Позитивними тенденціями ( скорочення терміну обороту дебіторської та кредиторської заборгованості. Негативний - зростання терміну обороту матеріальних запасів. Перевищення тривалості фінансового циклу над тривалістю фінансового року може бути викликане проведенням політики накопичення запасів. Це ще раз підкреслює значення управління оборотними засобами.

Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості.

Стан дебіторської і кредиторської заборгованості, їх розміри і якість здійснюють суттєвий вплив на фінансовий стан підприємства.

Система аналізу та управління дебіторською заборгованістю вимагає постійного контролю за рядом параметрів. До них відносяться: час обороту дебіторської заборгованості; структура дебіторів за різними ознаками; схеми розрахунків з покупцями і можливість їх уніфікації; схема контролю за виконанням дебіторами своїх зобов'язань; схема контролю і принципи резервування сумнівних боргів; система заходів, яка стосується несумлінних покупців тощо.

Зміст аналізу та управління дебіторською заборгованістю полягає в наступному. Її рівень визначається підприємством враховуючи умови розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови жорсткі, то зменшується обсяг продажу продукції так як покупці не мають можливості придбати товар в кредит і, відповідно, зменшується величина дебіторської заборгованості клієнтів.

З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з'являється більше замовників, зростає товарообіг і, відповідно, сума дебіторської заборгованості. Послаблення розрахункових умов, що збільшує дебіторську заборгованість покупців, має свої переваги і недоліки. Так, з одного боку - це зростання обсягу продажу продукції та прибутку, а з іншого - збільшення суми безнадійних боргів та додаткові фінансові витрати через наявність на балансі дебіторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість постачальникам може розглядатись як безкоштовна позика підприємству. Для сплати боргів постачальникам коли в обігу підприємства немає коштів, підприємству довелося б брати позику в банку або використовувати свій власний капітал. Вигідність кредиторської заборгованості підприємства полягає в тому, що заощаджуються кошти на сплату процентів банку у випадку, коли постачальники одразу вимагають гроші за товар. Проте підприємство не завжди зацікавлене в одержанні такого кредиту та оперуванні рахунками кредиторів. Оскільки постачальники, як правило, пропонують значні знижки, коли розрахунки за товар здійснюються одразу або через декілька днів після одержання рахунку-фактури. У такому випадку найважливіше вирішити: чи скористатися знижкою і оплатити рахунки одразу, чи придбати товари в кредит і обліковувати кредиторську заборгованість на балансі. Якщо скористатися знижкою, то підприємство виграє на сумі самої знижки, але програє на відсотках, які треба сплатити банку за надану позику для розрахунків з постачальниками, а також втратить можливість мати безпроцентний кредит.

Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованостей, проводиться за даними аналітичного обліку по рахунках третього і шостого класів, та передбачає:

- оцінку розміру і динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості, порівнюючи її розмір на початок і кінець звітного періоду або за декілька звітних періодів;

- вивчення структури дебіторської та кредиторської заборгованості за термінами виникнення з метою з'ясування стану розрахунково-платіжної дисципліни.

Аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості доцільно проводити за двома напрямами:

- аналіз контрагента (покупця, постачальника) - для визначення його плато- та кредитоспроможності;

- аналіз на власному підприємстві - для з'ясування можливості щодо надання комерційних позик та дотримання ліквідності.

Стан дебіторської заборгованості характеризується рядом показників (табл. 12).



Таблиця 12 - Показники стану дебіторської заборгованості

№з/п	Назва	Розрахунок	Характеристика
1	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Ф2 Р035 / (Ф1 ? (Р150 - Р210) ГЗ + Ф1 ? (Р150 - Р210) Г4) х 0,5	Характеризує швидкість обороту дебіторської заборгованості
2	Тривалість обороту (тривалість погашення дебіторської заборгованості	360 / Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Визначає терміни погашення дебіторської заборгованості
3	Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів	(Ф1 ? (Р150 - Р210) / Ф1 Р260) х 100	Визначається як співвідношення дебіторської заборгованості та загальної вартості оборотних активів

В процесі аналізу показники оборотності дебіторської заборгованості за звітний період порівнюють з даними за минулий період, визначають причини змін та надають їх оцінку.

Якщо на підприємстві збільшилася сумнівна дебіторська заборгованість і збільшилася загальна частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, і отже, погіршення фінансового стану підприємства. Аналіз дебіторської заборгованості обов'язково повинен бути доповнений аналізом кредиторської заборгованості, методика аналізу якого аналогічна до методики аналізу дебіторської заборгованості. Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованостей. Аналіз і оцінка стійкості економічного зростання.

Співвідношення між динамікою продукції і динамікою ресурсів (витрат) визначає характер економічного зростання. Економічне зростання може бути досягнуте екстенсивним або інтенсивним шляхом. Перевищення темпів зростання обсягів продукції над темпами зростання витрат або ресурсів свідчить про інтенсивний тип економічного зростання. Інтенсивний тип економічного зростання може здійснюватися в двох формах: фондомісткій і фондозберігаючій, що потребує відповідного аналізу використання ресурсів. Коефіцієнт стійкості економічного зростання показує, якими темпами в середньому збільшується економічний потенціал підприємства. Він розраховується наступним чином:

(12)

На зміну коефіцієнта стійкості економічного зростання впливають ряд факторів:

1) дивідендна політика;

2) зміна рентабельності реалізованої продукції (робіт, послуг);

3) зміна ресурсовіддачі або фондовіддачі;

4) зміна коефіцієнта фінансової залежності.

Підвищити коефіцієнт стійкості економічного зростання можна за рахунок: зниження частки виплачених дивідендів; збільшення ресурсовіддачі; збільшення рентабельності; отримання кредитів і позик.

7. Комплексна рейтингова оцінка підприємства

Комплексна рейтингова оцінка підприємства означає віднесення його до певного розряду або класу. Така оцінка може виступати в ролі порівняльної характеристики господарської діяльності конкуруючих підприємств, основи для вибору перспективних варіантів розвитку. Рейтинг ніколи не залишається постійним, він може підвищуватися або знижуватися.

В основу встановлення рейтингу підприємства покладено набір фінансових коефіцієнтів, зміст яких було розкрито в попередніх пунктах. Коефіцієнти, що включаються до набору, отримують оцінку в балах, рівень яких залежить від значення даного коефіцієнта в якості критерію оцінки і від ступеня відповідності нормативному (оптимальному), кількісно вираженому рівню. Сумарна величина балів за всіма коефіцієнтами дає підставу віднести підприємство до того чи іншого класу, присвоїти йому певний розряд, характеристику.

Розробка методики рейтингової оцінки залежить від галузевих і регіональних особливостей, виду діяльності підприємства.

Складність комплексної рейтингової оцінки полягає у тому, що при багатофакторному аналізі важко виділити узагальнений показник - критерій оцінки, а витрати на проведення аналітичних робіт не покриваються отриманим ефектом. Крім того, існують труднощі методологічного та організаційного характеру. Для проведення комплексної рейтингової оцінки використовують наступні способи: сум, середньої геометричної, суми місць, віддалей тощо. З використанням наведених способів розроблені різні методики комплексної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства, що застосовуються кредитними установами, інвесторами тощо. Розглянемо методику, яка запропонована Л.В. Донцовою, Н.А. Нікіфоровою і уточнена В.В. Нітецьким і А.А. Гавріловим. Критерії оцінки показників фінансового стану підприємства наведені в табл. 13 (порядок розрахунку показників розкрито в попередніх пунктах).

Таблиця 13 Критерії оцінки показників фінансового стану підприємства

Показники фінансового стану	Рейтинг показників, бал	Критерії оцінки показників залежно від їх фактичного значення, бал	Умови зниження критеріїв
		вищий	нижчий
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	20,0	0,5 і вище - 20 балів	менше 0,1 - 0 балів	За кожну 0,1 пункту зниження порівнянню з 0,5 знімається 4 бали
Коефіцієнт швидкої ліквідності	18,0	1,5 і вище - 18 балів	менше 0,1 - 0 балів	За кожну 0,1 пункту зниження порівнянню з 1,5 знімається 3 бали
Коефіцієнт покриття	16,5	2,0 і вище - 16,5	менше 0,1 - 0 балів	За кожну 0,1 пункту зниження порівнянню з 2,0 знімається 1,5 бали
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	15,0	0,5 і вище - 15 балів	менше 0,1 - 0 балів	За кожну 0,1 пункту зниження порівнянню з 0,5 знімається 3 бали
Коефіцієнт автономії	17,0	0,6 і вище - 17 балів	менше 0,4 - 0 балів	За кожну 0,01 пункту зниження порівнянню з 0,6 знімається 0,8 бали
Коефіцієнт фінансової незалежності в частині формування запасів	13,5	1,0 і вище - 13,5 балів	менше 0,5 - 0 балів	За кожну 0,1 пункту зниження порівнянню з 1,0 знімається 2,5 бали
Разом	100,0	100,0	0	-

За результатами розрахунків визначається клас підприємства, економічна характеристика яких наступна:

- 1-й клас (100-94 бали) - відмінний фінансовий стан; практично відсутній ризик взаємовідносин партнерів з даним підприємством;

- 2-й клас (93-85 бали) - добрий фінансовий стан; існує незначний рівень ризику взаємовідносин партнерів з даним підприємством;