Нематеріальні активи підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

Київ 2013

Кафедра стратегії підприємств

Курсова робота з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему: «Нематеріальні активи підприємства»



ВСТУП

Сучасні ринкові умови господарювання ставлять перед підприємствами принципово нові проблеми, вирішення яких дозволить досягнути й утримувати конкурентні позиції на ринку. Актуальною є проблема використання переваг. Посилюється усвідомлення того, що розвиток, а отже, і збільшення вартості бізнесу відбуваються за рахунок як матеріальної, так і нематеріальної складових активів підприємства.

Предмет: процеси управління нематеріальними активами.

Об'єкт: нематеріальні активи підприємства.

Мета: аналіз різних підходів до визначення поняття «нематеріальних активів»; дослідження проблем формування та управління нематеріальними активами на підприємстві.

Актуальність: тема дослідження питання про нематеріальні активи підприємства є надзвичайно цікавою та сучасною. Актуальність цієї проблеми зумовлена тим, що за умови функціонування економіки, яка постійно змінюється, особливо в період економічної кризи, виникає об'єктивна необхідність адаптації системи знань до ринкових відносин. Адже як зазначає Г. Беккер ринок знань - «вісь, навколо якої суспільство структурується». Також цікавої стороною даного дослідження є актуальність дослідження питань, що пов'язані з розкриттям інформації про нематеріальні активи у фінансовій звітності банків України, зумовлена насамперед збільшенням їх вартості і частки у складі необоротних активів. Інформаційна база дослідження: література економічного характеру періодичних видань(таких як «Фінанси України», «Світ фінансів», «Актуальні проблеми економіки», «Економіст»), статистичні дані(«Державний Інформаційний Бюлетень про приватизацію»), підручники та ін.. Важливо розуміти та усвідомлювати усю важливість цієї теми та намагатися зрозуміти хоча б основні поняття та їх роль у становленні та розвитку підприємств.

Отже, дозвольте мені представити вам мою наукову працю, в якій висвітлені питання щодо нематеріальних активів підприємства, а саме їх сутність, види, визнання та оцінка, значення та роль у створенні цінності компанії. Загалом розглянуто погляди багатьох авторів та джерел, з чого було зроблено загальні висновки, з якими ви зможете ознайомитись в кінці роботи.



СУТНІСТЬ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ЯК ЧАСТИНИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ

Інтелектуальний капітал(ІК) - це вартість, яка створює при ефективному використанні чотирьох економічно взаємопов'язаних та взаємообумовлених категорій: людського капіталу, організаційного капіталу; інноваційного капіталу; клієнтського капіталу. Якщо говорити про структуру інтелектуального капіталу, то варто зазначити, що його складові неоднорідні [3, c. 36]. Структура являє собою систему взаємопов'язаних та взаємообумовлених елементів.

Активи - це ресурси, контрольовані підприємством, використання яких зумовлює збільшення економічних вигід у майбутньому. До їх складу входять усі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну дату, а також їх розміщення та використання. До нематеріальних активів належать, наприклад, твори науки, літератури і мистецтва; програми для електронних обчислювальних машин(ЕОМ); винаходи; корисні моделі; селекційні дослідження; секрети виробництва (ноу-хау); товарні знаки та знаки обслуговування. У міжнародній практиці під нематеріальними активами розуміють не грошовий актив, який немає фізичної форми. Це визначення є найбільш об'ємним, прийнятним та узагальненим [3, c. 38]. Тому для уточнення об'єкта Міжнародний стандарт фінансової звітності 38 «Нематеріальні активи» передбачає критерії для їх визнання в обліку та звітності: ідентифікованість, контроль, майбутні економічні вигоди.



Рис. 1 - Структура інтелектуального капіталу підприємства

Актив задовольняє критерій ідентифікованості у контексті визначення нематеріального активу, коли він:

1) може бути відокремленим від організації для наступного продажу, передачі, ліцензування, здачі в оренду чи обміну, чи в індивідуальному порядку, чи разом із відповідним договором, активом чи зобов'язанням;

2) виникає із договірних чи інших юридичних прав, поза залежністю від того, чи являються ці права тими, які можна передавати чи відділяти від даної організації чи інших прав та обов'язків. За деякими джерелами нематеріальні активи - це довготермінові вкладання у придбання об'єктів промислової та інтелектуальної власності, права на здійснення окремих видів діяльності, права оренди будівель (споруд, приміщень) або користування ними, права власності на квартири, а також інших аналогічних майнових прав, що визнаються об'єктом права власності конкретного підприємства і приносять дохід [7, c. 87]. Основними характерними рисами нематеріальних активів є:

відсутність матеріально-речової (фізичної) структури;

використання протягом тривалого часу;

здатність приносити користь підприємству;

високий ступінь невизначеності розмірів можливого у майбутньому прибутку від їх використання.

У складі нематеріальних активів відображаються придбані підприємством, установою права користування землею, водою, йми природними ресурсами, промисловими і товарними знаками, об'єктами промислової та інтелектуальної власності, інші аналогічні майнові права.

Існує також визначення, яке частіше застосовується у бухгалтерському обліку.

Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних цілей чи надання в оренду іншим особам [13, c. 42].

Нематеріальні активи відображають у балансі, якщо вони відповідають установленим критеріям визнання активів, тобто існує ймовірність того, що підприємство в майбутньому матиме економічну вигоду від них і їхня вартість може бути достовірно визначена.

До нематеріальних активів належать:

- права використання майна, природних ресурсів;

- права промислової власності;

- права інтелектуальної власності;

- ділова репутація (гудвіл);

- привілеї;

- патенти;

- інші нематеріальні активи.

Право користування надрами та іншими ресурсами природного середовища - право на користування надрами, у тому числі на розробку корисних копалин, на використання водних, біологічних та інших ресурсів, яке будь-яким чином впливає на рівень екологічної безпеки життєдіяльності підприємства, населеного пункту, регіону тощо. Право користування геологічною та іншою інформацією про природне середовище - право на користування геологічною, геоморфологічною та іншою інформацією про стан та можливості господарського використання елементів природного середовища. Право користування земельною ділянкою - право покупця на подальше господарське або інше користування земельною ділянкою. До цього права відноситься також право оренди земельної ділянки. Товарні знаки і торгові марки - це зареєстровані символи, знаки, слова, речення, які дають власнику право виділяти або ідентифікувати певне підприємство, продукт чи послуги. Фірмова назва - найменування юридичної особи. Права і обов'язки підприємств, пов'язані з використанням фірмового найменування, визначаються чинним законодавством. Право на промислові зразки - виключні привілеї на використання художньо-конструкторських рішень (дизайн), що визначають зовнішній вигляд продукції. Право на програми для ЕОМ - право на опублікування, відтворення, розповсюдження та інші дії по введенню в господарський обіг сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп'ютерних пристроїв з метою отримання результату. Право на бази даних - право на опублікування, відтворення, розповсюдження та інші дії щодо введення в господарський обіг сукупності даних (статей, розрахунків тощо), які систематизовані для пошуку та обробки з допомогою ЕОМ. Гудвіл відповідно до П(С)БО 19 - це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання. Це особливий вид нематеріальних активів, який буде докладніше розглянуто в наступному розділі. Первісною вартістю нематеріальних активів є собівартість їхнього придбання або створення. Нематеріальні активи, що вносяться учасниками до статутного фонду підприємства, оприбутковуються за договірною оцінкою, яка формується на підставі цін світового ринку.

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс за первісною вартістю. Якщо нематеріальний актив надійшов унаслідок обміну на інший актив, його первісна вартість визначається за справедливою вартістю одержаного активу, яка дорівнює справедливій вартості переданого активу з урахуванням будь-яких грошових доплат, здійснених під час обмінної операції. Якщо нематеріальний актив одержаний підприємством безоплатно, його первісна вартість дорівнює ринковій вартості цього активу на дату його одержання. Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, охоплює витрати, прямо пов'язані з його створенням і доведенням до стану, придатного для використання за призначенням (витрати на оплату праці, матеріали, накладні та ін.). Наступна оцінка балансової вартості нематеріального активу може відрізнятися від його первісної вартості, якщо було здійснено додаткові витрати, у результаті яких очікується збільшення майбутніх економічних вигод для підприємства. Витрати на придбання або створення нематеріального активу капіталізуються і підлягають розподілу в часі протягом строку його корисного використання, тобто амортизації. Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу переоцінюють усі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку). Отже, з правової точки зору нематеріальні активи представляють собою виняткові права на результати інтелектуальної діяльності та засоби індивідуалізації, яким надається правова охорона.

Таким чином, 1. Нематеріальні активи з точки зору креативної економіки представляють собою підсистему капіталу організації та являються частиною інтелектуального капіталу. Структура нематеріальних активів виділена на рис. 1. темним кольором. 2. Визначив об'єкт нематеріальних активів з економічної, правової, бухгалтерської точок зору, можна дати наступне визначення: нематеріальні активи представляють собою виняткові права на результати інтелектуальної діяльності та засоби індивідуалізації, яким надається правова охорона, що використовуються у діяльності організації та що володіють властивістю приносити майбутні економічні вигоди. До вашої уваги запропонована таблиця, в якій згруповані визначення різних авторів, вчених-економістів та дослідників щодо НМА(нематеріальних активів).

Таблиця 1 - Підходи різних авторів до визначення поняття «нематеріальні активи»

Автор	Визначення, внески
Р.С. Каплан, Д.Р. Нортон	НМА - основне джерело стійкого створення вартості [7, c. 87].
Р.О. Мірошник	НМА - цінності, які належать підприємству, не є фізичними матеріальними об'єктами, уособлюють цінність у своїй фізичній суті, але мають вартісну та грошову оцінку завдяки можливості використання й отримання від них доходу [7, c. 87].
О.С. Бондаренко, А.А. Клименко, О.П. Колумбет, І.І. Криштопа	Зробили внесок у розробку та удосконалення механізмів оцінки НМА. Два види оцінки: експертна і бухгалтерська [11, c. 14].
О.П. Колумбет, О.С. Бондаренко, А.А. Клименко	Визначили первісну вартість НМА для початкової оцінки та розробили порядок визначень первісної вартості в залежності від видів НМА та способів їх надходження на підприємство [11, c. 14].
Олена Водоп'янова	НМА - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікованим [13, c. 41].
Трофімова Н.А.	НМА з точки хору креативної економіки являють собою підсистему капіталу організації і є частиною інтелектуального капіталу [3, c.39].
Н. Литвин	НМА - це актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується банком/підприємством з метою використання у своїй діяльності понад один рік в адміністративних цілях або надається в лізинг(оренду) іншим особам [8, c. 42].
А.Н. Козирєв, В.Л. Макаров	Поняття ІК(інтелектуального капіталу) набагато ширше за нематеріальні активи, які виступають лише незначною його частиною. Зміст НМА жорстко регулюється правовими документами і бухгалтерськими стандартами [3, c. 35].
Р. Рослендер, Р. Фінчем	ІК - це новий актив, якого раніше не було, тому не співпадає з нематеріальними активами, ні с гудвілом[3, c. 35].
Н. Грабова, Н.М. Ткаченко	Умовна вартість об'єктів промислової і інтелектуальної власності, а також інші майнові права [4, c. 178].
В.П. Завгородній, В.Я. Савченко	Довгострокові витрати, які повинні приносити дохід протягом деякого періоду.
В.Ф. Палій, У.В. Палій	Обєкти майна, хо не мають матеріально-речовинного змісту, або цей зміст не має вирішального значення для продуктивного його використання, або «матеріально-речовинний зміст не розглядається через юридичну обмеженість».
И.А. Бланк	Необоротні активи, що не мають речовинної форми, забезпечуючи здійснення всіх основних видів його господарської діяльності [4, c. 178].

Отже, узагальнюючи поняття «нематеріальні активи» можна сказати, що це частина інтелектуального капіталу, яка не має грошового виміру, але може бути ідентифікована через те, що має певну цінність та може бути використана з метою отримання прибутку для підприємства.

Існує багато видів нематеріальних активів. Спираючись на визначення поняття «нематеріальні активи» доцільно було б сказати про їх види. Нематеріальні активи у відповідності до загальної поширеної класифікації поділяються на: ринкові активи, інтелектуальну власність, людський капітал та інфраструктурний капітал. Ринковими є нематеріальні активи, що пов'язані з ринковими операціями. У якості прикладів можна привести марочні назви товарів, прихильність покупців торгової марки фірми, портфель замовлень, канали розподілу, риночці контракти та угоди(ліцензування, оренда торгових марок і т.д.). Значущість ринкових активів полягає в тому, що вони забезпечують компанії конкурентну перевагу у зовнішньому середовищі. Власність, яка придбана як результат розумової діяльності та захищена законодавчо, вважається інтелектуальною. Інтелектуальна власність як актив включає патенти, авторські права, торгові марки товарів і послуг, ноу-хау, торгові секрети та ін. [2, c. 111]. Людський капітал - це знання, практичні навички, творчі та розумові здібності людей, їх моральні цінності, культура праці. Робота людського мозку нематеріальна, і саме здібності до пізнання і розумові процеси відносяться до нематеріального людського капіталу [2, c. 109]. Інфраструктурний капітал - це технологія, методи і процеси, які роблять роботу компанії взагалі можливою, наприклад корпоративна культура, методи оцінки ризику, методи управління торговим персоналом, фінансова структура, бази даних по ринку в цілому та окремим покупцям, комунікаційні системи типу електронної пошти та телеконференцій. Інфраструктурний капітал формує середовище, в якому співробітники працюють і спілкуються один з одним [2, c. 111]. Частина інтелектуального капіталу справді належиться до інтелектуальних, або нематеріальних активів компанії. Сюди входять також бази даних, програмне забезпечення, контракти, патенти, торгові марки і т.д.. Це знання, які існують у явному вигляді, вони систематизовані, описані та належать компанії. Інша частина інтелектуального капіталу, наприклад знання в головах співробітників компанії, їх можливості, досвід, являється скритою і не може бути розглянутою у якості інтелектуальних активів. Іншим важливим моментом є право власності компанії на інтелектуальні активи, які їй належать. При цьому компанія і не володіє правом власності на інтелектуальні ресурси, що являються їх джерелом. Наприклад, компанії належить право власності на розроблені її співробітниками бізнеспроцеси, але їй не належать їх знання, котрі співробітники виносять з собою, коли ідуть з компанії. Таким чином, інтелектуальні активи - це наявні інтелектуальні ресурси, наявні знання в різних формах, які належать компанії. Інтелектуальні активи являють собою лише частину інтелектуального капіталу компанії. У наступній таблиці представлені види нематеріальних ресурсів.

Таблиця 2 - Джерела і типи нематеріальних ресурсів

Типи	Люди	Технологія	Організаційні фактори
Ресурси знань	Інтелектуальна діяльність, особисті творчі якості людей	Інструменти для аналізу, моделювання і т.д.	Організаційні форми і культура
Людські ресурси	Надання в загальне користування досвіду творчості і знань	Технології, які розширюють можливості співробітників	Управління персоналом
Організаційні ресурси	Команди і групи для проведення наукових досліджень і впровадження інновацій	Мережа комунікацій, що представляє можливості для ефективної і виробничої роботи	Стратегії і структури

Об'єкти інтелектуальної власності як частина нематеріальних активів являють собою захищені законом результати інтелектуальної діяльності, оформлення у співвідношенні з діючим законодавством. До нематеріальних активів відносяться:

вкладення в людський капітал і науково-дослідницькі роботи;

інтелектуальний капітал;

корпоративна культура, що включає моральні цінності та норми; володіння стандартами, відповідальність;

торгова марка, бренд, репутація компанії, її імідж;

ноу-хау, сфери компетенції, навички, формалізовані знання (патенти, керівництва, ліцензії, процедури);

процеси управління (керівництво і контроль, обмін інформації, управлінська інформація); стійка клієнтська база, мережа постачальників, надійність і якість;

професіоналізм менеджерів і персоналу, високий рівень їх компетентності. В найширшому сенсі нематеріальні активи - це специфічні активи, для котрих характерні відсутність відчутної форми, довгостроковість використання, здібності приносити дохід. Невипадково вказані активи не рідко називають невагомим багатством [2, c. 112-113]. Щодо особливостей використання нематеріальних активів, то слід зазначити про те, що знання стають цінними, якщо вони комусь знадобились. Для ринкових продуктів акт визнання полягає в їх придбанні. Як і фізичні фактори виробництва, нематеріальний капітал, перетворюючись в продукції, дозволяє компаніям додавати вартість. Це відбувається за допомогою інновацій, навичок, знання ринку, знання середовища, внутрішньої координації. Інновації додають вартість посередництвом виробництва нової продукції та послуг, а також покращення існуючих(додаючи набори додаткових переваг, покращуючи послуги доставки та ін.). Навички додають цінність посередництва підвищення якості розробок і виробництва, що означає отримання кращих, більш надійних і дешевих продуктів і послуг. Знання ринку дозволяє компаніям налаштовувати свої пропозиції на потреби ринку, відшукувати ще не зайняті ніші потреб. Знання середовища дозволяє компаніям відмічати рух конкурентів, зміни в економіці і середовищі, а також своєчасно пристосовуватися до них. Внутрішня координація робить роботу компанії більш ефективною та продуктивною, знижуючи собівартість і виконуючи інші дії, що додають вартість, що далі може зіграти позитивну роль для клієнтів. Крім того, вона визначає, на скільки ефективно використовуються інші фактори. Викладене вище означає, що нематеріальний капітал - це не тільки збір і зберігання знань [2, c. 113]. Цінність нематеріального капіталу визначається вартістю, яку можуть додати робітники компаній. Нематеріальний капітал - це вартість, яку можна додати до основного підсумку.



МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

нематеріальний актив оцінка управління

Оцінка - одна з найбільш важливих і складних процедур. Можливість достовірної оцінки - обов'язковий і незмінний критерій визнання всях без винятку об'єктів обліку. В результаті оцінки визначається вартість обсягів обліку. Вибір методу оцінки може істотно вплинути на балансову вартість окремого об'єкта, саму тому правильність визначення вартості є запорукою достовірності облікової інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень [11, с. 14]. Для визнання об'єкта нематеріальним активом необхідно дотримання наступних умов: - існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з використанням активу; - вартість активу може бути достовірно визначена (оцінена). Складність вибору і обґрунтування методу оцінки нематеріальних активів обумовлена наступними чинниками: - різноманітність об'єктів інтелектуальної власності; - різні способи надходження об'єктів нематеріальних активів; - різні способи їх практичного використання на підприємстві; - ймовірнісним характером отриманих результатів вартісної оцінки. Значний внесок у розробку та удосконалення механізмів оцінки нематеріальних активів внесли такі провідні науковці: О.С. Бондаренко, А.А. Клименко, О.П. Колумбет, І.І, Криштопа, та інші. Вивчення питання оцінки нематеріальних активів в економічній та науковій літературі свідчить про існування двох основних видів оцінки: експертної і бухгалтерської [11, c. 14]. У працях О.П. Колумбет, О.С. Бондаренко, А.А. Клименко дано визначення первісної вартості нематеріальних активів для початкової оцінки та розроблено порядок визначення первісної вартості в залежності від видів нематеріальних активів та способів їх надходження на підприємство. Розглянемо більш детально питання оцінки нематеріальних активів згідно з нормативними документами. Вітчизняна законодавча нормативна база з питань обліку проголошує пріоритетною оцінку активів за їхньою історичною вартістю (фактичною собівартістю). Цей вид оцінки традиційно використовується для складання фінансової звітності. У міжнародних стандартах фінансової звітності оцінку за історичною собівартістю на розглядають як пріоритетну, хоча при цьому визнається за її широке застосування [11, c. 14]. В умовах жорсткої конкуренції використання нематеріальних активів забезпечує одержання підприємством стабільних прибутків. Переважна більшість наукових досліджень стосується лише оцінки об'єктів інтелектуальної власності, які, безперечно, є головною складовою нематеріальних активів. Проте потрібно пам'ятати і про оцінку інших нематеріальних активів, таких, як права на користування природними ресурсами, майном та інших, щодо яких можливість і особливості застосування загально відповідних підходів оцінки майже не обговорюються. Розглянемо різні підходи оцінки об'єктів нематеріальних активів щодо можливості застосування [14, c. 13]. До оцінки нематеріальних активів слід підходити інакше, ніж до оцінки активів матеріальних. Їх справжня вартість заключається у доходах, які вони можуть генерувати. Вартість інтелектуальної власності полягає в її використанні, а не в пов'язаних з нею витратами. Для інвестора, який вклав свої кошти в акції, найважливішим джерелом вартості служить здатність компанії генерувати грошові потоки за рахунок використання нематеріальних активів. Вартість всіх нематеріальних активів залежить від того, як компанія «бачить» ринок і як вона застосовує знання для підвищення вартості своєї продукції для споживача. Це підвищення цінності виражається в наступному:

ціна окремого товару - націнка за новизну, стиль, торгову марку, професіональний дизайн, гарантію, страховку і т.д.;

вартість компанії - оцінка її інтелектуальних активів і управління людського потенціалу;

національний продукт - ріст вкладу секторів, пов'язаних з виробництвом і управлінням знань. Зважаючи на значні розходження між оцінкам ринкової вартості компаній і даними фінансового обліку, зростає потреба в формалізації вимірювань нематеріальних активів, об'єднаних поняттям «інтелектуальний капітал». Як показує практика вимірювання інтелектуального капіталу, поки ще не один із підходів не став універсальним. Найбільш підходящий вибір кількості оцінок залежить від конкретних умов діяльності компаній і задач, що вирішуються за допомогою розрахунків. Існує чотири методи кількісних оцінок, а саме:

Метод прямого інтелектуального капіталу. Такі оцінки відображають вартість нематеріальних активів, визначаючи спочатку їх різні компоненти. Після цього ці компоненти оцінюються - всі разом і окремо.

Метод капіталізації ринку. Такі оцінки визначаються в результаті розрахунку різниці між ринкової капіталізацією компанії і вартістю цінних паперів її акціонерів. Один із підходів визначення відношення ринкової ціни до її бухгалтерської оцінки. Другий - відношення ринкової вартості цінних паперів фірми до відновлення її активів.

Метод окупності активів. Оцінка орієнтується на середній величині доходів від нематеріальних активів. Отримання до оплати податків доходів компанії ділиться на середню величину матеріальних активів. Результат порівнюється з середнім об'ємом продукції компанії, а різниця потім множиться на середню величину матеріальних активів, щоб отримати середньорічний дохід від нематеріальних активів [2, c. 116].

Метод рахункових карт. Визначаються різні індикатори і показники ряду компонентів нематеріальних активів. Вони можуть бути представлені як числові рахункові карти або в графічному вигляді. Також в літературі модна зустріти й інші способи оцінку інтелектуального капіталу організації.

Капітал знань = Дохід, доданий інформацією/ Процентна ставка на акціонерний капітал

Для визнання нематеріального активу необхідні здібності приносити платнику податків економічні вигоди(дохід), а також наявність належно оформлених документів, підтверджуючи існування самого нематеріального активу або виняткового права у платника податків на результати інтелектуальної діяльності, в тому числі патенти, свідоцтва, інші охоронні документи, договір поступки(придбання) патенту, товарного знаку. За автором статті «Види нематеріальних активів, шляхи їх надходження та методи оцінки» Оленою Сизоненко, існують ще безліч методів, а саме:

дохідний метод (передбачається, що товар розкрученої торгівельної марки можна продати дорожче, ніж простої);

метод розрахунку із застосуванням ліцензійних платежів (метод роялті; після визначення розміру роялті, що виражається у відсотку від одиниці виробленої продукції оцінюється тривалість активного ринкового існування торгової марки та прогнозується річний обсяг продажів) [14, c. 13];

витратний метод (застосування цього методу є майже неможливим, тому що раціоналізаторська пропозиція розроблена працівником підприємства і це можуть бути лише затрати людських знань та здібностей; вартість раціоналізаторської пропозиції можна оцінити як розмір премії за пропозицію).

Під час визначення того чи іншого об'єкта оцінки потрібно також ураховувати витрати на впровадження нематеріальних активів на підприємстві, тобто балансовою вартістю нематеріального активу, розрахованого на основі дохідного підходу, буде різниця між додатковим прибутком, отриманим саме за рахунок зазначеного активу, та витрати на впровадження[14, c. 14].

Надходження нематеріальних активів на підприємство може відбуватися наступними шляхами:

1. Придбання нематеріальних активів: - за грошові кошти; - шляхом бартерного обміну (як в обмін на подібні, так і в обмін на неподібні активи).

2. Отримання нематеріальних активів як внеску засновника до статутного фонду підприємства.

3. Самостійне виготовлення об'єкта нематеріальних активів.

4. Безкоштовне отримання об'єкта нематеріальних активів [14, c. 13].

До вашої уваги представлено таблицю щодо методичних підходів до оцінки НМА.

Таблиця 3 - Методи оцінки НМА

№ п/п	Методичні підходи	Методи оцінки	Для яких об'єктів застосовується
1	2	3	4
1	Дохідний	метод непрямої капіталізації)дисконтування грошового потоку) метод прямої капіталізації доходу	Для оцінки цілісного майнового комплексу, в якому використовується об'єкт права інтелектуальної власності як окремий об'єкт оцінки.
2	Витратний	метод вартості заміщення метод вартості відтворення метод історичних витрат	Для оцінки майнових прав інтелектуальної власності, заміщення чи відтворення яких можливе або доцільне.
3	Порівняльний(ринковий)	метод прямого аналізу порівняння продаж метод якісного аналізу для коригування даних метод річного рейтингу	Застосовується у разі наявності достатнього обсягу достовірної інформації про ціни на ринку подібних об'єктів.

Переоцінка вартості нематеріальних активів може проводитися для видів нематеріальних активів, балансову вартість яких визначать експертно: об'єктів промислової власності (винаходів, раціональних пропозицій, промислових зразків, корисних моделей, товарних знаків і знаків обслуговування, сортів рослин, комп'ютерних програм і баз даних, фірмових найменувань, вказівок на джерело і найменування місця походження товару або послуг). Під переоцінкою об'єктів нематеріальних активів розуміють збільшення або зменшення їх балансової )та залишкової) вартості залежно від зміни економічних умов їхнього функціонування з метою приведення величини їхньої вартості у відповідність з цими умовами. Рішення про проведення переоцінки об'єктів нематеріальних активів приймають, виходячи з виробничо-технічної і фінансово-економічної доцільності.

Отже, враховуючи ряд проблем з обліку та контролю нематеріальних активів та необхідності їх вирішення, нами виділено наступні шляхи їх подолання: 1. Визначення єдиних критеріїв ідентифікації нематеріальних активів. 2. Узгодження законодавчого регулювання нематеріальних ресурсів. 3. Гармонізація обліку нематеріальних об'єктів в Україні та світі. 4. Підвищення класифікації економістів в частині обліку нематеріальних активів. 5. Забезпечення правильного процесу організації, ведення та управління даними об'єктами. 6. Системний та обґрунтований підхід у визначення вартості нематеріальних активів. 7. Виділення процесу управління інтелектуальними активами як самостійної функціональної підсистеми. 8. Розробка методик контролю нематеріальних активів, що допоможе отримати бажаний ефект від їх використання.

УПРАВЛІННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИМИ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Проблема формування та розвинення базових положень стратегічного управління НМА залишається відкритою для подальших досліджень. Виходячи з наведеного, слід визнати, що за умов нового (постіндустріального, інформаційного за природою явищ та процесів) етапу у розвитку сучасної економіки у справі досягнення підприємствами та іншими економічними організаціями довгострокового успіху на перший план виходять проблеми формування, оцінки та ефективного використання стратегічних активів, унікальне поєднання яких забезпечує організацію стійкими конкурентними перевагами та використання яких забезпечує організації економічні вигоди у досягненні її стратегічних цілей. Таким чином, стратегічний підхід до управління НМА зумовлює ставлення до них к до ключових факторів розвитку підприємства у нестабільному середовищі господарювання. Основною перевагою стратегічно-орієнтованого підходу є можливість залучення до економічного управління підприємством не тільки «традиційних» НМА, але й таких з них, права на використання яких не реєструються. Однією з визначальних умов позитивного впливу НМА на капіталізацію є інформаційна прозорість компанії у ставленні до таких активів [1, c. 98]. Інформаційна прозорість має враховувати не тільки наявність активів, але й їх влив на виручку, рентабельність та ризики компанії. Задля забезпечення інформаційної прозорості доцільно формувати варіант управлінського балансу, в якому враховуються скриті НМА, наявність даних про які разом із обумовленими ними грошовими потоками, дозволяє більш точно уявляти фінансовий стан підприємства та прогнозувати його діяльність. Актуального значення набувають питання моделювання оцінки, методів придбання нематеріальних активів, оптимізації виробничої програми, що ґрунтується на нематеріальних активів та змішаного фінансування інноваційних проектів соціально-економічного спрямування. Ефективне управління нематеріальними активами містить три етапи: кількісну оцінку, моніторинг змін та створення інфраструктури передачі знань. Нематеріальні активи - це економічна категорія яка враховує знання, досвід, потенційні можливості, зацікавленість і гнучкість працівників та керівництва; системи і бази даних; рівень технічного та технологічного оснащення; лояльність клієнтів; наявність патентів, брендів та інших активів, які не враховуються у бухгалтерському обліку, однак є провідними факторами ефективного економічного розвитку підприємства в ринкових умовах [7, c. 86-87]. З врахуванням концепції економічного управління підприємством, розробленої проф. Л.О. Лігоненко [15], управління нематеріальними активами підприємства, пропонуємо розуміти як одну з складових економічного управління підприємством, що має за мету оцінку та аналіз ефективності використання наявних НМА підприємства, виявлення джерел їх формування у перспективі та створення умов для їх подальшого розвитку і корисного використання з урахуванням стану та динаміки зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування господарюючого суб'єкта, спрямованих на зростання його соціально-економічної цінності та набуття стійких конкурентних переваг у довгостроковій перспективі.

Відповідно головною метою управлінням нематеріальними активами підприємства має стати підвищення ефективності функціонування останнього, яке передбачає максимізацію добробуту його власників у поточному та перспективному періодах, що виражається у зростанні ринкової вартості та соціально-економічної цінності підприємства, та набуття стійких конкурентних переваг на ринку.

Рис. 2 - Нематеріальні активи, невіддільні від підприємства

Отже, нематеріальні активи надають підприємству певні переваги в бізнесі. Але головна проблема з якою зустрічаються їх власники - це управління нематеріальними активами.

Сьогодні українські підприємства мають дуже низький відсоток нематеріальних активів у загальній вартості бізнесу (близько 2-5%), в той же час ринкова вартість додатково врахованих нематеріальних активів на одному и тому ж підприємстві може складати 15-20% і більше, що збільшує вартість компанії. Світова тенденції в процесі купівлі-продажу бізнесі свідчать, що вартість нематеріальних активів у загальній вартості компанії складає від 40 до 90% [7, c. 88]. Відомі випадки, коли майже вся вартість бізнесу сформована нематеріальними активами. При проведенні дослідження нами було враховано вартість лише тих нематеріальних активів, які відображають в балансі підприємства: права користування природними ресурсами, права користування майном, права на комерційні позначення, на об'єкти промислової власності, авторські права та суміжні з ними, незавершені капітальні інвестиції, нематеріальні активи, інші матеріальні активи (право на впровадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо). Фундаментальна цінність нематеріальних активів може бути як додатної, так і від'ємною (у випадку, якщо менеджмент компанії не ефективно управляє НМА, що дозволяє їй отримувати дохідність вище галузевої). Аналізуючи дані вибірки, слід звернути увагу на вплив середньогалузевої рентабельності на вартість нематеріальних активів. Допускаючи, що матеріальні активи дають приблизно однакову дохідність для всіх підприємств галузі, наявність прибутку окремих підприємств збиткових галузей у звітному періоді можна пояснити впливом нематеріальних активів[7, c. 90-91].

Таблиця 4 - Результати розрахунку фундаментальної, ринкової і теоретичної цінності нематеріальних активів українських активів, тис. грн.

№	Назва компанії	Фундаментальна цінність НМА	Ринкова цінність НМА	Теоретична цінність НМА
1	ВАТ «Укрнафта»	58185836,8	13222350,8	4652984,4
2	ВАТ «Мотор Січ»	4027984,2	1811636,5	3427647,0
3	ВАТ «МНВО ім.. Фрунзе»	4182946,1	3629382,7	3431153,1
4	АвтоКрАЗ	-1355110,1	1465857,6	3305852,9
5	ПАТ «Отава»	-402682,6	-3206118,7	3327401,9
6	ВАТ «Ужгородський турбогаз»	-136991752,0	1417330,4	237034,1
7	ВАТ «Алчевський коксохімічний завод»	2827919,6	-843192,8	3400495,2
8	ВАТ «Українська автомобільна корпорація»	-157563852,7	1645133,9	-228415,8
9	ВАТ «Бром»	243888,6	-315278,5	3342030,8
10	ВАТ «Центральний ГЗК»	3437237,5	3774311,7	3414281,2
11	ВАТ «Черкаське хімволокно»	1222600,0	2682975,0	3364174,4
12	ВАТ «Дніпрообленерго»	1105687,7	702768,4	3361529,2
13	ВАТ «Галичфарм»	495312,0	-2962514,4	3347719,3
14	ВАТ «ХМЗ Світло шахтаря»	149309,3	-2859820,2	3339890,9
15	ВАТ «Луганський Хімфармзавод»	72927,2	-3230553,5	3338162,7
16	ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»	1150154,9	-853383,6	3362535,3
17	ПАТ «Мостобуд»	-23996526,9	-1828172,1	2793584,2
18	ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод»	-16038470,2	-2808867,9	2973637,6
19	ВАТ «Насосенергомаш»	273138,7	-2930121,5	3342692,6
20	ВАТ «Турбоатом»	659238,8	-310329,7	3351428,2

За теперішніх ринкових умов держави й міжнародні організації, транснаціональні корпорації ті підприємства малого і середнього бізнесу під час здійснення економічної діяльності не можуть нехтувати таким важливим чинником підвищення вартості, як матеріальна складова. Завдяки наявності ефективному використанню НМА можна створювати цінність компанії шляхом збільшення грошових потоків, їх прискорення та зниження ставок за залученими кредитами. На жаль, в Україні багато керівників ще не до кінця розуміють значення того внеску, який дають нематеріальні активи в процесі їх використання. Правова база, що до прав інтелектуальної власності, користування майном та іншими правами знаходиться у стадії становлення. Нове законодавство звужує склад нематеріальних активів, зараховуючи витрати зі створення багатьох об'єктів на витрати звітного періоду. Унікальні об'єкти нематеріальних активів часто не використовуються і в балансі або їхня вартість набагато нижча за ринкову вартість, що призводить до зниження майнового стану підприємств.

Причиною такої ситуації є насамперед відсутність стандартів оцінки вартості нематеріальних активів. Тобто менеджерам вітчизняних компаній слід звернути увагу на питання оцінки та ефективності використання нематеріальної складової діяльності фірми, що дозволить отримати додаткові переваги. Варто зазначити, що для досягнення успіхів у конкурентному середовищі та зміцнення добробуту країни необхідна висока ефективність діяльності підприємства, що визначається безпосередньо ефективністю економіки, яка, в свою чергу, залежить від поєднання ефективності технологій виробництва та технологій управління на основі використання об'єктів інтелектуальної власності, що складають нематеріальні активи.

Можна виділити основні проблеми:

відсутність єдиного трактування поняття «нематеріальні активи»;

неузгодженість важливих положень окремих документів нормативно-правового забезпечення, що визначають методику нематеріальних активів;

відсутність єдиної економічної класифікації нематеріальних активів;

проблема розуміння поняття інтелектуального капіталу, що використовується світовими економістами для характеристики результатів творчої діяльності людини;

проблема пізнання активів нематеріальними, що викликає неточність у визначенні реальної їх вартості та знижує балансову вартість підприємств;

відсутність єдиної обґрунтованої методики оцінки нематеріальних об'єктів;

проблема амортизації окремих видів нематеріальних активів, пов'язаних з неможливістю визначення строку їх корисного використання;

неефективне управління нематеріальними ресурсами;

відсутність єдиної методики контролю нематеріальних активів [6, c. 31].

Усі розглянуті нами проблеми неодноразово піднімаються науковцями, однак вони не можуть дійти єдності в своїх поглядах. До того ж, одним питанням обліку та контролю нематеріальних активів приділяється достатньо уваги, інші ж залишаються маловивченими.



ВИСНОВКИ

Нематеріальні активи, хоч і не мають фізичної субстанції, є цінними ресурсами, вартість яких у вітчизняних банках нині вимірюються десятками мільйонів гривень. У зв'язку з цим інформація про нематеріальні активи банків, яка подається у фінансовій звітності, має важливе значення для її користувачів. Дослідивши дану тему, ми визначили узагальнене визначення поняття «нематеріальних активів». У міжнародній практиці під нематеріальними активами розуміють не грошовий актив, який немає фізичної форми. Це визначення є найбільш широко застосованим. Вони являють собою не грошовий актив, який не має певною визначеної матеріальної форми, але може бути визначеним, так як має цінність і може бути згодом реалізованим в дохід. Також ми розглянули різні види НМА, дослідивши кожний з них окремо. Ми дізнались, що нематеріальним активом може стати, в принципі, будь-який предмет людської інтелектуальної діяльності, наприклад, твори науки, літератури і мистецтва; програми для електронних обчислювальних машин(ЕОМ); винаходи; ноу-хау) та ін.. Ми дізнались про важливу роль НМА у бухгалтерському обліку та не підприємствах. Було розглянуто цікаві способи та методи оцінки нематеріальних, запропоновані різними вченими. Аналіз форм банківської фінансової звітності, затверджених інструкцією «Про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України», засвідчив, що основна інформація про нематеріальні активи розкривається у примітках до річної фінансової звітності, але й вони не забезпечують сповна її користувачів достатньою інформацією про цей вид активів. Аналіз річних фінансових звітів іноземних банків виявив, що у міжнародній практиці немає єдиного підходу до подолання і розкриття інформації про нематеріальні активи у фінансовій звітності.

Одним із напрямків удосконалення форм банківської фінансової звітності та узгодження їх з вимогами МСФЗ є повніше розкриття нематеріальних активів. Цього можна досягнути шляхом:

а) подолання інформації про нематеріальні активи;

б) подання інформації про нематеріальні активи у примітках до річної звітності в окремій примітці або принаймні в окремій таблиці, за кожним їх класом і розділом на внутрішньогенеровані та інші нематеріальні активи.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Г.В. Жаворонкова, Л.Ю. Мельник. Проблеми формування і управління нематеріальними активами на підприємствах АПК //Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - №1. - с. 98-101.

2. Б. Мильнер. Нематериальные активы компании // Проблемы теории и практики управления. - 2008. - №3. - с. 109-118.

3. Трофимова Н.А. Нематериальные активы как часть интеллектуального капитала // Финансовый менеджмент. - 2008. - №3. - с. 34-39.

4. Сутність нематеріальних активів та основні критерії їх визнання з метою бухгалтерського обліку // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - №9. - с. 177-179.

5. М. Матвіїв. Формування вартості нематеріальних активів фірми на ринку знань // Світ фінансів. - №2. - с. 178-183.

6. Т. Банасько. Проблеми та перспективи дослідження нематеріальних активів в Україні // Економіст. - 2010. - №2. - с. 30-33.

7. І.М. Боярко, Я.В. Самусевич. Роль нематериальных активов компании в создании ценности компании // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №3. - с. 86-94.

8. Н. Литвин. Нематеріальні активи банків України: розкритті інформації у фінансовій звітності // Вісник Національного банку України. - №5. - с. 42-45.

9. Г.Є. Ямненко. Нематеріальні активи компанії як один із ключових чинників вартості підприємства //Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №8. - с. 80-86.

10. Г.В. Єршова. Нематеріальні активи промислових підприємств України // Фінанси України. - 2011. - №11. - с. 104-112.

11. Л. Пожарська. Визнання та оцінка нематеріальних активів // Школа професійного бухгалтера. - 2011. - №4. - с. 14-21.

12. Т. Лісіца. Нематеріальні активи: надходження та амортизація // Баланс. - 2012. - 20 серпня. - №67. - с. 34-39.

13. О. Водоп'янова. Нематеріальні активи в обліку підприємства // Дебет-Кредит: додаток до газ. «Контракти». - 2012. - №8. - с. 40-49.

14. О. Сизоненко. Види нематеріальних активів, шляхи їх надходження та методи оцінки // Державний Інформаційний Бюлетень про приватизацію - 2009. - №5. - с. 13-14.

15. Лігоненко Л.О. Економічне управління підприємством: предметна царина та суб'єкти здійснення // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 8 (6). - С.112-120.

16. Инвестиции в нематериальные активы как элемент внешней среды знаний зарубежных ТНК [Текст] / Д.А. Лобань // Международная экономика. - 2011. - № 8. - С. 26-31.

17. Особливості визначення, визнання та оцінки нематеріальних активів на сучасному етапі формування їх ринку [Текст] / С.В. Ушеренко // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. праць. - 2011. - № 4. - С. 9-12.

18. Методологічні підходи до визначення вартості нематеріальних активів та знаннєвого ресурсу в умовах постіндустріальної економіки [Текст] / Н.А. Мамонтова // Проблеми науки. - 2010. - № 8. - С. 22-29.

19. Измерение и оценка нематериальных активов промышленных предприятий [Текст] / С.В. Дудников, В.Г. Литвин // Аудит и финансовый анализ. - 2011. - № 1. - С. 261-267.

20. Роль нематериальных активов в обеспечении конкурентоспособности международных фирм [Текст] / Н.Ю. Конина // Экономические науки. - 2009. - № 3. - С. 377-380.

21. Особливості визначення, визнання та оцінки нематеріальних активів на сучасному етапі формування їх ринку [Текст] / С.В. Ушеренко // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. праць. - 2011. - № 4. - С. 9-12.

22. Нематеріальні активи - нерозглянуті аспекти [Текст] / Г. Шеіна // Фінансовий контроль. - 2012. - № 4. - С. 18-20.

23. Класифікація нематеріальних активів [Текст] / І.І. Криштопа // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2009. - № 3. - С. 76-82. Класифікація нематеріальних активів [Текст] / І.І. Криштопа // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2009. - № 3. - С. 76-82.

Размещено на Allbest.ru